COVID-19: ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ЛІКУВАННЯ. ТРАНСФОРМАЦІЯ УЯВЛЕНЬ ПРО ІНТЕНСИВНУ ТЕРАПІЮ КОРОНАВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ

Introduction. Given the lack of effective specific antiviral therapy for COVID-19, the main focus is currently on symptomatic and respiratory support. Almost all hospitalized patients are recommended to undergo oxygen therapy, while the WHO recommended extracorporeal membrane oxygenation for patients with refractory hypoxemia. Aim. To analyze the complex of intensive care in patients with COVID-19, to evaluate the results of respiratory support and treatment. Materials and methods. In the SIS «CHIT» SAD for the period from 09/10/2020 to 05/10/2021, 332 patients were treated. There were 22 deaths among the patients. The mortality rate was 6.6%. A total of 327 patients were admitted to the infectious intensive care unit and were treated there. Of these, 277 patients were classified as having moderate disease, and 50 as severe disease. Despite the full range of treatment, including respiratory therapy, the condition of 58 patients with moderate severity and 42 patients classified as severe progressively deteriorated, requiring their transfer to the intensive care unit. Thus, a total of 100 patients were transferred from the infectious intensive care unit to the intensive care unit, of whom 17 (17%) died. In addition, 5 critically ill patients with multiple organ failure syndrome were admitted to the intensive care unit directly from the admission department, who subsequently died. Of the 277 patients with moderate severity and 100 patients classified as severe, 219 and 83 patients, respectively, were successfully treated and discharged home. In patients with COVID-19, SpO2, ECG, heart rate, respiratory rate, blood pressure and body temperature were monitored. Chest CT scan, humoral studies for the diagnosis of cytokine storm (CRP, IL-6, D-dimer) were performed. The experience of treating patients with COVID-19 was analyzed. Results. The algorithm for providing care for ARF included a step-by-step approach in choosing respiratory therapy for COVID-19. The recommended criterion for the effectiveness of mechanical ventilation, drug therapy and process dynamics is the ratio of total dead space ventilation per minute to total lung ventilation per minute [VD (ml/min)/VE (ml/min)]. The average value of the VD/VE indicator is about 0.3. It has been proven that as the process progresses and the condition worsens, it increases, and as lung function is restored and ARDS is eliminated, it decreases. Conclusions. Of the 332 patients with COVID-19 hospitalized and treated at the SIS «CIHT» SAD for the period from 01.02.2021 to 01.06.2021, 310 patients were discharged. The mortality rate was 6.6%.Вступ. Зважаючи на відсутність ефективної специфічної противірусної терапії COVID-19 на даний час основну увагу приділяють симптоматичній і респіраторній підтримці. Майже всім госпіталізованим пацієнтам рекомендовано проводити кисневу терапію, при цьому ВООЗ рекомендувала екстракорпоральну мембранну оксигенацію пацієнтам з рефрактерною гіпоксемією. Мета. Провести аналіз комплексу інтенсивної терапії у хворих з COVID-19, оцінити результати респіраторної підтримки та лікування. Матеріали та методи. У ДНУ «ЦІТОЗ» ДУС за період з 10.09.2020 р. по 10.05.2021 р. було проліковано 332 пацієнтів. Померло 22 пацієнти. Летальність склала 6,6%. Поступали в інфекційне відділення інтенсивної терапії і там лікувалися 327 пацієнтів. Із них, середньої тяжкості складали 277 хворих, тяжкі – 50. У 58 пацієнтів середньої тяжкості та 42 тяжких хворих, незважаючи на проведення всього комплексу лікування, включаючи і респіраторну терапію, стан прогресивно погіршувався, що потребувало їх переводу до блоку реанімації. Таким чином, з інфекційного відділення інтенсивної терапії до блоку реанімації було переведено всього 100 пацієнтів, з яких померло 17 (17%). Крім того, до блоку реанімації напряму з приймального відділення поступило 5 вкрай тяжких хворих з синдромом поліорганної недостатності, які надалі померли. З 277 пацієнтів середньої тяжкості, та з 100 тяжких хворих були успішно проліковані та виписані додому 219 і 83 пацієнтів відповідно. У пацієнтів з COVID-19 моніторували SpO2, ЕКГ, ЧСС, ЧД, КЛС, АТ і температуру тіла. Проводили КТ грудної клітини, гуморальні дослідження для діагностики цитокінового шторму (СРБ, ІЛ-6, D-димер). Результати. Проаналізовано досвід лікування хворих на COVID-19. Алгоритм надання допомоги при ОДН включав покроковий підхід у виборі респіраторної терапії COVID-19. Рекомендований критерій ефективності проведеної ШВЛ, медикаментозної терапії та динаміки процесу – це відношення загальної вентиляції мертвого простору за хвилину до загальної вентиляції легень за хвилину [VD (мл/хв)/VE (мл/хв)]. Середнє значення показника VD/VE близько 0,3. Доведено, що у міру прогресування процесу і погіршення стану він зростає, а в міру відновлення функції легень, усунення ГРДС – зменшується. Висновки. З 332 хворих на COVID-19, госпіталізованих та пролікованих у ДНУ «ЦІТОЗ» ДУС за період з 01.02.2021 р. по 01.06.2021 р., виписано 310 пацієнтів. Летальність склала 6,6%

ОСНОВНА КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 1 ТИПУ ТА ДІАБЕТИЧНУ НЕФРОПАТІЮ В ПЕРСПЕКТИВІ ОЦІНКИ ГРУП РИЗИКУ

