Definition of efficiency of different approaches in treatment of infertility for patients with polycystic ovary syndrome and hyperprolactinemia

Polycystic ovary syndrome (PCOS) is one of the most common endocrine disorders in women. The clinical manifestation of PCOS varies from a mild menstrual disorder to severe disturbance of reproductive and metabolic functions with severe long-term health consequences. High-frequency of endocrine-metabolic disorder’s and anovulatory infertility and also frequent absence of effect from the use of traditional charts of medicament induction of ovulation resulted in the search of alternative ways of proceeding in fecundity. The aim of this study was to evaluate the clinical efficiency of different treatments cancellation and infertility in women with PCOS and hyperprolactinemia. We performed retrospective analysis of 502 consecutive case histories during 5 years of reproductive results of treatment of women is with anovulatory infertility, caused by different factors. Aim of the study was to determine the efficiency of conservative and surgical treatment. Differentiated application of conservative medical therapy allows to attain the effect of proceeding in a fertile function in 33, 8% of patients. It is found that surgical induction of ovulation by ovarian laparoscopic partial degradation is an option in the management of female infertility associated with PCOS, especially as a second-line treatment after the failure of clomiphene citrate treatment, enhancing the efficiency of complex infertility treatment to 40%. It is feasible to develop an algorithm differentiated use of infertility treatments in women with PCOS and hyperprolactinemia

Clinical and anamnestic, pre- and intraoperative predictors of maternal and neonatal complications of cesarean section

The progressive decline in the world population's health index causes the need for a comprehensive set of measures to ensure the safety of caesarean section. There are a number of purely technical problems, the solution of which largely depends on the outcome of the operation for the mother and the fetus. In spite of the technical simplicity of caesarean section, this is a cavitary operation and should be classified as complex surgical interventions, with possible intraoperative and postoperative complications. The aggregate index of the incidence of intraoperative, early and late complications of abdominal rozdorosheniya varies widely within the range - from 4.5 to 18.5% [1, 2]. The incidence of obstetric and perinatal complications is directly related to the increase in the frequency of cesarean section. The group of increased risk of operational degeneration include: first-born babies, patients with obstructed obstetric history, pregnant women with scarring on the uterus after cesarean section, women with multiple pregnancy, preeclampsia, extragenital and genital diseases. The identification of some important clinical and anamnestic, pre- and intraoperative predictors of prenatal risk can significantly reduce the incidence of possible complications during abdominal delivery, as well as improve maternal and perinatal outcomes during the later postoperative periods

