EARLY COMPLICATIONS AFTER RADICAL OPERATIONS IN BREAST CANCER PATIENTS

Breast cancer is one of the most common malignancies in women. In many cases, a major component of complex treatment for breast cancer is surgery - radical mastectomy or radical breast resection. The aim of the work – to investigate the frequency and structure of complications after radical surgery with dissection of axillary lymph nodes in breast cancer patients. Material and methods. The baseline and surgical results of 147 women with breast cancer who underwent radical mastectomy or radical breast resection with lymph node dissection were analysed. Results. Complications in the early period after surgery for breast cancer were found in 76 (51.7 %), including postoperative extremity edema in 60 (40.8 %); lymphorrhea – in 37 (25.2 %), seroma – in 33 (22.4 %); wound infection in 18 (12.2 %), necrosis of the wound edges – in 15 (10.2 %) patients. Correlation of postoperative edema with almost all other complications was found, lymphorrhea and seroma were most associated with swelling and with each other; necrosis of edges with postoperative edema. Wound infection was significantly associated with lymphorrhea. Patients' age, stage of disease, and immunohistochemical type of tumour did not affect the development of complications. With increasing BMI, the incidence of complications increased significantly (χ2=9.530; p=0.009). The tendency to decrease the frequency of complications during reconstructive surgery was revealed (42.6 % versus 58.1 %, p=0.064), and adjuvant radiotherapy, on the contrary, contributed to the increase of complications (57.8 % versus 43.8 %, p=0.090). Conclusion. Radical operations with lymph node dissection in patients with breast cancer are characterized by a high frequency of early postoperative complications, mainly associated with disorders of lymphatic outflow, which indicates the need for a set of measures of preoperative preparation, improvement of surgical techniqu

EARLY COMPLICATIONS AFTER RADICAL OPERATIONS IN BREAST CANCER PATIENTS

Breast cancer is one of the most common malignancies in women. In many cases, a major component of complex treatment for breast cancer is surgery - radical mastectomy or radical breast resection.The aim of the work – to investigate the frequency and structure of complications after radical surgery with dissection of axillary lymph nodes in breast cancer patients.Material and methods. The baseline and surgical results of 147 women with breast cancer who underwent radical mastectomy or radical breast resection with lymph node dissection were analysed.Results. Complications in the early period after surgery for breast cancer were found in 76 (51.7 %), including postoperative extremity edema in 60 (40.8 %); lymphorrhea – in 37 (25.2 %), seroma – in 33 (22.4 %); wound infection in 18 (12.2 %), necrosis of the wound edges – in 15 (10.2 %) patients. Correlation of postoperative edema with almost all other complications was found, lymphorrhea and seroma were most associated with swelling and with each other; necrosis of edges with postoperative edema. Wound infection was significantly associated with lymphorrhea. Patients' age, stage of disease, and immunohistochemical type of tumour did not affect the development of complications. With increasing BMI, the incidence of complications increased significantly (χ2=9.530; p=0.009). The tendency to decrease the frequency of complications during reconstructive surgery was revealed (42.6 % versus 58.1 %, p=0.064), and adjuvant radiotherapy, on the contrary, contributed to the increase of complications (57.8 % versus 43.8 %, p=0.090).Conclusion. Radical operations with lymph node dissection in patients with breast cancer are characterized by a high frequency of early postoperative complications, mainly associated with disorders of lymphatic outflow, which indicates the need for a set of measures of preoperative preparation, improvement of surgical technique

The Effects of Aniracetam Treatment on Cognitive Performance and AMPA Receptor GluR2 Subunit Expression After Moderate Fluid Percussion Injury in Rats

