Endoscopic treatment of vesicoureteral reflux with polyacrylate polyalcohol copolymer and dextranomer/hyaluronic acid in adults

Purpose Aim of this study is to examine the effectiveness of dextranomer/hyaluronic acid copolymer and polyacrylate polyalcohol copolymer in endoscopic treatment of vesicoureteral reflux disease in adult patients with and without chronic renal failure. Materials and Methods Thirty two patients (12 female, 20 male) with a total of 50 renal units were treated for vesicoureteral reflux. There were 26 (81%) chronic renal failure patients. The success of treatment was evaluated by voiding cystouretrography at 3rd and 12th months after subureteric injection. The persistence of reflux was considered as failure. Patients were divided into two groups according to injected material. Age, sex, grade of reflux and treatment results were recorded and evaluated. Results Reflux was scored as grade 1 in seven (14%), grade 2 in 16 (32%), grade 3 in 21 (42%) and grade 4 in six (12%) renal units. There was not patient with grade 5 reflux. Fourteen renal units (28%) were treated with dextranomer/hyaluronic acid copolymer (group 1) and 36 renal units (72%) were treated with polyacrylate polyalcohol copolymer (group 2). The overall treatment success was achieved at 40 renal units (80%). The treatment was successful at 11 renal units (79%) in group 1 and 29 renal units (81%) in group 2 (p = 0.71). There was not statistically significant difference between two groups with patients with chronic renal failure in terms of treatment success (p = 1.00). Conclusions The effectiveness of two bulking agents was similar in treatment of vesicoureteral reflux disease in adult patients and patients with chronic renal failure

Endoscopic treatment of vesicoureteral reflux with polyacrylate polyalcohol copolymer and dextranomer/hyaluronic acid in adults

Purpose Aim of this study is to examine the effectiveness of dextranomer/hyaluronic acid copolymer and polyacrylate polyalcohol copolymer in endoscopic treatment of vesicoureteral reflux disease in adult patients with and without chronic renal failure. Materials and Methods Thirty two patients (12 female, 20 male) with a total of 50 renal units were treated for vesicoureteral reflux. There were 26 (81%) chronic renal failure patients. The success of treatment was evaluated by voiding cystouretrography at 3rd and 12th months after subureteric injection. The persistence of reflux was considered as failure. Patients were divided into two groups according to injected material. Age, sex, grade of reflux and treatment results were recorded and evaluated. Results Reflux was scored as grade 1 in seven (14%), grade 2 in 16 (32%), grade 3 in 21 (42%) and grade 4 in six (12%) renal units. There was not patient with grade 5 reflux. Fourteen renal units (28%) were treated with dextranomer/hyaluronic acid copolymer (group 1) and 36 renal units (72%) were treated with polyacrylate polyalcohol copolymer (group 2). The overall treatment success was achieved at 40 renal units (80%). The treatment was successful at 11 renal units (79%) in group 1 and 29 renal units (81%) in group 2 (p = 0.71). There was not statistically significant difference between two groups with patients with chronic renal failure in terms of treatment success (p = 1.00). Conclusions The effectiveness of two bulking agents was similar in treatment of vesicoureteral reflux disease in adult patients and patients with chronic renal failure

Efficacy of magnetic resonance imaging for diagnosis of penile fracture: A controlled study

Purpose: To evaluate the diagnostic value of magnetic resonance imaging (MRI) in patients with suspected penile fracture. Materials and Methods: A total of 122 patients admitted to our inpatient clinic with a suspicion of penile fracture following a recent history of penile trauma and who underwent surgical exploration were included this study. A thorough physical examination, a detailed medical history, description of the trauma, and preoperative International Index of Erectile Function (IIEF) scores were obtained for each patient prior to surgery. Thirty-eight of these patients were evaluated with MRI before the surgical exploration. Intraoperative findings were also recorded. Physical findings and IIEF scores were also recorded at postoperative 6 months. Results: The mean age of our patient group was 36.5±12.3 years. Penile fracture was detected in 105 of 122 patients in whom surgical exploration was performed owing to a suspected diagnosis. The mean time interval from penile trauma to hospital admittance was 9.9±15.1 hours. No cavernosal defect was detected in 9 of 84 patients (10.7%) who were not evaluated with MRI prior to surgery. Compared with surgical exploration, MRI findings showed 100% (30 of 30) sensitivity and 87.5% (7 of 8) specificity in the diagnosis of penile fracture. MRI had a high negative predictive value of 100% (7 of 7) and a positive predictive value of 96.7% (30 of 31) with just 1 misdiagnosed patient. Conclusions: MRI is a reliable diagnostic tool in the diagnosis of penile fractures. Compared to history and physical findings taken all together, the high sensitivity and specificity of this imaging technique can decrease the number of unnecessary surgical explorations

Зниження рівня апоптозу і відкладення солей при використанні Тутукону в умовах пошкодження тубулярних клітин нирок у разі гіпероксалурії на моделі з використанням щурів