Introduction. Diabetes mellitus is the most common metabolic disease in children, the prevalence of which has increased markedly worldwide in recent decades. Children and adolescents with type 1 diabetes are at increased risk of developing microvascular complications, including diabetic nephropathy. The critical impact of childhood diabetes on morbidity and mortality in the future requires us to rationally use all available tools and resources for the intensive development of new diagnostic mechanisms. Aim. To study the basic anamnestic, clinical, laboratory, instrumental, and functional characteristics of pediatric patients with type 1 diabetes and diabetic nephropathy in order to identify potential risk factors for diabetic nephropathy for further studies, taking into account specific markers. Materials and methods. A comprehensive examination was conducted, which is basic for all patients: 150 children with type 1 diabetes, diabetic nephropathy, and a control group aged from 3 to 18 years in the endocrinology department of Children’s Clinical Hospital №6. Statistical analysis and data processing were performed using GraphPad Prism 10.0 for Windows (USA, San Diego, California). Results. Data on physical development, hematological, and biochemical parameters of patients with diabetes mellitus and diabetic nephropathy were analyzed. Renal dysfunction in the early stage of diabetic nephropathy shows a higher degree of microalbuminuria and an increased glomerular filtration rate compared with the group of patients with type 1 diabetes mellitus. Conclusions. An analysis of basic clinical, laboratory, and anamnestic data in children with type 1 diabetes and diabetic nephropathy was conducted, which is the basis for further studies to identify potential risk factors for the formation of diabetic nephropathy through a comprehensive analysis of basic and specific molecular markers.Вступ. Цукровий діабет є найпоширенішим метаболічним захворюванням у дітей, превалентність якого помітно зросла у світі впродовж останніх десятиліть. Діти та підлітки з цукровим діабетом І типу мають підвищений ризик розвитку мікросудинних ускладнень, включаючи діабетичну нефропатію. Критичний вплив дитячого діабету на захворюваність та смертність у майбутньому вимагає від нас раціонально задіяти всі наявні інструменти та ресурси для інтенсивного розвитку нових діагностичних механізмів. Мета. Вивчити базисні анамнестичні, клініко-лабораторні, інструментальні, функціональні характеристики педіатричних пацієнтів з цукровим діабетом І типу да діабетичною нефропатією з метою виявлення потенційних факторів ризику діабетичної нефропатії з метою подальших досліджень з урахуванням специфічних маркерів. Матеріали та методи. Проведено комплексне обстеження, що є базовим для всіх пацієнтів, 150 дітей з ЦД I типу, діабетичною нефропатією та групою контролю від 3 до 18 років у ендокринологічному відділенні дитячої клінічної лікарні №6. Статистичний аналіз, обробка даних, за допомогою GraphPad Prism 10.0 для Windows (США, Сан-Дієго, Каліфорнія). Результати. Проаналізовано дані фізичного розвитку, гематологічні, та біохімічні параметри пацієнтів з цукровим діабетом та діабетичною нефропатією. Порушення функції нирок на ранній стадії діабетичної нефропатії показує вищий ступінь мікроальбумінурії, підвищення швидкості клубочкової фільтрації, порівняно з групою хворих на цукровий діабет І типу. Висновки. Проведений аналіз базисних клінічних, лабораторних та анамнестичних даних у дітей з ЦД І типу та ДН, що є підґрунтям для подальших досліджень з визначенням потенційних факторів ризику формування ДН шляхом комплектного аналізу базисних та специфічних молекулярних маркерів

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ ФАКТОРІВ НА ІНТЕГРАЦІЮ ІНШОМОВНИХ ДІТЕЙ ДО ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ: ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ З ТОЧКИ ЗОРУ СОЦІАЛЬНОЇ МЕДИЦИНИ

