Фармакоекономічна оцінка альтернативних методів лікування виразкової хвороби шлунка

У роботі проведено порівняльну оцінку резекційних та органозберігаючих операційних втручань, а також консервативного лікування виразкової хвороби шлунка фармакоекономічним методом “витрати–корисність”. Загострено увагу на наявності даної патології в більшості осіб працездатного віку від 20 до 59 років у 49 % випадків, що вказує на соціальне значення даної проблеми. Дані результати анкетного  опитування хворих на виразкову хворобу шлунка,  спрямованого  на оцінку якості життя пацієнтів,  пов’язаної   зі станом здоров’я. Розраховано витрати на кожен із методів лікування. Враховано кількість медперсоналу, задіяного в операції залежно від виду операції, оплату його праці, витратні матеріали при виконанні операцій, середні витрати на перев’язки у післяопераційному періоді, середню вартість післяопераційного медикаментозного забезпечення, витрати на лікарські препарати, які входять до схеми послідовної терапії виразкової хвороби. Враховано частоту загострень виразкової хвороби шлунка та можливість виникнення післяопераційних ускладнень. Виражено корисність у кількісному значенні показника QALY, враховуючи тривалість подовженого життя хворих після досліджуваних методів лікування та якість їхнього життя. Обґрунтовано переваги органощадних операційних втручань з фармакоекономічної точки зору

Ефективність лапароскопічного та традиційного методів хірургічної корекції пахвинних гриж у хлопчиків за даними транскутанної оксиметрії

The analysis of the results of postoperative rehabilitation of 98 boys with inguinal hernias (aged from 1 month to 12 years) operated on traditional or laparoscopy techniques was made. All the patients were divided into 2 groups according to operative method. Patients of the 1st group (N=30, mean age of 1.5±0.15 years) underwent laparoscopic intervention according to the method of PIRS. In group 2 (N=68, mean age of 4.5±0.32) we performed surgical intervention by the traditional Duhamel method. In patients there was investigated tissue perfusion and oxygenation of the parenchyma of the testis by transcutaneous oxymetry before the operation and on the 7th, 14th, 30th days and in 6 months after its implementation. With the use of laparoscopic surgery in boys with inguinal hernias of all three age groups, in contrast to the traditional method of herniotomy, there was a slight decrease in the level of tissue oxygenation of the testis in the immediate period after surgery (14th day) with its significant improvement on the 30th das and in 6 months. After 6 months, an indicator of tissue oxygenation in the testicle when laparoscopic method was better than before surgery, due to the elimination of the negative effect of inguinal hernia on the elements of the spermatic cord and more safely technique of surgical intervention. The traditional method of surgical intervention, given its invasiveness, accompanied by a significant reduction in oxygenation of the parenchyma of the testis for at least 1 month after surgery in all age groups. Restoring the initial level of oxygenation is observed on average only in six months of observation. Laparoscopic method of surgical intervention is more organsaving, compared to traditional, in all age groups of boys with inguinal hernias. Проведен анализ результатов послеоперационной реабилитации 98 мальчиков с паховых грыж (в возрасте от 1 месяца до 12 лет), прооперированных по традиционной или лапароскопической методиками. Всех больных разделены на 2 группы в зависимости от метода оперативного вмешательства. Больным 1 группы (N = 30, средний возраст (1,5 ± 0,15) года) проводили лапароскопическое вмешательство по методике PIRS. Во 2 группе (N = 68, средний возраст (4,5 ± 0,32) года) выполняли операционное вмешательство традиционным методом по методике Дюамеля. У пациентов исследовали тканевую перфузию и оксигенацию паренхимы яичка путем транскутанная Оксиметрия к операции, на 7, 14, 30 суток и через 6 месяцев после ее проведения. При использовании лапароскопического оперативного вмешательства у мальчиков с паховых грыж всех трех возрастных групп, в отличие от традиционного метода герниотомии, наблюдается незначительное снижение уровня оксигенации тканей яичка в ближайший период после операции (14 сутки) с его существенным улучшением на 30 сутки и через 6 месяцев. Через 6 месяцев показатель тканевой оксигенации в яичке при лапароскопическом методе стал лучше, чем до операции, что объясняется устранением негативного влияния паховой грыжи на элементы семенного канатика и более щадящей техникой операционного вмешательства. Традиционный метод оперативного вмешательства, учитывая его травматичность, сопровождается достоверным снижением оксигенации паренхимы яичка в течение не менее 1 месяца после операции во всех возрастных группах. Восстановление первоначального уровня оксигенации имеет место в среднем лишь через шесть месяцев наблюдения. Лапароскопический метод операционного вмешательства более органосохраняющих по сравнению с традиционным, во всех возрастных группах мальчиков с паховыми грыжами.Проведено аналіз результатів післяопераційної реабілітації 98 хлопчиків із пахвинними грижами (віком від 1 місяця до 12 років), прооперованих за традиційною або лапароскопічною методиками. Усіх хворих розподілено на 2 групи, залежно від методу операційного втручання. Хворим 1 групи (N=30, середній вік (1,5±0,15) року) проводили лапароскопічне втручання за методикою PIRS. У 2 групі (N=68, середній вік (4,5±0,32) року) виконували операційне втручання традиційним методом за методикою Дюамеля. У пацієнтів досліджували тканинну перфузію та оксигенацію паренхіми яєчка шляхом транскутанної оксиметрії до операції, на 7, 14, 30 доби та через 6 місяців після її проведення. При використанні лапароскопічного операційного втручання у хлопчиків із пахвинними грижами всіх трьох вікових груп, на відміну від традиційного методу герніотомії, спостерігається незначне зниження рівня оксигенації тканин яєчка у найближчий період після операції (14 доба) з його суттєвим поліпшенням на 30 добу і через 6 місяців. Через 6 місяців показник тканинної оксигенації в яєчку при лапароскопічному методі став кращим, ніж до операції, що пояснюється усуненням негативного впливу пахвинної грижі на елементи сім’яного канатика та більш щадною технікою операційного втручання. Традиційний метод операційного втручання, враховуючи його травматичність, супроводжується достовірним зниженням оксигенації паренхіми яєчка впродовж не менше 1 місяця після операції в усіх вікових групах. Відновлення початкового рівня оксигенації має місце в середньому лише через шість місяців спостереження. Лапароскопічний метод операційного втручання більш органозберігаючий, порівняно з традиційним, в усіх вікових групах хлопчиків із пахвинними грижами

