PREDICTORS OF PROGRESSION OF CHRONIC PYELONEPHRITIS IN CHILDREN

Introduction The search for new diagnostic capabilities adverse forecasting of chronic pyelonephritis in children is a pressing issue today. To determine the degree of destruction of renal parenchyma, structural and functional changes in kidney informative study of fermenturiyi, analyze its relationship with albuminuria and profibrozuyuchymy growth factors. The aim was to identify predictors of progression of chronic pyelonephritis in children to assess the level of kidney function in dynamic observation. Materials and Methods: Pediatric Nephrology at the Department of SI «Institute of Nephrology AMS of Ukraine» at the CST №7 of Kyiv was examined 191 child over 5 years in age from 3 to 17 years. Results: In the group of children with progressive chronic pyelonephritis relapsing course 2fi-MG urine compared with groups of 2fi-MG there PNhighest level of reliable patients who had not frequent relapses and recovered (p <0.001). To determine infringement tubular renal function, analyzed the $2-MG urine and serum levels with enzyme activity NAG, NAG B and in patients with chronic pyelonephritis and established significant coefficients of paired correlation 2fi-MG serum and urine$2-MG between levels and activity Nag, NagB in urine. Discovered reliable positive correlation between levels of albuminuria and TGF-fi, which is profibrotychnym factor (r = 0,48, p <0.001) and identified a significant increase in its levels in patients with chronic pyelonephritis. Conducted stepwise multiple linear regression analysis revealed a reliable connection between the measure glomerular filtration rate decline per year (which is determined by progression) and $2-MG levels of blood TGF-^,$2-MG in urine, albuminuria and indicators renoscintigraphy - ENPstand% inclusion RFP180 min. Conclusions. Predictors of progression of pyelonephritis in children are: increased activity of lysosomal enzymes, maintaining elevated levels $2-MG serum and urine regardless of the degree of inflammatory activity in the kidneys and albuminuri

EFFECTS OF IMMUNOCORRECTION ON THE STATE OF CYTOKINES AND SLPI IN PATIENTS WITH PYELONEPHRITIS

The pro- and antiinflammatory cytokines, SLPI participate in antiinfective immunity, that is why it is necessary study their peculiarities in determination of the role in the immunopathogenesis of pyelonephritis and efficiency of treatment

PECULIARITIES OF IMMUNITY IN PATIENTS WITH DIABETES MELLITUS AND CHRONIC PYELONEPHRITIS

The pro- and antiinflammatory cytokines participate in antiinfective immunity, that is why it is necessary study their peculiarities in determination of the role in the immunopathogenesis of pyelonephritis, including complications of diabetes mellitus (DM). The purpose of the work is to study the immune status and levels of pro- and antiinflammatory blood cytokines in the patients with chronic pyelonephritis (CPN), to determine the peculiarities in cases of DM. Materials and methods. The immuno-enzymic method ELISA and the corresponding test-systems were used to study the levels of cytokines in blood and also standard immunity indices. Results. The analysis showed the significant increase in levels of all studied pro- (TNF-б, MCP-1, IL-17, -23) and antiinflammatory (IL-4, TGF-в) cytokines in all patients with CPN and in every group – with (2) and without DM (3). In 3 gr. (CPN+DM) the CD4+/CD8+ are significantly lower, while in IgM, МСР-1 and TNF-б levels – higher than in the 1 gr. (DM without CPN), and IL-4 , NGAL – than in 2 gr. (CPN without DM). Conclusion. The high level of cytokines (TNF-б, MCP-1 and IL-23) in blood confirms their important role in CPN+DM and CPN without DM. In patients with CPN+DM marked reduction in regulatory index (CD4+/CD8+) and higher levels of proinflammatory cytokines (TNF-б, MCP-1). Our investigation showed that NGAL level in serum was increased more significantly in 3 gr.; this fact may confirm that renal disfunction was more severe in patients with CPN+DM