Introduction. The integration of non-native language children into Czech primary schools is a complex process that requires the coordinated efforts of school management and the entire educational system. This process not only affects the academic performance of students but also plays a significant role in their mental and physical health, social adaptation, and equality within society. From a social medicine perspective, this integration is crucial for ensuring social equality and promoting mental health by reducing social isolation and improving the life prospects of these children. Aim. The aim of this study is to explore how schools approach the integration of non-native language children in Czech primary schools. It aims to analyze the strategies and methods that have been proven effective and to identify challenges and shortcomings in current practices. Additionally, the study highlights the social and medical aspects of this integration process. This study was conducted as part of the GAJU 101/2022/S project and approved by the ethics committee under 008/2022. Materials and methods. This research employs a qualitative methodology and is based on semi-structured interviews with 21 primary school principals from the South Bohemian Region of the Czech Republic. The interviews focus on how schools organize and manage the integration process, the types of support provided by schools and external organizations, the strategies used for effective integration, and the challenges encountered by both students and schools. The collected data was analyzed using open coding, which allowed the identification of key themes and patterns related to the integration process. Results. The findings revealed that integration is highly individualized and depends significantly on student motivation, support from school management, and the broader social environment. Schools implement various integration strategies, including individualized learning plans, additional Czech language lessons, teaching assistants, and psychological support. However, there are considerable disparities in the resources available to schools. While some schools have well-established support systems, others face financial and staffing shortages. The lack of translators and professionals who can provide linguistic and social support further complicates the integration process. A key issue identified in the study is the insufficient material and human resources to ensure effective and high-quality integration. Conclusions. The integration of non-native language children into Czech schools is a vital social and medical issue that directly impacts social equality and the health of students. Properly organized integration reduces social isolation, positively influencing both the mental and physical well-being. The study underscores the need for flexible, individualized integration approaches that address the specific needs of each student. It also emphasizes the critical role of school management and interdisciplinary collaboration in fostering an inclusive environment. These findings are important for educational policy and practice, as they highlight the necessity for enhanced school support in response to increasing linguistic and cultural diversity in the school system.Вступ. Інтеграція дітей, мова навчання яких не є рідною, до чеських початкових шкіл є складним процесом, що вимагає скоординованих зусиль керівництва шкіл і всієї освітньої системи. Цей процес не тільки впливає на академічну успішність учнів, але й відіграє значну роль у їхньому психічному та фізичному здоров’ї, соціальній адаптації та рівності в суспільстві. З точки зору соціальної медицини, ця інтеграція має вирішальне значення для забезпечення соціальної рівності та зміцнення психічного здоров’я шляхом зменшення соціальної ізоляції та покращення життєвих перспектив цих дітей. Мета. Метою цього дослідження є вивчення того, як школи підходять до інтеграції дітей з нерідною мовою навчання в чеських початкових школах. Воно спрямоване на аналіз стратегій і методів, які довели свою ефективність, а також на виявлення викликів і недоліків у поточній практиці. Крім того, дослідження висвітлює соціальні та медичні аспекти цього процесу інтеграції. Це дослідження було проведено в рамках проєкту GAJU 101/2022/S і схвалено етичним комітетом під номером 008/2022. Матеріали та методи. Це дослідження використовує якісну методологію і базується на напівструктурованих інтерв’ю з 21 директором початкової школи з Південночеського регіону Чеської Республіки. Інтерв’ю зосереджені на тому, як школи організовують та керують процесом інтеграції, які види підтримки надають школи та зовнішні організації, які стратегії використовують для ефективної інтеграції, а також на викликах, з якими стикаються як учні, так і школи. Зібрані дані були проаналізовані за допомогою відкритого кодування, що дозволило виявити ключові теми та закономірності, пов’язані з процесом інтеграції. Результати. Результати дослідження показали, що інтеграція є дуже індивідуалізованою і значною мірою залежить від мотивації учнів, підтримки з боку керівництва школи та ширшого соціального середовища. Школи впроваджують різні стратегії інтеграції, включаючи індивідуальні навчальні плани, додаткові уроки чеської мови, асистентів вчителів та психологічну підтримку. Однак існують значні розбіжності в ресурсах, доступних школам. У той час як деякі школи мають добре налагоджені системи підтримки, інші стикаються з фінансовими та кадровими проблемами. Брак перекладачів і фахівців, які можуть надати лінгвістичну та соціальну підтримку, ще більше ускладнює процес інтеграції. Ключовою проблемою, виявленою в дослідженні, є недостатність матеріальних і людських ресурсів для забезпечення ефективної та якісної інтеграції. Висновки. Інтеграція дітей, для яких чеська не є рідною мовою, до чеських шкіл є життєво важливим соціальним і медичним питанням, яке безпосередньо впливає на соціальну рівність і здоров’я учнів. Правильно організована інтеграція зменшує соціальну ізоляцію, позитивно впливаючи як на психічне, так і на фізичне благополуччя учнів. Дослідження підкреслює необхідність гнучких, індивідуалізованих підходів до інтеграції, які враховують специфічні потреби кожного. Воно також підкреслює вирішальну роль шкільного менеджменту та міждисциплінарної співпраці у створенні інклюзивного середовища. Ці висновки є важливими для освітньої політики і практики, оскільки вони підкреслюють необхідність посилення підтримки шкіл у відповідь на зростаюче мовне і культурне розмаїття в шкільній системі

ПЕРЕХРЕСНИЙ СИНДРОМ АЛЕРГІЧНОГО КОНТАКТНОГО ДЕРМАТИТУ ТА АТОПІЧНОГО ДЕРМАТИТУ: ФОКУС НА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТІВ І КЛІНІЧНІ ВИПАДКИ

Introduction. The combination of atopic dermatitis (AD) with allergic contact dermatitis (ACD) or the occurrence of ACD on the background of AD has been called overlap syndrome. Due to the debilitating symptom complex, which includes itching, discomfort, pain, sleep disturbances and psychological disorders, the overlap syndrome (OS) of ACD and AD has a significant negative impact on the quality of life. Aim. To determine the effectiveness of integrating a sedative component into the treatment regimen of ACD and AD overlap syndrome in the context of impact on patients’ quality of life. Materials and methods. Based at the Department of Dermatovenereology, Clinical and Laboratory Immunology of the Shupyk National Healthcare University of Ukraine, 68 patients with a confirmed diagnosis of AD and ACD overlap syndrome were treated. To assess the impact of the disease on the quality of life, the questionnaire "QLI-OS-AD/ACD-2024" was used. Results. Assessment of the patients' quality of life showed that both in the study group, whose patients received a sedative complex of magnesium and melatonin in the OS ACD and AD management scheme, and in the control group, after the treatment, the quality of life indicators predictably improved. Treatment significantly increases the proportion of patients who assess the impact of the disease on their quality of life as "insignificant" and reduces the proportion of those who recognize the impact as "significant" or as one that brings "significant deterioration." The proportion of patients with anxiety in the study group decreased by half, and the proportion of patients with insomnia – by 41.0%; on the other hand, in the control group, patients with anxiety decreased by 21.1%, and the number of patients suffering from insomnia decreased by only 14.4%. Conclusions. Integration of a sedative combination of magnesium, melatonin and vitamin B6 into the complex therapy regimen for OS ACD and AD leads to a more significant improvement in the quality of life of dermatological patients by reducing the manifestations of depression, anxiety and insomnia. The questionnaire "QLI-OS-AD/ACD-2024" allows the practicing physician to quickly and inexpensively assess the degree of impact of AD and ACD overlap syndrome on the patients’ quality of life.Вступ. Поєднання атопічного дерматиту (АД) з алергічним контактним дерматитом (АКД) або виникнення АКД на тлі АД отримало назву оверлап-синдрому. Через виснажливий симптомокомплекс, що включає свербіння, дискомфорт, біль, порушення сну та психологічні розлади, оверлап-синдром (ОС) AКД та АД має значний негативний вплив на якість життя. Мета. Визначити ефективність інтеграції у схему лікування ОС АКД та АД седативного компонента в контексті впливу на якість життя хворих. Матеріали та методи. На базі кафедри дерматовенерології, клінічної і лабораторної імунології НУОЗУ ім. П. Л. Шупика було проведено лікування 68 хворих з підтвердженим діагнозом оверлап-синдрому АД та АКД. Для оцінки впливу захворювання на якість життя використана анкета-опитувальник «QLI-OS-AD/ACD-2024». Результати. Оцінка якості життя хворих показала, що як у групі дослідження, пацієнти якої у схемі менеджменту ОС АКД та АД отримували седативний комплекс магнію та мелатоніну, так і у групі контролю після проведеного лікування показники якості життя прогнозовано покращились. Лікування значно збільшує питому вагу пацієнтів, що оцінюють вплив захворювання на якість свого життя як «незначний» та зменшує частку тих, хто визнає вплив «суттєвим» або таким, що приносить «значне погіршення». Питома вага пацієнтів з тривожністю в групі дослідження зменшилась вдвічі, а частка хворих з інсомнією на 41,0%; натомість у групі контролю хворих з тривожністю поменшало на 21,1%, а кількість пацієнтів, що страждають на безсоння знизилася лише на 14,4%. Висновки. Інтеграція седативного комбінованого препарату магнію, мелатоніну та вітаміну B6 у схему комплексної терапії ОС АКД та АД призводить до більш значущого покращення якості життя дерматологічних хворих за рахунок зменшення проявів депресії, тривожності та безсоння. Анкета-опитувальник «QLI-OS-AD/ACD-2024» надає можливість практикуючому лікарю швидко і без зайвих витрат оцінити ступінь впливу оверлап-синдрому АД і АКД на якість життя пацієнтів