Неускладнена виразкова хвороба шлунка: прогнозування перебігуі лікувальна тактика

Modern trends in the development of practical medicine in the world and our country require the development and implementation of a clear step-by-step programs-algorithms, standardized treatment regimens, indications for surgical treatment and prevent complications. Based on the results of a survey of 185 patients with complicated and uncomplicated peptic ulcer disease of the stomach (esophagogastroduodenoscopy with Express biopsy of the ulcer and periulcerous infiltration with subsequent immunomorphological examination of the biopsy specimens, the determination of the degree of dysplastic processes of the epithelium of the mucous membrane of the stomach), developed criteria for predicting complications and clear indications for preventive surgery. Based on our findings, a preventive surgical intervention was done tо 23 patients with a significantly poor prognosis to the development of acute complications and 14 with precancerous changes. Indications for organsaving operations considered did not healed ulcers with the presence of prognostic indicators of high risk of acute complications of gastric ulcer on a background of light dysplasia and precancerous changes, uncomplicated stomach ulcers, recur 3–4 times per year or annual recurrence for 4–5 years, before resection of giant or did not healed ulcers ulcers with the presence of precancerous changes the backdrop of severe dysplasia.Современные тенденции развития практической медицины мира и нашего государства требуют разработки и внедрения четких пошаговых программ-алгоритмов, стандартизированных схем лечения, показаний к операционного лечения и профилактики осложнений. На основе результатов обследования 185 пациентов с осложненной и неосложненной язвенной болезнью желудка (эзофагогастродуоденоскопия экспресс-биопсией язвы и периульцерозной инфильтрации с последующим иммуноморфологические исследованием биоптатов, определением степени диспластических процессов эпителия слизистой оболочки желудка) разработаны критерии прогнозирования осложнений и четкие показания к превентивному операционного вмешательства. Опираясь на результаты наших исследований, превентивное операционное вмешательство было проведено 23 пациентам с высоким прогностическим риском острых осложнений и 14 - с предраковыми изменениями. Показаниями к органощадних операций считали тривалонезагойни язвы с наличием прогностических признаков высокого риска возникновения острых осложнений язвенной болезни желудка на фоне легкой дисплазии и предраковых изменений с умеренной дисплазией, несложные язвы желудка, рецидивирующие 3-4 раза в год, или ежегодные рецидивы в течение 4-5 лет, в резекционных - гигантские или тривалонезагойни язвы, с наличием предраковых изменений с тяжелой дисплазией.Сучасні тенденції розвитку практичної медицини світу та нашої держави вимагають розробки та впровадження чітких покрокових програм-алгоритмів, стандартизованих схем лікування, показань до операційного лікування та профілактики ускладнень. На основі результатів обстеження 185 пацієнтів з ускладненою і неускладненою виразковою хворобою шлунка (езофагогастродуоденоскопія з експрес-біопсією виразки і періульцерозної інфільтрації з наступним імуноморфологічним дослідженням біоптатів, визначенням ступеня диспластичних процесів епітелію слизової оболонки шлунка) розроблено критерії прогнозування ускладнень та чіткі показання до превентивного операційного втручання. Опираючись на результати наших досліджень, превентивне операційне втручання було проведено 23 пацієнтам із високим прогностичним ризиком гострих ускладнень та 14 – із передраковими змінами. Показаннями до органощадних операцій вважали тривалонезагойні виразки з наявністю прогностичних ознак високого ризику виникнення гострих ускладнень виразкової хвороби шлунка на тлі легкої дисплазії і передракових змін з помірною дисплазією, неускладнені виразки шлунка, що рецидивують 3–4 рази на рік, або щорічні рецидиви протягом 4–5 років, до резекційних – гігантські або тривалонезагойні виразки, з наявністю передракових змін із тяжкою дисплазією