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ В КУЛЬТУРІ КЛІТИН ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ НОВОНАРОДЖЕНИХ ЩУРІВ, ОПРОМІНЕНИХ in utero РАДІОІЗОТОПАМИ ЙОДУ-131 В РІЗНІ ТЕРМІНИ ГЕСТАЦІЇ

SUMMARY. Human organism is especially sensitive to radiation exposure due to incorporated radioisotopes of iodine in the early stages of ontogenesis (prenatal and early postnatal). Period between the 9th and 40th days after conception is considered to be especially crucial. Among the affected contingents of the Chornobyl catastrophe, which were most exposed to radioactive 131I, it was revealed that according to remote medical consequences the vulnerable individuals were not the only who irradiated in childhood and adolescence, but also those irradiated in utero in the first and third trimesters of the gestation. The aim of our investigation was to find out the morphofunctional changes in the primary culture of the thyroid gland of newborn rats irradiated in utero by &nbsp;131I &nbsp;radioisotope in different gestational periods. Materials and Methods.&nbsp; To reach the aim the primary cell cultures from the thyroid gland tissues of newborn rats were obtained and cultivated, and also cytological, biophysical, statistical methods were used. Results. Morphofunctional changes in the primary culture of thyroid cells of newborn rats were evaluated. Cytotoxicity and mutagenicity of intrauterine influence of 131I with activity of 27.35 kBq per pregnant female as a result of the effect of radioisotope in different gestational periods on the 12th, 13-th and the 14th day were established. The doses for the fetus thyroid gland were 0.19 ± 0.05, 0.37 ± 0.06, 1.44 ± 0.09 Gy, respectively. Conclusions. A comparative morphofunctional characteristic of the primary culture of the thyroid gland of the newborn rats obtained from intact animals and under the influence of 131I radioisotope in different gestational periods was given. It has been shown that the effect of 131I in utero leads to the thyroid gland changes at the cellular level (binucleated cells and cells with micronuclei, apoptosis and disturbances of follicular formation). Тhe presence of "ring-like" cells is an indicator of the genome instability and a sign of neoplastic transformation.Резюме. Организм человека особенно чувствителен к воздействию облучения за счет инкорпорированных радиоизотопов йода на ранних этапах онтогенеза (пренатальном и раннем постнатальном). Критическим считают период между 9–40-ми сутками после зачатия. Cреди пострадавших Чернобыльской катастрофы, которые в наибольшей степени подверглись воздействию радиоактивного 131І, уязвимыми по отдаленных медицинских последствиях оказались не только облученные в детском и подростковом возрасте, но и облученные in utero в І и ІІІ триместрах гестации. Цель исследования – изучить структурно-функциональные изменения в первичной культуре клеток щитовидной железы (ЩЖ) новорожденных крыс, облученных in utero вследствие поступления радиоизотопа 131І в различные сроки гестации. Материалы и методы. Экспериментальную модель облучения животных 131И разработано вместе с сотрудниками отдела радиобиологии и радиоэкологии Института ядерных исследований НАН Украины. Для создания экспериментальной модели облучения in utero было привлечено 12 беременных самок крыс линии Вистар с исходной массой (200±15) г, которым на 12-и, 13-и и 14-и сутки гестации вводили однократно перорально через зонд раствор Na131I в дистиллированной воде (27,35 кБк на животное). Животных содержали в стандартных условиях вивария. Среднесуточное потребление стабильного йода с кормом составило 13–15 мкг/сутки на животное. Исследование выполнено в соответствии с международными принципами