ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ЗАПОРУКА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА ЯКОСТІ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

This article aims to characterize an integration of the process of education to European area, some current problems of the interactive teaching methods have been analyzed including multimedia technologies and computer testing. In terms of the rapid development of the society teachers are facing the new challenges of the scientific and methodical approaches to professional disciplines. The modern approach involves a presentation of the new materials allowing for the large volume of educational information at a certain period of time and effective organization of the process of education and objective evaluation of the results.У статті, з метою інтеграції навчального процесу до Європейського простору, проаналізовані деякі сучасні застосування інтерактивних методів навчання, зокрема мультимедійних технологій та комп’ютерного тестування. В умовах інформатизації суспільства і бурхливого розвитку техніки перед викладачами постають нові завдання до організації науково-методичного підходу викладання фахових дисциплін. Сучасний підхід передбачає презентацію нового матеріалу при великому обсязі інформації за певний час, ефективну організацію навчального процесу та об’єктивного оцінювання його результатів

Stereomorfologia miąższu powierzchni dolno-tylno-bocznej ludzkiego gruczołu krokowego

ABSTRACT Introduction: The human prostate gland contains numerous tubular masses of different calibers in its parenchyma. They form the tubuloalveolar prostate glandules, constituting from numerous prostatic excretory ductules as well as major excretory ducts. The aim: The study was aimed at 3D visualization of individual microelements of the tubuloalveolar aggregations, localized within the peripheral area. Materials and methods: To meet the objectives of the study a series of paraffin plane-parallel 4 μm sections has been obtained in the peripheral prostate area. The serial sections were stained with hematoxylin and eosin. After the analysis of the series of sections, the graphical two-dimensional and plastic 3D reconstructions of the investigated microobjects have been made sequentially in depth. Results: Presence of the epithelial creases and invaginations of the wall in the luminal contour of tubuloalveolar aggregations of the prostate has been found. Creases can be solitary, multiple, or wavy; they can be localized both symmetrically and asymmetrically, with different heights and thicknesses. Intraluminal invaginations, along with the epithelial crease, contain a stromal muscle component with localized blood loop-shaped microvessel. The creases of the glandular epithelium and intraluminal invaginations can “overlap” the lumens of the tubuloalveolar aggregations up to 2/3 of the width, making the inner lumen sinuous that influences the laminar flow of the liquid. Conclusions: Alternation of the considerable enlargement and narrowing of the inner diameter is common for the tubuloalveolar aggregations which can affect the secreta deposition and movement

Optimization of educational activity and support of educational process at teaching on medical biology

У сучасних умовах реформування та вдосконалення вищої освіти в Україні набула актуальності проблема оптимізації навчання і освітнього процесу. Її розв’язання полягає у знаходженні відповідності педагогічної системи тим цілям, для досягнення яких вона створена. У такій складній, динамічній, ієрархічній системі, як педагогічна, існують багато можливих варіантів побудови, здійснення та організації освітньої діяльності для досягнення мети навчання.Оптимизация обучения и обеспечение образовательного процесса – необходимые условия реформирования и развития высшего образования в Украине. Их реализация заключается в нахождении соответствия педагогической системы тем целям, для достижения которых она создана. Существует много вариантов организации и осуществления образовательной деятельности и достижения цели обучения. Методологической основой оптимизации является системный подход, который требует рассмотрения всех компонентов обучения в единстве закономерных взаимосвязей, опоры на теорию управления сложными динамическими системами.There are many options for organizing and implementing of educational activities and achieving the goal of learning. The methodological basis of optimization is a systematic approach, which requires considering all the components of training and the educational process in the unity of regular relationships, relying on the general theory of management by complex dynamic systems. Objective is to prove that optimization of teaching is possible in condition of modern methodical and technical support, that daily activity of teachers should be targeted to replenishment of training and methodical materials, applying of innovative informational technologies and effective methods of knowledge control

Optimization of educational activity and support of educational process at teaching on medical biology

