HEALTH AND RECREATIONAL TECHNOLOGY FOR ELDERLY PEOPLE

Methods – analysis and synthesis of scientific literature, abstraction, idealization, formalization, systems and structural analysis, sociological (survey with SF‑36 questionnaire).Conclusions. Three stage health and recreational technology for elderly people were constructed. It main phases were creation of an educational environment with health preserving elements (Third Age University); selection and implementation of health and recreational program with theoretical and practical parts; evaluating the effectiveness of the technology for life quality improving

Якість життя та здоров’я дітей та молоді України

Purpose: to describe the parameters of schoolchildren’s life quality. Material and Methods: the studies were conducted during 2012–2014 in L’viv region (Ukraine). 988 schoolchildren at the age of 15–16 years, 300 – at the age of 13–14 years, 406 – at the age of 11–12 years were surveyed with PedsQL questionnaire. Results: it was shown the respondents positively characterized the physical and social health, but their mental state was unsatisfactory. The amounts of children who had serious difficulties with basic physical activity and problems with social communication did not exceed 7%. Conclusions: the average life quality indicators were in the range 71,9–85,0 points and according scales Physical Health, Emotional Functioning, School Functioning significantly reduced with age.Цель: охарактеризовать параметры качества жизни школьников. Материалы и методы: исследования проводились в течение 2012–2014 гг. на территории Львовской области (Украина). С помощью анкеты PedsQL опрошено 988 учащихся в возрасте 15–16 лет, 300 – 13–14 лет, 406 – 11–12 лет. Результаты: показано, что респонденты положительно характеризуют собственное физическое и социальное здоровье, однако их психическое состояние неудовлетворительное. Относительное количество детей, имеющих серьезные трудности с базовой двигательной активностью и проблемы при общении с окружающими, не превышает 7%. Выводы: выявлено, что средние показатели благополучия находятся в диапазоне 71,9–85,0 баллов и достоверно снижаются с возрастом по шкалам «Здоровье и активность», «Эмоциональное состояние» и «Школа».Мета: охарактеризувати параметри якості життя школярів. Матеріали і методи: дослідження проводили протягом 2012–2014 рр. на території Львівської області (Україна). За допомогою анкети PedsQL опитано 988 учнів віком 15–16 років, 300 – 13–14 років, 406 – 11–12 років. Результати: показано, що респонденти позитивно характеризують власне фізичне та соціальне здоров’я, проте їх психічний стан незадовільний. Відносна кількість дітей, які мають серйозні труднощі із базовою руховою активністю та проблеми при спілкуванні з оточуючими, не перевищує 7%. Висновки: виявлено, що середні показники благополуччя знаходяться у діапазоні 71,9–85,0 балів та достовірно знижуються із віком за шкалами «Здоров’я і активність», «Емоційний стан» та «Школа»

The HIV/ AIDS awareness of physical education teachers

Статья посвящена проблемам формирования профессиональной готовности учителей к реализации программ по профилактике ВИЧ/ СПИДа, а также толерантного отношения к ВИЧ-позитивным лицам в педагогических коллективах. Проанализировано состояние подготовки учителей к работе по вопросам ВИЧ/ СПИДа. Оценен уровень знаний учителей физической культуры и толерантности к ВИЧ-инфицированным. Исследования проводились на базе Львовского областного института последипломного образования. В исследовании приняли участие 400 учителей общеобразовательных школ Львовской области. Проведенный анализ дает основания утверждать, что уровень знаний учителей физической культуры по вопросам профилактики ВИЧ/ СПИДа не отличается от уровня знаний учителей, которые не преподают основы здоровья, но достоверно ниже, чем у тех, кто его преподает. Не выявлено статистически достоверных различий между отношением к особам с ВИЧ/СПИДом и лейкемией.The problems of formation of teacher’s professional readiness to realization of HIV/ AIDS prevention programs were studied in the paper. The attitude to HIV-positive people in pedagogical collective was investigated. The preparedness of teachers to HIV/ AIDS pre vention work was analyzed. The level of Physical Education teachers’ knowledge and their tolerance to HIV-positive persons was evaluated. The study was realized at In- Service Teacher Training of Lviv. In the study were involved 400 teachers from secondary schools of Lviv region. The level of knowledge of Physical Education teachers about HIV/ AIDS prevention was the same as knowledge of teachers who do not teach Basics of Health. The level of knowledge of Physical Education teachers was significantly lower than the teachers of Basics of Health. The statistically significant difference between attitudes to persons with HIV/ AIDS and leukemia was not detected

