Новая вяршыня беларускай пісьменніцкай лексікаграфіі

Рэц. на: Слоўнік мовы Янкі Купалы. У 8-мі т., 9-ці кн. – Мінск., 1997–2012 (Т. 1: А–Г. – Мінск., 1997. – 340 с.; Т. 2: Д–К. – Мінск, 1999. – 416 с.; Т. 3: Л–П. – Мінск, 2001. – 413 с.; Т. 4: П–С. – Мінск, 2002. – 354 с.; Т. 5: С–Я. – Мінск, 2002. – 398 с.; Т. 6. Анамастыка. – Мінск, 2003. – 262 с.; Т. 7: А–І (дадатак). – Гомель, 2012. – 556 с.; Т. 8, кн. 1: К–Р (дадатак). – Гомель, 2012. – 564 с.; Т. 8, кн. 2: С– Я (дадатак). – Гомель, 2012. – 488 с.)

Ukraińska dramaturgia końca XIX i początku XX wieku

W monografii przeanalizowano zjawisko rodzajowo-gatunkowej dynamiki dramaturgii ukraińskiej przełomu XIX i XX wieku. Autor zwraca uwagę przede wszystkim na semantyczne wyznaczniki dramaturgii różnych gatunków, stylów oraz na odniesienie do tradycji klasycznego dramatu (komedii, tragedii, melodramatu, farsy). Autorowi monografii udało się przedstawić całościowy obraz twórczości najbardziej znaczących dramaturgów przejściowej epoki: przedstawicieli teatru koryfeuszy, Łesi Ukrainki, Władimira Winniczenko, Oleksandra Olesia i tych sztuk mało znanych dramaturgów, w których pojawiła się nowa tematyka (np. sielskie życie inteligencji, grup aktorskich itp.).Monografia dofinansowana ze środków projektu finansowanego w ramach programu Ministra Nauki i Szkolnictwa Wyższego pod nazwą „Regionalna Inicjatywa Doskonałości” na lata 2019–2022 nr projektu 009/RID/2018/19 kwota finansowania 8 791 222,00 złГундорова Т. Проявления Слова. Постмодерна інтерпретація. – Львів: Літопис, 1997. – 297 с.Історія української літератури XIX ст.: У 2-х кн. – K.: Либідь, 2006.– Кн.2. – 712 с.Малютіна Н. П. Українська драматургія кінця XIX– початку XXстоліття: аспекти родо-жанрової динаміки. – Одеса: Астропринт, 2006. – 352 с.Міщенко Л. І. Український театр початку XX ст. Шляхи модернізації // Українське літературознавство. – 1993. – Вип. 57. – С. 11–17.Свербілова Т., Малютіна Н„ Скорина Л. Від модерну до авангарду: жанрово-стильова парадигма української літератури першої третини XX століття / За заг. ред. Л. Скорини. – Черкаси, 2009. – 598 с.Ставицький 0. Ф. Українська драматургія, початку XX ст. – K.: Наукова думка, 1964. – 126 с.Триста років українського театру. 1619–1919 та інші праці // Д. Антонович та ін. / Підготовка текстів, ред. і передмова Г. Ф. Семенюка та Л. Дем’янівської. – К.: «ВІП», 2003. – 418 с.Ratajczakowa D. Komedia w еросе Młodej Polski // Stulecie Młodej Polski. – Kraków: Universitas, 1995. – S. 519–531.Андреев М. Комедии Гольдони. Опыт формальной классификации.– М.: РГГУ, 1997. – 39 с.Бергсон А. Смех. Сартр Ж.-П. Тошнота. Симон К, Дороги Фландрии.– М.: Панорама, 2000. – 608 с.Болобан А. Технічні прийоми драматургії Карпенко-Карого (Аналіз п’єси «Безталанна») // Молодняк. – 1928. – № 6 (18). – С. 106–124.Скупейко Л. Міфосемантика «вічного повернення» як духовна трансформація в «Лісовій пісні» Лесі Українки (Лукаш і Мавка) // Наукові записки ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Сер. літературознавства, 2007. – Вип. 1 (49). – Ч. 2. – С. 88–101.Тамарченко Н. Д. Методологические проблемы теории рода и жанра в поэтике XX века // Известия АН. Серия литературы и языка. – 2001, Т. 60. – № 6. – С. 31–13.Турган О. «Кассандра» Лесі Українки – авторський «текст-міф» // Кассандра Лесі Українки і європейський модерн. – Остріг, 1998. – С. 3–15.