ОСОБЛИВОСТІ ВТОРИННОГО ГІПЕРПАРАТИРЕОЗУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ПРОГРАМНОМУ ГЕМОДІАЛІЗІ

Проведен анализ показателей кальций-фосфорного обмена у 92 больных с хронической болезнью почек, находящихся на программном гемодиализе. Установлено, что в большинства гемодиализных пациентов уровень ПТГ не соответствует целевому значению согласно рекомендациям NKF-K/DOQI 2003, а распространенность вторичного гиперпаратиреоза составляет 62 %. Определено влияние возраста, пола, нозологической формы первичного заболевания и длительности лечения гемодиализом на показатели кальций-фосфорного обмена

Перспективи використання жирового тіла щоки для закриття дефектів альвеолярних відростків щелеп

Summary. In modern surgical dental practice, doctors often meet with the need to close the soft tissue defects of the oral cavity. The researches in recent years are aimed to the development of such methods of surgery that would provide sanation of the inflammatory focus, the revival of physiological processes on place of soft tissue defects or create conditions for their recovery and provide a full function. The easy access to buccal fat pad causes interest of regarding its application for the closure of defects. The aim of the study – to analyze and learn the literature data of various methods of application of buccal fat pad for autotransplantation in closing defects of the maxillofacial area in comparison with the use of other transplants. In recent years, a large spread have methods of reconstructive plastic surgery by using autotransplantats. In the literature there are data on the positive results of surgical closure of tissue defects by autotransplantation of adipose tissue and, in particular, the buccal fat pad. The buccal fat pad has its own connective tissue capsule and well-developed vascular net, provides nutrition to the transplant and rapid healing of the postoperative wound; does not require prior preparation and adaptation to the recipient’s bed. It allows to use it in maxillofacial surgery to close the defects of the upper jaw, elimination of oral-antral connection, in the reconstruction of intraoral defects such as oral-antral fistula, with loss of bone mass of the lower jaw in the area of molars and premolars, to eliminate defects in cancer pathology of the face. Advantageous anatomical position, a good blood circulation and lack of innervation of buccal fat pad facilitates the task of surgeon and gives better results of operations. The studies has shown the process of epithelialization of wounds for 1 week after surgery and a stable clinical course without complications in the long-term observation, which proves the relevance of the use of buccal fat pad in modern maxillofacial surgery with the aim to improve existing and develop new methods of autotransplantation.Резюме. В современной хирургической стоматологической практике врачи часто сталкиваются с необходимостью закрытия дефектов мягких тканей ротовой полости. Исследования последних лет направлены на разработку таких методов операции, которые бы обеспечивали санацию воспалительного очага, возрождение физиологических процессов на месте дефекта мягких тканей, или же создавали условия для их восстановления и обеспечивали бы полноценную функцию. Цель исследования – проанализировать и изучить литературные данные различных методов применения жирового тела щеки (ЖТЩ) для аутотрансплантации при закрытии дефектов челюстно-лицевой области в сравнении с использованием других трансплантатов. За последние годы большое распространение получили методы реконструктивной пластики путем использования аутотрансплантатов. В литературе имеются данные о положительных результатах хирургического закрытия дефектов тканей с помощью аутотрансплантации жировой ткани и, в частности, жирового тела щеки. Жировое тело щеки имеет собственную соединительнотканную капсулу и хорошо развитую сосудистую сетку, обеспечивает питание трансплантата и быстрое заживление послеоперационной раны; не требует предварительной подготовки и адаптации к реципиентному ложе. Это позволяет использовать его в челюстно-лицевой хирургии для закрытия дефектов верхней челюсти, устранения орально-антрального соединения, при реконструкции интраоральных дефектов, таких, как орально-антральная фистула, при потере костной массы нижней челюсти в области моляров и премоляров, для устранения дефектов при онкологических патологиях лица. Выгодное анатомическое расположение, хорошее кровоснабжение и практически полное отсутствие иннервации жирового тела щеки облегчает задачу хирурга и дает лучшие результаты операций. Исследования доказывают процесс эпителизации ран на одну неделю после операционного вмешательства и стабильное клиническое течение без осложнений в отдаленные сроки наблюдения, что доказывает актуальность использования жирового тела щеки в современной челюстно-лицевой хирургии с целью усовершенствования существующих и разработки новых методов аутотрансплантации.Резюме. В сучасній хірургічній стоматологічній практиці лікарі часто стикаються з необхідністю закриття дефектів м’яких тканин ротової порожнини. Дослідження останніх років спрямовані на розробку таких методів операції, які б забезпечували санацію запального вогнища, відродження фізіологічних процесів на місці дефекту м’яких тканин, або ж створювали умови для їх відновлення і забезпечували б повноцінну функцію. Мета дослідження – проаналізувати і вивчити літературні дані різних методів застосування жирового тіла щоки (ЖТЩ) для аутотрансплантації при закритті дефектів щелепно-лицевої ділянки порівняно з використанням інших трансплантатів. За останні роки великого поширення набули методи реконструктивної пластики шляхом використання аутотранс­плантатів. У літературі є дані про позитивні результати хірургічного закриття дефектів тканин за допомогою аутотрансплантації жирової тканини і, зокрема, жирового тіла щоки. Жирове тіло щоки має власну сполучнотканинну капсулу та добре розвинену судинну сітку, що забезпечує живлення трансплантата і швидке загоєння післяопераційної рани; не потребує попередньої підготовки та адаптації до реципієнтного ложа. Це дозволяє використовувати його у щелепно-лицевій хірургії для закриття дефектів верхньої щелепи, усунення орально-антрального з’єднання, при реконструкції інтраоральних дефектів, таких, як орально-антральна фістула, при втраті кісткової маси нижньої щелепи у ділянках молярів та премолярів, для усунення дефектів при онкологічних патологіях обличчя. Вигідне анатомічне розташування, добре кровопостачання і практично повна відсутність іннервації жирового тіла щоки полегшує завдання хірурга і дає кращі результати операцій. Дослідження доводять процес епітелізації ран на один тиждень після операційного втручання і стабільний клінічний перебіг без ускладнень у віддалені терміни спостереження, що є актуальним у використанні жирового тіла щоки у сучасній щелепно-лицевій хірургії з метою удосконалення існуючих та розробки нових методів аутотрансплантації

