КЛИНИКО-ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА СЕРОЗНЫХ МЕНИНГИТОВ У ДЕТЕЙ ХМЕЛЬНИЦКОЙ ОБЛАСТИ (ПОДОЛЬСКИЙ РЕГИОН, УКРАИНА): ЧЕТЫРНАДЦАТИЛЕТНЕЕ ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКОЕ НАБЛЮДЕНИЕ

Aim of work – to analyze the etiological structure, epidemiological structure, social-demographic features and the nature of the development of complications of the central nervous system in aseptic meningitis in children in Khmelnitskyi region for the period 2004-2017.Materials and methods. It was conducted a prospective analysis of 208 cases of aseptic meningitis in children of whom 138 people were boys and 70 people were girls. The etiology of the disease was determined by studying cerebrospinal fluid using PCR method. Complications of the central nervous system were diagnosed on the basis of the clinical picture and CT or MRI scans. The analytical method was used to conduct the analysis of the received data.Results. The highest seasonal increase of the incidence was from August to October and it was 65.6% with its peak in September (24.0%). The clinical picture was characterized by a moderate trend in 71.2% of cases and in 28.8% by a severe course. In 100% of cases the disease began with a fever, headache (83.6%), vomiting (76.9%), abdominal pain with diarrhea (6.2%), epileptic seizures (0.9%). The average level of cytosis was 269.4±196.7 cells/mm3with a predominance of lymphocytes and the average protein level in cerebrospinal fluid was 73 ± 36 mg/dl. The etiological factor was established in 18 (8.6%) patients.Conclusions. Enterovirus remains to be the main pathogen which was determined in 72.2% of cases. The second place was taken by herpes viruses (22.2% of cases), the third place was given to the mumps virus (5.6% of cases) (in etiologically verified cases). In most cases the disease ended in complete recovery but in 47 (22.6%) patients the complications were observed. The prevalence of aseptic meningitis among children in Khmelnitskyi region was 6.2 per 100,000 children, and males outnumbered females by a 2:1 ratio.Цель – проанализировать этиологическую структуру, эпидемиологические особенности, социально-демографические профили и характер развития осложнений со стороны ЦНС при серозных менингитах у детей Хмельницкой области за период 2004–2017 гг.Материалы и методы. Проведен проспективный анализ 208 случаев серозного менингита у детей, из которых 138 мальчика и 70 девочек. Этиологию заболевания определяли путем исследования ликвора методом ПЦР. Осложнения со стороны ЦНС диагностировали на основе клинической картины и методом КТ или МРТ. Для проведения анализа полученных данных использовался аналитический метод.Результаты. Наибольший сезонный рост заболеваемости приходится на период с августа по октябрь и составляет 65,6% с пиком в сентябре (24,0%). Клиническая картина характеризовалась среднетяжелым течением в 71,2% случаев и тяжелым течением – в 28,8%. В 100% случаев заболевание начиналось с лихорадки, головной боли (83,6%), рвоты (76,9%), боли в животе с расстройствами стула (6,2%), эпилептических припадков (0,9%). Средний уровень цитоза составлял 269,4 ± 196,7 клеток в мм3с преобладанием лимфоцитов, а средний уровень белка в ликворе составлял 73 ± 36 мг/дл. Этиологический фактор был установлен у 18 (8,6%) пациентов.Выводы. Главным возбудителем остается энтеровирус, который определялся в 72,2% случаях. Второе место заняли вирусы герпеса (22,2% случаев), третье место занял вирус паротита (5,6% случаев) (из этиологически определенных). В большинстве случаев заболевание заканчивалось полным выздоровлением, однако у 47 (22,6%) пациентов наблюдались осложнения. Распространенность серозного менингита среди детей Хмельницкой области составила 6,2 на 100 тыс. детского населения в соотношении между мужским и женским полом – 2:1

Сравнительная характеристика показателей активности воспалительного процесса при пиелонефрите на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса у детей раннего возраста = The comparative characteristic of indicators of activity of inflammatory process with pyelonephritis on the background of vesicoureteral reflux in children of early age

Tokarchuk N. I., Odarchuk I. V. Сравнительная характеристика показателей активности воспалительного процесса при пиелонефрите на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса у детей раннего возраста = The comparative characteristic of indicators of activity of inflammatory process with pyelonephritis on the background of vesicoureteral reflux in children of early age. Journal of Education, Health and Sport. 2016;6(8):734-746. eISSN 2391-8306. DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.62073 http://ojs.ukw.edu.pl/index.php/johs/article/view/3849       The journal has had 7 points in Ministry of Science and Higher Education parametric evaluation. Part B item 755 (23.12.2015). 755 Journal of Education, Health and Sport eISSN 2391-8306 7 © The Author (s) 2016; This article is published with open access at Licensee Open Journal Systems of Kazimierz Wielki University in Bydgoszcz, Poland Open Access. This article is distributed under the terms of the Creative Commons Attribution Noncommercial License which permits any noncommercial use, distribution, and reproduction in any medium, provided the original author(s) and source are credited. This is an open access article licensed under the terms of the Creative Commons Attribution Non Commercial License (http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/) which permits unrestricted, non commercial use, distribution and reproduction in any medium, provided the work is properly cited. This is an open access article licensed under the terms of the Creative Commons Attribution Non Commercial License (http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0/) which permits unrestricted, non commercial use, distribution and reproduction in any medium, provided the work is properly cited. The authors declare that there is no conflict of interests regarding the publication of this paper. Received: 05.08.2016. Revised 25.08.2016. Accepted: 28.08.2016.     