Повітроплавний гурток Київського політехнічного інституту (1908-1915)

In this article the history of one of the first aviation organization in Ukraine − the aeronautical group in Kyiv Polytechnic Institute − is presented. The research is based on the archive sources and newspaper’s chronicles. A circumstances, scale and sizes of the work of thestudents have been described. The new archive materials are introduced into scientific circulation, which were unknown for the researches before.В статье на основе архивных документов и газетных хроник показана история деятельности одной из первых авиационных организаций в Украине − Воздухоплавательного кружка в Киевском политехническом институте. Автор предпринял попытку подробно показать условия, объем и характер творческой работы студентов-политехников. В научный оборот введены новые документы, ранее неизвестные исследователям.В статті на основі архівних документів і газетних хронік висвітлено історію діяльності однієї з перших авіаційних організацій в Україні – Повітроплавного гуртка в Київському політехнічному інституті. Автор здійснив спробу докладно показати умови, обсяг та характер творчої роботи студентів-політехників. До наукового обігу введено нові документи, що раніше не були відомі дослідникам

Supervised selective kernel fusion for membrane protein prediction

Membrane protein prediction is a significant classification problem, requiring the integration of data derived from different sources such as protein sequences, gene expression, protein interactions etc. A generalized probabilistic approach for combining different data sources via supervised selective kernel fusion was proposed in our previous papers. It includes, as particular cases, SVM, Lasso SVM, Elastic Net SVM and others. In this paper we apply a further instantiation of this approach, the Supervised Selective Support Kernel SVM and demonstrate that the proposed approach achieves the top-rank position among the selective kernel fusion variants on benchmark data for membrane protein prediction. The method differs from the previous approaches in that it naturally derives a subset of “support kernels” (analogous to support objects within SVMs), thereby allowing the memory-efficient exclusion of significant numbers of irrelevant kernel matrixes from a decision rule in a manner particularly suited to membrane protein prediction

Особливості місцевих імунних реакцій у порожній кишці при пострезекційній портальній гіпертензії