INFLUENCE OF INCLUSIVE AND SEGREGATIVE PHYSICAL EDUCATION FOR SCHOOLCHILDREN OF DIFFERENT MEDICAL GROUPS

The study aimed to compare the effectiveness of inclusive and segregative physical education classes for students of various medical groups, taking into account sociopsychological indicators and indicators of psychoemotional state. The study involved 1,414 schoolchildren aged 10–16 years (M=12.7, SD=1.6). Through the survey, pupils’ wellbeing, needs, motivations, and motor preferences at their leisure and physical education classes, level of situational and personal anxiety, degree of integration of the group, and motivation for success were ascertained. Data comparisons were made between schoolchildren who studied in segregated and inclusive ways of organizing physical education in schools. Attitudes towards schoolchildren’s physical education and leisure patterns make it possible to assert that an inclusive model is effective. Integrative physical education classes are less mentally traumatic, more convenient, and psychologically comfortable than segregative ones. The way physical education is organized does not affect the level of anxiety and the class’s degree of motivation in achieving success in schoolchildren’s activities. Positive changes in the integrative conditions in the mental state come with all schoolchildren, but they are most noticeable among schoolchildren with low functional reserve capabilities

Вплив занять кросфітом на психічний стан та якість життя молоді

Topicality. Despite significant achievements and a detailed study of the biological, social and behavioral aspects and the importance of motor activity for a person's mental health, open to consideration and discussion remains the question of understanding the mechanisms of the influence of physical activity on the mental health of children and adolescents. The purpose was to evaluate the impact of CrossFit training on the mental status and indicators of life quality of adolescents. Methods. The study involved 14 people aged 14–16 years. CrossFit training lasted 1 hour 3 times a week for two months. The training included multifunctional complex exercises, mainly of strength orientation, which participants performed in the aerobic mode in a zone of high intensity, duration of no more than 20 minutes. The PedsQL™ questionnaire (Generic Core, Ukrainian version for respondents aged 13–18 years) was used to assess the quality of life. Participants perception about themselves (self-concept) was studied by the assessment of the physical self- concept, mood, sports and academic competencies. Dependent nonparametric samples were compared using the Wilcoxon Z-criterion. Results. After participating in the 8-week program, there was an increase (p<0,01) of the level of physical preparedness by the results of the performance of exercise complexes. The average values of all indicators of the self- concept increased after participating in the program. Positive dynamics was observed for indicators «Mood» (p=0,09), «Sports Competence» (p=0,09), «Academic Competence» (p=0,10). At the end of the program, the quality of life indicators increased by 4–10 points and exceeded the value of 75 points. Changes were observed to the indicators of the Physical Functioning Scale (10 %, p=0,1), Emotional Functioning Scale (14 %, p=0,09) and School Functioning Scale (15 %, p=0,03). Conclusions. Simultaneously with raising in the level of physical preparedness, 8-week CrossFit program was useful for increasing of self-confidence and improving mood. The participants have observed an increase in the quality of life by 10–15 %.Актуальность. Несмотря на значительные наработки, детальное изучение биологических, социальных и поведенческих аспектов и значения двигательной активности для психического здоровья человека, открытыми для рассмотрения и дискуссии остаются вопросы понимания механизмов влияния физической активности на психическое здоровье детей и подростков. Цель статьи – оценить влияние занятий кросфитом на психическое состояние и показатели качества жизни лиц подросткового возраста. Методы. В исследовании приняли участие 14 человек в возрасте 14–16 лет. Тренировки с кросфита продолжительностью 1 час происходили три раза в неделю в течение двух месяцев. В состав тренировок входили многофункциональные комплексные упражнения, преимущественно силовой направленности, которые участники выполняли в аэробном режиме в зоне высокой интенсивности, длительностью