Жировые эмульсии третьего поколения в составе парентерального питания оперированных онкологических больных

Objective: to study the efficacy of third- versus secondary-generation fatty emulsions as part of parenteral nutrition in patients operated on for gastric cancer. Subjects and methods. Envelope randomization was used to make up two groups, each comprising 10 patients, operated on for gastric cancer in the scope of gastrectomy. A control group received parenteral nutrition having the following components: Lipofundin MST/LST 20%, (500 ml daily) + Nutriflex 48/150 (B. Braun) (1000 ml daily, 1744 kcal/day). The study group patients were given Lipoplus 20% (500 ml daily) + Nutriflex 48/150 (1000 ml daily, 1745 kcal/day). Parenteral nutrition was used on postoperative days 1 to 5. Results. Nutritional status evaluation revealed a significant increase in the concentration of total protein and albumin in the control and study group patients on postoperative day 6. The use of both second- and third-generation fatty emulsions caused a significant increase in the concentration of triglycerides on day 6 after surgery; no differences were found between the groups. On day 6 following surgery, there was a significant decrease in IL-4 in both groups (p<0.05). At the same time the Lipofundin MST/LST group showed a significantly lower concentration of IL-4 than did the study group (p<0.05). After termination of a parenteral nutrition course, the study and control groups showed a significant decrease in one of the major pro-inflammatory cytokines — IL-6. Conclusion. In the study group, the serum anti-inflammatory activity of IL-4 was more evident than that in the control group and the proinflammatory activity (IL-6 concentration) decreased, which can support that as compared with the second-generation fatty emulsions, third-generation ones with a balanced omega 3 to omega-6 fatty acid ratio (1:2.7) had a normalizing effect on systemic inflammatory processes and cytokine balance with increased anti-inflammatory and reduced proinflammatory activities. Key words: third-generation fatty emulsions, omega-3/omega-6 fatty acids, pro and anti-inflammatory cytokines.Цель исследования . Изучить эффективность жировых эмульсий третьего поколения в составе парентерального питания больных, радикально оперированных по поводу рака желудка, в сравнении с жировыми эмульсиями второго поколения. Материал и методы. Путем рандомизации методом конвертов сформировано две группы по 10 пациентов в каждой, радикально оперированных по поводу рака желудка в объеме гастрэктомии. В контрольной группе использовали парентеральное питание в следующем составе: «Липофундин МСТ/ЛСТ» 20% — 500 мл в сутки + «Нутрифлекс 48/150» (B. Braun) — 1000 мл в сутки (1744 ккал/сут). Пациенты исследуемой группы получали «Липоплюс» 20% — 500 мл в сутки + «Нутрифлекс 48/150» — 1000 мл в сутки (1745 ккал/сут). Парентеральное питание применяли с первых по пятые послеоперационные сутки. Результаты. Оценка нутритивного статуса выявила достоверное повышение концентрации общего белка и альбумина на 6-е послеоперационные сутки у пациентов контрольной и исследуемой групп. Отмечена адекватная утилизация парентерального питания в обеих группах. Назначение жировой эмульсии, как второго, так и третьего поколения сопровождалось достоверным повышением концентрации триглицеридов на 6-е сутки после операции, при этом различий между группами не выявлено. Получено достоверное уменьшение IL-4 на 6-е сут после операции в обеих группах (

An elastic elements calculation in the construction of electrical connectors based on flexible printed cables

In this article we consider the method of constructive parameters calculation of the elastic elements, which are used in electrical connectors of flexible printed cables. Electrical connectors characterized by the fact that the contact pair is needed to provide pressure. It is also important to know the optimum ratio between stability of the contact connection and the necessary value of the transition resistance. These ratios are studied sufficiently for discrete electrical connectors, however for connectors of flexible printed cables this theme is not explored enough. The purpose of this work is to develop methods that will allow to carry out calculations for elastic elements, which provide communication, and