Foreword: Interactions Between Religion and Medicine in Eastern Europe During the SARS-COV-2 Pandemic: Social Context

A special issue of OPREE, dedicated to the interaction of religion and medicine, is being released on the anniversary of the struggle of humankind against the SARS-CoV-2 pandemic. Unfortunately, hopes of overcoming the infection quickly proved futile. The outbreak of this infectious disease has caused chaos in the private and social lives of billions of people. It changed the usual rhythm and forced people to obey new rules. For many people, it caused job and income loss and changes in personal priorities. For most people, the question of reappraisal of values arose when the need for self-realization gave way to the need for personal security. Social institutions designed to combat the ills and fears posed by pandemics have also been challenged to confront these threats. Institutions of medicine, religion, and the state were, to different degrees, outposts of such resistance. How well and jointly coordinated they act today will depend on how quickly and reliably this deadly threat will be overcome

SAFETY OF REGIONAL ANESTHESIA IN UKRAINE SURVEY: ARE HOSPITALS READY FOR THE LOCAL ANESTHETIC SYSTEMIC TOXICITY (LAST)?

Background. A survey was conducted among anesthesiologists in 38 Ukrainian hospitals to evaluate the current incidence and treatment quality of the local anesthetic systemic toxicity (LAST). With the growing preference for regional anesthetic techniques, implementation of measures for timely detection and treatment of LAST is becoming a priority for many surgical hospitals. This study aims to provide primary country-wide epidemiological data to guide further safety improvement in Ukraine. It should be noted, that the survey was performed before the beginning of the full-scale Russian invasion of Ukraine. The resulting surge in the incidence of limb injury has resulted in an unprecedented scale of application of regional anesthesia, including out-of-hospital cases with very limited monitoring, which will no doubt generate great amount of new data on the subject. We hope that our current analysis may be used as a reference point for the future research on this subject. Material and methods.  A link to the survey was distributed via e-mail to the members of the Association of Anesthesiologists of Ukraine. Data submission was anonymous. Statistical analysis was performed using Microsoft Excel. Descriptive statistics are provided. Results. Responses were submitted by 186 anesthesiologists from 38 Ukrainian cities. Among them, 65.9% practice in public hospitals, 25.4% - in private hospitals, 8.7% - in university hospitals. Majority of respondents (60.3%) reported performing over 100 regional anesthetic procedures per year. Peripheral nerve blocks were routinely performed in the hospitals of 76.9% of respondents. 42.4% are using peripheral nerve blocks or more times per week, 24.4% perform this amount monthly, 21.7% - yearly, with 11.5% not utilizing peripheral nerve blocks at all. Ultrasound guidance was commonly used by 64.1% of anesthesiologists, 60.3% reported relying on landmark techniques often and 38.5% are routinely using a neuromuscular electrical stimulator. LAST cases were previously encountered by 37.2% of respondents. However, only 37% have reported having a LAST protocol in their hospital and 42.3% did not have a lipid emulsion available. Regarding patient education, in 62.8% of cases the patients were specifically warned about the possible complications of regional anesthesia prior to procedures, where it was performed. When the local anesthetic related adverse events did occur, they were recorded in the patient’s card in 27.2% of cases; the chief of anesthesiology department was informed in 36.9%, while in 35.9% the event was not reported in any way. Conclusions. The practice of regional anesthesia is becoming more widespread in Ukraine, but the minimal measures required to provide patient safety during such procedures are still not being employed in many hospitals

Вплив методу анестезії на ризики виникнення післяопераційного міокардіального пошкодження у пацієнтів літнього віку з переломом стегна: рандомізоване контрольоване дослідження