не более чем 20 мин. Для оценки качества жизни применяли анкету PedsQL™ (Generic Core, украинский вариант для респондентов в возрасте 13–18 лет). Представление участников о самом себе («Я»-концепция) изучали по оценке физического «Я», настроения, спортивной и академической компетентности. Зависимые между собой непараметрические выборки сравнивали с помощью Z-критерия Вилкоксона. Результаты. После участия в 8-недельной программе наблюдали рост (p <0,01) уровня физической подготовленности по результатам выполнения комплексов упражнений. Средние значения всех показателей «Я»-концепции росли после участия в программе. Положительную динамику наблюдали для показателей «Настроение» (р=0,09), «Спортивная компетентность» (р=0,09), «Академическая компетентность» (р=0,10). По завершению программы показатели качества жизни выросли на 4–10 баллов и превышали значение 75 баллов. Изменения наблюдали по показателям шкал «Физическое функционирование» (на 10 %, p=0,1), «Эмоциональное функционирование» (на 14 %, p=0,09) и «Функционирование в школе» (на 15 %, p=0,03). Выводы. Одновременно с увеличением уровня физической подготовленности 8-недельные тренировки с кросфита способствовали росту уверенности в себе, улучшению настроения. В участников программы наблюдали рост показателей качества жизни на 10–15 %.Актуальність. Незважаючи на значні напрацювання, детальне вивчення біологічних, соціальних та поведінкових аспектів і значення рухової активності для психічного здоров’я людини, відкритими для розгляду й дискусії залишаються питання розуміння механізмів впливу фізичної активності на психічне здоров’я дітей та підлітків. Мета статті – оцінити вплив занять кросфітом на психічний стан і показники якості життя осіб підліткового віку. Методи. У дослідженні взяли участь 14 осіб віком 14–16 років. Тренування з кросфіту тривалістю 1 год відбувалися тричі на тиждень упродовж двох місяців. До складу тренувань входили багатофункціональні комплексні вправи переважно силової спрямованості, які учасники виконували в аеробному режимі в зоні високої інтенсивності, тривалістю не більше ніж 20 хв. Для оцінювання якості життя застосовували анкету PedsQL™ (Generic Core, український варіант для респондентів віком 13–18 років). Уявлення учасників про самого себе («Я»-концепція) вивчали за оцінкою фізичного «Я», настрою, спортивної й академічної компетентностей. Залежні між собою непараметричні вибірки порівнювали за допомогою Z-критерію Вілкоксона. Результати. Після участі у 8-тижневій програмі спостерігали зростання (p<0,01) рівня фізичної підготовленості за результатами виконання комплексів вправ. Середні значення всіх показників «Я»-концепції зростали після участі в про- грамі. Позитивну динаміку спостерігали для показників «Настрій» (р=0,09), «Спортивна компетентність» (р=0,09), «Академічна компетентність» (р=0,10). По завершенню програми показники якості життя зросли на 4–10 балів та перевищували значення 75 балів. Зміни спостерігали щодо показників шкал «Фізичне функціонування» (на 10 %, p=0,1), «Емоційне функціонування» (на 14 %, p=0,09) і «Функціонування в школі» (на 15%, p=0,03). Висновки. Одночасно зі збільшенням рівня фізичної підготовленості, 8-тижневі тренування з кросфіту сприяли зростанню впевненості в собі, поліпшенню настрою. В учасників програми спостерігали зростання показників якості життя на 10–15 %

LIFE QUALITY IN IRAQI CHILDREN AND ADOLESCENTS LIVING IN AREAS OF ARMED CONFLICT

The aim of the paper was to analyze the quality of life (QL) of Iraqi children and adolescents, and identify which aspects of functioning had the greatest impact on the overall assessment of the well-being in this population group. Participants were healthy children aged 5–18 years (n=150, 50% females) who studied in Baghdad schools. QL was assessed using PedsQL questionnaire by four scales – physical (PF), emotional (EF), social (SF), and school functioning (SchF). Samples were compared using the Kruskal–Wallis test. An exploratory factor analysis was performed to understand the structure of QL. The QL of Iraqi children was moderate. The highest level of PF, SF, and SchF had persons aged 13–18 years (p0.05). Females had a higher level of QL (p0.05), regardless of age. It was established that the data was convenient for factor analysis (KMO=0.753, χ2=110.047; p=0.000). The results showed that the varimax method presents the best fit. Factor analysis supported the 2-component model that explained 73.86% of the total variance. 