УДК: 616.61-002.3:616.62-008.22-053.3   Сравнительная характеристика показателей активности воспалительного процесса при пиелонефрите на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса у детей раннего возраста   Н. И. Токарчук, И. В. Одарчук   Винницкий национальный медицинский университет им. Н. И. Пирогова, г. Винница, Украина   Резюме В работе представлен анализ лабораторных показателей активности воспалительного процесса при пиелонефрите у детей раннего возраста. Определено повышение плазменной концентрации прокальцитонина и моноцитарного хемоаттрактантного протеина 1 у детей с пиелонефритом. Установлена высокая чувствительность и специфичность данных показателей при пиелонефрите у детей раннего возраста.   Ключевые слова: пиелонефрит, дети раннего возраста, прокальцитонин, моноцитарный хемоаттрактантний протеин 1.             The comparative characteristic of indicators of activity of inflammatory process with pyelonephritis on the background of vesicoureteral reflux in children of early age   N. I. Tokarchuk, I. V. Odarchuk   Vinnitsa National Pirogov Memorial Medical University, Vinnitsa, Ukraine   Abstract The paper presents the analysis of laboratory indices of inflammatory process activity in case of pyelonephritis in children of early age. Determined increased plasma concentration of procalcitonin and monocyte chemoattractant protein1 inchildren with pyelonephritis. Plasma concentration of procalcitonin and monocyte chemoattractant protein 1 is higher in children with pyelonephritis on the background of vesicoureteral reflux than in children with primary pyelonephritis. It is shown that the levels of procalcitonin and monocyte chemoattractant protein 1 tended to increase with age of the examined children. The highest indicators were recorded at the age of 2 years 3 years than patients aged 1 month-1 year, 1 year-2 years and in children of the control group. Was determined increased production of markers of inflammation predominantly in girls than in boys, who were ill with pyelonephritis. This is due to the anatomical structure of the urinary system and greater probability of infection of urine and maintaining the inflammatory process in girls. Along with the increase in the degree of inflammatory activity in the kidneys increased levels of procalcitonin and monocyte chemoattractant protein 1. We have established high sensitivity and specificity of these indicators in pyelonephritis in children of early age.   Key words: pyelonephritis, young children, procalcitonin, monocyte chemoattractant protein 1

Поліморфні варіанти гена TGF-β1 при пієлонефриті на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу у дітей раннього віку

Objective: to determine the plasma concentration of TGF-B1 in children with pyelonephritis and to study the effect of allelic polymorphisms of TGF-B1 (-509 C/T, +869 T/C) on the predisposition to the development of nephrosclerosis pyelonephritis on the background of vesicoureteral reflux in children of early age.Materials and methods. Under observation there were 68 patients with pyelonephritis who were on the treatment course in Khmelnytsky regional children's hospital. The first group consisted of 36 children signs of vesicoureteral reflux. The second group consisted of 32 children sick with pyelonephritis on the background of the vesicoureteral reflux. The content of TGF-B1 was determined by enzyme immunoassay (ELISA). Determination of polymorphisms of TGFB1 (P-T and T+S) was performed by polymerase chain reaction in real time.Results. Most children with pyelonephritis on the background of the vesicoureteral reflux defines atypical variants of alleles of the gene TGF-B1 (-509 CC in 90,62% and +869 TT in 81.25%), which can be a predictor of the formation of fibrosis of the renal parenchyma. Atypical variants of the gene TGF-B1 (SS -509 and +869 TT) are identified more often in boys than in girls. In children with vesicoureteral reflux II and III article showed an atypical variant (-509СС) gene of TGF-B1. But when І grade reflux was significantly more frequently identified polymorphism of TGF-B1 (+869 TT). A strong correlation between the gene polymorphism of TGF-B1 and the plasma concentration of this cytokine indicate that the overproduction of TGF-B1.Conclusion. Promising remains the further study of pathogenetic aspects of the formation of irreversible changes in kidneys with pyelonephritis on the back-ground of vesicoureteral reflux in children of early age.Key words: pyelonephritis, vesicoureteral reflux, infants, transforming growth factor, gene polymorphism.Цель: определить плазменную концентрацию TGF-В1 у больных пиелонефритом детей и изучить влияние аллельных полиморфизмов гена TGF-В1 (-509 С/Т, +869 Т/С) на предрасположенность к развитию нефросклероза при пиелонефрите на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса (ПМР) у детей раннего возраста.Пациенты и методы. Под наблюдением было 68 детей с пиелонефритом, находившихся на лечении в нефрологическом отделении Хмельницкой областной детской больницы. Первую группу составили 36 детей без признаков ПМР. Во вторую группу вошли 32 ребенка с пиелонефритом на фоне ПМР. Содержание TGF-B1 определяли иммуноферментным методом (ELISA). Определение полиморфизмов гена TGFB1 (С-508Т и Т+869С) проводили путем полимеразной цепной реакции в реальном времени.