The Influence of Combined Pharmacotherapy with the Use of Trimetazidine and Potassium and Magnesium Salts of Gluconic Acid in Patients with Chronic Heart Failure of Ischemic Origin

The objective of the research was to improve the efficiency of treatment of patients with chronic heart failure (CHF) of ischemic genesis by adding potassium and magnesium salts of gluconic acid and trimetazidine to the background therapy (BT). Materials and methods. Registration of electrocardiogram (ECG) and ECG Holter Monitoring (ECG HM) was performed in order to achieve the aim. The study involved 84 patients with postinfarction cardiosclerosis with CHF. Patients were randomized into four groups depending on treatment characteristics. The first group included patients with heart failure of ischemic genesis treated with BT; the second group consisted of patients with CHF, who were treated with BT and potassium and magnesium salts of gluconic acid; the third group included patients with CHF who were prescribed trimetazidine on the background of BT; the fourth group consisted of patients treated with BT in combination with potassium and magnesium salts of gluconic acid and trimetazidine.Results of the research. The proposed treatment regimens were proved to be effective in reducing ischemic parameters after 6 and 12 months of treatment. Anti-ischemic treatment using a combination of potassium and magnesium salts of gluconic acid and trimetazidine on the background of BT led to the most significant change in the average number of myocardial ischemia episodes in examined patients. Indicator of the average daily number of ischemic episodes before the research in the first group decreased after treatment by 29.21 %. The average number of myocardial ischemia episodes during the day in the second group decreased by 38.50 % and constituted (2.78±0.10) after treatment. The addition of trimetazidine to BT in patients of III group was accompanied by significant anti-ischemic effect reducing the average daily number of ischemic episodes by 43.8 % (p<0.001). It should be noted that the anti-ischemic treatment of group IV patients using a combination of  BT, potassium and magnesium salts of gluconic acid and trimetazidine resulted in the most statistically significant change in this indicator in examined patients, namely by 48.90 % (p<0.001).Conclusions. Thus, a more significant anti-ischemic effect was observed when using combined treatment with potassium and magnesium salts of gluconic acid and trimetazidine compared with BT in a separate combination with each of these drugs

ОПТИМІЗАЦІЯ АНТИТРОМБОЦИТАРНОЇ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА СТАБІЛЬНУ ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ НА ТЛІ НЕАЛКОГОЛЬНОЇ ЖИРОВОЇ ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ У СТАДІЇ СТЕАТОГЕПАТИТУ

