Wirkstofffreisetzung aus porösen biedegradierbaren Polyestern Polyglycolid (PGA) und Poly-D,L-lactid (PDLLA)

Two microporous biodegradable polyesters, i.e. polyglycolic acid (PGA; polyglycolide) and poly-D,L-lactic acid (PDLLA; polylactide), were obtained by solid-state polymerization reaction from the sodium salts of the corresponding α-hydroxycarboxylic acids after washing out the by-product sodium chloride. The polymers were shaped by cold uniaxial pressing, by hot uniaxial pressing, and by extrusion at elevated temperature. Due to the special microporosity of the polymers, the introduction of drugs is possible at moderate temperature. The release kinetics of the model drug phenylalanine and of the anti-tumor drug goserelin (an LH-RH agonist) from compacted polymer samples were fast (approx. 2 days). The release kinetics of goserelin were corrected for the decomposition of the drug. External coatings with PDLLA or PLLA obtained by immersion in polymer solution strongly slowed down the release kinetics in the case of the PDLLA coating, giving an almost linear release during 100 days. A coating with PLLA was unsuitable to slow down the release kinetics

Using machine learning algorithms to determine the post-COVID state of a person by his rhythmogram

In this study we applyed machine-learning algorithms to determine the post-COVID state of a person. During the study, a marker of the post-COVID state of a person was found in the electrocardiogram data. We have shown that this marker in the patient's ECG signal can be used to diagnose a post-COVID state

Toward Real-Time Giga-Voxel Optoacoustic/Photoacoustic Microscopy: GPU-Accelerated Fourier Reconstruction with Quasi-3D Implementation

We propose a GPU-accelerated implementation of frequency-domain synthetic aperture focusing technique (SAFT) employing truncated regularized inverse k-space interpolation. Our implementation achieves sub-1s reconstruction time for data sizes of up to 100 M voxels, providing more than a tenfold decrease in reconstruction time as compared to CPU-based SAFT. We provide an empirical model that can be used to predict the execution time of quasi-3D reconstruction for any data size given the specifications of the computing system

Організаційно-методичні основи фізичної активності дітей дошкільного віку

Актуальність дослідження зумовлена тим, що на етапі сьогодення спостерігається неналежний стан здоров’я дітей, слабку фізичну підготовленість, що зумовлені низьким рівнем рухової активності. Із метою розв’язання цієї проблеми проводиться активний пошук способів удосконалення фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах. Діти дошкільного віку мають біологічну потребу в рухах, вони отримують насолоду від процесу рухової активності, який потрібно наповнювати різноманітними фізичними вправами й іграми. Позитивні емоції, зацікавленість і задоволення, які викликають у дітей під час рухливої гри, поступово переходять у звичку систематично займатися фізичною культурою. Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці результативності рухової активності дітей старшого дошкільного віку з використанням українських народних ігор та забав. Методи – аналіз науково-методичної літератури,  тестування дітей старшого дошкільного віку, педагогічний експеримент. Результати. Правильна організація заняття з фізичного виховання дітей у дошкільному навчальному закладі забезпечує активізацію їхньої рухової активності, необхідну для поліпшення фізичного стану дитини і її психіки протягом дня. Розроблена нами методика включала українські народні ігри та забави на заняттях фізичного виховання й прогулянках. У структурі рухової активності дітей передбачено чергування ігор різної інтенсивності та спрямованості. Дані експерименту засвідчили, що в експериментальних групах дітей 5- і 6-ти років протягом експерименту значно зросла якість виконання тестових завдань, порівняно з контрольними. Висновки. Апробація розробленої методики рухової активності дітей старшого дошкільного віку із використанням українських народних ігор і забав у практиці фізичного виховання дошкільних навчальних закладів показала її ефективність, що підтверджено підвищенням рівня фізичної підготовленості дітей експериментальної групи за всіма фізичними якостями

Transgenerational Adaptation of Arabidopsis to Stress Requires DNA Methylation and the Function of Dicer-Like Proteins