Европейской конвенции о защите позвоночных животных, используемых для исследовательских и других научных целей (Страсбург, 1986), Закона Украины № 3447 IV “О защите животных от жестокого обращения” (2014). Результаты исследований и их обсуждение. Исследованы структурно-функциональные изменения в первичной культуре клеток щитовидной железы новорожденных крыс, дана оценка цитотоксичности и мутагенности внутриутробного воздействия 131I с активностью 27,35 кБк на беременную самку в результате поступления радиоизотопа в разные сроки гестации, а именно на 12-е, 13-е и 14-е сутки, что формировало дозу на ЩЖ плода (0,19±0,05), (0,37±0,06), (1,44±0,09) Гр соответственно. Выводы. Представлена ​​сравнительная морфофункциональная характеристика первичной культуры щитовидной железы новорожденных крыс, полученной из интактных животных после воздействия радиоизотопа 131І в разные сроки гестации. Показано, что в условиях поступления 131І in utero щитовидная железа претерпевает изменения на клеточном уровне (двухъядерные клетки и клетки с микроядрами, апоптоз и нарушения дифференциации фолликулов). Наличие “перстневидных» клеток является свидетельством нестабильности генома и признаком неопластической трансформации.Резюме. Організм людини особливо чутливий до впливу опромінення через інкорпоровані радіоізотопи йоду на ранніх етапах онтогенезу (пренатальному і ранньому постнатальному). Критичним вважають період між 9–40-ю добами після зачаття. Cеред постраждалих Чорнобильської катастрофи, які найбільшою мірою зазнали впливу радіоактивного 131І, найбільшуразливими щодо віддалених медичних наслідків виявилися не тільки особи, опромінені у дитячому та підлітковому віці, а й опромінені in utero в І та ІІІ триместрах гестації. Мета дослідження – вивчити структурно-функціональні зміни в первинній культурі клітин щитоподібної залози (ЩЗ) новонароджених щурів, опромінених in utero, унаслідок надходження радіоізотопу 131І в різні терміни гестації. Матеріали і методи. Експериментальну модель опромінення тварин 131І розроблено разом із співробітниками відділу радіобіології та радіоекології Інституту ядерних досліджень НАН України. Для створення експериментальної моделі опромінення in utero було залучено 12 вагітних самок щурів лінії Вістар із початковою масою (200±15) г, яким на 12-ту, 13-ту та 14-ту доби гестації вводили одноразово перорально через зонд розчин Na131I у дистильованій воді (27,35 кБк на тварину). Тварин утримували у стандартних умовах віварію. Середньодобове споживання стабільного йоду з кормом становило 13–15 мкг/добу на тварину. Дослідження виконано відповідно до міжнародних принципів Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей (Страсбург, 1986), Закону України № 3447 IV “Про захист тварин від жорстокого поводження” (2014 р.) Результати досліджень та їх обговорення. Досліджено структурно-функціональні зміни в первинній культурі клітин ЩЗ новонароджених щурів, надано оцінку цитотоксичності та мутагенності внутрішньоутробного впливу 131I з активністю 27,35 кБк на вагітну самку внаслідок надходження радіоізотопу в&nbsp; різні терміни гестації, а саме на 12-ту, 13-ту та 14-ти доби, що формувало дозу на ЩЗ плода – (0,19±0,05),&nbsp; (0,37±0,06), (1,44±0,09) Гр відповідно. Висновки. Надано порівняльну морфофункціональну характеристику первинної &nbsp;культури щитоподібної залози новонароджених щурів, отриманої в інтактних тварин при дії радіоізотопу 131І у різні терміни гестації. Показано, що за умов надходження 131І in utero щитоподібна залоза зазнає змін на клітинному рівні (двоядерні клітини та клітини з мікроядрами, апоптоз та порушення диференціації фолікулів); наявність “перснеподібних” клітини є свідком нестабільності геному й ознакою неопластичної трансформації