This study aimed at evaluating the protective effects of a herbal medication (Tutukon) on the hyperoxaluria induced apoptotic changes and crystal deposition in renal tubular epithelium in rat model. 60 male wistar rats were divided into three different groups (each group n: 20). In Group I severe hyperoxaluria was induced by ethylene glycol (EG) (0.75 %) administration for 28 days. In Group II, in addition to hyperoxaluria induction, animals were treated with Tutukon for 28 days. Group III animals constituted the controls without any specific medication and/or intervention. While the presence and degree of crystal deposition in the tubular lumen were examined histopathologically under light microscopy, tubular apoptotic changes were evaluated using immunohistochemical staining for cysteine-aspartic acid protease-3 (Caspase-3) and tumor necrosis factor alpha (TNF-б) positivity on days 14 and 28, respectively. Evaluation of apoptotic changes by Caspase-3 positivity showed that while the majority of animals undergoing EG only showed evident apoptotic changes (n: 9), Tutukon application demonstrated a significant limitation with limited or no apoptosis (n: 7) in these animals. Similar data were noted for TNF alpha expression; while apoptotic changes were evident in 8 (80 %) in Group I animals, limited changes were noted in Tutukon Group (n: 2). Regarding crystal deposition despite evident changes in Group I (9 animals), like apoptotic alterations, it was again significantly limited in animals receiving Tutukon (4 animals). Renal tubular crystal deposition and apoptotic changes induced by hyperoxaluria play a role in the pathogenesis of urolithiasis and the limitation of these changes might be instituted by Tutukon as a result of its antioxidant and antiinflammatory effects.Статья получена: 9 января 2015 / Принята к печати: 13 апреля 2015. © Springer-Verlag Berlin Heidelberg 2015 Задачей исследования является оценка защитного воздействия лекарственного средства на основе растительного сырья (Тутукон) на индуцированные гипероксалурией апоптические изменения и отложения кристаллов солей в эпителии почечных канальцев крыс. Шестьдесят самцов крыс линии Вистар были разделены на три группы (по n=20). У животных из группы I тяжелая гипероксалурия была индуцирована введением этиленгликоля (ЭГ) (0,75%) на протяжении 28 дней. Животные группы II, помимо индукции гипероксалурии, получали также Тутукон на протяжении 28 дней. Животные группы III использовались в качестве контрольных и не получали лекарственные средства.Наличие и степень тяжести отложения кристаллов солей в просвете канальцев определяли методом гистологического анализа под световым микроскопом, апоптические изменения клеток почечных канальцев определяли методом иммуногистохимического окрашивания для выявления аспартат-специфичной цистеиновой протеазы (Каспаза-3) и фактора некроза опухоли альфа (ФНО-альфа) на 14-й и 28-й дни соответственно. Оценка апоптических изменений путем выявления Каспазы-3 свидетельствует о том, что, хотя у большинства животных, получавших только ЭГ, выявлены явные апоптические изменения (n=9), у животных, получавших Тутукон, продемонстрированы достоверно меньшие нарушения, при менее выраженном апоптозе или его отсутствии (n=7). Аналогичные показатели получены и по результатам определения экспрессии ФНО-альфа; апоптические изменения выявлены у 8 (80%) животных из группы I, а у животных из группы получения препарата Тутукон выявлены лишь ограниченные изменения (n=2). Определение содержания кристаллов солей показало, что вопреки явным изменениям у животных из группы I (n=9), а именно – апоптическим изменениям, оно было достоверно меньшим у животных, получавших Тутукон (n=4). Отложение кристаллов солей и апоптические изменения, индуцированные гипероксалурией, играют важную роль в патогенезе мочекаменной болезни, и применение препарата Тутукон может обеспечивать снижение таких изменений благодаря антиоксидантному и противовоспалительному действию препарата.Завданням дослідження є оцінювання наслідків протекціоніського характеру лікарського засобу на основі рослинної сировини (Тутукон) на індуковані гіпероксалурією апоптичні зміни і відкладення кристалів солей в епітелії ниркових канальців щурів. Шістдесят самців щурів лінії Вістар були розділені на три групи (по n=20). У тварин з групи I важка гіпероксалурія була індукована уведенням етиленгліколю (ЕГ) (0,75%) протягом 28 днів. Тварини групи II, окрім індукції гіпероксалурії, отримували також Тутукон протягом 28 днів. Тварини групи III використовувалися в якості контрольних і не отримували лікарських засобів. Наявність і ступінь тяжкості відкладення кристалів солей у просвіті канальців визначали методом гістологічного аналізу під світловим мікроскопом, апоптичні зміни клітин ниркових канальців визначали методом імуногістохімічного фарбування для виявлення аспартат-специфічної цістеїнової протеази (Каспаза-3) і фактора некрозу пухлини альфа (ФНП-альфа) на 14-й і 28-й дні відповідно. Оцінювання апоптичних змін шляхом виявлення Каспази-3 свідчить про те, що, хоча у більшості тварин, які отримували тільки ЕГ, виявлено явні апоптичні зміни (n=9), у тварин, які отримували Тутукон, продемонстровані достовірно менші порушення, при менш вираженому апоптозу або його відсутності (n=7). Аналогічні показники отримані і за результатами визначення експресії ФНП-альфа; апоптичні зміни виявлені у 8 (80%) тварин з групи I, а в тварин з групи отримання препарату Тутукон виявлені лише незначні зміни (n=2). Визначення змісту кристалів солей показало, що всупереч явним змінам у тварин з групи I (n=9), а саме – апоптичним змінам, воно було достовірно меншим у тварин, які отримували Тутукон (n=4). Відкладення кристалів солей і апоптичні зміни, індуковані гіпероксалурією, відіграють важливу роль у патогенезі сечокам’яної хвороби, і застосування препарату Тутукон може забезпечувати зниження таких змін завдяки антиоксидантній та протизапальній дії препарату