Introduction. The indicator of cardiovascular mortality in case of non-alcoholic steatohepatitis (NASH) significantly exceeds the mortality rate from liver disease. It was established, that non-alcoholic  fatty liver  disease (NAFLD) was closely associated with the prothrombotic state, which was explained by the direct involvement of the liver in hemostasis.Aim – to increase the effectiveness and safety of antiplatelet therapy (APT) in the complex treatment of patients with postinfarction cardiosclerosis combined with NAFLD in the stage of steatohepatitis.Material and Methods. 211 patients with stable coronary heart disease (CHD) of II-III functional classes were examined. Among them 160 patients without NAFLD (Group I) and 51 patients with NAFLD in the stage of steatohepatitis (Group II) were observed. General clinical examination, electrocardiography, echocardiography, coronary angiography, liver ultrasound, evaluation of the liver functional state and platelet hemostasis were performed to all patients. Patients received a standard therapy in accordance with valid clinical protocols. The evaluation of treatment effectiveness was performed after 3 and 6 months of therapy.Results. It was established that the efficacy of APT by platelets aggregative activity depends on the presence of NAFLD, the duration of treatment, the severity of liver damage on the background of NASH and, accordingly, the chosen pattern of differentiated APT. The sufficient effectiveness of APT was determined after 3 months of its use in patients with stable CHD without NAFLD. Instead, patients with stable CHD combined with NAFLD in the stage of NASH, required longer duration of platelet hemostasis correction with obligatory application of differentiated approach to APT according to the severity of liver damage.Conclusions. The effectiveness of the influence on the platelet linkage of hemostasis by the platelet aggregation activity in patients with stable CHD depended on the presence of NAFLD and was more severe controlled in case of NASH. In patients with stable CHD combined with NAFLD in stage of steatohepatitis, it was expedient to control the effectiveness of APT every 3 months of its use and, if necessary, to make its correction, that involved consideration of the possibility of its strengthening or doubling, depending on the liver state.Введение. Показатель сердечно-сосудистой смертности при наличии неалкогольного стеатоге- патита (НАСГ) значительно превосходит показатель смертности от заболеваний печени. Установлено, что неал- когольная жировая болезнь печени (НАЖБП) тесно ассоциируется с протромботическим состоянием, что объяс- няется непосредственным участием печени в гемостазе.Цель – повышение эффективности и безопасности антитромбоцитарной терапии (АТТ) в комплексном лечении больных с постинфарктным кардиосклерозом на фоне НАЖБП в стадии стеатогепатита.Материал и методы. Обследованы 211 больных со стабильной ишемической болезнью сердца (ИБС) ФК II–III, среди которых выделяли 160 пациентов без НАЖБП (I группа) и 51 пациент с НАЖБП в стадии стеатогепатита (IIгруппа).Всембольнымпроводилиобщееклиническоеобследование,электрокардиографию,эхокардиографию, коронарографию, ультразвуковое исследование и оценку функционального состояния печени и тромбоцитарного звена гемостаза. Больные получали стандартную терапию в соответствии с действующими клиническими про- токолами. Оценку эффективности лечения проводили через 3 и 6 месяцев терапии.Результаты. Установлено, что эффективность АТТ по показателям агрегационной активности тромбоцитов зависит от наличия НАЖБП, продолжительности лечения, тяжести поражения печени на фоне НАСГ и, соот- ветственно, выбранной схемы дифференцированной АТТ. Определена достаточная эффективность  АТТ  уже через 3 месяца ее применения у больных со стабильной ИБС без НАЖБП. Однако больные со стабильной ИБС, совмещенной с НАЖБП стадии НАСГ, требуют более длительного проведения коррекции тромбоцитарного гемостаза с обязательным применением дифференцированного подхода к АТТ в соответствии с тяжестью поражения  печени.Выводы. Эффективность воздействия на тромбоцитарное звено гемостаза по показателям агрегационной активности тромбоцитов у больных со стабильной ИБС зависит от наличия НАЖБП и подвергается более тяжелому контролю при НАСГ. У больных со стабильной ИБС, совмещенной с НАЖБП в стадии стеатогепатита, целесообразно контролировать эффективность АТТ каждые 3 месяца ее применения и, при необходимости, проводить ее коррекцию, что предусматривает рассмотрение возможности ее усиления или удвоения в зависимости от состояния печени.Вступ. Показник серцево-судинної смертності за умов наявності неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) значно переважає показник смертності від захворювань печінки. Встановлено, що неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) тісно асоціюється з протромботичним станом, що пояснюється безпосередньою участю печінки у гемостазіМета - підвищення ефективності та безпечності антитромбоцитарної терапії (АТТ) у комплексному лікуванні хворих із постінфарктним кардіосклерозом на тлі НАЖХП у стадії стеатогепатиту.Матеріали та методи. Обстежено 211 хворих на стабільну ішемічну хворобу серця (ІХС) ФК ІІ-ІІІ, серед яких виділяли 160 осіб без НАЖХП (І група); 51 особа з НАЖХП у стадії стеатогепатиту (ІІ група). Усім хворим проводили загально-клінічне обстеження, електрокардіографію, ехокардіографію, коронарографію, ультразвукове дослідження печінки, оцінку функціонального стану печінки та тромбоцитарної ланки гемостазу. Хворі отримували стандартну терапію, відповідно до діючих клінічних протоколів. Оцінку ефективності лікування проводили через 3 та 6 місяців терапії.Результати досліджень. Встановлено, що ефективність АТТ за показниками агрегаційної активності тромбоцитів залежить від наявності НАЖХП, тривалості лікування, важкості ураження печінки на тлі НАСГ і, відповідно, обраної схеми диференційованої АТТ. Визначено достатню ефективність АТТ вже через 3 місяці її застосування у хворих на стабільну ІХС без НАЖХП. Натомість, хворі на стабільну ІХС, поєднану з НАЖХП у стадії НАСГ потребують більш тривалого проведення корекції тромбоцитарного гемостазу з обов'язковим застосуванням диференційованого підходу до АТТ відповідно до важкості ураження печінки. Висновки. Ефективність впливу на тромбоцитарну ланку гемостазу за показниками агрегаційної активності тромбоцитів у хворих на стабільну ІХС залежить від наявності НАЖХП і піддається більш важчому контролю при НАСГ. У хворих на стабільну ІХС, поєднану з НАЖХП у стадії стеатогепатиту доцільним є контроль ефективності АТТ кожні 3 місяці її застосування та, за необхідності, проведення її корекції, що передбачає розгляд можливості її посилення чи подвоєння залежно від стану печінки.

ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА РЕНОПРОТЕКТОРНОГО ВПЛИВУ КОМПЛЕКСНОГО АНТИГІПЕРТЕНЗИВНОГО ЛІКУВАННЯ У ХВОРИХ ІЗ МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ ТА ПОСТІНФАРКТНИМ КАРДІОСКЛЕРОЗОМ

Статья посвящена повышению еффективности лечения гипертензивной нефропатии у больных с метаболическим синдромом и постинфарктным кардіосклерозом на основании изучения функционального состояния почек по уровню микроальбумина в моче в зависимости от состояния инсулинорезистентности, и розработки комплексного лечения с использованием небиволола и бисопролола. Выявлено, что увеличение уровня микроальбумина в моче наиболее существенное в условиях спонтанной гиперинсулинемии, что позволяет считать ее неблагоприятным прогностическим признаком инсулинорезистентности, а микроальбуминурию – показателем тяжести течения гипертензивной нефропатии у больных с метаболическим синдромом и постинфарктным кардиосклерозом. Установлено, что небиволол, в отличие от бисопролола, ефективно уменшает уровень микроальбумина в суточной моче, что в целом уменьшает сердечно-сосудистый риск

ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ СПЕЦИФІЧНИХ БІЛКІВ ВАГІТНОСТІ ТА ДИНАМІКА ЇХ РІВНЯ В СИРОВАТЦІ КРОВІ У ВАГІТНИХ ІЗ ЛОКАЛЬНИМ НЕПРОГРЕСУЮЧИМ ВІДШАРУВАННЯМ ХОРІОН А ТА ПЛАЦЕНТИ.