Особливостi вiдновлення локального кровобiгу у вiддаленому перiодi пiсля хiрургiчного лiкування шлункових виразок.

У виникненні віддалених післяопераційних ускладнень у хірургії шлунка, в тому числі рецидиву виразки, неабиякий вплив має локальний кровобіг у слизовій оболонці цього органа. У процесі вивчення локального кровобігу слизової оболонки гастродуоденальної зони після різних методів хірургічного лікування виразкової хвороби шлунка нами відмічено переваги органощадного методу ПРІСШ над резекційними методами в плані кращого відновлення локального кровобігу та профілактики виникнення пізніх післяопераційних розладів. Вивчення локального кровобігу (ЛК) здійснювали за методом Мuracami Моtonobu (1982) [10] в модифікації Л. Я. Ковальчука (1984) [3]. Контролем служили 30 здорових осіб різного віку (добровольці, студенти, інтерни), які в анамнезі та на час обстеження не мали патології з боку органів гепато-панкреато-гастродуоденальної зони

COMBINATION OF PENETRATION AND PYLORIC AND DUODENAL STENOSIS IN DUODENAL ULCER

The review provides an analysis of the literary data devoted to the problem of surgical treatment of duodenal stenosis combined with ulcer penetration. Still in the scientific literature has an ambiguous interpretation of the concept of ulcer penetration: it also exceptionally includes the presence of a large ulcerative crater penetrating into a neighbouring organ with periulcerous inflammatory infiltrate. Hereby, cicatricial adhesions with neighboring organs, as the result of preceded ulcer penetration, are not considered penetration. There are controversial views among the surgeons regarding surgical tactics, volume and surgical technique. The particular situation in surgery of duodenal ulcer is domination of resection methods over organsaving techniques. There’s a wrong opinion of impossibility of organ-saving surgery in penetrating duodenal ulcer. In recent years, the methods of low-invasive surgery have become increasingly popular. The analysis of literary data shows that there is insufficient knowledge of this problem, the debatability of a number of issues requiring their final solution

Неускладнена виразкова хвороба шлунка: прогнозування перебігуі лікувальна тактика