Optimization of educational activity and support of educational process are necessary conditions of reformation and development of higher education Ukraine. Their implementation is carried out in search of matching the pedagogical system to the goals for reaching of which it was created. There are many options for organizing and implementing of educational activities and achieving the goal of ting. The methodological basis of optimization is a systematic approach, which Hires considering all the components of training and the educational process in the ty of regular relationships, relying on the general theory of management by complex dynamic systems

Структурна організація орбітальної частки сльозової залози людини

Вackground. In the last two decades, interest in the study of the morphology of the human lacrimal glands has increased significantly again and in the conduct of experiments with frequent diagnostics of «dry eye» syndrome in ophthalmology practice in relatively young people. Thus, we believe that this problem is relevant at the present time. Objective. The aim of the study is to study general biological regularities and specific features of the morphology and spatial organization of the excretory duct system and their terminal sections of the human lacrimal gland in syntopic unity with the hemomicrocirculatory bed. Methods. The glands were fixed in a 10% solution of neutral formalin. After traditional embedding in paraffin, histological sections with a thickness of 5 μm were obtained, which were stained with hematoxylin and eosin. A series of histological sections were sequentially photographed, and they served as the basis for the selective study of the necessary structures of the lacrimal gland, as well as two-dimensional photoreconstruction. Results. In our studies, we proceeded from the fact that the lacrimal glands, like the salivary glands, is a polymer organ that has its own specificity of syntopic relationships in three-dimensional space. Therefore, at first research, we needed to identify the level of structural organization of diverse tissues of the human lacrimal gland, which would correspond to the concept of a structural-functional unit. In our opinion, it can be considered a particle of the orbital lobe of the lacrimal gland. Here, the ducts are located radially with respect to the axially intralobular duct. Such a duct is capable of integrating one or another number of alveolar-tubular assemblies resembling typical adenomeres (sublobular unit). Conclusion. Thus, an ordinal analysis of a series of histological sections and a decomposition analysis of photoreconstructions allows us to conclude that the orbital lobe of the human lacrimal gland consists of numerous particles that have practically the same structural principle, and we have previously studied and described lobules of the palpebral lobe jf the lacrimal gland, as well as small salivary glands. Each lobule has several axial excretory intralobular ducts. Their ramifications throughout are surrounded by secretory epithelial components in the form of terminal sections and the smallest terminal lacrimal ducts corresponding to them, which together form the structural elements of the groin-like shape. The longest and largest in caliber ducts of the lacrimal gland are located outside the aisles of particles. As a result of this structure, on some histological sections, we see only relatively large lumens of the ducts and their walls (epithelial zone) in the immediate vicinity of the integumentary epithelium of the conjunctiva, and on others - small-caliber ducts up to their final saccular extensions, forming sublobular units. Since the ducts corresponding to the plugged ducts of the salivary glands in the lacrimal glands are absent, there is no clear visible border between them and the terminal sections. When examining the sections, it seems that the terminal sections of the lacrimal glands do not have a separate connecting segment with the system of excretory ducts.Актуальность. В последние два десятилетия вновь значительно возрос интерес к изучению морфологии слезных желез человека и проведения эксперимента частым диагностированием в практике офтальмологии синдрома "сухого глаза" у сравнительно молодых людей.Таким образом, мы считаем, что данная проблема актуальна в настоящее время. Цель. Целью исследования есть изучение общебиологических закономерностей и специфических черт морфологии и пространственной организации системы выводных протоков и их конечных отделов слезной железы человека в синтопическом единстве с гемомикроциркуляторным руслом. Методы. Железы фиксировали в 10% растворе нейтрального формалина. После традиционной заливки в парафин были получены гистологические срезы толщиной 5 мкм, которые окрашивали гематоксилином и эозином. Серии гистологических срезов последовательно фотографировались, и они служили основой для селективного исследования необходимых структур слезной железы, а также двухмерной фотореконструкции. Результаты. В своих исследованиях мы исходили из того, что слезные железы, как и слюнные, являются