КОРЕКЦІЯ ПРОЯВІВ ДИСБАКТЕРІОЗУ КИШКІВНИКА У ХВОРИХ НА АТОПІЧНИЙ ДЕРМАТИТ В ПРАКТИЦІ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ

Introduction. Background of atopic dermatitis (AD) is caused by continued growth in the number of such patients. This applies particularly to primary care physicians health care, as patients are first treated to the same family doctor. When blood pressure is a common manifestation of food allergy, accompanied by changes in intestinal microbiota dysbiotic.Main part. Aim of the study was to identify manifestations of dysbiosis (DB) colon in patients with AD and the influence of the drug "Biosim'ya" on the disease.Examined and treated 84 patients with AD. All patients underwent bacteriological studies of intestinal microflora, total (KLA) and immunoassay (IA) blood. The 58 individuals found in violation of the colon (PTC). Among them, 67.2% were men and 32.8% women, mean age - 25,3 ± 5,8 years. Such patients on a background of basic treatment administered drug "Biosim'ya" at a dose of 1 bottle twice a day for 1 month.Clinically, all patients with PTC experienced bloating, abuse stool (diarrhea or constipation), 82.8% of cases - allergic reactions (hay fever, allergy sposterihatyharchova). Research has shown increasing blood levels of eosinophils and IgE, respectively 1.5-2 and 2-3 times. When bacteriological study of feces revealed a significant decrease in the number of normal intestinal microflora. In 55.2% of patients experienced growth of pathogenic microorganisms. 1 week after treatment was decreasing manifestations of AD, associated allergic reactions and intestinal disorders in 82.8% and 17.2% - their disappearance. After 2 weeks are signs disappeared in 72.4%. KLA indicators and EAs they normalized. A month later manifestations of AD and intestinal disorders detected in any patient. It should be noted that after 2 weeks. treatment in patients without AD TAP displays disappeared in 65.4% of subjects.Conclusion. Therefore, to reduce DB manifestations in patients with AD recommended drug "Biosim'ya."Введение. Актуальность проблемы атопического дерматита (АД) обусловлена продолжающимся ростом количества таких больных. Особенно это касается врачей первичного звена медико-санитарной помощи, поскольку пациенты впервые обращаются именно к семейному врачу. При АД частым проявлением является пищевая аллергия, сопровождающаяся дисбиотическими изменениями кишечного микробиоценоза.Основная часть. Целью исследования было выявление проявлений дисбактериоза (ДБ) толстого кишечника у больных АД и влияния препарата «Биосимья» на течение заболевания.Обследовано и пролечено 84 больных АД. Всем больным проведено бактериологическое исследование кишечной микрофлоры, общий (ОАК) и иммунологический анализ (ИА) крови. В 58 человек выявлены нарушения со стороны толстого кишечника (ПТК). Среди них было 67,2% мужчин и 32,8% женщин, средний возраст - 25,3 ± 5,8 лет. Таким пациентам на фоне базового лечения назначали препарат «Биосимья» в дозе 1 флакон дважды в день в течение 1 мес.Клинически у всех больных с ПТК наблюдались вздутие живота, нарушение стула (поносы или запоры), 82,8% случаев - аллергические реакции (поллиноз, спостеригатихарчова аллергия). Исследование крови показало повышение эозинофилов и уровня IgЕ соответственно в 1,5-2 и 2-3 раз. При бактериологическом исследовании кала выявлено значительное снижение количества нормальной кишечной микрофлоры. В 55,2% пациентов наблюдался рост условно-патогенной микрофлоры. Через 1 неделю после лечения отмечено уменьшение проявлений АД, сопутствующих аллергических реакций и расстройств кишечника в 82,8%, а в 17,2% - их исчезновения. Через 2 недели проявления исчезли еще в 72,4%. Показатели ОАК и ИА у них нормализовались. Через месяц проявлений АД и кишечных расстройств не выявлено ни у одного пациента. Необходимо отметить, что через 2 нед. лечения у больных без ПТК проявления АД скрылись в 65,4% человек.Вывод. Итак, для уменьшения проявлений ДБ у больных АД рекомендуется использовать препарат «Биосимья».Вступ. Актуальність проблеми атопічного дерматиту (АД) зумовлена продовженням зростання кількості таких хворих. Особливо це стосується лікарів первинної ланки медико-санітарної допомоги, оскільки пацієнти вперше звертаються саме до сімейного лікаря. При АД частим проявом є харчова алергія, що супроводжується дисбіотичними змінами кишкового мікробіоценозу.