Modern trends in the development of practical medicine in the world and our country require the development and implementation of a clear step-by-step programs-algorithms, standardized treatment regimens, indications for surgical treatment and prevent complications. Based on the results of a survey of 185 patients with complicated and uncomplicated peptic ulcer disease of the stomach (esophagogastroduodenoscopy with Express biopsy of the ulcer and periulcerous infiltration with subsequent immunomorphological examination of the biopsy specimens, the determination of the degree of dysplastic processes of the epithelium of the mucous membrane of the stomach), developed criteria for predicting complications and clear indications for preventive surgery. Based on our findings, a preventive surgical intervention was done tо 23 patients with a significantly poor prognosis to the development of acute complications and 14 with precancerous changes. Indications for organsaving operations considered did not healed ulcers with the presence of prognostic indicators of high risk of acute complications of gastric ulcer on a background of light dysplasia and precancerous changes, uncomplicated stomach ulcers, recur 3–4 times per year or annual recurrence for 4–5 years, before resection of giant or did not healed ulcers ulcers with the presence of precancerous changes the backdrop of severe dysplasia.Современные тенденции развития практической медицины мира и нашего государства требуют разработки и внедрения четких пошаговых программ-алгоритмов, стандартизированных схем лечения, показаний к операционного лечения и профилактики осложнений. На основе результатов обследования 185 пациентов с осложненной и неосложненной язвенной болезнью желудка (эзофагогастродуоденоскопия экспресс-биопсией язвы и периульцерозной инфильтрации с последующим иммуноморфологические исследованием биоптатов, определением степени диспластических процессов эпителия слизистой оболочки желудка) разработаны критерии прогнозирования осложнений и четкие показания к превентивному операционного вмешательства. Опираясь на результаты наших исследований, превентивное операционное вмешательство было проведено 23 пациентам с высоким прогностическим риском острых осложнений и 14 - с предраковыми изменениями. Показаниями к органощадних операций считали тривалонезагойни язвы с наличием прогностических признаков высокого риска возникновения острых осложнений язвенной болезни желудка на фоне легкой дисплазии и предраковых изменений с умеренной дисплазией, несложные язвы желудка, рецидивирующие 3-4 раза в год, или ежегодные рецидивы в течение 4-5 лет, в резекционных - гигантские или тривалонезагойни язвы, с наличием предраковых изменений с тяжелой дисплазией.Сучасні тенденції розвитку практичної медицини світу та нашої держави вимагають розробки та впровадження чітких покрокових програм-алгоритмів, стандартизованих схем лікування, показань до операційного лікування та профілактики ускладнень. На основі результатів обстеження 185 пацієнтів з ускладненою і неускладненою виразковою хворобою шлунка (езофагогастродуоденоскопія з експрес-біопсією виразки і періульцерозної інфільтрації з наступним імуноморфологічним дослідженням біоптатів, визначенням ступеня диспластичних процесів епітелію слизової оболонки шлунка) розроблено критерії прогнозування ускладнень та чіткі показання до превентивного операційного втручання. Опираючись на результати наших досліджень, превентивне операційне втручання було проведено 23 пацієнтам із високим прогностичним ризиком гострих ускладнень та 14 – із передраковими змінами. Показаннями до органощадних операцій вважали тривалонезагойні виразки з наявністю прогностичних ознак високого ризику виникнення гострих ускладнень виразкової хвороби шлунка на тлі легкої дисплазії і передракових змін з помірною дисплазією, неускладнені виразки шлунка, що рецидивують 3–4 рази на рік, або щорічні рецидиви протягом 4–5 років, до резекційних – гігантські або тривалонезагойні виразки, з наявністю передракових змін із тяжкою дисплазією

Diagnosis and surgical treatment of gastric and duodenal ulcer at the present stage