The aim of the work: to investigate the features of local immune reactions in the je junum at postresection portal hypertension.Materials and Methods. The research was conducted on 45 male rats, which were divided into 3 groups. The group 1 consisted of 15 intact animals, 2–15 rats after resection of the left lateral part – 31.5 % of liver parenchyma, 3–15 animals after resection of the right and left side parts of the liver (58.1 %). Euthanasia of animals was carried out by bloodletting in conditions of thiopental anesthesia 1 month after the beginning of the experiment. The cut pieces of the jejunum were fixed in a 10 % neutral formalin solution, and after appropriate ethyl alcohol of increasing concentration was poured in paraffin blocks. Histologic sections 5–7 mm thick after deparaf­finization were stained with hematoxylin-eosin, for van Gizon, Mallory, Weigert, and toluidine blue. In the detection of plasmocytes with IgA, IgM, IgG, IgE histologic sections of the jejunum was treated with monospecific antiserum against these classes of immuno­globulins conjugated with fluorescein isothiocyanate using the direct Kuns method with appropriate controls that were studied using a luminescent microscope “Lumam P-8”. In a luminescent light, plasmatic cells that gave a specific luminescence were read on 1 mmІ of the mucosa of the investigated organ. The content of secretory Ig A (SIgA) was determined by the method of separate immunodiffusion in agar with a specific serum against SIgA. Quantitative indicators were processed statistically.Results and Discussion. One month after resection of 31.5 % of the liver, local immune reactions in the mucosa of the jejunum changed slightly. Violation of local immune homeostasis was more pronounced in resection of 58.1 % of the liver parenchima. Thus, the number of plasmatic cells with IgA in the mucosa of the subject decreased by 26.6 %, the level of secretory immunoglobulin A decreased by 27.9 %, while the plasmocytes producers IgM, IgG, IgE increased accordingly by 70.1 %, 3.8 and 4.6 times. The degree of changes in local homeostasis correlated with the depth and prevalence of hemodynamic disorders, dystrophic, fibrotic, infiltrative and sclerotic processes in the investigated organ, that is, it plays an important role in the morphogenesis of the jejunum at postresection portal hypertension. Accordingly, resection of 58.1 % of liver parenchyma leads to postresection portal hypertension and pronounced changes in local immune homeostasis in the jejunum mucosa, characterized by a decrease in the levels of SIgA and the number of IgA-producing plasmocytes, significant violations of the relation between the immunocytes that synthesize IgA, IgM, IgG, IgE, the emergence of immune complexes in the stroma and wall of vessels. The degree of changes in local immune homeostasis correlates with the depth and prevalence of hemodynamic disorders, dystrophic, fibrotic, infiltrative and sclerotic processes in the investigated organ.Цель работы: исследовать особенности локальных имунных реакций в тощей кишке при пострезекционной портальной гипертензии.Материалы и методы. Исследования проведены на 45 крысах-самцах, которые были разделены на 3 группы. 1-я группа состояла из 15 интактных животных, 2-я – 15 крыс после резекции левой боковой части – 31,5 % паренхимы печени, 3-я – 15 животных после резекции правой и левой боковых частей печени (58,1 %). Эвтаназия животных осуществлялась кровопусканием в условиях тиопентал-натриевого наркоза через 1 месяц от начала эксперимента. Вырезанные кусочки из тощей кишки фиксировали у 10 % нейтральном растворе формалина и после соответствующего проведення через этиловые спирты возростающей концентрации заливали у парафиновые блоки. Гистологические срезы толщиной 5–7 мкм после депарафинизации красили гематоксилин- эозином, по ван-Гизону, Маллори, Вейгерту, толуидиновым синим. При виявлении плазматических клеток-продуцентов Ig A, Ig M, Ig G, Ig E микротомные срезы тощей кишки обрабатывали моноспецифическими антисыроватками против указанных класов иммуноглобулинов, конъюгированными из изотиоцианатом флюоресцеина, применяя прямой метод Кунса из соответствующими контролями, которые изучали с помощью люминисцентного микроскопа “Люмам Р-8”. У люминисцентном свете подсчитывали плазматические клетки, что специфически светились, на 1 мм² слизистой оболочки исследуемого органа. Содержание секреторного Ig A (SIgA) определяли методом раздельной иммунодиффузии в агаре из специфической сыроваткою против SIgA. Количественные показатели обрабатывали статистически.