полимерным органом, который имеет свою специфику синтопических взаимоотношений в трехмерном пространстве. Поэтому сначала исследования нам было необходимо выявить тот уровень структурной организации разнохарактерных тканей слезной железы человека, который бы отвечал понятию структурно-функциональной единицы. По нашему мнению, ею можно считать частицу орбитальной слезной железы. Здесь протоки расположены радиарно по отношению к аксиально внутридольковому протоку. Такой проток способен интегрировать то или иное количество альвеолярно-тубулярных совокупностей, напоминающие типичные аденомеры (субдольковую единицу). Заключение. Таким образом, порядковый анализ серий гистологических срезов и декомпозиционный анализ фотореконструкций позволяет сделать вывод о том, что орбитальная доля слезной железы человека состоит из многочисленных частиц, которые имеют практически тот же принцип строения, и исследованы и описаны нами ранее дольки пальпебральной слезной железы, а также малых слюнных желез человека. Каждая долька имеет несколько осевых выводных внутридольковых протоков. Их разветвления на всем протяжении окружены секреторными эпителиальными компонентами в виде конечных отделов и соответствующих им мельчайших терминальных слезных протоков, образующих в совокупности структурные элементы гроздевидной формы. Наиболее протяженные и крупные по калибру протоки слезной железы локализованы вне приделов долек. В результате такого строения на одних гистологических срезах мы видим только относительно крупные просветы протоков и их стенки (приэпителиальная зона) в непосредственной близости от покровного эпителия конъюнктивы, а на других - протоки малого калибра до их конечных расширений мешковидной формы, образующие субдольковые единицы. Так как протоки, соответствующие вставочным протокам слюнных желез в слезных железах отсутствуют, между ними и конечными отделами нет явной видимой границы. При исследовании срезов, создается впечатление о том, что концевые отделы слезных желез не имеют отдельного соединительного сегмента с системой выводных протоков.Актуальність. В останні два десятиліття знову значно зріс інтерес до вивчення морфології сльозових залоз людини та проведення експериментальних досліджень їх у лабораторних тварин, що пов'язано з частим діагностуванням в практиці офтальмології синдрому "сухого ока" у порівняно молодих людей. Таким чином, ми вважаємо, що дана проблема є актуальною на даний час. Мета. Метою досліджень є вивчення загальнобіологічних закономірностей та специфічних рис морфології та просторової організації системи вивідних проток та кінцевих відділів сльозової залози людини в синтопічній єдності з гемомікроциркуляторним руслом. Методи. Залози фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну. Після традиційної заливки в парафін були отримані гістологічні зрізи товщиною 5 мкм, які фарбували гематоксиліном і еозином. Серії гістологічних зрізів послідовно фотографувались, вони служили основою для селективного дослідження необхідних структур сльозової залози, а також двомірної фото реконструкції. Результати. У своїх дослідженнях ми виходили з того, що сльозова залоза, як і слинні, є полімерним органом, який має свою специфіку синтопічних взаємин в тривимірному просторі. Тому спочатку дослідження нам було необхідно виявити той рівень структурної організації різнохарактерних тканин сльозової залози людини, який би відповідав поняттю структурно-функціональної одиниці. На нашу думку, нею можна вважати часточку орбітальної сльозової залози. Тут протоки розташовані радіально по відношенню до аксіальної внутрідолькової протоки, яка здатна інтегрувати ту чи іншу кількість альвеолярно-тубулярних сукупностей, що нагадують типові аденомери (субчасточкову одиницю). Підсумок. Таким чином, порядковий аналіз серій гістологічних зрізів і декомпозиційний аналіз фотореконструкцій дозволяє зробити висновок про те, що орбітальна частка сльозової залози людини складається з численних часточок, які мають практично той же принцип будови, що і досліджені і описані нами раніше часточки пальпебральної сльозової залози, а також малих слинних залоз людини. Кожна часточка має кілька осьових вивідних внутрішньочасточкових проток. Їх розгалуження на всьому протязі оточені секреторними епітеліальними компонентами у вигляді кінцевих відділів і відповідних їм найдрібніших термінальних сльозових проток. Найбільш протяжні і великі за калібром протоки сльозової залози локалізовані поза межами часточок. В результаті такої будови на одних гістологічних зрізах ми бачимо тільки відносно великі просвіти проток та їх стінки (приепітеліальна зона) в безпосередній близькості від покривного епітелію кон'юнктиви, а на інших - протоки малого калібру, аж до їх кінцевих розширень мішкоподібної форми, що утворюють субдолькові одиниці. Так як протоки, що відповідають вставним протокам слинних залоз в сльозових залозах відсутні, між ними та кінцевими відділами немає явної видимої межі. При дослідженні зрізів, створюється враження, про те, що кінцеві відділи сльозових залоз не мають окремого з'єднувального сегмента з системою вивідних проток