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ПІСЛЯ ЕНДОВАСКУЛЯРНОГО ПРОТЕЗУВАННЯ АОРТИ ТА ОПТИМАЛЬНОЇ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ ТЕРАПІЇ У ПАЦІЄНТІВ З НЕУСКЛАДНЕНОЮ ДИСЕКЦІЄЮ НИЗХІДНОГО ВІДДІЛУ ГРУДНОЇ АОРТИ ТИПУ В

Introduction. Thoracic endovascular aortic repair (TEVAR) is considered a minimally invasive intervention, but the impact of this intervention on quality of life has not yet been fully evaluated. Aim. To analyze patient quality of life and compare outcomes between patients treated with TEVAR in combination with optimal medical therapy versus optimal medical therapy alone. Materials and methods. The retrospective study included adult patients (over 18 years old) who were hospitalized at the State Institution "Heart Institute of the Ministry of Health" between 2018 and 2024 due to dissection of the descending thoracic aorta. Depending on the method of treatment for uncomplicated type B aortic dissection. All patients were divided into two groups: group A – patients who were initially prescribed TEVAR with optimal medical therapy (OMT) and group B – patients who were initially prescribed OMT. Quality of life was assessed using the SF-36 questionnaire. Results. The value of the mental component according to the SF-36 questionnaire at the 3rd year of observation was not significantly different between the study groups (47.0 (39.5; 55.5) points vs. 38 (30.0; 41.0), p=0.093). Patients of group A had significantly higher total values of the physical component of quality of life compared to group B (51.0 (41.5; 54.5) points versus 42.0 (38.0; 47.0) points, p=0.032 ), while patients of group A were characterized by significantly higher values of the parameter "Physical functioning" (59.5; 75.0) points versus 64 (51.0; 68.0) points, p=0.043 and "Pain" (89 ( 71.5;95) points against 77(61.0;91.0) points, p=0.038) in comparison with patients of group B. On the basis of multivariate regression, three independent factors influencing the physical component were established – the presence in the anamnesis of patients with arterial hypertension of the 3rd degree (p=0.021), chronic renal failure (p=0.039) and low adherence to medication (p=0.033) and two independent factors influencing the mental component of quality of life – the presence of arterial hypertension of the 3rd degree in the patient's anamnesis (p=0.011) and the need for intervention on the aorta during the observation period (p=0.021). Conclusions. TEVAR is safe and effective in patients with type B aortic dissection with favorable clinical and quality-of-life outcomes.Вступ. Ендоваскулярне протезування грудної аорти (TEVAR) вважається мініінвазивним втручанням, однак вплив даного втручання на якість життя ще не повністю оцінено. Мета. Проаналізувати якість життя пацієнтів та порівняти результати між пацієнтами, які отримували TEVAR разом з оптимальною медикаментозною терапією проти ізольованої оптимальної медикаментозної терапії. Матеріали та методи. В дане ретроспективне дослідження включені дорослі пацієнти (від 18 років), які були госпіталізовані у Державну установу «Інститут серця Міністерства охорони здоров’я» в період з 2018 року по 2024 рік з приводу розшарування низхідного відділу грудної аорти. Залежно від методу лікування розшарування низхідного відділу грудної аорти усіх пацієнтів було розділено на дві групи: група А – пацієнти, яким початково призначили ендоваскулярне протезування аорти (TEVAR) з оптимальною медикаментозною терапією (ОМТ) та група Б – пацієнти, яким початково призначили ОМТ. Оцінка якості життя проводилась з використанням опитувальника SF-36. Результати. Значення психічного компонента згідно опитувальника SF-36 на 3 році спостереження достовірно не відрізнялося між групами дослідження (47,0 (39,5;55,5) бали проти 38 (30,0;41,0), р=0,093). У пацієнтів групи А визначалися достовірно вищі сумарні значення фізичного компонента якості життя в порівнянні з групою Б (51,0 (41,5;54,5) бали проти 42,0 (38,0;47,0) бали, р=0,032), при цьому пацієнти групи А характеризувалися достовірно вищими значеннями параметра «Фізичне функціонування» (59,5;75,0) бали проти 64 (51,0;68,0) бали, р=0,043) та «Біль» (89 (71,5;95) бали проти 77(61,0;91,0) бали, р=0,038) в порівнянні з пацієнтами групи Б. На основі багатофакторної регресії встановлено три незалежні фактори, що впливали на фізичний компонент – наявність в анамнезі у пацієнтів артеріальної гіпертензії 3 ступеня (р=0,021), хронічної ниркової недостатності (р=0,039) та низька прихильність до фармакотерапії (р=0,033) і два незалежні фактори, що впливали на психічний компонент якості життя – наявність в анамнезі у пацієнтів артеріальної гіпертензії 3 ступеня (р=0,011) та потреба в втручанні на аорті під час періоду спостереження (р=0,021). Висновки. TEVAR може бути безпечним і ефективним у пацієнтів з дисекцією низхідного відділу грудної аорти типу В із сприятливими клінічними показниками та показниками якості життя

