Експериментальне дослідження ефективності Глюкваміну при тубулярному ураженні нирок

Topicality. Tubular damages take an important place among the causes of chronic kidney disease (CKD). Therefore while searching the effective drugs for CKD treatment it is advisable to study their effect on the tubular apparatus of a pathologically altered kidney.Aim. Experimental study of  Gluquamine efficacy in the case of tubular kidney damage to substantiate the advisability of its using in CKD therapy.Materials and methods. Mercuric chloride nephropathy in rats was used as a model of tubular renal damage. Diuresis, excretion and clearance of creatinine, tubular reabsorption, urinary activity of lactate dehydrogenase enzymes, γ-glutamyltransferase and N-acetyl-β-D-glucosaminidase were determined in animals.Results and discussion. 3 weeks after the nephropathy induction under the influence of Gluquamine there was a significant increase relatively to untreated animals of the diuresis, excretion and clearance of creatinine, tubular reabsorption, which indicates the normalization of kidneys functional state. There was also a positive effect on markers content of kidneys tubular apparatus damage, which was manifested in a significant decrease in the level of enzymuria. At the same time by the degree of influence Gluquamine significantly exceeded the activity of comparative drugs quercetin and lesprefil by the majority of parameters.Conclusions. In the conditions of tubular kidney damage development leading to emergence of renal failure, Gluquamine has a pronounced nephroprotective effect and is a promising drug in CKD therapy.Актуальность. Тубулярные поражения занимают важное место среди причин возникновения хронической болезни почек (ХБП). Поэтому при поиске эффективных средств лечения ХБП целесообразно исследование их влияния на тубулярный аппарат патологически измененной почки.Цель работы. Экспериментальное изучение эффективности препарата Глюквамин при тубулярном поражении почек для обоснования целесообразности применения в терапии ХБП.Материалы и методы. В качестве модели тубулярного поражения почек использовали сулемовую нефропатию у крыс. У животных определяли диурез, экскрецию и клиренс креатинина, канальцевую реабсорбцию, активность в моче ферментов лактатдегидрогеназы, γ-глутамилтрансферазы и N-ацетил-β-D-глюкозаминидазы.Результаты и их обсуждение. Через 3 недели после воспроизведения нефропатии под влиянием Глюквамина наблюдалось достоверное увеличение относительно нелеченных животных диуреза, экскреции и клиренса креатинина, канальцевой реабсорбции, что свидетельствует о нормализации функционального состояния почек. Также наблюдалось положительное влияние на содержание маркеров поражения тубулярного аппарата почек, что проявлялось в достоверном уменьшении уровня ферментурии. При этом по степени влияния Глюквамин по большинству показателей достоверно превосходил активность препаратов сравнения кверцетина и леспефрила.Выводы. В условиях развития тубулярного поражения почек, приводящего к возникновению почечной недостаточности, Глюквамин оказывает выраженное нефропротекторное действие и является перспективным средством лечения ХБП.Актуальність. Тубулярні ураження посідають вагоме місце серед причин виникнення хронічної хвороби нирок (ХХН). Тому при пошуку ефективних засобів лікування ХХН доцільним є дослідження їх впливу на тубулярний апарат патологічно зміненої нирки.Мета роботи. Експериментальне вивчення ефективності препарату Глюквамін при тубулярному ураженні нирок для обґрунтування доцільності застосування в терапії ХХН.Матеріали та методи. В якості моделі тубулярного ураження нирок використовували сулемову нефропатію у щурів. У тварин визначали діурез, екскрецію та кліренс креатиніну, канальцеву реабсорбцію, активність у сечі ферментів лактатдегідрогенази, γ-глутамілтрансферази та N-ацетил-β-D-глюкозамінідази.Результати та їх обговорення. Через 3 тижні після відтворення нефропатії під впливом Глюкваміну спостерігалось вірогідне збільшення діурезу стосовно нелікованих тварин, екскреції та кліренсу креатиніну, канальцевої реабсорбції, що свідчить про нормалізацію функціонального стану нирок. Також спостерігався позитивний вплив на вміст маркерів ураження тубулярного апарату нирок, що проявлялось у вірогідному зменшенні рівня ферментурії. При цьому за ступенем впливу Глюквамін за більшістю показників вірогідно перевершував активність препаратів порівняння кверцетину та леспефрилу.Висновки. За умов розвитку тубулярного ураження нирок, що призводить до виникнення ниркової недостатності, Глюквамін чинить виражену нефропротекторну дію та є перспективним засобом лікування ХХН.