Науково-педагогічним колективом нашої кафедри протягом кількох десятиліть проводились різноманіт ні дослідження, направлені на вивчення етіопатогенетичних механізмів розвитку виразокяк шлунка, так і дванадцятипалої кишки, а також впливу різних методів хірургічного лікування на якість життя оперованих пацієнтів. Дані дослідження базуються на обстеженні сотень таких хворих як в доопераційному, так і в ранньому та пізньому післяопераційних періодах і підтверджені кількісними та якісними цифровими лінійними показниками. Разом з тим, ми розуміємо, що дана стаття призначена для ознайомлення не тільки медичними працівниками, а й для широкого загалу читачів, тому постараємося висвітлити наші дослідження в простій доступній формі. Висвітлені зміни локального кровобігу (ЛК) слизової оболонки (СО) шлунка та дванадцятипалої кишки, порушення моторно-евакуаторної функції (МЕФ) при виразковій хворобі гастродуоденальної зони, а також після проведення їх хірургічної корекції у 232 хворих. ЛК досліджували за методом Muracami-Motonobu (1982) [22] в модифікації Л. Я. Ковальчука (1984) [8], МЕФ—методом ультрасонографії [7, 13, 16]. Контролем служили ЗО здорових осіб різного віку (добровольці, студенти, інтерни), які в анамнезі та на даний час не мали патології з боку органів гепато-панкреато-гастро-дуоденальної зони. Сукупність даних ЛК та функціональних особливостей ураженого органа враховували під час вибору того чи іншого методу хірургічної корекції даної патології, особливо щодо органощадного та органозберігаючого підходів. Данг, отримані після операції, дають можливість прогнозувати ймовірність розвитку тих чи інших післяопераційних ускладнень в ранньому чи пізньому післяопераційних періодах для ранньої їх корекції.Висновки: 1. У хворих з шлунковими виразками зниження ЛК відбувається у СО усіх відділів шлунка із достовірною різни­цею в ділянці тіла. Стійка ішемія всього кислотопродукуючого сегмента шлунка вказує на доцільність його резекції в межах гра­ниць слизової антрального відділу. 2. Вибір методу оперативного лікування шлункових виразок слід базувати на особливостях ЛК СОШ, МЕФ та інтраопераційної ситуації. При сприятливій ситуації слід надавати перевагу органощадному оперативному втручанню СПВ+ПРІСШ за Л. Я. Ковальчуком перед резекційними методами Більрота. 3. У хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, усклад­нену субкомпенсованим стенозом, локальний кровобіг в дванад­цятипалій кишці знижений на 23,2 %, з декомпенсованим сте­нозом — на 26,7 %, при пенетруючих дуоденальних виразках — на 34,6 % порівняно з показниками фізіологічної норми. 4. При суб- та декомпенсованих стенозах спостерігається зни­ження рухової активності шлунка, у хворих з пенетруючими виразками діагностовано гіпер- (40 %) та нормокінетичний (31,4 %) тип моторної активності шлунка. 5. Після органозберігаючих операцій відмічено зниження швид­кості кровобігу в слизовій оболонці тіла шлунка і підвищення його в дванадцятипалій кишці, що на фоні зниження кислотопродукції сприяє профілактиці рецидиву виразки.The scientific-pedagogical staff of our department for several decades held a variety of researches, aimed at studying the etiopathogenetic mechanisms of development of gastric and duodenal ulcers, as well as the impact of different methods of surgical treatment on quality of life of operated patients. The data are based on a survey of hundreds of such patients in preoperative and in early and late postoperative period and confirmed by quantitative and qualitative indicators of digital linear. At the same time we understand that this article is intended to be explored not only by representatives of medical society but also to a wider audience, so we'll try to shed light on our research in a simple accessible form. In this article we highlighted the local changes of mucosal bloodflow of stomach and duodenum, disturbance of motor-evacuational function at gastro-duodenal ulcer and after surgery in 232 patients. Local bloodfelowwas discovered by the method Muracami Motonobu (1982) in the modification of L. Ya. Kovalchuk (1984), motor-evacuational function — using ultrasonography. As controls served 30 healthy persons of different ages (volunteers, students and interns) who anamnesticaly and currently had no pathology on the part of hepatic-pancreatic-gastroduodenal zone, total data of local bloodflow and functional features of the affected organ were taken into account when choosing a particular method of surgical correction of this pathology, especially for organsaving and organpreserving approaches. The data obtained after the operation, enable to predict the likelihood of certain postoperative complications in early or late postoperative period for their early correction