МОНІТОРИНГ СПЕКТРУ МІКРОБІОМУ СЕЧОВИВІДНИХ ШЛЯХІВ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ МЕДИКАМЕНТОЗНО-РЕЗИСТЕНТНИХ ФОРМ ПІСЛЯ ПАНДЕМІЇ COVID-19

Introduction. Analysis of the experienced COVID-19 pandemic, during which the use of antimicrobial drugs significantly increased, contributed to the greater spread of antibiotic resistance in the world, and led to the appearance of more "aggressive" forms of pathogens. It is imperative to study the impact of the COVID-19 pandemic on the growth of antimicrobial resistance in patients with urinary tract infections in order to improve the effectiveness of treatment. Aim. To assess the impact of the COVID-19 pandemic on changes in the microbial landscape of urine and antibiotic resistance in patients of the Poltava region. Materials and methods. A comparative analysis of the etiology and pathogen sensitivity in urinary tract infections was conducted on 300 patients over the period from 2018 to 2023 (Group I – 100 patients before the pandemic; Group II – 200 patients during the pandemic). Results. Urinary tract infections complicated the course for both Group I and Group II: nephrolithiasis (51% and 45%), abnormalities of the development of the urinary system (14% and 16%), benign prostatic hyperplasia (11% and 14%), diabetes (22.5% and 25%), pregnancy (1.5%). During bacteriological examination, a combination of two or more uropathogens was detected in 14% of the Group I and in 27% of the Group II. In the first group, the urine microbiome was dominated by Enterococcus faecalis (33.3%), Escherichia coli (16.6%), Streptococcus agalactiae (11.7%), Pseudomonas aeruginosa (8.3%), Klebsiella pneumoniae (5%), and Proteus spp. (1.7%). In the Group II, there was a doubling of Escherichia coli (29.4%) and a threefold increase of Klebsiella pneumoniae (13.6%) and Proteus spp. (5.5%). A significant decrease in the sensitivity of the main uropathogens to cephalosporins, fluoroquinolones, carbapenems, and nitrofuran derivatives was observed during the COVID-19 pandemic. Conclusions. When conducting a retrospective analysis, nephrolithiasis was the predominant cause of urinary tract infections in the reference and COVID period in both groups (51% and 45%). The frequency of urinary tract infections in diabetes has increased (25%). More than 80% of the pathogens belong to the intestinal microflora, which indicates a violation of the microbiome and bacterial translocation of uropathogens from the intestine, including due to the unreasonable use of antibiotics. Confirmation is the doubling of E. Сoli and tripling of Kl. pneumoniae in the Group II. A 2-fold increase in the combination of two or more uropathogens in the Group II (27% compared to 14%) indicates the association of pathogenic microflora in patients during the COVID-19 pandemic. Reducing the sensitivity of the main uropathogens to cephalosporins, fluoroquinolones, carbapenems and nitrofuran derivatives requires further study for more effective empiric antibiotic therapy. According to our research, the group of carbapenems should be preferred in women.Вступ. Одним із вартих уваги наслідків пандемії COVID-19, під час якої значно зросло застосування протимікробних препаратів, що сприяло більшому поширенню антибіотикорезистентності у світі, стала поява більш «агресивних» форм збудників. Вкрай необхідним є вивчення впливу пандемії COVID-19 на зростання антимікробної резистентності у хворих з інфекціями сечовивідних шляхів для підвищення ефективності лікування. Мета. Оцінити вплив пандемії COVID-19 на зміни мікробного пейзажу сечі та антибіотикорезистентності у хворих Полтавської області. Матеріали та методи. Проведено порівняльний аналіз етіології та чутливості збудників з інфекціями сечовивідних шляхів у 300 пацієнтів за період 2018–2023 р. (І група — 100 пацієнтів до пандемії; ІІ група — 200 пацієнтів під час пандемії). Результати. Інфекції сечовивідних шляхів ускладнили перебіг в І та ІІ групах: нефролітіазу (51% і 45%), аномалій розвитку сечовидільної системи (14% і 16%), доброякісної гіперплазії передміхурової залози (11% і 14%), цукрового діабету (22,5% і 25%), вагітності (1,5%). При бактеріологічному дослідженні поєднання двох і більше уропатогенів виявлено у 14% І групи та у 27% ІІ групи. В І групі в мікробіомі сечі переважали Enterococcus fecalis (33,3%), Escherichia сoli (16,6%), Streptococcus agalactiae (11,7%), Pseudomonas aeruginosа (8,3%) Klebsiella pneumoniae (5%), Proteus spp. (1,7%). У ІІ групі спостерігали збільшення удвічі Escherichia сoli (29,4%) та утричі Klebsiella pneumoniae (13,6%) та Proteus spp. (5,5%). Спостерігалося суттєве зменшення чутливості основних уропатогенів до цефалоспоринів, фторхінолонів, карбапенемів та похідних нітрофурану під час пандемії COVID-19. Висновки. При проведенні ретроспективного аналізу переважною причиною виникнення інфекцій сечовивідних шляхів в доковідний і ковідний періоди в обох групах був нефролітіаз (51% і 45%). Зросла частота розвитку інфекцій сечовивідних шляхів при цукровому діабеті (25%). Понад 80% збудників належать до кишкової мікрофлори, що вказує на порушення мікробіому та бактеріальну транслокацію уропатогенів із кишечника, в тому числі і за рахунок необґрунтованого вживання антибіотиків. Підтвердженням є збільшення удвічі E. Сoli та утричі Kl. pneumoniae у ІІ групі. Збільшення у 2 рази поєднання двох і більше уропатогенів у ІІ групі (27% порівняно з 14%) свідчить про асоціацію патогенної мікрофлори у хворих під час пандемії COVID-19. Зменшення чутливості основних уропатогенів до цефалоспоринів, фторхінолонів, карбапенемів та похідних нітрофурану потребує подальшого вивчення для більш ефективної емпіричної антибіотикотерапії. За нашими дослідами, групі карбапенемів слід надавати перевагу у жінок