ЗНАЧУЩІСТЬ ЦИСТАТИНУ С В ДОКЛІНІЧНІЙ ДІАГНОСТИЦІ ПРЕЕКЛАМПСІЇ У ВАГІТНИХ

The aim of the study – evaluation of serum cystatine С (sСc) level and establishment of its efficacy for pre-eclampsy (PE) diagnosing at the pre-clinical stage compared to traditional prediction method based on serum creatinine level evaluation. Materials and Methods. 30 pregnant patients at first trimester of pregnancy were enrolled. 20 patients with a history of PE risk factors were included into study group (SG), 10 females without any extra-genital disease or obstetrics and gynecology history were included into control group (CG). SG was subdivided into subgroups based on sCc levels and were evaluated at gestation weeks 22–36. Subgroup Ic>1 included females with sCc level over 1.0 (n=10), females with sCc level less than 1.0 were enrolled into subgroup Ic<1 (n=10). Pregnant females with PE reported at the end of gestation were included into group Ia (n=8). Group Ib included patients without PE (n=12). Results and Discussion. SCc levels (1.34±0.11) (95% CI 1.13–1.55) (p<0.001) were reported in subgroup Ia. SCc sensitivity for PE prediction in Ic>1 group was 87.5%, with specificity level 100%. These results were supported by high diagnostic value of sCc level for PE prediction. In Ic<1 subgroup sCc level was (0.88±0.03) (95 % CI 0.81 -0.95) (p<0.001); pre-eclampsy has not been reported in this subgroup. Comparative analysis of glomerular filtration rate (GFR) for sCc (GFRcys) and GFR for creatinine (GFRcr) demonstrated statistically significant difference in group Ia: GFRcys value was (58.62±4.11) (95 % CI 50.57–66.68) that was significantly lower compared to GFRcr – (88.25±5.76) (95% CI 79.96–99.54); in control group the statistical difference of GFRcys (114.5±2.7) (95% CI 109.2–119.8)) and GFRcr (112.5±4.1) (95 % CI 104.47–120.53)) was not reported. Therefore, the most significant difference of GFRcys and GFRcr values was reported in group Ia. It confirms the efficacy of GFRcys parameter implementation for diagnosing of renal dysfunction at preclinical PE stage. Conclusion. The study demonstrates that serum cistatine C level is significantly elevated in pregnant females that belong to a PE risk group. Values over 1.0 are considered a reliable marker of pre-eclampsy at the pre-clinical PE stage.Цель исследования – определить показатели уровня сывороточного цистатина С (sCc) и оценить эффективность его использования у беременных в диагностике преэклампсии (ПЭ) на доклиническом этапе развития в сравнении с традиционным определением по сывороточному креатинину. Материалы и методы. В исследование было включено 30 женщин в первом триместре беременности, из них: 20 женщин с анамнестическими факторами риска по развитию ПЭ вошли в основную группу (ОГ), контрольную группу (КГ) составили 10 женщин без экстрагенитальных заболеваний и с неотягощенным акушерско-гинекологическим анамнезом. Дальнейшее деление в ОГ на подгруппы базировалось на уровнях sCc, исследование которого проводилось в сроках от 22 до 36 недель беременности. В подгруппу Іц˃1 вошли женщины с уровнем sCc более 1,0 (n=10), в подгруппу Іц˂1 – женщины с уровнем sCc меньше 1,0 (n=10). Группа Іа – беременные, у которых в конце беременности развилась ПЭ (n=8) и Іб – пациентки, у которых не развилась ПЭ (n=12). Результаты исследования и их обсуждение.  По результатам было отмечено, что уровни sCc у беременных в группе Іа составили 1,34±0,11 (95 %ДІ: 1,13 – 1,55), (p<0,001); в подгруппе Іц˃1 чувствительность sCc в развитии ПЭ равна 87,5 %, специфичность – 100 %, что, в свою очередь, подтверждает высокие диагностические характеристики sCc в качестве предиктора ПЭ.    