THE EFFECT OF L- ARGININE ON OXIDATIVE STRESS AND MICROALBUMINURIA IN PATIENTS WITH TYPE 2 DIABETES MELLITUS AND CHRONIC KIDNEY DISEASE

Background. One of the severest complications of diabetes is diabetic kidney disease (DKD). Microalbuminuria (MAU) is one of the first signals of DKD and an important pathogenetic mechanism of disease progression. With diabetes dramatically antioxidant properties worsen.Objective. The aim was to investigate the effect of L-arginine on oxidative stress parameters and microalbuminuria in type 2 diabetes mellitus and chronic kidney disease patients.Methods. Total of 57 patients with type 2 diabetes mellitus and chronic kidney disease and 30 healthy subjects (control group) were included in the study. The patients were divided into 2 congruent groups. The 1-st group of patients (n=33), in addition to standard therapy, received L-arginine 4.2 g intravenously for 5 days, after that they took it 1,0 g orally three times a day during meals for 1 month. The second group of patients (n=24) received a standard therapy.The concentration of lipid peroxidation products was measured by a spectrophotometric method. The determination of MAU was carried out in morning portion of urine immunological semiquantitative using test strips.Results. Significant improvement in indexes of lipid peroxidation was observed in both groups after therapy (p˂0.01), but in patients treated with L-arginine it was more expressed (p˂0,01). The standard therapy did not significantly affect the level of MAU (p˃0,05). The patients treated with L-Arginine, showed a significant reduction in MAU (p˂0.01).Conclusions. The usage of L-arginine facilitates the correction of lipid peroxidation processes and reduces the severity of microalbuminuria in patients with diabetic kidney disease that slowing its progression

Native Hypovitaminosis D in CKD Patients : From Experimental Evidence to Clinical Practice

