Крим як Храмова гора.

«Крим як Храмова гора» – новітній дискурс, артикульований російським президентом Путіним як ідеологічне прикриття анексії Криму 2014 р., що виступає пролонгацією «кримського міфу». Зазначений міф представлений дискурсами «Легендарний Севастополь» у радянський та «Крим наш» у пострадянський періоди. Компенсаторні дискурси започатковано трагічними подіями Кримської війни (1853–1856 рр.) як сублімація посттравматичної ментальності, обумовлена низкою військових та політичних поразок Росії на території Кримського півострова. Експресивні репрезентації образу Севастополя через пісенний інтертекст, передусім, стосуються російської «сакральної географії». Таким чином, тривалий «севастопольський» дискурс структурувався як антиукраїнський, що було очевидним, хоча й ігнорованим фактом з боку держави Україна. Загалом міфопоетика масової культури є проекцією ідеології, яка містить у собі арсенал архаїчних ментальних утворень: архетипів, концептів, семантичних опозицій. Так само сучасна політична міфологія уявляється відкритою системою, що оперує віртуальними категоріями. Їх вияв, інтерпретація та декодування в царині сучасного «кримського міфу» є метою пропонованого дослідження

Гуманітарні стратегії «донбасизації» України

У дослідженні на прикладі Донбаського регіону проаналізовано феномен регіональної ідентичності, яка моделюється на прорадянській «класовій» ідеології; йдеться про експансію її носіїв, щодо підпорядкування гуманітарного простору України. Політичні та медійні міфи, що є технологічними маніпуляціями, зумовлюють тривалий процес сепарації Донбасу. Нині, зокрема внаслідок російської агресії, щодо майбутнього регіону є повна невизначеність, проте його адаптація у межах України можлива лише за умов деіндустріалізації та деконструкції технологічної/антиукраїнської міфології

МЕНТАЛЬНІСТЬ ЯК ІДЕНТИФІКАЦІЙНЕ ПОНЯТТЯ У МАТРИЦІ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Purpose of Article. The research is dedicated to analysis of Ukrainian mentality in both diachronic and synchronic contexts which give unlimited possibilities for self-reflection and getting to know the culture around for people. Mentality goes as definition of identification for any culture and a marker for the science about culture – Cultural Studies (Cultorology). Methodology. The field of science, where discourse of mentality is set, needs a strict dividing of categories because methodological uncertainty causes theoretical insolvency. Comparative analysis with historical and analytical method gives a possibility to find out specifics of mentality and clarify its conceptual apparatus. Scientific novelty. The scientific novelty of the research lies in conceptual dividing between "mentality" as a national picture of the world and "mentality" as a national character for the matter of proper operationality in the discourse of science. Conclusions. Mentalities are a subsystem of mentality which has wider field of discourse and includes mentalities; the point is the unity but not the sameness. Mentality refers to self-awareness of the person/nation, mentalities are about self-expression of the person/nation. Ukrainian mental universe is expressively original.Цель работы. Исследование посвящено анализу украинской ментальности в синхроническом та диахроническом контексте, что дает неограниченные возможности для саморефлексии человека и познания его культурного окружения. Ментальность выступает идентификационным понятием любой культуры и маркером науки про культуру – культурологии. Методология. Научное поле, в которое введен дискурс ментальности, тре- бует четкого позиционирования категорий, ведь методологическая неопределенность обусловливает теоретическую несостоятельность. Сравнительный анализ и историко-аналитический метод дает возможность выяснить специфику ментальности и уточнить ее понятийный аппарат. Научная новизна состоит в понятийном разграни- чении терминов "ментальности" как национальной картины мира и "менталитета" как национального характера для обеспечения надлежащей операциональности в научном дискурсе. Выводы. Менталитет выступает подсис- темой ментальности, которая видится более широким дискурсивным полем, включающим менталитет; имеет место единство, но не тождество. Ментальность касается самосознания человека/нации, менталитет – самовыражения человека/нации. Украинский ментальный универсум – выразительно самобытны.Мета роботи. Дослідження присвячене аналізу української ментальності у діахронічному та синхронічному контекстах, що надає необмежені можливості для саморефлексії людини та пізнання її культурного довкіл- ля. Ментальність виступає ідентифікаційним поняттям будь-якої культури та маркером науки про культуру – куль- турології. Методологія. Наукове поле, в яке введено дискурс ментальності, потребує чіткого позиціонування категорій, адже методологічна невизначеність зумовлює теоретичну неспроможність. Порівняльний аналіз та історико-аналітичний метод дає можливість з’ясувати специфіку ментальності та уточнити її понятійний апарат. Наукова новизна полягає у понятійному розмежуванні термінів "ментальність" як національна картина світу та "менталітет" як національний характер задля забезпечення належної операціональності у науковому дискурсі. Висновки. Менталітет є підсистемою ментальності, остання уявляється більш широким дискурсивним полем, що включає менталітет; йдеться про єдність, але не про тотожність. Ментальність стосується самоусвідомлення лю- дини/нації, менталітет – самовираження людини/нації. Український ментальний універсум є виразно самобутнім

