E2 strengths and transition radii difference of one-phonon 2+ states of 92Zr from electron scattering at low momentum transfer

Background: Mixed-symmetry 2+ states in vibrational nuclei are characterized by a sign change between dominant proton and neutron valence-shell components with respect to the fully symmetric 2+ state. The sign can be measured by a decomposition of proton and neutron transition radii with a combination of inelastic electron and hadron scattering [C. Walz et al., Phys. Rev. Lett. 106, 062501 (2011)]. For the case of 92Zr, a difference could be experimentally established for the neutron components, while about equal proton transition radii were indicated by the data. Method: Differential cross sections for the excitation of one-phonon 2+ and 3- states in 92Zr have been measured with the (e,e') reaction at the S-DALINAC in a momentum transfer range q = 0.3-0.6 fm^(-1). Results: Transition strengths B(E2;2+_1 -> 0+_1) = 6.18(23), B(E2; 2+_2 -> 0+_1) = 3.31(10) and B(E3; 3-_1 -> 0+_1) = 18.4(11) Weisskopf units are determined from a comparison of the experimental cross sections to quasiparticle-phonon model (QPM) calculations. It is shown that a model-independent plane wave Born approximation (PWBA) analysis can fix the ratio of B(E2) transition strengths to the 2+_(1,2) states with a precision of about 1%. The method furthermore allows to extract their proton transition radii difference. With the present data -0.12(51) fm is obtained. Conclusions: Electron scattering at low momentum transfers can provide information on transition radii differences of one-phonon 2+ states even in heavy nuclei. Proton transition radii for the 2+_(1,2) states in 92Zr are found to be identical within uncertainties. The g.s. transition probability for the mixed-symmetry state can be determined with high precision limited only by the available experimental information on the B(E2; 2+_1 -> 0+_1) value.Comment: 14 pages, 5 figures, submitted to Phys. Rev. C, revised manuscrip

Influence of saprophages (Isopoda, Diplopoda) on leaf litter decomposition under different levels of humidification and chemical loading

The paper presents a study about the influence of two saprophage groups (Isopoda, Diplopoda) on leaf litter decomposition under different levels of humidification and chemical stress. Because of their worldwide distribution, we focused on the common pillbug Armadillidium vulgare (Latreille, 1804) (Isopoda, Armadillidiidae), and the common millipede species Rossiulus kessleri (Lohmander, 1927) (Julida, Julidae). The function of environment creation by the given saprophages, as destructors of dead plant matter, supporting such ecosystem services as soil fertility improvement and nutrients’ turnover, is highlighted. To conduct the experiment, the animals were collected manually and using pitfall trapping. In order to bring the experimental conditions closer to the natural, the individuals were not sexed. The maximum consumption of leaf litter by woodlice was recorded in the conditions with adequate moisture (0.5 mL of distilled water per box) and amounted to 2.52 mg/10 individuals per day, which exceeds its consumption with low and increased moisture, respectively, by 1.82 and 1.24 times. As for the effect of interaction, the consumption of maple litter with optimal moisture (4.77 mg/10 individuals per day) was the greatest. The largest absolute difference between broad-leaved tree species in the average weight of leaf litter consumed by woodlice was between maple leaf litter and oak leaf litter, the minimum – between robinia leaf litter and oak leaf litter. According to the results of the obtained data (Diplopoda), it can be stated that there is a statistically significant effect of chemical stress and discrepancy of the average zinc content in the object of study (in Diplopoda and their faecal pellets). We found that the diet provided did not affect the distribution of zinc in Diplopoda under conditions of chemical stress. According to the results of pairwise comparisons, we determined that the zinc content in the Diplopoda clearly differs for control and almost every concentration of zinc sulfate solution – 0.03 and 0.15 g/L, the samples of which do not form a homogeneous group. The species composition, abundance and distribution in space of soil invertebrates are informative indicators which reflect the ecological state of soils, intensity in development of soil horizons as well as intensity of processes occurring in them