Основна частина. Метою дослідження було виявлення проявів дисбактеріозу (ДБ) товстого кишківника у хворих на АД та впливу препарату «Біосім’я» на перебіг захворювання.Обстежено і проліковано 84 хворих на АД. Всім хворим проведено бактеріологічне дослідження кишкової мікрофлори, загальний (ЗАК) та імунологічний аналіз (ІА) крові. У 58 осіб виявлено порушення з боку товстого кишківника (ПТК). Серед них було 67,2% чоловіків та 32,8% жінок, середній вік – 25,3±5,8 років. Таким пацієнтам на фоні базового лікування призначали препарат «Біосім’я» у дозі 1 флакон двічі на день впродовж 1 міс.Клінічно у всіх хворих з ПТК спостерігалися здуття живота, порушення стільця (проноси або закрепи), 82,8% випадків – алергічні реакції (поліноз, спостерігатихарчова алергія). Дослідження крові показало підвищення еозинофілів і рівня IgЕ відповідно в 1,5-2 та 2-3 разів. При бактеріологічному дослідженні калу виявлено значне зниження кількості нормальної кишкової мікрофлори. В 55,2% пацієнтів спостерігався ріст умовно-патогенної мікрофлори. Через 1 тиждень після лікування відмічено зменшення проявів АД, супутніх алергічних реакцій та розладів кишківника у 82,8%, а у 17,2% – їх зникнення. Через 2 тижні прояви зникли ще у 72,4%. Показники ЗАК та ІА у них нормалізувались. Через місяць проявів АД та кишкових розладів не виявлено у жодного пацієнта. Необхідно відмітити, що через 2 тиж. лікування у хворих без ПТК прояви АД зникли у 65,4% осіб.Висновок. Отже, для зменшення проявів ДБ у хворих на АД рекомендовано використовувати препарат «Біосім’я»

ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ, ІМУНОЗАПАЛЬНОЇ РЕАКЦІЇ ТА ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ ПІД ВПЛИВОМ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА АЛКОГОЛЬНИЙ ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ В ПОЄДНАННІ З ОЖИРІННЯМ З ВИКОРИСТАННЯМ АДЕМЕТІОНІНУ І АРГІНІНУ ГЛУТАМАТУ

The аim of research was to investigate the effect of a complex treatment with ademethionineand arginine glutamate on the state of endogenous intoxication, immune-inflammatoryreaction and endothelial dysfunction in patients with alcoholic liver cirrhosis (ALC) incombination with obesity.Methods. 215 patients, diagnosed with ALC, took part in the study, including 66 womenand 149 men. 109 people had ALC with obesity and 106 people had ALC without obesity.Patients were divided into subgroups depending on the stage of decompensation accordingto Child-Pugh. Depending on the treatment protocol (b protocol – basic therapy, hprotocol – basic therapy in combination with ademethionine and arginine glutamate), allpatients were divided into subgroups.Results. In patients of groups I and II who received the h protocol, at the stage ofcompensation, subcompensation and decompensation, the indicators of sorption capacityof erythrocytes (SCE), leukocyte index of intoxication (LII), high-sensitivity C-reactiveprotein (hs-CRP), tumor necrosis factor alpha (TNFα), asymmetric dimethylarginine(ADMA) and the resistin level significantly improved (p<0.05). In patients of groups I andII, who received basic treatment, at the stage of compensation such indicators worsened,but no significant difference was observed before and after treatment (p>0.05). At thestage of subcompensation and decompensation in patients of groups I and II, who receivedbasic treatment, SCE, LII, hs-CRP, TNFα, ADMA and the resistin level significantlyworsened (p<0.05).Conclusions. Inclusion in the complex treatment of ademethionine and arginineglutamate for obese patients with ALC helps to reduce the manifestations of endogenousintoxication, immune-inflammatory reaction and endothelial dysfunction.Цель работы - изучение влияния комплексного лечения с использованиемадеметионина и аргинина глутамата на состояние эндогенной интоксикации,иммуновоспалительной реакции и эндотелиальной дисфункции у больных салкогольным циррозом печени (АЦП) в сочетании с ожирением.Материалы и методы. В исследовании приняли участие 215 больных сдиагностированным АЦП, среди которых было 66 женщин и 149 мужчин. У 109человек диагностирован АЦП с ожирением, у 106 человек - АЦП без ожирения.