Вплив фінансових технологій на трансформацію фінансової системи

Based on our analysis of trends and threats associated with the use of financial technology, we conclude that its implementation increases the complexity of the institutional structure of the financial system. Certain institutional factors earlier regarded by scholars as anomalies that had either none or an insignificant effect on the development of the financial system are now emerging. These factors are becoming increasingly fundamental, and are in fact transforming the financial system. As the result, the established functional relations fail, while new institutions and new interdependences emerge, which leads to certain unforeseen destabilizing consequences. The spontaneity of the process of systemic transformation determines human behavior, that is why it is not always possible to clearly anticipate the outcomes of such transformation. Financial innovations are more difficult to regulate because there are no formal rules established for most of them, and they themselves are so novel that they fall outside the control of regulatory authorities. We believe that in order to prevent potentially adverse effects, it is necessary to strengthen the cooperation between government agencies and financial technology companies for the purpose of developing formal rules and procedures for ensuring the reliability and the security of the financial sector. It is important to work towards increasing the degree of trust and to establish a culture of innovation which would help the participants of financial markets adapt to the rapidly changing financial environment.На основі аналізу тенденцій та загроз впровадження фінансових технологій, прийшли до висновку, що впровадження фінтеху стає причиною ускладнення інституційної структури фінансової системи, в результаті цього перестають діяти усталені функціональні зв'язки та з'являються нові інститути та взаємозалежності, які приводять до непередбачуваних дестабілізуючих негативних наслідків.Фінансові інновації складніше регулювати, оскільки більшість з них не мають формальних правил та настільки інноваційні, що не підпадають під контроль регулюючих структур. Вважаємо, що для попередження негативних наслідків застосування фінтеха, потрібно працювати над збільшенням рівня довіри,посилювати співпрацю державних органів з фінтехом для розробки формальних правил та процедур для забезпечення надійності та безпеки фінансового сектора

Assessment of sars-cov-2 infection through rapid serology testing in the homeless population in the city of rome, Italy. Preliminary results

Background: The development of COVID-19 pandemic has affected all segments of the population; however, it had a significant impact on vulnerable subjects, such as in people experiencing homelessness. The aim of this study was to evaluate the prevalence of COVID-19 spread in homeless persons in the city of Rome, Italy. Design and Methods: Patients included in the study underwent a clinical evaluation and rapid antibody analysis on capillary blood for the presence of immunoglobulin G (IgG) and immunoglobulin M (IgM) antibodies to SARS-CoV-2 virus. Symptomatic patients were not included in the screening and immediately referred to local hospitals for further evaluation. Results: One-hundred seventy-three patients of both sexes were tested for SARS-CoV-2 infection through rapid serological test. Age range was 10-80 years; people came from 35 different countries of origin and 4 continents. Test results were negative for most patients (170-98.2%); two patients had positive IgM (1.2%) and one patient had positive IgG (0.6%). Conclusions: Our study is the first to evaluate the prevalence of SARS-CoV-2 infection in people experiencing homelessness in the city of Rome, Italy. Most patients were negative for COVID-19, although several factors may have had an impact on this result, such as the exclusion of symptomatic patients, the limited sensitivity of rapid serological tests in the initial stage of infection and the prevention measures adopted in these populations. Larger studies on fragile populations are needed to prevent and intercept new clusters of infection in the upcoming months

SARS-CoV-2 infection prevalence in people experiencing homelessness

Objective: People experiencing homelessness have peculiar characteristics that make them more vulnerable to Severe Acute Respiratory Syndrome Coronavirus 2 (SARS-CoV-2) transmission and to more serious forms of Coronavirus Disease 19 (COVID-19). The aim of this study was to evaluate the prevalence of SARS-CoV-2 infection in the homeless population assisted by the primary care services of the Eleemosynaria Apostolica, Vatican City. Patients and methods: Persons experiencing homelessness and the volunteers assisting them were tested for COVID-19 through PCR and antigen rapid test between October 1st, 2020, and June 5th, 2021, in the clinical facilities of the Eleemosynaria Apostolica. Results: A total of 1665 subjects from 96 different countries in five continents were included in the study; age range was 1-90 years. Overall, 2315 COVID-19 tests through nasopharyngeal swab were performed; 1052 Polymerase Chain Reaction (PCR) tests and 1263 antigen rapid tests. Nearly 40% of the subjects underwent both tests (n=650, 39.04%), 402 were tested with PCR test only (24.14%) and 613 with antigen test only (36.8%). PCR tests were negative in 966 cases and positive in 86 (8.17%), while antigen tests were negative in 1205 cases and positive in 58 (4.59%). The number of positive cases varied over time, with a drastic increase during the winter months of 2020 and a progressive decrease over 2021. Among positive cases, 24.41% were symptomatic; symptoms included fever, breathing difficulties, anosmia/hyposmia, cough, headache, and diarrhea. Conclusions: This study reported an overall prevalence of SARS-CoV-2 infection in our sample slightly above 8%. Additional data on viral genome through sequencing of SARS-CoV-2 in positive cases are of utmost importance to help identify variants and implement specific infection control measures

