Повідомлення про відкликання: Evaluating the Effects of Complex Training on Athletic Performance: A Systematic Review (Physical Education Theory and Methodology, 26(1). https://doi.org/10.17309/tmfv.2025.5.25)

The Editors have retracted the following article: Choudhary et al. (2025). Evaluating the Effects of Complex Training on Athletic Performance: A Systematic Review. Physical Education Theory and Methodology, 25(5), 1255–1267. https://doi.org/10.17309/tmfv.2025.5.25 Following a formal editorial investigation conducted in accordance with the journal’s publication ethics policy and COPE guidelines, the Editors determined that the article contains serious deficiencies in methodological reporting and representation of the study design. Specifically, the article was presented as a systematic review and meta-analysis; however, no verifiable meta-analytic procedures were identified. In addition, statements regarding protocol registration could not be substantiated, and the reported methodological quality assessment was not supported by corresponding data. Furthermore, inconsistencies were identified between the stated study objectives and the inclusion criteria. These issues compromise the reliability of the findings and the integrity of the scientific record. On this basis, the Editors have decided to retract the article in order to maintain the standards of publication ethics. This retraction is issued by the Editors of the journal. The authors did not consent to the retraction of the article. The retracted article will remain available online to preserve the scholarly record; however, it will be digitally watermarked on each page as “Retracted”.Редакція журналу відкликає таку статтю: Choudhary, S., et al. (2025). Evaluating the Effects of Complex Training on Athletic Performance: A Systematic Review. Physical Education Theory and Methodology, 25(5), 1255–1267. https://doi.org/10.17309/tmfv.2025.5.25 За результатами формального редакційного розслідування, проведеного відповідно до політики публікаційної етики журналу та рекомендацій COPE, редакцією встановлено наявність суттєвих недоліків у методологічному звітуванні та представленні дизайну дослідження. Зокрема, статтю було подано як систематичний огляд і метааналіз, однак перевірювані докази фактичного проведення метааналітичних процедур відсутні. Крім того, твердження щодо реєстрації протоколу не були підтверджені, а задекларована оцінка методологічної якості досліджень не була підкріплена відповідними даними. Також виявлено невідповідності між заявленою метою дослідження та критеріями включення. Зазначені обставини підривають надійність отриманих результатів і цілісність наукового запису. На цій підставі редакція ухвалила рішення про відкликання статті з метою дотримання стандартів публікаційної етики. Це відкликання ініційоване редакцією журналу. Автори не надали згоди на відкликання статті. Відкликана стаття залишатиметься доступною в онлайн-версії журналу з метою збереження наукового запису, однак на кожній сторінці буде розміщено цифрове маркування «Retracted»

Взаємозв’язок між фізичною активністю та академічною успішністю учнів початкової школи з порушеннями слуху

Background. Hearing impairment is one of the most frequently occurring diseases in children, both congenital and acquired. It affects approximately 1 to 3 children in every 1000 (Seifert et al., 2005). Objectives. This study aimed to reveal the impact of physical activity on the mathematics achievement of primary school pupils with hearing impairments. Materials and methods. The Children’s Physical Activity Questionnaire (Corder et al., 2009)was used, which is based on the Children’s Leisure Activities Study Survey questionnaire, which includes activities explicit to little children, such as “playing in a playhouse”. The Mathematics Progress Monitoring Test (MPMT) (Kliziene et al., 2024) was adapted for pupils with hearing impairment. The MPMT was used to assess the mathematics achievement of the students who took part in the study. Theywere designed to evaluate each pupil’s achievement level, which, according to the general curriculum, was divided into unsatisfactory, satisfactory, basic, and advanced. The mathematics achievement of pupils with hearing impairment was assessed in four areas of the mathematics curriculum. Results. The posttest results of first-grade primary school pupils with hearing impairments(158.95 MET, min/week) were analyzed to compare average physical activity with the pretest results (125.61 MET, min/week), during physical education lessons. Walking to school (20.39 MET, min/week) and cycling to school (16.85 MET, min/week) showed statistically significant differences (between types of physical activity) in the pretest and posttest according to MET p<0.05. PA helped pupils with hearing impairment to achieve basic results (pretest (5.81 (3.25) posttest (16.84 (2.98); p = 0.000) and advanced results (pretest (0.81 (0.53) posttest (4.18 (0.47); p = 0.002). Conclusions. According to the findings, it was established that properly interpreted and appropriately applied physical activity for primary school pupils with hearing impairment led to statistically significant changes in dependent variables: an increase in pupils’ physical activity and academic achievement. Marked changes were observed in mathematics tasks that required higher-level thinking skills, knowledge, and understanding; distribution of mathematics learning achievement by content such as natural and integer numbers, patterns and relationships, geometry and measurements, data, and statistical probabilities. Higher levels of physical activity resulted in achievement levels changing from satisfactory to basic and advanced.Історія питання. Порушення слуху є одним із найпоширеніших захворювань у дітей, що мають як вроджений, так і набутий характер. Від зазначеної хвороби страждає приблизно від 1 до 3 дітей із кожної тисячі (Seifert et al., 2005). Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у виявленні впливу фізичної активності на успішність з математики учнів початкової школи з порушеннями слуху. Матеріали та методи. У дослідженні застосовано опитувальник з визначення рівня фізичної активності дітей “Children’s Physical Activity Questionnaire” (Corder et al., 2009), який базується на опитувальнику з дослідження дозвілля дітей “Children’s Leisure Activities Study Survey” і включає види активності, що є характерними для маленьких дітей, як-от «гра в ігровому будиночку». Для учнів з порушеннями слуху було адаптовано тест з моніторингу прогресу з математики “Mathematics Progress Monitoring Test” (MPMT) (Kliziene et al., 2024). MPMT використовувався для оцінки навчальних математичних досягнень учнів, які брали участь у дослідженні. Тести були розроблені для визначення рівня навчальних досягнень кожного учня, який відповідно до загальної навчальної програми розподілявся на незадовільний, задовільний, базовий та високий. Оцінювання успішності з математики в учнів з порушеннями слуху проведено за чотирма напрямками навчальної програми з математики. Результати. Проаналізовано результати посттесту учнів першого класу початкової школи з порушеннями слуху (158.95 МЕТ, хв/тиждень) з метою порівняння середньої за інтенсивністю фізичної активності з результатами претесту (125.61 МЕТ, хв/тиждень) під час занять фізичною культурою. Ходьба до школи (20.39 MET, хв/тиждень) та їзда на велосипеді до школи (16.85 MET, хв/тиждень) показали статистично значущі відмінності (між видами фізичної активності) у претесті та посттесті відповідно до MET p<0.05. Фізична активність сприяла досягненню учнями з порушеннями слуху базових результатів (претест (5.81 (3.25), посттест (16.84 (2.98); p = 0.000) та високих результатів (претест (0.81 (0.53), посттест (4.18 (0.47); p = 0.002). Висновки. Згідно з результатами дослідження, було встановлено, що відповідно інтерпретована та доцільно застосована фізична активність для учнів початкової школи з порушеннями слуху призвела до статистично значущих змін у залежних змінних: підвищення фізичної активності учнів та академічної успішності. Суттєві зміни спостерігалися у завданнях з математики, що вимагали більш високого рівня розвитку розумових здібностей, знань та розуміння; розподіл навчальних досягнень з математики за змістом, як-от натуральні та цілі числа, закономірності та взаємозв’язки, геометрія та вимірювання, дані та статистичні ймовірності. Підвищений рівень фізичної активності зумовив зміну рівня навчальної успішності з задовільного до базового та високого

