Nadzór nad działalnością agencji rządowych sprawowany przez właściwego ministra

Nadzór prawny w administracji publicznej jest instytucją, która stanowi element składowy centralizacji i decentralizacji. Nie ma ogólnej definicji nadzoru75 w prawie administracyjnym, dlatego też przyjmuje on różne postacie prawne. Treść i zakres pojęcia nadzoru stanowi za każdym razem kompilację treści aktów normatywnych, regulujących instytucję nadzoru. [fragm. wstępu

Instytucje prawa cywilnego i legal transplants vs prawo administracyjne i działalność prawotwórcza polskiego ustawodawcy. Studium przypadków

At present, in the Polish legal system, there is a tendency towards penetrating legal institutions of different branches of law, in particular the interaction between private law and public law. Increasingly, the Polish legislator is using law transplants in its law-making activity, thus shaping the functioning of the public administration. Unfortunately, the analysis of the cases selected by the author of this publication contributes to adopting a critical attitude towards the legislative procedures currently applied by the legislator

The constitutional principle of decentralizing public power in the Polish legal system

Decentralization of public power is one of the fundamental principles present in rule of law democracies. It is a constitutional principle that is materialized through the functioning of local self-government. The article concisely characterizes the decentralization of public power in Poland, with particular emphasis on the basic principles governing the functioning of local self-government. The author also points to problems related to the implementation of the said principle

Legal Transplants in Administrative Law. Case Study

Zjawisko prawnych przeszczepów w prawie polskim jest coraz częstszym przykładem jego zastosowania. Przeszczepy prawne można odnotować w prawie administracyjnym, w szczególności w materialnym prawie administracyjnym. Analizując jednak działalność legislacyjną ustawodawcy w ciągu ostatniej dekady widzimy, że coraz częściej zmierza on w kierunku stosowania legalnych przeszczepów – nie zawsze jednak zasadnie.The phenomenon of legal transplants in Polish law is an increasingly common example of its use. Legal transplants can be noted in administrative law, in particular in substantive administrative law. However, analyzing the legislative activity of the legislator over the last decade, we see that he is increasingly moving towards the use of legal transplants – but not always reasonably

Government Agencies in Poland – an Example of Agencification of Public Administration. Comparative Legal Analysis of Selected Models of Agencies in European Countries

"Agencification" is a term proposed to define the process of creating government agencies, which started in the early 1990s. According to the author, this term should be incorporated into the nomenclature of Polish administrative law, mainly due to the fact that administrative law scholars from other countries have been using it in the same sense as in this article for more than ten years. Therefore, the paper briefly discusses the models of agencies functioning in the legal systems of some European countries where they play an important role.Termin „uagencyjnianie” stanowi propozycję na określenie procesu tworzenia agencji rządowych, który przypada na początek lat 90. ubiegłego wieku. Według Autora niniejszego artykułu określenie to powinno zostać przyjęte do siatki pojęć polskiego prawa administracyjnego. Jednym z powodów jest fakt, że przedstawiciele doktryny prawa administracyjnego z innych państw, swobodnie, od kilkunastu lat, posługują się tym pojęciem właśnie w takim rozumieniu, jak zostało to przedstawione w tym opracowaniu. Stąd też, w artykule dokonano odniesień do modeli agencji w państwach europejskich, w których stanowią one przykład ważnych podmiotów w danym systemie prawnym

The direction of legislative activity by legislator in the use of the private and hybrid form of action in public administration

Działania prawodawcze ustawodawcy w ostatnich latach można podzielić na te, które ukierunkowane są na stanowienie umowy cywilnoprawnej jako jednej z dominujących form działania w administracji publicznej oraz na te, które ukierunkowane są na stanowienie hybrydowych prawnych form działania w przepisach prawa administracyjnego. Obydwa kierunki działalności normodawcy nie spotykają się z aprobatą w środowisku naukowym. W związku z tym, podnoszony jest w doktrynie głos dokonania ponownej klasyfikacji prawnych form działania z uwzględnieniem, tych form, które ze względu na mieszane cechy (prawa publicznego i prawa prywatnego) przysparzają wiele wątpliwości interpretacyjnych oraz przyczyniają się do zwiększenia chaosu terminologicznego w siatce podstawowych pojęć prawa administracyjnego.Legislative activities of the legislator in recent years can be divided into those that are focused on the drafting a civil law agreement as one of the dominant forms of action in public administration and those focused on the drafting of hybrid legal forms of action in administrative law. Both fields of activity of the legislator do not meet with approval in the scientific community. In connection with this, the voice of re-classifying legal forms of action is taken into account, including those forms which, due to mixed features (public law and private law) create many interpretative doubts and contribute to the increase of terminological chaos in the network of basic concepts within administrative law

Szczególne przepisy prawne zawarte w ustawach regulujących działalność agencji rządowych w Polsce kontra postępowanie przed sądami administracyjnymi. Wybrane zagadnienia