Гістоморфологічне дослідження нефропротекторних властивостей Глюкваміну при експериментальному гломерулонефриті

Glomerulonephritis is one of the main causes of the onset of chronic kidney disease (CKD). Development of this pathology leads to imminent renal failure and disability of patients. Therefore, when searching for new agents for CKD treatment it is advisable to study their nephroprotective properties in the conditions of development of the experimental glomerulonephritis.Aim. To study experimentally the effect of Gluquamine on the morphological structure of the renal tissue in rats with glomerulonephritis in order to substantiate the feasibility of its use in CKD therapy.Materials and methods. The study was carried out on the model of active Heymann nephritis using 50 rats. To assess the nephroprotective properties of the drugs studied on day 120 of the experiment the histomorphological study of the kidneys was carried out in animals using the standard methods of bright field microscopy.Results. In the course of the study it was shown that after administration of Gluquamine for two months there was a significant improvement of the morphological structure of the kidneys under its effect in rats with glomerulonephritis compared to the control pathology group. The drug contributed to preservation of the normal cytoarchitectonics of nephrons, reduced manifestations of proliferative, destructive processes and degenerative-dystrophic changes in nephrocytes. At the same time, by the degree of the nephroprotective effect Gluquamine was superior to the activity of the reference drugs quercetin and lespephril.Conclusions. Under the conditions of the glomerulonephritis development in rats Gluquamine has a pronounced protective effect on the morphology of the renal tissue, and it confirms its nephroprotective properties. Therefore, it is a promising drug for CKD therapy.Гломерулонефрит является одной из главных причин возникновения хронической болезни почек (ХБП). Развитие данной патологии приводит к неминуемой почечной недостаточности и инвалидизации больных. Поэтому при поиске новых средств лечения ХБП целесообразно изучение их нефропротекторных свойств в условиях развития экспериментального гломерулонефрита.Цель исследования. Экспериментальное изучение влияния препарата Глюквамин на морфологическую структуру почечной ткани крыс с гломерулонефритом для обоснования целесообразности применения в терапии ХБП.Материалы и методы. Исследование проводили на модели активного нефрита Хеймана на 50 крысах. Для оценки нефропротекторных свойств исследуемых препаратов на 120 сутки эксперимента у животных проводили гистоморфологическое изучение почек с помощью стандартных методов световой микроскопии.Результаты. В ходе исследования было показано, что после введения Глюквамина в течение двух месяцев под его влиянием у крыс с гломерулонефритом наблюдалось значительное улучшение морфологической структуры почек по сравнению с группой контрольной патологии. Препарат способствовал сохранению нормальной цитоархитектоники нефронов, уменьшал проявления в них пролиферативных, деструктивных процессов и дегенеративно-дистрофические изменения нефроцитов. При этом по степени нефропротекторного влияния Глюквамин превосходил активность препаратов сравнения кверцетин и леспефрил.Гломерулонефрит є однією з головних причин виникнення хронічної хвороби нирок (ХХН). Розвиток даної патології призводить до неминучої ниркової недостатності та інвалідизації хворих. Тому при пошуку нових засобів лікування ХХН доцільним є дослідження їх нефропротекторних властивостей за умов розвитку експериментального гломерулонефриту.Мета дослідження. Експериментальне вивчення впливу препарату Глюквамін на морфологічну структуру ниркової тканини щурів із гломерулонефритом для обґрунтування доцільності застосування в терапії ХХН.Матеріали та методи. Дослідження проводили на моделі активного нефриту Хеймана на 50 щурах. Для оцінки нефропротекторних властивостей дослідних препаратів на 120 добу експерименту у тварин проводили гістоморфологічне вивчення нирок за допомогою стандартних методів світлової мікроскопії.Результати. В ході дослідження було показано, що після введення Глюкваміну впродовж двох місяців під його впливом у щурів з гломерулонефритом спостерігалось значне покращення морфологічної структури нирок порівняно з групою контрольної патології. Препарат сприяв збереженню нормальної цитоархітектоніки нефронів, зменшував прояви в них проліферативних і деструктивних процесів та дегенеративно-дистрофічні зміни нефроцитів. При цьому за ступенем нефропротекторного впливу Глюквамін перевершував активність препаратів порівняння кверцетину та леспефрилу.Висновки. За умов розвитку гломерулонефриту у щурів Глюквамін чинить виразний протекторний вплив на морфоструктуру ниркової тканини, що підтверджує його нефропротекторні властивості, а, отже, є перспективним засобом лікування ХХН