Програмування тренувального процесу кваліфікованих волейболісток у підготовчому періоді річного циклу підготовки

Objectives. The study aimed to experimentally prove the efficiency of building structural formations of the training process for qualified female volleyball players within the preparatory period of the annual training cycle on the basis of programming. Material and methods. Qualified female volleyball players from the first category of the student team (n=16) participated in the experiment, with an average age of 19.56±0.81 years. The research was carried out during 2023-2024 and included two stages of a sequential pedagogical experiment —ascertaining and formative. The formative experiment provided the development and experimental substantiation of efficiency for introducing interconnected programs of structural formations in the training process of qualified volleyball players within the preparatory period of the annual macrocycle (programs of the period, meso- and microcycles, training sessions and their parts — training tasks). The criteria of efficiency were the indicators of physical fitness (a standing high jump, a throw of a stuffed ball of mass 1 kg with two hands from behind a head on a distance, a shuttle run of 30 m according to the scheme 9-3-6-3-9 m, and a run “herringbone” of 92 m), functional fitness (fat content and muscular components in the body, relative maximum consumption of oxygen), technical and tactical fitness (the coefficient of efficiency of technical and tactical actions). Results. At the formative stage of the experiment, in comparison with the ascertaining one, the volume of training loads was reduced by 5.7 % (from 5725 to 5400 min), the load value was reduced by 4.9 % (from 41804 to 39742 points), the intensity of loads was increased by 1.4 % (from 7.3 to 7.4 points/min); the share of general preparatory (from 44.0 to 40.3 %) and introductory (from 37.3 to 34.3 %) exercises was decreased, however, due to this the share of specially-preparatory (from 6.8 to 8.3 %) and competitive (from 11.9 to 16.1 %) exercises was increased; the share of loads of mixed aerobic-anaerobic (from 40.9 to 41.3 %), anaerobic alactate (from 5.0 to 9.2 %) and anaerobic glycolyticorientation (from 3.7 to 4.3 %) was increased due to the decrease of the share of aerobic orientation loads (from 50.4 to 45.3 %). Conclusions. The findings suggest that the construction of the training process for qualified female volleyball players within the preparatory period on the basis of programming promoted statistically reliable (р<0.050) improvements in the following indicators: physical fitness in the limits of 1.90–5.12%, functional fitness in the limits of 1.43–1.65%, as well as technical and tactical fitness — by 4.92%. The results obtained in this study confirm the efficiency of the program developed for the preparatory period of qualified volleyball players and allow to recommend it for practical application in the training process of volleyball teams.Мета дослідження – експериментально обґрунтувати ефективність побудови структурних утворень тренувального процесу кваліфікованих волейболісток у межах підготовчого періоду річного циклу підготовки на основі програмування. Матеріал і методи. В експерименті взяли участь кваліфіковані волейболістки І розряду студентської команди (n=16), середній вік яких становив 19.56±0.81 років. Дослідження проводилося впродовж 2023-2024 рр. і включало два етапи послідовного педагогічного експерименту – констатувальний і формувальний. Формувальний експеримент передбачав розробку й експериментальне обґрунтування ефективності впровадження взаємопов’язаних програм структурних утворень тренувального процесу кваліфікованих волейболісток у межах підготовчого періоду річного макроциклу (програми періоду, мезо- і мікроциклів, тренувальних занять і їх частин – тренувальних завдань). Критеріями ефективності виступали показники фізичної підготовленості (стрибок у висоту з місця, кидок набивного м’яча масою 1 кг двома руками з-за голови на дальність, човниковий біг 30 м за схемою 9-3-6-3-9 м, біг «ялинкою» 92 м), функціональної підготовленості (вміст жирового та м’язового компонентів у тілі, відносне максимальне споживання кисню), техніко-тактичної підготовленості (коефіцієнт ефективності техніко-тактичних дій). Результати. На формувальному етапі експерименту, порівняно з констатувальним, на 5.7 % (з 5725 до 5400 хв) було зменшено обсяг тренувальних навантажень, на 4.9 % (з 41804 до 39742 балів) знижено величину навантаження, на 1.4 % (з 7.3 до 7.4 бал/хв) підвищено інтенсивність навантажень; зменшено частку загальнопідготовчих (з 44.0 до 40.3 %) і підвідних (з 37.3 до 34.3 %) вправ, однак, за рахунок цього було збільшено частку спеціально-підготовчих (з 6.8 до 8.3 %) і змагальних (з 11.9 до 16.1 %) вправ; збільшено частку навантажень змішаної аеробно-анаеробної (з 40.9 до 41.3 %), анаеробної алактатної (з 5.0 до 9.2 %) й анаеробної гліколітичної (з 3.7 до 4.3 %) спрямованості за рахунок зменшення частки навантажень аеробної спрямованості (з 50.4 до 45.3 %). Висновки. Побудова тренувального процесу кваліфікованих волейболісток у межах підготовчого періоду на основі програмування сприяла статистично достовірному (р<0.050) покращенню показників фізичної підготовленості в межах 1.90-5.12 %,  показників функціональної підготовленості в межах 1.43-1.65 %, показника техніко-тактичної підготовленості – на 4.92 %. Отримані результати підтверджують ефективність розробленої програми підготовчого періоду кваліфікованих волейболісток і дозволяють рекомендувати її до практичного застосування в тренувальному процесі волейбольних команд