Лапароскопічне лікування кіст селезінки у дітей

With the development of minimally invasive surgery, surgical treatment of splenic cysts (SC) with laparoscopy has become quite relevant.Aim of study: to analysis the effectiveness of laparoscopic treatment of splenic cysts in children.Materials and methods. We have experience in the surgical treatment of 164 patients with SC in children aged 6 months to 18 years. Clinical and laboratory data, ultrasound, CT or MRI were used for diagnosis. With the help new diagnostic methods, it was possible to detect SC in the early stage. We followed the organo-saving principle during surgical treatment of SC in 112 children; various variants of open organ-saving operations on the spleen have been performed. In 52 patients SC were resected by laparoscopy.Results. Depending on localization, size, correlation with the architecture of major vessels and the variant of parenchyma lesions laparoscopic cystectomy (n=20), fenestration of the cyst wall with capitonnage (n=14) and partial resection of the spleen (n=18) were performed. In five patients, a relapse of the cyst was observed in long term. These were the children after fenestration of the cyst without capitonnage (n=2) and after fenestration of the cyst with its filling with the tissue of the greater omentum (n=3). The recurrence of the SC was corrected by an open operation. Seven children in the postoperative period retained the minimal residual cavity of the cyst, which automatically healed (scared) in the dynamics follow up during 1-2 years.Conclusions. The partial resection of the spleen, taking into account its segmental blood supply, is a rational method of treatment of SC, which radically eliminates pathology and retains all important functions of the spleen. Laparoscopic correction of SC in children has limited indications because of organsaving approach in the treatment of this pathology. The individual selection of patients depend on the localization, size, ratio to the architecture of the major vessels and the variant of lesions of the parenchyma of the spleen on the basis of radiological methods of diagnosis and acquired experience of profile clinics.С появлением миниинвазивной хирургии проведение хирургического лечения кист селезенки (КС) с помощью лапароскопии стало весьма актуальным.Цель: провести анализ эффективности лапароскопического лечения КС у детей.Материалы и методы. Проведено хирургическое лечения 164 пациентов с КС в возрасте от 6 месяцев до 18 лет. Для установления диагноза использовали клинико-лабораторные данные, ультразвуковое исследование, компьютерную или магнитно-резонансную томографию. Благодаря новым методам диагностики удалось выявить КС на ранних этапах. В хирургическом лечении детей с КС придерживались органосохраняющего принципа. У 112 детей выполнены различные варианты открытых органосохраняющих операций на селезенке. У 52 пациентов КС ликвидированы лапароскопически.Результаты. В зависимости от локализации, размеров, соотношения к архитектонике магистральных сосудов и варианта поражения паренхимы при КС лапароскопически выполнили цистэктомию (n=20), фенестрацию стенки кисты с капитонажем (n=14) и частичную резекцию селезенки (n=18). У пяти пациентов в отдаленном периоде отмечен рецидив кисты. Это были дети после фенестрации кисты без капитонажа (n=2) и после фенестрации кисты с заполнением полости кисты прядью сальника (n=3). Корректировали рецидив КС открытой операцией. У семерых детей в послеоперационном периоде сохранялась минимальная остаточная полость кисты, которая самостоятельно зарубцевалась в динамике в течение 1–2 лет.Выводы. Парциальная резекция селезенки с учетом ее сегментарного кровоснабжения является рациональным методом лечения КС, радикально ликвидирует патологию и сохраняет все важные функции пораженного органа. Лапароскопическая коррекция КС у детей имеет ограниченные показания при органосохраняющем подходе лечения данной патологии. Селективный индивидуальный выбор метода хирургического лечения КС зависит от локализации, размеров, соотношения к архитектонике магистральных сосудов и варианта поражения паренхимы селезенки на основе лучевых методов диагностики и приобретенного опыта профильных клиник.З появою мініінвазивної хірургії проведення хірургічного лікування кіст селезінки (КС) за допомогою лапароскопії набуло актуальності.Мета: провести аналіз ефективності лапароскопічного лікування КС у дітей.Матеріали і методи. Проведено хірургічне лікування 164 пацієнтів з КС віком від 6 місяців до 18 років. Для встановлення діагнозу використовували клініко-лабораторні дані, ультразвукове дослідження, комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію. Завдяки новим методам діагностики вдалося виявити КС на ранніх етапах. У хірургічному лікуванні дітей з КС дотримувались органозберігаючого принципу. У 112 дітей виконані різні варіанти відкритих органозберігаючих операцій на селезінці. У 52 пацієнтів КС ліквідовані лапароскопічно.Результати. Залежно від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанту ураження паренхіми при КС проведено лапароскопічно цистектомію (n=20), фенестрацію стінки кісти із капітонажем (n=14) та парціальну резекцію селезінки (n=18). У п’яти пацієнтів у віддаленому періоді відмічено рецидив кісти. Це були діти після фенестрації кісти без капітонажу (n=2) та після фенестрації кісти із заповненням порожнини кісти пасмом чепця (n=3). Корегували рецидив КС відкритою операцією. У семи дітей у післяопераційному періоді зберігалася мінімальна залишкова порожнина кісти, яка самостійно зарубцювалася в динаміці протягом 1–2 років.Висновки. Парціальна резекція селезінки з урахуванням її сегментарного кровопостачання є раціональним методом лікування КС, що радикально ліквідовує патологію та зберігає всі важливі функції ураженого органу. Лапароскопічна корекція КС у дітей має обмежені показання при органозберігаючому підході лікування даної патології. Селективний індивідуальний вибір методу хірургічного лікування КС залежить від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанту ураження паренхіми селезінки на основі променевих методів діагностики та набутого досвіду профільних клінік

