ІТ-забезпечення діяльності інноваційного університету: досвід українського вишу

Монографію присвячено актуальним питанням ІТ-забезпечення діяльності університету. Розглянуто структуру інтегрованої інформаційної системи університету, методологію організації бізнес-процесів у виші та їх інформаційно-аналітичну підтримку. Описано багаторічний досвід розбудови ІТ-інфраструктури Сумського державного університету, методичні та технологічні розробки і надано відповідні рекомендації

Теоретико-методологічні та технологічні засади системи управління вищим навчальним закладом як інноваційної

Розробленню імітаційну модель оцінки знань і вмінь студентів інженерних спеціальностей при тестовому контролі. При цьому досліджено проблему суб`єктивізму при контролі знань у системі навчання та технології ди-станційного навчання при контролі знань студентів інженерних спеціально-стей. Розглянуто основні процедури імітаційної моделі тестового контролю знань і вмінь, досліджено проблему якості тестів і запропоновано алгоритм побудови шкали оцінювань. Розглянуто питання аналізу та синтезу адаптив-них систем керування дистанційним навчанням у рамках теоретико-інформаційної інтелектуальної технології, розробленої колективом викла-дачів і науковців Сумського державного університету. Наукові результати, одержані при виконанні науково-дослідної роботи, доведено до практичного використання при викладанні інженерних спеціальностей При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/469

Теоретико-методологічні та технологічні засади системи управління ВНЗ як інноваційної

Методологічну основу дослідження становить системний підхід, що забезпечує повноту робіт для поставленої мети; кібернетичний підхід – розгляд педагогічної системи як системи управління; міждисциплінарний підхід, що визначає механізми управлінських впливів (ураховувалася педагогічна, кібернетична, управлінська, економічна наукова думка, сучасні інформаційні технології). Вивчався досвід іноземних університетів. Обґрунтовано та розроблено модель системи управління ВНЗ як інноваційну, що передбачає роль освітньої установи як випереджального фактору суспільного розвитку. Ця модель реалізується в управлінському, науково-педагогічному, інформаційно-комунікаційному й економічному складниках, взаємозв’язок яких забезпечує народження науково-педагогічними працівниками нових ідей, доведення їх до рентабельних рішень, розповсюдження в освіті, науці, виробництві. Наукові результати дослідження доведено до практичного використання у програмах підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/454

ІТ-забезпечення діяльності інноваційного університету: досвід українського вишу

Монографію присвячено актуальним питанням ІТ-забезпечення діяльності університету. Розглянуто структуру інтегрованої інформаційної системи університету, методологію організації бізнес-процесів у виші та їх інформаційно-аналітичну підтримку. Описано багаторічний досвід розбудови ІТ-інфраструктури Сумського державного університету, методичні та технологічні розробки і надано відповідні рекомендації

Порівняльний аналіз поведінки системи «кістка – фіксатор – ендопротез» після внутрішньої геміпельвектомії I–III типу та реконструкції з і без використання металевої балки