Результаты. У большинства детей при пиелонефрите на фоне ПМР определяются атипичные варианты аллелей гена TGF-B1 (-509 СС в 90,62% и +869 ТТ у 81,25%), что может быть предиктором формирования фиброза паренхимы почек. Атипичные варианты гена TGF-B1 (-509 СС и +869 ТТ) чаще выявляются у мальчиков, чем у девочек. У детей с ПМР II и III ст. определяли атипичный вариант (-509СС) гена TGF-B1. Зато при І ст. рефлюкса достоверно чаще определялся полиморфизм гена TGF-B1 (+869 ТТ). Сильные корреляционные связи между полиморфизмом гена TGF-B1 и плазменной концентрацией данного цитокина указывают на гиперпродукцию TGF-B1.Выводы. Перспективным остается дальнейшее изучение патогенетических аспектов формирования необратимых изменений в почках при пиелонефрите на фоне ПМР у детей раннего возраста.Ключевые слова: пиелонефрит, пузырно-мочеточниковый рефлюкс, дети раннего возраста, трансформирующий фактор роста, полиморфизм гена.Мета: визначити плазменну концентрацію TGF-В1 у хворих на пієлонефрит дітей і вивчити вплив алельних поліморфізмів гену TGF-В1 (-509 С/Т, +869 Т/С) на схильність до розвитку нефросклерозу при пієлонефриті на фоні міхурово-сечовідного рефлюксу (МСР) у дітей раннього віку.Пацієнти та методи. Під спостереженням знаходились 68 дітей з пієлонефритом, що знаходились на лікуванні у нефрологічному відділенні Хмельницької обласної дитячої лікарні. Першу групу склали 36 дітей без ознак МСР. У другу групу увійшли 32 дитини з пієлонефритом на фоні МСР. Вміст TGF-B1 визначали імуноферментним методом (ELISA). Визначення поліморфізмів гену TGFB1 (С-508Т і Т+869С) проводили шляхом полімеразної ланцюгової реакції у реальному часі.Результати. У більшості дітей при пієлонефриті на фоні МСР визначаються атипові варіанти алелей гену TGF-B1 (-509 СС у 90,62% і +869 ТТ у 81,25%), що може бути предиктором формування фіброзу паренхими нирок. Атипові варіанти гену TGF-B1 (-509 СС і +869 ТТ) частіше виявляються у хлопчиків, ніж у дівчаток. У дітей з МСР II і III ст. визначали атиповий варіант (-509СС) гену TGF-B1. Однак при І ст. рефлюксу достовірно частіше визначався поліморфізм гену TGF-B1 (+869 ТТ). Сильні кореляційні зв’язки між поліморфізмом гену TGF-B1 та плазмовою концентрацією даного цитокіну вказують на гіперпродукцію TGF-B1.Висновки. Перспективним залишається подальше вивчення патогенетичних аспектів формування незворотних змін у нирках при пієлонефриті на фоні МСР у дітей раннього віку.Ключові слова: пієлонефрит, міхурово-сечовідний рефлюкс, діти раннього віку, трансформуючий фактор зросту, поліморфізм гену

Аналіз показників фіброзоутворення при пієлонефриті на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу у дітей раннього віку

The objective. To determine the levels of TGF-B1 and galectin 3 pyelonephritis against the background of vesicle-urethral reflux.Patients and methods. The observation of 55 infants of patients with pyelonephritis who were on the treatment course in Khmelnytsky regional children's hospital. The first subgroup consisted of 28 children with pyelonephritis without evidence of vesiculo-urethrally reflux (primary pyelonephritis) and the second subgroup consisted of 27 young children of patients with pyelonephritis on the background of the vesiculo-urethrally reflux (secondary pyelonephritis). The control group consisted of 24 healthy children. The content of TGFB1 and galectin_3 was determined by enzyme immunoassay (ELISA).Results. Plasma concentration of transforming growth factor B1 and galectin-3 were significantly higher in children with pyelonephritis on the background of vesicoureteral reflux than in patients with primary pyelonephritis, indicating a possible fibrosis formation in the kidneys. It is established that with increasing length of pyelonephritis increased level profibrotic indicators. When SPN most children (81.4%) found the reduction of the thickness of the renal parenchyma according to the indicators of renal cortical index, which indicates the possibility of reducing the functional capacity of the kidneys. High sensitivity (TGF-B1 — 85%, the galectin-3 — 92%) and specificity (TGF-B1 — 67%, galectin-3 — 82%) for both indicators in pyelonephritis on the background of vesicoureteral refluxa indicates the need for a definition of these indicators in children of early age, as early markers of fibrosis formation.Conclusion. Perspective is further investigations of the pathogenetic aspects of the formation of irreversible changes in the kidney in pyelonephritis on the background of vesicoureteral reflux in children of early age.Key words: pyelonephritis, infants, transforming growth factor, galectin 3.Цель: определение уровней галектина-3 и TGF-β1, как маркеров фиброзообразования, у детей раннего возраста, больных пиелонефритом на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса (ПМР).Пациенты и методы. Обследовано 55 детей раннего возраста, больных пиелонефритом. Первую подгруппу составили 28 детей с пиелонефритом без признаков ПМР (первичный пиелонефрит — ППН), вторую подгруппу — 27 детей с пиелонефритом на фоне ПМР (вторичный пиелонефрит — ВПН). Контрольную группу составили 24 практически здоровых ребенка. Содержание TGF-β1 и галектина-3 определяли иммуноферментным методом (ELISA).Результаты. Плазменная концентрация TGF-β1 и галектина-3 достоверно выше у детей с пиелонефритом на фоне ПМР, чем у детей с ППН, что указывает на возможное фиброзообразования в почках. С увеличением продолжительности пиелонефрита повышались уровни профибротических показателей. При ВПН у большинства детей (81,4%) установлено уменьшение толщины паренхимы почек по данным показателей ренально-кортикального индекса, что свидетельствует о возможности снижения функциональной способности почек. Высокая чувствительность (TGF-β1 — 85%, галектин-3 — 92%) и специфичность (TGF-β1 — 67%, галектин-3 — 82%) обоих показателей при пиелонефрите на фоне ПМР указывает на необходимость их определения в качестве маркеров раннего фиброзообразования.