В подгруппе Іц˂1 с уровнем sCc 0,88±0,03 (95 % ДІ: 0,81 – 0,95) (p<0,001) преэклампсия не развилась. При сравнительном анализе показателей скорости клубочковой фильтрации (СКФ) по sCc (СКФцис) и СКФ по креатинину (СКФкр) были отмечены статистические отличия значений у беременных: в группе Іа уровень СКФцис составил 58,62±4,11 (95 % ДІ: 50,57 – 66,68) и значительно снижен в сравнении со СКФкр – 88,25±5,76 (95 % ДІ: 76,96 – 99,54); в контрольной группе статистическая разница СКФцис (114,5±2,7 (95 % ДІ: 109,2–119,8)) и СКФкр (112,5±4,1 (95 % ДІ: 104,47–120,53)) не отмечена. Таким образом, наиболее существенная разница в значениях СКФцис и СКФкр отмечается в группе Іа, что доказывает эффективность использования СКФцис в диагностике нарушения почечной функции на доклиническом этапе ПЭ. Выводы. В результате проведенных исследований доказано, что сывороточный цистатин С достоверно повышен у беременных в группе риска по развитию ПЭ и при значении показателя выше 1,0 является достоверным маркером развития преэклампсии на доклиническом этапе реализации. Мета дослідження – визначити показники рівня сироваткового цистатину С (sCc) й оцінити ефективність його використання у вагітних у діагностиці прееклампсії (ПЕ) на доклінічному етапі розвитку порівняно з традиційним визначенням за сироватковим креатиніном. Матеріали та методи. У дослідження було включено 30 жінок у першому триместрі вагітності, з них: 20 жінок з анамнестичними факторами ризику щодо розвитку ПЕ увійшли в основну групу (ОГ), контрольну групу (КГ) склали 10 жінок без екстрагенітальних захворювань і з необтяженим акушерсько-гінекологічним анамнезом. Подальший розподіл в ОГ на підгрупи базувався на рівнях sCc, дослідження якого проводили в період від 22 до 36 тижнів вагітності. У підгрупу Іц˃1 увійшли жінки з рівнем sCc більше 1,0 (n=10), у підгрупу Іц˂1-жінки з рівнем sCc менше 1,0 (n=10). Група Іа – вагітні, в яких у кінці вагітності розвинулась ПЕ (n=8) і Іб – пацієнтки, у яких не розвинулась ПЕ (n = 12). Результати дослідження та їх обговорення. За результатами було відзначено, що рівні sCc у вагітних в групі Іа склали 1,34±0,11 (95 % ДІ: 1,13–1,55), (p<0,001); у підгрупі Іц˃1 чутливість sCc у розвитку ПЕ дорівнює 87,5 %, специфічність – 100 %, що, в свою чергу, підтверджує високі діагностичні характеристики sCc як предиктора ПЕ. У підгрупі Іц˂1 із рівнем sCc 0,88±0,03 (95 % ДІ: 0,81 – 0,95), (p<0,001) – прееклампсія не розвинулась. При порівняльному аналізі показників швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) по sCc (ШКФцис) і ШКФ по креатиніну (ШКФкр) були відзначені статистичні відмінності значень у вагітних: в групі Іа рівень СКФцис склав 58,62±4,11 (95 % ДІ: 50,57 – 66,68) і значно знижений порівняно з ШКФкр – 88,25±5,76 (95 % ДІ: 76,96 – 99,54); у контрольній групі статистичної різниці ШКФцис (114,5±2,7 (95 % ДІ: 109,2 – 119,8)) і ШКФкр (112,5±4,1 (95 % ДІ: 104,47–120,53 )) не відзначено. Таким чином, найбільш істотна різниця в значеннях ШКФцис і ШКФкр має місце в групі Іа, що доводить ефективність використання ШКФцис у діагностиці порушення ниркової функції на доклінічному етапі ПЕ. Висновки. У результаті проведених досліджень доведено, що сироватковий цистатин С достовірно підвищений у вагітних у групі ризику щодо розвитку ПЕ і при значенні показника вище 1,0 є достовірним маркером розвитку прееклампсії на доклінічному етапі реалізації

