Comparative analysis of different methods of retraction of the left lobe of the liver during laparoscopic sleeve gastrectomy

The global obesity epidemic has led to the increasing popularity of bariatric surgeries. Laparoscopic sleeve gastrectomy is currently the most popular bariatric procedure for obesity. Retracting of the left liver lobe during laparoscopic sleeve gastrectomy is important for achieving an optimal surgical field. Aim. The aim of our study was to evaluate the results of using different methods of retraction of the left liver lobe during laparoscopic sleeve gastrectomy in patients with morbid obesity. Materials and methods. The 86 patients who underwent laparoscopic sleeve gastrectomy were divided into three groups based on the liver retraction method used: group 1 (ENDO RETRACT™ II), group 2 (Nathanson) and group 3 (Clickline Surgical Sponge Holder). All groups were evaluated in terms of demographic characteristics; liver function tests just before surgery and on the 1st and 2nd postoperative day (POD); developing complications and length of hospital stay. Results. The groups did not differ significantly in terms of demographic characteristics (p > 0.05). The Nathanson liver retractor (group 2) caused a significant rise in ALT and AST at POD 1 and POD 2 compared with group 1 and 3 (p < 0.05). The ENDO RETRACT™ II liver retractor (group 1) caused a higher incidence of liver injury than other groups. It led to statistical significance prolonged total operation time (p = 0.003), increased blood loss (p = 0.002) and prolonged postoperative hospital stay (p = 0.001) compared with other groups. Conclusions. The technique of left lobe retraction during laparoscopic sleeve gastrectomy using Clickline Sur- gical Sponge Holder is safe and effective. The use of this technique causes significantly less measurable liver damage and does not lead to an increase in the level of liver enzymes

Вплив біліопанкреатичного шунтування в модифікації Hess–Marceau на показники ліпідограми у хворих з морбідним ожирінням та дисліпідемією

Мета. Вивчити вплив біліопанкреатичного шунтування (БПШ) у модифікації Hess–Marceau на показники ліпідограми у хворих з морбідним ожирінням та передопераційною дисліпідемією. Матеріали і методи. В основу даного дослідження покладено дані клінічного обстеження та результати хірургічного лікування 100 хворих з морбідним ожирінням, яким було виконано БПШ у модифікації Hess–Marceau. Чоловіків було 40, жінок – 60. Середній вік пацієнтів становив (45 ± 8,2) року. Результати. Лабораторні маркери переважно атерогенних фенотипів дисліпідемії до операції зафіксовано у 75 (75%) хворих. Середній рівень загального холестерину знизився з (6,14 ± 0,9) до (3,7 ± 0,7) ммоль/л, тригліцеридів – з (1,98 ± 0,9) до (1,12 ± 0,4) ммоль/л, регресія коефіцієнта атерогенності – з (3,9 ± 0,9) до (2,3 ± 1,1) через 60 міс після виконання метаболічного втручання (р < 0,05). Показники ліпідограми нормалізувались у 87,0%, покращились – у 13,0% пацієнтів. Висновки. БПШ в модифікації Hess–Marceau є високоефективною методикою корекції дисліпідемії у хворих з мор-бідним ожирінням

