Відкриті і закриті методи декомпресії тонкої кишки у хворих на гостру непрохідність травного каналу

Dysfunction of the digestive tract in patients with acute bowel obstruction is one of the main causes of poliorhan failure and adverse effects. Use of decompression of the small intestine is crucial in the treatment of this disease. The goal is to determine the effectiveness of different methods of decompression of the small bowel in patients with obstruction and identify indications for different methods of their use. A study of 122 patients with acute bowel obstruction and 30 inpatient medical records of deceased patients was conducted. In 67.21 % of cases used nasogastrointestinal intubation in 6.56 % of patients – TC-stage decompression during surgery. In 5 cases when performing relaparotomy there was established the inefficiency of closed antegrade decompression. A method for using open enterostomy intubation of the small intestine was offered. We defined indications for using open methods of decompression of the small intestine in patients with acute obstruction of the intestine. Нарушение функции ЖКТ у больных острой непроходимости кишки является одной из главных причин развития полиорганной недостаточности и неблагоприятных последствий. Использование декомпрессии тонкой кишки имеет решающее значение при лечении этого заболевания. Целью является определение эффективности различных методов декомпрессии тонкой кишки у больных непроходимость и определения показаний к различным методам их использования. Проведено исследование 122 больных острой непроходимости кишки и 30 медицинских карт стационарного больного умерших пациентов. В 67,21% случаев использовано назогастроинтестинальну интубации, в 6,56% пациентов - сиюминутную декомпрессию тонкой кишки во время операции. В 5-ти случаях при выполнении релапаротомии установлено неэффективность закрытой антеградный декомпрессии. Предложен способ энтеростомии для использования открытой интубации тонкой кишки. Определены показания к использованию открытых методов декомпрессии тонкой кишки у больных острой непроходимости кишки.Порушення функції травного каналу у хворих на гостру непрохідність кишки є однією з головних причин розвитку поліорганної недостатності і несприятливих наслідків. Використання декомпресії тонкої кишки має вирішальне значення під час лікування цього захворювання. Метою є визначення ефективності різних методів декомпресії тонкої кишки  у хворих на непрохідність і визначення показань до різних методів їх використання. Проведено дослідження 122 хворих на гостру непрохідність кишки і 30 медичних карт стаціонарного хворого  померлих пацієнтів. У 67,21 % випадків використано назогастроінтестинальну інтубацію,  у 6,56 % пацієнтів – одномоментну декомпресію тонкої кишки під час операції. У 5-ти випадках при виконанні релапаротомії встановлено неефективність закритої антеградної декомпресії. Запропоновано спосіб ентеростомії для використання відкритої інтубації тонкої кишки. Визначено показання до використання відкритих методів декомпресії тонкої кишки у хворих на гостру непрохідність кишки

ПРИЧИНИ ПОРУШЕНЬ МОТОРИКИ ТОНКОЇ КИШКИ В ЖІНОК ПІСЛЯ АКУШЕРСЬКО-ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ. ПРОФІЛАКТИКА І ЛІКУВАННЯ.

The paper draws attention to the acute functional obstruction of the small intestine that occurs in the early postoperative period after laparotomy. The aim of the communication is to develop methods for the pathogenetic its prevention and treatment on the basis of research into the causes of its origin in the early postoperative period in women after obstetrical operations. The main changes in the intestinal wall after laparotomy and stages in the restoration of its motor function. Proposed medical complex aimed at restoring the motility of the digestive tract after the operation.В работе обращается внимание на острую функциональную непроходимость тонкой кишки, которая возникает в раннем послеоперационном периоде после лапаротомий. Целью сообщения является разработка патогенетических методов для ее профилактики и лечения на основе исследования причин ее возникновения в раннем послеоперационном периоде у женщин после акушерско-гинекологических операций. Определены основные изменения в стенке тонкой кишки после лапаротомии и этапность в восстановлении ее двигательной функции. Предлагается лечебный комплекс, направленный на восстановление моторики пищеварительного тракта после операции.У роботі звертається увага на гостру функціональну непрохідність тонкої кишки, яка виникає в ранньому післяопераційному періоді після лапаротомій. Метою повідомлення є розробка патогенетичних методів для її профілактики і лікування на основі дослідження причин ії виникнення в ранньому післяопераційному періоді у жінок після акушерсько-гінекологічних операцій. Визначені основні зміни в стінці тонкої кишки після лапаротомії і етапність у відновленні її рухової функції. Пропонується лікувальний комплекс, спрямований на відновлення моторики травного каналу після операції