Пациентов разделили на подгруппы в зависимости от стадии декомпенсациипо Чайльд-Пью, а также в зависимости от примененного протокола лечения(b протокол - базовая терапия, h протокол - базовая терапия в сочетании садеметионином и аргинина глутаматом).Результаты. У больных с АЦП в сочетании с ожирением наблюдается болемтяжелое течение заболевания, сопровождающееся выраженными клиниколабораторными проявлениями. У пациентов I и II групп, получавших h протокол,в стадии компенсации, субкомпенсации и декомпенсации показатели сорбционнойспособности эритроцитов (ССЕ), лейкоцитарного индекса интоксикации (ЛИИ),высокочувствительного С-реактивного белка (вч-СРБ), фактора некроза опухолейальфа (ФНОα), асимметрического диметиларгинина (ADMA) и уровень резистинадостоверно улучшились (р <0.05). На стадии субкомпенсации и декомпенсации упациентов I и II группы, получавших базовое лечение, СЗЕ, ЛИИ, уч-СРБ, ФНПα,ADMA и уровень резистина достоверно ухудшились (р <0.05).Выводы. Включение в комплексное лечение больных с АЦП в сочетании с ожирениемадеметионина и аргинина глутамата способствует уменьшению проявленийэндогенной интоксикации, иммуновоспалительной реакции и эндотелиальнойдисфункции.Мета роботи - вивчення впливу комплексного лікування з використаннямадеметіоніну та аргініну глутамату на стан ендогенної інтоксикації,імунозапальної реакції та ендотеліаьної дисфункції у хворих на алкогольний цирозпечінки (АЦП), поєднаний з ожирінням.Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 215 хворих із діагностованимАЦП, серед яких було 66 жінок та 149 чоловіків. У 109 осіб діагностовано АЦП зожирінням, у 106 осіб – АЦП без ожиріння. Пацієнтів поділили на підгрупи залежновід стадії декомпенсації за Чайльдом – П’ю, а також залежно від застосованогопротоколу лікування (b протокол – базова терапія, h протокол – базова терапія,поєднана з адеметіоніном й аргініну глутаматом).Результати. У хворих на АЦП в поєднанні з ожирінням спостерігається більшважчий перебіг захворювання, що супроводжується вираженішими клініколабораторними проявами. У пацієнтів І та ІІ груп, що отримували h протокол,на стадії компенсації, субкомпенсації та декомпенсації показники сорбційноїздатності еритроцитів (СЗЕ), лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ),високочутливого С-реактивного білка (вч-СРБ), фактору некрозу пухлин альфа(ФНПα), асиметричного диметиларгініну (ADMA) та рівень резистину достовірнопокращилися (р<0.05). У пацієнтів І і ІІ груп, що отримували базове лікування,на стадії компенсації такі показники погіршилися, проте достовірної різниціу них до і після лікування не спостерігалося (р>0.05). На стадії субкомпенсації ідекомпенсації у пацієнтів І і ІІ групи, що отримували базове лікування, СЗЕ, ЛІІ, вч-СРБ, ФНПα, ADMA та рівень резистину достовірно погіршилися (р<0.05).Висновки. Включення в комплексне лікування хворих на АЦП, поєднаний ізожирінням, адеметіоніну та аргініну глутамату сприяє зменшенню проявівендогенної інтоксикації, імунозапальної реакції та ендотеліальної дисфункції

АНАЛІЗ СМЕРТНОСТІ ХВОРИХ НА АЛКОГОЛЬНИЙ ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ

Background. Alcohol is considered to be the main risk factor for adverse event deaths around the world. In Ukraine, mortality due to alcoholic liver disease (ALD) has taken the second place in the structure of death causes from diseases of the digestive system. Objective. The aim of the research was to study the peculiarities of the causes of death in the patients with alcoholic liver disease at the stage of liver cirrhosis (LC) based on the analysis of protocols of pathoanatomical research. Methods. The analysis of 149 protocols of the pathoanatomical study of the patients, who died from alcoholic LC, has been carried out at the premises of the Pathoanatomical Department of the Ivano-Frankivsk Regional Clinical Hospital in 2006-2018. Results. Most people were young and middle aged. Fatal cases were caused by decompensation of the LC with the development of hepatic, hepatic-renal, cardio-pulmonary insufficiency, pancreatic necrosis, gastrointestinal bleeding (GIB), sepsis, hepatocellular carcinoma (HCC). In 37.6 % of the patients the concomitant illness was coronary heart disease (CHD), 10.7 % of the people had hypertension. In 6 % of the patients, ischemic stroke of the brain was diagnosed. In most people atherosclerotic vascular changes were revealed. Conclusions. Excessive consumption of alcohol and, consequently, the development of LC, can be considered as an adverse factor in the reducing social standard of living. In the majority of people, who died from the decompensation of alcoholic LC, atherosclerotic vascular lesions have been detected. This indicates a significant prevalence of lipid metabolism disturbance in the people with alcoholic LC.