КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НЕЕФЕКТИВНО ЛІКОВАНОГО ВПЕРШЕ ДІАГНОСТОВАНОГО ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЛЕГЕНЬ ІЗ НАЯВНІСТЮ СТІЙКОСТІ ДО ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНИХ ПРЕПАРАТІВ

The aim of the study was to establish the clinical features of newly diagnosed pulmonary tuberculosis treatment failure in the presence of resistance to anti-TB drugs. To achieve the aim we analyzed 60 cases of patients. Patients were divided into 2 groups: the group 1 included 25 people who established resistance to anti-TB drugs, and those not belonging to category 4, group 2 of patients included 35 people who had sensitivity of TB drugs. We determined the statistical significance of differences between groups using the criterion of “x-squared”, while the number of cases that used less than 20 we additional used Yates` correction.Results and Discussion. The duration of intoxication and respiratory syndrome over 3 months before tuberculosis diagnosing was 18.7% in the group 1 and in 7.4 % in the group 2, p<0.05. The tendency to more widespread forms of tuberculosis was determined in the group 1 of patients: infiltrative tuberculosis without seeding defined only in the group 2: 11.4 % and 0 in the group 1, p<0.1; disseminated tuberculosis diagnosed more often in group 1 compared with the group 1: 48.0 % and 25.7 %, p<0.1.Conclusions. In patients with newly diagnosed pulmonary tuberculosis treatment failure with the presence of resistance to anti-TB drugs, which are not included to the four category compared with patients with sensitivity to anti-TB drugs longer duration of intoxication and respiratory syndrome in anamnesis before diagnosing was observed. Tendency to more widespread lung lesions was determined in these patients. According to other clinical-radiological and bacteriological parameters statistically significant differences were not found.Целью исследования стало установление клинических особенностей неэффективно леченого впервые диагностированного туберкулеза легких при наличии устойчивости к противотуберкулезным средствам.Материал и методы. Для достижения цели проанализированы 60 историй болезней пациентов. Больные были поделены на 2 группы: в 1 группу вошли 25 человек, у которых была установлена резистентность к противотуберкулезным препаратам, и которые не принадлежали к 4 категории больных, в 2 группу вошли 35 человек, у которых сохранилась чувствительность ко всем противотуберкулезным препаратам. Определяли статистическую значимость различий между группами с помощью критерия «χ-квадратов», при количестве случаев менее 20 дополнительно пользовались правкой Етса.Результаты. Длительность заболевания до установления диагноза туберкулеза составила 18,7 % у больных 1 группы и 7,4 % – 2 группы более 3 месяцев, р˂0,05. Определялась тенденция к более распространенным формам туберкулеза у пациентов 1 группы: инфильтративный туберкулез без посева определялся только во 2 группе: 11,4 % против 0 в 1, р˂0,1; диссеминированный туберкулез легких сравнительно чаще диагностировали в 1 группе: 48,0 % против 25,7 %, р˂0,1.Выводы. У больных неэффективно леченным впервые диагностированным туберкулезом легких с наличием устойчивости к противотуберкулезным средствам, который не включен в 4 категорию, по сравнению с пациентами с сохраненной чувствительностью к противотуберкулезным препаратам, отмечается большая продолжительность интоксикационного-респираторного синдрома в анамнезе к моменту установления диагноза. У таких больных выявлена тенденция к более распространенным поражениям легких. По другим клинико-рентгенологическим и бактериологическим показателям статистически значимых различий не выявлено.Метою дослідження стало встановлення клінічних особливостей неефективно лікованого вперше діагностованого туберкульозу легень при наявності стійкості до протитуберкульозних засобів.Матеріали і методи. Для досягнення мети проаналізовано 60 історій хвороб пацієнтів. Хворих було поділено на 2 групи: до 1 групи увійшли 25 осіб, у яких була встановлена резистентність до протитуберкульозних препаратів, та які не належали до 4 категорії хворих, до 2 групи увійшли 35 осіб, у яких зберігалася чутливість до всіх протитуберкульозних препаратів. Визначали статистичну значимість відмінностей між групами за допомогою критерію «χ-квадратів», при кількості випадків менше 20 додатково користувалися правкою Єтса.Результати. Тривалість захворювання до встановлення діагнозу туберкульозу становила 18,7 % у хворих 1 групи та 7,4 % – у 2 групи понад 3 місяці, р˂0,05. Визначалася тенденція до більш поширених форм туберкульозу у пацієнтів 1 групи: інфільтративний туберкульоз без засіву визначався лише у 2 групі: 11,4 % проти 0 у 1, р˂0,1; дисемінований туберкульоз легень порівняно частіше діагностували у 1 групі: 48,0 % проти 25,7 %, р˂0,1.Висновки. У хворих на неефективно лікований вперше діагностований туберкульоз легень із наявністю стійкості до протитуберкульозних засобів, яких не включено до 4 категорії, порівняно із пацієнтами зі збереженою чутливістю до протитуберкульозних препаратів, відзначається більша тривалість інтоксикаційно-респіраторного синдрому в анамнезі до встановлення діагнозу. У таких хворих виявлено тенденцію до більш поширених уражень легень. За іншими клініко-рентгенологічними та бактеріологічними показниками статистично значимих відмінностей не виявлено

ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ У ХВОРИХ НА НЕЕФЕКТИВНО ЛІКОВАНИЙ ВПЕРШЕ ДІАГНОСТОВАНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ

SUMMARY. The aim of the study was to establish structure of adverse reactions (AR) and peculiarities of tuberculosis in patients with newly diagnosed treatment failure tuberculosis, which had adverse reactions to antituberculosis drugs of first group. To achieve the aim we analyzed 60 cases of patients. Patients were divided into 2 groups: AR (I group) – 34 patients without AR (second group), that included 26 patients. We determined the statistical significance of differences between groups using the criterion of "χ-squared", while the number of cases, that used was less than 20 we additional used Yates' correction for continuity. For quantitative – using the Student t-test. The duration of the intensive phase of treatment (including treatment for categories 1 and 2 together) in patients who have AR was more: (188.6±9.5) doses in I group in comparison with (166.2±6.1) doses in group II (p<0.05), due to its extension due to lack of conversion of sputum smear or negative radiological dynamics. 32.4 % of patients had adverse reactions with clinical manifestations, that caused the abolition of anti-tuberculosis drugs and did not disappear after administration of corrective therapy. All these led to increase of terms of treatment in the intensive phase at (22.4±3.4) doses р<0.05.РЕЗЮМЕ. Метою дослідження стало встановлення структури побічних реакцій (ПР) та особливостей перебігу туберкульозу у хворих на вперше діагностований неефективно лікований туберкульоз, у яких виникли побічні реакції на протитуберкульозні препарати першого ряду. Проаналізовано 60 історій хвороб пацієнтів. Хворих було поділено на 2 групи: з ПР (І група) – 34 пацієнти, без ПР (ІІ група) – 26 хворих. Визначали статистичну значимість відмінностей між групами за допомогою критерію χ-квадрат, при кількості випадків менше 20 додатково користувалися правкою Єтса. Для аналізу кількісних показників використовували t-критерій Стьюдента. Тривалість інтенсивної фази лікування (з урахуванням терапії за 1 і 2 категоріями разом) у хворих, які мали ПР, була більшою: (188,6±9,5) доз проти (166,2±6,1) доз пацієнтів ІІ групи (р<0,05), за рахунок її подовження через відсутність конверсії мазка мокротиння або негативну рентгенологічну динаміку. У 32,4 % хворих побічні реакції мали клінічні прояви, вимагали відміни протитуберкульозних засобів і не зникали після призначення коригуючої терапії, що призводило до збільшення термінів лікування в інтенсивній фазі на (22,4±3,4) доз, р<0,05.

Severity of endogenous intoxication in tuberculosis/HIV co-infected patients with first diagnosed pulmonary tuberculosis

Biochemical parameters participation in systemic inflammatory response syndrome (SIRS) development at tuberculosis/HIV co-infection has not been carefully studied by now and severity of endogenous intoxication, as well as its influence on the disease occur. Aim. To determine the intensity of endogenous intoxication in tuberculosis/HIV co-infected patients with first diagnosed pulmonary tuberculosis (FDTB/HIV), depending on the severity of the disease. Materials and methods. 54 patients with FDTB/HIV were examined and divided into 3 groups. The 1st group included 15 patients without SIRS, with local tuberculosis, without massive bacterial excretion, with the number of CD4+-cells more than 200 in 1 ml, or if there was the only one of the next signs (disseminative destructive tuberculosis, massive bacterial excretion, the number of CD4+-cells less than 200 in 1 ml). The 2nd group included 13 patients who had more than one sign. The 3rd group consisted of 26 patients with SIRS. SIRS was diagnosed by R. Bone et al. (1992). As a markers of endogenous intoxication C-reactive protein (CRP), rheumatoid factor (RF), fibrin, seromucoid by standard methods; α1-antitrypsin (α1-AT) – by immunoassay kit Immundiagnostik, Germany; protein fractions were determined by electrophoresis; intermediate mass molecules (IMM) – by B. Halliwell method (1999) were measured. Results. In FDTB/HIV patients seromucoid, fibrin, α1-AT, γ-globulins and IMM levels were increased; albumin levels and albumin-globulin ratio were reduced independently of the process severity. The levels of CRP and RF were also increased if disease was severer. Dysproteinemia is compounded in the presence of SIRS and IMM levels 2-fold increase compared to control. Conclusion. This indicates that the levels of acute inflammation phase marks, protein fractions and IMM are dependent not only on the presence of pathogens in the organism, but also on the disease severity

Виразність ендогенної інтоксикації у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень при ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ

Biochemical parameters participation in systemic inflammatory response syndrome (SIRS) development at tuberculosis/HIV co-infection has not been carefully studied by now and severity of endogenous intoxication, as well as its influence on the disease occur.Aim. To determine the intensity of endogenous intoxication in tuberculosis/HIV co-infected patients with first diagnosed pulmonary tuberculosis (FDTB/HIV), depending on the severity of the disease.Materials and methods. 54 patients with FDTB/HIV were examined and divided into 3 groups. The 1st group included 15 patients without SIRS, with local tuberculosis, without massive bacterial excretion, with the number of CD4+-cells more than 200 in 1 ml, or if there was the only one of the next signs (disseminative destructive tuberculosis, massive bacterial excretion, the number of CD4+-cells less than 200 in 1 ml). The 2nd group included 13 patients who had more than one sign. The 3rd group consisted of 26 patients with SIRS. SIRS was diagnosed by R. Bone et al. (1992). As a markers of endogenous intoxication C-reactive protein (CRP), rheumatoid factor (RF), fibrin, seromucoid by standard methods; α1-antitrypsin (α1-AT) – by immunoassay kit Immundiagnostik, Germany; protein fractions were determined by electrophoresis; intermediate mass molecules (IMM) – by B. Halliwell method (1999) were measured.Results. In FDTB/HIV patients seromucoid, fibrin, α1-AT, γ-globulins and IMM levels were increased; albumin levels and albumin-globulin ratio were reduced independently of the process severity. The levels of CRP and RF were also increased if disease was severer. Dysproteinemia is compounded in the presence of SIRS and IMM levels 2-fold increase compared to control.Conclusion. This indicates that the levels of acute inflammation phase marks, protein fractions and IMM are dependent not only on the presence of pathogens in the organism, but also on the disease severity.В настоящее время недостаточно изучено участие биохимических показателей в развитии синдрома системного воспалительного ответа (ССВО) при ко-инфекции туберкулёз/ВИЧ и не оценивалась выраженность эндогенной интоксикации, а также её влияние на течение заболевания.Цель работы – установить выраженность эндогенной интоксикации у пациентов с впервые диагностированным туберкулёзом лёгких при ко-инфекции туберкулёз/ВИЧ (ВДТБ/ВИЧ) в зависимости от тяжести течения заболевания.Материалы и методы. Обследовано 54 больных с ВДТБ/ВИЧ, которых распределили на 3 группы. В 1 вошло 15 больных без ССВО, с ограниченным туберкулезом, без массивного бактериовыделения, с количеством CD4+-клеток более 200 в 1 мкл или при наличии лишь одного из признаков (распространённый деструктивный туберкулёз, массивное бактериовыделение, количество CD4+-клеток менее 200 в 1 мкл). Во 2 группу вошло 13 больных, у которых было более одного признака. В 3 – 26 больных из ССВО. ССВО устанавливали по R. Bone et al. (1992). В качестве маркеров эндогенной интоксикации определяли С-реактивный белок (СРБ), ревматоидный фактор (РФ), фибрин, серогликоиды (СГ) по стандартным методикам; α1-антитрипсин (α1-АТ) – иммуноферментным методом с использованием набора Immundiagnostik (ФРГ); показатели протеинограммы определяли методом электрофореза; молекулы средних масс (МСМ) – по методике B. Halliwell (1999).Результаты. Установили, что у больных ВДТБ/ВИЧ независимо от тяжести процесса растут уровни СГ, фибрина, α1-АТ, снижаются уровни альбумина и альбумин-глобулинового соотношения, растут уровни γ-глобулинов и МСМ. При более тяжёлом течении заболевания также растут уровни СРБ и РФ. При наличии ССВО усугубляется диспротеинемия и в 2 раза относительно нормы вырастают уровни МСМ.Выводы. Уровни показателей острой фазы воспаления, протеинограммы и МСМ зависят не только от наличия патогенов в организме, но и от тяжести течения заболевания.Сьогодні недостатньо вивчена участь біохімічних показників у розвитку синдрому системної запальної відповіді (ССЗВ) при ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ і не оцінювалася виразність ендогенної інтоксикації та її вплив на перебіг захворювання.Мета роботи – встановити виразність ендогенної інтоксикаціїї в пацієнтів з уперше діагностованим туберкульозом легень при ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ (ВДТБ/ВІЛ) залежно від тяжкості перебігу захворювання.Матеріали та методи. Обстежили 54 хворих на ВДТБ/ВІЛ, яких поділили на 3 групи. До 1 ввійшли 15 хворих без ССЗВ, з обмеженим туберкульозом, без масивного бактеріовиділення, з кількістю CD4+-клітин понад 200 в 1 мкл або за наявності лише однієї з наступних ознак (поширений деструктивний туберкульоз, масивне бактеріовиділення, кількість CD4+-клітин менша за 200 в 1 мкл). До 2 групи увійшло 13 хворих, які мали понад одну з вищезгаданих ознак. До 3 групи – 26 хворих із ССЗВ. ССЗВ встановлювали за R. Bone et al. (1992). Як маркери ендогенної інтоксикації визначали С-реактивний білок (СРБ), ревматоїдний фактор (РФ), фібрин, сіроглікоїди (СГ) за стандартними методиками; α1-антитрипсин (α1-АТ) – імуноферментним методом із використанням набору Immundiagnostik (ФРН); показники протеїнограми визначали методом електрофорезу; молекули середніх мас (МСМ) – за методикою B. Halliwell (1999).Результати. Встановили, що у хворих на ВДТБ/ВІЛ незалежно від тяжкості процесу зростають рівні СГ, фібрину, α1-АТ, знижуються рівні альбуміну, альбумін-глобулінового співвідношення, зростають рівні γ-глобулінів і МСМ. При тяжчому перебігу захворювання також зростають рівні СРБ і РФ. За наявності ССЗВ поглиблюється диспротеїнемія та вдвічі щодо норми зростають рівні МСМ.Висновки. Рівні показників гострої фази запалення, протеїнограми та МСМ залежать не лише від наявності патогенів в організмі, а й від тяжкості захворювання.

Treatment outcome of patients with first treatment failure of newly diagnosed pulmonary tuberculosis and with the systemic inflammatory response syndrome

More severe course of disease on patients with first treatment failure of newly diagnosed pulmonary tuberculosis causes the prerequisites for the occurrence of the systemic inflammatory response syndrome (SIRS) in such patients. Aim. To evaluate the treatment outcome of patients with newly diagnosed pulmonary tuberculosis treatment failure, depending on the presence of SIRS at the beginning of treatment. Materials and methods. We examined 49 patients, which were divided into 2 groups. The first group (SIRS–TFNT) included 17 patients who had SIRS at the beginning of treatment. Group 2 (TFNT) consisted of 32 patients, who did not have SIRS. SIRS in patients at the beginning of treatment was diagnosed if 2 or more criteria by R. Bone et al. (1992). Results. Tuberculosis was revealed while examination of patients with complaints in 94.1 % in the 1st group and in 62.5 % – in the 2nd, p ˂ 0.05, the average time of the previous fluorography in the 1st group was 7.4 ± 1.5 years, and in the 2nd – 3.8 ± 0.7 years, р ˂ 0.05. Disseminated, fibrous-cavernous tuberculosis, caseous pneumonia dominated among patients from SIRS-TFNT group (together their proportion was 70.6 %), and infiltrative tuberculosis – among patients from TFNT group (68.8 %), p ˂ 0.05. In patients from the 1st group multiple cavities were determined more often: 35.3 % versus 6.3 %, p ˂ 0.05. More often their size was ˃ 3 cm, p ˂ 0.01. After the intensive phase of treatment destruction did not heal in 77,4 % of patients in the 2nd group, but they decreased to ≤ 2 cm, while in the 1st group the proportion of such patients was only 35.3 %, p ˂ 0.05. Among patients who had adverse reactions in 60 % from the SIRS–TFNT group and only in 11.8 % from the TFNT group they were severe, p ˂ 0.05. The total duration of the intensive phase was 183.5 ± 8.5 days for patients from the 1st group and 165.0 ± 6.5 days from the 2nd group, p ˂ 0.1. Conclusions. This indicates the importance of evaluation the presence of SIRS at the beginning of treatment, since it affects not only the course of the disease in patients with risk of ineffective treatment, but also determines the effectiveness of the treatment