A clinical case of linear stromal (interstitial) keratitis

Background. Keratitis, characterized by superficial inflammation, cellular infiltration and vascularization of the stroma with minimal involvement of the corneal epithelium and endothelium, is an extremely rare specific condition, that has been isolated, as a separate nosology – linear interstitial keratitis.The aim. Clinical case demonstration of linear stromal keratitis, using modern methods of corneal examination and world literature analysis, devoted to this problem, from the point of view of determining disease etiology.Materials and methods. Case demonstration of linear keratitis in a young patient with a recurrent course of the disease is presented.Results. Рresented clinical case confirms course features and lesion morphology of linear interstitial keratitis.Conclusion. Linear interstitial keratitis is a rare clinical phenomenon, and its etiology remains uncertain. Confocal microscopy is a promising method of studying linear interstitial keratitis in view of best resolution. Coherent tomography of anterior segment of the eye, is uninformative and does not reflect true depth of the pathological process. Mirror microscopy of endothelial cells confirms confocal microscopy data of panstromic process. Herpes simplex virus and pale treponema roles in the development of linear interstitial keratitis has not been confirmed by existing standard laboratory methods

Assessment of Therapeutic Efficacy of 5% Sodium Hydrocarbonate Solution in Case of Nodular Dermatitis of Cattle

This article provides information on studies and evaluations of therapeutic efficacy of 5 % sodium bicarbonate solution in case of nodular dermatitis of cattle. Due to the market expansion of veterinary drugs, the periodization of unusual and new medicines as well as control methods of pathogens of farm livestock, having therapeutic and prophylactic effect, is under permanent control of specialists in the field of veterinary medicine. Recently the importance of finding modern means and methods of dealing with animal diseases aimed at the restoration of the body homeostasis has increased significantly in order to ensure the physiologically normal functioning of many enzymes, hormones and the whole body. There is a need for their rational use based on the study of changes in clinical and biochemical parameters occurring in the body under their influence and other factors contributing to the development of normal physiological status of the body (homeostasis). Based on the above, the present studies were based not only on etiological and pathogenetic, but also sanogenetic ideas about diseases with the aim of choosing the means that form the body’s normal physiological status (body homeostasis restoration), taking into account physiological characteristics of animals, and thereby providing the best medical and prophylactic efficacy [4]. Periodization of new drugs and methods to combat animal diseases that contribute to the restoration of body homeostasis is very important. This importantance has become even more significant since the increased sanitary and hygienic requirements for the use of veterinary drugs in animal husbandry, primarily for the treatment of dairy animals, which will serve as a guarantee for obtaining livestock products safe from the point of view of veterinary and sanitary norms and excellent sanitary quality

Measurement of the vector and tensor analyzing powers for Dp-elastic scattering at the energy of 800 MeV

The vector Ay and tensor analyzing powers Ayy and Axx for dp-elastic scattering were measured at the energy of 800 MeV and at the angular range from 60° to 135° in the center-of-mass system at the JINR Nuclotron. The experimental data are compared with the calculations obtained within framework of relativistic multiple scattering approac

Використання аліфатичних альдегідів у синтезі нових 1H-2,1-бензотіазин-4-он 2,2-діоксидів, конденсованих з пірановим ядром за допомогою доміно-взаємодій. Антимікробна активність синтезованих сполук