Оптимізація діагностичної програми у хворих на гостру непрохідність тонкої кишки

The aim of the work: developing an effective and accessible diagnostic program for patients with acute small intestinal obstruction to improve the results of their surgical treatment.Materials and Methods. In 221 patients, a comprehensive survey was conducted with the definition of the comorbidity index, the functional status of patients and the degree of surgical-anesthetic risk. Retrospective analysis was performed in 30 patients with adverse effects.Results and Discussion. X-ray examination was performed in 96.67 % of dead patients and in all patients with a favorable course of the disease. Ultrasonography of the abdominal cavity was performed in 33.33 % and 49.77 % of cases, respectively. Attention is drawn to the significance of each of these methods during the examination of patients. In the exploration of the motor-evacuation function of the digestive tract, it was found that satisfactory peristalsis of the small intestine was only in 8 (3.62 %) cases, its amplification was observed in 78 (35.29 %) patients, oppression – in 103 (46.61 %) of patients and its absence – in 32 (14.48 %) of the hospitalized patients. In patients with an unfavorable course of the disease in one case, the nature of peristaltic sounds was rhythmic, not reinforced, in 36.67% – there was an increasing of them, oppression and its absence – in 60 % of patients. In the study of leukocyte index of intoxication and rod nuclear lymphocytic index, it was found that in the unfavorable course of acute small intestinal obstruction, leukocyte index of intoxication was (3.99 ± 0.84) units, rod nuclear lymphocytic index – (1.21 ± 0.33) units, in patients with favorable course of the disease – (4.06 ± 0.24) units and (0.82 ± 0.07) units respectively. In 146 (66.06 %) cases, the functional condition of the patients was compensated and in 75 (33.94 %) cases – decompensated. The comorbidity index in these patients was as follows: to 59 years – 1.03, at the age of 60–74 years – 4.82 and in the age group 75–89 years – 6.0. In patients with unfavorable course of disease, the comorbidity index was significantly higher, indicating the importance of concomitant diseases in the course of acute small intestinal obstruction. A diagnostic algorithm is proposed for patients with acute small intestinal obstruction, which allows to monitor the course of the disease and provides optimization of surgical care to such patients.Цель работы: разработка эффективной и доступной диагностической программы у больных с ОНТК для улучшения результатов их хирургического лечения.Материалы и методы. В 221 пациента проведено комплексное обследование с определением индекса коморбидности, функционального состояния больных и степени операционно-анестезиологического риска. Ретроспективный анализ проведен у 30 больных с неблагоприятными результатами.Результаты исследований и их обсуждение. Рентгенологическое исследование выполнено в 96,67 % умерших больных и во всех пациентов с благоприятным течением заболевания. УЗИ органов брюшной полости выполнено в 33,33 % и 49,77 % случаев, соответственно. Обращается внимание на значение каждого из этих методов при обследовании больных. При исследовании моторной функции пищеварительного тракта было обнаружено, что удовлетворительная перистальтика ТК была только в 8 (3,62 %) случаях, ее усиления наблюдалось в 78 (35,29 %) больных, угнетение – в 103 (46,61 %) пациентов и ее отсутствие – в 32 (14,48 %) госпитализированных. У больных с неблагоприятным течением заболевания в одном случае характер перистальтических звуков был ритмичный, неусиленный, в 36,67 % – наблюдалось их усиление и угнетение ее или отсутствие – у 60 % больных. При исследовании ЛИИ и ПЛИ было обнаружено, что при неблагоприятном течении ГНТК ЛИИ составил (3,99 ± 0,84) ед., ПЛИ – (1,21 ± 0,33) ед. У больных при благоприятном течении болезни – (4,06± 0,24) ед. и (0,82 ± 0,07) ед., соответствено. У 146 (66,06 %) случаях функциональное состояние больных было компенсированным и в 75 (33,94 %) случаях – декомпенсированным. Индекс коморбидности у этих больных был следующим: до 59 лет – 1,03, в возрасте 60–74 года – 4,82 и в возрастной группе 75–89 года – 6,0. У больных с неблагоприятным течением заболевания индекс коморбидности был значительно выше, что указывало на важное значение сопутствующих заболеваний в течении ОНТК. Предложен диагностический алгоритм, который позволяет проводить мониторинг заболевания и обеспечивает оптимизацию хирургической помощи таким пациентам.Метою роботи: розробка ефективної і доступної діагностичної програми у хворих на ГНТК для покращення результатів їх хірургічного лікування.Матеріали і методи. У 221 пацієнта проведено комплексне обстеження з визначенням індексу коморбідності, функціонального стану хворих і ступеня операційно-анестезіологічного ризику. Ретроспективний аналіз проведено у 30 хворих із несприятливими наслідками.Результати досліджень та їх обговорення. Рентгенологічне дослідження виконано в 96,67 % померлих хворих і у всіх пацієнтів зі сприятливим перебігом захворювання. УЗД органів черевної порожнини  виконано в 33,33 % і 49,77 %  випадків, відповідно. Звернено увагу на значення кожного з цих методів під час обстеження хворих. При досліджені моторно-евакуаторної функції травного каналу було виявлено, що задовільна перистальтика ТК була тільки в 8 (3,62 %) випадках, її підсилення спостерігалося у 78 (35,29 %) хворих, пригнічення – у 103 (46,61 %) пацієнтів та її відсутність – у 32 (14,48 %) госпіталізованих. У хворих із несприятливим перебігом захворювання в одному випадку характер перистальтичних звуків був ритмічний, непідсилений, в 36,67 % – спостерігалося їх підсилення, пригнічення та її відсутність – в 60 % хворих. При дослідження ЛІІ та ПЛІ виявлено, що при несприятливому перебізі ГНТК ЛІІ склав (3,99 ± 0,84) од., ПЛІ – (1,21±0,33) од., у хворих при сприятливому перебізі хвороби – (4,06± 0,24)  од. і (0,82 ± 0,07) од., відповідно. У 146 (66,06 %) випадках  функціональний стан хворих був компенсованим і в 75 (33,94 %) випадках – декомпенсованим. Індекс коморбідності в цих хворих був наступним: до 59 роки – 1,03, у віці 60–74 роки – 4,82 і  у віковій групі 75–89 роки – 6,0. У хворих з несприятливим перебігом захворювання індекс коморбідності був значно вищим, що вказувало на важливе значення супутніх захворювань у перебігу ГНТК. Запропоновано діагностичний алгоритм у хворих на ГНТК, який дозволяє проводити моніторинг перебігу захворювання і забезпечує оптимізацію хірургічної допомоги таким пацієнтам