Epigenetic states and certain environmental responses in mammals and seed plants can persist in the next sexual generation. These transgenerational effects have potential adaptative significance as well as medical and agronomic ramifications. Recent evidence suggests that some abiotic and biotic stress responses of plants are transgenerational. For example, viral infection of tobacco plants and exposure of Arabidopsis thaliana plants to UVC and flagellin can induce transgenerational increases in homologous recombination frequency (HRF). Here we show that exposure of Arabidopsis plants to stresses, including salt, UVC, cold, heat and flood, resulted in a higher HRF, increased global genome methylation, and higher tolerance to stress in the untreated progeny. This transgenerational effect did not, however, persist in successive generations. Treatment of the progeny of stressed plants with 5-azacytidine was shown to decrease global genomic methylation and enhance stress tolerance. Dicer-like (DCL) 2 and DCL3 encode Dicer activities important for small RNA-dependent gene silencing. Stress-induced HRF and DNA methylation were impaired in dcl2 and dcl3 deficiency mutants, while in dcl2 mutants, only stress-induced stress tolerance was impaired. Our results are consistent with the hypothesis that stress-induced transgenerational responses in Arabidopsis depend on altered DNA methylation and smRNA silencing pathways

Вплив занять рухливими іграми на показники фізичної та техніко-тактичної підготовленості юних футболістів у підготовчому періоді

Relevance. In conditions of increasing the density of the game of football and its speed, it is important to include in the structure of the training process a set of mobile games that will contribute to the development of physical and technical and tactical preparedness. The task of the research is to determine the influence of specially selected mobile games on the state of physical, special and technical preparedness of young  football players of 12 to 13 years. Material and Methods of Investigation. The study involved 40 players who were engaged in the group of sports improvement of the first year of training. The investigators belonged to the main medical group, at the time of the survey, they had no complaints about their health and well-being. In the experimental group, on each training session, according to the tasks assigned, mobile games were used. Classes in the control group were conducted according to the standard program. Results of the Study. It is established that the average long jump from the place, in young players of the experimental group is 163,8 cm, in young players of the control group– 173,6 cm (P <0,05). The values of the triple jump in length are respectively 526,2 cm and 520,8 cm; jump up – 41,4 and 43,2 cm; Running on the 400 m – 69,34 s and 68,18 s; shuttle race 3х15 m – 8,12 and 8,42 s (Р> 0,05). A similar trend is revealed by the special physical preparedness of the players. Conclusions. The results of the conducted pedagogical experiment confirm the effectiveness of the developed methodology for the use of specially selected mobile games in the training process of young players of the second year of training, probably indicating the improvement of their physical, special and technical preparedness.Актуальность. В условиях увеличения плотности игры в футбол и ее скорости важным является включение в структуру тренировочного процесса комплекса подвижных игр, которые будут способствовать развитию физической и технико-тактической подготовленности. Задача исследования – определить влияние специально подобранных подвижных игр на состояние физической, специальной и технической подготовленности юных футболистов 12–13 лет. Материал и методы исследования. В исследовании приняли участие 40 футболистов, которые занимались в группе спортивного совершенствования первого года обучения. Исследуемые относились к основной медицинской группе, на момент обследования, они не имели жалоб на состояние здоровья и самочувствие. В экспериментальной группе на каждом тренировочном занятии, согласно поставленных задач использовались подвижные игры. Занятия в контрольной группе проводились по общепринятой программе. Результаты исследования. Установлено, что средние показатели прыжка в длину с места у юных футболистов экспериментальной группы составляют 163,8 см, у молодых футболистов контрольной группы – 173,6 см (Р <0,05). Величины тройного прыжка в длину – соответственно 526,2 см и 520,8 см; прыжка вверх – 41,4 и 43,2 см;  в беге на 400 м – 69,34 с и 68,18 с; челночного бега – 3х15 м – 8,12 и 8,42 с (Р> 0,05). Подобная тенденция наблюдается и по специально-физической подготовленности футболистов. Выводы. Результаты проведенного педагогического эксперимента подтверждают эффективность разработанной методики применения специально подобранных подвижных игр в учебно-тренировочном процессе юных футболистов первого года обучения, свидетельствует, вероятно, об улучшении их физического, специальной и технической подготовленности.Актуальність. В умовах збільшення щільності гри у футбол та її швидкості важливе включення в структуру тренувального процесу комплексу рухливих ігор, які сприятимуть розвитку фізичної й техніко-тактичної підготовленості. Завдання дослідження – визначити вплив спеціально підібраних рухливих ігор на стан фізичної, спеціальної та технічної підготовленості юних футболістів 12–13 років. Матеріал і методи дослідження. У дослідженні взяли участь 40 футболістів, які займалися в групі спортивного вдосконалення першого року навчання. Досліджувані належали до основної медичної групи, на момент обстеження вони не мали скарг на стан здоров’я та самопочуття. В експериментальній групі на кожному тренувальному занятті, відповідно до поставлених завдань, використовували рухливі ігри. Заняття в контрольній групі проводили за загальноприйнятою програмою. Результати дослідження. Установлено, що середні показники стрибка в довжину з місця в юних футболістів експериментальної групи становлять 163,8 см, у юних футболістів контрольної групи – 173,6 см (Р<0,05). Величини потрійного стрибка в довжину, – 526,2 см і 520,8 см; стрибка вверх – 41,4 і 43,2 см; бігу на 400 м – 69,34 с і 68,18 с; човникового бігу – 3х15 м – 8,12 і 8,42 с (Р> 0,05). Подібну тенденцію виявлено й за спеціально-фізичною підготовленістю футболістів. Висновки. Результати проведеного педагогічного експерименту підтверджують ефективність розробленої методики  застосування спеціально підібраних рухливих ігор у навчально-тренувальному процесі юних футболістів другого року навчання, що засвідчує вірогідне покращення  їхньої фізичної, спеціальної й технічної підготовленості

Browsers, grazers or mix-feeders? Study of the diet of extinct Pleistocene Eurasian forest rhinoceros Stephanorhinus kirchbergensis (J¨ager, 1839) and woolly rhinoceros Coelodonta antiquitatis (Blumenbach, 1799)

The wooly rhinoceros (Coelodonta antiquitatis) and forest rhinoceros (Stephanorhinus kirchbergensis) were prominent representatives of the Middle and Late Pleistocene glacial and interglacial faunas of Eurasia. Their diet has traditionally been inferred on functional morphology of the dentition and skull. In rare cases, food remains are preserved in the fossas of the teeth or as gut content. New approaches to infer diet include the study of isotopes and mesowear. Here we apply all four methods to infer the diet of these emblematic rhinoceros’ species and compare the food actually taken with the food available, as indicated by independent botanical data from the localities where the rhinoceros’ fossils were found: Gorz´ow Wielkopolski (Eemian) and Starunia (Middle Vistulian) as well as analysis of literature data. We also made inferences on the season of death of these individuals. Our results indicate that the woolly rhino in both Europe and Asia (Siberia) was mainly a grazer, although at different times of the year and depending on the region its diet was also supplemented by leaves of shrubs and trees. According to the results of isotope studies, there were important individual variations. The data show a clear seasonal variation in the isotope composition of this rhino’s diet. In contrast, Stephanorhinus kirchbergensis was a browser, though its diet included low-growing vegetation. Its habitat consisted of various types of forests, from riparian to deciduous and mixed forests, and open areas. The diet of this species consisted of selected items of vegetation, also including plants growing near both flowing and standing waters. The food remains from the fossae of the teeth indicated flexible browsing, confirming the previous interpretations based on functional morphology and stable isotopes. Long-term data from mesowear and microwear across a wider range of S. kirchbergensis fossils indicate a more mixed diet with a browsing component. The different diets of both of rhinoceros reflect not only the different habitats, but also climate changes that occurred during the Late Pleistocene