Domino-type Knoevenagel-Michael-hetero-Thorpe-Ziegler and Knoevenagel-hetero-Diels-Alder interactions using 1-ethyl-1H-2,1-benzothiazin-4(3H)-one 2,2-dioxide and aliphatic aldehydes as initial compounds have been studied. These reactions have led to 2-amino-3-cyano-4H-pyran and 2H-3,4-dihydropyran derivatives, respectively. It has been shown that the three-component one-pot interaction of 1-ethyl-1H-2,1-benzothiazin-4(3H)one 2,2-dioxide with saturated aliphatic aldehydes and malononitrile proceeds under rather mild conditions and results in formation of 2-amino-6-ethyl-4-alkyl-4,6-dihydropyrano[3,2-c][2,1]benzothiazin-3-carbonitrile 5,5-dioxides with moderate and high yields. At the same time, the yields of target products decrease with the increase of the length of the aliphatic aldehyde carbon chain. In this regard, the use of citronellal allowed us to obtain the product of the three-component interaction with a low yield. To date, there is no information in the literature about the possible application of aliphatic dialdehydes in such three-component interactions. It has been found that the use of glutaric aldehyde results in the synthesis of a new class of bis-derivatives of 2-amino-4H-pyran, in which two fragments are linked by the polymethylene bridge. The use of α,β-unsaturated aldehydes in the three-component interaction with 1-ethyl-1H-2,1-benzothiazin-4(3H)-one 2,2-dioxide and malononitrile was accompanied by decrease in the process efficiency compared to saturated aliphatic aldehydes. The target fused 2-amino-3-cyano-4H-pyran was obtained only when α-methylcinnamic aldehyde was used in the reaction. A two-component interaction of 1-ethyl-1H-2,1-benzothiazin-4(3H)-one 2,2-dioxide with citronellal has been also studied. It has been shown that this reaction is stereospecific. It proceeds through domino Knoevenagel-heteroDiels-Alder sequence resulting in a new heterocyclic system – 2,2a,3,4,5,6,6a,8-octahydroisochromeno[4,3-c] [2,1]benzothiazine 7,7-dioxide. The study of the antimicrobial activity of the compounds synthesized has allowed finding compounds with a moderate activity against P. aeruginosa і C. albicans.Изучены домино-взаимодействия Кневенагеля-Михаэля-гетеро-Торпа-Циглера и Кневенагеля-гетеро-Дильса-Альдера с участием 1-этил-2,1-бензотиазин-4(3Н)-он 2,2-диоксида и алифатических альдегидов, приводящих соответственно к образованию производных 2-амино-3-циано-4Н-пирана и 2Н-3,4-дигидропирана. Показано, что трехкомпонентное одностадийное взаимодействие 1-этил-2,1-бензотиазин-4(3Н)-он 2,2-диоксида с насыщенными алифатическими альдегидами и малонодинитрилом протекает в очень мягких условиях и приводит к образованию 2-амино-6-этил-4-алкил-4,6-дигидропирано[3,2-c][2,1]бензотиазин-3-карбонитрил 5,5-диоксидов с высокими и умеренными выходами. В то же время увеличение длины углеродной цепи алифатических альдегидов приводит к уменьшению выхода целевых продуктов. Так, при использовании цитронеллаля продукт трехкомпонентного взаимодействия удалось получить только с невысоким выходом. Алифатические диальдегиды не были