Objective: to study the changes of the biomechanical system «bone – fixator – endoprosthesis» under the loading for internal hemipelvectomy I–III type Enneking with reconstruction of the pelvic ring defect by a metalcement spacer with and without reinforcement with a metal bar.Methods: spatial geometry of the pelvis is reconstructed with the software package «Mimics». Data are obtained by calculating Mises values.Results: the stresses on the screws in the model were not significantly (0.27 %) larger (σmах 132.6 MPa vs. 132.3 MPa in the model without reinforcement) and did not exceed the strength limit. The maximum value of stress on polymethylmethacrylate in both models is localized in the place of contact with the pubic symphysis and is not significantly (0.4 %) higher in the model with the bar (σmах — 24.7 and 24.6 MPa, respectively). The maximum values of stress on the sacral bone in both models are defined in the zone of proximal screw installation in the lateral mass of the sacral bone, but 5 % larger in the construction without a bar — 10.6 and 10.1 MPa. The maximum permissible loads were: on the sacral bone in a model with a bar of 1.06 body weight, without a bar — 1.01; for polymethylmethacrylate — 3.05 and 3.03 body weight respectively; for metal screws — 3.44 and 3.43 body weight, respectively.Conclusions: the usage of a metal bar in the system «bone – fixator – endoprosthesis» for internal hemipellectomy type I–III does not change the mechanical strength and stability of the model. The most susceptible to destruction was the lateral area of the sacrum in the place of the proximal screw, which should be strengthened by inserting an additional screw into the upper part of the sacroiliac joint. In the dynamics (walking, running, climbing stairs), the load of the surgery site can be 4 times higher the weight of the body, which due to the linear growth of stress values can lead to the destruction of the structure and requires the usage of additional means of support (crutches, a stick, etc.).Цель: изучить поведение биомеханической системы «кость – фиксатор – эндопротез» под нагрузкой для внутренней гемипельвэктомии I–III типа по Еннекингу с реконструкцией дефекта тазового кольца металлопластмассовым спейсером с и без армирования металлической балкой.Методы: пространственная геометрия таза реконструирована с использованием программного пакета «Mimics». Данные получены путем расчета значений напряжения по Мизесу.Результаты: напряжение на винтах в модели без балки оказалось незначительно (0,27 %) больше (σmах 132,6 МПа против 132,3 МПа в модели без армирования) и не превышало предел прочности. Максимальное значение напряжения на полиметилметакрилате в обеих моделях локализовано в месте контакта с лобковым симфизом и незначительно (0,4 %) выше в модели с балкой (σmах — 24,7 и 24,6 МПа соответственно). Максимальные значения напряжения на крестцовой кости в обеих моделях обнаружены в области установления проксимального винта в боковую зону крестцовой кости, но на 5 % больше в конструкции без балки — 10,6 и 10,1 МПа. Максимально допустимые нагрузки составляли: на крестцовую кость в модели с балкой 1,06 массы тела, без балки — 1,01; для полиметилметакрилата — 3,05 и 3,03 массы тела соответственно; для металлических винтов — 3,44 и 3,43.Выводы: использование металлической балки в системе «кость – фиксатор – эндопротез» для внутренней гемипельвэктомии типа I–III не изменяет механическую прочность и стабильность модели. Наиболее подверженной разрушению оказалась боковая зона крестцовой кости в месте установки проксимального винта, которую следует укрепить путем введения дополнительного винта в верхнюю часть крестцово-подвздошного сустава. В динамике (ходьба, бег, подъем по лестнице) нагрузка прооперированного участка может в 4 раза превышать вес тела, что из-за линейного роста значений напряжений может вызвать разрушение конструкции и требует применения дополнительных средств опоры (костыли, трость и т. д.).Мета: вивчити поведінку біомеханічної системи «кістка – фіксатор – ендопротез» під навантаженням для внутрішньої геміпельвектомії I–III типу за Еннекінгом із реконструкцією дефекту тазового кільця металопластмасовим спейсером з і без армування металевою балкою.Методи: просторову геометрію таза реконструйовано з використанням програмного пакета «Mimics». Дані отримані шляхом розрахунку значень напруження за Мізесом.Результати: напруження на гвинтах у моделі без балки виявилися не значно (0,27 %) більшими (σmах 132,6 МПа проти 132,3 МПа у моделі без армування) і не перевищували межу міцності. Максимальне значення напруження на поліметилметакрилаті в обох моделях локалізовано в місці контакту з лобковим симфізом і не значно (0,4 %) вище в моделі з балкою (σmах — 24,7 і 24,6 МПа відповідно). Максимальні значення напруження на крижовій кістці в обох моделях визначено в ділянці встановлення проксимального гвинта в бокову зону крижової кістки, але на 5 % більші в конструкції без балки — 10,6 і 10,1 МПа. Максимально допустимі навантаження становили: на крижову кістку в моделі з балкою 1,06 маси тіла, без балки — 1,01; для поліметилметакрилату — 3,05 і 3,03 ваги тіла відповідно; для металевих гвинтів — 3,44 і 3,43.Висновки: використання металевої балки в системі «кістка – фіксатор – ендопротез» для внутрішньої геміпельвектомії типу I–III не змінює механічну міцність і стабільність моделі. Найбільш схильною до руйнування виявилася бокова зона крижової кістки в місці встановлення проксимального гвинта, яку слід зміцнити шляхом введення додаткового гвинта у верхню частину крижово-клубового суглоба. У динаміці (ходьба, біг, підйом сходами) навантаження прооперованої ділянки може в 4 рази перевищувати вагу тіла, що через лінійне зростання значень напружень може спричинювати руйнацію конструкції та вимагає застосування додаткових засобів опори (милиці, палиця тощо)