Тхорук Р. Воїн на Марсовому полі (Про «Адвоката Мартіана» Лесі Українки) // Леся Українка і сучасність: Збірник наукових праць.– Луцьк, 2005. – Т. 2. – С. 169–184.Тхорук Р. До питання інтертексту «Одержимої» // Український модернізм зі столітньої відстані. Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. – Рівне, 2001. – Вип. X. – С. 77–90.Фрейденберг О. Миф и литература древности. – M.: Наука, 1978.– 605 с.Харченко А. Неволя і руїна («Вавілонський полон» і «На руїнах») // Леся Українка. Твори: В 11-ти т. – Нью-Йорк, 1954. – Т. V. Драми.– С. 139–146.Шамрай А. Українська література. Стислий огляд. – Вид. 2-ге. – X.: Рух, 1927. – 323 с.Якубський Б. Оргія // Леся Українка. Твори: В 11-ти т. – Нью-Йорк, 1954. – Т. XI. Драми. – С. 109–114.Якубський Б. Поема надмірного індивідуалізму (драматична поема «Одержима») // Леся Українка. Твори: В 11-ти т. – Нью-Йорк, 1954. – Т. V. Драми. – С. 107–108.Борщаговський О. Драматургія Тобілевича. – К.: Мистецтво, 1947.– 327 с.Ярхо В. Драматургия Эсхила и некоторые проблемы древнегреческой трагедии. – М.: Художественная литература, 1978. – 301 с.Ярхо В. Трагедия. Древнегреческая литература. – М.: Лабиринт, 2000. – 352 с.Яценко Н. М. «Лісова пісня» у контексті драматичних творів Лесі Українки // Радянське літературознавство. –1987. – № 9. – С. 49–56.Klotz Volker. Geschlossene und offene Form im Drama. – München, 1992.– 228 p.Василько А. Вічна казка (Олесь «По дорозі в казку») // Відбиток з «Ради». – К., 1991. – ЗО с.Вороний М. Черкасенко. Казка старого млина. Драма. Вид. «Дзвін», К., 1914//Літературно-науковий вісник. –1914. – T. LXV. – Кн. III.– С. 184–186.Грушевський М. Поезія Олеся // Українське слово: Хрестоматія української літератури та критики XX ст.: У 2-х кн. – К.: Аконіт, 2001.– Кн. 1. – С. 423–428.Дем’янівська Л. Художні пошуки в українській драматургії початку XX ст. (Символічна драма С. Черкасенка та О. Олеся) // Українська література. Матеріали І Конгресу міжнарод. асоціації україністів.– К.: Обереги, 1995. – С. 133–150.Євшан М. Здобутки української літератури за 1911 рік // Євшан М. Критика; Літературознавство; Естетика. – К.: Основа, 1991. – С. 275–279.Зборовська Н. Психоаналіз і літературознавство. – К.: Академ- видав, 2003. – С. 351–371.Бояджиев Г. Мольер. Исторические пути формирования жанра высокой комедии. – М.: Искусство, 1967. – 622 с.Курбас Лесь. Березіль: Із творчої спадщини. – К.: Дніпро, 1988. – 518 с.Левченко О. Європейські рефлексії української драми початку XX ст. Олександр Олесь // Український театр XX ст. – К.: ЛДЛ, 2003. – С. 36–70.Мамонтов Я. Українська драматургія передреволюційної доби (1900–1917) // Червоний шлях. –1926. – № 11–12. – С. 176–203.«Молодий театр»: Генеза. Завдання. Шляхи. – К.: Мистецтво, 1991.– 320 с.Мороз Л. Про символізм в українській драматургії // Сучасність.– 1993. – № 4. – С. 94–106.Мочульський М. 0. Олесь. Хвесько Андибер (дума-п’єса) // Літературнонауковий вісник. – 1917. – № 2–3. – С. 347-–350.Ніковський А. Українська література в 1913 році // Літературнонауковий вісник. – 1914. – T. LXV. – Кн. 1. – С. 151–163.Неврлий М. Олександр Олесь. Життя і творчість. – К.: Дніпро, 1994.– 173 с.Олесь О. Вибрані твори. Редакція і вступна стаття П. Филипови- ча.– К.: Книгоспілка, 1925. – 158 с.Олесь Олександр. Твори: У 2-хт. (Упоряд., авт. прим. Р. П. Радишевський). – К.: Дніпро, 1990. – Т. 2: Драматичні твори. Проза. Переклади. – 683 с.