Оптимізація навчальної діяльності та забезпечення освітнього процесу при викладанні медичної біології.

Background. There are many options for organizing and implementing of educational activities and achieving the goal of learning. The methodological basis of optimization is a systematic approach, which requires considering all the components of training and the educational process in the unity of regular relationships, relying on the general theory of management by complex dynamic systems. Objective is to prove that optimization of teaching is possible in condition of modern methodical and technical support, that daily activity of teachers should be targeted to replenishment of training and methodical materials, applying of innovative informational technologies and effective methods of knowledge control. Methods. Medical biology is a complex science which studies structural, functional and genetic bases of human vital functions on the different levels of life organization and organisms that cause critical human conditions. With the purpose of optimization of  educational process and standartization of preparing of specialists at application of the various methodical and technical support, the teachers of the department use developed by them textbooks and manuals, collections of tests, interactive informational technologies (computer programs, multimedia support of lectures and practical classes, electronic database), which allow to teach the subject effectively, to develop the competentions and to master fundamental disciplines. Conclusion. Optimization of educational process and in particular preparing on medical biology needs the improvement of methodical and technical support, using interactive computer software and the execution of tests and situational tasks.Актуальность. Оптимизация обучения и обеспечение образовательного процесса – необходимые условия реформирования и развития высшего образования в Украине. Их реализация заключается в нахождении соответствия педагогической системы тем целям, для достижения которых она создана. Существует много вариантов организации и осуществления образовательной деятельности и достижения цели обучения. Методологической основой оптимизации является системный подход, который требует рассмотрения всех компонентов обучения в единстве закономерных взаимосвязей, опоры на теорию управления сложными динамическими системами. Цель. Доказать, что оптимизация обучения возможна при условии современного учебно-методического и технического обеспечения, что деятельность преподавателей должна быть направлена на обновление учебно-методических материалов, применение инновационных технологий и эффективных методов контроля знаний. Методы. Медицинская биология изучает структурно-функциональные основы жизнедеятельности человека на разных уровнях организации жизни и организмы, которые вызывают критические состояния. С целью оптимизации учебного процесса, унификации подготовки специалистов при использовании разнообразного учебно-методического и технического обеспечения преподавателями кафедры используются разработанные ими учебники и пособия, сборники тестов, интерактивные технологии (компьютерные программы, мультимедийное обеспечение), что позволяет преподавать предмет эффективно и достичь цели обучения, создать условия для развития компетентностей и овладения фундаментальными дисциплинами. Выводы. Оптимизация образовательного процесса при подготовке по медицинской биологии требует совершенствования учебно-методического обеспечения, использования интерактивных технологий, разработки тестовых и ситуационных заданий.Актуальність. Оптимізація навчальної діяльності та забезпечення освітнього процесу – необхідні умови реформування та розвитку вищої освіти в Україні. Їх реалізація полягає у знаходженні відповідності педагогічної системи тим цілям, для досягнення яких вона створена. Варіантів організації та здійснення освітньої діяльності при досягненні мети навчання багато. Методологічною основою оптимізації є системний підхід, який вимагає розглядати всі компоненти освітнього процесу в єдності закономірних взаємозв'язків, спиратися на загальну теорію управління складними динамічними системами. Мета. Довести, що оптимізація навчання можлива за умови сучасного навчально-методичного та технічного забезпечення, що діяльність викладачів має бути спрямована на оновлення методичних матеріалів, застосування інноваційних технологій та ефективних методів контролю знань. Методи. Медична біологія вивчає структурно-функціональні основи життєдіяльності людини на різних рівнях організації та організми, що викликають критичні стани. Оптимізація навчального процесу та уніфікація підготовки фахівців при застосуванні різноманітного навчально-методичного забезпечення вимагає проведення занять викладачами кафедри з використанням створених ними підручників та посібників, збірників тестів, інтерактивних технологій (комп’ютерних програм, мультимедійного забезпечення занять, електронної бази даних), що дозволяє ефективно викладати предмет та досягти головної мети навчання, створити умови для розвитку компетентностей та опанування фундаментальними дисциплінами. Висновки. Оптимізація освітнього процесу при підготовці з медичної біології потребує вдосконалення навчально-методичного забезпечення, використання інтерактивних технологій,роботи з тестовими та ситуаційними завданнями