Результати лікування хворих на неефективно лікований уперше діагностований туберкульоз легень із синдромом системної запальної відповіді

More severe course of disease on patients with first treatment failure of newly diagnosed pulmonary tuberculosis causes the prerequisites for the occurrence of the systemic inflammatory response syndrome (SIRS) in such patients.Aim. To evaluate the treatment outcome of patients with newly diagnosed pulmonary tuberculosis treatment failure, depending on the presence of SIRS at the beginning of treatment.Materials and methods. We examined 49 patients, which were divided into 2 groups. The first group (SIRS–TFNT) included 17 patients who had SIRS at the beginning of treatment. Group 2 (TFNT) consisted of 32 patients, who did not have SIRS. SIRS in patients at the beginning of treatment was diagnosed if 2 or more criteria by R. Bone et al. (1992).Results. Tuberculosis was revealed while examination of patients with complaints in 94.1 % in the 1st group and in 62.5 % – in the 2nd, p ˂ 0.05, the average time of the previous fluorography in the 1st group was 7.4 ± 1.5 years, and in the 2nd – 3.8 ± 0.7 years, р ˂ 0.05. Disseminated, fibrous-cavernous tuberculosis, caseous pneumonia dominated among patients from SIRS-TFNT group (together their proportion was 70.6 %), and infiltrative tuberculosis – among patients from TFNT group (68.8 %), p ˂ 0.05. In patients from the 1st group multiple cavities were determined more often: 35.3 % versus 6.3 %, p ˂ 0.05. More often their size was ˃ 3 cm, p ˂ 0.01. After the intensive phase of treatment destruction did not heal in 77,4 % of patients in the 2nd group, but they decreased to ≤ 2 cm, while in the 1st group the proportion of such patients was only 35.3 %, p ˂ 0.05. Among patients who had adverse reactions in 60 % from the SIRS–TFNT group and only in 11.8 % from the TFNT group they were severe, p ˂ 0.05. The total duration of the intensive phase was 183.5 ± 8.5 days for patients from the 1st group and 165.0 ± 6.5 days from the 2nd group, p ˂ 0.1.Conclusions. This indicates the importance of evaluation the presence of SIRS at the beginning of treatment, since it affects not only the course of the disease in patients with risk of ineffective treatment, but also determines the effectiveness of the treatment.В связи с более тяжёлым течением неэффективно леченного впервые диагностированного туберкулёза лёгких создаются предпосылки к возникновению у таких пациентов синдрома системного воспалительного ответа (ССВО).Цель работы – оценить результаты лечения больных неэффективно леченным впервые диагностированным туберкулёзом лёгких в зависимости от наличия ССВО в начале лечения.Материалы и методы. Обследовано 49 пациентов, которых распределили на 2 группы: в первую (ССВО–НЛТБ) вошли 17 пациентов, у которых был ССВО в начале лечения, вторую группу (НЛТБ) составили 32 пациента, у которых не было ССВО. ССВО у пациентов в начале лечения устанавливали при наличии 2 и более критериев по R. Bone et al. (1992).Результаты. Туберкулёз был выявлен при обращении к врачу с жалобами у 94,1 % больных 1 группы и у 62,5 % – 2, р ˂ 0,05, а средние сроки проведения предыдущей флюорографии в 1 группе составляли 7,4 ± 1,5 года, а во 2 – 3,8 ± 0,7 года, р ˂ 0,05. У больных группы ССВО–НЛТБ преобладали диссеминированный, фиброзно-кавернозный туберкулёз, казеозная пневмония (вместе их доля составляла 70,6 %), а у пациентов группы НЛТБ – инфильтративный туберкулёз (68,8 %), р ˂ 0,05. У больных 1 группы чаще определялись множественные полости распада: 35,3 % против 6,3 %, р ˂ 0,05. Чаще их размеры были ˃ 3 см, р ˂ 0,05. В процессе интенсивной фазы лечения у 77,4 % больных 2 группы деструкции не зажили, но уменьшились до размеров ≤ 2 см в то время, как в 1 группе доля таких пациентов составляла лишь 35,3 %, р ˂ 0,05. Среди пациентов, у которых были побочные реакции, у 60 % человек группы ССВО–НЛТБ и лишь у 11,8 % – НЛТБ они были тяжёлыми, р ˂ 0,05. Суммарная длительность интенсивной фазы составляла 183,5 ± 8,5 дня у пациентов 1 группы и 165,0 ± 6,5 дня – 2 группы, р ˂ 0,1.Выводы. Исследование свидетельствует о важности оценки наличия ССВО в начале лечения, поскольку он влияет не только на течение заболевания у пациентов с риском неэффективного лечения, а и определяет эффективность самого лечения.У зв’язку із тяжчим перебігом неефективно лікованого вперше діагностованого туберкульозу легень створюються передумови для виникнення в таких пацієнтів синдрому системної запальної відповіді (ССЗВ).Мета роботи – оцінити результати лікування хворих на неефективно лікований уперше діагностований туберкульоз легень залежно від наявності ССЗВ на початку лікування.Матеріали та методи. Обстежили 49 пацієнтів, яких поділили на 2 групи: до 1  (ССЗВ–НЛТБ) увійшли 17 пацієнтів, які мали ССЗВ на початку лікування, до 2 групи (НЛТБ) увійшли 32 пацієнти, у яких не було ССЗВ. ССЗВ у пацієнтів на початку лікування діагностували за наявності двох і більше критеріїв за R. Bone et al. (1992).Результати. Туберкульоз виявлений під час звернення до лікаря зі скаргами у 94,1 % хворих першої групи та у 62,5 % – другої, р ˂ 0,05, а середні терміни виконання попередньої флюорографії в 1 групі становили 7,4 ± 1,5 року, а в 2 – 3,8 ± 0,7 року, р ˂ 0,05. У хворих групи ССЗВ–НЛТБ переважали дисемінований, фіброзно-кавернозний туберкульоз, казеозна пневмонія (разом їхня частка становила 70,6 %), а в пацієнтів групи НЛТБ – інфільтративний туберкульоз (68,8 %), р ˂ 0,05. У хворих 1 групи частіше визначались множинні порожнини розпаду: 35,3 % проти 6,3 %, р ˂ 0,05. Частіше їхні розміри сягали ˃3 см, р ˂ 0,05. У процесі інтенсивної фази лікування у 77,4 % хворих 2 групи деструкції не загоїлись, але зменшилися до розмірів ≤2 см, тоді як у 1 групі частка таких пацієнтів становила тільки 35,3 %, р ˂ 0,05. Серед пацієнтів, які мали побічні реакції, у 60 % осіб групи ССЗВ–НЛТБ і тільки у 11,8 % НЛТБ вони були тяжкими, р ˂ 0,05. Сумарна тривалість інтенсивної фази сягала 183,5 ± 8,5 доби в пацієнтів 1 групи та 165,0 ± 6,5 доби – 2 групи, р ˂ 0,1.Висновки. Дослідження свідчить про важливість оцінювання наявності ССЗВ на початку лікування, оскільки він впливає не тільки на перебіг захворювання в пацієнтів із ризиком неефективності лікування, а і визначає ефективність самого лікування