Структура якості життя населення

Purpose: to formate the conceptual life quality model that defines the basic components of human well-being. Material and Methods: theoretical analysis, scientific and methodical literaturedata generalization, sociological and statistical methods. The 300 youth respondents, 98 adults of first mature age, 290 adults of second mature age and 150 elderly people were surveyed. Results: objective and subjective component was selected in life quality; the basic components of life quality was identified. Conclusions: physical component, psychological component, social activity, material component, development and identity, environment are the basic components of quality of lifeМета: формування концептуального макету якості життя, що визначає базові компоненти благополуччя людини. Матеріал і методи: теоретичний аналіз та узагальнення даних наукової та методичної літератури, соціологічні та статистичні методи. В анкетуванні взяли участь 300 респондентів юнацького віку, 98 першого та 290 другого зрілого віку та 150 літніх осіб. Результати: в якості життя виокремлено об’єктивну та суб’єктивну компоненту, визначено базові компоненти якості життя. Висновки: базовими компонентами якості життя є фізична складова, психологічна складова, соціальна активність, матеріальна складова, розвиток і самоідентифікація, зовнішнє середовищ

Критерії вибору та зміст фізичної терапії осіб із хронічним обструктивним захворюванням легень

Topicality. The high incidence of chronic obstructive pulmonary disease (COPD), decreased performance and the high cost of treatment make important to find ways to improve both medical therapy and rehabilitation. The effectiveness of physical therapy and pulmonary rehabilitation programs for patients with COPD has been proved. The implementation of modern developments in this area in clinical practice in Ukraine is necessitates. Goal. To substantiate the scope and content of physical therapy for patients with chronic obstructive pulmonary disease on different levels of medical care. Research methods. Analysis and synthesis of data from special scientific and methodological literature on physical therapy of COPD, processing online sources, including the database of the National Medical Library of the National Institute of Health of the United States and the evidence base of physical therapy Pedro. Results. An algorithm for choosing physical therapy for patients with COPD was proposed. It based on analysis of 13 clinical guidelines of the management and rehabilitation of COPD, taken into account the laws of the Ministry of Health of Ukraine and the course of the disease. Recommendations on the scope of physical therapy, depending on the course of the disease and levels of medical care. Conclusions. Physical therapy is a necessary component of rehabilitation during COPD exacerbation and is an essential part of a pulmonary rehabilitation program with a stable COPD. The criteria for choosing the amount of physical therapy determined the patient’s condition, level of dyspnea, FEV1 indicator, level of physical activity and working capacity.Высокий уровень заболевае­мости хроническим обструктивным заболеванием легких (ХОБЛ), снижение работоспособности и высокая стоимость лечения обусловливают актуальность поиска путей совершенствования как медицинской терапии, так и реабилитации. Доказана эффективность физической терапии и программ легочной реабилитации пациен­тов с ХОБЛ вызывает необходимость имплементировать современные наработки в этой области в клиническую практику в Украине. Цель. Обосновать объем и содержание физической терапии пациентов с хроническим обструктивным заболеванием легких на разных уровнях оказания медицинской помощи. Методы исследования. Анализ и обобщение данных специальной научно-методической литературы по вопросам физической терапии при хроническом обструктивном заболевании легких. обработки интернет-источников, в том числе базы Национальной медицинской библиотеки Национального института здоровья Соединенных Штатов (US National Library of Medicine National Institutes of Health) и базы доказательной литературы по физической терапии Pedro. Результаты. На основе анализа 13 клинических руководств посвященных менеджмента и реабилитации лиц с ХОБЛ, учитывая законодательные акты Министерства здравоохранения Украины было предложено алгоритм выбора физической терапии для пациентов с ХОБЛ и охарактеризованы ее особенности с учетом течения заболевания. Сформированы рекомендации по объему физической терапии в зависимости от течения заболевания и уровней оказания медицинской помощи. Выводы. Физическая терапия является необхо­димым компонентом реабилитации в период обострения хронического обструктивного заболевания легких и обязательная часть программы легочной реабилитации при стабильном течении ХОБЛ. Критериями выбора объема физической терапии определено состояние больного, уровень одышки, показатель ОФВ1, уровень физической активности и работоспособности.Актуальність. Високий рівень захворюваності на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), зниження працездатності та висока вартість лікування зумовлюють актуальність пошуку шляхів вдосконалення як медичної терапії, так і реабілітації. Доведена ефективність фізичної терапії та програм легеневої реабілітації для пацієнтів із ХОЗЛ зумовлює необхідність імплементувати сучасні напрацювання у цій галузі у клінічну практику в Україні. Мета. Обґрунтувати обсяг та зміст фізичної терапії пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень на різних рівнях надання медичної допомоги. Методи дослідження. Аналіз й узагаль­нення даних спеціальної науково-методичної літератури з питань фізичної терапії при хронічному обструктив­ному захворюванні легень. опрацювання інтернет-джерел, зокрема бази Національної медичної бібліотеки Національного інституту здоров’я Сполучених штатів (US National Library of Medicine National Institutes of Health) та бази доказової літератури з фізичної терапії Pedro. Результати. На основі аналізу 13 клінічних настанов присвячених менеджменту та реабілітації осіб із ХОЗЛ, враховуючи законодавчі акти Міністерства охорони здоров’я України було запропоновано алгоритм вибору фізичної терапії для пацієнтів з ХОЗЛ та охарактеризовано її особливості з врахуванням перебігу захворювання. Сформовано рекомендації щодо обсягу фізичної терапії в залежності від перебігу захворювання та рівнів надання медичної допомоги. Висновки. Фізична терапія є необхідним компонентом реабілітації у період загострення хронічного обструктивного захворювання легень та обов’язкова частина програм легеневої реабілітації при стабільному перебізі ХОЗЛ. Критеріями вибору обсягу фізичної терапії визначено стан хворого, рівень задишки, показник ОФВ1, рівень фізичної активності та працездатності