РЕГЕНЕРАТИВНА МОДУЛЯЦІЯ ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ ТА ІНКРЕТОРНОЇ АКТИВНОСТІ Β-КЛІТИН ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

Summary. The acuteness of the problem of carbohydrate metabolism disorders – metabolic syndrome and diabetes mellitus – does not require evidence. Epidemiological data on these diseases, disability and premature mortality are very eloquent. Simultaneously, the issues of rational compensation of carbohydrate metabolism disorders and the inextricably linked with it restoration of the incretory activity of the pancreas remain relevant. The aim of the study – in order to determine the effectiveness of treatment, the content of glycosylated hemoglobin (HbA1c) and C-peptide was analyzed in patients with type 2 diabetes mellitus who received traditional antidiabetic therapy before admission to the clinic and were under dispensary supervision at the place of residence. Materials and Methods. At the clinic "MC" Institute of Family Medicine Plus" patients underwent comprehensive treatment, which included: correction of antidiabetic therapy, detoxification, pathogenetic physiotherapy and regenerative therapy: intravenous infusion of multipotent mesenchymal stem cells and subcutaneous injections of placenta extract. Before and after treatment, a comprehensive examination was performed, which included, in addition to general clinical and biochemical analyzes, a study of the carbohydrate metabolism panel, with the determination of HbA1c and C-peptide. Results. Using of mesenchymal stem cells can not only increase the effectiveness of the type 2 diabetes treatment with traditional means and techniques, but sometimes allows completely abandon them. Stem cells restore the sensitivity of human tissues and cells to insulin action; significantly improve the function of the pancreas, which leads to the normalization of blood sugar levels. Conclusions. The data obtained after re-examination of patients, conducted 3 months after treatment, indicate the prospects for the using of cell therapy as a pathogenetic method of compensating for carbohydrate metabolism disorders and preventing complications of diabetes.Резюме. Гострота проблеми порушень вуглеводного обміну – метаболічного синдрому і цукрового діабету – не потребує доказів. Дані епідеміології цих &nbsp;захворювань, інвалідизації та передчасної смертності дуже красномовні. Водночас, залишаються актуальними питання раціональної компенсації порушень вуглеводного обміну і нерозривно пов'язане з ними відновлення інкреторної активності підшлункової залози. Мета дослідження – з'ясувати ефективність лікування і проаналізувати зміст глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) і С-пептиду у хворих на цукровий діабет 2 типу, які до госпіталізації отримували традиційну цукрознижувальну терапію і перебували під диспансерним наглядом за місцем проживання. Матеріали і методи. У клініці «МЦ «Інститут сімейної медицини плюс» пацієнтам було проведено комплексне лікування, яке включало: корекцію цукрознижувальної терапії, детоксикацію, патогенетичну фізіотерапію і регенеративну терапію: внутрішньовенну інфузію мультипотентних мезенхімальних стовбурових клітин і підшкірні ін'єкції екстракту плаценти. До та після лікування проводили комплексне обстеження, що включало в себе, окрім загальноклінічних і біохімічних аналізів, дослідження панелі вуглеводного обміну із визначенням HbA1c і С-пептиду. Результати. Лікування цукрового діабету 2 типу мезенхімальними стовбуровими клітинами дозволяє не тільки підвищити ефективність лікування традиційними засобами та методиками, але часом і повністю від них відмовитися. Стовбурові клітини відновлюють чутливість тканин і клітин організму до дії інсуліну, значно покращують функцію підшлункової залози, що приводить до нормалізації рівня цукру в крові. Висновки. Отримані дані після повторного обстеження хворих, проведеного через 3 місяці після лікування, свідчать про перспективність застосування клітинних технологій як патогенетичного методу компенсації вуглеводного обміну і запобігання ускладнень цукрового діабету