Выводы. Перспективным остается дальнейшее изучение патогенетических аспектов формирования необратимых изменений в почках при пиелонефрите на фоне ПМР у детей раннего возраста.Ключевые слова: пиелонефрит, дети раннего возраста, трансформирующий фактор роста В1, галектин-3.Мета: визначення рівнів галектину-3 та TGF-β1, як маркерів фіброзоутворення, у дітей раннього віку, хворих на пієлонефрит на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу (МСР).Пацієнти і методи. Обстежено 55 дітей раннього віку, хворих на пієлонефрит. Першу підгрупу склали 28 дітей з пієлонефритом без ознак МСР (первинний пієлонефрит — ППН), другу підгрупу — 27 дітей з пієлонефритом на тлі МСР (вторинний пієлонефрит — ВПН). Контрольну групу склали 24 практично здорові дитини. Вміст TGF- β1 та галектину-3 визначали імуноферментним методом (ELISA).Результати. Плазмова концентрація TGF- β1 та галектину-3 достовірно вища у дітей із пієлонефритом на тлі МСР, ніж у малюків із ППН, що вказує на можливе фіброзоутворення у нирках. Зі збільшенням тривалості пієлонефриту підвищувались рівні профібротичних показників. При ВПН у більшості дітей (81,4%) встановлено зменшення товщини паренхіми нирок за даними показників ренально-кортикального індексу, що свідчить про можливість зниження функціональної здатності нирок. Висока чутливість (TGF-β1 — 85%, галектин-3 — 92%) та специфічність (TGF-β1 — 67%, галектин-3 — 82%) обох показників при пієлонефриті на тлі МСР вказує на необхідність їх визначення у якості маркерів раннього фіброзоутворення.Висновки. Перспективним залишається подальше вивчення патогенетичних аспектів формування незворотних змін у нирках при пієлонефриті на тлі МСР у дітей раннього віку.Ключові слова: пієлонефрит, діти раннього віку, трансформуючий фактор росту β1, галектин-3

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАЗНИКІВ ГАЛЕКТИНУ 3 ПРИ ПІЄЛОНЕФРИТІ НА ТЛІ МІХУРОВО-СЕЧОВІДНОГО РЕФЛЮКСУ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

Introduction .Today there is a pressing need to find markers that are determined not only during the inflammatory process, but also directly involved in the pathogenesis of fibrosis in the kidneys. It is known that one of the prophylactic factors is galectin 3 [1,4]. Galectin-3 is involved in many biological processes, such as myocardial fibrosis, endogenous inflammation, cell growth and proliferation, apoptosis, and also acts as an inducer of macrophage migration, etc. [2, 3]. However, today in the sources of literature there are single and contradictory data on the indicators of this marker in inflammatory kidney diseases in young children.That is why the purpose of our study was to determine the levels of galectin-3 as a marker of fibrosis in young children suffering from pyelonephritis in the background of bladder-ureteral reflux.Materials and methods. In our work, we used materials obtained during the examination of 100 infants of young children with pyelonephritis. The verification of the diagnosis was carried out on the basis of in-depth examination in accordance with the order of the Ministry of Health of Ukraine No. 627 of November 3, 2008. "On treatment of children with infections of the urinary system and tubulointerstitial nephritis". The content of galectin-3 was determined by ELISA with Human Galectin-3 (Platinum ELISA; eBioscience, Benger MedSystems, Austria). Statistical processing of the results of the study was carried out using standard methods of biometrics on a personal computer in the framework of statistical packages Exel 2013, Statistics 2010 The difference between the indices of different groups was considered reliable at р <0,05.Research results and their discussion. During the study, we showed high rates of galectin-3 in the presence of bladder-ureteral reflux in children (8.59 ± 1.03) [95% CI, 6.49-10.69] ng / ml. The concentration of this marker was significantly lower in the children of the comparison group (2.97 ± 0.94) [95% CI, 1.77-4.17] ng / ml and in the practically healthy subjects (1.5 ± 0.19) [ 95% CI, 0.82-2.21] ng / ml, p <0.01. The highest rate of galectin 3 was recorded in children from the 2nd to 3rd year. (10.3 ± 1.34 ng / ml.) [95% CI, 8.54-11.64 ng / ml] significantly differed from that in children in the 1st to 2nd year. (7.72 ± 0.55 ng / ml) (p <0.05) [95% CI, 6.22-11.34 ng / ml] and 1 ms -1. (5.0 ± 0.76ng / ml) (p <0.05) [95% CI, 3.29-6.85 ng / ml], respectively. Among the children of the main group of male subjects, the galectin 3 was 9.84 ± 1.21, [95% CI, 7.86-11.82] ng / ml, whereas in girls this marker was 1.5 times less ( 6.3 ± 0.95 [95% CI, 4.78-7.28] ng / ml (p <0.05). The same tendency was observed in primary pyelonephritis (in males - 4.01 ± 0.94 [ 95% CI, 2.98-5.05] ng / ml, in girls - (2.78 ± 0.83) [95% CI, 1.28-4.28] ng / ml) (p <0, 05).It was found that the value of galectin 3 in the main group was significantly more significant, in which the renal cortical index was higher than 0.17 (9.67 ± 1.92) [95% CI, 8.17-11.23 ng / ml] than in the children of the comparison group in which the index of the renal-cortical index was within the normal range (4.36 ± 1.17) [95% CI, 3.42-5.3] ng / ml (p <0.01). At the same time, in 7 of the patients with group comparison, we found that with an increase in the renal cortical index, the level of galectin 3 (4.56 ± 1.02 ng / ml) also increased, however, it was significantly lower than in children with secondary genesis of the disease (p <0.01). It was established that with an increase in the duration of the inflammatory process in the kidneys, the level of the index of fibrosis was increased.ConclusionsPlasma concentrations of galectin-3 are significantly higher in children with pyelonephritis in the background of bladder-ureteral reflux than in children with primary pyelonephritis, which indicates a possible fibrosis in the kidneys. In the majority of children (76.02%), the increase in the index of galectin 3 with an increase in the renal cortical index was established. It was found that with increasing duration of pyelonephritis, levels of prophylactic index increased, indicating the need to determine galletin 3 in young children as a marker for early fibrosis.