Імунний дисбаланс у патогенезі абдомінального сепсису при деструктивному панкреатиті

Abdominal sepsis is an actual question and often leads to deaths patients in surgical units and ICU. The theory of immune disbalance is in the base of pathogenesis of abdominal sepsis. Today all parts of the immunological pathogenesis are not strictly determined. The results of treatment of 247 patients with severe pancreatitis were analyzed and main immunological parameters were investigated. There was established that severe pancreatitis promotes secondary immune insufficiency  on T-suppressor type. The immune-regulatory index can be taken as the marker of systemic inflammatory response progression.Абдомінальний сепсис є актуальною проблемою і частою причиною смерті пацієнтів хірургічних відділень та відділень інтенсивної терапії. В основі патогенетичної характеристики абдомінального сепсису лежить теорія імунного дисбалансу. Не всі ланки імунопатогенезу на сьогодні вивчені чітко. Проведено оцінку лікування 247 хворих із деструктивним панкреатитом та досліджено основні імунологічні показники. В результаті роботи було підтверджено розвиток імунологічного дисбалансу, формування вторинного імунодефіциту за Т-супресорним типом. Маркером декомпенсації системної запальної реакції можна вважати імунорегуляторний індекс

Individual-active form of training of surgeons in their postgraduate education.

Training physicians at the courses not only should increase their general level of education in the specialty, but also provide opportunities for self-improvement through in-depth analysis of their practical activities and introduction of modern techniques and technologies into their own surgical practice. To implement this approach, we have improved the well-known methodology for conducting seminar sessions - the "round table". The main actors in individual seminars were the most experienced doctors. Each of them, if desired, chose the topic of the lesson, which best suited his specialization and work experience. The material was presented in the form of a presentation and consisted of the following main parts: introduction, theoretical and practical parts and conclusions. The most valuable was the practical part, in which the speaker presented his own results of diagnosis and treatment of the pathology that was being considered. Obligatory in this part of the presentation was the section "complications and mortality." The speaker analyzes the new methods of treatment he introduced personally, gives examples from his own practice and demonstrates data of laboratory, radiation, endoscopic diagnostics, photos and video materials. All doctors take part in the discussion. The teacher places the main accents and outlines the ways of further development of science in one or another direction. All 144 listeners who took part in this positively evaluated the innovation. At the same time, 106 (75%) of listeners defined positively the role of the teacher as a moderator of the educational process, and 119 (82,6%) indicated an increase in the motivational component. The fact of obtaining new knowledge and its practical importance was noted by 84 (58,3%) of the listeners. Comparative analysis of the traditional and proposed methods showed the advantage of the latter: 87,4% of positive responses to test assignments based on the proposed method of teaching, versus 71,3% for traditional ones. Thus, the improved “round table” method used has allowed to significantly improve the level of professional training of doctors and to increase the motivational component of lifelong learning

Individual-active form of training of surgeons in their postgraduate education.

Training physicians at the courses not only should increase their general level of education in the specialty, but also provide opportunities for self-improvement through in-depth analysis of their practical activities and introduction of modern techniques and technologies into their own surgical practice. To implement this approach, we have improved the well-known methodology for conducting seminar sessions - the "round table". The main actors in individual seminars were the most experienced doctors. Each of them, if desired, chose the topic of the lesson, which best suited his specialization and work experience. The material was presented in the form of a presentation and consisted of the following main parts: introduction, theoretical and practical parts and conclusions. The most valuable was the practical part, in which the speaker presented his own results of diagnosis and treatment of the pathology that was being considered. Obligatory in this part of the presentation was the section "complications and mortality." The speaker analyzes the new methods of treatment he introduced personally, gives examples from his own practice and demonstrates data of laboratory, radiation, endoscopic diagnostics, photos and video materials. All doctors take part in the discussion. The teacher places the main accents and outlines the ways of further development of science in one or another direction. All 144 listeners who took part in this positively evaluated the innovation. At the same time, 106 (75%) of listeners defined positively the role of the teacher as a moderator of the educational process, and 119 (82,6%) indicated an increase in the motivational component. The fact of obtaining new knowledge and its practical importance was noted by 84 (58,3%) of the listeners. Comparative analysis of the traditional and proposed methods showed the advantage of the latter: 87,4% of positive responses to test assignments based on the proposed method of teaching, versus 71,3% for traditional ones. Thus, the improved “round table” method used has allowed to significantly improve the level of professional training of doctors and to increase the motivational component of lifelong learning