Статевий диморфізм в антропометричних характеристиках та особливостях кісткового тазу представників парних і групових видів спортивної акробатики

Objectives. The study aimed to examine individual anthropometric indicators, focusing on the bony pelvis size in female acrobats of various roles during the puberty and youth age, as well as in persons who do not engage in playing sports. Materials and methods. The sports qualifications of female acrobats were sub-elite and elite athletes. The study population comprised 32 athletes having appropriate positions — top, middle, and bottom: (12 female acrobats performing their roles at the top, 20 female acrobats performing their roles in the middle and at the bottom). Girls of the same age categories (12-15 and 16-23 years old) who did not engage in playing sports (control group 1 and 2) also took part in the study. The research methods employed included the measurements of body length (cm), body weight (kg), shoulder width (cm), determination of body mass index (conventional unit); pelvimetry was performed to detect the transverse and longitudinal dimensions of the bony pelvis, as well as the degree of maturity of the pelvic bones using the index of pelvic bone (IPB). The methods of mathematical statistics were used to gain a comprehensive understanding of the data. Results. A comparative analysis was conducted to identify the differences between female acrobats aged 12-15 years old and performing their roles at the top, female acrobats aged 16-23 years old and performing their roles in the middle and at the bottom, and control groups of the same age categories. The analysis revealed the presence of changes in morphofunctional indicators of the bony pelvis below the normative values during the study. Conclusions. Morphological criteria of sexual dimorphism were found in female acrobats, namely: in the indicators of shoulder width and bony pelvis. These processes can be regarded as adaptive, occurring under the influence of physical and psychological training, as well as competitive loads of high intensity.Мета.  Дослідження індивідуальних антропометричних показників, розмірів кісткової таза у спортсменок-акробаток різного амплуа пубертатного та юнацького віку, а також у осіб, які не займаються спортом.  Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь спортсменки, які спеціалізуються у парній та груповій спортивній акробатиці різного амплуа і віку: спортсменки пубертатного віку (13.25±1.65 років, n=12), амплуа ті, що вгорі, спортсменки юнацького віку (19.34±1.95 років, n=20), амплуа ті, що посередині та внизу. Спортивні кваліфікації дівчат-акробаток – субеліта та еліта. У дослідженні також взяли участь дівчата тієї ж вікової категорії (12-15 та 16-23 роки), які не займаються спортом (контрольна група).  Результати. У програму дослідження входила антропометрія: вимірювання зросту (см), маси тіла (кг), ширини плечей (см), визначення індексу маси тіла (умовна одиниця). Згідно з класичним методом, проводилася пельвіометрія з визначенням поперечних і поздовжніх розмірів кісткового тазу, а також ступеня зрілості кісток таза за індексом кісток таза (ІКТ) за методом     Ковтюк Н.І. Порівняльний аналіз дівчат-акробаток, що мають амплуа ті, що вгорі у віці 12-15 років, дівчат-акробаток, що мають амплуа ті, що посередині та внизу у віці 16-23 років, і контрольних груп тієї ж вікової категорії показав, що в дослідженні виявлено зниження морфо-функціональних показників кісткової таза нижче нормативних значень. Показники ширини плечей у дівчат-акробаток амплуа ті, що вгорі, а також у спортсменок амплуа ті, що посередині та внизу перевищують показники ширини таза (р<0.05). У середніх групових значеннях індекс кісток таза (ІКТ) у акробаток, які мають амплуа ті, що вгорі (12-15 років), становить 28.25±1.08 умовних одиниць, що свідчить про процес формування структур кісток таза. У контрольній групі тієї ж вікової категорії значення становить 30.54±1.11 умовних одиниць (різниця статистично значуща з дівчатами-акробатками при p<0.05). У дівчат амплуа ті, що посередині та внизу у віці 16-23 років значення ІКТ становить 32.45±1.04 умовних одиниць, в контрольній групі 36.34±1.10 ум.од. (різниці значущі при p<0.01), тобто показники в межах нормальних значень, що вказує на завершення процесу зрілості та формування структур кісток таза. У дівчат-акробаток різного амплуа показники ширини плечей також перевищують показники контрольної групи.  Показники ширини таза не відповідають нормі (різниця статистично значуща на рівні ймовірності 90% та 95%). Міжхребцевий розмір (см) / d. spinarum (см) у акробаток амплуа ті, що посередині та внизу 16-23 років становить 23.19±0.56, у контрольній групі (популяція) 25.69±0.35 – різниця статистично значуща при p<0.01. Інтертрохантерний розмір (см) / distantia trochanterica (см) у дівчат-акробаток амплуа ті, що вгорі 12-15 років становить 25.29±0.59, у контрольній групі 29.61±0.34 (різниця статистично значуща при p<0.01), у акробаток амплуа ті, що посередині та внизу 16-23 років 28.11±0.64 см, у контрольній групі тієї ж вікової категорії 31.07±0.65 см (р<0.001).  Висновки. Виявлено морфологічні критерії статевого диморфізму у дівчат-акробаток, а саме: у показниках ширини плечей, кісткової таза. Ці процеси можна розглядати як адаптивні, що відбуваються під впливом фізичного та психологічного тренування і високих навантажень змагань. У процесі тренування необхідно диференціювати навантаження з урахуванням вікових особливостей спортсменок, беручи до уваги індивідуальні типи тренувального процесу (індивідуальні елементи, стрибки на акробатичних доріжках, загальні та спеціальні фізичні вправи), щоб індивідуалізувати тренувальний процес акробаток з урахуванням їх амплуа, антропометричних і функціональних значень, що мінімізує негативний вплив навантажень на організм спортсменок і зберігає репродуктивне здоров'я.&nbsp