Hip fractures are a common pathology among patients older 50 years and cause disability, reduced duration and quality of life, even with adequate management and surgery. In the perioperative period, the most common complications leading to the death of patients are cardiovascular disease. about a hip fracture. The aim of our study was to determine the safest method of anesthesia in the context of acute myocardial injury during hip fracture surgery. The objectives of the study were to determine the frequency of postoperative myocardial damage in patients with hip fractures; compare the frequency of MINS with different types of anesthesia: general anesthesia (GA), spinal anesthesia (SA) and compartment psoas block with sciatic nerve block. Materials and methods. Randomized controlled trial was conducted from January 2018 to August 2019 in the medical center “Into-Sana” (Odessa, Ukraine). Patients with planned osteosynthesis of the proximal femur were randomized into 3 groups depending on the method of anesthesia: general anesthesia and postoperative systemic analgesia, spinal anesthesia and postoperative systemic analgesia, prolonged compartment psoas block with sciatic nerve block. Results. The study involved 90 patients. Acute postoperative myocardial injury was diagnosed in 17.6 % of cases. Postoperative elevation of troponins was significantly more often diagnosed in groups of patients with spinal anesthesia and general anesthesia compared to the group in which the psoas block compartment was used in combination with the sciatic nerve block. None of the patients had symptoms of myocardial ischemia and were not diagnosed with myocardial infarction. Hypotension was significantly more common in group 2 spinal anesthesia (OR 9 95 % CI 1.9-47, p=0.004) There was a direct moderate association between the intraoperative hypotension and the development of postoperative myocardial injury (r = 0.5). Conclusions. Prolonged compartment psoas block with sciatic nerve block intraoperatively is the safest method of anesthesia in the context of the development of postoperative myocardial injury. Intraoperative hypotension is associated with postoperative myocardial injuryПереломы бедра являются распространенной патологией среди пациентов старше 50 лет и вызывают инвалидизацию, уменьшение продолжительности и качества жизни даже при условии адекватного менеджмента и проведенного хирургического вмешательства. В периоперационном периоде при переломе бедра частыми осложнениями, которые приводят к смерти пациентов, являются сердечно-сосудистые заболевания. В частности, значительной проблемой является послеоперационное миокардиальное повреждение (MINS), которое, согласно последним исследованиям, является достоверным предиктором 30-дневной и годовой летальности после операции по поводу перелома бедра. Целью нашего исследования было определение наиболее безопасного в контексте острого миокардиального повреждения метода анестезии во время операций при переломе бедра. Задачами исследования было определить частоту послеоперационного миокардиального поражения у пациентов с переломом бедра; сравнить частоту развития MINS при различных видах анестезиологического обеспечения: общая анестезия (ПО), спинальная анестезия (СА) и компартмент псоас блок с блоком седалищного нерва. Материалы и методы. Рандомизированное контролированное исследование проводилось с января 2018 до августа 2019 на базе медицинского центра "Into-Sana" (г.. Одесса, Украина). В исследовании приняли участие 90 пациентов с запланированным остеосинтезом проксимального отдела бедренной кости, которые были рандомизированы в 3 группы в зависимости от метода анестезиологического обеспечения и обезболивания: общая анестезия и послеоперационная системная анальгезия, спинальная анестезия и послеоперационная системная анальгезия, удлиненный компартмент псоас блок и блок седалищного нерва интраоперационно. Результаты. Острое послеоперационное повреждение миокарда было зафиксировано в 17,6 % случаев. Послеоперационное повышение тропонинов достоверно чаще диагностировали в группах пациентов с проведенной спинальной анестезией и общей анестезией по сравнению с группой, в которой использовали компартмент псоас блок в комбинации с блоком седалищного нерва. Ни у одного из пациентов не было симптомов миокардиальной ишемии и не был диагностирован инфаркт миокарда. Гипотензия достоверно чаще возникала в группе 2 спинальной анестезии (OR 9 95 % CI 1,9-47, р = 0,004) Существовала прямая умеренная связь между наличием интраоперационной гипотензии и развитием послеоперационного миокардиального повреждения (r = 0,5). Выводы. Пролонгированная блокада поперечного сплетения с блоком седалищного нерва является наиболее безопасным методом анестезиологического обеспечения в контексте развития послеоперационного повреждения миокарда. Интраоперационная гипотензия ассоциируется с развитием послеоперационного повреждения миокардаПереломи стегна є поширеною патологією серед пацієнтів старше 50 років і спричиняють інвалідизацію, зменшення тривалості та якості життя навіть за умови адекватного менеджменту та проведеного хірургічного втручання. В периопераційному періоді при переломі стегна найчастішими ускладненнями, що призводять до смерті пацієнтів, є серцево-судинні захворювання.Зокрема, значною проблемою є післяопераційне міокардіальне пошкодження (MINS), що, згідно останніх досліджень, є достовірним предиктором 30-денної та річної летальності після операції з приводу перелому стегна. Метою дослідження було визначення найбільш безпечного в контексті гострого міокардіального пошкодження методу анестезії та аналгезії літніх пацієнтів з переломами стегна. Матеріали та методи. Рандомізоване контрольоване дослідження проводилося з січня 2018 до серпня 2019 року на базі медичного центру “Into-Sana” (м. Одеса, Україна). У дослідженні взяли участь 90 пацієнтів з запланованим остеосинтезом проксимального відділу стегнової кістки, які були рандомізовані у 3 групи залежно від методу анестезіологічного забезпечення та знеболення: загальна анестезія та післяопераційна системна аналгезія, спінальна анестезія та післяопераційна системна аналгезія, подовжений компартмент псоас блок та блок сідничного нерва інтраопераційно. Результати. Гостре післяопераційне пошкодження міокарда було зафіксоване у 17,6 % випадків. Післяопераційне підвищення тропонінів достовірно частіше діагностували в групах пацієнтів з проведеною спінальною анестезією та загальною анестезією порівняно з групою, в якій використовували компартмент псоас блок у комбінації з блоком сідничного нерва. У жодного з пацієнтів не було симптомів міокардіальної ішемії та не було діагностовано інфаркт міокарду. Гіпотензія достовірно частіше виникала в групі 2 спінальної анестезії (OR 9 95 % CI 1,9-47, р=0,004). Існував прямий помірний зв’язок між наявністю інтраопераційної гіпотензії та розвитком післяопераційного міокардіального пошкодження (r=0,5). Висновки. Пролонгована блокада поперекового сплетення з блоком сідничного нерва є найбільш безпечним методом анестезії та аналгезії у контексті розвитку післяопераційного пошкодження міокарда. Інтраопреційна гіпотензія асоціюється з розвитком післяопераційного пошкодження міокард