ранее использованы в данных взаимодействиях; показано, что применение глутарового альдегида приводит к новому классу бис-производных 2-амино-4Н-пирана, в котором фрагменты соединены полиметиленовым мостиком. Использование α,β-ненасыщенных альдегидов в трехкомпонентном взаимодействии с 1-этил-2,1-бензотиазин-4(3Н)-он 2,2-диоксидом и малонодинитрилом сопровождалось уменьшением эффективности процесса по сравнению с насыщенными алифатическими альдегидами. Целевой продукт взаимодействия конденсированный 2-амино-3-циано-4Н-пиран был получен только в случае применения α-метилкоричного альдегида. Изучено взаимодействие между 1-этил-2,1-бензотиазин-4(3Н)-он 2,2-диоксидом и цитронеллалем; показано, что данная реакция протекает исключительно как стерео-специфичное домино-взаимодействие Кневенагеля-гетеро-Дильса-Альдера и приводит к образованию новой гетероциклической системы – 2,2a,3,4,5,6,6a,8-октагидроизохромено[4,3-c][2,1]бензотиазин 7,7-диоксида. Изучение антимикробной активности синтезированных соединений позволило обнаружить производные, проявляющие умеренную активность против P. aeruginosa и C. albicansВивчені доміно-взаємодії Кньовенагеля-Міхаеля-гетеро-Торпа-Ціглера та Кньовенагеля-гетеро-Дільса-Альдера за участю 1-етил-1Н-2,1-бензотіазин-4(3Н)-ону 2,2-діоксиду та аліфатичних альдегідів, що приводять до утворення відповідно похідних 2-аміно-3-ціано-4Н-пірану та 2Н-3,4-дигідропірану. Показано, що трикомпонентна одностадійна взаємодія 1-етил-1Н-2,1-бензотіазин-4(3Н)-ону 2,2-діоксиду з насиченими аліфатичними альдегідами і малонодинітрилом перебігає у дуже м’яких умовах і приводить до утворення 2-аміно-6-етил-4-алкіл-4,6-дигідропірано[3,2 c][2,1]бензотіазин-3-карбонітрил 5,5-діоксидів з високими та помірними виходами. У той же час збільшення довжини вуглецевого ланцюга аліфатичного альдегіду приводить до зменшення виходу цільових продуктів. Так, при використанні цитронелалю продукт трикомпонентної взаємодії вдалося одержати тільки з невисоким виходом. Аліфатичні діальдегіди не були раніше використані у даних взаємодіях; показано, що використання глутарового альдегіду дозволяє отримати новий клас біс-похідних 2-аміно-4Н-пірану, в якому фрагменти з’єднані поліметиленовим містком. Використання α,β-ненасичених альдегідів у трикомпонентній взаємодії з 1-етил-1Н-2,1-бензотіазин-4(3Н)-ону 2,2-діоксидом і малонодинітрилом супроводжувалося зменшенням ефективності процесу в порівнянні з насиченими аліфатичними альдегідами. Цільовий продукт взаємодії конденсований 2-аміно-3-ціано-4Н-піран був отриманий тільки у випадку застосування α-метилкоричного альдегіду. Вивчена взаємодія між 1-етил-1Н-2,1-бензотіазин-4(3Н)-ону 2,2-діоксидом і цитронелалем; показано, що така реакція перебігає винятково як стереоспецифічна доміно-взаємодія Кньовенагеля-гетеро-Дільса-Альдера і приводить до утворення нової гетероциклічної системи – 2,2a,3,4,5,6,6a,8-октагідроізохромено[4,3-c][2,1]бензотіазин 7,7-діоксиду. Вивчення антимікробної активності синтезованих сполук дозволило виявити похідні, що проявляють помірну активність проти P. aeruginosa і C. albicans