НЕЗНІМНЕ ПРОТЕЗУВАННЯ МЕТАЛЕВИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ ЗУБІВ, ЙОГО ВИДИ, ХАРАКТЕРИСТИКА ТА МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ

Introduction. A wide variety of orthopedic structures, including artificial crowns, are used to treat defects in the hard tissues of teeth, but even today there is no material that is completely indifferent to the oral tissues and the body. The purpose of this work was to substantiate, based on a review of literary sources, the use of various types of fixed prosthetic metal structures to increase the effectiveness of orthopedic treatment of patients with defects of dental crowns. Materials and methods. Literature review was conducted using PubMed, Web of Science, SCOPUS, Google Scholar until April 2024. There were no restrictions on the date of publication or the language of scientific sources. Searches were conducted according to MeSH (Medical Subject Headings) using the following search terms: "unremovable prosthetics", "cast crowns", "stamped crowns", "mucous membrane", "materials science", "metal alloys", "tooth preparation", "galvanization". Used methods: bibliographic and analytical. Results. The most common unremovable constructions for restoring damaged teeth are artificial crowns. They have different design features and are used for different purposes, classified according to various characteristics, including the material of manufacture. The main materials: metal alloys based on iron, nickel, cobalt, chromium, silver, palladium, gold, plastic, and ceramic materials. The choice of a specific composition of the alloy depends on the requirements for the crown, such as strength, aesthetics, resistance to wear, as well as on the individual needs and financial capabilities of the patient. The most common types of crowns, which are made of metals or their alloys, are cast and stamped crowns. Complications arising from the use of crowns prompt scientists to search for optimal methods of material selection, design features of prostheses, improvement of their manufacturing technologies, development of methods and means to prevent negative consequences and side effects of fixed prosthetics. Conclusions. Unremovable orthopedic constructions are perceived by the organism as a foreign body and can contribute to the emergence and development of immune-inflammatory processes in the oral cavity. The study of complications arising from the use of non-removable orthopedic structures will allow finding out and clarifying the pathogenetic links in their development, which will provide a basis for the development of preventive measures for this category of dental patients.Вступ. На сьогоднішній день застосовують велику різноманітність ортопедичних конструкцій, у тому числі штучні коронки, для лікування дефектів твердих тканин зубів, але на даний момент немає інформації, яка була б повністю нейтральною відносно взаємодії між матеріалами та тканинами слизової оболонки, опорних зубів та організмом в цілому. Метою даної роботи було обґрунтувати на основі огляду літературних джерел застосування різних видів незнімних протезних металевих конструкцій для підвищення ефективності ортопедичного лікування пацієнтів з дефектами коронок зубів. Матеріали та методи. Огляд літератури проводився за допомогою PubMed, Web of Science, SCOPUS, Google Scholar до квітня 2024 року. Не було обмежень щодо дати публікації чи мови наукових джерел. Пошуки проводилися за термінами MeSH (Medical Subject Headings) з використанням таких пошукових термінів: «незнімне протезування», «цільнолиті коронки», «штамповані коронки», «слизова оболонка», «матеріалознавство», «сплави металів», «препарування зубів», «гальваноз». Використані методи: бібліографічний та аналітичний. Результати та обговорення. Найпоширенішими незнімними конструкціями є штучні коронки, які мають певні конструктивні особливості та застосовуються для різних цілей. Класифікують їх за різними ознаками, включаючи матеріал виготовлення. До основних матеріалів відносять сплави металів на основі заліза, нікелю, кобальту, хрому, срібла, паладію, золота, пластмаси, керамічні матеріали. Вибір конкретного складу сплаву залежить від вимог до коронки, таких як міцність, стійкість до зношування, а також від індивідуальних потреб та фінансових можливостей пацієнта. Найбільш поширеними видами коронок, які виготовляються з металів або їх сплавів є суцільнолиті та штамповані. Ускладнення, що виникають при використанні незнімних коронок, спонукають науковців до пошуку оптимальних методів вибору матеріалів, конструкційних особливостей протезів, вдосконалення технологій їх виготовлення, розробки методів і засобів для запобігання негативних наслідків та побічних ефектів при незнімному протезуванні. Висновки. Незнімні ортопедичні конструкції сприймаються організмом як чужорідне тіло і можуть сприяти виникненню та розвитку імунно-запальних процесів у ротовій порожнині. Дослідження ускладнень, що виникають при використанні незнімних ортопедичних конструкцій дозволять з’ясувати та уточнити патогенетичні ланки в їх розвитку, що надасть підставу для розробки профілактичних заходів для даної категорії стоматологічних пацієнтів

ОПЕРАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ТРАВМ ЖИВОТА ПРИ ПОЄДНАНІЙ ТРАВМІ ТА ПОЛІТРАВМІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СТРУКТУРИ І КОМПОНЕНТІВ АБДОМІНАЛЬНОГО ОПЕРАТИВНОГО ПРИЙОМУ (ПОВІДОМЛЕННЯ ДРУГЕ)