to determine the size of case elements for electrical connectors. We consider two types of connectors. First are removable electrical connections where it is necessary to find a compromise between the resistance value and the separating (engaging) force. Second are permanent connections, where counts only the value of the transition resistance. For the first type of connectors were considered a simple form of the liner, in the shape of a rubber block, as in this case, the pressure should be created only by the compression of the liner and fixing it. It is important to get accurate results of the pressure calculation for removable electrical connections, because in this case we consider especial shape of elastomeric liner, which allows to create the pressure not only by compression of the liner, but by deformation it as a spring. For this task, the engaging force was specified on the basis of already known facts. It was important to set the amount of deformation that defines the shape and size of the liner and the case. We solved the problem of transition from the units of measuring hardness, specified in the technical specifications of rubber, to the value of the Young's modulus used in the calculations of constructive parameters of connectors. We got an analytic dependence that can be used to find the Young's modulus for a known value of hardness on a scale Shore A. We gave examples of the amount of compression calculation in the elastomeric liner to provide a reliable contact for specified values of the transition resistance for the removable and permanent connectors based on flexible printed cable

Морфофункціональні зміни органів малого таза в умовах стресового нетримання сечі й експериментального випадіння піхви

Objective of the study was to analyze the particulars of morphofunctional changes in pelvic organs under conditions of stress urinary incontinence and experimental vaginal prolapse.Materials and methods. The experimental studies were conducted on 50 sexually mature white female rats divided into three groups. The first control group consisted of intact animals; the2-nd group consisted of animals with replicated stress urinary incontinence model; and the 3-rd group consisted of animals with a combined model, in which, after replication of the stress urinary incontinence model, the vaginal vault fixation to sacro-uterine ligaments was broken, thus causing vaginal prolapse. After withdrawal of animals from the experiment, histological studies of bladder, urethra and vulva were carried out.Study results. After replication of the stress urinary incontinence and vaginal prolapse model, the destructive processes in the mucous membranes of the bladder, urethra, and vulva were developing, the volume of connective tissue in muscle membranes was increasing, the collagen fibers were thickening, and one could observe changes thereof with manifestations of destruction within a 30-day period. A combination of these processes led to an alteration of histoarchitectonics and the muscle ratio and connective tissues in membranes covering the study organs in both groups. Pathological changes accompanied by structural rebuild of bladder, urethra, and vulva tissues were more pronounced in the combined model.Conclusions. Replication of the stress urinary incontinence model in the bladder of female rats caused an overactive state of the above, while the muscle membranes of urethra and vulva became moderately atonic. The combined stress urinary incontinence and vaginal prolapse model used by us was successfully replicated in all animals of the experimental group, which was confirmed by morphofunctional changes in the bladder, urethra and vulva tissues. Functional changes dominated in animals with the stress urinary incontinence model. The animals with a combined stress urinary incontinence and vaginal prolapse model presented with functional changes predominantly observed on day 14, and changes in the histoarchitectonics of the study organs on day 30. Replication of the combined stress urinary incontinence + vaginal prolapse model resulted in swelling of the vulva tissues, accompanied by growth and consolidation of collagen fiber bundles, muscular and mucosal membranes atrophy, and decreased quantity of microcirculatory bed vessels. Pathological changes in structural elements of the vulva after application of the combined model suggested a trophic disturbance, which was confirmed by a decrease in the density of capillaries by 34.24% and fibrosis of arteriolar membranes.