Абдомінальний туберкульоз у жінки після пологів

Абдомінальний туберкульоз у жінки після пологі

Гостра непрохідність тонкої кишки. Спірні та невирішені питання декомпресії травного каналу у світлі успіхів і невдач оперативного лікування

The aim of the work: to improve the results of surgical treatment of patients with acute obstruction of the small intestine (AOSI) by identifying indications for the implementation of various methods of decompression of the digestive canal and improving its known methods. Materials and Methods. 221 patients with AOSI were examined, who were divided into four groups: 1 – (67 (30.32 %)) – operated patients without digestive canal decompression; 2 – (107 (48.42 %)) – operated patients with decompression of the digestive canal; 3 – (22 (9.95 %)) – operated patients who underwent resection of necrotized tissue area; 4 – (25 (11.31 %)) – patients operated using laparoscopic technologies. A retrospective analysis of 30 medical records of inpatient deceased patients with AOSI was also performed. Results and Discussion. Retrospective analysis showed that the choice of inadequate method of decompression of the digestive canal was in 28 (93.34 %) patients. The comorbidity index was 5.5–6.07 and operative anesthesia risk for ASA (IV–V classes) was observed in 24 (80.01 %) cases. In 67 patients, obstruction was eliminated by dissecting adhesions and restoring the passage through the digestive canal. In 107 patients was performed nasogastrointestinal intubation. In 22 patients, obstruction was eliminated by resection of the SI area. Single-stage intraoperative decompression of SI in this subgroup of patients was performed in all patients. In 8 (36.36 %) patients the operation was completed with the imposition of terminal enterostomy ileostomy, in 9 patients primary entero-enteroanastomosis with laparostomy was formed. In 5 (22.73 %) patients the operation was completed with the formation of direct entero-enteroanastomosis. Minimally invasive interventions in the volume of laparoscopic adhesiotomy were performed in 25 cases in 1–2 stages of the disease, with compensated functional condition of patients in the absence of pronounced local changes and disorders of SI during surgery. In such cases, SI decompression was not performed. Using the proposed algorithms using methods and techniques of decompression of SI allowed to accelerate the recovery of motor-evacuation function of the digestive canal after surgical treatment for 2–3 days, to reduce the time of inpatient treatment of patients by an average of 3–4 days.Цель работы: улучшение непосредственных результатов хирургического лечения больных острой непроходимостью тонкой кишки путем определения показаний к выполнению различных способов декомпрессии ЖКТ и усовершенствование известных ее методов. Материалы и методы. Обследовано 221 больного с острой непроходимостью тонкой кишки (ОНТК), которые были разделены на четыре группы: 1 – (67 (30,32 %)) – оперированные больные без декомпрессии пищеварительного канала; 2 – (107 (48,42 %)) – оперированные больные с декомпрессией пищеварительного тракта; 3 – (22 (9,95 %)) – оперированные больные, которым выполнена резекция некротизированного участка тонкой кишки; 4 группа – (25 (11,31%)) – больные, оперированные с использованием лапароскопических технологий. Также проведен ретроспективный анализ 30 медицинских карт стационарного больного умерших пациентов с ОНТК. Результаты исследований и их обсуждение. При проведении ретроспективного анализа причин летальных исходов операционного лечения больных с ОНТК установлено, что выбор неадекватного метода декомпрессии ЖКТ наблюдался в 28 (93,34 %) больных. Индекс