Вступ. Алкоголь визнають основним фактором ризику несприятливих летальних завершень у всьому світі. В Україні смертність внаслідок алкогольної хвороби печінки (АХП) посіла друге місце в структурі причин смерті від хвороб органів травлення. Мета. Метою було вивчити особливості причин смерті у осіб з АХП на стадії цирозу печінки (ЦП) на основі аналізу протоколів патологоанатомічного дослідження. Методи. Проведено аналіз 149 протоколів патологоанатомічного дослідження померлих на алкогольний ЦП на базі патологоанатомічного відділення Івано-Франківської обласної клінічної лікарні за період 2006-2018 рр. Результати. Більшість осіб були молодого та середнього віку. Летальні випадки були зумовлені декомпенсацією ЦП з розвитком печінкової, печінково-ниркової, серцево-легеневої недостатності, панкреонекрозу, шлунково-кишкових кровотеч, сепсису, гепатоцелюлярної карциноми. У 37,6% померлих супутньою хворобою була ішемічна хвороба серця, у 10,7% осіб – гіпертонічна хвороба. У 6% осіб в анамнезі був перенесений ішемічний інсульт головного мозку. У більшості осіб виявлено атеросклеротичні зміни судин. Висновки. Надмірне вживання алкоголю і, як наслідок, розвиток цирозу печінки можна вважати несприятливим чинником зниження рівня здоров’я населення. У більшості осіб, що померли внаслідок декомпенсації алкогольного виявлено атеросклеротичні ураження судин. Це вказує на значну поширеність порушення ліпідного обміну у осіб з алкогольним цирозом печінки

ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ ТА АДИПОЦИТОКІНІВ ПІД ВПЛИВОМ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА АЛКОГОЛЬНИЙ ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ В ПОЄДНАННІ З ОЖИРІННЯМ З ВИКОРИСТАННЯМ АДЕМЕТІОНІНУ Й АРГІНІНУ ГЛУТАМАТУ

Introduction. Alcohol-related liver cirrhosis is one of the leading causes of hospitalization and disability in patients with gastrointestinal disease. The aim of the study – to learn the effectiveness of treatment of patients with alcoholic liver cirrhosis (ALC) combined with obesity depending on the stage of decompensation using ademethionine and arginine glutamate. Research Methods. 215 patients, diagnosed with ALC, took part in the study, including 66 women and 149 men. 109 people had ALC with obesity and 106 people had ALC without obesity. Patients were divided into subgroups depending on the stage of decompensation according to Child-Pugh. Depending on the treatment protocol (b protocol – basic therapy, h protocol – basic therapy in combination with ademethionine and arginine glutamate), all patients were divided into subgroups. Results and Discussion. In this study, the values of carbohydrate metabolism, adiponectin and leptin were used to evaluate the effectiveness of a three-month treatment regimen with ademethionine and arginine glutamate in patients with ALC in combination with obesity. Obese patients with ALC have a more severe course of the disease, accompanied by more pronounced clinical manifestations, impaired carbohydrate metabolism and imbalance of leptin and adiponectin levels. The inclusion of ademethionine and arginine glutamate in the treatment regimen for 3 months allowed to improve the general condition of patients, their clinical and laboratory parameters and reduce the rate of disease progression, which is reflected in improved carbohydrate metabolism, leptin and adiponectin and reduced indicators of the severity scale according to Child-Pugh and the 3-month MELD mortality score. Conclusions. Inclusion of ademethionine and arginine glutamate in the complex treatment of patients with ALC in combination with obesity helps to reduce insulin resistance, improve leptin and adiponectin. In patients with ALC in combination with obesity, the inclusion in the complex treatment of ademethionine and arginine glutamate helps to improve the course of the disease according to the indicators of the severity scale using the Child-Pugh and MELD scales.