Целью исследования стал анализ особенностей морфофункциональных изменений в органах малого таза в условиях стрессового недержания мочи и экспериментального выпадения влагалища.Материалы и методы. Экспериментальное исследование было проведено на 50 половозрелых белых самках крыс, разделенных на три группы. Первая контрольная группа состояла из интактных животных; 2-я группа состояла из животных с реплицированной стрессовой моделью недержания мочи; 3-я группа состояла из животных с комбинированной моделью,в которой после репликации модели стрессового недержания мочи была нарушена фиксация свода влагалища крестцово-маточными связками, что привело к выпадению влагалища. После вывода животных из эксперимента были проведены гистологические исследования мочевого пузыря, мочеиспускательного канала и вульвы.Результаты исследования. После создания стрессового недержания мочи и модели выпадения влагалища развивались деструктивные процессы в слизистых оболочках мочевого пузыря, уретры и вульвы, увеличился объем соединительной ткани в мышцах, коллагеновые волокна утолщались, и можно было наблюдать их изменения с явлениями деструкции в течение 30-дневного периода. Сочетание этих процессов привело к изменению гистоархитектоники и соотношения состава мышц и соединительной ткани в оболочках, выстилающих исследуемые органы в обеих группах. Патологические изменения, сопровождающиеся структурной перестройкой тканей мочевого пузыря, мочеиспускательного канала и вульвы, были более выраженными в комбинированной модели.Выводы. Создание модели стрессового недержания мочи в мочевом пузыре самок крыс вызвало состояние гиперактивации, описанное выше, в то время как мышцы мочеиспускательного канала и вульвы стали умеренно атоничными. Использованная модель комбинированного стрессового недержания мочи и выпадения влагалища была успешно воспроизведена у всех животных экспериментальной группы, что было подтверждено морфофункциональными изменениями в тканях мочевого пузыря, мочеиспускательного канала и вульвы. Функциональные изменения преобладают у животных с моделью стрессового недержания мочи. У животных с комбинированной стрессовой моделью недержания мочи и выпадением влагалища возникли функциональные изменения, наблюдаемые преимущественно на 14-й день, и изменения в гистоархитектонике органов на 30-й день. Репликация комбинированной модели привела к набуханию тканей вульвы, сопровождалась ростом и уплотнением пучков коллагеновых волокон, атрофией слизистых оболочек и мышц, снижением количества сосудов микроциркуляторного русла. Патологические изменения в структурных элементах вульвы после применения комбинированной модели свидетельствуют о трофических нарушениях, что подтверждается снижением плотности капилляров на 34,24% и фиброзом стенок артериол.Метою дослідження був аналіз особливостей морфофункціональних змін в органах малого таза в умовах стресового нетримання сечі й експериментального випадіння піхви.Матеріали та методи. Експериментальне дослідження було проведено на 50 статевозрілих білих самках щурів, розділених на три групи. Перша контрольна група складалася з інтактних тварин; 2-я група складалася з тварин, реплікованих на стресову модель нетримання сечі; 3-тя група складалася з тварин з комбінованою моделлю, в якій після реплікації моделі стресового нетримання сечі була порушена фіксація зводу піхви крижово-матковими зв'язками, що призвело до випадіння піхви. Після виведення тварин з експерименту були проведені гістологічні дослідження сечового міхура, сечовипускального каналу і вульви.Результати дослідження. Після створення стресового нетримання сечі і моделі випадіння піхви розвивалися деструктивні процеси в слизових оболонках сечового міхура, уретри і вульви, збільшився об’єм сполучної тканини в м'язах, колагенові волокна товщали, і можна було спостерігати їхні зміни з явищами деструкції протягом 30-денного періоду. Поєднання цих процесів призвело до зміни гістоархітектоніки і співвідношення складу м'язів і сполучної тканини в оболонках, що вистилають досліджувані органи в обох групах. Патологічні зміни, що супроводжуються структурною перебудовою тканин сечового міхура, сечовипускального каналу і вульви, були більш вираженими в комбінованій моделі.