Зміни рівнів адипокінів у хворих на неефективно лікований уперше діагностований туберкульоз легень

 Improving the treatment efficacy for patients with newly diagnosed tuberculosis by reducing the number of treatment failure cases is very urgent issue nowadays.Purpose. To define the characteristics of adipokines levels changes in newly diagnosed pulmonary tuberculosis patients in case of treatment failure by examining the levels of leptin, adiponectin and leptin/adiponectin ratio.Materials and methods. A total of 58 patients with newly diagnosed pulmonary tuberculosis were the subject of this prospective study. The patients were divided into 2 groups: the first group was made up of 28 patients with the ineffectively treated newly diagnosed pulmonary tuberculosis; the second group (experimental group) consisted of 30 patients with successful treatment completion. The control group included 29 healthy voluntary donors. Changes in the levels of adipokines by measuring the blood serum leptin and adiponectin via enzyme linked immunosorbent assay using immunoassay analyzer Sirio S with “Mediagnost” kit (Germany) (ng/ml) were studied at the Scientific Medical Laboratory Center of Zaporizhzhia State Medical University. Leptin/adiponectin ratio was calculated mathematically (relative units). Blood samples were collected after an overnight fasting. Statistica for Windows 13.0 (Copyright 1984–2018 TIBCO Software Inc., all rights reserved, Licence No. JPZ8041382130ARCN10-J) software was used for the statistical analysis.Results. The following significant changes in the adipokines levels have been found in patients with newly diagnosed pulmonary tuberculosis with massive pulmonary lesions and destructions of over 3 сm in diameter and positive sputum smear. These patients will be diagnosed with ineffective treatment. At the beginning of the antimycobacterial therapy, there was a significant 12.7 times decrease in leptin and 1.4 times increase in adiponectin indicators and 21 times decrease in the leptin/adiponectin ratio. The levels of leptin, adiponectin and leptin/adiponectin ratio were significantly worse than similar levels in patients, who completed the treatment efficiently. The level of the leptin was slightly increased during the antimycobacterial therapy, albeit being significantly reduced, and the level of the adiponectin continued to increase significantly. The leptin/adiponectin ratio was significantly lower than that in patients who completed the treatment efficiently.Conclusions. Patients with newly diagnosed pulmonary tuberculosis with the risk of treatment failure are diagnosed with severe disorders of adipocyte functional activity, that antimycobacterial chemotherapy could not even restore the balance to the adipokine system and smooth down resulting concomitant variations in immune response. The findings showed the prognostic value of the changes in leptin, adiponectin and leptin/adiponectin ratio indicators at the beginning of the treatment in relation to treatment failure among patients with newly diagnosed pulmonary tuberculosis. Повышение эффективности лечения больных с новыми случаями заболевания туберкулезом путем сокращения количества неудач лечения – очень актуальная проблема.Цель работы – установить особенности изменений уровней адипокинов у больных с неэффективно леченным впервые диагностированным туберкулезом легких путем изучения показателей лептина, адипонектина и соотношения лептин/адипонектин.Материалы и методы. В проспективное исследование включены 58 больных с впервые диагностированным туберкулезом легких, которых разделили на 2 группы: в 1 группу вошли 28 пациентов с неэффективно леченным впервые диагностированным туберкулезом легких; 2 группу (группа сравнения) составили 30 больных, которые в дальнейшем успешно завершили курс лечения. Контрольную группу составили 29 здоровых доноров-волонтеров. Изменения показателей адипокинов изучали в Учебном медико-лабораторном центре Запорожского государственного медицинского университета путем исследования уровней лептина и адипонектина в сыворотке крови методом твердофазного иммуноферментного анализа на приборе иммуноферментный ридер Sirio S с применением наборов «Mediagnost» (ФРГ), (нг/мл). Соотношения лептин/адипонектин рассчитывали математически (усл. ед.). Образцы крови больных собирали утром натощак. Статистический анализ выполняли с использованием программы Statistica for Windows 13.0 (Copyright 1984–2018 TIBCO SoftwareInc. All rights reserved, лицензия № JPZ8041382130ARCN10-J).Результаты. У больных с впервые диагностированным туберкулезом легких с распространенным легочным поражением, деструкциями в легочной ткани более3 см и с наличием бактериовыделения, у которых в дальнейшем установили неэффективность лечения, определены следующие достоверные изменения показателей адипокинов. В начале антимикобактериальной терапии отмечено достоверное снижение уровня показателя лептина в 12,7 раза, повышение уровня показателя адипонектина в 1,4 раза и уменьшение соотношения лептин/адипонектин в 21 раз. Уровни лептина, адипонектина и соотношение лептин/адипонектин достоверно хуже, чем у больных, которые успешно завершили курс лечения. В процессе антимикобактериальной терапии уровень лептина несколько возрастал, однако оставался достоверно сниженным, а уровень адипонектина продолжил достоверно расти. Уровень соотношения лептин/адипонектин достоверно (в 3,4 раза) ниже, чем у больных, которые успешно завершили курс лечения.Выводы. У больных с впервые диагностированным туберкулезом легких с риском неэффективного лечения определены тяжелые нарушения функциональной активности показателей адипоцитов, что даже антимикобактериальная химиотерапия не способна восстановить баланс в системе адипокинов и нивелировать вызванные ими сопутствующие сдвиги в иммунном ответе. Результаты указывают на прогностическое значение таких изменений показателей лептина, адипонектина и соотношение лептин/адипонектин в начале лечения относительно неудачи лечения больных с впервые диагностированным туберкулезом легких.  Нині актуальною проблемою є підвищення ефективності лікування хворих із новими випадками захворювання на туберкульоз шляхом скорочення кількості невдач лікування.Мета роботи – встановити особливості змін рівнів адипокінів у хворих на неефективно лікований уперше діагностований туберкульоз легень шляхом вивчення показників лептину, адипонектину та співвідношення лептин/адипонектин.Матеріали та методи. У проспективне дослідження включили 58 хворих на вперше діагностований туберкульоз легень, яких поділили на 2 групи: у 1 увійшли 28 пацієнтів із неефективно лікованим уперше діагностованим туберкульозом легень; 2 група (порівняння) – 30 хворих, які згодом успішно завершили курс лікування. Контрольна група – 29 здорових донорів-волонтерів. Зміни показників адипокінів вивчали в Навчальному медико-лабораторному центрі Запорізького державного медичного університету шляхом дослідження рівнів лептину й адипонектину в сироватці крові методом твердофазного імуноферментного аналізу на приладі імуноферментний рідер SirioS із застосуванням наборів «Mediagnost» (ФРН), (нг/мл). Співвідношення лептин/адипонектин розраховували математично (ум. од.). Зразки крові хворих збирали вранці натще. Статистичний аналіз виконали, використовуючи програму Statistica for Windows 13.0 (Copyright 1984–2018 TIBCO Software Inc. all rights reserved, ліцензія № JPZ8041382130ARCN10-J).Результати. У хворих на вперше діагностований туберкульоз легень із поширеним легеневим ураженням, деструкціями в легеневій тканині понад3 см і з наявністю бактеріовиділення, в яких надалі визначили неефективність лікування, встановлені такі вірогідні зміни показників адипокінів. На початку антимікобактеріальної терапії відбувається вірогідне зниження лептину в 12,7 раза, зростання рівня адипонектину в 1,4 раза та зменшення співвідношення лептин/адипонектин у 21 раз. Рівні лептину, адипонектину та співвідношення лептин/адипонектин вірогідно гірші, ніж у хворих, які успішно завершили курс лікування. У процесі антимікобактеріальної терапії рівень лептину дещо зростав, але залишався вірогідно зниженим, а рівень адипонектину продовжував вірогідно зростати. Рівень співвідношення лептин/адипонектин вірогідно (у 3,4 раза) нижчий, ніж у хворих, які успішно завершили курс лікування.Висновки. У хворих на вперше діагностований туберкульоз легень із ризиком неефективного лікування визначають тяжкі порушення функціональної активності показників адипоцитів, що навіть антимікобактеріальна хіміотерапія не здатна відновити баланс у системі адипокінів та нівелювати спричинені ними супутні порушення імунної відповіді. Результати вказують на прогностичне значення таких змін показників лептину, адипонектину та співвідношення лептин/адипонектин на початку лікування щодо невдачі лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз легень.

Зміни рівнів прогормона вітаміну D 25(ОН)D у хворих на неефективно лікований уперше діагностований туберкульоз легень

