Nicotiana glauca Graham (Solanaceae), a new invasive plant in Croatia

The South American species Nicotiana glauca Graham (Solanaceae) is invasive in the western Mediterranean and has been found for the first time at four localities in Croatia. The first locality was discovered in 1977 on the island of Lokrum, but has previously been neglected, the second in Komi`a on the island of Vis, the third in the city of Split and the fourth in the city of Dubrovnik. The newly discovered N. glauca is a woody perennial species, while two other Nicotiana species occurring in Croatian, N. tabacum L. and N. rustica L., are annual herbs. An identification key for these three species and their morphological comparison is presented. The further spreading of N. glauca in Croatian littoral can be expected, and should be prevented

Nicotiana glauca Graham (Solanaceae), a new invasive plant in Croatia

The South American species Nicotiana glauca Graham (Solanaceae) is invasive in the western Mediterranean and has been found for the first time at four localities in Croatia. The first locality was discovered in 1977 on the island of Lokrum, but has previously been neglected, the second in Komi`a on the island of Vis, the third in the city of Split and the fourth in the city of Dubrovnik. The newly discovered N. glauca is a woody perennial species, while two other Nicotiana species occurring in Croatian, N. tabacum L. and N. rustica L., are annual herbs. An identification key for these three species and their morphological comparison is presented. The further spreading of N. glauca in Croatian littoral can be expected, and should be prevented

Forest as Stronghold of Local Ecological Practice: Currently Used Wild Food Plants in Polesia, Northern Ukraine

Local ecological practice (LEP, e.g., the everyday practice of collecting and using plants, including wild food plants) is shaped by nature (available local resources) and culture (local perceptions and knowledge on their usability), including a multitude of factors, among which language and geographical or cultural separation have been found to play crucial roles in affecting biocultural diversity. Also, proximity to the forest has been shown to increase the use of plants. We conducted ethnobotanical fieldwork within eastern and western regions of Ukrainian Polesia, during which we interviewed 118 people. Through semi-structured interviews, we recorded the distribution of the current uses of 70 wild food taxa. The analysis of use records revealed homogeneous distribution of use despite the geographical distance and different spoken dialects; however, we were able to single out the highly sylvan region of eastern Polesia as the area with highest biocultural diversity for the use of wild food plants. The results suggest that in the context of the overall homogenization of local ecological knowledge, the continued existence of unintended contact with nature through living and working in the forest may be the primary factor maintaining the broader LEP in the sylvan area of eastern Polesia. Місцева екологічна практика (MЕП, що включає повсякденну практику збору та використання дикорослих рослин у їжу) формується природою (місцевими ресурсами) та культурою (місцеві знання про їх використання), що включає безліч чинників, серед яких мова та географічне або культурне відокремлення відіграють вирішальну роль у впливі на біокультурне різноманіття. Також показано, що близькість до лісу збільшує використання рослин. Ми проводили етноботанічні польові роботи у двох областях Українського Полісся, в ході яких ми провели інтерв’ю з 118 людьми. За допомогою напівструктурованих інтерв’ю ми задокументували поточне використання 70 таксонів дикорослих рослин у їжу. Аналіз записів про вживання свідчить про однорідний розподіл використання, незважаючи на географічне розташування та різні розмовні діалекти; однак, ми змогли виділити лісистий регіон Східного Полісся як територію з найвищим біокультурним різноманіттям використання дикорослих рослин уїжу. Результати свідчать, що в контексті загальної гомогенізації місцевих екологічних знань, продовження існування контакту з природою живучи та працюючи в лісі може бути основним чинником, який підтримує ширшу MЕПу в лісовій зоні Східного Полісся