Висновки. Створення моделі стресового нетримання сечі в сечовому міхурі самок щурів викликало стан гіперактивації, описаний вище, тоді як м'язи сечівника і вульви стали помірно атонічними. Використана модель комбінованого стресового нетримання сечі й випадіння піхви була успішно відтворена в усіх тварин експериментальної групи, що було підтверджено морфофункціональними змінами в тканинах сечового міхура, сечовипускального каналу і вульви. Функціональні зміни переважають у тварин з моделлю стресового нетримання сечі. У тварин із комбінованою стресовою моделлю нетримання сечі і випадінням піхви виникли функціональні зміни, що спостерігаються переважно на 14-й день, і зміни в гістоархітектоніці органів на 30-й день. Реплікація комбінованої моделі призвела до набухання тканин вульви, супроводжувалася зростанням й ущільненням пучків колагенових волокон, атрофією слизових оболонок і м'язів, зниженням кількості судин мікроциркуляторного русла. Патологічні зміни в структурних елементах вульви після застосування комбінованої моделі свідчать про трофічні порушення, що підтверджується зниженням щільності капілярів на 34,24% і фіброзом стінок артеріол

ХАРАКТЕРИСТИКА МІКРОБНОГО ПЕЙЗАЖУ ГНІЙНИХ ОСЕРЕДКІВ У ХВОРИХ НА УСКЛАДНЕНИЙ СИНДРОМ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ У ЧАСОВОМУ АСПЕКТІ

Bacterial infection is a major pathogenetic aspects in the formation of diabetic foot complications. Joining infection is the cause of performing amputations of the lower limbs in 25-72 % of cases, especially when diabetic foot is complicated by sepsis. The aim of our study was to identify differences in the microbial background of purulent foci in patients with diabetic foot syndrome complicated by sepsis and for the further development of the algorithm of directed antibiotic therapy. Material and methods. A total of 3653 patients in the dynamics of a complicated diabetic foot syndrome were examined. There were two groups: the first - patients who were treated during 2010-2014 (a comparison group), the second – during 2015-2019 (main group), which according to the gender ratio (χ2=0.09; P=0.7698) and age (P=0.17141) did not differ. The complex bacteriological studies consisted of determining the sensitivity of microorganisms to antibiotics, the qualitative composition of microbial pathogens and the number of microbial cells per 1 g of tissues. To determine the sensitivity of purulent microorganisms to antibiotics a quick method of determination on automated systems «Vitek-2» and «BacT/ ALERT» (France) was applied. Results and discussion. All patients with complicated diabetic foot syndrome were operated under general anesthesia. As a rule, operations on the anterior foot and «high» amputations were performed. 190 people died, death rate was 5.2 %. The analyzed data indicate that in patients with diabetic foot syndrome complicated by the number of microbial cells in tissue 1g to the site of infection did not exceed 105 – 106, while in patients with sepsis, this number was more than 50% was 107 – 1012. Isolation of aerobic monoinfection of purulent foci in patients with complicated diabetic foot syndrome in the period from 2010 to 2019 decreased from 51,4 to 44,4% (P <0,05) determined by an increase in the allocation of gram-positive microorganisms from 55,2 to 60,2% (P<0,05). The dynamics of microbiological research indicates an increase in the proportion of MRSA- staphylococci from 23,4 to 43,3 %. Determined microbial pathogens are characterized by a high level of antibiotic resistance, particularly to antibiotic-I-II generation. Conclusions. These experiments enable to distinguish particularly microbial background of purulent foci of the two groups of patients and determine antibiotic algorithms.