коморбидности составлял 5,5–6,07 и операционно-анестезиологического риска по ASA (IV-V классы) наблюдался у 24 (80,01 %) случаях. У 67 больных устранения непроходимости осуществляли путем рассечения спаек и восстановления пассажа по пищеварительному каналу. В 107 пациентов была выполнена ликвидация ОНТК с последующей назогастроинтестинальной интубацией. В 22 пациентов выполнено ликвидацию непроходимости путем резекции участка ТК. Одномоментная интраоперационная декомпрессия ТК в этой подгруппе пациентов проведена всем больным. В 8 (36,36 %) больных операция завершена наложением конечной энтеростомы-илеостомы, у 9 пациентов сформирован первичный энтеро-энтероанастомоз с лапаростомой. В 5 (22,73 %) больных операция завершена формированием прямого энтеро-энтероанастомоза. Малоинвазивные вмешательства в объеме лапароскопической адгезиотомии выполнено в 25 случаях в 1–2 стадии течения заболевания, с компенсированным функциональным состоянием пациентов при отсутствии во время операции выраженных локальных изменений и нарушений ТК. В таких случаях декомпрессия ТК не проводилась. Использование предложенных алгоритмов применения способов и методик декомпрессии ТК позволила ускорить восстановление моторно-эвакуаторной функции ЖКТ после хирургического лечения на 2–3 сутки, снизить сроки стационарного лечения пациентов в среднем на 3–4 сутки.Мета роботи: покращення безпосередніх результатів хірургічного лікування хворих на гостру непрохідність тонкої кишки (ГНТК) шляхом визначення показань до виконання різних способів декомпресії травного каналу та удосконалення відомих її методів. Матеріали і методи. Обстежено 221 хворого на ГНТК, які були розподілені на чотири групи: 1 – (67 (30,32 %)) – оперовані хворі без декомпресії травного каналу; 2 – (107 (48,42 %)) – оперовані хворі з декомпресією травного каналу; 3 – (22 (9,95 %)) – оперовані хворі, яким виконана резекція некротизованої ділянки ТК; 4 група – (25 (11,31 %)) – хворі, оперовані з використанням лапароскопічних технологій. Також проведено ретроспективний аналіз 30 медичних карт стаціонарного хворого померлих пацієнтів з ГНТК. Результати досліджень та їх обговорення. При проведенні ретроспективного аналізу причин летальних наслідків операційного лікування хворих на ГНТК встановлено, що вибір неадекватного методу декомпресії травного каналу спостерігався в 28 (93,34 %) хворих. Індекс коморбідності складав 5,5–6,07 і операційно-анестезіологічного ризику за ASA (IV–V класи) спостерігався у 24 (80,01 %) випадках. У 67 хворих усунення непрохідності здійснювали шляхом розсічення спайок та відновлення пасажу по травному каналу. У 107 пацієнтів була виконана ліквідація ГНТК з наступною назогастроінтестинальною інтубацією. У 22 пацієнтів виконано ліквідацію непрохідності шляхом резекції ділянки ТК. Одномоментна інтраопераційна декомпресія ТК у цій підгрупі пацієнтів проведена усім хворим. У 8 (36,36 %) осіб операцію завершено накладанням кінцевої ентеростоми-ілеостоми, у 9 пацієнтів сформовано первинний ентеро-ентероанастомоз із лапаростомою. В 5 (22,73 %) хворих операцію завершено формуванням прямого ентеро-ентероанастомозу. Малоінвазивні втручання в об’ємі лапароскопічної адгезіотомії виконано в 25 випадках в 1–2 стадії перебігу захворювання, з компенсованим функціональним станом пацієнтів при відсутності під час операції виражених локальних змін і порушень ТК. У таких випадках декомпресія ТК не проводилася. Використання запропонованих алгоритмів застосування способів та методик декомпресії ТК дозволила прискорити відновлення моторно-евакуаторної функції травного каналу після хірургічного лікування на 2–3 доби, знизити терміни стаціонарного лікування пацієнтів в середньому на 3–4 доби

Pinning of domain walls in thin ferromagnetic films

We present a quantitative investigation of magnetic domain-wall pinning in thin magnets with perpendicular anisotropy. A self-consistent description exploiting the universal features of the depinning and thermally activated subthreshold creep regimes observed in the field-driven domain-wall velocity is used to determine the effective pinning parameters controlling the domain-wall dynamics: The effective height of pinning barriers, the depinning threshold, and the velocity at depinning. Within this framework, the analysis of results published in the literature allows for a quantitative comparison of pinning properties for a set of magnetic materials in a wide temperature range. On the basis of scaling arguments, the microscopic parameters controlling the pinning: The correlation length of pinning, the collectively pinned domain-wall length (Larkin length), and the strength of pinning disorder are estimated from the effective pinning and the micromagnetic parameters. The analysis of thermal effects reveals a crossover between different pinning length scales and strengths at low reduced temperatures.Fil: Jeudy, V.. Université Paris Sud; Francia. Centre D'etudes de Saclay; Francia. Centre National de la Recherche Scientifique; FranciaFil: Díaz Pardo, R.. Université Paris Sud; Francia. Centre D'etudes de Saclay; Francia. Centre National de la Recherche Scientifique; FranciaFil: Savero Torres, W.. Université Paris Sud; Francia. Centre D'etudes de Saclay; Francia. Centre National de la Recherche Scientifique; FranciaFil: Bustingorry, Sebastián. Comisión Nacional de Energía Atómica. Centro Atómico Bariloche; Argentina. Consejo Nacional de Investigaciones Científicas y Técnicas. Centro Científico Tecnológico Conicet - Patagonia Norte; ArgentinaFil: Kolton, Alejandro Benedykt. Comisión Nacional de Energía Atómica. Centro Atómico Bariloche; Argentina. Comisión Nacional de Energía Atómica. Gerencia del Área de Energía Nuclear. Instituto Balseiro; Argentina. Consejo Nacional de Investigaciones Científicas y Técnicas. Centro Científico Tecnológico Conicet - Patagonia Norte; Argentin

Ендометріоз як хірургічна проблема: діагностично-лікувальна тактика, невирішені питання