Specific legal provisions in acts regulating the activity of government agencies in Poland versus proceedings before administrative courts. Selected issues Public administration bodies decide in individual cases by means of administrative decisions. With the use of administrative decisions, administrative organs grant or ascertain rights or obligations. Pursuant to the provisions of Administrative Procedure Code, a decision should be delivered to its addressee. The delivery should be effective and compliant with the provisions of Administrative Procedure Code so that the addressee could lodge an appeal within 14 days from the date of delivery. Two forms of introducing an administrative decision into legal circulation should be distinguished. The primary and the first way is to deliver it in writing. By delivering a decision in writing, one should understand the delivery of its original. Each copy of the decision which is served on the parties must be signed by the person or persons empowered to issue it, so that each copy is an original decision. The second form of introducing an administrative decision into legal circulation is its delivery by means of electronic communication. The issuance of a decision in the form of an electronic document consists in drawing up such a document within the meaning of the Act and affixing it with a secure electronic signature, verified with a valid qualified certificate. Decisions that were issued in the form of an electronic document, pursuant to Art. 391 § 1, shall be served on the parties by means of electronic communication. Exceptionally, in the case of decisions in the form of an electronic document that have been affixed with a qualified electronic signature, a trusted signature or a personal signature. However, the key fact in this respect is that an administrative decision that will not be communicated to the party is still an act of no effect on the party. Therefore, the externalisation of the decision in relation to the party creates a new procedural situation (e.g., the possibility of appealing). Therefore, an administrative decision commences its legal existence upon publication or service of the party to the proceedings, and the authority which issued it is bound by that moment. But if there is no delivery, does it violate the addressee’s rights? Or perhaps it should be considered individually and referred to a given situation as discussed in the paper? An attempt to answer such a question will be considered in this article by referring to the situation of a farmer who is not served by the Agency for Restructuring and Modernization of Agriculture with an administrative decision, but makes a transfer to a bank account.   Детальні правові норми законів, що регулюють діяльність державних установ у Польщі і процеси в адміністративних судах. Вибрані проблеми Орган державного управління вирішує справи за допомогою адміністративних рішень. Ці рішення є адміністративними актами, на підставі яких орган влади надає або підтверджує вже існуюче право чи обов'язок. Відповідно до норм кодексу, адміністративне рішення має бути вручене адресатові. Порядок вручення повинен бути ефективним і відповідати положенням Кодексу адміністративного судочинства, щоб адресат міг оскаржити рішення протягом 14 днів з дати його одержання. Слід розрізняти дві форми введення адміністративного рішення в правовий обіг. Основним і першим способом є вручення у письмовій формі. Під врученням рішення в письмовій формі слід розуміти доставку його оригіналу. Кожна копія рішення, яке вручається сторонам, повинна бути підписана особою або особами, уповноваженими на її видання, щоб документ мав силу оригіналу. Другою формою введення адміністративного рішення в законний обіг є його вручення засобами електронного зв’язку. Видання рішення у формі електронного документа – це складання такого документу згідно з законом про доступ до публічної інформації та скріплення його захищеним електронним підписом, верифікованим дійсним кваліфікованим сертифікатом. Рішення, що були видані у формі електронного документа, відповідно до ст. 391 § 1, вручаються сторонам засобами електронного зв’язку. У виняткових випадках, у разі рішень у формі електронного документа, які були скріплені кваліфікованим електронним підписом, довіреним підписом або особистим підписом. Ключовим фактом у цьому питанні є те, що адміністративне рішення, яке не буде вручене стороні, все ще є актом, що не має ніякого впливу на неї. Отже, екстерналізація рішення стосовно сторони створює нову процесуальну ситуацію (наприклад, можливість подання апеляції). Адміністративне рішення починає своє законне існування з моменту оголошення або вручення стороні, і орган, який його видав, пов’язаний з цим моментом. Тому питання, чи невручення рішення адресату є порушенням його прав, чи цей приклад слід розглядати окремо, посилаючись на конкретну ситуацію, наприклад, обговорену в статті? Спроба відповісти на це питання – у пропонованій статті. Як приклад розглянуто ситуацію фермера, якому Агентство реструктуризації та модернізації сільського господарства не вручило адміністративного рішення, а здійснило переказ на банківський рахунок.Specific legal provisions in acts regulating the activity of government agencies in Poland versus proceedings before administrative courts. Selected issues Public administration bodies decide in individual cases by means of administrative decisions. With the use of administrative decisions, administrative organs grant or ascertain rights or obligations. Pursuant to the provisions of Administrative Procedure Code, a decision should be delivered to its addressee. The delivery should be effective and compliant with the provisions of Administrative Procedure Code so that the addressee could lodge an appeal within 14 days from the date of delivery. Two forms of introducing an administrative decision into legal circulation should be distinguished. The primary and the first way is to deliver it in writing. By delivering a decision in writing, one should understand the delivery of its original. Each copy of the decision which is served on the parties must be signed by the person or persons empowered to issue it, so that each copy is an original decision. The second form of introducing an administrative decision into legal circulation is its delivery by means of electronic communication. The issuance of a decision in the form of an electronic document consists in drawing up such a document within the meaning of the Act and affixing it with a secure electronic signature, verified with a valid qualified certificate. Decisions that were issued in the form of an electronic document, pursuant to Art. 391 § 1, shall be served on the parties by means of electronic communication. Exceptionally, in the case of decisions in the form of an electronic document that have been affixed with a qualified electronic signature, a trusted signature or a personal signature. However, the key fact in this respect is that an administrative decision that will not be communicated to the party is still an act of no effect on the party. Therefore, the externalisation of the decision in relation to the party creates a new procedural situation (e.g., the possibility of appealing). Therefore, an administrative decision commences its legal existence upon publication or service of the party to the proceedings, and the authority which issued it is bound by that moment. But if there is no delivery, does it violate the addressee’s rights? Or perhaps it should be considered individually and referred to a given situation as discussed in the paper? An attempt to answer such a question will be considered in this article by referring to the situation of a farmer who is not served by the Agency for Restructuring and Modernization of Agriculture with an administrative decision, but makes a transfer to a bank account.   Детальні правові норми законів, що регулюють діяльність державних установ у Польщі і процеси в адміністративних судах. Вибрані проблеми Орган державного управління вирішує справи за допомогою адміністративних рішень. Ці рішення є адміністративними актами, на підставі яких орган влади надає або підтверджує вже існуюче право чи обов'язок. Відповідно до норм кодексу, адміністративне рішення має бути вручене адресатові. Порядок вручення повинен бути ефективним і відповідати положенням Кодексу адміністративного судочинства, щоб адресат міг оскаржити рішення протягом 14 днів з дати його одержання. Слід розрізняти дві форми введення адміністративного рішення в правовий обіг. Основним і першим способом є вручення у письмовій формі. Під врученням рішення в письмовій формі слід розуміти доставку його оригіналу. Кожна копія рішення, яке вручається сторонам, повинна бути підписана особою або особами, уповноваженими на її видання, щоб документ мав силу оригіналу. Другою формою введення адміністративного рішення в законний обіг є його вручення засобами електронного зв’язку. Видання рішення у формі електронного документа – це складання такого документу згідно з законом про доступ до публічної інформації та скріплення його захищеним електронним підписом, верифікованим дійсним кваліфікованим сертифікатом. Рішення, що були видані у формі електронного документа, відповідно до ст. 391 § 1, вручаються сторонам засобами електронного зв’язку. У виняткових випадках, у разі рішень у формі електронного документа, які були скріплені кваліфікованим електронним підписом, довіреним підписом або особистим підписом. Ключовим фактом у цьому питанні є те, що адміністративне рішення, яке не буде вручене стороні, все ще є актом, що не має ніякого впливу на неї. Отже, екстерналізація рішення стосовно сторони створює нову процесуальну ситуацію (наприклад, можливість подання апеляції). Адміністративне рішення починає своє законне існування з моменту оголошення або вручення стороні, і орган, який його видав, пов’язаний з цим моментом. Тому питання, чи невручення рішення адресату є порушенням його прав, чи цей приклад слід розглядати окремо, посилаючись на конкретну ситуацію, наприклад, обговорену в статті? Спроба відповісти на це питання – у пропонованій статті. Як приклад розглянуто ситуацію фермера, якому Агентство реструктуризації та модернізації сільського господарства не вручило адміністративного рішення, а здійснило переказ на банківський рахунок