Бактериальная инфекция является одним из основных патогенетических аспектов в формировании осложнений синдрома диабетической стопы (СДС). Присоединение инфекции является причиной выполнения ампутаций нижних конечностей у 25-72 % случаев, особенно когда течение синдрома диабетической стопы осложняется сепсисом. Целью исследования было выявить различия микробного пейзажа гнойных очагов у больных с осложненным синдром диабетической стопы во временном аспекте для дальнейшей разработки алгоритма проведения направленной антибиотикотерапии. Материал и методы. Обследованы в динамике 3653 пациентов с осложненным СДС. Сформовано две группы: 1 – пациенты, которые лечились на протяжении 2010-2014 гг. (група сравнения), 2 – на протяжении 2015-2019 гг. (основная группа), которые в гендерном соотношении (χ2= 0,09; P=0,7698) и возрастом (P=0,117141) не отличались. Комплекс бактериологических исследований состоял из определения чувствительности микроорганизмов к антибиотикам, качественного состава микробных возбудителей и количества микробных тел на 1,0 г тканей. Для определения чувствительности микроорганизмов гнойного очага к антибактериальным препаратам применяли автоматизированные системы «Vitek-2» и «BacT/ ALERT» (Франция). Результаты и обсуждения. Все больные с осложненный СДС были оперованы под общим обезболиванием. Выполнялись операции на переднем отделе стопы и «высокие» ампутации. Умерло 190 больных, летальность составила 5,2 %. Проанализированные данные свидетельствуют, что у больных с осложненным СДС количество микробных тел на 1,0 г тканей в очаге инфекции не превышал 105 – 106 , тогда как у больных с сепсисом этот показатель более чем у 50 % случаев был 107 – 1012. Выделение аэробной моноинфекции из гнойных очагов у пациентов с осложненным СДС за период с 2010 по 2019 гг. уменьшилось с 51,4 до 44,4 % (Р<0,05). Одновременно равновесие среди возбудителей изменилось в пользу грам (+) флоры, соответственно с 55,2 до 60,2 % (χ2=4,76; Р<0,0291). Динамика микробиологических иследований свидетельствует об увеличении доли MRSA штаммов стафилоккоков з 23,4 до 43,3 %. Выделенные микробные возбудители характеризуются высоким уровнем антибиотикорезистентности, особенно к антибиотикам I-II поколения. Выводы. Проведенные исследования позволяют выяснить особенности микробного пейзажа гнойных очагов и определить алгоритмы антибиотикотерапии.Бактеріальна інфекція є одним з основних патогенетичних аспектів у формуванні ускладнень синдрому діабетичної стопи (СДС). Приєднання інфекції є причиною виконання ампутацій нижніх кінцівок у 25-72 % випадків, особливо коли перебіг синдрому діабетичної стопи ускладняється сепсисом. Мета дослідження – з’ясування відмінностей мікробного пейзажу гнійних осередків у хворих на ускладнений СДС у часовому аспекті для розпрацювання алгоритму проведення направленої АБТ. Матеріал та методи. Обстежено в динаміці 3653 пацієнтів з ускладненим СДС. Сформовано дві групи: 1 – пацієнти, які лікувалися протягом 2010-2014 рр. (група порівняння), 2 – впродовж 2015-2019 рр. (основна група), які за гендерним співвідношенням (χ2=0,09; P=0,7698) та віком (P=0,117141) не відрізнялися. Комплекс бактеріологічних досліджень складався з визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків, якісного складу мікробних збудників та кількості мікробних тіл на 1,0 г тканин. Для визначення чутливості мікроорганізмів гнійного осередку до антибактеріальних препаратів застосовували автоматизовані системи «Vitek-2» та «BacT/ ALERT» (Франція). Результати дослідження та їх обговорення. Усі хворі на ускладнений СДС оперовані під загальним знеболенням. Як правило, їм виконували операції на передньому відділі стопи та «високі» ампутації. Померло 190 осіб, летальність становила 5,2 %. Проаналізовані дані засвідчують, що у хворих на ускладнений СДС кількість мікробних тіл на 1г. тканин в осередку інфекції не перевищував 105 – 106, тоді як у хворих на сепсис цей показник більш ніж у 50 % випадків був 107 – 1012. Висів аеробної моноінфекції з гнійних вогнищ у пацієнтів з ускладненим СДС за період з 2010 по 2019 рр. зменшився з 51,4 до 44,4 % (Р<0,05). Водночас рівновага серед збудників змінилася на користь грампозитивної (грам (+)) флори, відповідно з 55,2 до 60,2 % (χ2=4,76; Р<0,0291). Динаміка мікробіологічних досліджень вказує на збільшення частки MRSA штамів стафілококів з 23,4 до 43,3 %. Виділені мікробні збудники характеризуються високим рівнем антибіотикорезистентності, особливо до антибіотиків I-II покоління. Висновки. Проведені дослідження дають змогу з’ясувати особливості мікробного пейзажу гнійних вогнищ і визначити алгоритми антибіотикотерапії

Assessment of the muscle state indicators by improved myotonometer

