Determination of the Contamination of Groundwater Sources in Okrika Mainland with Polynuclear Aromatic Hydrocarbons (PAHs)

In this study, we examined the presence and concentrations of six polynuclear aromatic hydrocarbons (PAHs) in groundwater sources of Okrika mainland impacted by effluent discharges from a petroleum refinery into her surrounding Creeks. Sterile amber coloured bottles were used to collect 10 replicate borehole water samples from the mainland and fixed with concentrated H2SO4. Samples were transferred to the laboratory in iced coolers and analyzed using Gas chromatography coupled with Flame Ionization Detector (GC-FID). The interactions of the PAH components detected was determined using the Pearson product moment correlation coefficient (r) while spatial variance equality in means of concentrations was explored with the One-way ANOVA. Structure detection of observed inequalities was made with means plots. Concentrations of the PAHs were high and exceeded the WHO maximum permissible limit of 0.002mg/l in drinking water. Benzo(b)fluoranthene, with the highest mean concentration varied between 0.00037-0.51266 (0.08117±0.03330159)mg/l, fluoranthene varied between 0.00060-0.32890 (0.0473946±0.01769877)mg/l, while benzo(k)fluoranthene with the least mean concentration varied between 0.00017-0.08478 (0.0237385±0.00610045)mg/l. However, pyrene concentration ranged between 0.00015 and 0.24757 (0.0508440±0.01859716)mg/l, benzo(a)anthracene between 0.00020-0.21972 (0.0512660±0.01688275)mg/l, and chrysene between 0.00013 and 0.16571 (0.0488975±0.01090264)mg/l. Strong associations were observed between all the PAH components measured at P<0.01. Significant heterogeneity in mean variance of the PAHs [F(211.9502)>Fcrit(3.921478)] was recorded across the sampling locations at P<0.05. Structure detection of mean difference revealed that the inequalities were most contributed in BH1, BH 2, BH 5 and BH 10, while equality in mean concentrations were observed between BH 1 and BH 4, and BH 5 and BH 6. BH 8 recorded the highest contamination level of the various PAHs due basically to its proximity to the refinery’s effluent channel. The most probable source of these PAHs is therefore the nearby Port Harcourt Refinery Company’s effluent discharges into the surrounding creeks of the mainland. This contamination is of public health concern as several PAHs are known carcinogens. It is recommended that advanced technological engineering be applied to contain the presence of these pollutants in drinking water sources of residents of the area

Уменьшение нефротоксичности и дисфункции, индуцированных паракватом, у самцов крыс-альбиносов линии Wistar

Проблематика. Паракват (PQ) – це пестицид, який широко застосовується у світовій сільськогосподарській практиці для боротьби з бур’янами. Він має несприятливі біохімічні та фізіологічні наслідки для людини і тварин. Механізм токсичної дії пов’язаний з утворенням активних форм кисню та подальшим перекисним окисненням ліпідів. На сьогодні не встановлено жодного ефективного антидоту проти токсичності параквату. Тому необхідність постійного вивчення різних підходів до лікування набуває першорядного значення. Мета. У цьому дослідженні через визначення деяких біомаркерів функції нирок і параметрів окиснення оцінювалась здатність вибраних біологічно-активних добавок зменшувати індуковані паракватом дисфункцію та ураження нирок. Методика реалізації. Тридцять шість щурів-альбіносів лінії Wistar було випадковим чином розділено на шість груп. Кожну групу (за винятком контрольної) через день піддавали інтоксикації паракватом із розрахунку 1,5 мг PQ/кг маси тіла, а чотирьом групам (крім PQ і контрольної) протягом двох тижнів щодня вводили екстракт часнику, глутатіон і вітамін С у кількості 40 мг/кг маси тіла. Результати. Результати дослідження показали достовірне (р < 0,05) підвищення концентрації малонового діальдегіду в нирках, сечовини, креатиніну та ліпідного профілю крові. Також було відзначено достовірне зниження концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності, глутатіону нирок і загального антиоксидантного потенціалу в контрольній групі PQ порівняно з іншими PQ-інтоксикованими групами, яким вводили антиоксидантні композиції. Висновки. Зміни, викликані паракватом, вказували на дисфункцію та ураження нирок. Однак застосування антиоксидантних добавок зменшувало індуковану паракватом біохімічну та фізіологічну дисфункцію в щурів.Background. Paraquat (PQ) is a pesticide commonly used in the control of weed in agricultural practices worldwide. Exposure to PQ has adverse biochemical and physiological consequences to humans and animals. The mechanism of toxicity is linked to the generation of reactive oxygen species and subsequent lipid peroxidation. Presently, no single effective antidote to PQ toxicity has been established. Therefore, the need to continually investigate different treatment approaches is of paramount importance. Objective. This study evaluated the capacity of selected dietary supplements to attenuate paraquat-induced kidney dysfunction and damages by determining some kidney function biomarkers and oxidative parameters. Methods. Thirty-six Wistar albino rats were randomly separated into six groups. Each group (except Normal control) was intoxicated every other day with 1.5 mg/kg body weight of PQ and four groups (except PQ and Normal control groups) were treated daily with 40 mg/kg of garlic, glutathione and vitamin C for two weeks. Results. The results showed significant (p < 0.05) increases in concentration of kidney malondialdehyde, urea, creatinine, and blood lipid profiles. Also, significant decrease in concentrations of high-density lipoprotein cholesterol, kidney glutathione and total antioxidant capacity were presented by PQ control group compared to other PQ exposed groups treated with the antioxidant compounds. Conclusions. PQ-induced changes indicated kidney dysfunction and damage. However, the administration of antioxidant supplements attenuated the PQ-induced biochemical and physiological dysfunction in the rats.Проблематика. Паракват (PQ) – это пестицид, который широко применяется в мировой сельскохозяйственной практике для борьбы с сорняками. Он имеет неблагоприятные биохимические и физиологические последствия для человека и животных. Механизм токсического действия связан с образованием активных форм кислорода и последующим перекисным окислением липидов. На сегодняшний день не установлено ни одного эффективного антидота против токсичности параквата. Поэтому необходимость постоянного изучения различных подходов к лечению приобретает первостепенное значение. Цель. В этом исследовании через определение некоторых биомаркеров функции почек и параметров окисления оценивалась способность выбранных биологически-активных добавок уменьшать индуцированные паракватом дисфункцию и поражение почек. Методика реализации. Тридцать шесть крыс-альбиносов линии Wistar были случайным образом разделены на шесть групп. Каждую группу (за исключением контрольной) через день подвергали интоксикации паракватом из расчета 1,5 мг PQ/кг массы тела, а четырем группам (кроме PQ и контрольной) в течение двух недель ежедневно вводили экстракт чеснока, глутатион и витамин С в количестве 40 мг/кг массы тела. Результаты. Результаты исследования показали достоверное (р < 0,05) повышение концентрации малонового диальдегида в почках, мочевины, креатинина и липидного профиля крови. Также было отмечено достоверное снижение концентрации холестерина липопротеидов высокой плотности, глутатиона почек и общего антиоксидантного потенциала в контрольной группе PQ по сравнению с другими PQ-интоксицированными группами, которым вводили антиоксидантные композиции. Выводы. Изменения, вызванные паракватом, указывали на дисфункцию и поражение почек. Однако применение антиоксидантных добавок уменьшало индуцированную паракватом биохимическую и физиологическую дисфункцию у крыс