Вороний М. Театральне мистецтво і український театр // Вороний М. К. Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика. – К.: Наукова думка, 1996. – С. 270–355.Олійник О. Крізь шати повсякденності (Особливості символістської драми Олександра Олеся) // Слово і час. – 1904. – № 4–5. – С. 15–19.Пархомик Р. По дорозі в казку українського модернізму. – Запоріжжя: «Дике поле», 1996. – 128 с.Радишевський Р. Журба і радість О. Олеся // Олександр Олесь. Твори: У 2-х т. – К.: Дніпро, 1990. – Т. 1. – С. 5–47.Триста років українського театру. 1619-1919 та інші праці. Д. Антонович та ін. – К.: «ВІП», 2003. – 418 с.Хороб С. На літературних теренах. – Івано-Франківськ: Прикарпатський нац. ун-т, 2006. – 410 с.Хороб С. Українська модерна драма кінця XIX – початку XX століття (Неоромантизм, символізм, експресіонізм). – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – 412 с.Шамрай А. Українська література. Стислий огляд. – Вид. 2-ге.– Рух, 1927. – 220 с.Шаповал М. О. Олесь. По дорозі в казку (Етюд на три картини) // Літературно-науковий вісник. – 1910. – № 9. – С. 569–570.Rykner A. L'envers du théâtre: Dramaturgie du silence de l'âge classique à Maeterlinck. – Paris : Lib. José Corti, 1996. – 365 p.Богацький П. (Alienus). Нова драма: З приводу постановки «Брехні» В. Винниченка трупою М. К. Садовського // Українська хата. – 1911.– № 3. – С. 187–193.Вороний М. Іван Тобілевич (Карпенко-Карий) Твори. ДВУ, 1929. – T. 1, Т. 2. // Життя й революція. – 1929. – Кн. IV. – С. 181–184.Бойко Ю. Драма «Між двох сил» В. Винниченка як відображення української національної революції // Слово. Збірник 3. Література. Мистецтво. Критика. Мемуари. Документи. – Нью-Йорк, 1968.– С. 331–343.Винниченко В. Брехня. Співочі товариства. – К. – X.: Рух, 1926. –T. XII, –177 с.Винниченко В. Великий Молох. Мементо. – К. – X.: Рух, 1926. – T. X.– 202 с.Винниченко В. Дисгармонія. Щаблі життя. – К. – X.: Рух, 1926. – T. ЇХ.– 194 с.Винниченко В. Дорогу красі. Драма на 4 дії // Вежа. – 2005. – № 17.– С. 118–179.Винниченко В. Між двох сил. Драма на 4 дії. – К. – Відень, 1919. – 136 с.Винниченко В. Молода кров. Пригвождені. – К. – X.: Рух, 1927. – T. XIV.– 171 с.Винниченко В. Мохноногое. Пьеса в 5-ти д. // Вежа. – 1996. – № 4–5.– С. 3–66.Винниченко В. Панна Мара. Гріх. Закон. – К. – X.: Рух, 1926. – T. XV.– 261 с.Винниченко В. Чорна Пантера і Білий Медвідь. Натусь. Дочка жандарма. – К. – X.: Рух, 1927. – T. XIII. – 202 с.Гончарова-Грабовская С. Я. Жанровая бинарность в русской драматургии конца XX в. // Взаимодействие литератур в мировом литературном процессе. Проблемы теоретической и исторической поэтики. Материалы междунар. науч. конф. 3–5 октября 2000 г.: В 2-х ч. – Гродно, 2001. – Ч. 1. – С. 70–80.Винниченко В. Чужі люди. Базар. – К. – X.: Рух, 1926. – T. IX. – 191 с.Гуменюк В. Винниченкова п’єса «Щаблі життя» як щабель українського мистецького модернізму // Винниченкознавчі зошити. – 2005. – Вип. 2. – С. 95–108.Гуменюк В. Жанрово-стильова специфіка п’єси В. Винниченка «Мохноноге» // Винниченкознавчі зошити. – 2003. – Вип. 1. – С. 51–56.Гуменюк В. Проблеми поетики драматургії В. Винниченка. – Сімферополь, 2001. – 340 с.Гундорова Т. Модернізм як еротика «нового» (В. Винниченко і С. Пшибишевський) // Слово і час. – 2000. – № 7. – С. 17–23.Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика. – К.: Основа, 1998.