Авторами статті удосконалено й апробовано нову конструкцію стоматологічного міотонометра. Удосконалена конструкція міотонометра складається з корпусу, штоку, пружини, тактильного щупу та WIFI датчика переміщення. Тактильний щуп з’єднаний з WIFI передавачем руху, та має можливість переміщення всередині корпусу за допомогою Bluetooth-зв’язку, приводиться в дію при зануренні в розслаблені тканини, а також в момент напруги м’язів. Запропонований міотонометр, за рахунок введення в його конструкцію додаткових елементів та принципу дії, забезпечує поліпшення зручності при його використанні для визначення показників стану м’язів в динаміці та перехід з розряду механічних датчиків до розряду ультрасучасних портативних пристроїв, здатних з високою точністю збирати, накопичувати та аналізувати одержану інформацію, що відповідає поставленій задачі; Авторами статьи усовершенствована и апробирована новая конструкция стоматологического миотонометра. Усовершенствованная конструкция миотонометра состоит из корпуса, штока, пружины, тактильного щупа и WIFI датчика перемещения. Тактильный щуп соединен с WIFI передатчиком движения, и имеет возможность перемещения внутри корпуса с помощью Bluetooth-связи, приводится в действие при погружении в расслабленные ткани, а также в момент напряжения мышц. Предложенный миотонометр, за счет введения в его конструкцию дополнительных элементов и принципа действия, обеспечивает улучшение удобства при его использовании для определения показателей состояния мышц в динамике и переход из разряда механических датчиков к разряду ультрасовременных портативных устройств, способных с высокой точностью собирать, накапливать и анализировать полученную информацию, соответствующую поставленной задаче; The new design of dental myotonometer has been improved and tested by the authors. Improved design of myotonometer consists of device body (housing), stem, spring, touch probe and Wi-Fi displacement sensor. Touch probe is connected to Wi-Fi movement transmitter and is moved inside the device by Bluetooth connection, it is activated while immersing into the relaxed tissue and also at the moment of muscles tension. The task on myotonometer improvement has been set by the authors. It was achieved by introducing of additional elements into myotonometer structure, changing location of existing elements and operating principle of the device that would improve the convenience when using it for assessment of the muscles condition in dynamics and transition from the category of mechanical sensors into the category of ultra portable devices that can collect, accumulate and analyze information to a high precision. The task was solved by creation of the myotonometer, including the device body, stem, touch probe, which, according to the utility model is characterized by its portability and has wireless connection to computer, in addition Wi-Fi movement transmitter is introduced to device, while touch probe is connected with Wi-Fi movement transmitter and is moved inside device body by Bluetooth connection. The proposed myotonometer consists of device body (housing) (1), stem (2), spring (3), touch probe (4) and Wi-Fi displacement sensor (5). Touch probe is connected to Wi-Fi movement transmitter and can be moved inside the device body using Bluetooth connection, it is activated while immersing in the relaxed tissue and at the moment of muscles tension. The registration of mouse cursor movement on the computer screen is being carried out on the recording scale of cursor movement in Word text document. After a series of test measurements on the film surface, it should be scanned and analized by FPD – 8010E program, that enables to compare the amplitude of cursor movement along the scale with the certain touch probe force. The principle of myotonometer operation is based on displacement and transmission of the amplitude of this displacement using computer cursor on a scale of movement, that enables to change the category of mechanical sensors into the category of ultra portable devices that can collect, accumulate and analyze obtained information to a high precision. The proposed myotonometer provides improved convenience while using it for the assessment of muscles condition in dynamics, by introduction of additional elements and principles of functioning to its structure and transition from the category of mechanical sensors to the category of ultra portable devices that can accurately collect, accumulate and analyze information relevant to the task