Дослідження гострої токсичності топічної комбінації з глюкозаміном і кетопрофеном у формі крем-гелю

Safety of new drugs is the most important criteria for the study, and it is determined by the analysis of acute toxicity. When determining acute toxicity the adverse effects of drugs are described in their single use or multiple administrations in a short period of time.Aim. To determine the toxicity class of a new topical combination containing 5.0 % glucosamine hydrochloride and 2.0 % in the form of a cream-gel or cutaneous application and intragastric introduction.Materials and methods. The studies were carried out in accordance with EC Directive 86/609 EEC. The cutaneous application of the combination was in the range of doses from 43 to 22600 mg/kg. The object studied was used in the dose range from 500 to 5000 mg/kg in intragastric introduction. The behavior of animals and their survival were observed within 14 days.Results. During the observation after cutaneous application there was no mortality, changes in the common life cycle of rats and the skin irritation. In intragastric introduction of the combination its LD50 was higher than 5000 mg/kg.Conclusions. Therefore, the study of acute toxicity of the combination has shown the absence of mortality in rats at the maximum allowable doses for cutaneous application and intragastric introduction. This fact indicates a low toxicity of the G/K cream-gel, and it gives the possibility to refer the combination studied to the category of relatively harmless substances.Введение. Безопасность новых лекарственных средств является наиболее важным критерием для исследования и определяется с помощью анализа острой токсичности. При постановке острой токсичности описываются побочные эффекты лекарственных средств при их однократном воздействии или множественных введениях в течение короткого периода времени.Цель исследования. Целью данного исследования стало определение класса токсичности новой топической комбинации, содержащей 5,0 % глюкозамина гидрохлорида и 2,0 % кетопрофена в форме крем-геля при накожной аппликации и внутрижелудочном введении.Материалы и методы. Все исследования были проведены в соответствии с директивой ЕС 86/609 ЕЕС. Накожная аппликация комбинации соответствовала диапазону доз от 43 до 22600 мг/кг. При внутрижелудочном введении исследуемый объект применялся в диапазоне доз от 500 до 5000 мг/кг. Выживание животных и их поведение фиксировали на протяжении 14 дней.Результаты. При наблюдении после накожного применения комбинации не было зафиксировано летальности среди животных, изменений в общем жизненном цикле крыс и накожных высыпаний. При внутрижелудочном введении комбинации ее LD50 была больше чем 5000 мг/кг.Выводы. Следовательно, исследование острой токсичности комбинации показало отсутствие летальности животных при максимально допустимых дозах для ее накожной аппликации и внутрижелудочного введения. Этот факт свидетельствует о низкой токсичности исследуемой комбинации и дает возможность отнести ее к категории относительно безопасных веществ.Безпека нових лікарських засобів є найбільш важливим критерієм для дослідження і визначається за допомогою аналізу гострої токсичності. При постановці гострої токсичності описуються побічні ефекти лікарських засобів при їх одноразовому або множинних введеннях впродовж короткого періоду часу.Мета дослідження. Метою даного дослідження стало визначення класу токсичності нової топічної комбінації, що містить 5,0 % глюкозаміну гідрохлориду та 2,0 % кетопрофену у формі крем-гелю при нашкірній аплікації і внутрішньошлунковому введенні.Матеріали та методи. Всі дослідження були проведені відповідно до директиви ЄС 86/609 ЕЕС. Нашкірна аплікація комбінації відповідала діапазону доз від 43 до 22600 мг/кг. При внутрішньошлунковому введенні досліджуваний об’єкт застосовувався в діапазоні доз від 500 до 5000 мг/кг. Виживання тварин і їх поведінка були зафіксовані впродовж 14 діб.Результати. При спостереженні після зовнішнього застосування комбінації не було відмічено летальності серед тварин, змін у загальному життєвому циклі щурів і нашкірних висипань. При внутрішньошлунковому введенні комбінації її LD50 було більше за 5000 мг/кг.Висновки. Отже, дослідження гострої токсичності комбінації показало відсутність летальності тварин при максимально допустимих дозах для її нашкірної аплікації і внутрішньошлункового введення. Цей факт свідчить про низьку токсичність досліджуваної комбінації і дає можливість віднести її до категорії відносно нешкідливих речовин

