Polish traces in the contemporary Russian martyrology

Russian Orthodox Church through its numerous organizations and unities, including the scientific ones, for many years gathered and published materials concerning people oppressed during the period of Soviet rule because of their faith. One of the new publications on the subject is edited in 2015 by the St Tikhon’s Orthodox Humanities University in Moscow They Suffered Injustice for Christ’s Sake. Persecutions of the Russian Orthodox Church 1917-1956. Bibliographical Guide. Book One. A. It contains information concerning several thousands of people with their names starting with letter “A”. Amongst them there are names of nine persons connected with Poland, including three saints canonized by the Russian Orthodox Church. The article introduces us to their life and activity.Rosyjska Cerkiew Prawosławna, poprzez swoje liczne organizacje i jednostki, w tym naukowe, od lat gromadzi i publikuje materiały dotyczące osób represjonowanych z powodu wyznawanej wiary w okresie władzy radzieckiej. Jedną z nowych publikacji poświęconych temu tematowi jest wydana w 2015 r. przez Prawosławny Uniwersytet Humanistyczny św. Tichona w Moskwie książka pt. „Doznali krzywdy w imię Chrystusa. Prześladowania Rosyjskiej Cerkwi Prawosławnej. 1917-1956. Informator bibliograficzny. Księga pierwsza. A”. Znajdują się w niej dane dotyczące kilku tysięcy osób noszących imiona (w przypadku mnichów czy hierarchów) lub nazwiska rozpoczynające się na literę „A”. Wśród nich znajdują się imiona dziewięciu osób związanych z Polską, w tym trzech świętych kanonizowanych przez Rosyjską Cerkiew Prawosławną. Artykuł niniejszy przybliża ich życie i działalność[email protected] Metropolia Prawosławna, PolskaJ. Charkiewicz, Biskup-męczennik z Lubelszczyzny, „Cerkiewny Wiestnik” 2005, nr 1, s. 38-42.J. Charkiewicz, Męczennicy XX wieku. Martyrologia Prawosławia w Polsce w biografiach świętych, wyd. II, Warszawa 2008.J. Charkiewicz, Śladami męczenników, św. męczennik Aleksy Sienkiewicz, „Wiadomości PAKP” 2007, nr 2, s. 18.Акты Святейшего Тихона, Патриарха Московского и всея России, позднейшие документы и переписка о каноническом преемстве высшей церковной власти, 1917-1943, Москва 1994.Алексий Сенкевич, [в:] Православная энциклопедия, т. 1, Москва 2000, с. 652-653.Антоний (Марценко Александр Францевич), [в:] Православная энциклопедия, т. 2, Москва 2001, с. 631.Антоний (Храповицкий), митрополит Киевский и Галицкий, http://www.bogoslov.ru/persons/30369/index.html [dostęp: 04.04.2016].База данных «За Христа пострадавшие»: http://kuz3.pstbi.ru/bin/code.exe/frames/m/ind_oem.html/ans [dostęp: 04.04.2016].