РАДІОЗАХИСНІ ВЛАСТИВОСТІ 2-МЕРКАПТОБЕНЗОТІАЗОЛУ НА КЛІТИНИ IN VITRO

Aim: to study the radioprotective properties of 2-merсaptobenzothiazole on proliferating cell culture test system.Material and Methods. Cytological, statistics.Results. Upon the incubation of inoculated cellline L929 with 2-merсaptobenzothiazole in the concentration range 0.03–3.00 µg/mL statistically significant change (p≤0.05) of cell population density in mono layer cultures was not found. At the same time for all the applied reagent concentrations stimulation of mitotic activity in the terminal (5th day) stage of cultivation was observed. Exposure of cells by gamma-quanta of 60Co in doses of 1, 5 and 10 Gyled to dose-dependant morphological changes in cell culture. The irradiation of cells in the presence of 2-mercaptobenzothiazole significantly reduced the negative effect of radiation on the indicators of vitality of cells and their differentiation in culture.Conclusions. Quantitative evaluation of radioprotective properties of 2-mercaptobenzothiazole in the test systems of culture of myogenic cells as well as in the L929 line (fibroblast cells) revealed that the highest coefficients of protection (0.31–0.36) and maximum level of factor of dose reduction (4) were observed at 3 mg/ml reagent concentration (irradiation dose – 1 Gy). According to the literature data and our research results, 2-mercaptobenzothiazole might be considered as a reagent with radioactive properties for cells in vitro.Целью работы было исследование радиопротекторных свойств 2-меркаптобензотиазола в тест-системах первичной и перевиваемой культур пролиферирующих клеток.Материал и методы. Использовали цитологические и статистические методы.Результаты. При инкубации перевиваемых клеток линии L929 с 2-меркаптобензотиазолом в диапазоне концентраций 0,03–3,00 мкг/м не было выявлено статистически достоверного изменения (р≤0,05) плотности клеточной популяции в монослойных культурах. В то же время наблюдали для всех примененных концентраций реагента стимуляцию митотической активности на терминальной (5 сутки) стадии культивирования. Облучение клеток гамма-квантами 60Со в дозах 1, 5 и 10 Гр привело к дозозависимым морфофункциональным изменениям в культуре клеток. Облучение клеток в присутствии 2-меркаптобензотиазола существенно уменьшило негативное влияние радиации на показатели жизнеспособности клеток и их дифференциацию в культуре.Выводы. Количественная оценка радиопротекторных свойств 2-меркаптобензотиазола в тест-системах культуры миогенных клеток и линии L929 (фибробластоподобные клетки) показала, что наивысшие показатели коэффициента защиты (0,31–0,36) реагент показал при концентрации 3 мкг/мл при облучении в дозе 1 Гр, а фактор уменьшения дозы был максимальный – 4, при концентрации 3,00 мкг/мл. По совокупности данных литературы и результатов собственных исследований можно считать 2-меркаптобензотиазол реагентом с радиопротекторными свойствами для клеток in vitro.Метою роботи було дослідження радіопротекторних властивостей 2-меркаптобензотіазолу у тест-системах первинної та перещеплюваної культур проліферуючих клітин.Матеріал і методи. Використовували цитологічні і статистичні методи.Результати. При інкубації перещеплюваних клітин лінії L929 з 2-меркаптобензотіазолом у діапазоні концент­рацій 0,03–3,00 мкг/м не було виявлено статистично достовірної зміни (р≤0,05) щільності клітинної популяції у моношарових культурах. Водночас спостерігали для усіх застосованих концентрацій реагенту стимуляцію мітотичної активності на термінальній (5 доба) стадії культивування. Опромінення клітин гамма-квантами 60Со в дозах 1, 5 та 10 Гр призвело до дозозалежних морфофункціональних змін у культурі клітин. Опромінення клітин у присутності 2-меркаптобензотіазолу істотно зменшило негативний вплив радіації на показники життєздатності клітин та їх диференціацію в культурі.Висновки. Кількісна оцінка радіопротекторних властивостей 2-меркаптобензотіазолу у тест-системах культури міогенних клітин та лінії L929 (фібробластоподібні клітини) показала, що найвищі показники коефіцієнта захисту (0,31–0,36) реагент показав при концентрації 3 мкг/мл при опроміненні в дозі 1 Гр, а фактор зменшення дози був максимальний – 4, за концентрації 3,00 мкг/мл. За сукупністю даних літератури та результатів власних досліджень можна вважати 2-меркаптобензотіазол реагентом із радіопротекторними властивостями для клітин in vitro