Introduction. Blunt abdominal trauma is recognized as one of the leading causes of preventable death among people of working age. In Ukraine, the system of anatomical and functional prediction of the course of trauma, which determines the time, volume, and sequence of surgical interventions for each specific casualty, is considered to be the most advanced technology for the treatment of polytrauma in general, and particularly of combined thoracoabdominal trauma. Aim. To research treatment tactics in patients with combined thoracoabdominal trauma through a retrospective expert analysis of the content of abdominal surgery for treatment of abdominal injuries. Materials and methods. Through a retrospective expert analysis of the operative techniques used to address abdominal injuries in 2009 patients with combined thoracoabdominal trauma, we identified 21 key components of the abdominal intervention. These techniques were applied in 306 (15.2%) abdominal surgeries, which ranged from exploratory laparotomies to various resection procedures. Results. It was found that 72 (23.5%) of the laparotomies were performed on an exploratory basis. No instances of nonoperative management of solid organs injuries or damage control procedures were observed. A comparative analysis of the distribution of surgical components between patients with combined thoracoabdominal trauma and those with polytrauma revealed a high level of consistency, with a statistically significant difference (p < 0.01). Conclusions. Thus, within the broader clinical context, the system of anatomical and functional prediction played a crucial role in determining the approach for treating abdominal injuries in patients with polytrauma. The optimization of surgical management for abdominal injuries in combined thoracoabdominal trauma hinges on avoiding exploratory laparotomies and incorporating surgical strategies outlined in the concepts of nonoperative management of solid organ injuries and damage control surgery.Вступ. Закрита травма живота визнана однією з основних причин смертності людей працездатного віку, якій можна запобігти. В Україні на даний час найбільш прогресивною технологією лікування політравми в цілому і поєднаної торакоабдомінальної травми зокрема, вважається система анатомо-функціонального прогнозування перебігу травми, яка визначає час, об’єм і послідовність оперативних втручань у кожного конкретного постраждалого. Мета. Аудит лікувальної тактики у постраждалих із поєднаною торакоабдомінальною травмою шляхом ретроспективного експертного аналізу змісту абдомінального оперативного прийому при корекції травм живота. Матеріали та методи. При ретроспективному експертному аналізі змісту оперативного прийому щодо корекції ушкоджень при закритій травмі живота у 2009 постраждалих із поєднаною торакоабдомінальною травмою ми виділили 21 компонент абдомінального оперативного прийому, який було виконано при 306 (15,2%) операціях на животі. Абдомінальний оперативний прийом варіював від експлорації живота до резекційних методик. Результати. Було встановлено, що 72 (23,5%) лапаротомії мали експлоративний характер, а випадків застосування хірургічних технологій неоперативного лікування травм паренхіматозних органів живота та контролю ушкоджень не виявлено. Порівняльний аналіз розподілу компонентів абдомінального оперативного прийому у групах пацієнтів із поєднаною торакоабдомінальною травмою і торакоабдомінальною політравмою мав високу узгодженість і статистично значущу різницю (р<0,01). Висновки. Таким чином, у загальному клінічному масиві система анатомо-функціонального прогнозування перебігу травми суттєво впливала на визначення лікувальної тактики щодо корекції закритої травми живота у групі постраждалих із політравмою. Оптимізація хірургічного лікування закритої травми живота при поєднаній торакоабдомінальній травмі полягає у запобіганні експлоративним лапаротоміям та запровадженні хірургічних тактичних підходів, декларованих у концепціях неоперативного лікування травм паренхіматозних органів живота та контролю ушкоджень

МОСТИ ЗДОРОВ'Я: ЯК ОСВІТА, СІМ’Я ТА КУЛЬТУРА ФОРМУЮТЬ ІНТЕГРАЦІЮ МІГРАНТІВ У ЧЕСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ З ТОЧКИ ЗОРУ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