There are reports about some diagnostic value of specific proteins placenta as maternal and fetal part, allowing comprehensively assess the relationship of fetoplacental complex. It surveyed 120 women with placental abruption episodes in the history of diagnosed or rhetrohorion and rhetroplacental hematoms at this gestation who were in the group at risk of miscarriage. The control group consisted of 30 women with uncomplicated pregnancy. Evaluated the levels of specific proteins pregnancy (free estriol, hCG and PAPP-A) in the serum of patients with physiological pregnancy and pregnancy is complicated by local non- progressive detachment of the placenta and chorionic and their fluctuations during the first half of gestational period. As for the protein concentration pregnancy PAPP-A in the blood of pregnant women studied groups, it should be noted in terms of 8–9 weeks of pregnancy in 48.5% of patients improving its content almost doubled compared with controls. The results allow to interpret that physiological pregnancy inherent unidirectional change data markers: low concentrations of PAPP-A correspond to low levels of β-hCG, while high levels of PAPP-A, accompanied by a high content of β-hCG Only multidirectional changes, primarily PAPP-A and β-hCG, is difficult to predict pregnancy.Существуют сообщения о определенной диагностической ценности специфических белков плаценты как материнской, так и плодовой ее части, позволяющие всесторонне оценить взаимоотношения в фетоплацентарном комплексе. Было обследовано 120 женщин с эпизодами отслаивания плаценты в анамнезе или диагностированными ретрохориальными и ретроплацентарными гематомами при данной беременности, которые входили в группу риска по невынашиванию беременности. Контрольную группу составили 30 женщин с неосложненным течением беременности. Оценивали уровень специфических белков беременности (свободного эстриола, хорионического гонадотропина и РАРР-А) в сыворотке крови пациенток с физиологической беременностью и беременностью, которая осложнилась локальным непрогрессирующим отслаиванием хориона и плаценты, и их колебания в течение первой половины гестационного периода. Что касается концентрации белка беременности РАРР-А в крови беременных исследуемых групп, следует отметить в сроки 8–9 недель беременности в 48,5 % пациенток повышение его содержания почти вдвое по сравнению с контролем. Полученные результаты позволяют трактовать, что физиологическому течению беременности свойственны однонаправленные изменения данных маркеров:низким концентрациям РАРР-А соответствуют низкие уровни β-ХГЧ, в то время как высокие уровни РАРР-А сопровождаются повышенным содержанием β-ХГЧ и только разнонаправленные изменения, в первую очередь РАРР-А и β-ХГЧ, позволяют прогнозировать осложненное течение беременности.Існують повідомлення щодо певної діагностичної цінності специфічних білків плаценти як материнської, так і плодової її частини, що дозволяють всебічно оцінити взаємовідносини у фетоплацентарному комплексі. Було обстежено 120 жінок з епізодами відшарування плаценти в анамнезі або діагностованими ретрохоріальними та ретроплацентарними гематомами при даній вагітності, які входили в групу ризику щодо невиношування вагітності. Контрольну групу склали 30 жінок з неускладненим перебігом вагітності. Оцінювали рівень специфічних білків вагітності (вільного естріолу, хоріонічного гонадотропіну та РАРР-А) в сироватці крові пацієнток з фізіологічною вагітністю та вагітністю, яка ускладнилася локальним непрогресуючим відшаруванням хоріона та плаценти, та їх коливання протягом першої половини гестаційного періоду. Що стосується концентрації білка вагітності РАРР-А в крові вагітних досліджуваних груп, варто відмітити у терміни 8–9 тижнів вагітності у 48,5 % пацієнток підвищення його вмісту майже вдвічі порівняно з контролем. Отримані результати дозволяють трактувати, що фізіологічному перебігу вагітності властиві односпрямовані зміни даних маркерів: низьким концентраціям РАРР-А відповідають низькі рівні β-ХГЛ, у той час як високі рівні РАРР-А супроводжуються підвищеним вмістом β-ХГЛ і тільки різноспрямовані зміни, насамперед РАРР-А та β-ХГЛ, дозволяють прогнозувати ускладнений перебіг вагітності

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ ПРЕДМЕТНОЇ ОЛІМПІАДИ З ДИСЦИПЛІНИ “ВНУТРІШНЯ МЕДИЦИНА”

The article discusses features of organization and holding of Olympic competition of students in higher education institutions, including discipline "internal medicine". The authors formulated methods of competition, which includes a control test, work at the bedside and solving situational problems of high complexity.// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "ojs.tdmu.edu.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;eУ статті розглянуто особливості організації та проведення олімпійських змагань студентів вищих медичних навчальних закладів, зокрема з навчальної дисципліни “внутрішня медицина”. Авторами сформульована методика проведення олімпіади, яка включає в себе проведення тестового контролю, роботи біля ліжка хворого та вирішення ситуаційних задач підвищеної складності.// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "ojs.tdmu.edu.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;

Effect of Systemic Hypertension With Versus Without Left Ventricular Hypertrophy on the Progression of Atrial Fibrillation (from the Euro Heart Survey).