Введение. Сегодня возникает насущная необходимость в поиске маркеров, которые определяются не только при воспалительном процессе, но и непосредственно участвуют в патогенезе фиброзообразования в почках. Известно, что одним из профибротичних факторов является галектин 3 [1,4]. Галектин-3 задействован во многих биологических процессах, таких как фиброз миокарда, эндогенное воспаление, рост и пролиферация клеток, апоптоз а также выступает как индуктор миграции макрофагов и др. [2, 3]. Однако сегодня в источниках литературы имеющиеся единичные и противоречивые данные о показателях данного маркера при воспалительных заболеваниях почек у детей раннего возраста.Именно поэтому целью нашего исследования было определение уровней галектина-3, как маркера фиброзообразования у детей раннего возраста, больных пиелонефритом на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса.Материалы и методы. В работе нами использованы материалы, полученные в ходе обследования 100 детей раннего возраста больных пиелонефритом. Верификация диагноза проводилась на основании углубленного обследования согласно приказа МЗ Украины № 627 от 03.11.2008р. «О лечении детей с инфекциями мочевой системы и тубулоинтерстициальным нефритом». Содержание галектина-3 определяли иммуноферментным методом (ELISA) с набором «Human Galectin-3» (Platinum ELISA; eBioscience, Benger MedSystems, Австрия). Статистическую обработку результатов исследования проводили стандартными методами биометрии на персональном компьютере в рамках статистических пакетов Exel 2013, Statistika 2010 Разница между показателями различных групп считалась достоверной при р≤ 0,05.Результаты исследования и их обсуждение. В ходе исследования нами выявлено высокие показатели галектина-3 при наличии пузырно-мочеточникового рефлюкса у детей (8,59 ± 1,03) [95% ДИ, 6,49-10,69] нг / мл. Достоверно меньше была концентрация данного маркера у детей группы сравнения (2,97 ± 0,94) [95% ДИ, 1,77-4,17] нг / мл и у практически здоровых обследованных (1,5 ± 0,19) [ 95% ДИ, 0,82-2,21] нг / мл, р <0,01. Самый высокий показатель галектина 3 регистрировался у детей 2р.-3р. (10,3 ± 1,34 нг / мл.) [95% ДИ, 8,54-11,64 нг / мл], достоверно отличалось от показателя у детей 1р.-2р. (7,72 ± 0,55 нг / мл) (р <0,05) [95% ДИ, 6,22-11,34 нг / мл] и 1мис.-1г. (5,0 ± 0,76нг / мл) (р <0,05) [95% ДИ, 3,29-6,85 нг / мл], соответственно. Среди детей основной группы у представителей мужского пола галектин 3 составил 9,84 ± 1,21, [95% ДИ, 7,86-11,82] нг / мл, тогда как у девочек данный маркер был в 1,5 раза меньше ( 6,3 ± 0,95 [95% ДИ, 4,78-7,28] нг / мл (р <0,05). При ППН наблюдалась такая же тенденция (у мальчиков - 4,01 ± 0,94 [95% ДИ, 2,98-5,05] нг / мл, у девочек - (2,78 ± 0,83) [95% ДИ, 1,28-4,28] нг / мл) (р <0 , 05).Установлено, что достоверно значимым был показатель галектина 3 у детей основной группы, в которых ренально-кортикальный индекс был выше 0,17 (9,67 ± 1,92) [95% ДИ, 8,17-11,23 нг / мл], чем у детей группы сравнения в которых показатель РКИ был в пределах нормы (4,36 ± 1,17) [95% ДИ, 3,42-5,3] нг / мл (р <0,01). Вместе с тем, у 7 обследованных с ППН мы установили, что с повышением РКИ также повышался уровень галектина 3 (4,56 ± 1,02 нг / мл), однако он был достоверно ниже, чем у детей с вторичным генезом заболевания (р < 0,01). Установлено, что с увеличением продолжительности воспалительного процесса в почках, увеличивался уровень показателя фиброзообразования.Выводы.Плазменная концентрация галектина-3 достоверно выше у детей с пиелонефритом на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса чем у детей с первичным пиелонефритом, что указывает на возможное фиброзообразования в почках. При ВПН у большинства детей (76,02%) установлено повышение показателя галектина 3 при увеличении ренально-кортикального индекса. Установлено, что с увеличением продолжительности пиелонефрита повышались уровни профибротичного показателя, что указывает на необходимость определения галектина 3 у детей раннего возраста, как маркера раннего фиброзообразованияВступ. Сьогодні виникає нагальна потреба в пошуку маркерів, які виявляються не тільки при запальному процесі, але і безпосередньо беруть участь у патогенезі фіброзоутворення в нирках. Відомо що одними із профібротичних факторів є галектин 3 [1,4]. Галектин-3 задіяний у багатьох біологічних процесах, таких як фіброз міокарда, ендогенне запалення, ріст і проліферація клітин, апоптоз а також виступає як індуктор міграції макрофагів та ін. [2, 3]. Однак сьогодні в джерелах літератури наявні поодинокі та суперечливі дані про показники даного маркера при запальних захворюваннях нирок у дітей раннього віку. Саме тому метою нашого дослідження було визначення рівнів галектину-3, як маркера фіброзоутворення у дітей раннього віку, хворих на пієлонефрит на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу.Матеріали та методи. У роботі нами використані матеріали, отримані у ході обстеження 100 дітей раннього віку хворих на пієлонефрит. Верифікація діагнозу проводилась на підставі поглибленого обстеження згідно наказу МОЗ України № 627 від 03.11.2008р. «Про лікування дітей з інфекціями сечової системи і тубулоінтерстиційним нефритом». Вміст галектину-3 визначали імуноферментним методом (ELISA) за набором «Human Galectin-3» (Platinum ELISA; eBioscience, Benger MedSystems, Австрія). Статистичну обробку результатів дослідження виконували стандартними методами біометрії на персональному комп’ютері у рамках статистичних пакетів Exel 2013, Statistika 2010. Різниця між показниками різних груп вважалась достовірною при р≤ 0,05.Результати дослідження та їх обговорення.У ході дослідження нами виявлено високі показники галектину-3 при наявності міхурово-сечовідного рефлюксу у малюків (8,59±1,03) [95% ДІ, 6,49-10,69] нг/мл. Достовірно меншою була концентрація даного маркера у дітей групи порівняння (2,97±0,94) [95% ДІ, 1,77-4,17] нг/мл та у практично здорових обстежених (1,5±0,19) [95% ДІ, 0,82-2,21] нг/мл, р<0,01. Найвищий показник галектину 3 реєструвався у дітей віком 2р.-3р. (10,3±1,34 нг/мл.) [95% ДІ, 8,54-11,64 нг/мл], що достовірно відрізнялось від показника у дітей віком 1р.-2р. (7,72±0,55 нг/мл), (р<0,05) [95% ДІ, 6,22-11,34 нг/мл] та 1міс.-1р. (5,0±0,76нг/мл), (р<0,05) [95% ДІ, 3,29-6,85 нг/мл], відповідно. Серед дітей основної групи у представників чоловічої статі галектин 3 склав 9,84±1,21, [95% ДІ, 7,86-11,82] нг/мл, тоді як у дівчаток даний маркер був у 1,5 рази меншим (6,3±0,95, [95% ДІ, 4,78-7,28] нг/мл, (р<0,05). При ППН спостерігалась така ж тенденція (у хлопчиків - 4,01±0,94 [95% ДІ, 2,98-5,05] нг/мл, у дівчаток - (2,78±0,83) [95% ДІ, 1,28-4,28] нг/мл) (р<0,05).Встановлено, що достовірно значущим був показник галектину 3 у дітей основної групи, у яких РКІ був вище за 0,17 (9,67±1,92) [95% ДІ, 8,17-11,23 нг/мл], у порівнянні із дітьми групи порівняння у яких показник РКІ був в межах норми (4,36±1,17), [95% ДІ, 3,42-5,3] нг/мл (р<0,01). Разом з тим, у 7 обстежених із ППН ми встановили, що із підвищенням РКІ також зростав рівень галектину 3 (4,56±1,02 нг/мл), однак він був достовірно нижчим ніж у дітей із вторинним генезом захворювання, (р<0,01). Встановлено, що зі збільшенням тривалості запального процесу в нирках, зростав рівень показника фіброзоутворення. Висновки.Плазмова концентрація галектину-3 достовірно вища у дітей із пієлонефритом на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу ніж у малюків із первинним пієлонефритом, що вказує на можливе фіброзоутворення у нирках. При ВПН у більшості дітей (76,02%) встановлено підвищення показника галектину 3 при збільшенні ренально-кортикального індексу. Встановлено, що зі збільшенням тривалості пієлонефриту підвищувались рівні профібротичного показника, що вказує на необхідність визначення галектину 3 у дітей раннього віку, як маркера раннього фіброзоутворення

ВПЛИВ ПОЛІМОРФНИХ ВАРІАНТІВ -509 СС ТА +869 ТТ ГЕНА TGF B1 НА ПЕРЕБІГ ПІЄЛОНЕФРИТУ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

Introduction. Among the factors that lead to the formation of cicatricial changes in the renal parenchyma are genetic ones. Data from the literature indicate a tendency toward increased production of the transforming growth factor (TGF-B1) [5, 10]. According to rare studies, polymorphism of the TGF-B1 gene occurs in 82% of patients with reflux-nephropathy [7].Objective to study: the effect of allelic polymorphisms of the gene TGF-B1 (-509 C / T, +869 T / C) on the course of pyelonephritis in young children.Materials and methods. In the work we used materials obtained during the survey of 100 young children with pyelonephritis. The first subgroup comprised 50 children with pyelonephritis on the background of vesicoureteral reflux and the second subgroup consisted of 50 children with pyelonephritis without evidence of vesicoureteral reflux. The control group consisted of 50 practically healthy children.Verification of the diagnosis was carried out on the basis of an in-depth examination according to the order of the Ministry of Health of Ukraine N. 627 of 03.11.2008. "On the treatment of children with urinary tract infections and tubulointerstitial nephritisResults of the study and their discussion:When comparing the distribution of genotypes and alleles of the polymorphism -509 of the TGF-B1 gene between the children of the main group and the comparison group, a significant increase in the frequency of carriers of the HS genotype in children of the main group (34 cases - 68 ± 4.86%) was observed compared to the frequency of the allele homo-carriers C in the comparison group (7 cases - 14 ± 1.41%), p <0.01. It was found that the children of the comparison group (20 respondents - 40 ± 3.43%) are significantly more likely to be the homo-carriers of the T allele than those examined with pyelonephritis against vesicoureteral reflux (9 children - 18 ± 1.89%), p <0 , 01. Therefore, it can be assumed that children homozygotes of СС often suffer from pyelonephritis against a background of vesicoureteral reflux than carriers of genotype C-509T and heterozygotes of СT.Characteristics of the genotypes of the polymorphic variant + 869 of the TGF-B1 gene in children with pyelonephritis of children showed that the homozygotes of the mutant T allele were the highest, which was significantly higher than the frequency of heterozygotes and homozygotes over the C allele (p <0.05).Further, the distribution of the genotypes and alleles of polymorphism +869 of the TGF-B1 gene was compared between the children of the main group and the comparison group. It was noted that the frequency of the major T allele with significant advantage was observed in the main group as compared with the percentage of the similar allele in the comparison group (67.79 ± 6.24% vs. 38.07 ± 4.01%, p <0.05). Therefore, it can be assumed that the children of the TT genotype often suffer from pyelonephritis against the background of