 In Ukraine the number of patients with newly diagnosed tuberculosis (NDTB) who successfully complete the course of treatment reaches 60–65 % today. This is while the World Health Organization (WHO) criteria for successful treatment of this category of patients is 85 %. Scientists around the world are studying the possible pathogenetic factors of treatment failure of antimycobacterial therapy in patients with tuberculosis. Nowadays, the impact of vitamin D has been widely studied in this area. Studying of the dynamics of this indicator in patients with NDTB with widespread destructive tuberculosis in the lungs and bacterial excretion with the purpose of finding new markers of progression of a specific process and failure of treatment, as well as finding possible ways of additional pathogenetic therapy to accompany patients is actual. This approach will prevent treatment failure and, as a consequence, improve treatment efficiency.Purpose. To determine changes in the pro-hormone levels of vitamin D 25(OH)D in patients with NDTB treatment failure during the intensive phase of antimycobacterial therapy.Materials and methods. A prospective study involving 58 patients with NDTB lungs was performed. The patients were divided into 2 groups: 28 patients with pulmonary NDTB treatment failure were included in the 1st group (the main group), 30 patients, who subsequently successfully completed the course of treatment were included in the 2nd group (comparison group). The control group consisted of 29 healthy volunteer-donors. All the patients had been in inpatient treatment in Communal Institution “Zaporizhzhia Regional TB Clinical dispensary” during 2017–2019 years. Scientific medical-laboratory center of Zaporizhzhia State Medical University researched changes of the level of 25(OH)D in the blood serum by method of enzyme linked immunosorbent assay using immunoassay analyser Sirio S with “DIAsource ImmunoAssays S.A.” kit (Belgium) (ng/ml). Blood sampling was made after an overnight fast. Blood was collected uniformly throughout the year in all patients and volunteers to avoid the effect of seasonal variability in vitamin D in the blood.Results. While healthy volunteers have a reduction in the level of pro-hormone 25(OH)D only in 51.7 % of cases (deficiency in 13.8 % and insufficiency in 37.9 %), patients with NDTB with generalized specific process in the lungs, the presence of destruction of over 3 cm in diameter and bacterial excretion at the beginning of intensive phase of antimycobacterial therapy (0 doses), have its decrease in 96.5 % (81 % deficiency and 15.5 % insufficiency). 1/3 of patients (35.7 % at the 0th dose and 32.1 % at the 90th dose) with tuberculosis treatment failure have pro-hormone levels 25(OH)D less than 7 ng/ml, whereas in patients who successfully completed the course of treatment, this concentration of pro-hormone 25(OH)D was not even diagnosed. In the dynamics, after 3 months of intensive phase of antimycobacterial therapy (90 doses) in patients with NDTB treatment failure the levels of pro-hormone 25(OH)D continue to decrease significantly by 1.3 times relative to the initial values, which is 1.4 times lower than in patients who successfully completed the course of treatment.Conclusions. In the vast majority of patients with NDTB of lungs with a risk of ineffective treatment, a pronounced deficiency of vitamin D (1/3 patients with pro-hormone levels 25(OH)D less than 7 ng/ml) is determined at the beginning of treatment, and after 3 months of the intensive phase of antimycobacterial chemotherapy exacerbates vitamin D deficiency. Therefore, this indicator can be used as a prognostic for the tuberculosis treatment failure and reducing the level of pro-hormone 25(OH)D in the dynamics require consideration of the problem of methods of its correction by the addition of vitamin D. В Украине доля больных с впервые диагностированным туберкулезом легких (ВДТБ), которые успешно заканчивают курс лечения, составляет 60–65 %, а критерий Всемирной организации охраны здоровья (ВОЗ) успешного лечения этой категории пациентов составляет 85 %. Ученые всего мира изучают возможные патогенетические факторы неудачи антимикобактериальной терапии у больных туберкулезом. В этом аспекте широко изучают влияние витамина D. Актуально изучение динамики этого показателя у больных ВДТБ с распространенным деструктивным туберкулезным процессом в легких и бактериовыделением для поиска новых маркеров прогрессирования специфического процесса и неэффективного лечения, а также установления возможных путей дополнительной патогенетической терапии сопровождения больных. Такой подход позволит предупредить неудачу лечения и, как следствие, будет способствовать повышению эффективности лечения.Цель работы – определить изменения уровней прогормона витамина D 25(ОН)D у больных с неэффективно леченным ВДТБ легких в процессе интенсивной фазы антимикобактериальной терапии.Материалы и методы. Выполнено проспективное исследование, в которое вошли 58 больных ВДТБ легких. Пациентов поделили на 2 группы: 1 (основная) – 28 пациентов с неэффективно леченным ВДТБ легких; 2 группа (сравнения) – 30 пациентов, которые потом успешно завершили курс лечения. Контрольную группу составили 29 здоровых доноров-волонтеров. Все пациенты находились на стационарном лечении в КУ «Запорожский областной противотуберкулезный клинический диспансер» в период 2017–2019 гг. Исследование уровней прогормона витамина D 25(ОН)D выполнили в Учебном медико-лабораторном центре Запорожского государственного медицинского университета методом твердофазного иммуноферментного анализа с использованием иммуноферментного ридера Sirio S и наборов «DIAsource ImmunoAssays S.A.» (Бельгия), (нг/мл). Образцы крови пациентов брали утром натощак. У всех больных и у волонтеров кровь собирали равномерно в течение года для избегания влияния сезонной вариабельности витамина D в крови.