Hypertension is a risk factor for both progression of atrial fibrillation (AF) and development of AF-related complications, that is major adverse cardiac and cerebrovascular events (MACCE). It is unknown whether left ventricular hypertrophy (LVH) as a consequence of hypertension is also a risk factor for both these end points. We aimed to assess this in low-risk AF patients, also assessing gender-related differences. We included 799 patients from the Euro Heart Survey with nonvalvular AF and a baseline echocardiogram. Patients with and without hypertension were included. End points after 1 year were occurrence of AF progression, that is paroxysmal AF becoming persistent and/or permanent AF, and MACCE. Echocardiographic LVH was present in 33% of 379 hypertensive patients. AF progression after 1 year occurred in 10.2% of 373 patients with rhythm follow-up. In hypertensive patients with LVH, AF progression occurred more frequently as compared with hypertensive patients without LVH (23.3% vs 8.8%, p = 0.011). In hypertensive AF patients, LVH was the most important multivariably adjusted determinant of AF progression on multivariable logistic regression (odds ratio 4.84, 95% confidence interval 1.70 to 13.78, p = 0.003). This effect was only seen in male patients (27.5% vs 5.8%, p = 0.002), while in female hypertensive patients, no differences were found in AF progression rates regarding the presence or absence of LVH (15.2% vs 15.0%, p = 0.999). No differences were seen in MACCE for hypertensive patients with and without LVH. In conclusion, in men with hypertension, LVH is associated with AF progression. This association seems to be absent in hypertensive women

Progression From Paroxysmal to Persistent Atrial Fibrillation. Clinical Correlates and Prognosis

Objectives: We investigated clinical correlates of atrial fibrillation (AF) progression and evaluated the prognosis of patients demonstrating AF progression in a large population. Background: Progression of paroxysmal AF to more sustained forms is frequently seen. However, not all patients will progress to persistent AF. Methods: We included 1,219 patients with paroxysmal AF who participated in the Euro Heart Survey on AF and had a known rhythm status at follow-up. Patients who experienced AF progression after 1 year of follow-up were identified. Results: Progression of AF occurred in 178 (15%) patients. Multivariate analysis showed that heart failure, age, previous transient ischemic attack or stroke, chronic obstructive pulmonary disease, and hypertension were the only independent predictors of AF progression. Using the regression coefficient as a benchmark, we calculated the HATCH score. Nearly 50% of the patients with a HATCH score &gt;5 progressed to persistent AF compared with only 6% of the patients with a HATCH score of 0. During follow-up, patients with AF progression were more often admitted to the hospital and had more major adverse cardiovascular events. Conclusions: A substantial number of patients progress to sustained AF within 1 year. The clinical outcome of these patients regarding hospital admissions and major adverse cardiovascular events was worse compared with patients demonstrating no AF progression. Factors known to cause atrial structural remodeling (age and underlying heart disease) were independent predictors of AF progression. The HATCH score may help to identify patients who are likely to progress to sustained forms of AF in the near future. \ua9 2010 American College of Cardiology Foundation

Стан психічного здоров'я хворих на стабільну ішемічну хворобу серця, коморбідну з неалкогольною жировою хворобою печінки