Комбінована терапія загострень рецидивно-ремітивного розсіяного склерозу плазмаферезом та глюкокортикоїдами з урахуванням якості життя пацієнтів

Objective — to assess the effectiveness of plasmapheresis in combination with glucocorticoids in patients with relapsing‑remitting multiple sclerosis in terms of spasticity and quality of life..Methods and subjects. The study included 38 patients with a relapsing‑remitting course of multiple sclerosis in the exacerbation stage, who were hospitalized to the neurological department Poltava Regional Clinical Hospital named after N. V. Sklifosovsky. Patients were distributed into groups in accordance with the chosen therapeutic method: 1 — pulse therapy with methylprednisolone for 5 days (22 patients), 2 — membrane plasmapheresis in combination with glucocorticoids 5 times daily in the morning(16 people). The diagnosis was made according to the criteria of McDonald (2011). An EDSS scale was used to assess the degree of disability. Patients of the first group received pulse therapy with methylprednisolone for 5 days, and patients of the second group undergoing drug treatment underwent membrane plasmapheresis in the first half of the day every day for 5 days. The level of spasticity in the lower extremities was determined using the modified Tardier scale in the muscles of the hip flexors, knees and extensors of the knees and feet on both sides. Quality of life indicators were evaluated using the SF‑36 questionnaire followed by analysis of all subscales. The studied parameters were evaluated before treatment and a week after its completion.Results. The study demonstrates a more pronounced increase in the level of quality of life assessment when using plasmapheresis in terms of pain intensity, mental health, role functioning, due to the physical and emotional state, and both physical and mental components. The difference before and after treatment according to the indicators of physical and social functioning was better determined in the group using the traditional treatment regimen, which may be due to the restriction of physical activity due to the procedure and the patient’s stay in the inpatient department. The use of combined treatment in this cohort of patients is associated with a greater likelihood of a positive effect.Conclusions. The use of plasmapheresis as part of a combination treatment can effectively affect spastic hypertension in the lower extremities, especially in the extensor muscles, in patients with a relapsing‑remitting type of multiple sclerosis. The use of combination therapy improves not only the patient’s neurological status, but also the subjective assessment of their condition and, as a result, the quality of life. Цель — оценить эффективность использования плазмафереза в сочетании с глюкокортикоидами у пациентов с рецидивирующе‑ремиттирующим типом рассеянного склероза по уровню спастичности и качества жизни.Материалы и методы. В исследование были включены 38 пациентов мужского и женского пола в возрасте от 23 до 54 лет (средний возраст — (37,0 ± 8,8) года) в стадии обострения, госпитализированных в неврологическое отделение Полтавской областной клинической больницы имени Н. В. Склифософского. Пациенты были разделены на группы в зависимости от терапевтического метода: 1‑я (n = 22) — пульс‑терапия метилпреднизолоном в течение 5 дней, 2‑я (n = 16) — мембранный плазмаферез в сочетании с глюкокортикоидами ежедневно 5 раз в первой половине дня. Диагноз устанавливали согласно критериям Мак‑Дональда (2011). Для оценки степени инвалидизации использовали шкалу EDSS. Определяли уровень спастичности по модифицированной шкале Тардье в мышцах‑сгибателях бедра и коленей и мышцах‑разгибателях колена и стопы с обеих сторон. Качество жизни оценивали по опроснику SF‑36 до лечения и через неделю после его завершения.Результаты. Установлено более выраженное повышение оценки качества жизни при использовании плазмафереза (по субшкалам интенсивность боли, психическое здоровье, ролевое функционирование, обусловленное физическим и эмоциональным состоянием, и обоим компонентам — физическим и психическим). Разница по показателям физического и социального функционирования до и после лечения была значимой в группе с использованием традиционной схемы лечения, что может быть связано с ограничением физической активности из‑за проведения процедуры и пребывания пациента в стационарном отделении. Применение комбинированного лечения в этой когорте пациентов сопряжено с большей вероятностью наступления положительного эффекта.Выводы. Использование плазмафереза в составе комбинированного лечения может эффективно влиять на спастическую гипертонию в нижних конечностях, особенно в мышцах‑разгибателях, у пациентов с рецидивирующе‑ремиттирующим типом течения рассеянного склероза. Применение комбинированной терапии улучшает не только состояние неврологического статуса пациента, но и субъективную оценку его состояния и, как следствие, качество жизни. Мета — оцінити ефективність використання плазмаферезу в поєднанні з глюкокортикоїдами у пацієнтів з рецидивно‑ремітивним типом розсіяного склерозу щодо рівня спастичності та якості життя.Матеріали і методи. У дослідження було залучено 38 пацієнтів чоловічої та жіночої статі віком від 23 до 54 років (середній вік — (37,0 ± 8,8) року) в стадії загострення, госпіталізованих у неврологічне відділення Полтавської обласної клінічної лікарні імені М.В. Скліфософського. Пацієнти були розподілені на групи залежно від терапевтичного методу: 1‑ша (n = 22) — пульс‑терапія метилпреднізолоном упродовж 5 днів, 2‑га (n = 16) — мембранний плазмаферез у комбінації з глюкокортикоїдами щоденно 5 разів у першій половині дня. Діагноз установлювали згідно з критеріями Мак‑Дональда (2011). Для оцінки ступеня інвалідизації використовували шкалу EDSS. Визначали рівень спастичності за модифікованою шкалою Тардьє у м’язах‑згиначах стегна та коліна і м’язах‑розгиначах коліна та стопи з обох боків. Якість життя оцінювали за опитувальником SF‑36 до лікування та через тиждень після його завершення.Результати. Встановлено більш виражене підвищення оцінки якості життя при використанні плазмаферезу (за субшкалами інтенсивність болю, психічне здоров’я, рольове функціонування, зумовлене фізичним та емоційним станом, та обома компонентами — фізичним і психічним). Різниця за показниками фізичного та соціального функціонування до і після лікування була статистично не значущою в групі з використанням традиційної схеми лікування, що може бути пов’язане з обмеженням фізичної активності через проведення процедури та перебування пацієнта в стаціонарному відділенні. Застосування комбінованого лікування в цій когорті пацієнтів спряжене з вищою ймовірністю настання позитивного ефекту.Висновки. Використання плазмаферезу в складі комбінованого лікування може ефективно впливати на спастичну гіпертонію в нижніх кінцівках, особливо у м’язах‑розгиначах, у пацієнтів з рецидивно‑ремітивним типом перебігу розсіяного склерозу. Застосування комбінованої терапії поліпшує не лише стан неврологічного статусу пацієнта, а і суб’єктивну оцінку його стану та, як наслідок, якість життя.

Assessment of life quality indicators depending on the muscle tone of the lower extremities in patients with different types of multiple sclerosis course

Розсіяний склероз посідає одне з перших місць у світі серед основних причин інвалідизації пацієнтів молодого віку, однією з причин якої є спастичність м’язів нижніх кінцівок. Метою дослідження було проаналізувати зв’язок вираженості спастичної гіпертонії у м’язах нижніх кінцівок з показниками якості життя пацієнтів з різними типами перебігу розсіяного склерозу. У дослідження було включено 43 пацієнта з розсіяним склерозом чоловічої та жіночої статі, віком від 19 до 54 років (середній вік 38±9,8 років) в стадії загострення, що були госпіталізовані у неврологічне відділення. За перебігом захворювання пацієнти були розподілені на групи: 1 – рецидивуючо-ремітуючий, 2 – вториннопрогресуючий. Діагноз встановлювали згідно критеріїв Мак-Дональда (2011р.). Для оцінки ступеня інвалідизації використовували шкалу Expanded Disability Status Scale. Всі пацієнти отримували пульс-терапію метилпреднізолоном впродовж 5 днів. У досліджуваних визначали рівень спастичності у нижніх кінцівках за модифікованою шкалою Тардьє. Показники якості життя оцінювалися за опитувальником “The Short Form-36”, з подальшим аналізом усіх субшкал. Оцінку когнітивних функцій проводили за шкалою Mini-Mental State Examination в обох групах. Проведене дослідження продемонструвало, що спастичність, як симптом прояву захворювання, має вплив на показники якості життя відповідно до типу перебігу розсіяного склерозу. Спастична гіпертонія у різних групах м’язів впливає на показники якості життя, що необхідно враховувати під час вибору тактики лікування. З віком та подовженням тривалості захворювання у пацієнтів з рецидивуюче-ремітуючим розсіяним склерозом знижується суб’єктивна оцінка фізичного функціонування, а з вторинно-прогресуючим – підвищується рівень спастичності, що в свою чергу свідчить про різницю у суб’єктивному сприйнятті хвороби за різних типів перебігу.Multiple sclerosis has been known as one of the largest“contributor” todisability in youngpeople worldwide, and muscle spasticity of the lower extremities is one of the challenges associated with this disease. The aim of the study was to analyze the relationship between the severity of spastic hypertonicity in the lower extremity muscles and the life quality of patients with different types of multiple sclerosis courses. The study included 43 male and female inpatients with multiple sclerosis aged 19 – 54 years (mean age was 38±9.8 years) in the exacerbation stage, who took the course of treatment at the neurological department. The participants were divided into groups according to the type of course of the disease: I group with relapse remit-ting course, and II group with secondary progressive course. The diagnosis was made according to the crite-ria of McDonald (2011). The Expanded Disability Status Scale was used to assess the extent of disability. All patients received pulse therapy with methylprednisolone for 5 days. The spasticity in the lower extremities was evaluated by the modified Tardieu Scale. Life quality indicators were evaluated using the Short Form-36 questionnaire followed by analysis of all subscales. Assessment of cognitive function was performed by applying the Mini-Mental State Examination scale for both groups. The study has shown that spasticity, as a symptom of the disease, has an impact on the quality of life depending on the type of multiple sclerosis. Spastic hypertonicity in different muscle groups affects the quality of life that should be taken into account when choosing treatment tactics. With age and duration of the disease, the patients with relapse remitting multiple sclerosis lose the ability to assess of their physical functioning, the patients with secondary progressive experience the increase in spasticity that indicates a difference in subjective perception of the disease in different types of disease