Загальнобіологічні закономірності будови великих і малих сльозових залоз людини і маловивчені аспекти їх морфології

The article discusses the fundamental and modern data on the structure and functions of human large and small lacrimal glands. The palpebral lobe of the human lacrimal gland consists of numerous fairly large lobules, which are almost of identical structure. Each lobule has several axial excretory intralobular ducts. Their branches along the whole length are surrounded by secretory epithelial components in the form of terminal sections and the corresponding finniest terminal lacrimal ducts that are grouped into the grapebunch structural elements. Blood supply to the capillary network of the lacrimal gland and its alveoli is carried out by several arterioles that run through very large interstitial spaces rich in fatty tissue. Each arteriole supplies several adjacent lobules. The network of capillaries can be described as integral and is not divided into segments that would correspond to sublobular units. Blood capillaries are located in the spaces between several adjacent terminal portions. Thus, the fact of close syntopic similarity of the intralobular excretory ducts and postcapillary venules has been confirmed. The article poses the appropriateness of more detailed morphological studying of anatomical and topographic characteristics of the lacrimal glands. If has been found out the lack of information on the cellular composition of the wall of the excretory ducts of the lacrimal gland, both in humans and in laboratory rats, in order to compare their morphology and the quality of the secretion they produce. It would be interesting to compare the morphology of the human lacrimal glands and the garder gland in rats to identify general biological characteristics of the structure and functioning; В статье рассмотрены фундаментальные и современные данные о структуре и функции больших и малых слезных желез человека. Пальпебральная доля слезной железы человека состоит из многочисленных достаточно крупных долек, которые имеют практически идентичный принцип устройства. Каждая долька имеет несколько осевых выводных внутридольковых протоков. Их разветвления на всем протяжении окружены секреторными эпителиальными компонентами в виде концевых отделов и соответствующих им мельчайших терминальных слезных протоков, образующих в совокупности структурные элементы гроздевидной формы. Доставка крови к капиллярной сети долек слезной железы и ее mальвеол осуществляется несколькими артериолами, которые проходят в очень крупных интерстициальных промежутках богатых жировой тканью. Каждая такая артериола кровоснабжает несколько смежных долек. От нее берут свое начало прекапиллярные артериолы, непосредственно питающие кровью альвеолы дольки. Сеть капилляров едина и не разделяется на блоки, которые соответствовали бы субдольковым единицам. Кровеносные капилляры располагаются в пространствах между несколькими смежными концевыми отделами. Таким образом, подтверждается факт тесного синтопического соответствия внутридольковых выводных протоков и посткапиллярных венул. Доказана необходимость в проведении более детальных морфологических исследований, анатомо-топографических особенностей слезных желез. Требуется дальнейшее изучение клеточного состава стенки выводных протоков слезной железы, как у человека, так и у лабораторной крысы с целью сравнения их морфологии и качества вырабатываемого ими секрета. Интересным было бы сравнить морфологию слезных желез человека и гардеровой железы крысы с целью выявления общебиологических черт строения и функции; У статті розглянуті фундаментальні та сучасні дані про структуру та функції великих і малих сльозових залоз людини. Пальпебральна частка сльозової залози людини складається з численних досить великих часточок, які мають практично ідентичний принцип улаштування. Кожна часточка має кілька осьових вивідних внутрішньодолькових проток. Їх розгалуження на всьому протязі оточені секреторними епітеліальними компонентами у вигляді кінцевих відділів і відповідних їм найдрібніших термінальних сльозових протоків, що утворюють в сукупності структурні елементи гроноподібної форми. До- ставка крові до капілярної мережі часточок сльозової залози і її альвеол здійснюється декількома артеріолами, які проходять в дуже великих інтерстиціальних проміжках, багатих на жирову тканину. Кожна така артеріола кровопостачає кілька суміжних часточок. Від неї беруть свій початок прекапілярні артеріоли, що безпосередньо живлять кров'ю альвеоли часточки. Мережа капілярів єдина і не поділяється на блоки, які відповідали б субдольковим одиницям. Кровоносні капіляри розташовуються в просторах між декількома суміжними кінцевими відділами. Таким чином, підтверджується факт тісної синтопічної відповідності внутрішньодолькових вивідних протоків і посткапілярних венул. Доведена необхідність в проведенні більш детальних морфологічних досліджень, анатомо-топографічних особливостей сльозових залоз. Потрібне подальше вивчення клітинного складу стінки вивідних протоків сльозової залози, як у людини, так і у лабораторних щурів з метою порівняння їх морфології і якості секрету, що ними виробляється. Цікавим було б порівняти морфологію сльозових залоз людини і гардерової залози щура з метою виявлення загальнобіологічних рис будови і функції