Результаты исследований и их обсуждение. Через месяц после резекции 31,5 % паренхимы печени локальные имунные реакции у слизистой оболочке тощей кишки изменялись незначительно. Нарушения локального имунного гомеостаза оказалось более выраженным при резекции 58,1 % объема печени. Чиcло плазматических клеток с IgA в слизистой оболочке исследуемого органа при этом уменьшилось на 29,5 %, уровень секреторного имуноглобулина А снизился на 22,4 %, а плазмоциты- продуценты IgM, IgG, IgE соответственно увеличились на 79,1 %, в 3,8 и 4 ,6 раза. Степень изменений местного имунного гомеостаза соответстовал глубине и выраженности гемодинамических расстройств, дистрофическим, некробиотическим, инфильтративным и склеротическим процессам в исследуемом органе, то есть, ему принадлежит важная роль у морфогенезе тощей кишки при пострезекционной портальной гипертензии. Таким образом, полученные результаты свидетельствуют, что ре­зекция 58,1 % паренхимы печени приводит к пострезекционной портальной гипертензии и выраженным изменениям локального имунного гомеостаза в слизистой оболочке тощей кишки, которые характеризируются снижением уровней SIgA и количества плазмоцитов-продуцентов IgA, значительными нарушениями соотношений между имуноцитами, что синтезируют IgA, IgM, IgG, IgE, появлением имунных комплексов в строме и стенке сосудов. Степень изменений местных имунных реакций совпадает с глубиной и распространением гемодинамических расстройств, дистрофическими, некробиотическими, инфильтративными и склеротическими процессами в исследуемом органе.Мета роботи: дослідити особливості локальних імунних реакцій у порожній кишці при пострезекційній портальній гіпертензії.Матеріали і методи. Дослідження проведено на 45 щурах-самцях, які були розділені на 3 групи: 1-а група – 15 інтактних тварин, 2-а – 15 щурів після резекції лівої бокової частки – 31,5 % паренхіми печінки, 3-я – 15 тварин після резекції правої та лівої бокових часток печінки (58,1 %). Евтаназію тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого наркозу через 1 місяць від початку експерименту. Вирізані шматочки із порожньої кишки фіксували в 10 % нейтральному розчині формаліну і після відповідного проведення через етилові спирти зростаючої концентрації заливали у парафінові блоки. Гістологічні зрізи завтовшки 5–7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксилін-еозином, за ван-Гізоном, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. При виявленні плазматичних клітин-продуцентів Ig A, Ig M, Ig G, Ig E мікротомні зрізи порожньої кишки обробляли моноспецифічними антисироватками проти вказаних класів імуноглобулінів, кон’югованими із ізотіоціанатом флюоресцеїну, застосовуючи прямий метод Кунса з відповідними контролями, які вивчали за допомогою люмінісцентного мікроскопа “Люмам Р-8”. У люмінісцентному світлі рахували плазматичні клітини, що давали специфічне світіння, на 1 мм² слизової оболонки досліджуваного органа. Вміст секреторного Ig A (SIgA) визначали методом роздільної імунодифузії в агарі зі специфічною сироваткою проти SIgA. Кількісні показники обробляли статистично.Результати досліджень та їх обговорення. Через місяць після резекції 31,5 % паренхіми печінки локальні імунні реакції у слизовій оболонці порожньої кишки змінювалися незначно. Порушення локального імунного гомеостазу проявилося більш вираженим при резекції 58,1 % об’єму печінки. Так, чиcло плазматичних клітин з IgA у слизовій оболонці досліджуваного органа зменшилося на 26,6 %, рівень секреторного імуноглобуліну А знизився на 22,4 %, а плазмоцити-продуценти IgM, IgG, IgEЄ, відповідно, збільшилися на 70,1 %, у 3,8 та 4,6 раза. Ступінь змін місцевого гомеостазу відповідав глибині та поширенню гемодинамічних розладів, дистрофічним, некробіотичним, інфільтративним та склеротичним процесам у досліджуваному органі, тобто йому належить важлива роль у морфогенезі порожньої кишки при пострезекційній портальній гіпертензії. Отже, резекція 58,1 % паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та виражених змін локального імунного гомеостазу в слизовій оболонці порожньої кишки, які характеризуються зниженням рівнів SIgA і кількості плазмоцитів-продуцентів IgA, значними порущеннями співвідношень між імуноцитами, що синтезують IgA, IgM, IgG, IgE, появою імунних комплексів у стромі та стінці судин. Ступінь змін місцевих імунних реакцій збігається з глибиною та поширенням гемодинамічних розладів, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами у досліджуваному органі

Кількісний морфологічний аналіз особливостей ремоделювання артерій дванадцятипалої кишки при резекціях різних об’ємів паренхіми печінки