АНАЛІЗ АКУШЕРСЬКИХ РЕЗУЛЬТАТІВ І ТА ІІ ТРИМЕСТРІВ ВАГІТНОСТІ В ЖІНОК ІЗ РІЗНИМИ ВИДАМИ МІОМЕКТОМІЇ ТА ЗОВНІШНІМ ГЕНІТАЛЬНИМ ЕНДОМЕТРІОЗОМ В АНАМНЕЗІ

The aim of the study – to reduce the frequency of obstetric pathology in women with conservative myometectomy and external genital endometriosis in anamnesis. Materials and Methods. The peculiarities of the clinical course of pregnancy and childbirth in 100 women who had undergone conservative myomectomy before pregnancy were studied. Pregnant women were divided into two groups, depending on the method of the operation and the tactics of pregnancy: group I – 50 women after conservative myomectomy without removal of foci of endometriosis. Group II – 50 women after conservative myomectomy and removed foci of endometriosis or an endometrioma in history. Results and Discussion. The analysis of the frequency of obstetric complications by trimester in the examined patients is carried out depending on the performed surgical intervention and the use of the treatment and prophylactic complex of measures. Conclusions. The study showed that the complicated course of pregnancy in the first trimester was most common in women with a scar on the uterus after a myomectomy. In addition, often the threat of termination of pregnancy in the second trimester was observed in women with placental localization in the projection of the scar on the uterus, especially after the removal of multiple myoma nodes after the removal of interstitial nodes with centripetal growth. Less significant factors in the development of the threat of late miscarriage were the size of the removed myoma nodes and the types of directions of the incisions on the uterus.Цель исследования – снижение частоты акушерской патологии у женщин с консервативной миомэктомией и наружным генитальным эндометриозом в анамнезе. Материалы и методы. Изучено особенности клинического течения беременности и родов у 100 женщин, перенесших до беременности консервативную миомэктомию. Беременные были разделены на две группы в зависимости от методики проведенной операции и тактики ведения беременности: І группа – 50 женщин после консервативной миомэктомии без удаления очагов эндометриоза; ІІ группа – 50 женщин после консервативной миомэктомии и с удаленными очагами эндометриоза или эндометриомой в анамнезе. Контрольная группа – 50 женщин после кесарева сечения с миомэктомией матки. Результаты исследования и их обсуждение. Проведен анализ частоты акушерских осложнений I и II триместров беременности в обследованных пациенток в зависимости от проведенного оперативного вмешательства и использования комплекса лечебно-профилактических мероприятий. Выводы. Основным осложнением была угроза прерывания беременности: 46,0 % – в І группе и 22,0 % – во ІІ группе. Такие отличия, по нашему мнению, обусловленные использованием разных алгоритмов диагностических и лечебно-профилактических мероприятий у пациенток после миомэктомии. Во II триместре наиболее частым осложнением у беременных основных групп был угрожающий поздний выкидыш, который в 2,3 раза чаще наблюдался при использовании общепринятых лечебно-профилактических мероприятий. Ключевые слова: консервативная миомэктомия; наружный генитальный эндометриоз; беременность; первый триместр; второй триместр; осложнения.Мета дослідження – зниження частоти акушерської патології в жінок із консервативною міомектомією та зовнішнім генітальним ендометріозом в анамнезі. Матеріали та методи. Вивчено особливості клінічного перебігу вагітності і пологів у 100 жінок, що перенесли до вагітності консервативну міомектомію. Вагітні були розділені на дві групи залежно від методики проведеної операції і тактики ведення вагітності: І група – 50 жінок після консервативної міомектомії без видалення вогнищ ендометріозу; ІІ група – 50 жінок після консервативної міомектомії та з видаленими вогнищами ендометріозу чи ендометріомою в анамнезі. Контрольна група – 50 жінок після кесаревого розтину з міомектомією матки. Результати дослідження та їх обговорення. Проведено аналіз частоти акушерських ускладнень по триместрах в обстежених пацієнток залежно від проведеного оперативного втручання та використання лікувально-профілактичних заходів. Висновки. Основним ускладненням була загроза переривання вагітності: 46,0 % – у І групі та 22,0 % – в ІІ групі. Такі відмінності, на нашу думку, обумовлені використанням різних алгоритмів діагностичних і лікувально-профілактичних заходів у пацієнток після міомектомії. В II триместрі найчастішим ускладненням у вагітних основних груп був загрозливий пізній викидень, який в 2,3 раза частіше спостерігався при використанні загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів

ЧАСОВІ КРИТЕРІЇ БЕЗПЕЧНОСТІ ВИКОНАННЯ ГІСТЕРОРЕЗЕКТОСКОПІЧНОЇ МІОМЕКТОМІЇ ПРИ ОДИНОЧНІЙ СУБМУКОЗНІЙ МІОМІ МАТКИ

To determine the correlation between duration of hysteroscopic myomectomy and the rates of irrigation fluid deficit in patients with single submucous myoma.METHODS: Prospective observational study. All cases (n=78 women; 20 to 50 years old) were treated using standard operating technique. The duration of the procedure rates and the actual fluid deficit (the exposition of the distension media in uterine cavity during nodule resection) were controlled and analyzed.RESULTS: Operation duration and mean fluid deficit were presented as follows: group III (53,7±2,38 min and 1966,7±82,0 ml), group II (36,1±0,88 min, 1074,0±69,3 ml), group I (21,1 0,95 min, 277,4±35,9 ml, respectively).CONCLUSIONS: Duration of hysteroscopic myomectomy can be used as reliable criteria to evaluate safety of the operative procedure.Определить зависимость между продолжительностью гистероскопической миомэктомии и показателями дефицита жидкости, используемой для ирригации, у пациенток с единичной субмукозной миомой.Материал и методы: В рамках проспективного исследования, 78 женщинам возрастом от 20 до 50 лет была проведена гистерорезектоскопия по стандартной методике. Продолжительность операции и фактический дефицит раствора (експозиция промывной жидкости в полости матки во время резекции миомы) фиксировались и анализировались в ходе исследования.Результаты: Показатели длительности операции, а также, дефицита раствора распределились следующим образом: группа ІІІ (53,7±2,38 мин и 1966,7±82,0 мл), группа ІІ (36,1±0,88 мин, 1074,0±69,3 мл), группа І (21,1 0,95 мин, 277,4±35,9 мл, соответственно).Выводы: Длительность резекции миомы может служить надежным критерием для оценки безопасности проведения операции.Мета: Визначити залежність між тривалістю гістероскопічних міомектомії і показниками дефіциту рідини, використовуваної для іригації, у пацієнток з одиничною субмукозной міомою.Матеріал і методи: В рамках проспективного дослідження, 78 жінкам віком від 20 до 50 років була проведена гістерорезектоскопія за стандартною методикою. Тривалість операції і фактичний дефіцит розчину (експозиція промивної рідини в порожнині матки під час резекції міоми) фіксувалися і аналізувалися в ході дослідження.Результати: Показники тривалості операції, а також, дефіциту розчину розподілилися наступним чином: група ІІІ (53,7 ± 2,38 хв і 1966,7 ± 82,0 мл), група ІІ (36,1 ± 0,88 хв, 1074 , 0 ± 69,3 мл), група І (21,1 0,95 хв, 277,4 ± 35,9 мл, відповідно).Висновки: Тривалість резекції міоми може служити надійним критерієм для оцінки безпеки проведення операції

Применение сетчатых аллотрансплантатов в гинекологии: за и против

Currently there is no final decision concerning place of mesh in gynecological surgery. Like any surgical technique it has specific advantages and drawbacks. More realistic indications for adoption of this kind of techniques are only being formed. Only future will reveal the real value of meshes application in urogynecological surgery.Авторы попытались обобщить собственный опыт и имеющиеся данные исследований по использованию сетчатых ллотрансплантатов в хирургической гинекологии. Полученные результаты мета-анализа данных исследований не отвечают на вопрос, какой вариант оперативных вмешательств лучше — с использованием аллотрансплантатов или без них. Применение полимерных сеток уменьшает частоту рецидивов, однако связано с появлением более серьезных сложнений, для устранения которых зачастую требуется выполнение более инвазивных хирургических вмешательств, чем операции по их установке. В настоящее время недостаточно отдаленных результатов наблюдения за больными, перенесшими оперативное лечение с использованием сетчатых аллотрансплантатов

Аналіз експресії протоонкогену STAT3 у жінок із передраковими ураженнями шийки матки

Обстежено 90 жінок віком від 25 до 45 років (середній вік 36,4±1,3 років). Всі пацієнтки проходили загальноприйняте клінічне, гінекологічне, інструментальне та лабораторне обстеження на базі МКЛ № 9 ім. проф. О. І. Мінакова, згідно чинних клінічних протоколів. Стан шийки матки оцінювали за допомогою цитологічного, кольпоскопічного досліджень, з подальшим патогістологічним дослідженням біопсійного матеріалу, який був взятий з піхвової частини шийки матки після проведення кольпоскопічного дослідження та виконання гістеректомій з 2010 по 2013 рік. Наявність генітальної папіломавірусної інфекції, визначення типу вірусу проводилось методом полімеразної ланцюгової реакції у реальному часі. Було зібрано 90біоптатів шийки матки, серед яких 70 передракових (CIN I – 10 (14,3%), CIN II – 32 (45,7%), CIN III – 28 (40,0%)) та 20 нормальних контрольних зразків. Частина кожного зі зразків, була поміщена в охолоджений 1 фосфатний буфер сольового розчину (PBS), які відправлені для молекулярно-біологічних робіт, а друга половина для патогістологічного дослідження в розчині формаліну. Патогістологічний діагноз встановлений згідно класифікації Всесвітньої організації Охорони Здоров’я