vesicoureteral reflux than carriers of the genotype C + 869T and heterozygotes of the CT.Analysis of the degree of severity of pyelonephritis, depending on the polymorphism C> T in position -509 of the TGF-B1 gene in the children of the main group, found that the frequency of secondary pyelonephritis of III degree of severity in the homozygotes of the mutant allele (80.1 ± 11.12%, 95% CI: 65 79 87.68) was significantly higher than in homozygotes of the main allele (10.01 ± 4.46%, 95% CI: 5.25-13.23) and heterozygotes (9.9 ± 2.51% 95% CI: 5.13 - 14.67), p <0.01.According to the polymorphism C> T in the +869 position of the TGF-B1 gene in the children of the main group, the third degree of activity of the inflammatory process was significantly more likely to have carriers of the TT genotype (65.02 ± 6.74%, 95% CI: 52.72 - 74, 81%) compared with heterozygotes (19.97 ± 4.28%, 95% CI: 13.62 - 24.95%) and the allele C homocarriers (15.03 ± 2.71%, 95% CI: 8 59 - 19.42%), p <0.01.Conclusions:Thus, our studies have shown that children of early age, carriers of the genotype C-509C (34-68 ± 4.86%) and T + 869T (29-58 ± 4.46) are more likely to suffer from pyelonephritis against the background of vesicoureteral disease, ureter reflux than the heterozygotes C-509T (7-14 ± 1.13%) and T + 869T (13-26 ± 1.92%), as well as the homozygotes T-509T (9-18 ± 1.89%) and C 869C (8-16 ± 1.86%), p <0.01.In a significant majority of homozygotes C-509C (80,1 ± 11,12%) and T + 869T (65,02 ± 6,74%) there was pyelonephritis from the ІІІ century. activity of the inflammatory process.Введение. Среди факторов, приводящих к образованию рубцовых изменений в почечной паренхиме выделяют генетические. Данные литературы указывают на склонность к повышенной продукции трансформирующего фактора роста (TGF-В1) [5, 10]. Согласно редких исследований полиморфизм гена TGF-В1 встречается у 82% пациентов с рефлюкс-нефропатией [7].Цель исследования: изучить влияние аллельных полиморфизмов гена TGF-В1 (-509 С / Т, +869 Т / С) на течение пиелонефрита у детей раннего возраста.Материалы и методы. В работе нами использованы материалы, полученные в ходе обследования 100 детей раннего возраста больных пиелонефритом. Первую подгруппу составили 50 детей больных пиелонефритом на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса и вторую подгруппу - 50 детей больных пиелонефритом без признаков пузырно-мочеточникового рефлюкса. Группа контроля насчитывала 50 практически здоровых детей.Верификация диагноза проводилась на основании углубленного обследования согласно приказа МЗ Украины № 627 от 03.11.2008р. «О лечении детей с инфекциями мочевой системы и тубулоинтерстициальнsv нефритомРезультаты исследования и их обсуждение:При сопоставлении распределения генотипов и аллелей полиморфизма -509 гена TGF - B1 между детьми основной группы и группы сравнения, было отмечено достоверное повышение частоты носителей генотипа СС у детей основной группы (34 случая - 68 ± 4,86%) по сравнению с частотой гомоносителей аллеля С в группе сравнения (7 случаев - 14 ± 1,41%), р <0,01. Установлено, что дети группы сравнения (20 респондентов - 40 ± 3,43%), достоверно чаще является гомоносителями аллеля Т, чем обследованые с пиелонефритом на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса (9 детей - 18 ± 1,89%), р <0 , 01. Следовательно, можно предположить, что дети-гомозиготы СС чаще болеют пиелонефритом на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса, чем носители генотипа С-509Т и гетерозиготы СТ.Характеристика генотипов полиморфного варианта + 869 гена TGF - B1, у больных пиелонефритом детей показала, что гомозиготы мутантного аллеля Т составили наибольшую удельную долю, которая была достоверно выше, чем частота гетерозигот и гомозигот по аллелю С (р <0,05).В дальнейшем проведено сопоставление распределения генотипов и аллелей полиморфизма +869 гена TGF - B1 между детьми основной группы и группы сравнения. Отмечено, что частота мажорного аллеля Т со значительным преимуществом наблюдалась в основной группе по сравнению с процентом аналогичного аллеля в группе сравнения (67,79 ± 6,24% против 38,07 ± 4,01%, р <0,05). Следовательно, можно предположить, что дети-носители генотипа ТТ чаще болеют пиелонефритом на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса, чем носители генотипа С + 869Т и гетерозиготы СТ.Анализ степени тяжести пиелонефрита в зависимости от полиморфизма С> Т в позиции -509 гена TGF - B1 у детей основной группы обнаружил, что частота вторичного пиелонефрита III степени тяжести у гомозигот мутантного аллеля (80,1 ± 11,12%, 95% ДИ: 65 79 - 87,68) была достоверно выше, чем у гомозигот основного аллеля (10,01 ± 4,46%, 95% ДИ: 5,25 - 13,23) и гетерозигот (9,9 ± 2,51%, 95% ДИ: 5,13 - 14,67), р <0,01.По полиморфизму С> Т в позиции +869 гена TGF - B1 у детей основной группы, то III степень активности воспалительного процесса достоверно чаще имели носители генотипа ТТ (65,02 ± 6,74%, 95% CI: 52,72 - 74, 81%) по сравнению с гетерозиготами (19,97 ± 4,28%, 95% CI: 13,62 - 24,95%) и гомоносителями аллеля С (15,03 ± 2,71%, 95% CI: 8 59 - 19,42%), р <0,01.Выводы:Таким образом, проведенные нами исследования показали, что дети раннего возраста, являются носителями генотипа С-509С (34-68 ± 4,86%) и Т + 869Т (29-58 ± 4,46) достоверно чаще болеют пиелонефритом на фоне пузырно-мочеточникового рефлюкса, чем гетерозиготы С-509Т (7-14 ± 1,13%) и Т + 869Т (13-26 ± 1,92%), а также гомозиготы Т-509Т (9-18 ± 1,89% ) и С 869С (8-16 ± 1,86%), р <0,01.В достоверной большинства гомозигот С-509С (80,1 ± 11,12%) и Т + 869Т (65,02 ± 6,74%) отмечался пиелонефрит с ІІІ ст. активности воспалительного процесса.