Native hypovitaminosis D (n-hVITD) is frequently found from the early stages of chronic kidney disease (CKD) and its prevalence increases with CKD progression. Even if the implications of n-hVITD in chronic kidney disease-mineral bone disorder (CKD-MBD) have been extensively characterized in the literature, there is a lot of debate nowadays about the so called "unconventional effects" of native vitamin D (25(OH)VitD) supplementation in CKD patients. In this review, highlights of the dimension of the problem of n-hVITD in CKD stages 2-5 ND patients will be presented. In addition, it will focus on the "unconventional effects" of 25(OH)VitD supplementation, the clinical impact of n-hVITD and the most significant interventional studies regarding 25(OH)VitD supplementation in CKD stages 2-5 ND

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ АЛЬФАКАЛЬЦИДОЛУ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ ВТОРИННОГО ГІПЕРПАРАТИРЕОЗУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК У ДОДІАЛІЗНОМУ ПЕРІОДІ

Метою дослідження стало вивчення поширеності вторинного гіперпаратиреозу (ВГПТ) у хворих на ХХН в додіалізному періоді та дослідження ефективності лікування ВГПТ з використанням низьких доз активного метаболіту вітаміну Д – альфакальцидолу. Матеріали та методи дослідження. Обстежено 45 хворих на ХХН в додіалізному періоді. Вивчали рівень паратгормону, загального та іонізованого кальцію, фосфору в сироватці крові, також визначали антропометричні показники. Отримані результати порівнювали із цільовими рівнями та залежно від стадії ХХН згідно з рекомендаціями NKF-K/DOQI 2003. Результати дослідження. Рівень ПТГ в обстежених хворих коливався від 0,3 до 953,8 пг/мл, середній рівень становив – (234,49±34,99) пг/мл, середній рівень загального кальцію становив (2,08±0,06) ммоль/л, іонізованого кальцію – (0,74±0,07) ммоль/л, фосфору – (1,62±0,11) ммоль/л. Аналіз показників кальціє- фосфорного гомеостазу до й після лікування основної групи хворих під впливом лікування альфакальцидолом виявив достовірне підвищення рівня іонізованого кальцію та зниження рівня ПТГ на 51 %. Висновки. Встановлено, що вторинний гіперпаратиреоз (ВГПТ) зустрічається у близько 65 % осіб в додіалізній стадії хронічної хвороби нирок. Визначено ефективність лікування ВГПТ низькими дозами альфакальцидолу, порівняно зі стандартною терапією карбонатом кальцію в загально прийнятій дозі. Доведено позитивну динаміку клінічних та біохімічних проявів ВГПТ під впливом лікування низькими дозами альфакальцидолу

PROSPECTS OF THE USE OF BUCCAL FAT PAD FOR CLOSING DEFECTS OF THE ALVEOLAR PROCESS OF THE JAWS

In modern surgical dental practice, doctors often face the necessity to close the soft tissue defects of the oral cavity. In recent years numerous studies are aimed at developing such surgical techniques, which and promote the would provide sanation of the inflammatory focus, support physiological processes on sites of soft tissue defects or promote their recovery and normal functioning. The easy access to buccal fat pad continues to attract interest regarding its application for the closure of defects. The aim of work is to analyze and study the literature data on various techniques of application of buccal fat pad in autotransplantation for closing defects of the maxillofacial area in comparison with the use of other transplants. Results. In recent years, the reconstructive plastic surgery techniques in using autotransplantats have been paid much attention. In the literature there are data on the positive results of surgical closure of tissue defects by autotransplantation of adipose tissue and, in particular, the buccal fat pad. The buccal fat pad has its own connective tissue capsule and well-developed vascular net, provides nutrition to the transplant and rapid healing of the postoperative wound; does not require prior preparation and adaptation to the recipient's bed. It allows to use it in maxillofacial surgery to close the defects of the upper jaw, elimination of oral-antral connection, in the reconstruction of intraoral defects such as oral-antral fistula, with loss of bone mass of the lower jaw in the area of molars and premolars, to eliminate defects in cancer pathology of the face. Conclusions. Advantageous anatomical position, a good blood circulation and lack of innervation of buccal fat pad facilitates the task of surgeon and gives better results of operations. The study has shown the process of wound epithelialization occurs within a week after surgery as well as a stable clinical course without complications in the long-term follow-up that proves the relevance of the use of buccal fat pad in modern maxillofacial surgery in order to improve conventional methods of autotransplantation and to develop new ones