Abstract. Objective. To assess the mental health status of the patients with stable coronary heart disease (CHD) based on the presence and progression of nonalcoholic fatty liver disease (NAFLD).Material and methods. 300 patients with stable CHD were observed. Among them 160 patients without NAFLD (Group I) and 140 patients with NAFLD (Group II) were observed. Assessment of mental health status was conducted by the Ukrainian versions of Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS) and health questionnaire PHQ-15.Results. Analysis of the results revealed clear patterns of modifications of the patient's mental health depending on the availability and duration of NAFLD. In the case of NAFLD the prevalence of depressive mental disorders was found. However, the most important manifestations as in percentage and clinical symptoms were observed in patients with nonalcoholic steatohepatitis (NASH). Moreover, the total assessment score of patient health increased due to progression of anxiety and depression manifestations.Conclusions. Under conditions of stable CHD and NAFLD comorbidity, the total proportion of mental disorders is 80-88% and is characterized by the predominance of depressive disorders, that are most pronounced in patients with NASH.Цель работы - оценить состояние психического здоровья больных со стабильной ишемической болезнью сердца (ИБС) зависимо от наличия и прогрессирования неалкогольной жировой болезни печени (НАЖБП).Материал и методы. Объектом исследования стали 300 больных со стабильной ИБС, среди которых выделяли 160 больных без НАЖБП (I группа) и 140 больных с НАЖБП (II группа). Оценку состояния психического здоровья пациентов проводили с помощью украинских версий Госпитальной шкалы тревоги и депрессии (HADS) и опросника здоровья PHQ-15. Результаты. Анализ полученных результатов выявил четкие закономерности изменений состояния психического здоровья обследованных больных зависимо от наличия и течения НАЖБП. При НАЖБП выявлено преобладание признаков депрессивных психических нарушений. При этом, наиболее значимые проявления как в процентном значении, так и по клинической симптоматике наблюдали в группе лиц с неалкогольным стеатогепатитом (НАСГ). Более того, общий балл оценки здоровья пациентов увеличивался по мере прогрессирования проявлений тревоги и депрессии. Выводы. В условиях коморбидности стабильной ишемической болезни сердца и неалкогольной жировой болезни печени суммарная доля психических нарушений составляет 80-88% и характеризуется доминированием депрессивных расстройств, наиболее выраженных у больных с неалкогольным стеатогепатитом.Мета роботи — оцінити стан психічного здоров'я хворих настабільну ішемічну хворобу серця (ІХС) залежно від наявності та прогресування неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП).Матеріал і методи. Об'єктом дослідження стали 300 хворих на стабільну ІХС, серед яких виділяли 160 осіб без НАЖХП (І група) та 140 осіб із НАЖХП (ІІ група). Оцінку стану психічного здоров'я пацієнтів проводили за допомогою українських версій Госпітальної шкали тривоги та депресії (HADS) та опитувальника здоров'я PHQ‑15.Результати. Аналіз отриманих результатів виявив чіткі закономірності змін стану психічного здоров'я обстежених хворих залежно від наявності та перебігу НАЖХП. При НАЖХП виявлено переважання ознак депресивних психічних порушень. При цьому, найбільш значимі прояви як у відсотковому значенні, так і за клінічною симптоматикою спостерігали у групі осіб із неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ). Більше того, загальний бал оцінки здоров'я пацієнтів зростав із прогресуванням проявів тривоги та депресії.Висновки. За умов коморбідності стабільної ішемічної хвороби серця та неалкогольної жирової хвороби печінки сумарна частка психічних порушень становить 80-88% та характеризується домінуванням депресивних розладів, найбільш виражених у хворих на неалкогольний стеатогепатит

Діагностична значущість новітніх біомаркерів прогресування стеатозу у хворих на стабільну ішемічну хворобу серця, що поєднана з неалкогольною жировою хворобою печінки