Effect of Remdesivir vs Standard Care on Clinical Status at 11 Days in Patients with Moderate COVID-19: A Randomized Clinical Trial

Importance: Remdesivir demonstrated clinical benefit in a placebo-controlled trial in patients with severe coronavirus disease 2019 (COVID-19), but its effect in patients with moderate disease is unknown. Objective: To determine the efficacy of 5 or 10 days of remdesivir treatment compared with standard care on clinical status on day 11 after initiation of treatment. Design, Setting, and Participants: Randomized, open-label trial of hospitalized patients with confirmed severe acute respiratory syndrome coronavirus 2 (SARS-CoV-2) infection and moderate COVID-19 pneumonia (pulmonary infiltrates and room-air oxygen saturation >94%) enrolled from March 15 through April 18, 2020, at 105 hospitals in the United States, Europe, and Asia. The date of final follow-up was May 20, 2020. Interventions: Patients were randomized in a 1:1:1 ratio to receive a 10-day course of remdesivir (n = 197), a 5-day course of remdesivir (n = 199), or standard care (n = 200). Remdesivir was dosed intravenously at 200 mg on day 1 followed by 100 mg/d. Main Outcomes and Measures: The primary end point was clinical status on day 11 on a 7-point ordinal scale ranging from death (category 1) to discharged (category 7). Differences between remdesivir treatment groups and standard care were calculated using proportional odds models and expressed as odds ratios. An odds ratio greater than 1 indicates difference in clinical status distribution toward category 7 for the remdesivir group vs the standard care group. Results: Among 596 patients who were randomized, 584 began the study and received remdesivir or continued standard care (median age, 57 [interquartile range, 46-66] years; 227 [39%] women; 56% had cardiovascular disease, 42% hypertension, and 40% diabetes), and 533 (91%) completed the trial. Median length of treatment was 5 days for patients in the 5-day remdesivir group and 6 days for patients in the 10-day remdesivir group. On day 11, patients in the 5-day remdesivir group had statistically significantly higher odds of a better clinical status distribution than those receiving standard care (odds ratio, 1.65; 95% CI, 1.09-2.48; P =.02). The clinical status distribution on day 11 between the 10-day remdesivir and standard care groups was not significantly different (P =.18 by Wilcoxon rank sum test). By day 28, 9 patients had died: 2 (1%) in the 5-day remdesivir group, 3 (2%) in the 10-day remdesivir group, and 4 (2%) in the standard care group. Nausea (10% vs 3%), hypokalemia (6% vs 2%), and headache (5% vs 3%) were more frequent among remdesivir-treated patients compared with standard care. Conclusions and Relevance: Among patients with moderate COVID-19, those randomized to a 10-day course of remdesivir did not have a statistically significant difference in clinical status compared with standard care at 11 days after initiation of treatment. Patients randomized to a 5-day course of remdesivir had a statistically significant difference in clinical status compared with standard care, but the difference was of uncertain clinical importance. Trial Registration: ClinicalTrials.gov Identifier: NCT04292730