Singularity structure in Veneziano's model

We consider the structure of the cosmological singularity in Veneziano's inflationary model. The problem of choosing initial data in the model is shown to be unsolved -- the spacetime in the asymptotically flat limit can be filled with an arbitrary number of gravitational and scalar field quanta. As a result, the universe acquires a domain structure near the singularity, with an anisotropic expansion of its own being realized in each domain.Comment: 16 pages, 2 figures, shorter then journal version; references added, discussion slightly expande

Dynamical renormalization group methods in theory of eternal inflation

Dynamics of eternal inflation on the landscape admits description in terms of the Martin-Siggia-Rose (MSR) effective field theory that is in one-to-one correspondence with vacuum dynamics equations. On those sectors of the landscape, where transport properties of the probability measure for eternal inflation are important, renormalization group fixed points of the MSR effective action determine late time behavior of the probability measure. I argue that these RG fixed points may be relevant for the solution of the gauge invariance problem for eternal inflation.Comment: 11 pages; invited mini-review for Grav.Cos

Surprising phenomena in a rich new class of inflationary models

We report on a new class of fast-roll inflationary models. In a huge part of its parameter space, inflationary perturbations exhibit quite unusual phenomena such as scalar and tensor modes freezing out at widely different times, as well as scalar modes reentering the horizon during inflation. In another, narrower range of parameters, this class of models agrees with observations. One specific point in parameter space is characterized by extraordinary behavior of the scalar perturbations. Freeze-out of scalar perturbations as well as particle production at horizon crossing are absent. Also the behavior of the perturbations around this quasi-de Sitter background is dual to a quantum field theory in flat space-time. Finally, the form of the primordial power spectrum is determined by the interaction between different modes of scalar perturbations.Comment: 12 pages, 5 figures, 1 table, references + comments added, errors corrected, conclusions unchanged, version published in JCA

Asymptotic behavior in the scalar field theory

An asymptotic solution of the system of Schwinger-Dyson equations for four-dimensional Euclidean scalar field theory with interaction $\frac{\lambda}{2}(\phi^*\phi)^2$ is obtained. For $\lambda>\lambda_{cr}=16\pi^2$ the two-particle amplitude has the pathology-free asymptotic behavior at large momenta. For $\lambda<\lambda_{cr}$ the amplitude possesses Landau-type singularity.Comment: 16 pages; journal version; references adde

Вплив атристаміну на прооксидантно-антиоксидантний баланс у головному мозку щурів після черепно-мозкової травми