The purpose was to determine the diagnostic value of selenoprotein P and M30 fragments of cytokeratin 18 in conjunction with proinflammatory cytokines for early diagnosis and progression of non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) in patients with stable coronary heart disease (CHD).Materials and methods. 140 patients with NAFLD and stable CHD of II-III functional classes were examined: 89 patients with non-alcoholic steatosis (Group I); 51 patients with non-alcoholic steatohepatitis (Group II). General-clinical examination, electrocardiography, coronary angiography, echocardiography, liver ultrasound, determination of cytokeratin 18 M30, selenoprotein P, TNF-alpha, interleukin-6, high-sensitivity C-reactive protein serum levels were performed to all patients.Results. The presence of liver steatosis of different degrees was established in all examined patients. However, the majority of the patients of Group I had steatosis of 1 and 2 degrees; in group 2 – steatosis of 3 degree prevailed. Selenoprotein P level in patients with steatosis of 1 degree was on 39.6 % higher compared with 0 degree; at 2 degree – it was by 2.8 times higher vs. its level in the control group and by 1.9 times vs. its level at steatosis of 1 degree (P &lt; 0.05). Cytokeratin 18 M30 level at steatosis of 1 degree was by 1.8 times higher than its value in the control group; at 2 degree – it exceed this value by 2.3 times; at 3 degree – it reached its highest value (P &lt; 0.05). TNF-alpha level at 1 degree of steatosis was by 2.5 times higher than its value in the control group; at 2 degree – it exceed this value by 3.7 times; at 3 degree – it was by 5.4; 2.2 and 1.5 times higher vs. its value at steatosis 0, 1 and 2 degrees (P &lt; 0.05). Similar patterns were observed by IL-6 and hsCRP levels. Positive correlation relationships between serum selenoprotein P, cytokeratin 18 M30 and proinflammatory cytokines levels were revealed.Conclusion. Increasing of serum selenoprotein P and cytokeratin 18 M30 levels next to proinflammatory cytokines at liver steatosis of 1 degree indicates their independent diagnostic and prognostic value at the early stages of NAFLD development in patients with stable CHD.Цель работы – определить диагностическую ценность селенопротеина Р и фрагментов М30 цитокератина 18 во взаимосвязи с провоспалительными цитокинами для ранней диагностики и прогрессирования неалкогольной жировой болезни печени (НАЖБП) у больных со стабильной ишемической болезнью сердца (ИБС).Материалы и методы. Обследовано 140 больных с НАЖБП и стабильной ИБС ФК II–III: 89 больных с неалкогольным жировым гепатозом (I группа); 51 больной с неалкогольным стеатогепатитом (II группа). Всем больным проводили общее клиническое обследование, электрокардиографию, коронарографию, эхокардиографию, ультразвуковое исследование печени, определение уровня фрагментов М30 цитокератина 18, селенопротеина Р, ТНФ-альфа, интерлейкина-6, высокочувствительного С-реактивного протеина в сыворотке крови.Результаты. Установлено наличие стеатоза печени различной степени у всех обследованных больных. При этом у большинства больных I группы были 1 и 2 степень стеатоза; во 2 группе преобладала 3 степень стеатоза. Уровень селенопротеина Р у больных с 1 степенью стеатоза был на 39,6 % выше по сравнению с 0 степенью; при 2 степени – в 2,8 раза больше по сравнению с уровнем в контроле и в 1,9 раза – по сравнению с показателем при 1 степени стеатоза (р &lt; 0,05). Уровень цитокератина 18 М30 при 1 степени стеатоза был в 1,8 раза больше его значения в контроле, при 2 степени превышал эту величину в 2,3 раза, при 3 степени достиг своего наибольшего значения (р &lt; 0,05). Уровень ТНФ-альфа при 1 степени стеатоза был в 2,5 раза выше его показателя в контроле, при 2 степени превышал это значение в 3,7 раза, при 3 степени был в 5,4; 2,2 и 1,5 раза выше по сравнению с 0, 1 и 2 степенями стеатоза (р &lt; 0,05). Подобные закономерности изменений наблюдали по величине ИЛ-6 и вч-СРБ. Выявлены положительные корреляционные взаимосвязи между сывороточными уровнями селенопротеина Р, фрагментов М30 цитокератина 18 и провоспалительных цитокинов.Выводы. Нарастание сывороточных уровней селенопротеина Р и фрагментов М30 цитокератина 18 рядом с провоспалительными цитокинами уже при 1 степени стеатоза печени свидетельствует об их независимой диагностической и прогностической ценности на ранних стадиях развития НАЖБП у больных со стабильной ИБС.Мета роботи – визначити діагностичну цінність селенопротеїну Р і фрагментів М30 цитокератину 18 у взаємозв'язку з прозапальними цитокінами для ранньої діагностики та прогресування неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) у хворих на стабільну ішемічну хворобу серця (ІХС).Матеріали та методи. Обстежили 140 хворих на НАЖХП і стабільну ІХС ФК ІІ–ІІІ: 89 хворих із неалкогольним жировим гепатозом (І група); 51 хворий на неалкогольний стеатогепатит (ІІ група). Усім хворим здійснили загальноклінічне обстеження, електрокардіографію, коронарографію, ехокардіографію, ультразвукове дослідження печінки, визначення рівня фрагментів М30 цитокератину 18, селенопротеїну Р, ТНФ-альфа, інтерлейкіну-6, високочутливого С-реактивного протеїну в сироватці крові.Результати. Встановлена наявність стеатозу печінки різного ступеня в усіх хворих, яких обстежили. При цьому в більшості хворих І групи був 1 та 2 ступінь стеатозу; у 2 групі переважав 3 ступінь стеатозу. Рівень селенопротеїну Р у хворих із 1 ступенем стеатозу був на 39,6 % вищим порівняно з 0 ступенем; при 2 ступені був більшим у 2,8 раза за його рівень у контролі та в 1,9 раза більшим за показник при 1 ступені стеатозу (р &lt; 0,05). Рівень цитокератину 18 М30 при 1 ступені стеатозу був у 1,8 раза більшим за його значення в контролі, при 2 ступені перевищував цю величину в 2,3 раза, при 3 ступені досягнув свого найбільшого значення (р &lt; 0,05). Рівень ТНФ-альфа при 1 ступені стеатозу був у 2,5 раза вищим за його показник у контролі, при 2 ступені перевищував це значення в 3,7 раза, при 3 ступені був в 5,4; 2,2 та 1,5 раза вищим порівняно з 0, 1 і 2 ступенями стеатозу (р &lt; 0,05). Подібні закономірності змін спостерігали за величиною ІЛ-6 і вч-СРП. Виявлені позитивні кореляційні взаємозв’язки між сироватковими рівнями селенопротеїну Р, фрагментів М30 цитокератину 18 і прозапальними цитокінами.Висновки. Наростання сироваткових рівнів селенопротеїну Р і фрагментів М30 цитокератину 18 поруч із прозапальними цитокінами вже при 1 ступені стеатозу печінки свідчить про їхню незалежну діагностичну та прогностичну цінність на ранніх стадіях розвитку НАЖХП у хворих на стабільну ІХС