The aim of the work: to describe atypical clinical cases and disseminate them among the medical community, which will contribute to the accumulation of multicenter clinical experience and will form the basis for the development of effective management algorithms for atypical manifestations of extragenital endometriosis. Materials and Methods. A comprehensive study of 12 women aged 24–42 years was conducted. In addition to conventional clinical laboratory tests, X-ray, sonographic examination and computed tomography of the abdominal organs were performed. Results and Discussion.These examples of clinical cases show that endometriosis can not be considered only a gynecological disease. Both in the diagnostic and in the treatment process, it goes far beyond the gynecological specialty, and its treatment requires non-traditional tactics. Most often, extragenital forms of endometriosis are localized in the intestine and postoperative scar. The appearance of clinical manifestations of discomortation and tumor-like formation in the area of the postoperative wound are the leading clinical signs of scar endometriosis. The main clinical manifestation of intestinal endometriosis is the development of intestinal obstruction. Drug therapy in patients with endometriosis may not be the method of choice. The spread of foci of the disease requires individual choice and the optimal combination of surgical and medical components of treatment, expands the tactical arsenal of the doctor, increases the effectiveness of treatment, which improves the prognosis.Цель работы: описание нетипичных клинических случаев и распространение их среди медицинского сообщества, что будет способствовать накоплению мультицентрового клинического опыта и ляжет в основу разработки эффективных алгоритмов управления нетипичных проявлений экстрагенитального эндометриоза. Материалы и методы. Проведено комплексное исследование 12 женщин в возрасте 24–42 года. Кроме общепринятых клинических лабораторных исследований, проводили рентгенологическое, сонографическое обследование и компьютерную томографию органов брюшной полости. Результаты исследований и их обсуждения. Приведенные примеры клинических случаев показывают, что эндометриоз нельзя считать лишь гинекологическим заболеванием. Как в диагностическом, так и в лечебном процессе он выходит за рамки гинекологической специальности, а его лечение требует нетрадиционной тактики. Чаще всего экстрагенитальные формы эндометриоза локализируются в области кишечника и послеоперационного рубца. Появление клинических проявлений дискоморта и опухолевидного образования в области послеоперационной раны являются ведущими клиническими признаками эндометриоза рубца. Основным клиническим проявлением эндометриоза кишечника является развитие кишечной непроходимости. Медикаментозная терапия у больных эндометриозом не может быть методом выбора. Распространение очагов заболевания требует индивидуального подхода и оптимального сочетания хирургического и медикаментозного компонентов лечения, расширяет тактический арсенал врача, повышает эффективность лечения, улучшает прогноз заболевания.Мета роботи: опис нетипових клінічних випадків та поширення їх серед медичної спільноти, що сприятиме накопиченню мультицентрового клінічного досвіду та ляже в основу розробки ефективних алгоритмів менеджменту нетипових проявів екстрагенітального ендометріозу. Матеріали і методи. Проведено комплексне дослідження 12 жінок віком 24–42 роки. Окрім загальноприйнятих клінічних лабораторних досліджень, проводили рентгенологічне, сонографічне обстеження та комп’ютерну томографію органів черевної порожнини. Результати досліджень та їх обговорення. Наведені приклади клінічних випадків показують, що ендометріоз не можна вважати лише гінекологічним захворюванням, як у діагностичному, так і в лікувальному процесі він виходить далеко за межі гінекологічної спеціальності, а лікування його потребує нетрадиційної тактики. Найчастіше екстрагенітальні форми ендометріозу локалізуються в ділянці кишечника та післяопераційного рубця. Поява клінічних проявів дискоморту та пухлиноподібного утвору в ділянці післяопераційної рани є головними клінічними ознаками ендометріозу рубця. Основним клінічним проявом ендометріозу кишечника є розвиток кишкової непрохідності. За наявності операцій на матці в анамнезі треба проводити дифдіагностику з екстрагенітальним ендометріозом. Медикаментозна терапія у хворих на ендометріоз не може бути методом вибору. Поширення вогнищ захворювання потребує індивідуального вибору та оптимального поєднання хірургічного та медикаментозного компонентів лікування, розширює тактичний арсенал лікаря, підвищує ефективність лікування, що покращує прогноз хвороби