– 638 с.Ковалик М., Михида С. «Весталка краси» // Вежа. – 2005. – № 17.– С. 119–127.Мамонтов Я. Українська драматургія передреволюційної доби (1900–1917) // Червоний шлях. – 1926. – № 11–12. – С. 176– 203.Михида С. Слідами його експериментів. Змістові домінанти та поетика конфлікту в драматургії Володимира Винниченка. – Кіровоград: Центрально-українське видавництво, 2002. – 188 с.Мороз Л. «Сто рівноцінних правд». Парадокси драматургії В. Винниченка. – К.: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, 1994.– 203 с.Гудран Ж. «Сава Чалий» в театрі «Березіль». Постанова Ф.Лопатинського // Нове мистецтво. – 1927. – № 6. – С. 3–5.Панченко В. Напередодні першого роману (генеза ідеї «чесності з собою») // Винниченкознавчі зошити. – 2003. – Вип. 1. – С. 41–50.Сріблянський М. Співочі товариства // Українська хата. – 1911.– № 5–6. – С. 344–353.Тамарченко Н. Методические проблемы теории рода и жанра в поэтике XX века // Теория литературы. – М.: ИМЛИ, 2003. – Т. III. Роды и жанры. – С. 81–98.Тхорук Р. Комедії Володимира Винниченка // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. – 2002. – Вип. XII. – С. 58–72.Фрейденберг О. Поэтика сюжета и жанра. – Л.: Художественная литература, 1936. – 450 с.Хоткевич Г. Літературні вражіння //Літературно-науковий вісник.– 1908. – Т. ХНІ. – Кн. IV. – С. 129–137.Агеєва В. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. – К.: Либідь, 1999. – 264 с.Агеєва В. Поетичний візіонеризм Лесі Українки // Наукові записки НаУКМА. Філологічні науки. – 2007. – Т. 72. – С. 3–11.Антофійчук В. Трансформація образу Іуди Іскаріота в українській літературі XX століття // Слово і час. – 2001. – № 2. – С. 52–58.Бартко О. «Адвокат Мартіан»: свобода особистості в герметичному просторі // Леся Українка і сучасність. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2003. – С. 159–167.Гюго В. Собрание сочинений: В 15 т. – М.: Художественная литература, 1952. – Т. 4. – С. 91–162.Білецький О. Антична драма Лесі Українки («Кассандра») // Білецький 0. Від давнини до сучасності. Збірник праць: У 10-ти т. – К.: Художня література, 1960. – Т. 2. – С. 358–380.Богацький П. (Alienus). Нова драма: З приводу постановки «Брехні» В. Винниченка трупою М. К. Садовського // Українська хата. – 1911.– № 3. – С. 187–193.Бойко Ю. Драма «Між двох сил» В. Винниченка як відображення української національної революції // Слово. Збірник 3. Література. Мистецтво. Критика. Мемуари. Документи. – Нью-Йорк, 1968.– С. 331–343.Болобан А. Технічні прийоми драматургії Карпенка-Карого (Аналіз п’єси «Безталанна») // Молодняк. – 1928. – № 6 (18). – С. 106–124.Боньковська О. Львовський театр товариства «Українська Бесіда» 1915–1924. – Львів: Літопис, 2003. – 242 с.Борщаговський О. Драматургія Тобілевича. – К.: Мистецтво, 1947.– 327 с.Дорошенко Д. Іван Тобілевич (Карпенко-Карий) // Україна. – 1907.– T. IV. – С. 91–162.Ермилов В. Спектакли малороссов //Артист. –1892. – № 20. – С. 121.Єфремов С. Вибране. – К.: Наукова думка, 2002. – 760 с.Іваненко Ю. Жанри драматургії Тобілевича // Театр. – 1937. – № 7.– С. 24–29.Карпенко-Карий I. К. Драматичні твори / Вступ, ст., упоряд. і приміт. Р. Я. Пилипчука; ред. С. Д. Зубкова. – К.: Наукова думка, 1989. – 608 с.Карпенко-Карий І. (Тобілевич I. К.) Твори: У 3-х т. / Упоряд. П. М. Киричка та Л. Ф. Стеценка; прим. П. М. Киричка. – К.: Дніпро, 1985. – Т. 3. Драматичні твори, листи, статті. – 373 с.