Результати хірургічного лікування гігантоклітинної пухлини довгих кісток

The standard treatment option for Giant cell tumor (GCT) is surgery. The radical resection followed by reconstruction is associated with definite clinical problem: high rate of complications, reducing of limb function. Tumor excohleation allows to preserve the joint, but has a high rate of local recurrence. Objective: in retrospective study to analyze the advantages and disadvantages of intralesions and wide radical resection based on results of treatment in patients with Giant cell tumor. Methods: we performed a retrospective analysis of treatment results of 142 patients with long bones Giant cell tumor in the period from 1977 to 2012 years. Tumor excohleation (intralesional resection, IR) with grafting the defect with bone or biodegradable materials was performed in 70 cases, wide resections (WR) with defect reconstructions — in 72 patients. Results: in the group of patients who underwent IR the local relapses were revealed in 35.7 % of cases, which is seven times higher than in WR group. Functional result according to MSTS scale in patients after IR was 92.5 %, after WR — 78.8 % (p = 0.02). Such clinical factors as IR, localization of tumor in the distal radius, age under 25 years is strongly associated with appearence of local recurrence. For patients after IR PFS was 71.0 %, after WR — 95.8 % (p = 0.001). Conclusions: the optimal surgical method in patients with Giant cell tumor of long bones is IR due to good functional results. However, local relapse rate in this group remains high — 35.7 % versus 4.5 % in group after WR (p < 0.05). One of the way of its reducing is application of new therapeutic agents e. g. denosumab, the effectiveness of which can be assessed in prospective trials.Стандартным лечением в случае гигантоклеточной опухоли (ГКО) является хирургическое вмешательство. Выполнение радикальных резекций с последующими реконструкциями связано с определенными клиническими проблемами: высокой частотой осложнений, снижением функции конечности. Экскохлеация опухоли позволяет сохранить сустав, но имеет высокий уровень локальных рецидивов.Цель: изучить преимущества и недостатки использования внутрикостной и широкой радикальных резекций по результатам хирургического лечения больных с ГКО в ретроспективном когортном клиническом исследовании. Методы: проведен ретроспективный анализ лечения 142 пациентов с ГКО, локализованной в длинных костях, за период 1977–2012 гг. Хирургическое лечение в виде экскохлеации опухоли (внутрикостной резекции (ВР)) с заполнением дефекта костными трансплантатами или биодеградирующими материалами выполнено 70 больным, широкие резекции (ШР) с реконструкцией дефекта — 72.Результаты: в группе пациентов, которым выполнена ВР, локальные рецидивы выявлены в 35,7 % случаев, что в 7 раз больше, чем в группе ШР. Функциональный результат по шкале MSTS у больных после ВР составил 92,5 %, после ШР — 78,8 % (p = 0,02). Такие клинические факторы, как ВР, локализация опухоли в дистальном отделе лучевой кости и возраст больного до 25 лет имеют сильную связь с возникновением локального рецидива. Для больных после ВР показатель безрецидивной выживаемости составил 71,0 %, после ШР — 95,8 % (p = 0,001).Выводы: оптимальным методом хирургического вмешательства у пациентов с ГКО длинных костей является ВР благодаря хорошим функциональным результатам. Однако уровень локальных рецидивов остается в этой группе довольно высоким — 35,7 против 4,5 % после ШР (p < 0,05). Одним из путей их снижения является использование новых терапевтических агентов, например, деносумаба, эффективность которых можно оценить при проведении проспективных исследований.Стандартним лікуванням у разі гігантоклітинної пухлини (ГКП) є хірургічне втручання. Виконання радикальних резекцій із подальшими реконструкціями пов’язано з певними клінічними проблемами: високою частотою ускладнень, зниженням функції кінцівки. Екскохлеація пухлини дає змогу зберегти суглоб, але має високий рівень локальних рецидивів.Мета: вивчити переваги та недоліки використання внутрішньокісткової та широкої радикальних резекцій за результатами хірургічного лікування хворих із ГКП у ретроспективному когортному клінічному дослідженні. Методи: проведено ретроспективний аналіз лікування 142 пацієнтів із ГКП, локалізованою в довгих кістках, за період 1977–2012 рр. Хірургічне лікування у вигляді екскохлеації пухлини (внутрішньокісткової резекції (ВР)) зі заповненням дефекту кістковими трансплантатами або біодеградуючими матеріалами виконано 70 хворим, широкі резекції (ШР) із реконструкцією дефекту — 72.Результати: у групі пацієнтів, яким виконана ВР, локальні рецидиви виявлені в 35,7 % випадків, що в 7 разів більше, ніж у групі ШР. Функціональний результат за шкалою MSTS у хворих після ВР склав 92,5 %, після ШР — 78,8 % (p = 0,02). Такі клінічні фактори, як ВР, локалізація пухлини в дистальному відділі променевої кістки та вік хворого до 25 років мають сильний зв’язок із виникненням локального рецидиву. Для хворих після ВР показник безрецидивної виживаності становив 71,0 %, після ШР — 95,8 % (p = 0,001).Висновки: оптимальним методом хірургічного втручання в пацієнтів із ГКП довгих кісток є ВР завдяки хорошим функціональним результатами. Проте рівень локальних рецидивів залишається в цій групі досить високим — 35,7 проти 4,5 % після ШР (p < 0,05). Одним із шляхів його зниження є використання нових терапевтичних агентів, наприклад, деносумабу, ефективність яких можна оцінити під час проведення проспективних досліджень