Topicality. One of the possible mechanisms for the realization of the cerebroprotective properties of atristamine proven in previous studies is the effect on prooxidant-antioxidant balance in the brain tissue of animals, which greatly predetermines the further development of traumatic brain injury consequences.Aim. To ascertain the nature of atristamine effect on prooxidant-antioxidant balance in the rat brain after traumatic brain injury.Materials and methods. Indicators of lipid peroxidation and antioxidant defense were determined in rat brain homogenate on the 3rd day after traumatic brain injury.Results and discussion. According to the obtained results, the significant reduction of superoxide dismutase activity (by 50.8 %), the decrease in contents of TBA-reactants (by 3.1 times) and oxidative modification products of proteins, the increase in of diene conjugates content (by 2.4 times) were observed after treatment using atristamine in comparison with the indicators of the disease group. It should be noted that significant decrease in the content of reduced glutathione was observed (by 2.1 times) in the group of animals treated with atristamine compared to the intact control group. Furthermore, this indicator in the atristamine group tended to decrease (by 41.6%) compared to that in the disease group.Conclusions. The analysis of experimental data showed that atristamine probably does not possess a direct antioxidant effect. Evidently, it actively involves the glutathione system to the antioxidant defense of the brain and switches the implementation of antioxidant mechanisms to the utilization of reduced glutathione with a dominant effect on preventing the formation of secondary products of lipid peroxidation at the expense of active use of the glutathione system resources.Актуальность. Одним из возможных механизмов реализации доказанных в предыдущих исследованиях церебропротекторных свойств атристамина может являться влияние на прооксидантно-антиоксидантный баланс в ткани головного мозга животных, который в значительной степени обусловливает дальнейшее развитие последствий черепно-мозговой травмы.Цель работы – установление характера влияния атристамина на прооксидантно-антиоксидантный баланс в головном мозге крыс после черепно-мозговой травмы.Материалы и методы. Показатели перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты оценивали в гомогенате мозга крыс на третьи сутки после воспроизведения черепно-мозговой травмы.Результаты и их обсуждение. На фоне применения атристамина по сравнению с показателями группы контрольной патологии достоверно снижалась активность супероксиддисмутазы (на 50,8 %), уменьшалось содержание ТБК-реактантов (в 3,1 раза) и продуктов окислительной модификации белков, увеличивалось содержание диеновых конъюгатов (в 2,4 раза). Следует заметить, что в группе животных, получавших атристамин, по сравнению с интактным контролем наблюдалось достоверное снижение содержания восстановленного глутатиона (в 2,1 раза). Более того, этот показатель в группе атристамина имел тенденцию к снижению (на 41,6 %) по сравнению с таковым в группе контрольной патологии.Выводы. Анализ экспериментальных данных показал, что атристамин скорее всего не проявляет прямого антиоксидантного действия, однако активно вовлекает глутатионовую систему в антиоксидантную защиту головного мозга и переключает реализацию антиоксидантных механизмов на утилизацию восстановленного глутатиона с доминирующим влиянием на предотвращение образования вторичных продуктов перекисного окисления липидов за счет активного использования ресурсов глутатионовой системы.Актуальність. Одним із можливих механізмів реалізації доведених у попередніх дослідженнях церебро-протекторних властивостей атристаміну може виступати вплив на прооксидантно-антиоксидантний баланс у тканині головного мозку тварин, який значною мірою обумовлює подальший розвиток наслідків черепно-мозкової травми.Мета роботи – з’ясування характеру впливу атристаміну на прооксидантно-антиоксидантний баланс у головному мозку щурів після черепно-мозкової травми.Матеріали та методи. Показники пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту оцінювали в гомогенаті мозку щурів на третю добу після відтворення черепно-мозкової травми.Результати та їх обговорення. На тлі застосування атристаміну порівняно з показниками групи контрольної патології достовірно знижувалась активність супероксиддисмутази (на 50,8 %), зменшувався вміст ТБК-реактантів (у 3,1 рази) та продуктів окисної модифікації білків, збільшувався вміст дієнових кон’югатів (у 2,4 рази). Слід зауважити, що у групі тварин, які одержували атристамін, порівняно з інтактним контролем спостерігалось достовірне зниження вмісту відновленого глутатіону (у 2,1 рази). До того ж цей показник у групі атристаміну мав тенденцію до зниження (на 41,6 %) порівняно таким у групі контрольної патології.Висновки. Аналіз експериментальних даних показав, що атристамін швидше за все не чинить прямої антиоксидантної дії, проте активно залучає глутатіонову систему до антиоксидантного захисту головного мозку та переключає реалізацію антиоксидантних механізмів на утилізацію відновленого глутатіону з домінуючим впливом на запобігання утворенню вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів за рахунок активного використання ресурсів глутатіонової системи

On the divergences of inflationary superhorizon perturbations

We discuss the infrared divergences that appear to plague cosmological perturbation theory. We show that within the stochastic framework they are regulated by eternal inflation so that the theory predicts finite fluctuations. Using the $\Delta N$ formalism to one loop, we demonstrate that the infrared modes can be absorbed into additive constants and the coefficients of the diagrammatic expansion for the connected parts of two and three-point functions of the curvature perturbation. As a result, the use of any infrared cutoff below the scale of eternal inflation is permitted, provided that the background fields are appropriately redefined. The natural choice for the infrared cutoff would of course be the present horizon; other choices manifest themselves in the running of the correlators. We also demonstrate that it is possible to define observables that are renormalization group invariant. As an example, we derive a non-perturbative, infrared finite and renormalization point independent relation between the two-point correlators of the curvature perturbation for the case of the free single field.Comment: 12 page