In addition to the acute pathology produced by traumatic brain injury, there are chronic alterations that occur after the trauma, including a depressed state of neuronal activity (Feeney, 1991). This study included a preclinical testing of a novel treatment strategy focusing on increasing neuronal activity during the chronic hypofunctional posttraumatic stage. The present investigation tested the effects of repeated post-injury aniracetam administration on cognitive performance in the Morris water maze (MWM) and on the GluR2 - immunoreactivity and protein expression by Western blot analysis in the hippocampus. The first study examined the optimal dose of aniracetam in the MWM task. Animals received aniracetam (25 mg/kg, 50 mg/kg) or vehicle once daily for fifteen days and on days 11-15 were tested in the MWM. The results indicated that injured aniracetam-treated rats had a significant improvement in MWM performance compared to injured saline-treated animals. When the drug was delayed for 11 days post-injury in the second experiment, its beneficial effects were still present, as injured aniracetam-treated rats performed significantly better that injured saline treated rats on the MWM task. In the third experiment, chronic daily aniracetam administration was terminated after 15 days immediately before MWM testing on days 16-20. The results indicated that termination of aniracetam did not enhance MWM performance as injured terminated aniracetam-treated rats did not have significant improvement over injured saline-treated rats. In the fourth study we investigated the mechanism of aniracetam\u27s effects by examining the expression of the AMPA receptor GluR2 subunit, the only AMPA receptor subunit that is Ca++ impermeable. Using a monoclonal antibody selective for the GluR2 subunit, immunohistochemical results indicated that injured rats treated with aniracetam (50mg/kg for 15 days post-injury) had a slight reduction in the GluR2- IR. The fifth study investigated a change in the GluR2 protein expression in the hippocampus with a Western blot analysis. The results were consistent with the immunohistochemical study outcome as the injured vehicle and injured aniracetam treated animals showed a reduced protein expression in the hippocampus. The changes were not significantly different from the controls. The results of these experiments suggested that chronic aniracetam treatment significantly attenuated injury induced spatial memory deficits when administered continually during the hypofunctional posttraumatic stage and when the treatment was delayed for 11 days, but not when the treatment was terminated before the MWM testing. These effects suggest that the compound does not induce chronic receptor changes and has to be biologically active in an organism for it to exert its beneficial properties. Results from the present studies suggest that aniracetam may become a potential treatment option for brain injury induced cognitive deficits

Geotechnical conditions contributing to negative geological process development in urban areas (the case of Kemerovo-city)

The paper addresses the issue of intensive urban development in the area of Kemerovo-city. Underestimation of geotechnical conditions of the area at the project and construction stages results in negative geological processes such as erosion, waterlogging, soil subsidence, and underflooding. These processes can lead to deformation and failure of buildings and constructions

Geotechnical properties of gullying in Tomsk Oblast

The article deals with causes, conditions and factors of gullying in Tomsk Oblast, the case of site Grodnenskaya. A nuclear-power station was planned to be constructed in Closed Administrative Territorial Unit Seversk, which led to geotechnical investigation of the area to study the geological processes developing there. The investigation included reconnaissance traverse of the area, geological and geomorphic descriptions, and sampling. The area and percentage of the territory affected by the geological processes were estimated. As a result, it was proved that the geological processes of the area are conditioned by surface water activity leading to gullying and river erosion, and by both ground water and surface water activity resulting in bog formation. It appears that gullying is caused not only by natural factors but also by technogenic ones

Фактори ризику та профілактика постмастектомічного синдрому при хірургічному лікуванні раку молочної залози