Результаты. У здоровых волонтеров снижение уровня прогормона 25(ОН)D установлено только в 51,7 % случаев (дефицит – в 13,8 %, недостаточность – в 37,9 %). У больных ВДТБ с распространенным специфическим процессом в легких, с наличием деструкций более 3 см в диаметре и бактериовыделением в начале интенсивной фазы антимикобактериальной терапии (0 доз) снижение прогормона 25(ОН)D установлено у 96,5 % (у 81 % – дефицит, у 15,5 % – недостаточность). 1/3 больных (35,7 % на 0 дозе и 32,1 % на 90 дозе) с неэффективно леченным туберкулезом имеют уровни прогормона 25(ОН)D меньше 7 нг/мл. У больных, которые успешно завершили курс лечения, такая концентрация прогормона 25(ОН)Д даже не диагностирована. В динамике, через 3 месяца интенсивной фазы антимикобактериальной терапии (90 доз), у больных с неэффективно леченным ВДТБ легких уровни прогормона 25(ОН)D достоверно продолжают снижаться в 1,3 раза относительно начальных значений; это в 1,4 раза ниже относительно показателей пациентов, которые успешно завершили курс лечения.Выводы. У большинства больных ВДТБ легких с риском неэффективного лечения установлен выраженный дефицит витамина D (у 1/3 пациентов уровни прогормона 25(ОН)D меньше 7 нг/мл) в начале лечения, а через 3 месяца интенсивной фазы антимикобактериальной химиотерапии усугубляется дефицит витамина D. Таким обраом, этот показатель можно использовать как прогностический касательно неэффективного лечения туберкулеза, а снижение уровня прогормона 25(ОН)D в динамике обусловливает необходимость рассмотрения вопроса целесообразности методов его коррекции путем добавления препаратов витамина Д. В Україні частка хворих на вперше діагностований туберкульоз (ВДТБ), які успішно завершують курс лікування, становить 60–65 %, а критерій Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) успішного лікування таких пацієнтів – 85 %. Світова наукова спільнота вивчає можливі патогенетичні чинники невдачі антимікобактеріальної терапії у хворих на туберкульоз. У цьому аспекті нині широко вивчають вплив вітаміну D. Актуальним є вивчення динаміки цього показника у хворих на ВДТБ із поширеним деструктивним туберкульозним процесом у легенях і бактеріовиділення для пошуку нових маркерів прогресування специфічного процесу та невдачі лікування, а також для з’ясування можливих шляхів додаткової патогенетичної терапії супроводу хворих. Такий підхід дає можливість запобігти невдачі лікування та, як наслідок, сприятиме підвищенню ефективності лікування.Мета роботи – визначити зміни рівнів прогормона вітаміну D 25(ОН)D у хворих на неефективно лікований ВДТБ легень у процесі інтенсивної фази антимікобактеріальної терапії.Матеріали та методи. Виконали проспективне дослідження, в яке залучили 58 хворих на ВДТБ легень. Пацієнтів поділили на 2 групи: у 1 (основну) включили 28 осіб із неефективно лікованим ВДТБ легень, у 2 групу (порівняння) – 30 хворих, які згодом успішно завершили курс лікування. Контрольну групу утворили 29 здорових донорів-волонтерів. Усі пацієнти перебували на стаціонарному лікуванні в КУ «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер» у 2017–2019 рр. Дослідження рівнів прогормона вітаміну D 25(ОН)D здійснили в Навчальному медико-лабораторному центрі Запорізького державного медичного університету методом твердофазного імуноферментного аналізу, використовуючи імуноферментний рідер Sirio S і набори «DIAsource ImmunoAssays S.A.» (Бельгія), (нг/мл). Зразки крові пацієнтів брали вранці натще. У всіх хворих та у волонтерів кров брали рівномірно протягом року для уникнення впливу сезонної варіабельності вітаміну D у крові.Результати. У здорових волонтерів зниження рівня прогормона 25(ОН)D визначили тільки у 51,7 % випадків (дефіцит – у 13,8 %, недостатність – у 37,9 %). У хворих на ВДТБ легень із поширеним специфічним процесом у легенях, наявністю деструкцій понад 3 см у діаметрі та бактеріовиділенням на початку інтенсивної фази антимікобактеріальної терапії (0 доз) зниження рівня прогормона 25(ОН)D діагностували у 96,5 % (у 81 % – дефіцит, у 15,5 % – недостатність). 1/3 хворих (35,7 % на 0 дозі та 32,1 % на 90 дозі) з неефективно лікованим туберкульозом мають рівні прогормона 25(ОН)D менші ніж 7 нг/мл, а у хворих, які успішно завершили курс лікування, таку концентрацію прогормона 25(ОН)D навіть не визначали. У динаміці, через 3 місяці інтенсивної фази антимікобактеріальної терапії (90 доз), у хворих на неефективно лікований ВДТБ легень рівні прогормона 25(ОН)D вірогідно продовжують знижуватися в 1,3 раза щодо початкових значень; це в 1,4 раза менше ніж показники пацієнтів, які успішно завершили курс лікування.Висновки. У більшості хворих на ВДТБ легень із ризиком неефективного лікування визначали виразний дефіцит вітаміну D (у 1/3 хворих рівні прогормона 25(ОН)D менші ніж 7 нг/мл) на початку лікування, а через 3 місяці інтенсивної фази антимікобактеріальної хіміотерапії поглиблюється дефіцит вітаміну D. Отже, цей показник можна застосовувати як прогностичний щодо неефективного лікування туберкульозу, а зниження рівня прогормона 25(ОН)D у динаміці потребує з’ясування доцільності методів його корекції шляхом додавання препаратів вітаміну D.