Оцінка впливу спортивних дисциплін на композицію тіла та здоров’я кісткової тканини: Акцент на заняттях йогою, важкою атлетикою та бігом на довгі дистанції

Background. Understanding how different sports influence bone health and body composition is key to improving athletic performance and overall well-being. Weightlifting, yoga, and long-distance running each have unique impacts on the body. This study offers insights into how specific sports disciplines shape bone health and body composition, providing valuable guidance for enhancing fitness and health recommendations. Objectives. The study aimed to assess the effects of weightlifting, yoga, and long-distance running on body composition and bone mineral density, highlighting how these activities significantly influence both factors. Materials and methods. A random sampling method was used to select ninety (N = 90) interuniversity athletes. The sample consisted of long-distance runners (n = 30), weightlifting athletes (n = 30), and yoga practitioners (n = 30). Bone mineral density was measured using the Achilles EXPII (Part 1) Bone Mineral Density Analyzer, while body composition was assessed with the GS6.5B Body Building Weight Test System (Version 1.0). Results. Significant differences were observed among the groups in bone mineral density F(2, 87) = 15.95, p = .000, body fat percentage F(2, 87) = 26.15, p = .000, and skeletal muscle mass F(2, 87) = 23.30, p = .000. A post-hoc LSD test showed that weightlifters had the highest bone mineral density and skeletal muscle mass, whereas long-distance runners demonstrated the lowest body fat percentage among the groups. Conclusions. The study revealed substantial differences in skeletal muscle mass, body fat percentage, and bone mineral density among weightlifters, yoga practitioners, and long-distance runners. These findings highlight the distinct physiological adaptations associated with each sport, emphasizing the need for customized training and health strategies to optimize performance and health outcomes across different athletic disciplines.Історія питання. Розуміння того, як різні види спорту впливають на стан кісткової тканини та композицію тіла, є ключовим чинником для покращення спортивної результативності та загального самопочуття. Важка атлетика, йога та біг на довгі дистанції мають унікальний вплив на організм. Це дослідження містить аналіз того, як конкретні спортивні дисципліни формують здоров’я кісткової тканини та композицію тіла, а також надає цінні рекомендації щодо поліпшення рівня фізичної підготовленості та стану здоров’я. Мета дослідження. Дослідження мало на меті оцінити вплив занять важкою атлетикою, йогою та бігом на довгі дистанції на композицію тіла та мінеральну щільність кісткової тканини, а також визначити, наскільки суттєво ці види фізичної активності впливають на обидва фактори. Матеріали та методи. За методом рандомізації було відібрано дев’яносто (N = 90) міжуніверситетських спортсменів. Вибірка складалася з бігунів на довгі дистанції (n = 30), спортсменів-важкоатлетів (n = 30) та практиків йоги (n = 30). Вимірювання мінеральної щільності кісткової тканини проводилось за допомогою аналізатора мінеральної щільності кісткової тканини “Achilles EXPII” (Частина 1), що передбачає ультразвукове дослідження п’яткової кістки, а композиція тіла оцінювалась із використанням тест-системи “GS6.5B Body Building Weight Test System” (Версія 1.0) з метою визначення компонентного складу маси тіла спортсменів. Результати. Спостерігалися значні відмінності між групами за показниками мінеральної щільності кісткової тканини F(2, 87) = 15,95, p = 0,000, відсоткового вмісту жиру в організмі F(2, 87) = 26,15, p = 0,000 та маси скелетних м’язів F(2, 87) = 23,30, p = 0,000. Post-hoc тест найменшої значущої різниці показав, що важкоатлети мали найвищий рівень мінеральної щільності кісткової тканини та маси скелетних м’язів, тоді як бігуни на довгі дистанції продемонстрували найнижчий показник відсоткового вмісту жиру в організмі серед досліджуваних груп. Висновки. За результатами дослідження встановлено суттєві відмінності у показниках маси скелетних м’язів, відсоткового вмісту жиру в організмі та мінеральної щільності кісткової тканини серед важкоатлетів, практиків йоги та бігунів на довгі дистанції. Отримані дані вказують на чітко виражені фізіологічні адаптації, пов’язані із кожним видом спорту, підкреслюючи необхідність розробки індивідуальних тренувальних та оздоровчих стратегій щодо оптимізації результативності та показників стану здоров’я в різних спортивних дисциплінах