Ретроспективный анализ, состояние и развитие эндоскопической и малоинвазивной хирургии в Одесском национальном медицинском университете (1975–2012)

Endoscopy is an exclusive tool of modern medicine and a priority direction of scientific and medical activity of the Obstetrics and Gynecology Department of the Odessa National Medical University, the leading recognized center of endoscopic surgery of Ukraine. The first endoscopic operations in Odessa gynecologic clinics were implemented at the end of 70th years last century, videoendoscopic — since 1992. Alongside with cryosurgical techniques, we have started operative endoscopy interventions using high-frequency currents, laser energy, and other newest mechanical tools and manipulations. We have analyzed more than 35-year period of formation and development of endoscopic gynecologic surgery at the Odessa National Medical University. We have studied more than 20,000 gynecologic endoscopic interventions, considering indications to operations, analyzed their types during a certain period, and specific complications of video-endoscopic interventions, that were executed in gynecologic clinics of Odessa. The retrospective analysis of endoscopic interventions of more than 35 years’ period shows stable dynamics of increase in number of endoscopic interventions, especially during last ten years. Substantially it is connected with improvement of endoscopic operational equipment, introduction of modern operative endoscopic techniques, improvement of qualification and accumulation of experience of gynecologic endoscopic surgeons. Complications rate during operative laparoscopy was near 1%. The gained experience in the field of endoscopic surgery in gynecology was the background for foundation of the Educating and Training Center since 2001, organization of conferences and master-classes, cooperation with the leading centers of endoscopic surgery, cooperation with the world leading centers of endoscopic surgery.Эндоскопия является приоритетным направлением научной и лечебной деятельности Одесского национального медицинского университета — ведущего центра эндоскопической хирургии Украины. Первые эндоскопические операции в Одессе были выполнены в гинекологической клинике в конце 70-х годов прошлого века, видеоэндоскопические — в 1992 г. За 35-летний период становления и развития эндоскопической гинекологической хирургии в Одесском национальном медицинском университете проанализировано более 20 000 гинекологических эндоскопических и малоинвазивных вмешательств. Увеличение количества операций и снижение числа осложнений связаны как с усовершенствованием оборудования, так и с повышением квалификации хирургов. Этому в значительной мере способствовали создание учебного и тренировочного центра эндоскопической и малоинвазивной хирургии в 2001 г., проведение конференций, мастер-классов, cотрудничество с ведущими эндоскопическими центрами мира

Анализ акушерских результатов i и ii триместров беременности у женщин с различными видами миомэктомии и наружным генитальным эндометриозом в анамнезе