The aim of the work: quantitative morphological methods to study the features of remodeling of the arteries of the duodenum at resec­tion of different volumes of liver parenchyma.Materials and Methods. The complex of morphological methods examined the duodenum of 43 sexually mature white male rats, which were divided into 4 groups. The first group consisted of 12 intact animals, second – 11 rats, in which 31.5 % of liver parenchyma was removed, third – 12 animals, which removed 42 % of liver parenchyma, 4–8 rats after resection 58, 1 % liver parenchyma. Eutha­nasia of experimental animals was carried out by bloodletting in conditions of thiopental anesthesia 1 month after the beginning of the experiment. From the duodenum histological preparations were made. The morphometry of arteries of small caliber (26–50) microns of duodenum was measured, in which their external and internal diameters, the thickness of the media and adventitia, the height of the endothelial cells, the diameter of their nuclei were determined, the Wogenworth index, the nuclear-cytoplasmic ratios in the endothelial cells and the relative volume damaged endothelial cells. Quantitative indicators were processed statistically.Results and Discussion. It was established that during resection of 31.5 % of liver parenchyma morphometric indices studied were insig­nificantly changed. When removing 42 % of liver parenchyma, the outer diameter of these vessels increased statistically significantly (p <0.001) by 8.1 %, while the thickness of the media and adventia was 21.3 % and 8.6 %, respectively, and the index Wogenworth increased 1.76 times, and the internal diameter decreased by 18.5 %. The morphometric parameters of endothelial cells and their nuclei, which resulted in marked changes in their correlation between the nucleus and the cytoplasm, evidenced the disruption of cellular structural ho­meostasis, were unevenly and disproportionally altered. The most pronounced changes in the examined vessels were detected one month after the removal of 58.1 % of liver parenchyma. At the same time, the outer diameter of small-caliber arteries has increased statistically significantly (p <0.001) by 9.5 %, the thickness of the media is by 36.9 %, the thickness of the adventitia is by 44.8 %, the Wogenworth index is 2.66 times, indicating significant violation of the capacity of the examined vessels. The internal diameter of small-caliber arteries with a significant statistical significance (p <0.001) decreased by 31.4 %. The height of the endothelial cells of the vessels was changed by 13.0 %, and their nuclei – by 8.4 % (p <0.001). The nuclear-cytoplasmic relationships in the endothelial cells of the studied arteries were significantly disturbed, and the relative volume of damaged endothelial cells increased by 15.9 times. The presented evidence shows a pronounced remodeling of arteries of the duodenum in the removal of 42 and 58.1 % of liver parenchyma, which leads to deterioration of blood supply to the organ, hypoxia, dystrophy, necrobiosis of cells and tissues, and later infiltrative and sclerotic processes.Цель работы: количественными морфологическими методами изучить особенности ремоделирования артерий двенадцатиперстной кишки при резекции разных объемов паренхимы печени.Материалы и методы. Комплексом морфологических методов исследована двенадцатиперстная кишка 43 половозрелых белых крыс-самцов, которые были разделены на 4 группы. 1-я группа насчитывала 12 интактных животных, 2-я – 11 крыс, у которых было удалено 31,5 % паренхимы печени, 3-я – 12 животных, которым удаляли 42 % паренхимы печени, 4-я – 8 крыс после резекции 58,1 % паренхимы печени. Эвтаназия животных осуществлялась кровопусканием в условиях тиопенталового наркоза через 1 месяц от начала эксперимента. Из двенадцатиперстной кишки изготовляли гистологические микропрепараты. Проводили морфометрию артерий мелкого калибра (26–50) мкм двенадцатиперстной кишки, при которой измеряли их внешний и внутренний диаметры, толщину медии, адвентиции, высоту эндотелиоцитов, диаметр их ядер, определяли индекс Вогенворта, ядерно-цитоплазматические отношения в эндотелиоцитах и относительный объем поврежденных эндотелиоцитов. Количественные показатели обрабатывали статистически.Результаты исследований и их обсуждение. Выявлено, что при резекции 31,5 % паренхимы печени исследуемые морфометрические показатели изменялись незначительно. При удалении 42 % паренхимы печени внешний диаметр этих сосудов статистически достоверно (р<0,001) увеличился на 8,1 %, а толщина медии и адвентиции – соотвественно – на 21,3 та 8,6 %, индекс Вогенворта – у 1,76 раза, а внутренний диаметр уменшился на 18,5 %. Неравномерно, диспропорционально при этом изменялись морфометрические параметры эндотелиоцитов и их ядер, что приводило к выраженным изменениям соотношений между ядром и цитоплазмой и свидетельствовало о нарушениях клеточного структурного гомеостаза. Наиболее выраженные изменения исследуемых сосудов выявлены через месяц после резекции 58,1 % паренхимы печени. При этом внешний диаметр артерий мелкого калибра статистически достоверно (р<0,001) увеличился на 9,5 %, толщина медии – на 36,9 %, адвентиции – на 44,8 %, индекс Вогенворта – в 2,66 раза, указывая на существенное нарушение пропускной способности исследуемых сосудов. Просвет артерий мелкого калибра при этом с выраженной статистической достоверностью (р<0,001) уменьшился на 31,4 %. Высота эндотелиоцитов этих сосудов выявилась измененной на 13,0 %, а их ядер – на 8,4 % (р<0,001). Ядерно- цитоплазматические отношения в эндотелиоцитах исследуемых артерий были существенно нарушенными, а относительный объем поврежденных эндотелиоцитов при этом увеличился в 15,9 раза. Это свидетельствует о выраженном ремоделировании артерий двенадцатиперстной кишки при резекции 42 та 58,1 % паренхимы печени, которое приводит к ухудшению кровоснабжения органа, гипоксии, дистрофии, некробиоза клеток и тканей, а позднее к инфильтративным и склеротическим процессам.Мета роботи: за допомогою кількісних морфологічних методів вивчити особливості ремоделювання артерій дванадцятипалої кишки при резекції різних об′ємів паренхіми печінки.Матеріали і методи. Комплексом морфологічних методів досліджено дванадцятипалу кишку 43 статевозрілих білих щурів-самців, які були розділені на 4-и групи. 1-у групу складали 12 інтактних тварин, 2-у – 11 щурів, у яких було видалено  31,5 % паренхіми печінки,  3-ю – 12 тварин, яким видаляли 42 % паренхіми печінки, 4-у – 8 щурів після резекції 58, один % паренхіми печінки. Евтаназію дослідних тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через один місяць від початку експерименту. Із дванадцятипалої кишки виготовляли гістологічні мікропрепарати. Проводили морфометрію артерій дрібного калібру  (26–50) мкм дванадцятипалої кишки, при якій вимірювали їх зовнішній, внутрішній  діаметри, товщину мелії  та адвентиції, висоту ендотеліоцитів, діаметр їх ядер, визначали індекс Вогенворта, ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах та відносний об′єм ушкоджених ендотеліоцитів. Кількісні показники обробляли статистично.Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що при резекції 31,5 % паренхіми печінки досліджувані морфометричні показники змінювалися незначно. При видаленні 42 % паренхіми печінки  зовнішній діаметр вказаних судин статистично достовірно (р<0,001) збільшився на 8,1 %, а товщина медії та адвентиції – відповідно, на 21,3 та 8,6 %, індекс Вогенворта зріс у 1,76 раза, а внутрішній діаметр зменшився на 18,5 %. Нерівномірно, диспропорційно при цьому змінювалися морфометричні параметри ендотеліоцитів та їх ядер, що призводило до виражених змін у них співвідношень між ядром та цитоплазмою, що свідчило про порушення клітинного структурного гомеостазу. Найбільш виражені зміни досліджуваних судин  виявлено через місяць після видалення 58,1 % паренхіми печінки. При цьому зовнішній діаметр артерій дрібного калібру статистично достовірно (р<0,001) зріс на 9,5 %, товщина медії – на 36,9 %, товщина адвентиції – на 44,8 %, індекс Вогенворта – у 2,66 раза, вказуючи на істотне порушення пропускної здатності досліджуваних судин. Просвіт артерій дрібного калібру  при цьому з вираженою статистичною достовірністю (р<0,001) зменшився на 31,4 %.Висота ендотеліоцитів даних судин виявилася зміненою на 13 %, а їх ядер – на 8,4 % (р<0,001). Ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах досліджуваних артерій виявилися суттєво порушеними, а відносний об’єм ушкоджених ендотеліоцитів при цьому зріс у 15,9 раза. Наведене свідчить про виражене ремоделювання артерій  дванадцятипалої кишки при видаленні 42 та 58,1 % паренхіми печінки, яке призводить до погіршення кровопостачання органа, гіпоксії, дистрофії, некробіозу клітин і тканин, а пізніше до інфільтративних та склеротичних процесів