Специфіка російського софіологічного міфу

У статті здійснено аналіз провідних концепцій російської софіології – трансформації «теорії всеєдності» В. Соловйова. Російський спосіб філософствування постає як несвідоме міфологізування, де в підсумку Софія виступає як персоніфікація Космосу – опозиція вселенському Хаосу, що є загальним місцем усіх зазначених концепцій. Проте опозиційні категорії космосу – хаосу є характерним маркером «священного» міфу. Отже, російська інтелектуальна думка, занурившись у Софію, створила інваріант софіології як топос міфопоетики, що розроблялася у формі авторського (вторинного)міфу. Специфічна російська софіологія постала як реакція на політичні події усвідомленого «есхатологічного» кінця «русского міра» напередодні його краху на тлі революційних змін 1917 р

МІФОПОЕТИКА ЯК КУЛЬТУРНИЙ ТОПОС ТА КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ МЕТОД

Purpose of the work. The article concentrates on mythopoetics as a way to concretize myth and make it public. Methodology. There are analytical and comparative methods (in interpretation of phenomenon and forms of representation of myth) as well as typological one (to detect common and distinctive features of mythological forms and practices). Simulation method is applied in the field of actualization of mythological, also, the method of theoretical generalization – to sum up the conclusions of the research. The concept of "mythopoetics" is analyzed through the context of discourse and methodology of culture. The scientific novelty lies in research of multiple angles of the terminological definition of mythopoetics and widening the sphere of its use, in visual and political culture in particular. Conclusion. Mythopoetics is a specific cultural topos and creative system and metaphorical construction, which is inherent to any field/form of culture. The same way mythopoetics is legitimate method and term of cultural studies (intertextual as well as textual), which puts reality in order and masters cultural epochs to explore their reception, transformation and development as well as analyses their functions in creating of holistic world image displayed in texts, symbols and images: verbal, plastic, and visual.Цель работы. Статья посвящена способу конкретизации и подачи мифа. Методология. Концепт "мифопоэтика" анализируется в контексте дискурса и методологии культуры. В исследовании использован аналитико- сравнительный (толкование феномена и форм репрезентации мифа), типологический (для выявления общего и раз- личного в мифологических формах и практиках) методы. Метод моделирования использован в сфере актуализации мифологического, а метод теоретического обобщения – для подведения результатов исследования. Научная новизна состоит в исследовании различных ракурсов терминологического понятия "мифопоэтика" и расширение сферы его применения, в частности в визуальной и политической культуре. Выводы. Мифопоэтика представляет собой специфический культурный топос, творческую систему и метафорическую конструкцию, свойственную всем сферам/формам культуры. Также мифопоэтика – легитимный культурологический термин и метод (как интертекстуальный, так и контекстуальный), который упорядочивает действительность и осваивает культурные эпохи с целью их исследования и рецепции, трансформации и развития, анализирует их функции в сотворении целостной картины мира, проявленной в текстах, символах и образах – вербальных, пластических и визуальных.Мета дослідження. Стаття присвячена міфопоетиці як способу конкретизації та оприлюднення міфу. Мето- дологія. Концепт "міфопоетика" аналізується у контексті дискурсу та методології культури. У дослідженні використано аналітико-порівняльний (у тлумаченні феномена та форм репрезентації міфу), типологічний (для виявлення спільного та відмінного у міфологічних формах та практиках) методи. Метод моделювання застосовано у сфері актуалізації мі- фологічного, а метод теоретичного узагальнення – для підведення підсумків дослідження. Наукова новизна полягає у дослідженні різноманітних ракурсів термінологічного поняття "міфопоетика" та розширенні сфери його застосування, зокрема у візуальній і політичній культурі. Висновки. Міфопоетика – специфічний культурний топос, творча система та метафорична конструкція, властива всім сферам/формам культури. Міфопоетика є легітимним культурологічним тер- міном та методом (як інтертекстуальним, так і контекстуальним), що впорядковує дійсність та освоює культурні епохи з метою дослідження їх рецепції, трансформації та розвитку, аналізує їх функції у створенні цілісної картини світу, репре- зентованої у текстах, символах, образах – вербальних, пластичних, візуальних

Lumbricides as a bio-indicators of the influence of electrical transmission line in the conditions of Ukrainian Polissia

The complex interaction of a man and the environment requires the creation of algorithms for predict- ing the effects of anthropogenic impact. This requires the creation of the ecosystem models where all their basic elements and relationships are taken into account. One of the most effective methods for choosing the most informative differential elements of a system is the development and the implemen- tation of bio-indication models. Nowadays the important task is the development of the bio-indication methods for various anthropogenic complex effects.The electrical transmission lines carry out a specific integrated environmental impact. It is created on the changes in the environment under the influence of magnetic and electric fields and the long-term consequences of their interaction with ecosystem components. This effect is negative for the most representatives of biota and for earthworms in particular. We observe how the number of species de- creases, the species diversity reduces and the morphological parameters change towards species with a shorter body length under reaching the electrical transmission lines.Some genera of the earthworms are able to survive under the effects of the modern electrical transmis- sion lines, although this reflects their abundance and morphological parameters. These species include Aporrectodea caliginosa and Aporrectodea trapezoides. They can be used as diagnostic genera of impact of the electrical transmission lines on biota. They can be genera indicators for the determination of the effect of the electrical transmission lines. The presence of Lumbricus terrestris shows the low electrical transmission line effects, and the presence of Aporrectodea roseа or Aporrectodea longа shows low or moderate effects.We can create bioindication models according to the relations between groups of species of dominant and subdominant specimens formed by the body size. Under the condition of creating a wide data-base and establishing the vitality parameters, it is possible to develop more advanced and efficient algorithms for the synbioindicator analysis of the impact of the electrical transmission lines on the environment