Використання морфологічної техніки для вивчення губних та піднебінних залоз

ABSTRACT Introduction: Due to the deterioration of environmental conditions that promotes the onset of inflammatory and autoimmune diseases, and the progress in the diagnosis, the frequency of registration of intercurrent pathology of salivary glands has markedly risen in recent years, demonstrating the increased scientific interest in the research of the common and distinctive features of their structure. The aim: The paper was aimed at the development of the method of morphological study of human minor salivary (labial and palatine) glands by the use of plastic wax reconstruction to obtain the plastic model of the acini and ducts of human minor salivary glands. Materials and Methods: Specimens of the glandular area of the hard palate mucosa and labial mucosa in its middle third have been studied. To gain the objective of the investigation the technique for morphological study of the human minor salivary (labial and palatine) glands is to be developed, encompassing the analysis of the spatial organization of the glandular epithelium of the labial and palatine glands together with blood microcirculatory flow by fixing the obtained specimens of the minor salivary glands in 4% glutaraldehyde solution and osmium tetroxide with subsequent embedding into the Epon-812, staining the serial semi-thin sections with phosphate buffered 0,1% toluidine blue solution, photomacrography of the distinguished boundaries of the investigated structures and obtaining of photoreconstructions. Results and Conclusions: Thus, the use of suggested technique enables to obtain the megascopic reconstruction of the acini and ducts of the labial and palatine glands, which can be studied from different sides, getting the full visualization of the shape and size, as well as to explore the glands’ inner configuration, the geometry of the lumen of the epithelial excretory ducts, to determine changes in the thickness of the wall, to get a visual representation of the microtopographic interactions between the different parts of blood microcirculatory flow and excretory ducts of the minor salivary glands