Introduction. Migration is a multifaceted process that goes beyond physical relocation, involving the integration of individuals into new social, cultural, and economic environments. In the Czech Republic, where the number of migrants is steadily rising, effective integration has become a critical issue. Factors such as education, family background, and cultural adaptation play key roles in shaping the quality of life for migrants, influencing both their health and broader societal integration. Aim. This study aims to explore the integration of migrants in the Czech Republic, focusing on the relationships between health, education, cultural factors, and their impact on integration. It specifically examines how socio-demographic factors such as family background and education influence the integration process and health outcomes of migrants from a public health perspective. Materials and methods. The research was conducted within the framework of the GAJU 101/2022/S project, with data collected through a survey of 965 migrants residing in the Czech Republic from January 2023 to October 2023. The survey addressed reasons for residence, number of children, school attendance, and integration into the educational system. The collected data were processed using SASD 1.5.8 (Statistical Analysis of Social Data) (license Version SASD 1.5.8) and SPSS software (license Version IBM SPSS Statistics 29.0.1.0 (171)). Statistical tests, including Pearson's chi-square test, were used to identify significant associations with minimum significance levels of p<0.05. Results. The study identified several statistically significant relationships between the main reasons for staying in the Czech Republic and factors such as the number of children and their school attendance. Family-related factors, including the presence of children, played a critical role in migrants' reasons for staying. Additionally, a significant relationship was found between education levels and migration motivations, with respondents citing various reasons such as education, work, or socio-political factors. Gender and country of origin were also strongly linked to leisure activities, highlighting the influence of cultural preferences on migrant integration. Conclusions. The findings underscore the complexity of migrant integration, emphasizing the importance of education and family background in shaping integration outcomes. The study also points to the need for culturally sensitive policies that consider gender and cultural differences in promoting successful integration. The integration process requires a comprehensive approach addressing both socio-demographic and cultural contexts to ensure sustainable and effective integration.Вступ. Міграція – це багатогранний процес, який виходить за межі фізичного переміщення, охоплюючи інтеграцію індивідів у нове соціальне, культурне та економічне середовище. У Чеській Республіці, де кількість мігрантів постійно зростає, ефективна інтеграція стає критично важливим питанням. Такі фактори, як освіта, сімейне походження та культурна адаптація, відіграють ключову роль у формуванні якості життя мігрантів, впливаючи як на їхнє здоров’я, так і на ширшу суспільну інтеграцію. Мета. Дослідження має на меті вивчити інтеграцію мігрантів у Чеській Республіці, зосереджуючись на взаємозв’язках між здоров’ям, освітою, культурними факторами та їх впливом на процес інтеграції. Зокрема, досліджується, як соціально-демографічні фактори, такі як сімейне походження та освіта, впливають на процес інтеграції та стан здоров’я мігрантів з точки зору громадського здоров’я. Матеріали та методи. Дослідження було проведене в рамках проєкту GAJU 101/2022/S, дані збиралися через опитування 965 мігрантів, які проживають у Чеській Республіці, у період з січня 2023 року по жовтень 2023 року. Опитування включало питання щодо причин проживання, кількості дітей, відвідування шкіл та інтеграції в освітню систему. Зібрані дані оброблялися за допомогою SASD 1.5.8 (Statistical Analysis of Social Data) та SPSS (версія IBM SPSS Statistics 29.0.1.0 (171)). Для виявлення значущих асоціацій застосовувалися статистичні тести, включаючи тест хі-квадрат Пірсона, з мінімальним рівнем значущості p<0.05. Результати. Дослідження виявило кілька статистично значущих взаємозв’язків між основними причинами перебування в Чеській Республіці та такими факторами, як кількість дітей та їх відвідування школи. Сімейні фактори, зокрема наявність дітей, відігравали вирішальну роль у причинах, через які мігранти залишаються в країні. Крім того, було виявлено значущий зв’язок між рівнем освіти та мотивами міграції: респонденти називали різні причини, такі як освіта, робота чи соціально-політичні обставини. Також було виявлено сильний зв’язок між гендером, країною походження та видами дозвілля, що підкреслює вплив культурних уподобань на інтеграцію мігрантів. Висновки. Результати підкреслюють складність процесу інтеграції мігрантів, акцентуючи важливість освіти та сімейного походження у формуванні результатів інтеграції. Дослідження також вказує на необхідність розробки культурно чутливих політик, що враховують гендерні та культурні відмінності для сприяння успішній інтеграції. Процес інтеграції вимагає комплексного підходу, що враховує як соціально-демографічний, так і культурний контексти, для забезпечення сталого та ефективного процесу інтеграції

АНАЛІЗ ОБІЗНАНОСТІ ЩОДО МОЖЛИВОСТЕЙ ВПРОВАДЖЕННЯ ПЕРСОНАЛІЗОВАНОЇ МЕДИЦИНИ СЕРЕД ЛІКАРІВ УКРАЇНИ: НАЦІОНАЛЬНЕ ОПИТУВАННЯ

Aim. This study aims to assess the awareness of Ukrainian medical practitioners about personalized medicine, evaluate their readiness to adopt such approaches in clinical practice, and identify barriers that may hinder its implementation. Materials and methods. The study was conducted in the format of a nationwide survey among doctors in Ukraine (n=830). To ensure a representative sample of doctors throughout Ukraine, a random sampling method was used. This allowed for an even coverage of respondents of different age groups, specializations, as well as representatives from different regions. This approach minimized the likelihood of bias and provided accurate results. The survey was developed taking into account the ISO 20252:2019 and ISO 26362:2009 standards, which regulate the processes of marketing, social and public opinion surveys. Descriptive statistical methods were used to analyze the collected data. Data analysis was carried out in the R environment (4.1.2). Conclusions. Key findings revealed significant regional disparities in access to genetic testing and medical-genetic consultations. While positive responses on the availability of resources were more prevalent in western regions and Kyiv, many regions, particularly in eastern and central Ukraine, reported substantial gaps. Factors influencing the acceptance of personalized medicine include access to technology, training, and institutional support, while barriers encompass a lack of infrastructure, limited awareness, and inadequate resources. This study highlights the need for strategic measures to address barriers and foster the development of personalized medicine in Ukraine. Enhanced resource allocation, education, and policy support are critical for integrating personalized approaches into the national healthcare system, ultimately improving patient outcomes and advancing medical practice.Мета. Оцінити рівень обізнаності українських медичних працівників щодо персоналізованої медицини, визначити рівень впровадження персоналізованих підходів у клінічну практику, а також ідентифікувати бар’єри, які заважають їх інтеграції. Матеріали та методи. Дослідження було проведено у форматі загальнонаціонального опитування серед лікарів Україні (n=830). Для забезпечення репрезентативної вибірки лікарів по всій Україні було використано метод випадкової вибірки. Це дозволило рівномірно охопити респондентів різних вікових груп, спеціалізацій, а також представників з різних регіонів. Такий підхід мінімізував ймовірність упередженості та забезпечив точні результати. Опитування було розроблено з урахуванням стандартів ISO 20252:2019 та ISO 26362:2009, які регулюють процеси маркетингових, соціальних та опитувань громадської думки. Для аналізу зібраних даних було використано статистичні методи описової статистики. Аналіз даних проводився у середовищі R (4.1.2). Висновки. Аналіз отриманих даних показав, що рівень обізнаності лікарів про персоналізовану медицину залишається недостатнім, хоча значна частина респондентів виявила готовність впроваджувати нові підходи за умови доступності ресурсів і навчання. Основними бар’єрами були визначені недостатня забезпеченість медико-генетичними ресурсами, обмежений доступ до сучасних технологій, а також недостатній рівень підтримки з боку інституцій. Результати дослідження підкреслюють важливість розробки національної стратегії, спрямованої на підвищення обізнаності лікарів, розширення доступу до генетичних досліджень і зміцнення інституційної підтримки персоналізованої медицини в Україні. Це є важливим кроком для інтеграції персоналізованих підходів у систему охорони здоров’я та покращення якості медичних послуг в країні