Surgical treatment of wounded persons with complicated thoracic damages

Objective. To improve the results of complex surgical treatment of wounded and injured persons with thoracic trauma, complicated by bronchopleural fistulas, pleural empyema and defects in the thoracic wall soft tissues, basing on introduction of the proposed procedure of vacuum therapy in combination with bronchoscopic obturation of certain bronchus. Materials and methods. Analysis of results of the complex surgical help delivery for 54 wounded persons with defects of the thoracic wall soft tissues, broncho-pleural fistulas and pleural empyema, caused by the combat thoracic trauma, on ІІІ and ІV levels of medical support while conduction of the Antiterrorist operation/Operation of the Joined Forces (the main group) and 73 injured persons with thoracic trauma of the peace period (the comparison group) in the 2014 - 2019 yrs period was conducted. Results. Improvement of complex surgical treatment of the wounded and damaged persons with thoracic trauma and defects of the thoracic wall soft tissues have permitted to reduce the complications frequency by 6.7%, and lethality - by 9.2% in the main group. Conclusion. There was proposed a procedure of vacuum therapy, ultrasound cavitation together with bronchoscopic bronchial obturation for its fistula, which have proved its efficacy in complex surgical treatment of severely wounded persons with the gun-shot thoracic damages and presence of combination of pleural empyema, bronchial fistula and defects of soft tissues

Клиническая эффективность и безопасность применения иммунной плазмы реконвалесцентов для лечения COVID-19

Aim: to evaluate the efficacy and safety of convalescent plasma therapy for patients with severe SARS-CoV-2 infection.Materials and methods: the study included 64 patients with laboratory-confirmed severe new coronavirus infection. The control group consisted of 58 patients who, in addition to standard therapy, received a transfusion of plasma from donors who had recovered from COVID-19. The effectiveness of immune plasma was assessed by the duration of fever, the level of oxygen (SpO2 %) in dynamics, the detection of SARSCoV-2 RNA in nasopharyngeal and oropharyngeal swabs using PCR method in dynamics, as well as by the dynamics of blood tests results. Adverse events (any medically adverse events that occurred after immune plasma transfusion) were recorded as safety criteria.Results: patients who received convalescent plasma, showed a significantly shorter period of SARS-CoV-2 replication compared with the control group. The use of immune plasma did not have a statistically significant effect on the duration of the fever, as well as the dynamics of blood oxygenation. Also, there were no significant differences compared with the control group when assessing blood tests parameters.Conclusion: The use of COVID-19 convalescent plasma to treat severe COVID-19 did not show significant clinical effect but reduced the period of viral replication. It also showed no unexpected or serious adverse events. Цель. Оценка эффективности и безопасности применения иммунной плазмы реконвалесцентов для лечения COVID-19 у пациентов с тяжелой степенью тяжести.Материалы и методы. В исследование были включены 64 пациента с подтвержденной новой коронавирусной инфекцией тяжёлой степени тяжести, которым, помимо стандартной терапии, проводили трансфузию иммунной плазмы реконвалесцентов новой коронавирусной инфекции. Контрольную группу составили 58 пациентов, получавших базисную терапию. Эффективность терапии иммунной плазмы оценивалась по длительности лихорадки, уровню сатурации (SpO2 %), выявлению РНК SARS-CoV-2 методом ПЦР в отделяемом со слизистой рото-/носоглотки в динамике, а также по изменениям общеклинических и биохимических показателей крови. В качестве критериев безопасности регистрировались нежелательные явления (любые неблагоприятные с медицинской точки зрения события, возникшие после трансфузии иммунной плазмы).Результаты. У пациентов, получавших иммунную плазму реконвалесцентов, отмечался достоверно более короткий период вирусной репликации SARS-CoV-2 по сравнению с контрольной группой. На продолжительность лихорадки, а также динамику насыщения кислородом крови применение иммунной плазмы статистически значимого влияния не оказывало. Также не отмечалось достоверных различий по сравнению с контрольной группой при оценке общеклинических, биохимических показателей крови.Заключение. Терапия пациентов с тяжёлым течением COVID-19 иммунной плазмой реконвалесцентов, перенёсших инфекцию, вызванную SARS-CoV-2, достоверно не оказывала значимого клинического эффекта, однако сокращала период репликации вируса. Трансфузия иммунной плазмы также не вызывала серьёзных нежелательных явлений

Клиническая эффективность и безопасность применения ингаляционного простациклина у больных с инфекцией, вызванной SARS-CoV-2 (проспективное сравнительное исследование)