Структурная организация орбитальной доли слезной железы человека

В останні два десятиліття знову значно зріс інтерес до вивчення морфології сльозових залоз людини та проведення експериментальних досліджень їх у лабораторних тварин, що пов'язано з частим діагностуванням в практиці офтальмології синдрому "сухого ока" у порівняно молодих людей. Таким чином, ми вважаємо, що дана проблема є актуальною на даний час. Мета. Метою досліджень є вивчення загальнобіологічних закономірностей та специфічних рис морфології та просторової організації системи вивідних проток та кінцевих відділів сльозової залози людини в синтопічній єдності з гемомікроциркуляторним руслом. Методи. Залози фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну. Після традиційної заливки в парафін були отримані гістологічні зрізи товщиною 5 мкм, які фарбували гематоксиліном і еозином. Серії гістологічних зрізів послідовно фотографувались, вони служили основою для селективного дослідження необхідних структур сльозової залози, а також двомірної фото реконструкції. Результати. У своїх дослідженнях ми виходили з того, що сльозова залоза, як і слинні, є полімерним органом, який має свою специфіку синтопічних взаємин в тривимірному просторі. Тому спочатку дослідження нам було необхідно виявити той рівень структурної організації різнохарактерних тканин сльозової залози людини, який би відповідав поняттю структурно-функціональної одиниці. На нашу думку, нею можна вважати часточку орбітальної сльозової залози. Тут протоки розташовані радіально по відношенню до аксіальної внутрідолькової протоки, яка здатна інтегрувати ту чи іншу кількість альвеолярно-тубулярних сукупностей, що нагадують типові аденомери (субчасточкову одиницю). Підсумок. Таким чином, порядковий аналіз серій гістологічних зрізів і декомпозиційний аналіз фоторе- конструкцій дозволяє зробити висновок про те, що орбітальна частка сльозової залози людини складається з численних часточок, які мають практично той же принцип будови, що і досліджені і описані нами раніше часточки пальпебральної сльозової залози, а також малих слинних залоз людини. Кожна часточка має кілька осьових вивідних внутрішньочасточкових проток. Їх розгалуження на всьому протязі оточені секреторними епітеліальними компонентами у вигляді кінцевих відділів і відповідних їм най- дрібніших термінальних сльозових проток. Найбільш протяжні і великі за калібром протоки сльозової залози локалізовані поза межами часточок. В результаті такої будови на одних гістологічних зрізах ми бачимо тільки відносно великі просвіти проток та їх стінки (приепітеліальна зона) в безпосередній близькості від покривного епітелію кон'юнктиви, а на інших - протоки малого калібру, аж до їх кінцевих розширень мішкоподібної форми, що утворюють субдолькові одиниці. Так як протоки, що відповідають вставним протокам слинних залоз в сльозових залозах відсутні, між ними та кінцевими відділами немає явної видимої межі. При дослідженні зрізів, створюється враження, про те, що кінцеві відділи сльозових залоз не мають окремого з'єднувального сегмента з системою вивідних проток.В последние два десятилетия вновь значительно возрос интерес к изучению морфологии слезных желез человека и проведения эксперимента частым диагностированием в практике офтальмологии синдрома "сухого глаза" у сравнительно молодых людей.Таким образом, мы считаем, что данная проблема актуальна в настоящее время. Цель. Целью исследования есть изучение общебиологических закономерностей и специфических черт морфологии и пространственной организации системы выводных протоков и их конечных отделов слезной железы человека в синтопическом единстве с гемомикроциркуляторным руслом. Методы. Железы фиксировали в 10% растворе нейтрального формалина. После традиционной заливки в парафин были получены гистологические срезы толщиной 5 мкм, которые окрашивали гематоксилином и эозином. Серии гистологических срезов последовательно фотографировались, и они служили основой для селективного исследования необходимых структур слезной железы, а также двухмерной фотореконструкции. Результаты. В своих исследованиях мы исходили из того, что слезные железы, как и слюнные, являются полимерным органом, который имеет свою специфику синтопических взаимоотношений в трехмерном пространстве. Поэтому сначала исследования нам было необходимо выявить тот уровень структурной организации разнохарактерных тканей слезной железы человека, который бы отвечал понятию структурно-функциональной единицы. По нашему мнению, ею можно считать частицу орбитальной слезной железы. Здесь протоки расположены радиарно по отношению к аксиально внутридольковому протоку. Такой проток способен интегрировать то или иное количество альвеолярно-тубулярных совокупностей, напоминающие типичные аденомеры (субдольковую единицу). Заключение. Таким образом, порядковый анализ серий гистологических срезов и декомпозиционный анализ фотореконструкций позволяет сделать вывод о том, что орбитальная доля слезной железы человека состоит из многочисленных частиц, которые имеют практически тот же принцип строения, и исследованы и описаны нами ранее дольки пальпебральной слезной железы, а также малых слюнных желез человека. Каждая долька имеет несколько осевых выводных внутридольковых протоков. Их разветвления на всем протяжении окружены секреторными эпителиальными компонентами в виде конечных отделов и соответствующих им мельчайших терминальных слезных протоков, образующих в совокупности структурные элементы гроздевидной формы. Наиболее протяженные и крупные по калибру протоки слезной железы локализованы вне приделов долек. В результате такого строения на одних гистологических срезах мы видим только относительно крупные просветы протоков и их стенки (приэпителиальная зона) в непосредственной близости от покровного эпителия конъюнктивы, а на других - протоки малого калибра до их конечных расширений мешковидной формы, образующие субдольковые единицы. Так как протоки, соответствующие вставочным протокам слюнных желез в слезных железах отсутствуют, между ними и конечными отделами нет явной видимой границы. При исследовании срезов, создается впечатление о том, что концевые отделы слезных желез не имеют отдельного соединительного сегмента с системой выводных протоков.In the last two decades, interest in the study of the morphology of the human lacrimal glands has increased significantly again and in the conduct of experiments with frequent diagnostics of «dry eye» syndrome in ophtha l- mology practice in relatively young people. Thus, we believe that this problem is relevant at the present time. Objective. The aim of the study is to study general biological regularities and specific features of the morphology and spatial organization of the excretory duct system and their terminal sections of the human lacrimal gland in syntopic unity with the hemomicrocircu- latory bed. Methods. The glands were fixed in a 10% solution of neutral formalin. After traditional embedding in paraffin, histological sections with a thickness of 5 pm were obtained, which were stained with hematoxylin and eosin. A series of histological sections were sequentially photographed, and they served as the basis for the selective study of the necessary structures of the lacrimal gland, as well as two-dimensional photoreconstruction. Results. In our studies, we proceeded from the fact that the lacrimal glands, like the salivary glands, is a polymer organ that has its own specificity of syntopic relationships in three-dimensional space. Therefore, at first research, we needed to identify the level of structural organization of diverse tissues of the human lacrimal gland, which would correspond to the concept of a structural-functional unit. In our opinion, it can be considered a particle of the orbital lobe of the lacrimal gland. Here, the ducts are located radially with respect to the axially intralobular duct. Such a duct is capable of integrating one or another number of alveolar-tubular assemblies resembling typical adenomeres (sublobular unit). Conclusion. Thus, an ordinal analysis of a series of histological sections and a decomposition analysis of photoreconstructions allows us to conclude that the orbital lobe of the human lacrimal gland consists of numerous particles that have practically the same structural principle, and we have previously studied and described lobules of the palpebral lobe jf the lacrimal gland, as well as small salivary glands. Each lobule has several axial excretory intralobular ducts. Their ramifications throughout are surrounded by secretory epithelial components in the form of terminal sections and the smallest terminal lacrimal ducts corresponding to them, which together form the structural elements of the groin-like shape. The longest and largest in caliber ducts of the lacrimal gland are located outside the aisles of particles. As a result of this structure, on some histological sections, we see only relatively large lumens of the ducts and their walls (epithelial zone) in the immediate vicinity of the integumentary epithelium of the conjunctiva, and on others - small- caliber ducts up to their final saccular extensions, forming sublobular units. Since the ducts corresponding to the plugged ducts of the salivary glands in the lacrimal glands are absent, there is no clear visible border between them and the terminal sections. When examining the sections, it seems that the terminal sections of the lacrimal glands do not have a separate connecting segment with the system of excretory ducts