Синтез похідних 1,2-бензоксатіїн 2,2-діоксиду з використанням аліфатичних альдегідів та дослідження їх антимікробної активності

Nowadays the problem of the antimicrobial resistance promotes the search of new chemical core-structures with the antimicrobial properties.Aim. To study the interaction of 1,2-benzoxathiin-4(3H)-one 2,2-dioxide with active methylene nitriles and aliphatic aldehydes and assess the antimicrobial activity of the compounds obtained.Results and discussion. 1,2-Benzoxathiin-4(3H)-one 2,2-dioxide as a structural analog of 1,3-dicarbonyl compounds was used in the three-component interaction with aliphatic aldehydes and active methylene nitriles. In the case of malononitrile the target compounds were formed. When using ethyl cyanoacetate the only isolated product was triethylammonium salt that could be also obtained by the two-component reaction of 1,2-benzoxathiin-4(3H)-one 2,2-dioxide with aliphatic aldehydes. The study of the antimicrobial properties showed the higher activity of the compounds studied than in the reference drugs, especially against gram-positive strains.Experimental part. The series of 2-amino-4-alkyl-4,6-dihydropyrano[3,2-c][2,1]benzoxathiin-3-carbonitrile 5,5-dioxides and triethylammonium 3-[1-(4-hydroxy-2,2-dioxido-1,2-benzoxathiin-3-yl)alkyl]-1,2-benzoxathiin-4-olate 2,2-dioxides was synthesized. The antimicrobial activity of the compounds obtained was determined by the agar “well” diffusion method.Conclusions. It has been shown that 1,2-benzoxathiin-4(3H)-one 2,2-dioxide as a structural analog of 1H-2,1-benzothiazin-4-one 2,2-dioxide can be used in similar three- and two-component reactions, but its reactivity is less due to the replacement of the 1-N-R-group with an O-atom. The novel compounds obtained exceeded the antimicrobial activity of the reference drugs, and were more active against gram-positive bacteria in contrast to isosteric derivatives of 1H-2,1-benzothiazin-4-one 2,2-dioxide that were active against gram-negative strains and fungi.На современном этапе проблема антимикробной резистентности способствует поиску новых молекулярных структур с антимикробными свойствами.     Целью данной работы было изучить взаимодействие 1,2-бензоксатиин-4(3H)-он 2,2-диоксида с метиленактивными нитрилами и алифатическими альдегидами и оценить антимикробную активность полученных соединений. Результаты и их обсуждение. 1,2-Бензоксатиин-4(3H)-он 2,2-диоксид как структурный аналог 1,3-дикарбонильных соединений был использован в трехкомпонентном взаимодействии с алифатическими альдегидами и метиленактивными нитрилами. В случае малонодинитрила образовывались целевые производные. При использовании этилцианацетата единственным изолированным продуктом была триэтиламмониевая соль, получение которой возможно также в случае двухкомпонентного взаимодействия. Изучение антимикробных свойств показало более высокую активность, чем у препаратов сравнения, особенно в отношении грамположительных штаммов. Экспериментальная часть. Был синтезирован ряд 2-амино-4-алкил-4,6-дигидропирано[3,2-с][2,1] бензоксатиин-3-карбонитрил 5,5-диоксидов и 3-[1-(4-гидрокси-2 2-диоксидо-1,2-бензоксатиин-3-ил)алкил]-1,2-бензоксатиин-4-олат 2,2-диоксидов. Для полученных соединений было проведено определение антимикробной активности методом диффузии в агар. Выводы. 1,2-Бензоксатиин-4(3H)-он 2,2-диоксид как структурный аналог 1H-2,1-бензотиазин-4-он 2,2-диоксида был использован в трех- и двухкомпонентных реакциях, но его реакционная способность оказалась меньше за счет замены 1-N-R-группы на атом кислорода. Полученные соединения по антимикробной активности превысили препараты сравнения и проявили активность в отношении грамположительных бактерий в отличие от изостерных производных 1H-2,1-бензотиазин-4-он 2,2-диоксида, антимикробные свойства которых были связаны с ингибирующим влиянием на грамотрицательные штаммы и грибы.На сучасному етапі проблема антимікробної резистентності сприяє пошуку нових молекулярних структур з антимікробними властивостями.Метою даної роботи було дослідити взаємодію 1,2-бензоксатіїн-4(3H)-он 2,2-діоксиду з метиленактивними нітрилами та аліфатичними альдегідами та антимікробні властивості синтезованих сполук.Результати та їх обговорення. 1,2-Бензоксатіїн-4(3H)-он 2,2-діоксид як структурний аналог 1,3-дикарбонільних сполук було використано в трикомпонентній взаємодії з аліфатичними альдегідами та метиленактивними нітрилами. У випадку малонодинітрилу утворювалися цільові похідні. При використанні етилціаноацетату єдиним ізольованим продуктом була триетиламонієва сіль, одержання якої можливе також у випадку двокомпонентної взаємодії. Вивчення антимікробних властивостей показало вищу активність, ніж у препаратів порівняння, особливо проти грампозитивних штамів мікроорганізмів.Експериментальна частина. Було синтезовано ряд 2-аміно-4-алкіл-4,6-дигідропірано[3,2-с][2,1]бензоксатіїн-3-карбонітрил 5,5-діоксидів та 3-[1-(4-гідрокси-2,2-діоксидо-1,2-бензоксатіїн-3-іл)алкіл]-1,2-бензоксатіїн-4- олат 2,2-діоксидів. Для одержаних сполук було проведено визначення антимікробної активності методом дифузії в агар.Висновки. 1,2-Бензоксатіїн-4(3H)-он 2,2-діоксид як структурний аналог 1H-2,1-бензотіазин-4-он 2,2-діоксиду був використаний у три- та двокомпонентних реакціях, але його реакційна здатність виявилась меншою за рахунок заміни 1-N-R-групи на атом кисню. Одержані сполуки за антимікробною активністю перевищили препарати порівняння та виявились більш активними щодо грампозитивних штамів мікроорганізмів на відміну від ізостерних похідних 1H-2,1-бензотіазин-4-он 2,2-діоксиду, антимікробні властивості яких були пов’язані з інгібуючим впливом на грамнегативні штами та гриби