РУКАВНА РЕЗЕКЦІЯ ШЛУНКА У ХВОРИХ НА МОРБІДНЕ ОЖИРІННЯ: ВПЛИВ НА ПОКАЗНИКИ ЛІПІДОГРАМИ

Purpose: to investigate the effect of sleeve gastrectomy on lipid profile in morbidly obese patients with preoperative dyslipidemia. Materials and Methods. The basis of the study was the materials of clinical examination and surgical treatment of 105&nbsp;morbidly obese patients (47 men and 58 women, mean age (41.8±12.4) years who underwent sleeve gastrectomy. Results. Dyslipidemia was diagnosed preoperatively in 86 (81.9 %) patients. Regular use of lipid-lowering drugs in 44&nbsp;(51.1 %) patients before surgery did not lead to normalization or significant improvement of lipidogram parameters. The procedure led to decrease in the mean total cholesterol level from (5.73±1.0) to (4.92±0.5) mmol/l, triglycerides from (1.91±0.9) to (1.43±0.3) mmol/l, regression coefficient of atherogenicity from (3.84±0.8) to (2.9±0.6) in 60 months after surgery (P &lt; 0.05). In 60 months after a gastric resection of the stomach, dyslipidemia (in all type 2a) was diagnosed in 15&nbsp;(62.5 %) patients of the main group with preoperative lipid metabolism, in 9 (37.5 %) patients the lipidogram parameters were normalized in patients with morbid obesity, which indicates the effectiveness of the surgery. Conclusions. Sleeve gastrectomy is effective method for correction of dyslipidemia in morbidly obese patients. The implementation of this intervention results in a significant and persistent (5-year postoperative observation) reduction in the average level of total cholesterol, triglycerides and atherogenic factor.Мета: вивчити вплив рукавної резекції шлунка на показники ліпідограми у хворих на морбідне ожиріння з передопераційною дисліпідемією. Матеріали і методи. В основу дослідження покладено матеріали клінічного обстеження та хірургічного лікування 105 хворих на морбідне ожиріння (47 чоловіків та 58 жінок, середній вік – (41,8±12,4) року), яким було виконано рукавну резекцію шлунка. Результати. Діагноз дисліпідемії до операції встановлено у 86&nbsp;(81,9&nbsp;%) хворих. Регулярне використання гіполіпідемічних препаратів у 44&nbsp;(51,1&nbsp;%) хворих до операції не привело до нормалізації чи суттєвого покращення показників ліпідограми. Виконання рукавної резекції шлунка забезпечило зниження середнього рівня загального холестерину в обстеженій популяції пацієнтів з (5,73±1,0) до (4,92±0,5) ммоль/л, тригліцеридів з (1,91±0,9) до (1,43±0,3) ммоль/л, регресії коефіцієнта атерогенності з 3,84±0,8 до 2,9±0,6 через 60 місяців після операції (р&lt;0,05). Через 60 місяців після рукавної резекції шлунка дисліпідемію (у всіх – 2а типу) діагностовано у 15 (62,5&nbsp;%) хворих основної групи з передопераційними порушеннями ліпідного обміну, в 9 (37,5&nbsp;%) хворих показники ліпідограми нормалізувались у хворих на морбідне ожиріння, що свідчить про ефективність операційного втручання. Висновки. Рукавна резекція шлунка є ефективною методикою корекції дисліпідемії у хворих на морбідне ожиріння. Виконання означеного втручання приводить до суттєвого та стійкого (протягом 5-річного терміну післяопераційного спостереження) зниження середнього рівня загального холестерину, тригліцеридів та коефіцієнта атерогенності

Залежність виникнення післяопераційної когнітивної дисфункції від глибини анестезії у хворих після коронарного шунтування

Мета. Проаналізувати залежність виникнення післяопераційної когнітивної дисфункції (ПОКД) від глибини анестезії у хворих після оперативного втручання з приводу ішемічної хвороби серця (ІХС) - коронарного шунтування в умовах штучного кровообігу. Матеріали і методи. Шунтування коронарних судин виконано 79 пацієнтам з ІХС, яких розподілили на дві групи за єдиним критерієм - в залежності від глибини анестезії під час перфузії. До 1-ї групи увійшли пацієнти, у яких під час анестезії показник біспектрального аналізу (BIS) утримувався на рівні менше 40, до 2-ї – на рівні від 40 до 55. До оперативного втручання, на 7-й день та через 3 міс після нього в обох групах застосовували нейрокогнітивні тести: шкалу оцінки психічного статусу (Mini Mental state examination - ММSЕ), а також тести за методикою Grooved pegboard і за методикою Trial Making Test Part A. Результати. Застосування тесту MMSE продемонструвало, що пацієнти 1-ї групи на 7-й день після операції набирали на 7,8% (14,2; 5,6), а через 3 міс – на 3,8% (7,3; 3,4) менше балів у порівнянні з кількістю балів, яку вони набирали до операції. Пацієнти 2-ї групи на 7-й день після операції набирали на 4,3% (-8,3; 4,3) менше балів, а загальна кількість балів, яку вони набирали через 3 міс, не відрізнялася від загальної кількості балів, набраної ними до операції (-5,3; 0). Застосування тесту візуальної уваги (Trial making test Part A) показало, що пацієнти 1-ї групи на 7-й день після операції витрачали на виконання тестового завдання на 13,8% (11; 16,5), а через 3 міс - на 3,3% (0; 5,7) більше часу у порівнянні з доопераційними показниками. У 2-й групі на 7-й день після операції пацієнти витрачали на виконання тесту на 3% (-2,4; 5,7) більше часу, а через 3 міс - на 2,6% (3,7; 2,9) менше часу, ніж до операції. Результати тестування за методикою Grooved pageboard були такими. Пацієнти 1-ї групи на 7-й день після операції витрачали на виконання тесту на 8% (5,5; 10,9), а через 3 міс - на 4,8% (2,5; 9,4) більше часу, ніж до оперативного втручання, пацієнти 2-ї групи – відповідно 7,1 (5,2; 12,3) та 3,6% (2,4; 9,8). Висновки. Результати клінічних досліджень у хворих після виконання коронарного шунтування показали, що під час штучного кровообігу показники BIS на рівні 40 – 55 відповідають оптимальній глибині анестезії, що є запорукою зменшення частоти виникнення ПОКД у ранньому періоді та через 3 міс після оперативного втручання. Фактором ризику виникнення ПОКД під час шунтування коронарних артерій в умовах штучного кровообігу є показники BIS менші 40