The procedure of the internal audit based on the example of the agency for restructuring and modernisation the agriculture

Audyt wewnętrzny stanowi przykład niezależnej i obiektywnej działalności, której celem jest wspieranie ministra kierującego działem lub kierownika jednostki w realizacji celów i zadań. Obejmuje on swoim zakresem wszystkie obszary działania konkretnej jednostki organizacyjnej. W odniesieniu do Agencji Restrukturyzacji i Modernizacji Rolnictwa należy stwierdzić, że wnioski i opinie audytowe uzyskane z przeprowadzanych audytów wewnętrznych przyczyniły się do zmian usprawniających funkcjonowanie badanych procesów, wzmocnienia mechanizmów kontrolnych oraz systemu zarządzania Agencją.The internal audit is an example of an independent and objective activity the aim of which is to support the Minister in charge of a department or head of an organization in achieving the objectives and tasks. It includes, within its scope, all the areas of a particular organizational unit. In relation to Agency for Restructuring and Modernization of Agriculture, it should be noted that the audit conclusions and opinions obtained from internal audits, actions, have contributed to changes improving the functioning of the investigated processes, strengthening control mechanisms and Agency management system

Instytucje prawa cywilnego i legal transplants vs prawo administracyjne i działalność prawotwórcza polskiego ustawodawcy. Studium przypadków

At present, in the Polish legal system, there is a tendency towards penetrating legal institutions of different branches of law, in particular the interaction between private law and public law. Increasingly, the Polish legislator is using law transplants in its law-making activity, thus shaping the functioning of the public administration. Unfortunately, the analysis of the cases selected by the author of this publication contributes to adopting a critical attitude towards the legislative procedures currently applied by the legislator