Вступление. Цирроз печени, обусловленный злоупотреблением алкоголя, является одной из ведущих причин госпитализации и потери трудоспособности пациентами с заболеваниями органов желудочно-кишечного тракта. Цель исследования – изучить эффективность лечения больных алкогольным циррозом печени (АЦП) в сочетании с ожирением в зависимости от стадии декомпенсации с использованием адеметионина и аргинина глутамата. Методы исследования. В исследовании приняли участие 215 больных с диагностированным алкогольным циррозом печени, среди которых было 66 женщин и 149 мужчин. В 109 лиц диагностирован АЦП с ожирением, в 106 лиц – АЦП без ожирения. Пациентов разделили на подгруппы в зависимости от стадии декомпенсации по Чайльду – Пью, а также в зависимости от примененного протокола лечения (b протокол – базовая терапия, h протокол – базовая терапия в сочетании с адеметионином и аргинина глутаматом). Результаты и обсуждение. В этой работе для оценки эффективности трехмесячной схемы лечения с включением адеметионина и аргинина глутамата у больных АЦП в сочетании с ожирением использовано показатели углеводного обмена, адипонектина и лептина. У пациентов с АЦП в сочетании с ожирением наблюдали более тяжелое течение заболевания, что сопровождалось более выраженными клиническими проявлениями, нарушением углеводного обмена и дисбалансом уровней лептина и адипонектина. Включение в схему лечения адеметионина и аргинина глутамата позволило улучшить общее состояние пациентов, клинико-лабораторные показатели и уменьшить темпы прогрессирования заболевания, о чем свидетельствовали улучшение показателей углеводного обмена, лептина и адипонектина и снижение показателей шкалы тяжести Чайльда – Пью и индекса трехмесячной летальности MELD. Выводы. Включение в комплексное лечение больных АЦП в сочетании с ожирением адеметионина и аргинина глутамата способствует уменьшению инсулинорезистентности, улучшению показателей лептина и адипонектина. Использование в комплексном лечении пациентов с АЦП в сочетании с ожирением адеметионина и аргинина глутамата способствует улучшению течения заболевания по показателям шкалы тяжести Чайльда – Пью и индекса MELD.Вступ. Цироз печінки, що зумовлений зловживанням алкоголю, є однією з провідних причин госпіталізації і втрати працездатності пацієнтами із захворюваннями органів шлунково-кишкового тракту. Мета дослідження – вивчити ефективність лікування хворих на алкогольний цироз печінки (АЦП) у поєднанні з ожирінням залежно від стадії декомпенсації з використанням адеметіоніну й аргініну глутамату. Методи дослідження. У дослідженні взяли участь 215 хворих з діагностованим алкогольним цирозом печінки, серед яких було 66 жінок та 149 чоловіків. У 109 осіб діагностовано АЦП з ожирінням, у 106 осіб – А (b, h).ЦП без ожиріння. Пацієнтів поділили на підгрупи залежно від стадії декомпенсації за Чайльдом – П’ю, а також залежно від застосованого протоколу лікування (b протокол – базова терапія, h протокол – базова терапія в поєднанні з адеметіоніном й аргініну глутаматом). Результати й обговорення. У цій роботі для оцінки ефективності тримісячної схеми лікування з включенням адеметіоніну й аргініну глутамату у хворих на АЦП у поєднанні з ожирінням використано показники вуглеводного обміну, адипонектину та лептину. В пацієнтів з АЦП у поєднанні з ожирінням спостерігали тяжчий перебіг захворювання, що супроводжувалося більш вираженими клінічними проявами, порушенням вуглеводного обміну і дисбалансом рівнів лептину та адипонектину. Включення в схему лікування адеметіоніну й аргініну глутамату дозволило покращити загальний стан пацієнтів, клініко-лабораторні показники і зменшити темпи прогресування захворювання, про що свідчили поліпшення показників вуглеводного обміну, лептину й адипонектину і зниження показників шкали тяжкості Чайльда – П’ю та індексу тримісячної летальності MELD. Висновки. Включення в комплексне лікування хворих на АЦП у поєднанні з ожирінням адеметіоніну й аргініну глутамату сприяє зменшенню інсулінорезистентності, покращенню показників лептину та адипонектину. Використання в комплексному лікуванні пацієнтів з АЦП у поєднанні з ожирінням адеметіо­ніну й аргініну глутамату сприяє поліпшенню перебігу захворювання за показниками шкали тяжкості Чайльда – П’ю та індексу MELD