Парціальна цистектомія при хірургічному лікуванні кіст селезінки у дітей

Introduction. There are various methods of organsaving operations on spleen with its cystic lesions, both laparotomic and laparoscopic access are widely proposed and discussed in literature. Indications, contraindications, advantages and disadvantages of trauma and reliability of each method of surgery for spleen cysts (SC) in children are discussed.Aim: To develop indications and evaluate effectiveness of partial cystectomy in surgical treatment of SC in children.Materials and methods. We analyzed 265 children with SC from whom we operated 175 (66.04%) from 1998 to 2019. The remaining 90 (33.96%) patients were monitored dynamically. A detailed analysis was conducted to determine indications and evaluate effectiveness of partial cystectomy with capitanization and without capitanization for surgical treatment of SC in children by laparoscopic and laparotomy method.Results and discussion. We performed 119 (68.00%) laparotomy and 56 (32.00%) laparoscopic interventions in children with different segmental localization of SC. Laparotomic partial cystectomy was performed in 12, partial cystectomy with capitanization – 35. Laparoscopic partial cystectomy was performed in 30, partial cystectomy with capitanization – in 21 patients with SC. Relapses after laparotomy SC correction in the area of helium by partial cystectomy with capitanization were observed in 2 (1.68%) children, in whom we performed partial cystectomy with capitanization with laparotomy. In 3 (5.36%) patients after laparoscopic partial resection of cysts without capitanization (n=2) and after partial resection of the cyst the cavity was filled with omentum (n=1), recurrences of cysts operated laparoscopically (n=1) and laparotomy (n=2). In 9 (7.56%) children after laparotomy and in 7 (12.50%) after laparoscopy, minimal residual cyst cavities were preserved, which resolved automatically in course of 1–2 years.Conclusions: Depending on localization, size, nature of parenchymal lesions in children with SC, partial cystectomy may be better choice. In order to close or minimize the volume of residual cyst, partial cystectomy should be supplemented with capitanization. Partial cystectomy with or without capitanization, taking into account its segmental blood supply by laparoscopic or laparotomy method is a rational method for treatment of SC, which radically eliminates pathology and preserves all important functions of spleen.The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of all participating institution. Различного вида методы органосохраняющей хирургии селезенки при ее кистозном поражении как при лапаротомном, так и при лапароскопическом доступе, широко дискутируются в литературе. Обсуждаются показания, противопоказания, преимущества и недостатки по травматичности и надежности каждого из методов хирургического вмешательства при кистах селезенки (КС) у детей.Цель: разработать показания и оценить эффективность парциальной цистэктомии при хирургическом лечении КС у детей.Материалы и методы. За период с января 1998 года по декабрь 2019 прооперировано 175  (66,04%) из 265 исследуемых детей с КС. Остальные – 90 (33,96%) пациентов находились под динамическим наблюдением. Проведен детальный анализ по определению показаний и оценки эффективности парциальной цистэктомии с капитонажем и без капитонажа при хирургическом лечении КС у детей лапароскопически и открытым (лапаротомным) способом.