Спіро[бензо[е]пірано[3,2-с][1,2]оксатіїн-4,3’-індол]-3-карбонітрил 5,5-діоксиди: синтез і вивчення біологічної активності

The development of medicines with several pharmacological activities, including the analgesic, anti-inflammatory and antimicrobial properties, is one of the challenging tasks of modern medicinal chemistry.Aim. To expand the range of novel spiro-condensed derivatives of 1,2-benzoxathiin-4(3H)-one 2,2-dioxide, and study the biological activity of the substances obtained.Results and discussions. The target compounds were synthesized as a result of the interaction of 1,2-benzoxathiin-4(3H)-one 2,2-dioxide, malononitrile and isatins. When using ethyl cyanoacetate the interaction appeared to be much more complicated and requires further research. The study of the biological activity has revealed the compounds with the analgesic properties and the antimicrobial effect against gram-positive strains.Experimental part. Two new 2-amino-2’-oxospiro[4H-pyrano[3,2-c][1,2]benzoxathiine-4,3’-indoline]-3-carbonitrile 5,5-dioxides were synthesized by the three-component reaction based on 1,2-benzoxathiin-4(3H)-one 2,2-dioxide. The anti-inflammatory activity was studied on the model of the carrageenan induced paw edema, and the analgesic activity was assessed on the model of the local inflammatory hyperalgesia. The study of the antimicrobial activity of the compounds obtained was performed by the agar well diffusion method.Conclusions. New spiro[benzo[е]pyrano[3,2-c][1,2]oxathiin-4,3’-indolil]-3-carbonitrile 5,5-dioxides have been synthesized. The compounds obtained have revealed high levels of the analgesic properties and the antimicrobial activity. The latter exceeds the activity of the reference drugs, and has appeared to be higher against grampositive bacteria.Разработка лекарственных средств с несколькими видами фармакологической активности, включая анальгетические, противовоспалительные и антимикробные свойства, является одной из важных задач современной медицинской химии.Цель. Расширить ряд новых спироконденсированных производных 1,2-бензоксатиин-4(3Н)-он 2,2-диоксида и изучить биологическую активность полученных веществ.Результаты и их обсуждение. Целевые соединения были синтезированы в результате взаимодействия 1,2-бензоксатиин-4(3Н)-он 2,2-диоксида, малонодинитрила и изатинов. В случае использования этилцианоацетата в качестве метиленактивного нитрила взаимодействие оказалось значительно более сложным и нуждается в дальнейшем изучении. Исследование биологической активности выявило соединения с анальгетическими свойствами и антимикробным действием в отношении грамположительных штаммов.Экспериментальная часть. Два новых 2-амино-2’-оксоспиро[4Н-пирано[3,2-с][1,2]бензоксатиин-4,3’-индолин]-3-карбонитрил 5,5-диоксида были синтезированы с помощью трехкомпонентной реакции на основе 1,2-бензоксатиин-4(3Н)-он 2,2-диоксида. Противовоспалительную активность изучали на модели карагенин-индуцированного отека, а анальгетическую активность оценивали на модели локальной воспалительной гипералгезии. Было проведено исследование антимикробной активности полученных соединений методом диффузии в агар.Выводы. Синтезированы новые спиро[бензо[е]пирано[3,2-с][1,2]оксатиин-4,3’-индолил]-3-карбонитрил 5,5-диоксиды. Полученные соединения проявили анальгетические свойства и антимикробную активность, которая превышает активность препаратов сравнения и оказалась выше в отношении грамположительных бактерий.Розробка лікарських засобів, що володіють декількома видами фармакологічної активності, включаючи знеболювальну, протизапальну та антимікробну, є одним з важливих завдань сучасної медичної хімії.Мета. Розширити ряд нових спіроконденсованих похідних 1,2-бензоксатіїн-4(3Н)-он 2,2-діоксиду і дослідити біологічну активність одержаних речовин.Результати та їх обговорення. Цільові сполуки були синтезовані в результаті взаємодії 1,2-бензоксатіїн-4(3Н)-он 2,2-діоксиду, малонодинітрилу та ізатинів. У випадку використання етилціаноацетату як метиленактивного нітрилу взаємодія виявилася набагато складнішою і потребує подальших досліджень. Вивчення біологічної активності виявило сполуки з анальгетичними властивостями та антимікробною дією проти грампозитивних штамів.Експериментальна частина. Два нових 2-аміно-2’-оксоспіро[4H-пірано[3,2-с][1,2]бензоксатіїн-4,3’-індолін]-3-карбонітрил 5,5-діоксиди були синтезовані за допомогою трикомпонентної реакції на основі 1,2-бензоксатіїн-4(3Н)-он 2,2-діоксиду. Протизапальну активність вивчали на моделі карагенінового набряку, анальгетичну активність оцінювали на моделі місцевої запальної гіпералгезії. Були проведені дослідження антимікробної активності отриманих сполук методом дифузії в агар.Висновки. Синтезовано нові спіро[бензо[е]пірано[3,2-с][1,2]оксатіїн-4,3’-індол]-3-карбонітрил 5,5-діоксиди. Отримані сполуки виявили високий рівень анальгетичної та антимікробної активності. Остання перевищує активність референс-препаратів і виявилася більш ефективною проти грампозитивних бактерій