Оцінювання коморбідності у хворих на алкогольний цироз печінки в поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки

 The aim of the study was to evaluate the concomitant pathology in patients with alcoholic cirrhosis of the liver associated with non-alcoholic fatty liver disease, depending on the compensation of the disease and patient's age.Material and methods of research. The study included 204 patients. Among them, 78 patients (Group I) had alcoholic liver cirrhosis (ALC) and 126 patients (Group II) had a combination of ALC with non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD). Patients were subgrouped according to compensation classes by the Child-Pugh score (A, B, C). To evaluate comorbidity, CirCom, CCI, ECI indices were used.Results. More than 70 % of patients of group II had concomitant diseases (CD) and cardiovascular complications. They also suffered from pleurisy, pneumonia, spontaneous bacterial peritonitis more frequently. 46 % of patients of groups ІІА+B, who were less than 45 years old, had two CD, which 2.6 times exceeded the number of such persons in group І. More than 80 % of middle-aged patients in group IIA+B had more than 3 CD, which is 1.7 times more than in group І. 70 % of patients of group II at the stage of decompensation of cirrhosis had 5 or more CD. The direct relationship between the age of patients and the number of CD, as well as between the degree of compensation and the amount of CD leads to a more severe course of the disease in people of group II. The significant correlation between the CCI, ECI, CirCom scales and the Child–Pugh degree of the disease severity was detected. The number of concomitant pathologies in patients suffering from liver cirrhosis (LC) significantly increased the risk of death from the causes which are not related to LC (RR: 5.872; 95 % CI: 1.866–18.477). 4-year observation showed that 80.6 % patients of group II have died, which 4 times exceeded the number of those who had ALC.Conclusions. Most patients of group II had cardiovascular diseases. They had disorders of the respiratory, urinary, endocrine, nervous systems, as well as bacterial complications, more frequently. It is useful to use the CCI, ECI, CirCom scales of comorbidity, and Child-Pugh degree of the disease severity in considering the comorbidity level and severity of the disease. The incidence of CD increases with age and significantly increases the risk of death from causes which are not associated with the complications of the LC.  Цель работы – оценка сопутствующей патологии у больных с алкогольным циррозом печени при сочетании с неалкогольной жировой болезнью печени в зависимости от компенсации заболевания и возраста пациентов.Материалы и методы. Обследованы 204 пациента. Среди них у 78 человек (I группа) диагностирован алкогольный цирроз печени (АЦП), у 126 больных (II группа) было сочетание АЦП с неалкогольной жировой болезнью печени (НАЖБП). Пациентов разделили на подгруппы в зависимости от классов компенсации по критериям Чайльд–Пью (А, В, С). Для оценки коморбидности использовали индексы CirCom, CCI и ECI.Результаты. Более 70 % пациентов II группы имели сопутствующие заболевания (СЗ) и их осложнения со стороны сердечно-сосудистой системы (ССС). У них также чаще возникали плеврит, пневмония, спонтанный бактериальный перитонит. У пациентов ПА+В групп в возрасте менее 45 лет 2 СЗ было у 46 %, что в 2,6 раза превышает количество таких больных I группы. Более 80 % пациентов ПА+В группы среднего возраста имели более 3 СЗ, что в 1,7 раза превышает количество таких больных I группы. 70 % пациентов II группы в стадии декомпенсации имели 5 и более СЗ. Прямая связь между возрастом больных и количеством СЗ, а также между степенью компенсации и количеством СЗ обусловливает более тяжелое течение у пациентов II группы. Установлена достоверная корреляционная связь между шкалами CCI, ECI, CirCom и степенью тяжести по шкале Чайлд–Пью. Количество СЗ достоверно увеличивало риск смерти от причин, не связанных с циррозом печени (ЦП) (RR: 5,872; 95 % CI: 1,866–18,477). В течение 4 лет наблюдений среди пациентов II группы умерли 80,6 %, что в 4 раза превысило количество умерших I группы.