Биографические сведения о братии Киево-Печерской Лавры, пострадавшей за Православную веру в 20 столетии / Сост.: Л.П.Рылкова, Киев 2008.А. А. Бовкало, Выпускники Санкт-Петербургской Духовной Академии, http://petergen.com/bovkalo/duhov/spbda.html [dostęp: 04.04.2016].Бутовский полигон. 1937-1938 гг. Книга памяти жертв политических репрессий, Выпуск 1, Москва 1997.Дамаскин (Орловский), игум., Амвросий (Гудко), епископ Свияжский, [в:] Православная энциклопедия, т. 2, Москва 2001, с. 137-138.Дамаскин (Орловский), игум., Шумилов Е.Ф., Авраамий (Дернов Анатолий Иванович), [в:] Православная энциклопедия, т. 1, Москва 2000, с. 169.Деяние Юбилейного Освященного Аpхиеpейского Собоpа Русской Пpавославной Цеpкви о собоpном пpославлении новомучеников и исповедников Российских XX века. Москва, 12-16 августа 2000 г.А. Журавский, Жизнеописание новых мучеников Казанских. Год 1918-й, Казань 1995.Журналы заседания Священного Синода Украинской Православной Церкви от 20 июля 2012 года. Журнал 52, http://orthodox.org.ua/node/4549 [dostęp: 04.04.2016].За Христа пострадавшие. Гонения на Русскую Православную Церков. 1917-1956. Биографический справочник, кн. I „А”, с. 21.Епископ Никон (Рклицкий), Жизнеописание блаженнейшего Антония, митрополита Киевского и Галицкого, т. 1- 7, Нью-Йорк 1956-1961.Ермаков П.Ю., Агапит (Борзаковский Антоний Иосифович), [в:] Православная энциклопедия, т. 1, Москва 2000, с. 226-227.К пятилетию архипастырского служения преосвященнейшего Агапита, епископа Екатеринославского и Мариупольского, в Екатеринославской епархии, Екатеринослав 1916.Ю. А. Лабынцев, Алексий (Громадский Александр Якубович), [в:] Православная энциклопедия, т. 1, Москва 2000, с. 664-665.Мануил (Лемешевский В.В.), митр., Русские православные иерархи периода с 1893 по 1965 гг. (включительно), Erlangen 1979-1989, т. 1.Мартиролог расстрелянных и захороненных на полигоне НКВД „Объект Бутово” 08.08.1937-19.10.1938, Москва 1997.М. Польский, протопресв. Новые мученики Российские, Москва 1994, ч. 1, с. 178; ч. 2.И. Резникова, Православие на Соловках: Материалы по истории Соловецкого лагеря, Санкт-Петербург 1994.Синодик пострадавших за веру и Церковь Христову в Бутово, Москва 1995.Состав Святейшего Правительствующего Синода и Российской церковной иерархии на 1917 год, Петроград 1917.В. Цыпин, прот., Арсений (Смоленец Александр Владиславович), [в:] Православная энциклопедия, т. 3, Москва 2002, с. 408-409.В. Цыпин, прот., История Русской Церкви, 1917-1997, т. 9, Москва 1997.Шумилов Е. Ф., Православная Удмуртия: История Ижевской и Удмуртской епархии, ХХ в., Ижевск 1996.Э.П.Р., Антоний (Храповицкий Алексей Павлович), [в:] Православная энциклопедия, т. 2, Москва 2001, с. 646-652.183-1911818319