On isovector meson exchange currents in the Bethe-Salpeter approach

We investigate the nonrelativistic reduction of the Bethe-Salpeter amplitude for the deuteron electrodisintegration near threshold energies. To this end, two assumptions have been used in the calculations: 1) the static approximation and 2) the one iteration approximation. Within these assumptions it is possible to recover the nonrelativistic result including a systematic extension to relativistic corrections. We find that the so-called pair current term can be constructed from the $P$-wave contribution of the deuteron Bethe-Salpeter amplitude. The form factor that enters into the calculation of the pair current is constrained by the manifestly gauge independent matrix elements.Comment: 15 pages, incl. 3 figures, to be published Phys. Rev.

Translationally invariant calculations of form factors, nucleon densities and momentum distributions for finite nuclei with short-range correlations included

Relying upon our previous treatment of the density matrices for nuclei (in general, nonrelativistic self-bound finite systems) we are studying a combined effect of center-of-mass motion and short-range nucleon-nucleon correlations on the nucleon density and momentum distributions in light nuclei ($^{4}He$ and $^{16}O$). Their intrinsic ground-state wave functions are constructed in the so-called fixed center-of-mass approximation, starting with mean-field Slater determinants modified by some correlator (e.g., after Jastrow or Villars). We develop the formalism based upon the Cartesian or boson representation, in which the coordinate and momentum operators are linear combinations of the creation and annihilation operators for oscillatory quanta in the three different space directions, and get the own "Tassie-Barker" factors for each distribution and point out other model-independent results. After this separation of the center-of-mass motion effects we propose additional analytic means in order to simplify the subsequent calculations (e.g., within the Jastrow approach or the unitary correlation operator method). The charge form factors, densities and momentum distributions of $^{4}He$ and $^{16}O$ evaluated by using the well known cluster expansions are compared with data, our exact (numerical) results and microscopic calculations.Comment: 19 pages, 6 figure

Nephroprotective Effect of the Herbal Composition BNO 2103 in Rats with Renal Failure

(1) Background: this research aims at studying the nephroprotective properties of BNO 2103 in a model of chromate-induced renal failure in rats and at proving the possibility of using BNO 2103 in clinical practice for the complex treatment of chronic kidney disease (CKD). (2) Methods: fifty rats divided into five groups were studied. The drugs BNO 2103, Prednisolone and Lespephril were administered within 20 days. The excretory function and the functional state of kidneys, blood biochemical parameters and indicators of nitrogen metabolism were determined. (3) Results: under the influence of BNO 2103, there was a significant improvement in renal excretory function, in nitrogen metabolism and blood biochemical parameters compared with the control pathology group. BNO 2103 also outperformed the comparators in most indicators. (4) Conclusions: BNO 2103 has demonstrated nephroprotective, hypoazotemic and diuretic effects; and can be used to implement to the combined therapy of CKD

Раціональна терапія остеоартрозу: перспективи застосування комбінованих хондропротекторів у топічних лікарських формах