Of the importance of a leaf: the ethnobotany of sarma in Turkey and the Balkans

BACKGROUND: Sarma - cooked leaves rolled around a filling made from rice and/or minced meat, possibly vegetables and seasoning plants - represents one of the most widespread feasting dishes of the Middle Eastern and South-Eastern European cuisines. Although cabbage and grape vine sarma is well-known worldwide, the use of alternative plant leaves remains largely unexplored. The aim of this research was to document all of the botanical taxa whose leaves are used for preparing sarma in the folk cuisines of Turkey and the Balkans. Methods: Field studies were conducted during broader ethnobotanical surveys, as well as during ad-hoc investigations between the years 2011 and 2014 that included diverse rural communities in Croatia, Bosnia and Herzegovina, Serbia, Kosovo, Albania, Macedonia, Bulgaria, Romania, and Turkey. Primary ethnobotanical and folkloric literatures in each country were also considered. Results: Eighty-seven botanical taxa, mainly wild, belonging to 50 genera and 27 families, were found to represent the bio-cultural heritage of sarma in Turkey and the Balkans. The greatest plant biodiversity in sarma was found in Turkey and, to less extent, in Bulgaria and Romania. The most commonly used leaves for preparing sarma were those of cabbage (both fresh and lacto-fermented), grape vine, beet, dock, sorrel, horseradish, lime tree, bean, and spinach. In a few cases, the leaves of endemic species (Centaurea haradjianii, Rumex gracilescens, and R. olympicus in Turkey) were recorded. Other uncommon sarma preparations were based on lightly toxic taxa, such as potato leaves in NE Albania, leaves of Arum, Convolvulus, and Smilax species in Turkey, of Phytolacca americana in Macedonia, and of Tussilago farfara in diverse countries. Moreover, the use of leaves of the introduced species Reynoutria japonica in Romania, Colocasia esculenta in Turkey, and Phytolacca americana in Macedonia shows the dynamic nature of folk cuisines. Conclusion: The rich ethnobotanical diversity of sarma confirms the urgent need to record folk culinary plant knowledge. The results presented here can be implemented into initiatives aimed at re-evaluating folk cuisines and niche food markets based on local neglected ingredients, and possibly also to foster trajectories of the avant-garde cuisines inspired by ethnobotanical knowledge

Synthetic Nanoparticles for Vaccines and Immunotherapy

The immune system plays a critical role in our health. No other component of human physiology plays a decisive role in as diverse an array of maladies, from deadly diseases with which we are all familiar to equally terrible esoteric conditions: HIV, malaria, pneumococcal and influenza infections; cancer; atherosclerosis; autoimmune diseases such as lupus, diabetes, and multiple sclerosis. The importance of understanding the function of the immune system and learning how to modulate immunity to protect against or treat disease thus cannot be overstated. Fortunately, we are entering an exciting era where the science of immunology is defining pathways for the rational manipulation of the immune system at the cellular and molecular level, and this understanding is leading to dramatic advances in the clinic that are transforming the future of medicine.1,2 These initial advances are being made primarily through biologic drugs– recombinant proteins (especially antibodies) or patient-derived cell therapies– but exciting data from preclinical studies suggest that a marriage of approaches based in biotechnology with the materials science and chemistry of nanomaterials, especially nanoparticles, could enable more effective and safer immune engineering strategies. This review will examine these nanoparticle-based strategies to immune modulation in detail, and discuss the promise and outstanding challenges facing the field of immune engineering from a chemical biology/materials engineering perspectiveNational Institutes of Health (U.S.) (Grants AI111860, CA174795, CA172164, AI091693, and AI095109)United States. Department of Defense (W911NF-13-D-0001 and Awards W911NF-07-D-0004

Wild food plants used on the Dubrovnik coast (south-eastern Croatia)

Croatia’s versatile plant use traditions are still not sufficiently documented. The aim of this study was to record local traditions of wild food plant use on the Dubrovnik coast. We interviewed 40 inhabitants of 23 villages, mainly knowledgeable informants. On average 19 species were listed, which in total produced an inventory of 95 food plant species (including species whose leaves or inflorescences are used as recreational teas). The most commonly collected are: Sonchus oleraceus and S. asper, Asparagus acutifolius, Dioscorea communis, Cichorium intybus, Crepis zacintha, Allium ampeloprasum, Picris echioides and Foeniculum vulgare (all of them used as vegetables), the fruits of Rubus ulmifolius (mainly eaten raw), the fruits of roses (Rosa sempervirens and R. canina) and the leaves of Salvia officinalis (both roses and salvia are used for making recreational teas). A particular feature of the local gastronomy is the collection of young Ruscus aculeatus shoots