Результаты и обсуждение. Проведено 119 (68,00%) лапаротомных и 56 (32,00%) лапароскопических вмешательств у детей с разной посегментной локализацией кист. Лапаротомную частичную цистэктомию выполнено у 12 пациентов с КС, частичную цистэктомию с капитонажем – у 35. Лапароскопическую частичную цистэктомию выполнено у 30 пациентов с КС, частичную цистэктомию с капитонажем – у 21. Рецидивы после открытой коррекции КС в области ворот методом парциальной цистэктомии с капитонажем отмечено у 2 (1,68%) детей, который корригировали повторной лапаротомной парциальной цистэктомией с капитонажем. У 3 (5,36%) пациентов после лапароскопической парциальной резекции кист без капитонажа (n=2) и после парциальной резекции кисты с заполнением полости кисты прядью сальника (n=1) отмечены рецидивы кист, которые повторно корригировали лапароскопически (n=1) и лапаротомно (n=2). У 9 (7,56%) детей после лапаротомии и у 7 (12,50%) – после лапароскопии сохранялись минимальные остаточные полости кист, которые самостоятельно исчезли в динамике в течении 1-2 лет.Выводы: В зависимости от локализации, размеров, характера поражения паренхимы у детей с КС возможно использование парциальной цистэктомии. С целью закрытия или максимального уменьшения объема остаточной полости кисты частичную цистэктомию следует дополнить капитонажем. Парциальная цистэктомия с капитонажем или без капитонажа с учетом ее сегментарного кровоснабжения лапароскопическим или открытым способом является рациональным методом лечения КС, радикально ликвидирует патологию и сохраняет все важные функции пораженного органа.Исследование было выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской Декларации. Протокол исследования был одобрен Локальным этическим комитетом всех участвующих учреждений. На проведение исследований было получено информированное согласие родителей, детей. Різного виду методи органозберігаючої хірургії селезінки при її кістозному ураженні як при лапаротомному, так і при лапароскопічному доступі, широко пропонуються та дискутується в літературі. Обговорюються покази, протипокази, переваги та недоліки щодо травматичності та надійності кожного з методів хірургічного втручання при кістах селезінки (КС) у дітей.Мета: розробити показання та оцінити ефективність парціальної цистектомії при хірургічному лікуванні КС у дітей.Матеріали та методи. За період від 1998 до 2019 р.р. прооперовано 175 (66,04%) із 265 досліджуваних дітей з КС. Решта – 90 (33,96%) пацієнтів знаходились під динамічним спостереженням. Проведений детальний аналіз щодо визначення показань та оцінки ефективності парціальної цистектомії з капітонажем і без капітонажу при хірургічному лікуванні КС у дітей лапароскопічним і відкритим (лапаротомним) способом.Результати та обговорення. Проведено 119 (68,00%) лапаротомних і 56 (32,00%) лапароскопічних втручань у дітей з різною посегментною локалізацією кіст. Лапаротомну парціальну цистектомію виконано у 12 пацієнтів з КС, парціальну цистектомію із капітонажем – у 35. Лапароскопічну парціальну цистектомію виконано у 30 пацієнтів з КС, парціальну цистектомію із капітонажем – у 21. Рецидиви після відкритої корекції КС в ділянці воріт методом парціальної цистектомії із капітонажем відмічено у 2 (1,68%) дітей, який корегували повторною лапаротомною парціальною цистектомією із капітонажем. У 3 (5,36%) пацієнтів після лапароскопічної парціальної резекції кіст без капітонажу (n=2) та після парціальної резекції кісти із заповненням порожнини кісти пасмом чепця (n=1) відмічені рецидиви кіст, які повторно корегували лапароскопічно (n=1) та лапаротомно (n=2). У 9 (7,56%) після лапаротомії та у 7 (12,50%) після лапароскопії зберігалися мінімальні залишкові порожнини кіст, які самостійно зникали в динаміці протягом 1–2 років.Висновки. У залежності від локалізації, розмірів, характеру ураження паренхіми у дітей з КС доцільне використання парціальної цистектомії. З метою закриття або максимального зменшення об’єму залишкової порожнини кісти парціальну цистектомію слід доповнити капітонажем. Парціальна цистектомія з капітонажем або без капітонажу з урахуванням її сегментарного кровопостачання лапароскопічним чи відкритим способом є раціональним методом лікування КС, що радикально корегує патологію та зберігає всі важливі функції ураженого органу.Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей.