«Крим як Храмова гора» – новітній дискурс, артикульований російським президентом Путіним як ідеологічне прикриття анексії Криму 2014 р., що виступає пролонгацією «кримського міфу». Зазначений міф представлений дискурсами «Легендарний Севастополь» у радянський та «Крим наш» у пострадянський періоди. Компенсаторні дискурси започатковано трагічними подіями Кримської
війни (1853–1856 рр.) як сублімація посттравматичної ментальності, обумовлена низкою військових та політичних поразок Росії на території Кримського півострова. Експресивні репрезентації образу Севастополя через пісенний інтертекст, передусім, стосуються російської «сакральної географії». Таким чином, тривалий «севастопольський» дискурс структурувався як антиукраїнський, що було очевидним, хоча й ігнорованим фактом з боку держави Україна.
Загалом міфопоетика масової культури є проекцією ідеології, яка містить у собі арсенал архаїчних ментальних утворень: архетипів, концептів, семантичних опозицій. Так само сучасна політична міфологія уявляється відкритою системою, що оперує віртуальними категоріями. Їх вияв, інтерпретація та декодування в царині сучасного «кримського міфу» є метою пропонованого дослідження