Aim. In this study we evaluated clinical effectiveness and safety of nebulized prostacyclin in patients with Novel Coronavirus Disease (SARS-CoV-2). Materials and methods: We have included 44 male patients with moderate PCR confirmed SARS-CoV-2 infection in this study. Control group consisted of 23 patients treated with nebulized prostacyclin (PGI2). besides standard therapy. We compared intensiveness and duration of infectious intoxication syndrome, duration of fever, cough as well as SpO2 level, complete blood count and chemokine status values. Results: Statistically significant difference in duration of fever, cough, intensiveness and duration of infectious intoxication syndrome were observed. Lymphocyte and platelet counts were significantly higher in control group We have also noticed significantly lower level of proinflammatory mediators and C4-complement component in control group. Only 1 adverse effect associated with inhaled prostacyclin was reported. Conclusion. Nebulized prostacyclin showed therapeutic efficacy and good safety profile in adults with moderate COVID-19.Цель: оценка клинической эффективности и безопасность ингаляционного простациклина у пациентов с новой коронавирусной инфекцией (SARS-CoV-2). Материалы и методы: в исследование были включены 44 пациента мужского пола с подтвержденной новой коронавирусной инфекцией среднетяжелого течения. Опытную группу составили 23 пациента, которым, помимо стандартной терапии, был назначен ингаляционный простациклин (PGI2). Клиническая эффективность илопроста была оценена по длительности и выраженности общеинфекционных синдромов (интоксикации, лихорадки), длительности кашля, уровню насыщения крови кислородом, значениям параметров общеклинического анализа крови, показателю иммунологического статуса пациентов. Результаты: получено статистически значимое снижение длительности лихорадки, продолжительности кашля, выраженности и длительности синдрома общей инфекционной интоксикации в опытной группе. Также отмечено, что у этих пациентов средние значения количества лимфоцитов, тромбоцитов достоверно увеличивалось, а значение СОЭ снижалось. Средние значения провоспалительных цитокинов, хемокинов, а также С4-компонента комплемента были статистически значимо ниже, чем у больных COVID-19 в группе сравнения. Нежелательные реакции, связанные с инга ляционной терапией простациклином, были отмечены в 1 наблюдении. Заключение: показана терапевтическая эффективность и хороший профиль безопасности ингаляционного простациклина у пациентов с COVID-19 средней степени тяжести