Сучасні методи очистки води та повітря від ртуті

People can be exposed to mercury in any form in different circumstances. Depending on the amount of mercury and duration of exposure potential acute poisoning, chronic poisoning, micromercurialism. As of release into the environment (air, sediment, water), it undergoes a series of complex transformations. Methylmercury is the most highly toxic form of mercury, it is especially enhanced in the food chain. Extreme danger as contaminants in natural waters are heavy metals, have a toxic effect on aquatic organisms at relatively low concentrations. In a number of heavy metals priority on toxicity to aquatic organisms and humans is mercury. Migration and transformation in the aquatic ecosystem, it accumulates in the form of highly toxic compounds. The accumulation of mercury in biota inhibits metabolic processes weakens the protective functions of blood. Nonpoint sources are the main sources of water supply to settlements and industrial enterprises of Ukraine and bodies of water - wastewater receivers. Therefore, the problem of preventing mercury pollution of surface water sources is very important. Many years of functioning of the production of caustic soda and chlorine by the method of mercury electrolysis in chemical plants, led to the fact that the nearby land and waters polluted with mercury and in the regions has created serious environmental problems. Water in surface sources proved to be unsuitable for the purposes of drinking water consumption and mercury levels in fish exceed the MCL in hundreds and thousands of times. In the use and disposal of products containing mercury, it is important to observe due caution. To prevent the release of mercury into the atmosphere and hit her in the reservoirs at the industrial enterprises use modern methods of purification of gaseous, liquid and solid waste in reducing mercury in them below the approved standard. The aim of this work is the development of technologies and technological purification of waste water and dust emissions containing mercury. Studies are actual patterns of extraction of low concentrations of mercury from waste water, the possibilities of the return of purified water to the production and development of science-based methods of disposal of mercury.Люди могут подвергаться воздействию ртути в любой ее форме в разных обстоятельствах. В зависимости от количества ртути и длительности ее поступления в организм возможны острые отравления, хронические отравления, микромеркуриализм. По мере высвобождения в окружающей среде (в воздухе, осадочных отложениях, воде) она проходит ряд сложных превращений. Метилртуть является самой высокотоксичной формой ртути, она особенно усиливается в пищевых цепях. Чрезвычайную опасность в качестве загрязнителей природных вод представляют тяжёлые металлы, оказывающие токсическое воздействие на водные организмы в даже сравнительно малых концентрациях. В ряду тяжёлых металлов приоритетное место по токсичности для гидробионтов и человека занимает ртуть. При миграции и трансформации в водной экосистеме она накапливается в виде высокотоксичных соединений. Накопление ртути в биоте ингибирует обменные процессы, ослабляет защитные функции крови. Поверхностные источники являются основными источниками водоснабжения населенных пунктов и промышленных предприятий Украины, а также водоёмами - приемниками сточных вод. Поэтому, проблема предотвращения ртутного загрязнения поверхностных источников водоснабжения представляется актуальной. Многолетнее функционирование производств каустической соды и хлора методом ртутного электролиза на химических комбинатах, привело к тому, что близлежащие территории и акватории оказались загрязненными ртутью и в регионах возникли серьезные экологические проблемы. Вода в поверхностных источниках оказалась непригодной для целей питьевого водопользования, а содержание ртути в рыбе превышает ПДК в сотни и тысячи раз. При использовании и утилизации продукции, содержащей ртуть, важно соблюдать должную осторожность. Для предотвращения выделения ртути в атмосферу и попадания ее в водоемы на промышленных предприятиях используются современные методы очистки газообразных, жидких и твердых отходов с сокращением содержания ртути в них ниже утвержденных норм. Целью данной работы является разработка технологий и технологических схем очистки сточных вод и пылегазовых выбросов, содержащих ртуть. Актуальными являются исследования закономерностей извлечения малых концентраций ртути из сточных вод, возможностей возврата очищенной воды в производство и разработка научно-обоснованных методов утилизации ртути.Люди можуть піддаватися впливу ртуті в будь-якій її формі в різних обставинах. В залежності від кількості ртуті і тривалості її надходження в організм можливі гострі отруєння, хронічні отруєння, мікромеркуріалізм. У міру вивільнення в навколишньому середовищі (у повітрі, осадових відкладах, воді) вона проходить ряд складних перетворень. Метилртуть є самою високотоксичного формою ртуті, вона особливо посилюється в харчових ланцюгах. Надзвичайну небезпеку як забруднювачів природних вод становлять важкі метали, які надають токсичну дію на водні організми навіть порівняно малих концентраціях. В ряду важких металів пріоритетне місце по токсичність для гідробіонтів і людини займає ртуть. При міграції і трансформації у водній екосистемі вона накопичується у вигляді високотоксичних сполук. Накопичення ртуті в біоті інгібує обмінні процеси, послаблює захисні функції крові. Поверхневі джерела є основними джерелами водопостачання населених пунктів і промислових підприємств України, а також водоймами - приймачами стічних вод. Тому, проблема запобігання ртутного забруднення поверхневих джерел водопостачання представляється актуальною. Багаторічне функціонування виробництв каустичної соди та хлору методом ртутного електролізу на хімічних комбінатах, призвело до того, що прилеглі території та акваторії виявилися забрудненими ртуттю і в регіонах виникли серйозні екологічні проблеми. Вода в поверхневих джерелах виявилася непридатною для цілей питного водокористування, а вміст ртуті в рибі перевищує ГДК в сотні і тисячі разів. При використанні та утилізації продукції, що містить ртуть, важливо дотримуватися належну обережність. Для запобігання виділення ртуті в атмосферу і потрапляння її у водойми на промислових підприємствах використовуються сучасні методи очищення газоподібних, рідких і твердих відходів із скороченням вмісту ртуті в них нижчі від затверджених норм. Метою даної роботи є розробка технологій і технологічних схем очищення стічних вод і пилогазових викидів, що містять ртуть. Актуальними є дослідження закономірностей вилучення малих концентрацій ртуті із стічних вод, можливостей повернення очищеної води у виробництво і розробка науково-обґрунтованих методів утилізації ртуті