З’ясування гендерних відмінностей щодо психологічних навичок та агресії серед університетських спортсменів: Крос-культурне порівняння показників між представниками Делі та Багдада

Background. Psychological skills and aggression are pivotal in athletic performance, influenced by both gender and cultural contexts. These factors are shaped by individual differences and cultural influences, they are essential to the development and use of these skills by athletes in sports. Objectives. This study aimed to evaluate the differences in psychological skills and aggression levels across gender and university, providing insights into the psychological profiles of athletes within distinct cultural contexts. Materials and Methods. The study involved 300 athletes from the University of Delhi, India, and the University of Baghdad, Iraq, aged 18 to 30 years. Each university contributed 150 athletes, evenly divided by gender (75 males and 75 females). The participants were selected using non-probability quota and purposive sampling methods. Psychological skills were assessed using the Psychological Skills Inventory for Sports (PSIS), while aggression levels were measured with the Sports Aggression Questionnaire. Data collection occurred in a controlled environment under the supervision of trained researchers. Statistical analyses included a two-way ANOVA and Pearson correlation coefficients, utilizing SPSS software. Results. Significant differences in psychological skills and aggression levels were observed across universities and genders. According to the results obtained, University of Delhi athletes showed higher psychological skills (PS: 154.83 ± 18.50) compared to University of Baghdad athletes (PS: 109.83 ± 26.05). Furthermore, male athletes from Delhi exhibited greater aggression (44.41 ± 10.35) than their Baghdad counterparts (37.93 ± 4.20). A two-way ANOVA revealed that player type significantly influenced psychological skills (F = 300.47, p = 0.01) and aggression (F = 71.54, p = 0.01). Gender also significantly impacted Anxiety Control (F = 8.64, p = 0.01) and Foul Play (F = 4.94, p = 0.05). A weak positive correlation (r = 0.284, p = 0.01) was identified between psychological skills and aggression, suggesting a slight tendency for increased psychological skills to correspond with higher aggression levels. Conclusions. These findings underscore the importance of considering both gender and university context when evaluating psychological skills and aggression in athletes. The insights derived from this study can inform the development of targeted training and support strategies to enhance athlete performance and well-being.Історія питання. Психологічні навички та агресія є визначальними чинниками спортивної результативності, на які впливають як гендерний, так і культурний контексти. На формування цих факторів позначаються індивідуальні відмінності та культурні впливи, і вони мають ключове значення для розвитку та використання вказаних навичок спортсменами у спорті. Мета дослідження. Метою цього дослідження було визначити відмінності у психологічних навичках та рівнях агресії залежно від статі та ВНЗ, надаючи розуміння психологічних профілів спортсменів у межах різних культурних контекстів. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 300 спортсменів віком від 18 до 30 років, що навчалися у Делійському (Індія) та Багдадському університетах (Ірак). Кожен університет представив 150 спортсменів, порівну розподілених за статевою приналежністю (75 чоловіків і 75 жінок). Учасників було відібрано за допомогою методів неімовірнісної квотної та цілеспрямованої вибірок. Для оцінки психологічних навичок було застосовано опитувальник психологічних навичок у спорті (“Psychological Skills Inventory for Sports”, PSIS), а рівень агресії визначали за допомогою опитувальника спортивної агресії (“Sports Aggression Questionnaire”). Збір даних проводився в контрольованому середовищі під наглядом підготовлених науковців. Методи статистичного аналізу включали двофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA) та коефіцієнти кореляції Пірсона із використанням програмного забезпечення SPSS. Результати. Спостерігалися значні відмінності у психологічних навичках та рівнях агресії між досліджуваними університетами та гендерними групами. Згідно з отриманими даними,  спортсмени Делійського університету продемонстрували більш розвинені психологічні навички (PS: 154,83 ± 18,50) порівняно зі спортсменами Багдадського університету (PS: 109,83 ± 26,05). Крім того, спортсмени чоловічої статі з Делі мали вищий показник агресії (44,41 ± 10,35), ніж їхні багдадські колеги (37,93 ± 4,20). За результатами двофакторного дисперсійного аналізу встановлено, що тип гравця суттєво впливає на психологічні навички (F = 300,47, p = 0,01) та рівень агресії (F = 71,54, p = 0,01). Статева приналежність також суттєво вплинула на контроль тривожності (F = 8,64, p = 0,01) та нечесну гру (F = 4,94, p = 0,05). Визначено слабку позитивну кореляцію (r = 0,284, p = 0,01) між психологічними навичками та рівнем агресії, що свідчить про незначну тенденцію до посилення психологічних навичок, що відповідає вищим рівням агресії. Висновки. Представлені результати підкреслюють важливість врахування гендерного та університетського контекстів щодо оцінки психологічних навичок та рівня агресії у спортсменів. Отримані під час дослідження висновки можуть слугувати основою для розробки цільових програм підготовки та стратегій підтримки, спрямованих на покращення результативності та благополуччя спортсменів