Морфофункціональна перебудова венозного русла клубової кишки при пострезекційній портальній гіпертензії та її корекції

The aim of the work: to investigate the features of the morphofunctional reconstruction of the venous bed of  ileum  at postresection portal hypertension and its correction. Materials and Methods. The research was conducted on 60 male rats, which were divided into 4 groups. The group 1 consisted of 15 intact animals, group 2 – 15 rats after resection of the right and left side parts of the liver (58.1 %), group 3 – 15 animals after removal of 58.1 % of liver parenchyma and splenectomy, group 4 – 15 rats after resection of 58.1 % of the volume of the liver and omentopexy. Euthanasia of animals was carried out by bloodletting in conditions of thiopental anesthesia 1 month from the beginning of the experiment. Histological medicine was made from the ileum.  The diameters of the postcapillary venules, venules, veins, the height of the endothelial cells, their nuclei, the nuclear-cytoplasmic relations in the endothelial cells, and the relative volumes of the damaged endotheliocytes were measured. Quantitative indicators were processed statistically. Results and Discussion. Postresection portal hypertension was detected one month after resection of 58.1 % of the liver volume. The diameter of the postcapillary  venules  statistically significantly increased by 38.9 %,  resection of the liver and splenectomy the morphometric parameter decreased by 15.4 % compared with the previous indicator,  removal of 58.1 % of liver parenchyma and omentopexy – by 18.3 % . The given morphometric parameters at corrective operations did not reach the control and differed respectively from 17.4 and 13.5 % respectively. The diameter of the venules hemomycrocirculatory bed of the ileum in conditions of postresection portal hypertension increased by 34.2 %, and after splenectomy and omentopexy, respectively was reduced by 11.3 % and 13.0 %. At postresection portal hypertension, the diameter vein of ileum increased by 15.0 %, and after splenectomy and omentopexy decreased by 4.7 % and 7.4 % respectively. The height of the endothelial cells of the venous vessels of  ileum  in postresection portal hypertension decreased by 9.9 % compared with control, and in the conditions of postresection portal hypertension corrected a splenectomy – by 4.5 %, and with resection of 58.1 % of liver  and omentopexy – by 3.4 %. The nuclear-cytoplasmic relations in the endothelial cells at postresection portal hypertension  increased by 5.2 %, resection of 58.1 % of liver parenchyma and splenectomy – by 3.4 %, removal of liver  and omentopexy – by 3.1 %. The relative volume of damaged endothelial cells in the studied conditions of the experiment respectively increased by 23.1, 18.3 and 16.9 times compared to control. Optically the walls of the veins are fuzzy with the alternation of swollen and sclerotic foci, hypertrophied and thin areas. Violation of venous outflow, deposition of blood in the veins leads to hypoxia, dystrophy, necrobiosis of epithelial cells, smooth myocytes, stromal structures of organ. Damage  a significant number of endothelial cells was complicated by endothelial dysfunction and increased hypoxia. Unevenness of the lumen, deformation of the walls of the veins, their narrowing and hyalinization, extension of the sites indicated a violation of the venous drainage system of the ileum. Resection of large volumes of liver parenchyma leads to postresection portal hypertension and marked remodeling of the venous bed of ileum which is characterized by considerable expansion and plethora of venous vessels, a violation of their venous drainage function, hypoxia, dystrophic, necrobiotic, infiltrative and sclerotic processes in the organ under study. The combination of removing large volumes of liver and corrective surgery significantly improves the morphofunctional state of the veins of ileum.Цель работы: исследовать особенности мофофункциональной перестройки венозного русла подвздошной кишки при пострезекционной портальной гипертензии и ее коррекции. Материалы и методы. Исследования проведены на 60 крысах-самцах, которые были разделены на 4 группы. 1-я группа – 15 интактных животных, 2-я – 15 крыс после резекции правой и левой боковых долей печени (58,1 %), 3-я – 15 животных после удаления 58,1 % паренхимы печени и спленэктомии, 4-я – 15 крыс после резекции 58,1 % объема печени и оментопексии. Эвтаназия животных осуществлялась кровопусканием в условиях тиопенталового наркоза через месяц после начала эксперимента. С подвздошной кишки изготавливали гистологические микропрепараты. Измеряли диаметры посткапиллярных венул, венул, венозных сосудов, высоту эндотелиоцитов, их ядер, ядерно-цитоплазматические отношения в эндотелиоцитах, относительные объемы поврежденных эндотелиоцитов. Количественные показатели обрабатывали статистически.   