АНАЛІЗ РІВНЯ ДОМАГАНЬ І ПРОФЕСІЙНОЇ САМООЦІНКИ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ ПЕРШОГО РОКУ НАВЧАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК НА КАФЕДРІ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ

The results of psychologic testing and level of aspiration and analysis of internship doctors’ professional competence self-rating, made according to Dembo – Rubinshtein methodology modified by A. M. Prykhozhan at the Family Medicine Department of State Institution “Dnipropetrovsk Medical Academy of Ministry of Health of Ukraine” are represented in the article. Outsized ambitions and self-evaluation towards professional competences among most of first year internship doctors are identified; 54 % of respondents have basic practical skills particularly the conflict between ideal self and real self in the context of professional abilities. Received data allow to develop practical skills quality correction and management methods among internship doctors.У статті наведено результати психологічного тестування та аналіз рівня домагань і самооцінки професійних компетенцій у лікарів-інтернів, проведеного за методикою Дембо – Рубінштейн у модифікації А. М. Прихожан на кафедрі сімейної медицини Державного закладу «Дніпропетровська медична академія МОЗ України». Виявлено завищені домагання та завищену самооцінку відносно професійних компетенцій у більшості лікарів-інтернів першого року навчання, володіння базисними практичними навичками, зокрема конфлікт між Я-ідеальним та Я-реалістичним у контексті власних професійних здібностей мають 54 % респондентів. Отримані дані дозволяють вчасно розробити методи корекції та контролю якості практичних навичок у лікарів-інтернів

САМОЗВАНЦІ СЕРЕД СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ

Introduction. Human resources policy issues in medicine have always played a significant role in ensuring quality medical care for the population. Young specialists face high labor market demands and constant management pressure, without having ready adaptation strategies. The beginning of a success story is always challenging, and sometimes the impostor syndrome can have its influence. Persistent self-doubt leads to emotional exhaustion and the development of a cynical attitude towards others, which can further transform into burnout syndrome. THE AIM: To analyze the prevalence of the impostor phenomenon among young doctors in the field of “General Practice – Family Medicine” and explore potential correlations with burnout syndrome. MATERIALS AND METHODS. We conducted an anonymous cross-sectional survey of 27 young family doctors using The Clance Impostor Phenomenon Scale and Maslach Burnout Inventory Human Services Survey for Medical Personnel. The research procedure adhered to accepted moral norms, rights, interests, and personal dignity of the participants, in line with the principles of bioethics outlined in the Helsinki Declaration “Ethical Principles for Medical Research Involving Human Subjects” and the “Universal Declaration on Bioethics and Human Rights (UNESCO)”. RESULTS. All respondents demonstrated a certain level of impostor syndrome severity, which might be related to a shift in professional role – the transition from intern to independent practitioner – a family doctor. Every fourth intern already showed signs of emotional exhaustion and depersonalization, with 7% having developed burnout syndrome. It is not excluded that these changes are linked to working conditions and military actions on the territory of Ukraine. CONCLUSIONS. Nearly half of the respondents were categorized under intermediate burnout syndrome profiles (Overloaded, Ineffective, Detached), which can be corrected with timely identification and effective management. Without exception, all respondents exhibited various degrees of the impostor phenomenon. The impostor syndrome is closely related to emotional exhaustion (p=0.002) and depersonalization (p=0.000214) within the structure of burnout syndrome, allowing for the development of new correction approaches and optimization of burnout prevention strategies.ВСТУП. Проблеми кадрової політики в медицині завжди відігравали провідне місце в забезпеченні якісної медичної допомоги населенню. Молоді спеціалісти стикаються з високими вимогами ринку праці та постійним тиском керівництва, не маючи при цьому готових стратегій адаптації. Початок історії успіху завжди важкий, іноді свій вплив має синдром самозванця. Постійні сумніви у власних силах призводять до емоційного знесилення та розвитку цинічного ставлення до оточуюючих, що надалі може трансформуватися у синдром професійного вигорання. МЕТА: проаналізувати розповсюдженість феномену самозванця серед молодих лікарів за фахом «Загальна практика – сімейна медицина» та дослідити можливі зв’язки з феноменом професійного вигорання. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ. Нами було проведено анонімне одномоментне анкетування 27 молодих сімейних лікарів з допомогою опитувальників The Clance Impostor Phenomenon Scale та Maslach Burnout Inventory Human Services Survey for Medical Personnel. Процедура проведеного дослідження цілком відповідала загальноприйнятим нормам моралі, вимогам дотримання прав, інтересів та особистої гідності учасників дослідження, власне відповідно до принципів біоетики, викладених у Гельсінській декларації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людей» та «Загальній декларації про біоетику та права людини (ЮНЕСКО)». РЕЗУЛЬТАТИ. Всі респонденти продемонстрували наявність синдрому самозванця певного ступеню важкості, що може бути пов’язано зі зміною професійної ролі – перехід від лікаря-інтерна до самостійної одиниці – сімейного лікаря. Кожен четвертий лікар-інтерн вже має прояви емоційного виснаження та деперсоналізації, 7% опитаних мають сформований феномен професійного вигорання. Не виключено, що ці зміни пов’язані з умовами праці та воєнними діями на території України. ВИСНОВКИ. Майже половина респондентів була віднесена до проміжних профілів синдрому вигорання (Перевантажений, Неефективний, Відсторонений), які піддаються корекції за умови вчасного виявлення та вдалого менеджменту. Всі без виключення респонденти мали прояви феномену самозванця різного ступеня вираженості. Синдром самозванця має тісний зв’язок з емоційним виснаженням (р=0,002) та деперсоналізацією (р=0,000214) в структурі синдрома професійного вигорання, що дозволяє розробляти нові підходи корекції та оптимізувати шляхи профілактики СПВ