Prospects of the use of buccal fat pad for closing defects of the alveolar process of the jaws

У сучасній хірургічній стоматологічній практиці лікарі часто зустрічаються з необхідністю закриття дефектів м’яких тканин ротової порожнини. Дослідження останніх років спрямовані на розробку таких методів операції, які б забезпечували санацію запального вогнища, відродження фізіологічних процесів на місці дефекту м’яких тканин або ж створювали умови для їх відновлення і забезпечували б повноцінну функцію. Легкість доступу до жирового тіла щоки викликає зацікавлення щодо його застосування для закриття дефектів. Мета дослідження – проаналізувати і вивчити літературні дані різних методів застосування жирового тіла щоки для аутотрансплантації при закритті дефектів щелепно-лицевої ділянки в порівнянні з використанням інших трансплантатів. Результати досліджень. За останні роки великого поширення набули методи реконструктивної пластики шляхом використання аутотрансплантатів. У літературі є дані про позитивні результати хірургічного закриття дефектів тканин за допомогою аутотрансплантації жирової тканини і зокрема жирового тіла щоки. Жирове тіло щоки має власну сполучнотканинну капсулу і добре розвинену судинну сітку, що забезпечує живлення трансплантата і швидке загоєння післяопераційної рани; не потребує попередньої підготовки й адаптації до реципієнтного ложа. Це дозволяє використовувати його в щелепно-лицевій хірургії для закриття дефектів верхньої щелепи, усунення орально-антрального з’єднання, при реконструкції інтраоральних дефектів, таких як орально-антральна фістула, при втраті кісткової маси нижньої щелепи в ділянках молярів і премолярів, для усунення дефектів при онкологічних патологіях обличчя. Висновки. Вигідне анатомічне розташування, добре кровопостачання і практично повна відсутність іннервації жирового тіла щоки полегшують завдання хірурга і дають кращі результати операцій. Дослідження доводять процес епітелізації ран на 1 тиждень після операційного втручання і стабільний клінічний перебіг без ускладнень у віддалені терміни спостереження, що доводить актуальність використання жирового тіла щоки в сучасній щелепно-лицевій хірургії з метою удосконалення відомих і розробки нових методів аутотрансплантації; В современной хирургической стоматологической практике врачи часто встречаются с необходимостью закрытия дефектов мягких тканей ротовой полости. Исследования последних лет направлены на разработку таких методов операции, которые бы обеспечивали санацию воспалительного очага, возрождение физиологических процессов на месте дефекта мягких тканей или же создавали условия для их восстановления и обеспечивали бы полноценную функцию. Легкость доступа к жировому телу щеки вызывает интерес относительно его применения для закрытия дефектов. Цель исследования – проанализировать и изучить литературные данные различных методов применения жирового тела щеки для аутотрансплантации при закрытии дефектов челюстно-лицевой области в сравнении с использованием других трансплантатов. Результаты исследований. За последние годы большое распространение получили методы реконструктивной пластики путем использования аутотрансплантатов. В литературе имеются данные о положительных результатах хирургического закрытия дефектов тканей с помощью аутотрансплантации жировой ткани и, в частности, жирового тела щеки. Жировое тело щеки имеет собственную соединительнотканную капсулу и хорошо развитую сосудистую сетку, обеспечивает питание трансплантату и быстрое заживление послеоперационной раны; не требует предварительной подготовки и адаптации к реципиентному ложу. Это позволяет использовать его в челюстно-лицевой хирургии для закрытия дефектов верхней челюсти, устранения орально-антрального соединения, при реконструкции интраоральных дефектов, таких как орально-антральная фистула, при потере костной массы нижней челюсти в области моляров и премоляров, для устранения дефектов при онкологических патологиях лица. Выводы. Выгодное анатомическое расположение, хорошее кровоснабжение и практически полное отсутствие иннервации жирового тела щеки облегчают задачу хирурга и дают лучшие результаты операций. Исследования доказывают процесс эпителизации ран на 1 неделю после операционного вмешательства и стабильное клиническое течение без осложнений в отдаленные сроки наблюдения, что доказывает актуальность использования жирового тела щеки в современной челюстно-лицевой хирургии с целью усовершенствования известных и разработки новых методов аутотрансплантации; In modern surgical dental practice, doctors often face the necessity to close the soft tissue defects of the oral cavity. In recent years numerous studies are aimed at developing such surgical techniques, which and promote the would provide sanation of the inflammatory focus, support physiological processes on sites of soft tissue defects or promote their recovery and normal functioning. The easy access to buccal fat pad continues to attract interest regarding its application for the closure of defects. The aim of work is to analyze and study the literature data on various techniques of application of buccal fat pad in autotransplantation for closing defects of the maxillofacial area in comparison with the use of other transplants. Results. In recent years, the reconstructive plastic surgery techniques in using autotransplantats have been paid much attention. In the literature there are data on the positive results of surgical closure of tissue defects by autotransplantation of adipose tissue and, in particular, the buccal fat pad. The buccal fat pad has its own connective tissue capsule and well-developed vascular net, provides nutrition to the transplant and rapid healing of the postoperative wound; does not require prior preparation and adaptation to the recipient's bed. It allows to use it in maxillofacial surgery to close the defects of the upper jaw, elimination of oral-antral connection, in the reconstruction of intraoral defects such as oral-antral fistula, with loss of bone mass of the lower jaw in the area of molars and premolars, to eliminate defects in cancer pathology of the face. Conclusions. Advantageous anatomical position, a good blood circulation and lack of innervation of buccal fat pad facilitates the task of surgeon and gives better results of operations. The study has shown the process of wound epithelialization occurs within a week after surgery as well as a stable clinical course without complications in the long-term follow-up that proves the relevance of the use of buccal fat pad in modern maxillofacial surgery in order to improve conventional methods of autotransplantation and to develop new ones