Dexmedetomidine infusion as an analgesic adjuvant during laparoscopic сholecystectomy: a randomized controlled study

Abstract Background Dexmedetomidine (DEX) has sedative, sympatholytic and analgesic effects and might be beneficial if used as an adjuvant to: improve analgesia; modulate haemodynamic responses to intubation and pneumoperitoneum and; reduce the number of opioid-associated adverse events. The aim of this study was to evaluate the efficacy and safety of DEX infusion during elective laparoscopic cholecystectomy (LC). Methods A randomized, single-centre, parallel-group, placebo-controlled study was carried out between May 2016 and June 2017. Adult patients (18–79 years) with American Society of Anesthesiology (ASA) physical status I–II were randomly assigned to 0.5 μg/kg/h DEX infusion from induction of anaesthesia to extubation (Group D; n = 30) or normal saline infusion (Group C; n = 30). The primary efficacy outcomes were postoperative morphine consumption. Secondary efficacy outcomes included: time to first use of rescue analgesia; postoperative morphine consumption; intraoperative fentanyl consumption; time from end of surgery to extubation; lengths of intensive care unit (ICU) and general ward stay; degree of postoperative pain 3, 6, 12 and 24 h after surgery; incidence of persistent post-surgical pain. Results DEX infusion was associated with a decrease in postoperative morphine consumption (p = 0.001), lower incidence of severe postoperative pain (odds ratio [OR] 9, 95% confidence interval [CI] 1.1–77, p = 0.04) and significantly longer time to first use of rescue analgesia (p = 0.001). Group D also had significantly lower fentanyl consumption both intraoperatively (p = 0.001) and in the time from end of surgery to extubation (p = 0.001) plus decreased incidence of persistent post-surgical pain (OR 14.5, 95% CI 1.7–122, p = 0.005). The incidence of postoperative nausea and vomiting was lower in Group D than Group C (OR 5, 95% CI 1.1–26, p = 0.005). Median pain intensity did not differ between the groups 3, 6, 12 or 24 h after surgery and there were no inter-group differences in the lengths of ICU stay or overall hospital stay between groups. The incidence of hypertension was significantly higher in Group C (OR 13.8, 95% CI 4–48, p < 0.0001); there were no inter-group differences in incidences of hypotension and bradycardia. Conclusions Intraoperative DEX infusion is safe and effective for improving analgesia during and after elective LC. DEX appears to significantly reduce the number of patients with severe postoperative pain, postoperative morphine consumption and prolong time to first use of rescue analgesia. Trial registration ClinicalTrials.gov: Retrospectively registered on July 7, 2017, NCT03211871

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА НЕГАТИВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ БОЛЮ В УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ ПІСЛЯ МІННО-ВИБУХОВИХ ПОРАНЕНЬ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ

Introduction: In 83.3% of cases, pain in combatants who sustained mine-blast injuries during the war in Ukraine becomes chronic. Chronic pain leads to a number of negative aspects that affect the quality of life of combatants, and when they return to military service after treatment for professions that require people to act under pressure, it increases the risk not only for them but also for their teammates and the mission. Therefore, the issue of pain chronicity in this category of patients requires further study, and the identification of factors that influence the frequency of chronicity can potentially improve the results of treatment of this category of patients. The aim: to identify factors that influence the negative results of pain treatment in combatants after mine-blast wounds during the war in Ukraine Materials and methods: We analyzed the treatment of 660 combatants with mine-blast wounds. Treatment outcomes were assessed using a visual analog scale (VAS). Groups were compared using the Mann-Whitney test and the chi-square test with a continuity correction. To analyze the association of the risk of a negative treatment outcome with the factor characteristics, we used the method of building univariate and multivariate logistic regression models. The quality of the models was assessed by the area under the ROC curve (AUC). The odds ratio was calculated to quantify the degree of influence of the factor attribute. Results: It was found that the factors of negative results of pain treatment in combatants with mine-blast wounds are: 1) method of pain treatment (p&lt;0.001), OR=0.06 (95% CI 0.04-0.09); 2) high intensity of pain according to VAS on admission (p&lt;0.001), OR=3.16 (95% CI 2.52-3.98); 3) anesthetic risk according to ASA (p=0.049) OR=0.67 (0.45-0. 99); 4) number of injured anatomical body parts (p=0.015), OR=1.17 (95% CI 1.03-1.32); 5) a combination of indicators: method of pain treatment, patient age and number of injured anatomical body parts AUC=0.82 (95% CI 0.79-0.85). Conclusions: Our study demonstrates that if combatants with mine-blast wounds use a method of pain treatment that does not provide reliable control over the intensity of pain, then during evacuation to a medical facility, such pain becomes high-intensity pain. In addition, the conditions of the injury (combat conditions) and the injury itself cause a significant anesthetic risk according to the ASA. Such patients are associated with a higher risk of chronic pain. In the future, in-depth studies are needed to demonstrate the effectiveness or benefits of combining pain management with regional anesthesia methods. High-quality pain control during the medical evacuation of wounded from the battlefield to a medical facility could potentially improve the treatment outcomes of these combatants and reduce the incidence of pain chronicity.Вступ. Біль у комбатантів, які отримали мінно-вибухові поранення під час бойових дій в Україні у 83.3% випадках стає хронічним. Хронічний біль призводить до цілого ряду негативних аспектів, які впливають на якість життя комбатантів, а при поверненні, після лікування, на військову службу для професій, які вимагають від людей діяти під тиском, підвищує ризик не лише для нього, але для товаришів по команді та місії. Отже, питання хронізації болю у даної категорії пацієнтів потребує подальшого вивчення, а виявлення факторів, які мають вплив на частоту хронізації може, потенційно, покращити результати лікування даної категорії пацієнтів. Мета. Виявити фактори, що впливають на негативні результати лікування болю в учасників бойових дій після мінно-вибухових поранень під час війни в Україні Матеріали та методи. Проаналізовано лікування 660 комбатантів з мінно-вибуховими пораненнями. Результати лікування оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (VAS). Порівняння груп проводилося за критерієм Манна-Уітні і критерієм хі-квадрат з урахуванням поправки на неперервність. Для аналізу зв’язку ризиків отримання негативного результату лікування з факторними ознаками було використано метод побудови однофакторних та багатофакторних моделей логістичної регресії. Якість моделей оцінювалася за площею під ROC-кривою (AUC – Area under the ROC curve). Для кількісної оцінки ступеню впливу факторної ознаки розраховувався показник відношення шансів. Результати. Виявлено, що факторами негативних результатів лікування болю у комбатантів з мінно-вибуховими пораненнями є: 1) метод лікування болю (p&lt;0.001), ВШ=0.06 (95% ВІ 0.04-0.09); 2) висока інтенсивність болю за ВАШ при поступленні (p&lt;0.001), ВШ=3.16 (95% ВІ 2.52-3.98); 3) анестезіологічний ризик за ASA (p=0.049) ВШ=0.67 (0.45-0.99); 4) кількість поранених анатомічних ділянок тіла (p=0.015), ВШ=1.17 (95% ВІ 1.03-1.32); 5) сукупність показників: метод лікування болю, вік пацієнта та кількість поранених анатомічних ділянок тіла AUC= 0.82 (95% ВІ 0.79-0.85). Висновки. Наше дослідження демонструє, що якщо у комбатантів після мінно-вибухових поранень використовувати метод лікування болю, який не забезпечує надійний контроль над інтенсивністю болю, то під час евакуації до лікувального закладу такий біль стає болем високої інтенсивності. Також умови поранення (умови бойових дій) та, безпосередньо, саме поранення обумовлює значний анестезіологічний ризик за ASA. Такі пацієнти асоціюються з більшим ризиком хронізації болю. Надалі необхідні поглиблені дослідження, які б змогли продемонструвати ефективність чи переваги застосування поєднання методів лікування болю з реґіонарними методами знеболення. Якісний контроль над болем під час медичної евакуації поранених з поля болю до лікувального закладу потенційно можуть покращити результати лікування таких комбатантів та знизити частоту хронізації болю