One of the most common diseases in the structure of the pathology of the musculoskeletal system is osteoarthritis. The disease takes the fourth place among all diseases in women and the eighth - in men. Due to the significant aging of the population, including the Ukrainian population, issues of diagnosis, prevention and treatment of osteoarthritis has particular relevance. Progression of the disease leads to significant costs in the economic, social and psychological areas that are associated with the prevalence of this disease, the loss of health of patients and the high economic costs, not only in the treatment of the underlying disease, but also prevention and treatment of complications of pharmacotherapy. According to the recommendations of the «European Antirheumatic League» EULAR for osteoarthritis treatment using drugs that affect the pathogenesis of the disease and pain. Therefore, for rational treatment of the disease, international experts advised to use chondroprotectors, nonsteroidal anti-inflammatory drugs, or combinations thereof. The latter can successfully combine the effect on the metabolism of articular cartilage proteoglycan failure to impact on the articular syndrome. That pain is one of the main reasons for the decline in quality of life of patients with osteoarthritis. An important role is played by the proper choice of the dosage form, because patients with this disease require a long, almost continuous use of the drug. The use of combined drugs in topical dosage forms, can have a positive influence on the treatment of the disease, improve the quality of life of patients and partially exclude the possibility of side effects.Одним из самых распространенных заболеваний в структуре патологии опорно-двигательной системы является остеоартроз. Данное заболевание занимает четвертое место среди всех заболеваний у женщин и восьмое - у мужчин. В связи с существенным старением населения, в том числе и украинской популяции, вопросы диагностики, профилактики и лечения остеоартроза приобретают особую актуальность. Прогрессирование данного заболевания приводит к значительным затратам в экономической, социальной и психологической сферах, которые связаны с широким распространением данной патологии, потерей работоспособности пациентов и высокими экономическими затратами, не только на лечение основного заболевания, но и на профилактику и лечение возможных осложнений фармакотерапии. По рекомендациям «Европейской антиревматической лиги» EULAR для терапии остеоартроза используют препараты, влияющие на патогенез заболевания и на болевой синдром.Поэтому для рационального лечения данного заболевания международные эксперты советуют применять хондропротекторы, нестероидные противовоспалительные препараты или их комбинации. Последние могут удачно совместить влияние на метаболизм суставного хряща и протеогликановую недостаточность с воздействием на суставной синдром. Именно боль является одной из основных причин снижения показателей качества жизни больных с остеоартрозом. Важную роль играет правильный выбор лекарственной формы, поскольку пациенты при этой патологии требуют длительного, почти постоянного использования лекарственного средства. Применение комбинированных противоартрозных препаратов в топических лекарственных формах, может положительно влиять на терапию данного заболевания, повышать качество жизни пациентов и частично исключать возможность развития побочных эффектов.Одним з найбільш поширених захворювань в структурі патології опорно-рухової системи є остеоартроз. Щодо впливу на загальний стан здоров’я, дане захворювання посідає четверте місце серед усіх захворювань у жінок і восьме – у чоловіків. У зв’язку з істотним постарінням населення, в тому числі й української популяції, питання діагностики, профілактики та лікування остеоартрозу набувають особливої актуальності. Прогресування даного захворювання призводить до значних витрат в економічній, соціальній та психологічній сферах, які пов'язані з широким розповсюдженням даної патології, втратою працездатності пацієнтів і високими економічними витратами, не тільки на лікування основного захворювання, але й на профілактику та лікування можливих ускладнень фармакотерапії. За рекомендаціями «Європейської антиревматичної ліги» EULAR для терапії остеоартрозу використовують препарати, що впливають на патогенез захворювання та на больовий синдром. Тому для раціонального лікування даного захворювання міжнародні експерти радять застосовувати хондропротектори, нестероїдні протизапальні препарати або їх комбінації. Останні можуть вдало поєднати вплив на метаболізм суглобового хряща та протеогліканову недостатність з впливом на суглобовий синдром. Саме біль є однією з основних причин зниження показників якості життя хворих, які страждають на остеоартроз. Важливу роль грає правильний вибір лікарської форми, оскільки пацієнти при цій патології потребують тривалого, майже постійного використання лікарського засобу. Застосування комбінованих протиартрозних препаратів в топічних лікарських формах, може позитивно впливати на терапію даного захворювання, підвищувати якість життя пацієнтів та частково виключати можливість розвитку побічної дії