Diagnostic significance of the newest biomarkers of steatosis progression in patients with stable coronary heart disease, combined with nonalcoholic fatty liver disease

The purpose was to determine the diagnostic value of selenoprotein P and M30 fragments of cytokeratin 18 in conjunction with proinflammatory cytokines for early diagnosis and progression of non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) in patients with stable coronary heart disease (CHD). Materials and methods. 140 patients with NAFLD and stable CHD of II-III functional classes were examined: 89 patients with non-alcoholic steatosis (Group I); 51 patients with non-alcoholic steatohepatitis (Group II). General-clinical examination, electrocardiography, coronary angiography, echocardiography, liver ultrasound, determination of cytokeratin 18 M30, selenoprotein P, TNF-alpha, interleukin-6, high-sensitivity C-reactive protein serum levels were performed to all patients. Results. The presence of liver steatosis of different degrees was established in all examined patients. However, the majority of the patients of Group I had steatosis of 1 and 2 degrees; in group 2 – steatosis of 3 degree prevailed. Selenoprotein P level in patients with steatosis of 1 degree was on 39.6 % higher compared with 0 degree; at 2 degree – it was by 2.8 times higher vs. its level in the control group and by 1.9 times vs. its level at steatosis of 1 degree (P < 0.05). Cytokeratin 18 M30 level at steatosis of 1 degree was by 1.8 times higher than its value in the control group; at 2 degree – it exceed this value by 2.3 times; at 3 degree – it reached its highest value (P < 0.05). TNF-alpha level at 1 degree of steatosis was by 2.5 times higher than its value in the control group; at 2 degree – it exceed this value by 3.7 times; at 3 degree – it was by 5.4; 2.2 and 1.5 times higher vs. its value at steatosis 0, 1 and 2 degrees (P < 0.05). Similar patterns were observed by IL-6 and hsCRP levels. Positive correlation relationships between serum selenoprotein P, cytokeratin 18 M30 and proinflammatory cytokines levels were revealed. Conclusion. Increasing of serum selenoprotein P and cytokeratin 18 M30 levels next to proinflammatory cytokines at liver steatosis of 1 degree indicates their independent diagnostic and prognostic value at the early stages of NAFLD development in patients with stable CHD