Кміт Ю. Карпенко-Карий (Іван Тобілевич). – ЛНВ. – 1900. – № 7.– С. 121–122.Лопатинський Ф. «Сава Чалий» (До постановки в Держтеатрі «Березіль» режисером Ф. Лопатинським) // Нове мистецтво. –1927. – № 5. – С. 14–15.Мамонтов Я. Драматургія І. Тобілевича // Тобілевич І. Твори: У 6-ти т. – X. – 1931. – Т. 6. – С. 145–251.Михайлін І. Риси «нової драми» в творчості пізнього І. КарпенкоКарого // II Міжнародний конгрес україністів. – Львів, 1933. – С. 142–146.Мороз Л. Деякі особливості трагедії в українській драматургії другої половини XIX ст. (фольклорна традиція і жанр) // Розвиток жанрів в українській літературі XIX – початку XX ст. – К.: Наукова думка, 1986. – С. 158–188.Рудницький М. Від Мирного до Хвильового. – Львів, 1936. – 438 с.Тобилевич (Карпенко-Карий) И. Драмы и комедии: В 5-ти т. – Одесса, 1903. – T. 4. – 386 с.Тобилевич (Карпенко-Карий) И. Драмы и комедии: В 5-ти т. – Полтава, 1905. – Т. 5. – 450 с.Тобилевич Б. Панас Карпович Саксаганський. 1859–1940. Життя і творчість. – К.: Держ. видав, образотв. мист. і муз. літ., 1957. – 326 с.Тобілевич І. (Карпенко-Карий). Вибрані твори. За переднім словом О. Дорошевича. – К.: Книгоспілка, 1925. – 188 с.Чорний С. Карпенко-Карий і театр. – Мюнхен. – Нью-Йорк, 1978.– 176 с.Piwinska M. Romantyczna nowa tragedia // Studia romantyczne. – 1973.– S. 109–157.Антонович Д. Триста років українського театру. 1619–1919 та інші праці. – К.: ВУП, 2003.– 418 с.Боньковська О. Львовський театр товариства «Українська Бесіда» 1915–1924. – Львів: Літопис, 2003. – 242 с.Вороний М. Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика. – К.: Наукова думка, 1996. – 699 с.Грушевський Ол. Сучасне українське письменство в його типових представниках // ЛНВ. – 1908. – VI. – С. 487–498.Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика. – К.: Основа, 1998.– 658 с.Єременко О. «Чи не служити Україні – добре...» Олексій Плющ. Літературний портрет. – К.: ІВЦ Держкомстату України. – 2003. – 174 с.Личко І. Л. Яновська. Критичні замітки // ЛНВ. – 1909. – Т. XLV.– Кн. III. – С. 618–628.Личко І. Спиридон Черкасенко. Дрібні поезії. «В старім гнізді» (драма) // Українська хата. – 1909. – № 1. – С. 26–29.Малютіна Н. Українська драматургія кінця XIX – початку XX століття: аспекти родо-жанрової динаміки. – Одеса: Астропринт, 2006. – 352 с.Мамонтов Я. На театральних роздоріжжях. Публіцистика. – Харків: Книгоспілка, 1925. – 64 с.Мамонтов Я. Українська драматургія передреволюційної доби (1900–1917) // Червоний шлях. – 1926. – № 11–12. – С. 176– 203.Олійник О. Феномен символістської драми в системі українського модерну // Стильові тенденції української літератури XX століття.– К.: ПЦ «Фоліант», 2004. – 284 с.Пахаревський Л. С. Черкасенко. В старім гнізді // Україна. – 1907.– Т. III. – С. 237–264.Полуян С. Г. Ващенко. Сліпий. П’єса. // Українська хата. – 1910. – № 5.– С. 340–341.Старицька-Черняхівська Л. Двадцять п’ять років українського театру // Старицька-Черняхівська Л. М. Драматичні твори. Проза. Поезія. Мемуари. – К.: Наукова думка, 2000. – С. 630–740.Хороб С. Українська модерна драма кінця XIX – початку XX ст. (Неоромантизм, символізм, експресіонізм). – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – 402 с.Хоткевич Г. Літературні вражіння // Літературно-науковий вісник. –1909. – T. XIV. – Кн. 1. – С. 131–145.