Імунологічні можливості діагностики та прогнозування розвитку асептичних та інфікованих місцевих ускладнень гострого панкреатиту

 The aim. To substantiate the possibility of diagnosis and prediction of aseptic and infected local complications of acute pancreatitis (AP) by determining the level of immunoglobulins of class G.Materials and methods. 30 patients with AP (oedematous and necrotic form) were examined. The control group consisted of patients scheduled for inguinal hernia, varicose vein and breast fibroadenoma surgery (n = 10). Laboratory and immunological studies were carried out three times: the 1st study – upon admission; the 2nd – on the 7th day; the 3 – on the 14th day. An enzyme-linked immunoglobulin analysis of IgG subclasses (G1, G2, G3, G4) was performed in the main study group.Results. Median survival time is 12 days (95 % CI 2.0–28.0) among all examined patients. This time decreases in immunoglobulins deficiency and is 10 days (95 % CI 10.0–71.0) in total IgG level decrease. When comparing groups with a lower level of immunoglobulins and normal, this trend is reflected in all subclasses, and a statistically significant difference between them is detected for IgG4. There is a significant difference (p = 0.049) in Kaplan-Mayer's curves in terms of reducing survival without complications in patients with low IgG4 level (median survival 2.0 days, 95 % CI 1.0–17.0) compared to normal and high its level (Me = 28.0; 95 % CI 10.0–7.0).Survival without complications of the examined patients increases statistically significantly with an increase in the total level of immunoglobulins – RR = 0.91 (95 % CI 0.11–0.98). The probability of complication in and after hospitalization for a patient with GP is lower with the most increase in IgG4 – RR = 0.02 (95 % CI 0.001–0.650). Consequently, the higher level of immunoglobulins in patients, the less the risk of getting complications. Patients with low IgG4 level are more likely to develop complications than patients with normal or elevated IgG4 level. That is, the level of subclass IgG4 can be considered as a diagnostic criterion of complications development and one of their occurrence predictors.Conclusions. Definition of IgG dynamics in patients with AP provides new opportunities for predicting the development of local complications of AP. The level of IgG4 may serve as an additional diagnostic criterion for the local AP complications development. Цель работы – обосновать возможность диагностики и прогнозирования асептических и инфицированных местных осложнений острого панкреатита путем определения уровня иммуноглобулинов класса G.Материалы и методы. Обследовали 30 пациентов с острым панкреатитом (отечная и некротическая формы). Группу контроля составили пациенты, госпитализированные для проведения планового оперативного вмешательства по поводу паховой грыжи, варикозной болезни и фиброаденомы молочной железы (n = 10). Лабораторные и иммунологические исследования проводили трижды: при поступлении, на 7 и 14 сутки. Проведен иммуноферментный анализ субклассов IgG (G1, G2, G3, G4) в основной группе исследования.Результаты. Медиана выживаемости без осложнений среди всех обследованных составляет 12 дней (95 % ДИ 2,0–28,0). При дефиците иммуноглобулинов это время уменьшается и составляет при снижении уровня общего IgG 10 дней (95 % ДИ 10,0–71,0). При сравнении групп с пониженным уровнем иммуноглобулинов по сравнению с нормальными показателями такая тенденция прослеживается для всех субклассов, а статистически значимое различие между ними установлено по IgG4. Отмечено достоверное (p = 0,049) расхождение кривых Каплана–Майера в сторону уменьшения выживаемости без осложнений у пациентов с низким уровнем IgG4 (медиана выживаемости – 2,0 дня, 95 % ДИ 1,0–17,0) по сравнению с его нормальным и высоким уровнем (Ме = 28,0; 95 % ДИ 10,0–71,0).