Difficult airway simulation-based training for anaesthesiologists: efficacy and skills retention within six months

Abstract Background The aim of this study was to evaluate how anaesthesiologists manage a “cannot intubate, can ventilate” (CI) and “cannot intubate, cannot ventilate” (CICV) scenarios, and how following simulation training will affect their guideline adherence, skills and decision-making immediately after training and 6 months later. Methods A prospective controlled study was conducted from July to December 2022. Anaesthesiologists who applied for the continuous medical education course “Difficult Airway Management” were involved in the study. Each volunteer participated in two simulation scenarios (CI, CICV) with structural debriefing after each scenario. After the first simulation round, volunteers were trained in difficult airway management according to DAS guidelines, using the same equipment as during the simulation. The participants repeated the simulation scenarios the day after the training and six months later. The primary and secondary endpoints were compared between three rounds: initial simulation (Group 1), immediately after training (Group 2), and six months after training (Group 3). Results A total of 24 anaesthesiologists consented to participate in the study and completed the initial survey form. During the first session, 83.3% of participants had at least one major deviation from the DAS protocol. During the first CICV scenario, 79% of participants made at least one deviation from the DAS protocol. The second time after simulation training, significantly better results were achieved: the number of anaesthesiologists, who attempted more than 3 laryngoscopies decreased (OR = 7 [1.8–26.8], p = 0.006 right after training and OR = 3.9 [1.06–14.4], p = 0.035 6 month later); the number, who skipped the supralaryngeal device attempt, call for help and failure to initiate surgical airway also decreased. Simulation training also significantly decreases the time to call for help, cricothyroidotomy initiation time, and mean desaturation time and increases the odds ratio of successful cricothyroidotomy (OR 0.02 [0.003–0.14], p < 0.0001 right after training and OR = OR 0.02 [0.003–0.16] 6 months after training). Conclusions Anaesthesiologists usually display major deviations from DAS guidelines while managing CI and CICV scenarios. Simulation training improves their guideline adherence, skills, and decision-making when repeating the simulation immediately after training and 6 months later. Study registration NCT05913492, clinicaltrials.gov, 22/06/2023

The Effect of Anesthesia on the Risk of Postoperative Myocardial Injury in Elderly Patients with Hip Fracture: Randomized Controlled Trial

Hip fractures are a common pathology among patients older 50 years and cause disability, reduced duration and quality of life, even with adequate management and surgery. In the perioperative period, the most common complications leading to the death of patients are cardiovascular disease. about a hip fracture. The aim of our study was to determine the safest method of anesthesia in the context of acute myocardial injury during hip fracture surgery. The objectives of the study were to determine the frequency of postoperative myocardial damage in patients with hip fractures; compare the frequency of MINS with different types of anesthesia: general anesthesia (GA), spinal anesthesia (SA) and compartment psoas block with sciatic nerve block. Materials and methods. Randomized controlled trial was conducted from January 2018 to August 2019 in the medical center “Into-Sana” (Odessa, Ukraine). Patients with planned osteosynthesis of the proximal femur were randomized into 3 groups depending on the method of anesthesia: general anesthesia and postoperative systemic analgesia, spinal anesthesia and postoperative systemic analgesia, prolonged compartment psoas block with sciatic nerve block. Results. The study involved 90 patients. Acute postoperative myocardial injury was diagnosed in 17.6 % of cases. Postoperative elevation of troponins was significantly more often diagnosed in groups of patients with spinal anesthesia and general anesthesia compared to the group in which the psoas block compartment was used in combination with the sciatic nerve block. None of the patients had symptoms of myocardial ischemia and were not diagnosed with myocardial infarction. Hypotension was significantly more common in group 2 spinal anesthesia (OR 9 95 % CI 1.9-47, p=0.004) There was a direct moderate association between the intraoperative hypotension and the development of postoperative myocardial injury (r = 0.5). Conclusions. Prolonged compartment psoas block with sciatic nerve block intraoperatively is the safest method of anesthesia in the context of the development of postoperative myocardial injury. Intraoperative hypotension is associated with postoperative myocardial injur