Вплив адаптованої фізичної активності та інклюзивного спорту на мотивацію та психологічне здоров’я дітей з інвалідністю: Рандомізоване контрольоване дослідження

Background. Adapted activities have relied on pedagogical, organizational and material adaptations to ensure equitable and beneficial participation for all students. Objectives. This study aimed to examine the influence of adapted physical education and involvement in school para-athletics on the motivation to engage in sports practice and the psychological well-being of students with motor disabilities. Materials and methods. The present study involved 96 students with motor disabilities (mean age: 16.79 ± 0.87 years) enrolled in Moroccan public schools. Participants were categorised into three groups based on para-athletics classification: 30% in class 30, 40% in classes 40, and 30% in class 50. Participants were randomly assigned to one of three groups: a control group with no structured intervention, a group following an adapted physical education (APE) programme (24 sessions), and a third group combining the APE programme with additional para-athletics training, including competitions, over a three-month period (24 sessions).The study utilised the SMS-28 scale to measure motivation and Carol Ryff’s scale to assess the level of psychological well-being, with evaluations conducted pre- and post-intervention. Results. The findings indicated that the APE+Para-Athletics group showed notable enhancements in nearly all domains of motivation, including a 205% increase in intrinsic motivation to stimulation. Additionally, it was observed improvementsin psychological well-being, particularly in autonomy and positive relationships with others. In comparison, the control group demonstrated minimal change, while the APE group also recorded improvements, albeit to a lesser extent than the group combining the two programs. Conclusions. This study confirms that the combination of APE and inclusive sport, including para-athletics, is an effective strategy for optimizing the motivation and psychological well-being of students with motor disabilities.Історія питання. Адаптовані види активності спираються на педагогічні, організаційні та матеріальні адаптації для забезпечення рівноправного та корисного залучення всіх учнів. Мета дослідження. Це дослідження мало на меті вивчити вплив адаптованого фізичного виховання та залученості до шкільної параатлетики на мотивацію до спортивної практики та психологічне благополуччя учнів з порушеннями рухових функцій. Матеріали та методи. У представленому дослідженні взяли участь 96 учнів з порушеннями розвитку моторних функцій (середній вік: 16,79 ± 0,87 років), які навчаються в марокканських державних школах. Учасників було розподілено на три групи відповідно до параатлетичної класифікації: 30% у класі 30, 40% у класах 40 та 30% у класі 50. Досліджуваних було рандомізовано в одну з трьох груп: контрольну групу без структурованоїінтервенції, групу, яка займалася за програмою адаптованого фізичного виховання (AФВ) (24 заняття), і третю групу, яка поєднувала програму AФВ з додатковими тренуваннями з параатлетики, включаючи змагання, впродовж тримісячного періоду (24 заняття). У дослідженні використовувалася шкала вимірювання спортивної мотивації SMS-28 (The Sport Motivation Scale) та шкала для оцінки рівня психологічного благополуччя за методикою Керол Ріфф (Carol Ryff’s scale of Psychological Well-being), причому оцінювання показниківпроводилося на перед- та постінтервенційному етапах дослідження. Результати. Результати дослідження свідчать про те, що група учасників програми, у якій застосовувалась методика AФВ та тренування з параатлетики продемонструвала помітне поліпшення показників майже у всіх аспектах мотивації, включаючи 205% зростання внутрішньої мотивації до стимулювання. Крім того, спостерігалося покращення психологічного благополуччя, зокрема, самостійності та позитивних стосунків з оточуючими. Для порівняння, контрольна група продемонструвала мінімальні зміни, тоді як у групі АФВ також було відзначено поліпшення показників, хоча й меншою мірою, ніж у групі, що поєднувала обидві програми. Висновки. Це дослідження підтверджує, що поєднання АФВ та інклюзивного спорту, зокрема параатлетики, є ефективною стратегією щодо оптимізації мотивації та психологічного благополуччя учнів з порушеннями рухових функцій