Выводы. У большинства пациентов II группы были заболевания ССС. У них чаще возникали нарушения со стороны дыхательной, мочевыделительной, эндокринной, нервной систем, а также бактериальные осложнения. Полезно использование шкал CCI, ECI, CirCom и Чайлд–Пью для учета уровня коморбидности и тяжести заболевания. Частота СЗ увеличивается с возрастом и достоверно увеличивает риск смерти от причин, не связанных с осложнениями ЦП.  Мета роботи – оцінювання супутньої патології у хворих на алкогольний цироз печінки при поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки залежно від компенсації захворювання та віку пацієнтів.Матеріали та методи. Обстежили 204 пацієнти. Серед них у 78 осіб (І група) діагностували алкогольний цироз печінки (АЦП), у 126 осіб (ІІ група) було поєднання АЦП із неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП). Пацієнтів поділили на підгрупи залежно від класів компенсації за критеріями Чайльд–П’ю (А, В, С). Для оцінювання коморбідності використовували індекси CirCom, CCI та ECI.Результати. Понад 70 % пацієнтів ІІ групи мали супутні захворювання (СЗ) та їхні ускладнення з боку серцево-судинної системи (ССС). У них також частіше виникали плеврит, пневмонії, спонтанний бактеріальний перитоніт. У пацієнтів ІІА+В груп віком менше ніж 45 років 2 СЗ було у 46 % осіб, що у 2,6 раза більше, ніж кількість таких осіб І групи. Понад 80 % пацієнтів ІІА+В групи середнього віку мали більше ніж 3 СЗ, що в 1,7 раза перевищує кількість таких осіб І групи. 70 % пацієнтів ІІ групи на стадії декомпенсації мали 5 і більше СЗ. Прямий зв’язок між віком хворих і кількістю СЗ, а також між ступенем компенсації та кількістю СЗ зумовлює істотно важчий перебіг в осіб ІІ групи. Виявили вірогідний кореляційний зв’язок між шкалами CCI, ECI, CirCom і ступенем важкості за шкалою Чайлд–П’ю. Кількість СЗ вірогідно збільшувала ризик смерті від причин, що не пов’язані з цирозом печінки (ЦП) (RR: 5,872; 95 % CI: 1,866–18,477). Протягом 4 років спостереження з-поміж пацієнтів ІІ групи померли 80,6 % осіб, що в 4 рази більше, ніж у І групі.Висновки. У більшості пацієнтів ІІ групи були захворювання ССС. У них частіше виникали порушення з боку дихальної, сечовивідної, ендокринної, нервової систем, а також бактеріальні ускладнення. Корисним є використання шкал CCI, ECI, CirCom і Чайлд–П’ю для врахування рівня коморбідності та важкості захворювання. Частота СЗ збільшується з віком і вірогідно збільшує ризик смерті від причин, що не пов’язані з ускладненнями ЦП

Зміни показників фіброзу у хворих на алкогольний цироз печінки у поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки залежно від стадії цирозу

 Objective was to study changes in liver parenchyma fibrosis in patients with alcoholic liver cirrhosis associated with non-alcoholic fatty liver disease depending on decompensation using shear wave elastography and FIB-4 index.Material and methods. The study included 204 patients. Among them, 78 patients (Group I) had alcoholic liver cirrhosis (ALC) and 126 patients (Group II) had a combination of ALC with non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD). Patients were subgrouped according to compensation classes by the Child-Pugh score (A, B, C). The degree of liver parenchyma fibrosis was assessed by calculating the FIB-4 (FibroIndex-4) and the liver parenchyma elasticity (kPa) determined by the shear wave elastography method.Results. Values of liver parenchyma elasticity in patients of group II of classes A, B, and C were higher compared to group I same classes (P < 0.05). FIB-4 indicators in patients of group II were higher than classes A, B, and C compared to group I (P < 0.05). In patients with ALC in combination with NAFLD, direct correlations were established between the value of Child-Pugh score and the elasticity of the liver parenchyma, the value of the MELD index and the elasticity of the liver parenchyma, the value of Child-Pugh score and FIB-4 index, the value of MELD index and FIB-4 index, FIB-4 index and liver parenchyma elasticity.Conclusions. In patients with ALC according to elastography and FIB-4 index, fibrosis indicators increase depending on the stage of decompensation. According to elastography and FIB-4 index in patients with ALC, fibrosis indicators were higher in combination