ОСОБЛИВОСТІ ХІРУРГІЧНОЇ ТАКТИКИ У ХВОРИХ НА ГОСТРУ НЕПРОХІДНІСТЬ ТОНКОЇ КИШКИ В УМОВАХ СУПУТНЬОЇ ПАТОЛОГІЇ

В статье приведен анализ хирургического лечения 251 больных на ОНТК. Пациенты пожилого и старческого возраста составили 93,33% в группе умерших больных и 50,23% – в группе пациентов с благоприятным течением заболевания после хирургического лечения ОНТК. Выявлено что, в умерших больных в 96,67% случаях наблюдались сопутствующие заболевания с существенным преобладанием поражения сердечно-сосудистой и дыхательной систем (75,90%) и совокупностью 2-4 заболеваний. В оперированных больных с благоприятным течением сопутствующая патология была обнаружена в 61,09% случаев и в 53,85% случаев наблюдалось сочетание 1-3 сопутствующих заболеваний. Индекс коморбидности существенно возрастал с возрастом больных. Обращается внимание на возможность влияния сопутствующих заболеваний на выбор хирургических манипуляций во время операции. Установлено, что раннее восстановление моторики пищеварительного тракта и адекватная своевременная коррекция сопутствующих заболеваний позволяет получить хорошие результаты лечения пациентов на ОНТК даже в условиях сопутствующей патологии.У статті наведено аналіз хірургічного лікування 251 пацієнта на гостру непрохідність тонкої кишки (ГНТК). Пацієнти похилого і старечого віку становили 93,33% у групі померлих хворих і 50,23% – у групі пацієнтів зі сприятливим перебігом захворювання після хірургічного лікування ГНТК. Виявлено, що у померлих хворих у 96,67% випадках спостерігали супутні захворювання з суттєвим переважанням ураження серцево-судинної та дихальної систем (75,90%) і сукупністю 2-4 захворювань. У оперованих хворих зі сприятливим перебігом супутня патологія виявлена в 61,09% випадків, і в 53,85% випадків спостерігалася комбінація 1-3 супутніх захворювань. Індекс коморбідності суттєво зростав з віком хворих. Звертали увагу на можливість впливу супутніх захворювань на вибір хірургічних маніпуляцій під час операції. Встановлено, що раннє відновлення моторики травного каналу і адекватна своєчасна корекція супутніх захворювань дозволяє отримати добрі безпосередні результати лікування пацієнтів на ГНТК навіть в умовах супутньої патології

ГОСТРА НЕПРОХІДНІСТЬ ТОНКОЇ КИШКИ. ПОКАЗАННЯ ДО ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ МЕТОДІВ ДЕКОМПРЕСІЇ ТРАВНОГО КАНАЛУ