Індивідуалізація силового тренування із використанням профілю вертикальної сили-швидкості у вертикальному стрибку та його вплив на спортивну результативність: Систематичний огляд

Background. The individualization of strength training represents a promising strategy for enhancing performance in high-speed actions, such as jumping and sprinting. The vertical force-velocity (F-v) profile allows for the identification of individual imbalances between force and velocity in vertical jumping. Objectives. This systematic review aimed to analyze the effects of individualized strength training programs based on the vertical F-v profile on jump and sprint performance. Materials and methods. A comprehensive search was conducted in scientific databases following PRISMA guidelines, analyzing eight studies that met the inclusion criteria. The study involved a total of 353 subjects over 18 years of age participated, including athletes, students, and professional dancers. The training protocols encompassed two weekly sessions over a period of 7 to 12 weeks, using exercises such as squats and vertical jumps, tailored to each individual’s F-v profile. Results. The main results indicated significant improvements in countermovement jump (CMJ), squat jump (SJ), and sprint performance, with greater gains observed in groups that received optimized training based on the F-v profile. The findings were consistent with previous research highlighting the effectiveness of the F-v profile for planning more specific and effective training programs. However, methodological differences were identified among studies, particularly in exercise selection and training volume. Conclusions. It is concluded that individualized training based on the vertical force-velocity profile is effective in enhancing performance in disciplines requiring explosive actions. This tool allows for optimized strength training programming.Історія питання. Індивідуалізація силових тренувань є перспективною стратегією для підвищення результативності під час виконанні швидкісних дій, як-от стрибки та спринт. Профіль вертикальної сили-швидкості (F-v) дозволяє виявити індивідуальні дисбаланси між силою та швидкістю у вертикальних стрибках. Мета дослідження. Цей систематичний огляд мав на меті проаналізувати вплив індивідуалізованих програм силових тренувань, розроблених на основі вертикального профілю F-v, на результативність стрибків та спринту. Матеріали та методи. Проведено комплексний пошук у наукометричних базах даних згідно з рекомендаціями PRISMA, під час якого було проаналізовано вісім досліджень, які відповідали критеріям включення. У дослідженні взяли участь 353 особи віком старше 18 років, включаючи спортсменів, студентів та професійних танцюристів. Протоколи тренувань передбачали проведення двох щотижневих занять протягом періоду від 7 до 12 тижнів із використанням таких вправ, як присідання та вертикальні стрибки, адаптованих до індивідуального профілю F-v кожної особи. Результати. Основні результати показали значне поліпшення результативності у стрибках з контррухом (КРС), стрибках із присіду (ПС) та спринті, причому більші досягнення спостерігалися в групах, які отримували оптимізоване тренування на основі профілю F-v. Отримані дані відповідали результатам попередніх досліджень, які підкреслюють ефективність застосування профілю F-v для планування більш конкретних і дієвих програм тренувань. Однак між дослідженнями встановлено методологічні відмінності, зокрема у виборі вправ та обсязі тренувань. Висновки. Зроблено висновок про ефективність проведення індивідуалізованого тренування на основі вертикального профілю сили-швидкості щодо підвищення результативності в дисциплінах, що вимагають вибухових дій. Зазначений інструмент дозволяє скласти оптимізовану програму силового тренування

Фізичне виховання на основі когнітивно-рефлексивного моторного навчання сприяє підвищенню здібностей до критичного мислення: Чи демонструє модель аналізу Раша значущі докази?

Background. This study addresses the need to enhance cognitive-reflective competencies in physical education, which often prioritizes mastering basic sports skills at the expense of cognitive development. In the information era, critical thinking is a crucial cognitive-reflective skill that must be fostered. Objectives. The study aimed to examine the structural design of instructional didactics and to assess changes in the difficulty levels of critical thinking among students in physical education settings. Materials and methods. A posttest-only control group design was employed, with critical thinking data collected after the physical education sessions. The study involved two groups: an experimental class that integrated cognitive learning through tennis and a control class that participated in futsal extracurricular activities, each comprising 30 junior high school students (aged 13-14 years). Results. Results analyzed using RASCH modelling revealed significant shifts in critical thinking difficulty levels. Specifically, indicators of critical thinking, including inference, assumption recognition, deductive reasoning, interpretation, and argument assessment, showed a 70% reduction in difficulty for students in the experimental group compared to those in the control group. Conclusions. These findings suggest that cognitive-reflective learning in physical education can significantly enhance students’ critical thinking abilities, with students in the experimental class demonstrating higher critical thinking skills than their counterparts in the control group.Історія питання. У цьому дослідженні розглядається питання необхідності підвищення когнітивно-рефлексивних компетентностей у фізичному вихованні, в якому часто надається пріоритет оволодінню базовими спортивними навичками за рахунок когнітивного розвитку. В інформаційну епоху критичне мислення є ключовою когнітивно-рефлексивною навичкою, яку необхідно розвивати. Мета дослідження. Мета дослідження полягала у вивченні структурної моделі інструктивної дидактики та оцінці змін у рівнях складності критичного мислення серед учнів у контексті фізичного виховання. Матеріали та методи. Застосовано посттестовий дизайн контрольної групи, в якому збір даних щодо критичного мислення проводився після занять з фізичного виховання. До дослідження було залучено дві групи: експериментальний клас, який інтегрував когнітивне навчання через теніс, та контрольний клас, який брав участь у позакласних заняттях з футзалу, кожна з яких складалася з 30 учнів середньої школи (віком 13-14 років). Результати. Аналіз результатів із застосуванням моделювання Раша виявив значні зміни в рівнях складності критичного мислення. Зокрема, показники критичного мислення, включаючи інференцію, розпізнавання припущень, дедуктивне міркування, інтерпретацію та оцінку аргументів, показали зниження складності на 70% для учнів експериментальної групи порівняно з учасниками контрольної групи. Висновки. Отримані результати свідчать про те, що когнітивно-рефлексивне навчання у фізичному вихованні сприяє значному поліпшенню здібностей учнів до критичного мислення, оскільки учні експериментального класу демонструють кращі навички критичного мислення, ніж їхні однолітки з контрольної групи