Школа В. Драматургія Спиридона Черкасенка (еволюція індивідуального стилю). – К.: Знання України, 2001. – 130 с.Olszewska M. І. «Tragedia chłopska» od W. L. Anczyca do К. H. Rostworowskiego. Tematyka – Kompozycja. – Idea. – Warszawa: WPUW, 2001.– 375 s.Waligóra J. Młodopolski «dramat wewnętrzny». – Kraków, 2004. – 185 s.Агеєва В. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. – К.: Либідь, 1999. – 264 с.Агеєва В. Поетичний візіонеризм Лесі Українки // Наукові записки НаУКМА. Філологічні науки. – 2007. – Т. 72. – С. 3–11.Антофійчук В. Трансформація образу Іуди Іскаріота в українській літературі XX століття // Слово і час. – 2001. – № 2. – С. 52–58.Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. – М.: Прогресс, 1989.– 616 с.Бартко О. «Адвокат Мартіан»: свобода особистості в герметичному просторі // Леся Українка і сучасність. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2003. – С. 159–167.Бахтин М. М. Проблема речевых жанров // Бахтин М. М. Литературнокритические статьи. – М., 1986. – С. 488–500.Білецький О. Антична драма Лесі Українки («Кассандра») // Білецький 0. Від давнини до сучасності. Збірник праць: У 10-ти т. – К.: Художня література, 1960. – Т. 2. – С. 358–380.Возняк Т. Народження трагедії з духу музики та «Лісова пісня». Слово – Музика – Мовчання // Сучасність. – 1992. – № 2. – С. 107–112.Гаврилова Ю. Древнегреческая трагедия: становление драматической концепции художественного времени //Літературознавчий збірник. – Донецьк, 2002. – Вип. 12. – С. 23–29.Гаджилова Г. Творча генеза тексту драми Лесі Українки «Руфін і Прісцілла»та особливості характеротворення // Слово і час. – 2001. – № 4. – С. 51–57.Гельгардт Р. Р. Рассуждение о диалогах и монологах (К общей теории высказывания) // Сборник докладов и сообщений лингвистического общества: В 2-х вып. – Калинин, 1971. – Вып. 1. – С. 28– 130.Гозенпуд А. Поетичний театр. – К.: Мистецтво, 1947. – 302 с.Гуменюк В. Шлях до «Одержимої». Творче становлення Лесі Українкидраматурга. – Сімферополь: Таврія, 2002. – 232 с.Гундорова Т. Леся Українка: християнство – екзистенціалізм – фемінізм // Слово і час. – 1996. – № 8–9. – С. 19–28.Гундорова Т. Проявления Слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. – Львів: Центр гуманітарних досліджень ЛДУ ім. І. Франка, 1997. – 297 с..Демська Л. Драма страху чи божевільної свободи («Блакитна троянда» Лесі Українки) // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. – Рівне: РДГУ, 1999. – Вип. VII. – С. 69–76.Євшан М. Куди ми прийшли? Річ про українську літературу 1910 року // Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика. – К.: Основа, 1998.– 638 с.Забужко О. Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій.– К.: Факт, 2007. – 640 с.Зеров М. Українське письменство. – К.: Основи, 2003. – 1301 с.Кристева Ю. Бахтин. Слово. Диалог и роман // Вестник МГУ. – Сер. 9. Филология, 1995. – № 1. – С. 97–124.Кухар Р. До генези класичних елементів у драматичних творах Лесі Українки // Визвольний шлях. – 1962. – Кн. 12/106 (180). – С. 1229–1240.Кухар Р. Класичність драматичних творів Лесі Українки на тлі переломової доби // Визвольний шлях. – 1971. – Кн. 2 (275). – С. 179–193.Кухар Роман В. До джерел драматургії Лесі Українки. – Ніжин: Вікторія, 2000. – 268 с.Лакан Ж. Семинары: В 2-х кн: Работы Фрейда по технике психоанализа (1953/54). – M.: Логос, 1998. – Кн. 1. – 432 с.