Clinical course features of newly diagnosed pulmonary tuberculosis treatment failure

ercentage of patients with newly diagnosed tuberculosis treatment failure is 22,6 % in the world and is approximately 12 % according to the official statistics in Zaporizhzhia.\ud \ud Aim. To establish anamnestic, clinical-radiographic and laboratory features of the tuberculosis course in patients with newly diagnosed tuberculosis treatment failure.\ud \ud Materials and methods. A retrospective analysis of 88 patient`s histories who were treated at the Zaporizhzhia Regional Clinical Tuberculosis Dispensary in 2013-2015 years was carried out. Patients were divided into 2 groups: 49 patients with treatment failure (TF) have been included into 1st group, 39 people who successfully completed the course of therapy (NDTB) were in the 2nd group.\ud \ud Results. It was found that 63,3 % of TF patients carried fluorography untimely and 26,6 % have not been inspected more than 5 years, p˂0,05. Infiltrative (55,1 %) and disseminative (34,7 %) tuberculosis clinical forms in TF patients prevailed in the structure of the lung lesions. Approximately 90 % of TF patients had lung lesion volume more than one lobe or both of the lungs (p˂0,001) with the presence of several or multiple destructions in 79 % of patients with a size greater than 3 cm in 56 % of patients compared with the fact, that 46 % of patients with NDTB limited tuberculosis diagnosed with single or several destructions with sizes up to 3 cm in 86 % cases, p˂0,05. When TF percentage of patients with massive bacterial excretion prevailed, p˂0,05. In the presence of drug resistance in 70 % polyresistance determined, whereas 26 % of NDTB bacterial excretion was determined only by culture methods and in resistance cases it was monoresistance in 67% patients.\ud \ud Terms of bacteriological conversion at TF were 6,3 ± 0,2 months and greater than 6 months in 30,6 % of patients. Destruction not healed in 85,4 % of patients, but in most cases, their sizes did not exceed 2 cm at the end of treatment.\ud \ud Long terms of bacteriological conversion and destructions healing in TF patients demonstrate the necessity for long-term etiotropic therapy in patients with smear-massive bacterial excretion and disseminative destructive tuberculosis. The low proportion of destructions healing in these patients determines searchings’ for ways to the timely surgical and complex pathogenetic treatment