Результаты исследований и их обсуждение. Через месяц после резекции 58,1 % объема печени обнаружена пострезекционная портальная гипертензия. Диаметр закапилярних венул при этом статистически достоверно увеличился  на 38,9 %, а при резекции печени и спленэктомии данный морфометрических параметр уменьшился на 15,4 % по сравнению с предыдущим показателем, при удалении 58,1 % паренхимы печени и оментопексии – на 18,3 %. Данные морфометрические параметры при проведенных коррегирующих операциях не достигали контрольного показателя и отличались от него, соответственно, на 17,4 и 13,5 %. Диаметр венул гемомикроциркуляторного русла подвздошной кишки в условиях пострезекционной портальной гипертензии увеличился на 34,2 %, а после спленэктомии и оментопексии снизился на 11,3 и 13,0 %. В условиях пострезекционной портальной гипертензии диаметр вен подвздошной кишки вырос на 15,0 %, а после спленэктомии и оментопексии уменьшился, соответственно, на 4,7 % и 7,4 %. Высота эндотелиоцитов венозных сосудов подвздошной кишки при пострезекционной портальной гипертензии уменьшилась на 9,9 % по сравнению с контролем, а в условиях пострезекционной портальной гипертензии, коррегируемой спленэктомией – на 4,5 %, а при резекции 58,1 % паренхимы печени и оментопексии – на 3,4 %. Ядерно-цитоплазматические отношения в эндотелиоцитах при пострезекционной портальной гипертензии  увеличились на 5,2 %, резекции 58,1% паренхимы печени и спленэктомии – на 3,4 %, удалении печени и оментопексии – на 3,1 %. Относительный объем поврежденных эндотелиоцитов в исследуемых условиях эксперимента соответственно увеличился в 23,1, 18,3 и 16,9 раза по сравнению с контролем. Светооптически стенки вен нечеткие с чередованием набухших и склеротических очагов, гипертрофированных и истонченных участков. Нарушение венозного оттока, депонирование крови в венах приводило к гипоксии, дистрофии, некробиозу эпителиоцитов, гладких миоцитов, стромальных структур органа. Повреждения значительного числа эндотелиоцитов осложнялось эндотелиальной дисфункцией и усилением гипоксии. Неравномерность просвета, деформация стенок вен, их сужение и гиалинизация, расширение участков указывали на нарушения венозной дренажной системы подвздошной кишки. Резекция больших объемов паренхимы печени приводит к пострезекционной портальной гипертензии и выраженному ремоделированию венозного русла подвздошной кишки, характеризующемся значительным расширением и полнокровием венозных сосудов, нарушением их венозной дренажной функции, гипоксией, дистрофическими, некробиотическими, инфильтративными и склеротическими процессами в исследуемом органе. Сочетание удаления больших объемов печени с коррегирующеми операциями существенно улучшает морфофункциональное состояние венозного русла подвздошной кишки.Мета роботи: дослідити особливості мофофункціональної перебудови венозного русла клубової кишки при пострезекційній портальній гіпертензії та її корекції. Матеріал і методи. Дослідження проведено на 60 щурах-самцях, яких розділили на 4 групи. 1-ша група – 15 інтактних  тварин, 2-га – 15 щурів після резекції правої та лівої бокових часток печінки (58,1 %), 3-тя – 15 тварин після видалення 58,1 % паренхіми печінки і спленектомії, 4-а – 15 щурів після резекції 58,1 % об′єму печінки і оментопексії. Евтаназію дослідних тварин здійснювали шляхом кровопускання за умов тіопентало-натрієвого наркозу через місяць від початку експерименту. Із клубової кишки виготовляли гістологічні мікропрепарати. Вимірювали діаметри закапілярних венул, венул, венозних судин, висоту ендотеліоцитів, їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у ендотеліоцитах, відносні об′єми пошкоджених ендотеліоцитів. Кількісні показники обробляли статистично. Результати досліджень та їх обговорення. Через місяць після резекції 58,1 % об′єму печінки виявлено пострезекційну портальну гіпертензію. Діаметр закапілярних венул  при цьому статистично достовірно зріс на 38,9 %, а при резекції печінки  та спленектомії  даний морфометричний параметр  зменшився  на 15,4 % порівняно з попереднім показником, при видаленні 58,1 % паренхіми печінки і оментопексії – на 18,3 %. Дані морфометричні параметри при проведених коригуючих операціях не досягали контрольного показника і відрізнялися, відповідно, на 17,4 та 13,5 %. Діаметр венул гемомікроциркуляторного русла клубової кишки в умовах пострезекційної портальної гіпертензії збільшився на 34,2 %, а після спленектомії та оментопексії знизився на 11,3 та 13,0 %. В умовах пострезекційної портальної гіпертензії діаметр вен клубової кишки зріс на 15,0 %, а після спленектомії та оментопексії зменшився, відповідно, на 4,7 та 7,4 %. Висота ендотеліоцитів  венозних судин клубової кишки при пострезекційній портальній гіпертензії   зменшилася на 9,9 % порівняно з контролем, а в умовах пострезекційної портальної гіпертензії, коригованою спленектомією, – на 4,5 %, а при резекції 58,1 % паренхіми печінки і оментопексією – на 3,4 %. Ядерно-цитоплазматичні відношення у ендотеліоцитах  при пострезекційній портальній гіпертензії  зросли на  5,2 %, видаленні 58,1 % паренхіми печінки і спленектомії – на 3,4 %, резекції печінки і оментопексії – на 3,1 %. Відносний об′єм пошкоджених ендотеліоцитів у досліджуваних умовах експерименту, відповідно, збільшився у 23,1, 18,3 та 16,9 раза порівняно з контролем.  Світлооптично стінки вен нечіткі з  чергуванням  набряклих та склеротичних вогнищ,  гіпертрофованих та стоншених ділянок. Порушення венозного відтоку, депонування крові у венах призводило до гіпоксії, дистрофії, некробіозу епітеліоцитів, гладких міоцитів, стромальних структур органа. Пошкодження значного числа ендотеліоцитів ускладнювалося ендотеліальною дисфункцією та посиленням гіпоксії.  Нерівномірність просвіту,  деформація стінок вен, їх  звуження  та гіалінізація, розширення ділянок вказували на  порушення венозної дренажної системи клубової кишки. Резекція великих об′ємів паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії та вираженого ремоделювання венозного русла клубової кишки, яке характеризується значним  розширенням та повнокров′ям венозних судин, порушенням їх венозної дренажної функції, гіпоксією, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами у досліджуваному органі. Поєднання видалення великих об′ємів печінки з коригуючими операціями суттєво покращує морфофункціональний стан венозного русла клубової кишки