Ласло-Куцюк М. «Кассандра» Лесі Українки і «Едип-цар» Софокла // Ласло-Куцюк М. Велика традиція. – Бухарест: Критеріон, 1979. – 287 с.Леся Українка. Зібрання творів: У 12-ти т. – К.: Наукова думка, 1975.– Т. 1. Поезії. – 447 с..Леся Українка. Зібрання творів: У 12-ти т. – К.: Наукова думка, 1976.– Т. 3. Драмат. твори (1896–1906). – 396 с..Леся Українка. Зібрання творів: У 12-ти т. – К.: Наукова думка, 1976.– Т. 4. Драмат. твори (1907–1908). – 348 с.Леся Українка. Зібрання творів: У 12-ти т. – К.: Наукова думка, 1976.– Т. 5. Драмат. твори (1909–1911). – 332 с.Леся Українка. Зібрання творів: У 12-ти т. – К.: Наукова думка, 1977.– Т. 6. Драмат. твори (1911–1913). – 413 с.Леся Українка. Зібрання творів: У 12-ти т. – К.: Наукова думка, 1979.– Т. 12. Листи (1903–1913). – 694 с.Леся Українка. Твори: В 11-ти т. – Нью-Йорк, 1954. – T. XII. Статті.– 263 с.Малютіна H. П. Художнє втілення екзистенційного типу мислення в драматургії Лесі Українки. – Одеса: Астропринт, 2001. – 80 с.Мірошниченко П. Агональна природа художньої дійсності драми «Оргія» Лесі Українки // Література. Фольклор. Проблеми поетики. – К., 1999. – Вип. 6. – С. 103–113.Ніковський А. Екзотичність сюжета і драматизм у творах Лесі Українки // Літературно-науковий вісник. – 1913. – Кн. X. – С. 57–70.Ненадкевич Є. Українська версія світової теми про Дон Жуана в історико-літературній перспективі // Леся Українка. Твори: В 11-ти т. – Нью-Йорк, 1954. – T. XI. Драми. – С. 7–42.Паньков А. І., Мейзерська T. С. Поетичні візії Лесі Українки. – Одеса, 1996. – 76 с.Поліщук Я. Література як геокультурний проект. – К.: Академвидав, 2008. – 304 с.Поліщук Я. Міфологічний горизонт українського модернізму. – ІваноФранківськ: Лілея-НВ, 2002. – 392 с.Поліщук Я. Проблема синтезу в системі образотворення Лесі Українки // Науковий вісник ВДУ. Журнал Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Лесезнавство. – 1999. – № 10. – С. 5–9.Ренан Э. Собрание сочинений: В 12-ти т. – К., 1903. – T. VII. – 217 с.Рулін П. Перша драма Лесі Українки //Леся Українка. Твори: В 11-ти т.– Нью-Йорк, 1954. – T. V. Драми. – С. 7–28.Саєнко В., Пономаренко І. Мистецький синтез і творчий метод у «Кассандрі» Лесі Українки // Проблеми сучасного літературознавства. – 1997. – Вип. 1. – С. 107–129.Скупейко Л. Міфопоетика «Лісової пісні» Лесі Українки. – К.: Фенікс, 2006. – 414 с

Platonov revisited: past and present views on the land of the philosophers

The current article highlights the most important moments in the disclosure of Platonov’s oeuvre and in the evolution of its scholarly study since the writer’s death in 1951. Special attention is paid to the major tendencies in Platonov scholarship – the predominance of politicized readings from the mid-1960s until the late perestroika era, a certain deideologization and an increased interest in philosophical and mythopoetical topics since the late 1980s, and a growing interest for the cultural and historical context(s) of Platonov’s oeuvre today. The article also serves as an introduction to the special issue of Russian Literature devoted to the changes in the scholarly study of Platonov’s oeuvre

О значении проповеди Церкви в жизни ранневизантийского полиса на примере деятельности Иоанна Златоуста