СТАН КОМОРБІДНОЇ ПАТОЛОГІЇ У ХВОРИХ НА МОРБІДНЕ ОЖИРІННЯ

Purpose: to improve the results of treatment of morbidly obese patients by assessing frequency and characteristics of comorbidity.Materials and Methods. The results of a preoperative clinical, laboratory, instrumental examination of 205 patients with morbid obesity were analyzed.Results. Concomitant diseases were diagnosed in 203 (99 %) morbidly obese patients included in the study. In the structure of concomitant pathology cardiovascular diseases prevailed – 135 (65.8 %) patients, carbohydrate metabolism disorders – 135 (65.8 %) patients and lipid metabolism disorders – 161 (78.5 %) patients, reflecting the pathogenesis of the metabolic syndrome and significantly increasing the risk of premature death. Diseases of the respiratory system were diagnosed in 63 (30.7%) patients and digestive system – in 130 (63.4 %) patients.Conclusions. Peculiarities of morbidly obese patients are high frequency, systemic and, in the most cases, multifocality of organ lesions that requires a systemic implementation of a multidisciplinary approach to improve the results of treatment of this category of patients.Мета: покращити результати лікування хворих на морбідне ожиріння шляхом оцінки частоти розвитку та особливостей супутньої патології.Матеріали і методи. Проаналізовано результати передопераційного клініко-лабораторного та інструментального обстеження 205 хворих на морбідне ожиріння.Результати. Супутні захворювання діагностовано у 203 (99 %) хворих на морбідне ожиріння, включених у дослідження. В структурі супутньої патології переважали захворювання серцево-судинної системи у 135 (65,8  %) хворих, порушення вуглеводного – в 135 (65,8 %) пацієнтів та ліпідного обміну – в 161 (78,5 %) хворого, що віддзеркалюють патогенетичну сутність метаболічного синдрому та суттєво підвищують ризик передчасної смерті. Захворювання дихальної системи діагностовано у 63 (30,7 %) хворих, системи травлення – у 130 (63,4 %) пацієнтів.Висновки. Характерною особливістю хворих на морбідне ожиріння є висока частота, системність та, в більшості випадків, мультифокальність органних уражень, що вимагає системної реалізації мультидисциплінарного підходу для покращення результатів лікування означеної категорії пацієнтів

The results of orthotopic heart transplantation using the bicaval technique

Circulatory failure, which develops in the final stages of the course of the most heart diseases, is a link in the progressive process. This process is accompanied by a significant decrease in the quality of life, as well as high disability and mortality. Heart transplantation increases the survival of patients with chronic heart failure, increases tolerance to physical exertion, improves the quality of life of patients and allows most of them to return to vigorous activity. Aim. The work is devoted to the analysis of the results of orthotopic heart transplantation in patients with a progressive course of chronic heart failure that cannot be treated conservatively. Materials and methods. We analyzed the clinical course of heart transplants in 55 patients. There were 46 (83.6 %) men and 9 (16.4 %) women among the recipients. The average age was 46.0 ± 10.0 years. Results. The result of the conducted retrospective study revealed that in-hospital (early) and one-year (longterm) survival among patients in our study was 92.7 % and 81.8 %, respectively. Conclusions. Heart transplantation is the most effective method of treatment for terminal heart failure. The quality of life of heart transplant patients improves significantly after surgery and is the main factor in the development of heart transplantation nowadays. The main causes of death were acute graft dysfunction, rejection reactions, and coronary heart disease of the transplanted heart. Problems related to cardiac graft dysfunction and rejection in the early and long-term period still need to be definitively resolved