Acute obstruction of the small intestine is a complicated and often unpredictable disease. The question of choosing one or another method of decompression of the small intestine during surgery in patients with this pathology has not yet been resolved. The objective of the work is to improve the results of surgical treatment of patients with acute obstruction of the small intestine by substantiating the choice of different methods of decompression, depending on the intraoperative situation. Surgical treatment of 224 patients for acute obstruction of the small intestine was conducted, including 132 (58,93 %) with different methods of decompression of the digestive canal. Clinical examination of patients included the determination of the functional state of the patient, the comorbidity index, and the degree of operational anesthetic risk determined on the ASA scale. Dissociation of adhesions with different types of decompression of the digestive canal was used in 107 (81.06 %) patients. In 100 (93.46 %) individuals nasogastrointestinal intubation was performed using an intubation probe. In 7 (6.54 %) patients, enterostomy was superimposed by the own technique. In 25 patients the elimination of obstruction was performed by resection of the area of the small intestine. One-stage intraoperative decompression of the small intestine in these patients was performed in 14 (56.0 %) cases, in 5 (20.0 %) the primary entero-enterostomy was formed, and 9 (36.0 %) patients were treated by overlaying laparostomy by the own method. In 10 (40.0%) patients, after resection of the necrotized area of the small intestine, the operation was completed by overlaying the final enterostoma (ileostomy) and in one (4.0 %) patient, a twoway enteroastoma was formed. The authors suggest an algorithm for using different methods of decompression of the small intestine in patients with acute obstruction. Attention is drawn to the role of the functional state of the patient, morpho-functional changes in the small intestine and intraoperative situation in the abdominal cavity.Острая непроходимость тонкой кишки представляет собой сложное и часто непредсказуемое заболевание. Вопрос выбора того или иного способа декомпрессии тонкой кишки во время операции у больных с этой патологией окончательно еще не решен. Целью работы является улучшение результатов хирургического лечения больных с острой непроходимости тонкой кишки путем обоснования выбора различных методов декомпрессии в зависимости от интраоперационной ситуации. Проведено хирургическое лечение 224 пациента с острой непроходимости тонкой кишки, из них в 132 (58,93 %) использовались различные методы декомпрессии пищеварительного канала. Клиническое обследование пациентов включало определение функционального состояния больного, индекса коморбидности и по шкале ASA определяли степень операционно-анестезиологического риска. Разъединение спаек с различными видами декомпресиеи пищеварительного тракта нами были использовано в 107 (81,06 %) больных. В 100 (93,46 %) человек назогастроинтестинальную интубацию проводили с помощью интубационного зонда. В 7 (6,54 %) пациентов выполнено наложение энтеростомы по собственной методике. У 25 больних выполнена ликвидация непроходимости путем резекции участка тонкой кишки. Одномоментная интраоперационная декомпрессия тонкой кишки в этих пациентов проведена у 14 (56,0 %) случаях, в 5 (20,0 %) сформирован первичный энтеро-ентероанастомоз, в 9 (36,0%) пациентов дополнен наложением лапаростомы по собственной методике. В 10 (40,0 %) больных после выполнения резекции некротизированного участка тонкой кишки операция завершена наложением конечной энтеростомы (илеостомы) и у 1 (4,0 %) пациента сформирована дводульнуя ентеростома. Авторами предложен алгоритм использования различных методов декомпрессии тонкой кишки у больных с острой ее непроходимостью. Обращается внимание на роль функционального состояния пациента, морфо-функциональных изменений в тонкой кишке и интраоперационную ситуацию в брюшной полости.Гостра непрохідність тонкої кишки є складною та часто непередбачуваною за перебігом захворюванням. Питання вибору того чи іншого способу декомпресії тонкої кишки під час операції у хворих на цю патологію остаточно ще не вирішено. Мета роботи – покращення результатів хірургічного лікування хворих на гостру непрохідність тонкої кишки шляхом обгрунтування вибору різних методів декомпресії залежно від інтраопераційної ситуації. Проведено хірургічне лікування 224 пацієнта на гостру непрохідність тонкої кишки, з них у 132 (58,93 %) використовували різні методи декомпресії травного каналу. Клінічне обстеження пацієнтів містило визначення функціонального стану хворого, індексу коморбідності і за шкалою ASA визначали ступінь операційно-анестезіологічного ризику. Роз’єднання спайок з різними видами декомпресієї травного каналу нами використано у 107 (81,06 %) хворих. У 100 (93,46 %) осіб назогастроінтестинальну інтубацію проводили за допомогою інкубаційного зонда. У 7 (6,54 %) пацієнтів виконано накладання ентеростоми за власною методикою. У 25 хворих виконано ліквідацію непрохідності шляхом резекції ділянки тонкої кишки. Одномоментна інтраопераційна декомпресія тонкої кишки в цих пацієнтів проведена у 14 (56,0 %) випадках, у 5 (20,0 %) сформовано первинний ентеро-ентероанастомоз, а у 9 (36,0 %) пацієнтів доповнено накладанням лапаростоми за власною методикою. У 10 (40,0 %) хворих після виконання резекції некротизованої ділянки тонкої кишки операцію завершено накладанням кінцевої ентеростоми (ілеостоми) і у 1 (4,0 %) пацієнта сформовано дводульну ентеростому. Авторами запропоновано алгоритм використання різних методів декомпресії тонкої кишки у хворих на гостру її непрохідність. Звертаємо увагу на роль функціонального стану пацієнта, морфо-функціональних змін у тонкій кишці та інтраопераційної ситуації в черевній порожнині