Postmastectomy syndrome (PMES) is considered one of the most frequent complications after radical operations in patients with breast cancer (BC).The aim of the study was to identify risk factors and develop preventive measures for PMES after radical operations in BC patients.Materials and methods. The immediate results of surgical treatment of 147 women with BC who underwent radical surgery were analyzed: the frequency of postoperative edema and PMES depending on the initial clinical and pathological parameters and treatment features using descriptive statistics, χ2 criterion, and correlation analysis.Results. PMES during the observation period was diagnosed in 17 (11.6 %) patients, including: I st. – in 7 (4.8 %); II st. – in 9 (6.1 %) and III st. in one case (0.7 %). In most cases, its development was associated with postoperative edema, which was detected in the early postoperative period in 15 (88 %) of these patients. The dependence of the incidence of PMES on BMI and the age of patients with a tendency to increase it with the use of adjuvant radiation therapy and decrease with primary breast plastic surgery has been established. The use of a complex of preventive measures led to a decrease in the frequency of PMES (from 17 % to 2 %).Conclusions. In patients with BC, a frequent complication of radical surgery is postoperative edema of the upper limb and / or PMES, the risk of which increases with increasing age and BMI, as well as with the use of adjuvant radiation therapy. The use of a complex of preventive measures helps to significantly reduce the frequency of these complicationsПостмастэктомический синдром (ПМЭС) считается одним из наиболее частых осложнений после радикальных операций у больных раком молочной железы (РМЖ).Цель исследования – определение факторов риска и разработка мер профилактики ПМЭС после радикальных операций у больных РМЖ.Материалы и методы. Проанализированы непосредственные результаты хирургического лечения 147 женщин с РМЖ, перенесших радикальную операцию: частоту послеоперационного отека и ПМЭС в зависимости от исходных клинико-патологических показателей и особенностей лечения с использованием методов описательной статистики, критерия χ2 и корреляционного анализа.Результаты. ПМЭС течение периода наблюдения диагностирован у 17 (11,6 %) пациенток, в том числе: I ст. - у 7 (4,8 %); II ст. - у 9 (6,1 %) и III ст. в одном случае (0,7 %). В большинстве случаев его развитие ассоциировалось с послеоперационным отеком, который выявлялся в раннем послеоперационном периоде у 15 (88 %) этих пациенток. Установлена зависимость частоты развития ПМЭС от ИМТ и возраста больных с тенденцией к ее увеличению при применении адъювантной лучевой терапии и уменьшения при первичной пластике молочной железы. Применение комплекса профилактических мероприятий привело к уменьшению частоты ПМЭС (с 17 % до 2 %).Выводы. У больных РМЖ частым осложнением радикальных операций является послеоперационный отек верхней конечности и / или ПМЭС, риск которых увеличивается с увеличением возраста и ИМТ, а также при применении адъювантной лучевой терапии. Применение комплекса профилактических мероприятий способствует достоверному уменьшению частоты этих осложненийПостмастектомічний синдром (ПМЕС) вважається одним з найбільш частих ускладнень після радикальних операцій у хворих на рак молочної залози (РМЗ).Мета дослідження – визначення факторів ризику та розробка заходів профілактики ПМЕС після радикальних операцій у хворих на РМЗ.Матеріали і методи. Проаналізовано безпосередні результати хірургічного лікування 147 жінок з РМЗ, що перенесли радикальну операцію: частоту післяопераційного набряку та ПМЕС залежно від вихідних клініко-патологічних показники та особливостей лікування з використанням методів описової статистики, критерію χ2 та кореляційного аналізу.Результати. ПМЕС протягом періоду спостереження діагностовано у 17 (11,6 %) пацієнток, у тому числі: І ст. – у 7 (4,8 %); ІІ ст. – у 9 (6,1 %) та ІІІ ст. в одному випадку (0,7 %). У більшості випадків його розвиток асоціювався з післяопераційним набряком, що виявлявся у ранньому післяопераційному періоді (в 15 (88 %). Встановлено залежність частоти розвитку ПМЕС від ІМТ та віку хворих з тенденцією до її збільшення при застосуванні ад’ювантної променевої терапії та зменшення при первинній пластики молочної залози. Застосування комплексу профілактичних заходів призвело до зменшення частоти ПМЕС (з 17 % до 2 %).Висновки. У хворих на РМЗ частим ускладненням радикальних операцій є післяопераційний набряк верхньої кінцівки та/або ПМЕС, ризик яких збільшується зі зростанням віку та ІМТ, а також при застосування ад’ювантної променевої терапії. Застосування комплексу профілактичних заходів сприяє достовірному зменшенню частоти цих ускладнен

Віддалені результати комбінованого лікування тричі-негативного раку молочної залози