with NAFLD at all stages of liver cirrhosis. The magnitude of fibrosis in patients with ALC in combination with NAFLD according to elastography and the FIB-4 index correlates with the severity of liver cirrhosis by Child-Pugh and MELD prognostic index. The combination of shear wave elastography and FIB-4 index are important diagnostic indicators for assessing the degree of fibrosis in the liver. Цель работы – изучение изменений показателей фиброза паренхимы печени у больных алкогольным циррозом печени при сочетании с неалкогольной жировой болезнью печени в зависимости от декомпенсации болезни с использованием эластографии сдвиговой волны и индекса FIB-4.Материалы и методы. Обследовали 204 пациента: у 78 человек (I группа) диагностирован алкогольный цирроз печени (АЦП), у 126 (II группа) – сочетание АЦП с неалкогольной жировой болезнью печени (НАЖБП). Пациентов поделили на подгруппы в зависимости от классов компенсации по критерию Чайльд–Пью (А, В, С). Степень фиброза паренхимы печени оценивали с помощью расчета индекса фиброза FIB-4 (FibroIndex-4) и по величине эластичности (kPa) паренхимы печени, которую определяли методом эластографии сдвиговой волны.Результаты. Показатель эластичности паренхимы печени у пациентов II группы классов А, В и С был выше по сравнению с пациентами I группы (p < 0,05). Показатели FIB-4 у пациентов II группы классов А, В и С были выше по сравнению с такими показателями I группы (р < 0,05). У больных АЦП при наличии НАЖБП установлены прямые корреляции между величиной показателя Чайльд–Пью и эластичностью паренхимы печени, величиной индекса MELD и эластичностью паренхимы печени, величиной показателя Чайльд-Пью и индексом FIB-4, индексом MELD и индексом FIB-4, индексом FIB-4 и эластичностью паренхимы печени.Выводы. У больных АЦП, по данным эластографии и FIB-4, показатели фиброза увеличиваются в зависимости от стадии декомпенсации. По данным эластографии и FIB-4, у больных АЦП показатели фиброза были выше при наличии НАЖБП на всех стадиях цирроза печени. Величина фиброза у больных АЦП при наличии НАЖБП, по данным эластографии и FIB-4, коррелирует с показателем тяжести цирроза печени Чайльд–Пью и прогностическим индексом MELD. Сочетание эластографии сдвиговой волны и индекса FIB-4 – важные диагностические показатели для оценки степени фиброзообразования в печени. Мета роботи – вивчення змін показників фіброзу паренхіми печінки у хворих на алкогольний цироз печінки при поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки залежно від декомпенсації хвороби, використовуючи зсувнохвильову еластографію та індекс FIB-4.Матеріали та методи. Обстежили 204 пацієнти: у 78 осіб (І група) діагностували алкогольний цироз печінки (АЦП), у 126 (ІІ група) – поєднання АЦП і неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП). Пацієнтів поділили на підгрупи залежно від класів компенсації за критерієм Чайльд–П’ю (А, В, С). Ступінь фіброзу паренхіми печінки оцінювали за допомогою розрахунку індексу фіброзу FIB-4 (FibroIndex-4) та за величиною еластичності (kPa) паренхіми печінки, яку визначали методом зсувнохвильової еластографії.Результати. Показник еластичності паренхіми печінки у пацієнтів II групи класів А, В та С був вищим порівняно з пацієнтами I групи (p < 0,05). Показники FIB-4 у пацієнтів II групи класів А, В та С були вищі порівняно з такими у I групі (р < 0,05). У хворих на АЦП за наявності НАЖХП визначили прямі кореляції між величиною показника Чайлд–П’ю та еластичністю паренхіми печінки, величиною індексу MELD та еластичністю паренхіми печінки, величиною показника Чайлд–П’ю та індексом FIB-4, індексом MELD та індексом FIB-4, індексом FIB-4 та еластичністю паренхіми печінки.Висновки. У хворих на АЦП, за даними еластографії та за індексом FIB-4, показники фіброзу збільшуються залежно від стадії декомпенсації. За результатами еластографії та за індексом FIB-4, у хворих на АЦП показники фіброзу були більшими за наявності НАЖХП на всіх стадіях цирозу печінки. Величина фіброзу у хворих на АЦП за наявності НАЖХП, за даними еластографії та за індексом FIB-4, корелює з показником тяжкості цирозу печінки Чайлд–П’ю та прогностичним індексом MELD. Поєднання зсувнохвильової еластографії та індексу FIB-4 – важливі діагностичні показники для оцінювання ступеня фіброзоутворення у печінці.