Імунореабілітація дітей з хронічним рецидивуючим пієлонефритом

Objective. To investigate the influence of «Nucleinat natriya» and «Imupret» preparations on immunological parameters in children with recurrent chronic pyelonephritis (PN). Patients and methods. The study involved 25 children in the age from 1 to 13 years with recurrent chronic pyelonephritis (PN). The levels of proinflammatory cytokine IL-17 and anti-IL-4 in the blood and urine were defined at the stage of full clinical and laboratory remission. In 15 children (main group) were studied the data of cellular and humoral immunity and administered immunocorrective preparations. «Nucleinat natriya» received 8 children (from 5 to 13 years) during the 20 days and «Imupret» in drops — 7 children (from 10 months to 3 years) during 6 weeks. The comparison group consisted of 10 children who for the end of antibiotic therapy did not receive therapies. Results. In children with chronic recurrent pyelonephritis were observed changes in cellular and humoral immunity due to a decrease in the compensatory capacity of the immune system for the reason of frequent relapses of pyelonephritis within 3–5 years. Immunocorrective therapy with the use of «Imupret» and«Nucleinat natriya» has led to lower levels of pro-inflammatory IL-17 and increased levels of anti-inflammatory IL-4. Normalization of peripheral blood leukogram, higher levels of IL-4 in patients after immunocorrection certify about significant activation of T-helper lymphocytes of the second type and stimulation of humoral immunity that should be considered as a positive prognostic effect of complete elimination of the pathogen from the body and prevent relapse of pyelonephritis. Conclusions. Additional treatment of pyelonephritis by immunocorrective therapy leads to an improvement of adaptive characteristics of patient immunity and is found to be preventive measure of recurrence of the disease. Key words: chronic pyelonephritis, children, cellular and humoral immunity, immunomodulators, cytokines.Цель: исследовать влияние препаратов «Нуклеинат натрия» и «Имупрет» на показатели иммунитета у детей с рецидивирующим хроническим пиелонефритом (ПН). Пациенты и методы. Обследовано 25 детей в возрасте от 1 до 13 лет с часто рецидивирующим хроническим ПН. В стадии полной клинико;лабораторной ремиссии определялись уровни провоспалительного цитокина ИЛ-17 и противовоспалительного ИЛ-4 в крови и моче. У 15 детей (основная группа) изучали показатели клеточного и гуморального иммунитета и назначали иммунокорректирующие препараты. Нуклеинат натрия получали 8 детей (от 5 до 13 лет) в течение 20 дней, а Имупрет в каплях — 7 детей (от 10 месяцев до 3 лет) в течение 6 недель. Группу сравнения составили 10 детей, которые после завершения антибактериальной терапии не получали иммуномодулирующей терапии. Результаты. У детей с хроническим рецидивирующим ПН наблюдались изменения клеточного и гуморального иммунитета, обусловленные снижением компенсаторных возможностей иммунной системы вследствие частых рецидивов ПН в течение 3–5 лет. Иммунокорректирующая терапия препаратами «Имупрет» и «Нуклеинат натрия» привела к снижению уровней провоспалительного ИЛ-17 и росту уровней противовоспалительного ИЛ-4. Нормализация лейкограммы периферической крови, более высокие уровни ИЛ-4 у больных после иммунокоррекции свидетельствуют о значительной активации Т-лимфоцитов;хелперов второго типа и стимуляции гуморального звена иммунитета, что следует считать положительным прогностическим эффектом полной элиминации возбудителя из организма и предотвращения рецидивов ПН. Выводы. Дополнение лечения ПН иммунокорректирующей терапией приводит к улучшению адаптивных свойств иммунитета больных и является профилактикой рецидивов заболевания. Ключевые слова: хронический пиелонефрит, дети, клеточный и гуморальный иммунитет, иммуномодуляторы, цитокины.Мета: дослідити вплив препаратів «Нуклеїнат натрію» та «Імупрет» на показники імунітету у дітей з рецидивним хронічним пієлонефритом (ПН). Пацієнти і методи. Обстежено 25 дітей віком від 1 до 13 років з часто рецидивуючим хронічним ПН. У стадії повної клініко-лабораторної ремісії визначались рівні прозапального цитокіну ІЛ-17 і протизапального ІЛ-4 в крові та сечі. У 15 дітей (основна група) вивчали показники клітинного та гуморального імунітету і призначали імунокорегуючі препарати. Нуклеїнат натрію отримували 8 дітей (від 5 до 13 років) протягом 20 днів, а Імупрет в краплях — 7 дітей (від 10 місяців до 3 років) протягом 6 тижнів. Групу порівняння склали 10 дітей, які після завершення антибактеріальної терапії не отримували імуномодулюючої терапії. Результати. У дітей з хронічним рецидивним ПН спостерігалися зміни клітинного і гуморального імунітету, обумовлені зниженням компенсаторних можливостей імунної системи внаслідок частих рецидивів ПН протягом 3–5 років. Імунокорегуюча терапія препаратами «Імупрет» і «Нуклеїнат натрію» призвела до зниження рівнів прозапального ІЛ-17 і зростання рівнів протизапального ІЛ-4. Нормалізація лейкограми периферічної крові, більш високі рівні ІЛ-4 у хворих після імунокорекції свідчать про значну активацію Т-лімфоцитів-хелперів другого типу і стимуляцію гуморальної ланки імунітету, що слід вважати позитивним прогностичним ефектом повної елімінації збудника з організму та запобігання рецидивів ПН. Висновки. Доповнення лікування ПН імунокорегуючою терапією призводить до покращення адаптивних властивостей імунітету хворих та є профілактикою рецидивів захворювання. Ключові слова: хронічний пієлонефрит, діти, клітинний і гуморальний імунітет, імуномодуляторы, цитокіни