Вступ. Серед факторів, що призводять до утворення рубцевих змін в нирковій паренхімі виділяють генетичні. Дані літератури вказують на схильність до підвищеної продукції трансформуючого фактора росту (TGF-В1). Згідно поодиноких досліджень поліморфізм гена TGF-В1 зустрічається у 82% пацієнтів з рефлюкс-нефропатією.Мета дослідження: вивчити вплив алельних поліморфізмів гена TGF-В1 (-509 С/Т, +869 Т/С) на перебіг пієлонефриту у дітей раннього віку. Матеріали та методи. У роботі нами використані матеріали, отримані у ході обстеження 100 дітей раннього віку хворих на пієлонефрит. Першу підгрупу склали 50 дітей хворих на пієлонефрит на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу та другу підгрупу - 50 дітей хворих на пієлонефрит без ознак міхурово-сечовідного рефлюксу. Група контролю нараховувала 50 практично здорових дітей.Верифікація діагнозу проводилась на підставі поглибленого обстеження згідно наказу МОЗ України № 627 від 03.11.2008р. «Про лікування дітей з інфекціями сечової системи і тубулоінтерстиційним нефритом Результати дослідження та їх обговорення. При співставленні розподілу генотипів та алелей поліморфізму-509 гена TGF – B1 між дітьми основної групи та групи порівняння, було відмічено достовірне підвищення частоти носіїв генотипу СС у дітей основної групи (34 випадки - 68±4,86%) порівняно з частотою гомоносіїв алеля С у групі порівняння (7 випадків - 14±1,41%), р<0,01. Встановлено, що діти групи порівняння (20 респондентів- 40±3,43%), достовірно частіше є гомоносіями алелю Т, аніж обстежені із пієлонефритом на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу (9 дітей - 18±1,89%), р<0,01. Отже, можна припустити, що діти-гомозиготи СС частіше хворіють на пієлонефрит на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу, ніж носії генотипу С-509Т та гетерозиготи СТ.Характеристика генотипів поліморфного варіанта+869 гена TGF – B1, у хворих на пієлонефрит дітей засвідчила, що гомозиготи мутантного алеля Т склали найбільшу питому частку, яка була достовірно вищою,ніж частота гетерозигот та гомозигот по алелю С (р<0,05).У подальшому проведено співставлення розподілу генотипів та алелей поліморфізму +869 гена TGF – B1 між дітьми основної групи та групи порівняння. Відмічено, що частота мажорного алеля Т із значною перевагою спостерігалась в основній групі порівняно з відсотком аналогічного алеля в групі порівняння (67,79±6,24%проти 38,07±4,01 %, р<0,05). Отже, можна припустити, що діти-носії генотипу ТТ частіше хворіють на пієлонефрит на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу, ніж носії генотипу С+869Т та гетерозиготи СТ.Аналіз ступеня тяжкості пієлонефриту залежно від поліморфізму С >Т в позиції -509 гена TGF – B1 у дітей основної групи виявив, що частота вторинного пієлонефриту ІІІ ступеня важкості у гомозигот мутантного алеля (80,1±11,12%,95% ДІ: 65,79 - 87,68) була достовірно вищою, ніж у гомозигот основного алеля (10,01±4,46%, 95% ДІ: 5,25 – 13,23) та гетерозигот (9,9±2,51%, 95% ДІ: 5,13 – 14,67), р<0,01. Щодо поліморфізму С >Т в позиції +869 гена TGF – B1 у дітей основної групи, то ІІІ ступінь активності запального процесу достовірно частіше мали носії генотипу ТТ (65,02±6,74%, 95% СІ: 52,72 – 74,81%) у порівнянні із гетерозиготами (19,97±4,28%, 95% СІ: 13,62 – 24,95%), та гомоносіями алелю С (15,03±2,71%, 95% СІ: 8,59 – 19,42%), р<0,01.Висновки. Таким чином, проведені нами дослідження показали, що діти раннього віку, які є носіями генотипу С-509С (34-68±4,86%) та Т+869Т (29-58±4,46) достовірно частіше хворіють на пієлонефрит на тлі міхуровосечовідного рефлюксу, ніж гетерозиготи С-509Т (7-14±1,13%) та Т+869Т (13-26±1,92%), а також гомозиготи Т-509Т (9-18±1,89%) і С+869С (8-16±1,86%), р<0,01. У достовірної більшості гомозигот С-509С (80,1±11,12%) та Т+869Т (65,02±6,74%) відмічався пієлонефрит із ІІІ ступенем активності запального процес

CLINICAL-EPIDEMIOLOGICAL CHARACTERISTICS OF ASEPTIC MENINGITIS IN CHILDREN OF KHMELNITSKYI REGION (PODILSKYI REGION, UKRAINE): FOURTEEN-YEAR EPIDEMIOLOGICAL OBSERVATION

Aim of work – to analyze the etiological structure, epidemiological structure, social-demographic features and the nature of the development of complications of the central nervous system in aseptic meningitis in children in Khmelnitskyi region for the period 2004-2017.Materials and methods. It was conducted a prospective analysis of 208 cases of aseptic meningitis in children of whom 138 people were boys and 70 people were girls. The etiology of the disease was determined by studying cerebrospinal fluid using PCR method. Complications of the central nervous system were diagnosed on the basis of the clinical picture and CT or MRI scans. The analytical method was used to conduct the analysis of the received data.Results. The highest seasonal increase of the incidence was from August to October and it was 65.6% with its peak in September (24.0%). The clinical picture was characterized by a moderate trend in 71.2% of cases and in 28.8% by a severe course. In 100% of cases the disease began with a fever, headache (83.6%), vomiting (76.9%), abdominal pain with diarrhea (6.2%), epileptic seizures (0.9%). The average level of cytosis was 269.4±196.7 cells/mm3with a predominance of lymphocytes and the average protein level in cerebrospinal fluid was 73 ± 36 mg/dl. The etiological factor was established in 18 (8.6%) patients.Conclusions. Enterovirus remains to be the main pathogen which was determined in 72.2% of cases. The second place was taken by herpes viruses (22.2% of cases), the third place was given to the mumps virus (5.6% of cases) (in etiologically verified cases). In most cases the disease ended in complete recovery but in 47 (22.6%) patients the complications were observed. The prevalence of aseptic meningitis among children in Khmelnitskyi region was 6.2 per 100,000 children, and males outnumbered females by a 2:1 ratio