Визначення автентичності тесту "Y баланс” реалізованого інтелектуальним програмованим інструментом у інклюзивному фізичному вихованні

Objectives. The study aimed to investigate the authenticity of the Y Balance Test for the lower quarter (LQYBT), implemented by a developed intelligent programmable tool for students after blast TBI with acoustic trauma. Materials and methods. At the theoretical level, analysis, synthesis, systematization, and generalization were used, while at the empirical level, technical modeling, applied programming, a pedagogical experiment using the LQYBT, and mathematical statistics were employed. The study sample consisted of first-year students after mild blast TBI with acoustic trauma. Results. The results are presented in a developed intelligent programmable tool for LQYBT implementation. The development of the tool involved using the MPU-6050 GY-521 module, which is placed into the sole of the footwear intended to perform LQYBT. Another element of the developed tool is “intelligent vectors”, which are placed on the axes of LQYBT execution and consist of a matrix of pressure sensors. This matrix registers pressure changes at the points of contact for the student’s foot and automatically identifies loss of balance, foot movement, or errors related to changes in body position. Integrating information from the MPU-6050 GY-521 module and “intelligent vectors” is facilitated by using the Arduino Uno board comprising the ATmega328P microcontroller as the main processor and the ATmega16U2 microcontroller for communication with a PC via a USB port. The board recognizes signals and transmits them sequentially to a PC, where they are processed by the developed software and displayed on the screen. Wireless infrared communication is used to transmit the signal. A key feature of this smart tool is the use of artificial intelligence. The reliability and validity indicators of LQYBT after blast TBI with acoustic trauma, when the results are recorded by the teacher, correspond to the “average” and “acceptable” levels. When using the developed tool, they reached the “high” level. Conclusions. The findings suggest that using an intelligent programmable tool for the implementation of LQYBT is a powerful means of monitoring the current state of balance in students after blast TBI with acoustic trauma in real time, its permanent analysis and forecasting, for making timely and adequate management decisions regarding the rehabilitation program in the process of inclusive physical education.Мета дослідження полягала у дослідженні автентичності тесту Y- балансу для нижньої частини тіла (LQYBT), реалізованого розробленим інтелектуальним програмованим інструментом для студентів після легкої вибухової черепно-мозкової травми, ускладненою акуборотравмою. Maтеріал та методи. На теоретичному рівні використано аналізу, синтезу, систематизації, узагальнення; емпіричному – технічного моделювання, прикладного програмування, педагогічного експерименту з використанням LQYBT, математичної статистики. Досліджувана вибірка складалась із 24 студентів 1-го курсу після легкої вибухової черепно-мозкової травми, ускладненою акуборотравмою. Результати представляємо у розробленому інтелектуальному програмованому інструменту для реалізації LQYBT. Для створення інструменту використали модуль MPU-6050 GY-521, який розміщено у підошві взуття для виконання LQYBT. Ще одним елементом розробленого інструменту є «інтелектуальні вектори», які розмістили на осях виконання LQYBT і які складаються з матриці датчиків тиску. Така матриця реєструє зміни тиску в точках дотику ноги студента та автоматично ідентифікує втрату рівноваги, пересування ноги або помилки, пов’язані зі зміною положення тіла. LQYBT з використанням розробленого інтелектуального програмованого інструменту реалізується наступним чином. Студент одягає спеціальне взяття з вбудованим модулем MPU-6050 GY-521 та займає вихідне положення у центрі «інтелектуальних векторів», на яких розміщено матриці датчиків тиску. Сигнали, які виникають у модулі та у датчиках тиску при виконанні тестового завдання студентом, передаються на плату Arduino Uno. У платі сигнали розпізнаються та передаються послідовно на ПК, де обробляються програмним забезпеченням та відображаються на екрані з допомогою програмного інтерфейсу користувача. У розробці використано технологію штучного інтелекту, а саме нейромережі для обробки, як от сортування та пошуку великих обсягів даних тестування. Отримані показники надійності та валідності LQYBT після легкої вибухової черепно-мозкової травми, ускладненою акуборотравмою, у разі фіксації результатів викладачем, відповідні рівню «середній» та «прийнятний». У разі використання розробленого інструменту – досягли рівня «високий». Висновки. Використання інтелектуального програмованого інструменту для реалізації LQYBT є потужним засобом моніторингу поточного стану рівноваги студентів після легкої вибухової черепно-мозкової травми, ускладненою акуборотравмою, в режимі реального часу, його перманентного аналізу й прогнозування, для прийняття своєчасних і адекватних управлінських рішень у інклюзивному фізичному вихованні