Laparoscopic repair of Morgagni diaphragmatic hernia in infants and children: do we need to resect the hernia sac?

Purpose Removal of the hernia sac for Morgagni diaphragmatic hernia repair in infants and children is a controversial issue. In our series, we elected not to excise the sac in all the cases.Methods Nine children with retrosternal (Morgagni) hernias underwent primary laparoscopic repair without excision of the hernia sac, and we analyzed our results, complications, and outcome.Results Between January 2007 and March 2011, nine children, comprising five boys and four girls, with Morgagni hernia underwent repair laparoscopically at our hospital. The mean age of the children was 15.1 months (range, 3–38 months), mean operative time was 50.5 min, and mean hospital stay was 3.6 days. There were no intraoperative or postoperative complications. The mean follow-up time was 32.8 months (range, 6–54 months). There were no recurrences. All patients had complete obliteration of the residual cavity.Conclusion Laparoscopic closure of the defect by suturing the posterior rim of the hernia to the full thickness of the anterior abdominal wall without excision of the hernia sac is safe and effective in repairing Morgagni hernia without any risk accruing from leaving the hernia sac intact.Keywords: laparoscopic Morgagni hernia repair, Morgagni diaphragmatic hernia, retrosternal diaphragmatic herni

Laparoscopic esophagomyotomy in children: is routine fundoplication necessary?

Purpose Laparoscopic esophagomyotomy (LE) with or without fundoplication has been described as a modality for the treatment of achalasia in children. Our aim is to evaluate the safety and efficacy of LE without fundoplication in the management of achalasia in children.Patients and methods A retrospective review of the medical record was carried out on patients with achalasia at our institution from January 2006 to March 2011. Eight children were diagnosed with esophageal achalasia and all of them underwent LE without fundoplication. These patients were reviewed to evaluate intraoperative and postoperative complications, as well as outcome.Results Eight children with achalasia had LE without fundoplication successfully completed. There were four boys and four girls ranging in age between 1 and 13 years (mean 4.3 years). None of the patients had received therapy before LE. The mean operating time was 44 min. The mean follow-up was 40.3 months (range 6–62 months). There were no intraoperative or postoperative esophageal perforations or complications. The mean length of hospital stay was 2.7 days. None of the patients required redo esophagomyotomy or esophageal dilatation. Dysphagia symptoms improved uniformly and gastroesophageal reflux symptoms were not evident in follow-up.Conclusion This technique of LE without fundoplication in the treatment of achalasia is safe, effective, and yields excellent cosmetic results. The routine addition of fundoplication to LE for the treatment of achalasia in our series appears to be unnecessary. Yet, a multicenter study with a large group of patients should be carried out. Keywords: achalasia, fundoplication for achalasia, laparoscopic esophagomyotom

Порівняння впливу ZnO та TiO2 на характеристики перовскітних сонячних елементів за допомогою програмного пакету SCAPS-1D

У пошуках високоефективного та недорогого матеріалу для фотоелектричних пристроїв четвертого покоління органічно-неорганічні гібридні перовскітні сонячні елементи набувають популярності як новий поглинач. Зараз досліджуються два типи архітектури твердотільних перовскітних пристроїв. Це мезопористі і плоскі гетеропереходи. Обидві структури складаються з п'яти шарів: прозорого провідного оксиду, матеріалу для переносу електронів, активного шару перовскіту, матеріалу для переносу дірок, і зворотного контакту. У роботі за допомогою одновимірного симулятора ємності сонячних елементів (SCAPS-1D) моделюються ключові характеристики перовскітних сонячних елементів з оксидом цинку (ZnO) та діоксидом титану (TiO2) як матеріалом для переносу електронів. TiO2 є найбільш часто використовуваним матеріалом в перовскітних сонячних елементах, але для його осадження потрібна висока температура, яка обмежує промислову обробку пристроїв. ZnO широко використовується в напівпровідниковій промисловості і вважається альтернативою TiO2 завдяки відмінному переносу електронів. Дослідження за допомогою моделювання зосереджені на товщині, довжині дифузії носіїв та енергії забороненої зони шару поглинача, які впливають на фотоелектричні властивості пристроїв на сонячних елементах. Також досліджується вплив робочої температури. Згідно з результатами, використання ZnO як матеріалу для переносу електронів покращує ефективність сонячних елементів порівняно з TiO2. Завдяки нижній межі зони провідності, яка полегшує перенос фотогенерованих електронів у перовскітному сонячному елементі, найкраща ефективність, отримана від структури з використанням шару ZnO, становить 25,40 % при температурі навколишнього середовища. Результати моделювання показують, що товщина поглинача 500 нм підходить для досягнення високої ефективності пристроїв.In the quest for a highly efficient and low-cost material for fourth-generation photovoltaic devices, organic-inorganic hybrid perovskite solar cells are gaining popularity as a new absorber. Currently, two types of solid-state perovskite device architecture are being researched. These are mesoporous and planar heterojunctions. Both structures are made up of five layers: transparent conductive oxide, electron transport material, perovskite active layer, hole transporting material, and back contact. In this work, the key characteristics of perovskite solar cells with zinc oxide (ZnO) and titanium dioxide (TiO2) as electron transport material are simulated using the one-dimensional Solar Cell Capacitance Simulator (SCAPS1D). TiO2 is the most commonly used material in perovskite solar cells, but its deposition requires high temperature, which limits the commercial processing of flexible devices. ZnO is widely used in the semiconductor industry and is considered an alternative to TiO2 due to its excellent electron transport. Simulation studies focus on the thickness, carrier diffusion length, and band gap energy of the absorber layer, which affect the photovoltaic properties of solar cell devices. The effect of working temperature is also examined. According to the findings, the use of ZnO as an electron transport material improves the cell efficiency compared to TiO2. Because of the lower edge of the conduction band, which facilitates the transport of photogenerated electrons in a perovskite solar cell, the best efficiency got from a structure using ZnO layer is 25.40 % at ambient temperature. The simulation results show that an absorber thickness of 500 nm is appropriate for achieving high efficiency