A century of changes in wild food plant use in coastal Croatia: the example of Krk and Poljica

The aim of this study was to document the use of wild foods in two locations in the coastal part of Croatia – on the island of Krk and in the Poljica area, near Split. We chose these places as they have historical data on plant use (1900 and 1903 respectively). We carried out 67 interviews in Poljica and 55 interviews in Krk to estimate the current use and knowledge of wild foods. Altogether, 80 species of wild food and herbal tea species of plants were recorded in Poljica and 76 in Krk. On average, 13.2 species were listed by per interview in Poljica, including 7.1 species of wild vegetables, and in Krk 14.6 species, including 7.9 species of wild vegetables. Out of the list of plant names recorded in the past, in Krk, we identified 82% of the taxa and in Poljica 86%

An Incidental Finding of Heart Echinococcosis in a Patient with Infective Endocarditis: a Case Report

Echinococcosis is a cosmopolitan zoonotic parasitic disease caused by infection with the larval stage of tapeworms from the Echinococcus genus, most commonly Echinococcus granulosus. According to WHO, more than 1 million people are affected by hydatid disease at any time.1 About 10% of the annual cases are not officially diagnosed.2 In humans, the disease is characterized by development of three-layered cysts. The cysts develop primarily in the liver and the lungs, but can also affect any other organ due to the spreading of the oncospheres. Cardiac involvement is very uncommon - only about 0.01-2% of all cases.4,5 In most cases, the cysts develop asymptomatically, but heart cysts could manifest with chest pain, dyspnea, cough, hemophtisis and can complicate with rupture. Diagnosis is based on a number of imaging techniques and positive serological tests. Treatment for cardiac localization is almost exclusively surgical