МОРФОМЕТРИЧНА ОЦІНКА ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕМОДЕЛЮВАННЯ СТРУКТУР ПОРОЖНЬОЇ КИШКИ ПРИ РЕЗЕКЦІЯХ РІЗНИХ ОБ’ЄМІВ ПЕЧІНКИ

Postresection portal hypertension, which occurs after the removal of large volumes of liver parenchyma, leads to venous congestion and structural changes in the organs of the portal system. Adaptive-compensatory processes in the digestive system after resection of different volumes of the liver are insufficiently studied. The aim  is quantitative morphological study of the features of remodeling structures of the jejunum at resection of different volumes of the liver. Material and Methods. The studies were conducted on 43 sexually mature male rats, which were divided into 4 groups. The first group consisted of 12 intact animals, 2-a-11 rats after resection of 31.5 % of liver parenchyma, 3rd-12 animals after resection of 42.0% of the liver volume, 4-a-8 rats after resection 58 , 1 % liver. Euthanasia of experimental animals was carried out by bloodletting in conditions of thiopental anesthesia 1 month after the beginning of the experiment. The cut pieces from the jejunum were fixed in a 10 % neutral formalin solution, and after appropriate conduction, ethyl alcohol of increasing concentration was poured in paraffin blocks according to the generally accepted method. Histologic sections 5-7 μm thick after deparaffinization were stained with hematoxylin-eosin, for van Gizon, Mallory, Weigert, and toluidine blue. Morphometrically on the histological preparations of the jejunum, thickness of the mucous, muscle, serous membranes and submucosal layer, length, width of villi, depth, width of crypts, height of cover epithelial cells, diameter of their nuclei, nuclear-cytoplasmic relations in epitheliocytes, relative volume of the affected epithelial cells, calculate submucosal-mucous and submucosal-muscular indices. Quantitative values were processed statistically. Results and discussion. All-round analysis of the obtained morphometric data showed that they changed slightly after a month after resection of 31.5 % of liver parenchyma. After resection 42 % of the liver parenchyma of the remodeling of the jejunum structures was more pronounced. In these experimental conditions, morphometric indices of the jejunum membranes were unevenly and disproportionately altered, relations between them were violated, pathological changes in the wall of the organ under investigation were observed. The morphometric parameters of the jejunum in the month after resection of 58.1% of liver parenchyma were the most pronounced changes. Uneven changes in the spatial characteristics of the intestinal mucosa resulted in an increase in submucosal-mucous index of 35.2%, and submucosal-muscle - by 26.1%, the number of damaged epithelial cells - 30.5 times compared with control morphometric indices. Conclusions. Resection of 42% or more of the liver parenchyma leads to a marked remodeling of the structures of the jejunum, which is characterized by pronounced changes in the morphometric parameters of the mucosa, muscle membranes, submucosal layers, villi, crypt, epitheliocytes, violation of the relationships between spatial characteristics of the shells, the nucleus and cytoplasm of the epithelial cells, significant their lesion, which can leads to dysfunction of the damaged organ.Пострезекціонного портальна гіпертензія, що виникає після видалення великих обсягів паренхіми печінки, призводе до венозного застою і структурних змін в органах портальної системи. Адаптаційно-компенсаторні процеси у системі травлення при резекціях різних обсягів печінки досліджені недостатньо. Мета -  кількісне морфологічне вивчення особливостей ремоделювання структур тонкої кишки при резекціях різних обсягів печінки.Матеріал і методи. Дослідження проведені на 43 статевозрілих щурах-самцях, які були розділені на 4 групи. 1-я група налічувала 12 інтактних тварин, 2-а - 11 щурів після резекції 31,5% паренхіми печінки, 3-тя - 12 тварин після резекції 42,0% об'ма печінки, 4-а - 8 щурів після резекції 58,1 % печінки. Евтаназію досліджуваних тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталовим наркозу через 1 місяць від початку експерименту. Вирізані шматочки з тонкої кишки фіксували у 10% нейтральному розчині формаліну і після відповідного проведення у етилових спиртах зростаючої концентрації заливали парафіном. Гістологічні зрізи товщиною 5-7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксилін-еозином, по ван-Гізон, Маллорі, Вейгерту, толуїдиновим синім. Морфометрично на гістологічних препаратах тонкої кишки визначали товщини слизової, м'язової, серозної оболонок та підслизового шару, довжину, ширину ворсинок, глибину, ширину крипт, висоту покривних епітеліоцитів, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в епітеліоцитах, відносний обсяг пошкоджених епітеліоцитів, обчислювали підслизово-слизовий та підслизово-м'язовий індекси. Кількісні величини обробляли статистично.Результати та обговорення.  Аналізом отриманих морфометричних даних виявлено, що через місяць після резекції 31,5% паренхіми печінки вони змінювалися незначно. Після резекції 42% паренхіми печінки ремоделирование структур тонкої кишки було більш вираженим. У цих умовах експерименту нерівномірно і непропорційно змінювалися морфометричні показники оболонок тонкої кишки, порушувалися співвідношення між ними, виникали патогистологические зміни у стінці досліджуваного органу. Найбільш виражено зміненими були морфометричні параметри тонкої кишки через місяць після резекції 58,1% паренхіми печінки. Нерівномірні зміни просранственних характеристик оболонок кишки приводили до збільшення підслизово-слизового індексу на 35,2%, підслизово-м'язового - на 26,1%, кількості пошкоджених епітеліоцитів - у 30,Висновки. Резекція 42% і більше паренхіми печінки призводить до вираженого ремоделювання структур тонкої кишки, яке характеризується вираженими нерівномірними змінами морфометричних параметрів слизової, м'язової оболонок, підслизового шару, ворсинок, крипт, епітеліоцитів, порушенням співвідношень між просторовими характеристиками оболонок, ядром і цитоплазмою епітеліоцитів, істотним їх пошкодженням, що може призводити до дисфункції пошкодженого органу.Пострезекційна портальна гіпертензія, що виникає після видалення великих об′ємів паренхіми печінки, призводить до венозного застою та структурних змін  в органах портальної системи. Адаптаційно-компенсаторні процеси у травній системі при резекціях різних об′ємів печінки досліджені недостатньо.Мета  –  кількісне морфологічне вивчення особливостей ремоделювання структур порожньої кишки при резекціях різних об’ємів печінки.Матеріали та методи. Дослідження проведені на 43 статевозрілих щурах-самцях, які були розділені на 4 групи. 1-а група нараховувала 12 інтакних тварин, 2-а – 11 щурів після резекції  31,5 % паренхіми печінки, 3-я – 12 тварин після резекції   42,0 % об’єму печінки, 4-а – 8 щурів після резекції  58,1 % печінки. Евтаназія дослідних тварин здійснювалася кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через 1 місяць від початку експерименту. Вирізані шматочки із порожньої кишки фіксували в 10 % нейтральному розчині формаліну і після відповідного проведення через етилові спирти зростаючої концентрації заливали у парафінові блоки за загальноприйнятою методикою. Гістологічні зрізи товщиною 5–7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксилін-еозином, за ван-Гізоном, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. Морфометрично на гістологічних препаратах порожньої кишки визначали товщини слизової, м’язової, серозної оболонок та підслизового прошарку, довжину, ширину ворсинок, глибину, ширину крипт, висоту покривних епітеліоцитів, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в епітеліоцитах, відносний об’єм уражених епітеліоцитів, вичисляли  підслизово-слизовий та підслизово-м’язовий  індекси. Кількісні величини оброблялися статистично.Результати й обговорення. Усестороннім аналізом отриманих морфометричних даних встановлено, що через місяць після резекції 31,5 % паренхіми печінки вони змінювалися незначно.  Після резекції 42 % паренхіми печінки ремоделювання структур порожньої кишки було більш вираженим. У даних умовах експерименту нерівномірно та диспропорційно змінювалися морфометричні показники оболонок порожньої кишки, порушувалися відношення між ними, виникали патогістологічні зміни у стінці досліджуваного органа. Найбільш виражено зміненими виявилися морфометричні параметри порожньої кишки через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки. Нерівномірні зміни просторових характеристик оболонок кишки призводили до збільшення підслизово-слизового індекса  на 35,2 %, а підслизово-м’язового – на 26,1 %, кількість пошкоджених епітеліоцитів – у 30,5 рази порівняно з контрольними морфометричними показниками.Висновки. Резекція 42 % та більше паренхіми печінки призводить до вираженого ремоделювання структур порожньої кишки, яке характеризується вираженими змінами морфометричних параметрів слизової, м’язової оболонок, підслизового прошарку, ворсинок, крипт, епітеліоцитів, порушенням співвідношень між просторовими характеристиками оболонок, ядром та цитоплазмою епітеліоцитів, істотним їх ураженням, що може призводити до дисфункції ушкодженого органа