A. Gorayko. On the Meaning of the Church’s Sermon in the Life of the Early-Byzantine Polis Exemplified by Activities of John Chrysostom During time of John Chrysostom (341/7–407) as a preacher of the Antiochian and Constantinople churches, ecclesial sermon became a noticeable event within the urban life of the Early-Byzantine Empire. Eloquence on the pulpit was not just natural but also essential for a preacher providing Chrysostom with growth of his talent and influence. All his efforts were directed at the elevating morality of the contemporary society. Church, in his thought, was to be common Christian school. None of the Church fathers has spoken that largely on social themes as John Chrysostom. The Church’s activity had a positive impact on the course of public life in a city, although it would take years for qualitative changes into situation of social relations of polis, but the actions from Chrysostom’s enemies hindered to solving this problem

Дослідження наукової спадщини М. С. Бокаріуса — обов’язок працівників наукової установи, що носить його ім’я

A significant part of the scientific heritage of M. S. Bokarius, including reports, overviews, and reviews of the works of leading forensic medical examiners and lawyers from around the world has no bibliographic description and has not been put into scientific circulation. Throughout the pages of "Archives of Criminology and Forensic Medicine" and the Ukrainian-language journal: "Issues of Criminalistics and Forensic Science", the scientist reviewed more than 80 research papers. The peculiarity of the Editorial Board of Bokarius "Archives…" was that a significant number of reviews, overviews, etc., was published by the edition. Mykolai Serhiiovych is an author of more than 70 full-fledged analytical reports; and another 10 in the journal: "Issues of Criminalistics and Forensic Science". The scientist reviewed not only articles, textbooks, monographs by domestic authors, but also research papers of many foreign forensic scientists and criminologists from all over Europe, the USA, Japan, and countries of South America. Reports of scientific articles were reproduced in the journal in French, German and English, Italian and Spanish. All this became possible due to the fact that Mykolai Serhiiovych himself was a gifted linguist and spoke 17 foreign languages. The Article Purpose is a scientific search for new works by the scientist and a fundamental study of 5 issues of the "Archives of Criminology and ForensicMedicine" published in 1926—1927 and 6 issues of the "Issues of Criminalistics and Forensic Science" journal for 1931.Значна частина наукової спадщини М. С. Бокаріуса залишилася поза увагою бібліографів: зокрема, його рецензії на статті, підручники та монографії вітчизняних авторів, а також на праці закордонних судових медиків, криміналістів і юристів (усього понад 80) 2. Особливістю редакційної політики «Архіву кримінології та судової медицини» і журналу «Питання криміналістики та науково-судової експертизи» була значна кількість рецензій, оглядів та ін. Мета статті полягає в науковому пошуку нових праць М. С. Бокаріуса та фундаментальному дослідженні 5 випусків «Архіву кримінології та судової медицини» за 1926—1927 рр. і журналу «Питання криміналістики та науково-судової експертизи» № 1—6 за 1931 р

Удельные дьяки и подьячие первой половины XV века

Проблема возникновения института удельных дьяков и подьячих, определение их социального происхождени