Профилактика тромботических осложнений у пациентов с низкой фракцией выброса левого желудочка под контролем низкочастотной пьезовискозиметрии

У кардиохирургических больных со сниженной фракцией выброса левого желудочка риск периоперационных тромботических осложнений повышен. Возникновение указанных осложнений у данных пациентов значительно ухудшает прогноз выживаемости в раннем и позднем послеоперационных периодах. С целью определения адекватности проведения тромбопрофилактики было выполнено обсервационное исследование системы гемостаза с помощью низкочастотной пьезовискозиметрии у 42 пациентов исследуемой группы в раннем послеоперационном периоде. Полученные результаты cвидетельствуют, что проведенная профилактика возникновения тромботических осложнений (постоянная внутривенная инфузия малых доз нефракционированного гепарина) является адекватной. Для усовершенствования методов профилактики возникновения тромботических осложнений необходимы дальнейшие исследования.In patients with reduced left ventricular ejection fraction who underwent cardiac surgery, risk of perioperative thrombotic complications is elevated. The emergence of these complications in patients with reduced left ventricular ejection fraction (LVEF) significantly impairs the survival in early and late postoperative periods. In order to determine the adequacy of thromboprophylaxis, an observational study of the hemostasis system was performed using low-frequency viscometry in 42 patients of the study group in the early postoperative period. The obtained results indicate that the prevention of thrombotic complications carried out with continuous intravenous infusion of small doses of unfractionated heparin is adequate. Further research is needed to improve the methods of preventing the thrombotic complications

Влияние анемии на течение раннего послеоперационного периода у пациентов с синдромом низкого сердечного выброса после кардиохирургических вмешательств

Периоперационная анемия у кардиохирургических пациентов является причиной нарушения доставки кислорода тканям, что, в свою очередь, ведет к развитию тканевой гипоксии периферических органов, вызывая их дисфункцию. У пациентов с синдромом низкого сердечного выброса коррекция анемии — единственный способ компенсации снижения доставки кислорода тканям. В результате исследования у пациентов с анемией был отмечен значимый рост развития нарушений, таких как острое повреждение почек, неврологические, геморрагические, легочные осложнения. Компенсация гемодинамических нарушений у пациентов с уровнем Нb >100 г/л была наиболее быстрой. Полученные в ходе исследования результаты сопоставимы с данными мировой литературы.Perioperative anemia in cardiac surgery patients is a cause of impaired oxygen delivery to peripheral tissues, which subsequently leads to development of tissue and organ hypoxia, and as logical conclusion, tissue and organ dysfunction. In patients who present signs of reduced heart output syndrome, correction of anemia is the only way of compensation of reduced oxygen delivery to body tissues. Results of this research indicate that patients presented with anemia had higher rates of adverse effects, such as: acute renal injury, neurologic complications, impairment of coagulation and respiratory complications. Compensation of hemodynamic instability/impairment and patients weaning from inotropic and mechanical support of circulation were more rapid and effective in patients with Hb levels more than 100 g/l. This data corresponds with that of world literature

Нарушение функции центральной нервной системы после операций с искусственным кровообращением у пациентов с низкой фракцией выброса левого желудоч- ка. анализ клинического опыта

Несмотря на применение новых технологий у кардиохирургических пациентов с критическим течением ишемической болезни сердца, клапанными пороками сердца, кардиомиопатиями, послеоперационная энцефалопатия и инсульт остаются значимой проблемой. Неврологические осложнения существенно отягощают течение послеоперационного периода, ухудшая исход операции. Цель исследования — определить зависимость неврологических осложнений от сопутствующих заболеваний и возраста больного у пациентов с низкой фракцией выброса левого желудочка после операций с искусственным кровообращением. Согласно результатам проведенного исследования, можно утверждать, что возраст и сопутствующие заболевания больного напрямую влияют на частоту развития неврологических осложнений.In cardiac surgical patients with low left ventricular ejection fraction (LVEF) the risk of perioperative complications is enhanced. It is often accompanied with secondary pulmonary hypertension (PH), which heightens risk. With the purpose of evaluating PH changes after cardiac surgery and its effect on outcomes. Further studies for the estimation of the effect of such changes in pulmonary artery systolic pressure on outcomes are warranted