The most dangerous immunohistochemical type of breast cancer is the triple-negative type. This subtype is detected in 10-20 % of breast cancer cases and is characterized by an aggressive clinical course with high proliferative activity and growth rate, which leads to more active surgical tactics and systemic treatment.The aim of the study was to study the long-term results of the combined treatment of triple-negative type of breast cancer in comparison with other immunohistochemical types.Materials and methods. The treatment results of 140 women with breast cancer who underwent radical surgery and were available for contact after 6 months and more after the operation were analyzed depending on the initial clinical and pathological parameters and treatment features using the methods of descriptive statistics, χ2 criterion and correlation analysis, survival tables and the Kaplan-Meier method.Results. During the analyzed period, distant metastases were detected in 5 (3.6 %), locoregional recurrence in 15 (10.7 %), 12 (8.6 %) patients died. Long-term results with triple-negative type of breast cancer are worse than with luminal forms. A significant dependence of survival on neoadjuvant chemotherapy was revealed. Radiation therapy, the volume of surgery (radical resection or radical mastectomy), breast reconstruction did not significantly affect the long-term result of treatment.Conclusion. Triple-negative type of breast cancer has the worst long-term results with an increase in the frequency of distant and locoregional metastases and a decrease in overall and relapse-free survival compared with luminal types. After neoadjuvant chemotherapy, the frequency of locoregional relapses decreases and the life expectancy of patients increasesНаиболее сложным иммуногистохимическим типом рака молочной железы считается трижды-негативный тип, который выявляется в 10-20 % случаев заболевания и характеризуется агрессивным клиническим течением с высокой пролиферативной активностью и скоростью роста, побуждает к более активной хирургической тактике и системного лечения.Цель исследования - изучить отдаленные результаты комбинированного лечения трижды-негативного рака молочной железы по сравнению с другими иммуногистохимическими типами.Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 140 женщин с раком молочной железы, перенесших радикальную операцию и были доступны для контакта через 6 мес. и более после операции в зависимости от исходных клинико-патологических показатели и особенностей лечения с использованием методов описательной статистики, критерия χ2 и корреляционного анализа, таблиц дожития и метода Каплана-Мейера.Результаты. В течение анализируемого периода отдаленные метастазы выявлены у 5 (3,6 %), локорегиональные рецидивы - в 15 (10,7 %), умерли 12 (8,6 %) пациенток. Отдаленные результаты при трижды-негативном раке молочной железы хуже, чем при люминальных формах. Выявлена существенная зависимость выживаемости от проведения неоадьюантной химотерапии. Лучевая терапия, объем операции (радикальная резекция или радикальная мастэктомия), реконструкция молочной железы на отдаленный результат лечения существенно не влияли.Выводы. Трижды-негативный рак молочной железы имеет худшие отдаленные результаты с увеличением частоты отдаленных и локорегиональних метастазов и уменьшением общей и безрецидивной выживаемости по сравнению с люминальными типами. После неоадъювантной химиотерапии частота локорегиональных рецидивов уменьшается и увеличивается продолжительность жизни больныхНайбільш складним імуногістохімічним типом раку молочної залози вважається тричі-негативний, що виявляється в 10–20 % випадків захворювання та характеризується агресивним клінічним перебігом з високою проліферативною активністю та швидкістю росту, що спонукає до більш активної хірургічної тактики та системного лікування.Мета дослідження – вивчити віддалені результати комбінованого лікування тричі-негативного раку молочної залози у порівнянні з іншими імуногістохімічними типами.Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 140 жінок з раком молочної залози, що перенесли радикальну операцію та були доступні для контакту через 6 міс. та більше після операції залежно від вихідних клініко-патологічних показники та особливостей лікування з використанням методів описової статистики, критерію χ2 та кореляційного аналізу, таблиць дожиття та методу Каплана-Мейера.Результати. Протягом аналізуємого періоду віддалені метастази виявлено у 5 (3,6 %), локорегіональні рецидиви – у 15 (10,7 %), померли 12 (8,6 %) пацієнток. Віддалені результати при тричі-негативному раку молочної залози гірші ніж при люмінальних формах. Виявлено суттєву залежність виживаності від здійснення неоад’юантної хімотерапії. Променева терапія, обсяг операції (радикальна резекція або радикальна мастектомія), реконструкція молочної залози на віддалений результат лікування суттєво не впливали.Висновки. Тричі-негативний рак молочної залози має гірші віддалені результати зі збільшенням частоти віддалених та локорегіональних метастазів і зменшенням загальної та безрецидивної виживаності у порівнянні з люмінальними типами. Після неоад’ювантної хіміотерапії частота локорегіональних рецидивів зменшується та збільшується тривалість життя хвори