A Modified Neutral Point Method for Kernel-Based Fusion of Pattern-Recognition Modalities with Incomplete Data Sets

It is commonly the case in multi-modal pattern recognition that certain modality-specific object features are missing in the training set. We address here the missing data problem for kernel-based Support Vector Machines, in which each modality is represented by the respective kernel matrix over the set of training objects, such that the omission of a modality for some object manifests itself as a blank in the modality-specific kernel matrix at the relevant position. We propose to fill the blank positions in the collection of training kernel matrices via a variant of the Neutral Point Substitution (NPS) method, where the term ”neutral point” stands for the locus of points defined by the ”neutral hyperplane” in the hypothetical linear space produced by the respective kernel. The current method crucially differs from the previously developed neutral point approach in that it is capable of treating missing data in the training set on the same basis as missing data in the test set. It is therefore of potentially much wider applicability. We evaluate the method on the Biosecure DS2 data set

Addressing missing values in kernel-based multimodal biometric fusion using neutral point substitution

In multimodal biometric information fusion, it is common to encounter missing modalities in which matching cannot be performed. As a result, at the match score level, this implies that scores will be missing. We address the multimodal fusion problem involving missing modalities (scores) using support vector machines with the Neutral Point Substitution (NPS) method. The approach starts by processing each modality using a kernel. When a modality is missing, at the kernel level, the missing modality is substituted by one that is unbiased with regards to the classification, called a neutral point. Critically, unlike conventional missing-data substitution methods, explicit calculation of neutral points may be omitted by virtue of their implicit incorporation within the SVM training framework. Experiments based on the publicly available Biosecure DS2 multimodal (scores) data set shows that the SVM-NPS approach achieves very good generalization performance compared to the sum rule fusion, especially with severe missing modalities

Aircraft Designer Dmytro Pavlovych Hryhorovych (1883–1938): the Aspects of His Biography and First Steps in Aviation (to the 135th Anniversary of His Birth)

В статті на основі архівних документів і періодики висвітлено початковий період біографії авіаконструктора Дмитра Павловича Григоровича (1883–1938 рр.): його навчання в Київському політехнічному інституті, діяльнiсть у київських громадських авіаційних організаціях - Повітроплавному гуртку КПІ та Київському товаристві повітроплавання; спроби будувати літаки власної конструкції, умови й характер роботи на авіаційних підприємствах країни до початку Першої світової війни, його видавнича і журналістська діяльність після від’їзду з України. Також уточнено деякі факти з біографії авіаконструктора (зокрема, стосовно його батьків і родини). До наукового обігу введено нові документи, раніше невідомі дослідникам.Given the archived documents and periodic sources about the initial period of biography of aircraft designer Dmytro Pavlovych Hryhorovych (1883–1938) the author describes his studies in the Kyiv Polytechnic Institute, his activity in the Kyiv public aviation organizations — the KPI Aeronautic Group and the Kyiv Society of Aeronautics; attempts of building construction airplanes, conditions and nature of work on the aircraft factories of the Russian Empire in the period before the First World War, his publishing and journalistic activity in Saint-Petersburg. Some biographic facts are also specified (in particular, about his parents and family). The author studies new archive materials, unknown for researches before. The article is based on the archival documents such as funds of the Central State Historical Archive of Ukraine in Kyiv, the State Archive of Kyiv, the State Archive of the Kyiv District, the Institute of Manuscripts of the V. Vernadsky National Library of Ukraine, and the periodic press (Kyiv newspaper “Kievlyanin” and central editions (“Herald of Aeronautics”)). In the first part of the article the author describes the history of the Hryhorovych noble family. The author outlines circumstances and conditions of his studying in the Kyiv hub school and the Kyiv Polytechnic Institute. Dmytro Hryhorovych did not take any part in work of the student KPI Aeronautic group, but he was a member of the Kyiv Society of Aeronautics. In the second part of the article the author describes the first steps in aircraft building: attempt to build the first aeroplane (unsuccessful) in cooperation with Kyiv merchant and philanthropist Ilnytskyi, which was demonstrated at the Kyiv Aeronautic Exhibition (January 1911), and his works at the Fedir Tereshchenko aircraft factory in Chervone (Volyn District) in 1910. The author describes the publishing activity of Dmytro Hryhorovych in Saint- Petersburg in 1911–1912 as editor-in-chief of the aircraft magazine “Herald of Aeronautics”. Dmytro Hryhorovych wrote 14 articles devoted to the new types of aeroplanes, to review some events in aviation life in the 1910s, problems in aviation, as well as ways of their resolving. The author hopes the article will extend the awareness of initial and important period of life and activity of Ukrainian aircraft designer Dmytro Hryhorovych and will be a stimulus for further researches