Improved measurements of the energy and shower maximum of cosmic rays with Tunka-Rex

The Tunka Radio Extension (Tunka-Rex) is an array of 63 antennas located in the Tunka Valley, Siberia. It detects radio pulses in the 30-80 MHz band produced during the air-shower development. As shown by Tunka-Rex, a sparse radio array with about 200 m spacing is able to reconstruct the energy and the depth of the shower maximum with satisfactory precision using simple methods based on parameters of the lateral distribution of amplitudes. The LOFAR experiment has shown that a sophisticated treatment of all individually measured amplitudes of a dense antenna array can make the precision comparable with the resolution of existing optical techniques. We develop these ideas further and present a method based on the treatment of time series of measured signals, i.e. each antenna station provides several points (trace) instead of a single one (amplitude or power). We use the measured shower axis and energy as input for CoREAS simulations: for each measured event we simulate a set of air-showers with proton, helium, nitrogen and iron as primary particle (each primary is simulated about ten times to cover fluctuations in the shower maximum due to the first interaction). Simulated radio pulses are processed with the Tunka-Rex detector response and convoluted with the measured signals. A likelihood fit determines how well the simulated event fits to the measured one. The positions of the shower maxima are defined from the distribution of chi-square values of these fits. When using this improved method instead of the standard one, firstly, the shower maximum of more events can be reconstructed, secondly, the resolution is increased. The performance of the method is demonstrated on the data acquired by the Tunka-Rex detector in 2012-2014.Comment: Proceedings of the 35th ICRC 2017, Busan, Kore

Signal recognition and background suppression by matched filters and neural networks for Tunka-Rex

The Tunka Radio Extension (Tunka-Rex) is a digital antenna array, which measures the radio emission of the cosmic-ray air-showers in the frequency band of 30-80 MHz. Tunka-Rex is co-located with TAIGA experiment in Siberia and consists of 63 antennas, 57 of them are in a densely instrumented area of about 1 km\textsuperscript{2}. In the present work we discuss the improvements of the signal reconstruction applied for the Tunka-Rex. At the first stage we implemented matched filtering using averaged signals as template. The simulation study has shown that matched filtering allows one to decrease the threshold of signal detection and increase its purity. However, the maximum performance of matched filtering is achievable only in case of white noise, while in reality the noise is not fully random due to different reasons. To recognize hidden features of the noise and treat them, we decided to use convolutional neural network with autoencoder architecture. Taking the recorded trace as an input, the autoencoder returns denoised trace, i.e. removes all signal-unrelated amplitudes. We present the comparison between standard method of signal reconstruction, matched filtering and autoencoder, and discuss the prospects of application of neural networks for lowering the threshold of digital antenna arrays for cosmic-ray detection.Comment: ARENA2018 proceeding

Consistent alpha-cluster description of the 12C (0^+_2) resonance

The near-threshold 12C (0^+_2) resonance provides unique possibility for fast helium burning in stars, as predicted by Hoyle to explain the observed abundance of elements in the Universe. Properties of this resonance are calculated within the framework of the alpha-cluster model whose two-body and three-body effective potentials are tuned to describe the alpha - alpha scattering data, the energies of the 0^+_1 and 0^+_2 states, and the 0^+_1-state root-mean-square radius. The extremely small width of the 0^+_2 state, the 0_2^+ to 0_1^+ monopole transition matrix element, and transition radius are found in remarkable agreement with the experimental data. The 0^+_2-state structure is described as a system of three alpha-particles oscillating between the ground-state-like configuration and the elongated chain configuration whose probability exceeds 0.9