Поведінкові та нейротропні ефекти налоксону у мишей

The methodological recommendations describe various methods for research of the physical dependence development. Most of them recommend provocation using a naloxone injection as the way to induce the withdrawal symptoms and the following evaluation of the animals’ behavior. However, the current methodological recommendations do not give any comments about the effects of naloxone in provoking the withdrawal syndrome that can be mistakenly interpreted as signs of abstinence.Aim. To study the effects of naloxone in the open field test, the rotarod-test and its ability to cause specific signs of the withdrawal syndrome in mice.Materials and methods. The study was carried out on random bred mice in two stages. At the first stage, the initial indicators of the animals’ behavior in the open field test, as well as coordination of movements and the muscle tone in the rotarod-test, were examined. At the second stage, the similar studies were performed after injection of naloxone in the doses of 5 mg/kg and 10 mg/kg. Additionally, the state of mice was studied for the purpose of revealing the specific signs of withdrawal.Results. It has been found that the administration of naloxone caused certain changes in the state of mice (development of blepharoptosis and head shakes) and a decrease in all open field test subtests at the second stage of the experiment.Conclusions. The study has shown the ability of naloxone to cause certain changes of the state in mice that can be mistakenly interpreted as “recessive” signs of abstinence. The dose-dependent sedative effect of naloxone in the open field test has been proven; therefore, it should also be taken into account in psychopharmacological studies.Методические рекомендации описывают различные методики исследования возможности развития физической зависимости, большинство из которых рекомендует провокацию налоксоном в широком диапазоне доз как способ индукции абстинентного синдрома и дальнейшее исследование поведения животных. Однако действующие методические рекомендации не дают никаких комментариев относительно собственных эффектов налоксона при провокации синдрома отмены, которые могут ошибочно трактоваться как проявления абстиненции.Цель исследования. Изучить собственные эффекты налоксона в тесте открытого поля, ротарод-тесте и его способность вызывать специфические признаки, характерные для абстинентного синдрома.                                     Материалы и методы. Исследование проведено на рандомбредних мышах в два этапа. На первом этапе исследовали исходные показатели поведения животных в тесте открытого поля, а также координацию движений и мышечный тонус в ротарод-тесте. На втором этапе проводили аналогичные исследования на фоне введения доз налоксона 5 мг/кг и 10 мг/кг. Дополнительно изучали состояние мышей на предмет развития специфических признаков абстиненции.                                                   Результаты. На фоне введения налоксона у животных развивались определенные изменения состояния (вздрагивания головы, блефароптоз) и наблюдалось уменьшение всех субтестов теста открытого поля в повторном эксперименте.                                                                                           Выводы. Проведенное исследование показало способность налоксона вызывать у мышей определенные изменения состояния, которые могут ошибочно трактоваться как «рецессивные» признаки абстинентного синдрома. Доказано дозозависимое седативное влияние налоксона в тесте открытого поля, что также следует принимать во внимание в психофармакологических исследованиях.Методичні рекомендації описують різноманітні методики дослідження можливості розвитку фізичної залежності, більшість яких рекомендує провокацію налоксоном у широкому діапазоні доз як спосіб індукції абстинентного синдрому та подальше дослідження поведінки тварин. Але чинні методичні рекомендації не дають жодних коментарів щодо власних ефектів налоксону при провокації синдрому відміни, які можуть бути помилково трактовані як прояви абстиненції.Мета дослідження. Дослідити власні ефекти налоксону у тесті відкритого поля, ротарод-тесті та його здатність викликати специфічні ознаки, характерні для абстинентного синдрому.Матеріали та методи. Дослідження проведене на рандомбредних мишах у два етапи. На першому етапі досліджували вихідні показники поведінки тварин у тесті відкритого поля, а також координацію рухів та м’язовий тонус у ротарод-тесті. На другому етапі проводили аналогічні дослідження на тлі введення доз налоксону 5 мг/кг та 10 мг/кг. Додатково вивчали стан мишей на предмет розвитку специфічних ознак абстиненції.Результати. На тлі введення налоксону у тварин розвивались певні зміни стану (здригання голови, блефароптоз) та спостерігалось зменшення всіх субтестів тесту відкритого поля під час повторного досліду.Висновки. Проведене дослідження виявило здатність налоксону викликати у мишей певні зміни стану, що можуть бути помилково трактовані як «рецесивні» ознаки абстинентного синдрому. Доведено дозозалежний седативний вплив налоксону у тесті відкритого поля, що також варто брати до уваги у психофармакологічних дослідженнях