The Bolshevik Party Transformed: Stalin’s Rise to Power (1917–1927)

The article was submitted on 17.01.2017.In 1917, the Bolsheviks promised the liberation of the working masses from exploitation. And yet, within twenty years, they had delivered a regime that was substantially more exploitative and repressive than that of the Tsarist regime they had overthrown. This article argues that more than a quarter of a century after the opening of the archives, we still misapprehend how it happened. Historians tend to see the process as programmatic, or planned and intentional: that the Bolsheviks were authoritarian by nature, or that Stalin hijacked the Revolution and satisfied his lust for power by building a personal dictatorship. The article argues that we have failed to grasp the extent to which the positive programme of liberation continued to motivate the Bolshevik leadership throughout the interwar period. But they had underestimated the obstacles to creating a consensual, participatory political order. Considerable progress was made overcoming basic illiteracy, but it was another matter altogether to establish a functioning administrative apparatus, to fight and win the civil war, and to rebuild a shattered economy. The breakdown of liberal (“bourgeois”) democracies in Europe encouraged complacency about the superiority of the “transitional” proletarian dictatorship. The struggle for power after Lenin’s death turned local organisations against inner party democracy. It did not seem appropriate to revive it either in the midst of collectivisation and rapid industrialisation. The survival of the Revolution and catching up to the advanced capitalist countries took precedence. But if we treat extreme political violence and dictatorship as ends in themselves, we will fail adequately to grasp the fate of the Revolution.В 1917 г. большевики обещали освобождение трудящихся масс от эксплуатации. Но в течение 20 лет они установили режим гораздо более эксплуататорский и репрессивный по своей сути, чем побежденный ими царизм. Автор утверждает, что спустя более четверти века после открытия архивов мы все еще остаемся в неведении по поводу того, почему так случилось. Историки склонны рассматривать этот исход как запрограммированный либо преднамеренно спланированный, поскольку большевики были авторитарны по своей природе, или же Сталин «оседлал» революцию и установил личную диктатуру, удовлетворяя жажду власти. До сих пор нет ясности в понимании того, в какой степени положительная программа освобождения народа продолжала мотивировать большевистское руководство в межвоенный период. Большевики недооценили препятствия на пути создания общественного порядка, основанного на согласованном политическом участии. Существенный прогресс был достигнут на пути ликвидации неграмотности, но значительно труднее было создать функционирующий государственный аппарат, бороться и выиграть Гражданскую войну, а также восстановить разрушенную экономику. Падение либеральных («буржуазных») демократий в Европе укрепляло ощущение превосходства «переходной» пролетарской диктатуры. Борьба за власть после смерти Ленина направила местные партийные организации на борьбу с внутрипартийной демократией. Возрождать ее в условиях коллективизации и ускоренной индустриализации казалось неуместным. Гораздо более важным представлялось выживание революции и стремление догнать передовые капиталистические страны. Автор отмечает, что если относиться к проявлениям политического насилия и диктатуре как к конечной цели советской власти, невозможно должным образом понять судьбу революции

Новітня історія країн Європи та Америки

Курс «Новітня історія країн Європи і Америки» відноситься до нормативних навчальних програм підготовки бакалаврів у циклі професійно зорієнтованих дисциплін навчального плану для студентів історичних спеціальностей і логічно завершує вивчення ними всесвітньої історії. Він завершує вивчення основних процесів історичного, економічного, соціального, політичного та культурного розвитку людства в цих важливих цивілізаційних зонах

Робоча програма "Новітня історія країн Європи та Америки" 2017-2018

Робоча програма Новітня історія країн Європи та Америки для студентів галузі знань 0203 «Гуманітарні науки», напряму підготовки 6.020302 Історія Розробники: доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії Київського університету імені Бориса Грінченка Драч Оксана Олександрівна

Сучасна історія країн Центральної, Південної та Східної Європи

У навчально-наочному посібнику вміщено програму навчальної дисципліни "Сучасна історія країн Центральної, Південної та Східної Європи", укладену для студентів спеціальностей 032 - "Історія та археологія" та 014 - "Середня освіта. Історія, правознавство". Подано виклад змісту тем, запропонованих для вивчення; перелік тем практичних (семінарських) занять і самостійного опрацювання для студентів денної й заочної форм навчання в супроводі з рекомендованою літературою, запитаннями для контролю тощо

Холодна війна: витоки, етапи, наслідки

Метою викладання навчальної дисципліни “Холодна війна: витоки, етапи, наслідки” є одержання студентами систематичних знань з історії «холодної війни»; вивчення причин, передумов та основних етапів цього явища; визначення місця, ролі та значення США та СРСР у системі міжнародних відносин другої половини ХХ ст.; з’ясування наслідків та уроків «холодної війни» Основними завданнями вивчення дисципліни “Холодна війна: витоки, етапи, наслідки” є: ознайомити студентів з причинами та передумовами «холодної війни»; розглянути етапи «холодної війни»; з’ясувати хід та результати основних військових конфліктів; охарактеризувати головні чинники розпаду двополюсного світовлаштування

Александр Михайлович Ляпунов (1857 – 1918). Биобиблиографический указатель.

Данный библиографический указатель подготовлен к 150-летию со дня рождения выдающегося отечественного математика Александра Михайловича Ляпунова, работавшего с 1885 до начала 1902 г. в Харьковском университете