Выживаемость без осложнений обследованных больных статистически значимо повышается при увеличении общего уровня иммуноглобулинов: ОР = 0,91 (95 % ДИ 0,11–0,98). Вероятность получить осложнения при и после госпитализации для больного ОП меньше при повышении в наибольшей степени уровня IgG4: ОР = 0,02 (95 % ДИ 0,001–0,650). Следовательно, чем выше уровень иммуноглобулинов у больных, тем меньше риск осложнений. Пациенты с низким уровнем IgG4 имеют больше шансов развития осложнений, чем пациенты с нормальным или повышенным уровнем IgG4. То есть уровень субкласса IgG4 можно считать диагностическим критерием развития осложнений и рассматривать как один из предикторов их возникновения.Выводы. Определение IgG в динамике у больных ОП предоставляет новые возможности для прогнозирования развития местных осложнений ОП. Уровень IgG4 может служить дополнительным диагностическим критерием развития местных осложнений ОП.  Мета роботи – обґрунтувати можливість діагностики та прогнозування асептичних, інфікованих місцевих ускладнень гострого панкреатиту шляхом визначення рівня імуноглобулінів класу G.Матеріали та методи. Обстежили 30 пацієнтів із гострим панкреатитом (набрякова та некротична форми). Групу контролю утворили пацієнти, госпіталізовані для здійснення планового оперативного втручання з приводу пахової кили, варикозної хвороби та фіброаденоми молочної залози (n = 10). Лабораторні та імунологічні дослідження виконували тричі: при надходженні, на 7 та 14 добу. Здійснили імуноферментний аналіз субкласів IgG (G1, G2, G3, G4) в основній групі дослідження.Результати. Медіана виживаності, що характеризує момент часу, до якого доживає половина хворих без ускладнень, становить серед усіх обстежених 12 днів (95 % ДІ 2,0–28,0). При дефіциті імуноглобулінів цей час зменшується та становить при зниженні рівня загального IgG 10 днів (95 % ДІ 10,0–71,0). Зіставляючи групи зі зниженим рівнем імуноглобулінів порівняно з нормальними показниками, така тенденція простежується для усіх субкласів, а статистично значущу різницю між ними встановили за IgG4. Виявили вірогідне (p = 0,049) розходження кривих Каплана–Майєра в бік зменшення виживання без ускладнень у пацієнтів із низьким рівнем IgG4 (медіана виживаності – 2,0 дні, 95 %ДІ 1,0–17,0) порівняно з його нормальним і високим рівнями (Ме = 28,0; 95 % ДІ 10,0–71,0).Виживаність без ускладнень обстежених хворих статистично значущо підвищується за умови збільшення загального рівня імуноглобулінів: ВР = 0,91 (95 % ДІ 0,11–0,98). Імовірність отримати ускладнення під час та після госпіталізації для хворого на ГП менша при підвищенні найбільшою мірою рівня IgG4: ВР = 0,02 (95 % ДІ 0,001–0,650). Отже, чим вищий рівень імуноглобулінів у хворих, тим менший ризик отримати ускладнення. Пацієнти з низьким рівнем IgG4 мають більше шансів розвитку ускладнень, ніж пацієнти з нормальним чи підвищеним рівнем IgG4. Тобто рівень субкласу IgG4 можна вважати діагностичним критерієм розвитку ускладнень і розглядати як один із предикторів їх виникнення.Висновки. Визначення IgG у динаміці у хворих на ГП дає нові можливості для прогнозування розвитку місцевих ускладнень ГП. Рівень IgG4 може бути додатковим діагностичним критерієм розвитку місцевих ускладнень ГП.