Мета дослідження – зниження частоти акушерської патології в жінок із консервативною міомектомією та зовнішнім генітальним ендометріозом в анамнезі. Матеріали та методи. Вивчено особливості клінічного перебігу вагітності і пологів у 100 жінок, що перенесли до вагітності консервативну міомектомію. Вагітні були розділені на дві групи залежно від методики проведеної операції і тактики ведення вагітності: І група – 50 жінок після консервативної міомектомії без видалення вогнищ ендометріозу; ІІ група – 50 жінок після консервативної міомектомії та з видаленими вогнищами ендометріозу чи ендометріомою в анамнезі. Контрольна група – 50 жінок після кесаревого розтину з міомектомією матки. Результати дослідження та їх обговорення. Проведено аналіз частоти акушерських ускладнень по триместрах в обстежених пацієнток залежно від проведеного оперативного втручання та використання лікувально-профілактичних заходів. Висновки. Основним ускладненням була загроза переривання вагітності: 46,0 % – у І групі та 22,0 % – в ІІ групі. Такі відмінності, на нашу думку, обумовлені використанням різних алгоритмів діагностичних і лікувально-профілактичних заходів у пацієнток після міомектомії. В II триместрі найчастішим ускладненням у вагітних основних груп був загрозливий пізній викидень, який в 2,3 раза частіше спостерігався при використанні загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів.The aim of the study – to reduce the frequency of obstetric pathology in women with conservative myometectomy and external genital endometriosis in anamnesis. Materials and Methods. The peculiarities of the clinical course of pregnancy and childbirth in 100 women who had undergone conservative myomectomy before pregnancy were studied. Pregnant women were divided into two groups, depending on the method of the operation and the tactics of pregnancy: group I – 50 women after conservative myomectomy without removal of foci of endometriosis. Group II – 50 women after conservative myomectomy and removed foci of endometriosis or an endometrioma in history. Results and Discussion. The analysis of the frequency of obstetric complications by trimester in the examined patients is carried out depending on the performed surgical intervention and the use of the treatment and prophylactic complex of measures. Conclusions. The study showed that the complicated course of pregnancy in the first trimester was most common in women with a scar on the uterus after a myomectomy. In addition, often the threat of termination of pregnancy in the second trimester was observed in women with placental localization in the projection of the scar on the uterus, especially after the removal of multiple myoma nodes after the removal of interstitial nodes with centripetal growth. Less significant factors in the development of the threat of late miscarriage were the size of the removed myoma nodes and the types of directions of the incisions on the uterus.Цель исследования – снижение частоты акушерской патологии у женщин с консервативной миомэктомией и наружным генитальным эндометриозом в анамнезе. Материалы и методы. Изучено особенности клинического течения беременности и родов у 100 женщин, перенесших до беременности консервативную миомэктомию. Беременные были разделены на две группы в зависимости от методики проведенной операции и тактики ведения беременности: І группа – 50 женщин после консервативной миомэктомии без удаления очагов эндометриоза; ІІ группа – 50 женщин после консервативной миомэктомии и с удаленными очагами эндометриоза или эндометриомой в анамнезе. Контрольная группа – 50 женщин после кесарева сечения с миомэктомией матки. Результаты исследования и их обсуждение. Проведен анализ частоты акушерских осложнений I и II триместров беременности в обследованных пациенток в зависимости от проведенного оперативного вмешательства и использования комплекса лечебно-профилактических мероприятий. Выводы. Основным осложнением была угроза прерывания беременности: 46,0 % – в І группе и 22,0 % – во ІІ группе. Такие отличия, по нашему мнению, обусловленные использованием разных алгоритмов диагностических и лечебно-профилактических мероприятий у пациенток после миомэктомии. Во II триместре наиболее частым осложнением у беременных основных групп был угрожающий поздний выкидыш, который в 2,3 раза чаще наблюдался при использовании общепринятых лечебно-профилактических мероприятий

Cовременные подходы к диагностике и лечению эндометриоза (лекция)

Классическим симптомом эндометриоза является болевой синдром, связанный с менструальным циклом.Синдром хронических тазовых болей является стрессовым фактором, который приводит к снижению трудоспособности и нарушению качества жизни. Симптомы заболевания зависят от локализации очагов эндометриоза. При локализации глубокого инфильтративного эндометриоза в области Дугласова пространства или крестцово-маточных связок больные отмечают сильные тазовые боли, иррадиирующие во влагалище, прямую кишку, промежность, бедра, дисхезию. На ранних стадиях заболевания боли могут возникать периодически, при III-IV стадиях процесса, могут иметь постоянный характер.Однако не всегда наблюдается корреляция между размером очага поражения, длительностью процесса и клинической картиной заболевания.Так, энлдометриома яичника больших размеров может не давать болевой симптоматики и быть случайной находкой во время профилактического осмотра, а минимальное распространение эндометриоза на брюшину малого таза и крестцово-маточные связки и/или на прямокишечно-влагалищную перегородку нередко вызывает сильные боли, приводящие к потере трудоспособности