Місце фізичної терапії в системі легеневої реабілітації при хронічному обструктивному захворюванні легень (аналіз клінічних настанов)

Актуальність. На сьогодні легенева реабілітація – це втручання, яке рекомендоване всім пацієнтам із хронічними обструктивними захворюваннями легенів, незалежно від важкості перебігу захворювання, а засоби фізичної терапії є невід’ємною складовою частиною ефективних програм легеневої реабілітації. Поряд із великою кількістю досліджень про вплив програм ЛР загалом та окремих її компонентів на фізичний, функціональний та психоемоційний стан пацієнтів, детальних клінічних настанов із легеневої реабілітації при хронічних обструктивних захворюваннях легенів є обмежена кількість. Мета дослідження – проаналізувати клінічні настанови щодо менеджменту й легеневої реабілітації та оцінити місце фізичної терапії в системі легеневої реабілітації при хронічних обструктивних захворюваннях легенів. Проаналізовано клінічні настанови, відібрані на основі пошуку, здійсненого в базах даних PubMed (за останні п’ять років), PEDro, Cochrane в січні 2018 р., які стосуються клінічних настанов щодо лікування, менеджменту, легеневої реабілітації та фізичної терапії пацієнтів із хронічними обструктивними захворюваннями легенів. Установлено, що фізична терапія є невід’ємною складовою частиною  програм легеневої реабілітації пацієнтів із хронічними обструктивними захворюваннями легенів. Головними засобами фізичної терапії, які рекомендовані клінічними настановами для пацієнтів із хронічними обструктивними захворюваннями легенів, є фізичне тренування, дихальні вправи, тренування дихальних м’язів, фізична терапія грудної клітки, електростимуляція периферичних м’язів. Найбільш повно описано методики застосування фізичного тренування в пацієнтів із хронічними обструктивними захворюваннями легенів. Відсутні або недостатні рекомендації щодо особливостей фізичної терапії при загостренні та в умовах стаціонарного лікування; недостатньо інформації стосовно місця й особливостей застосування дихальних вправ і фізичної терапії грудної клітки в пацієнтів із хронічними обструктивними захворюваннями легенів на різних етапах лікування