Morphological and functional features of buccal fat pad in реорle depending on sex and age

Методами препарування, мікропрепарування, морфометрії та планіметрії досліджено патологоанатомічні препарати жирового тіла щоки отриманих від 24 трупів шляхом доступу зі сторони слизової оболонки присінка ротової порожнини для вивчення залежності його розмірів від віку та статі. Встановлено, що розміри (довжина, ширина) прямопропорційні розмірам голови та обличчя та більші у чоловіків, ніж у жінок і не залежить від віку. Проте виповнення жирового тіла щоки краще у молодих людей, як у чоловіків, так і в жінок. При однакових геометричних розмірах товщина, об’єм і вага в середньому в молодих людей в 1,3 рази більші, ніж у людей старшої вікової групи не залежно від статі. У молодих жінок краще виповнена підорбітальна частина жирового тіла щоки, ніж у молодих чоловіків. У людей старшої вікової групи не залежно від статі виповнення жировою тканиною жирового тіла щоки значно менше у всіх його ділянках; Методами препарирования, микропрепарирования, морфометрии и планиметрии исследованы патологоанатомические препараты жирового тела щеки полученных от 24 трупов путем доступа со стороны слизистой оболочки преддверия полости рта для изучения зависимости его размеров от возраста и пола. Установлено, что размеры (длина, ширина) прямо пропорциональны размерам головы и лица и большие у мужчин, чем у женщин и не зависят от возраста. Однако исполнение жирового тела щеки лучше у молодых людей, как у мужчин, так и у женщин. При одинаковых геометрических размерах толщина, объем и вес в среднем у молодых людей в 1,3 раза больше, чем у людей старшей возрастной группы независимо от пола. У молодых женщин лучше выполнена подорбитальная часть жирового тела щеки, чем у молодых мужчин. У людей старшей возрастной группы независимо от пола исполнения жировой тканью жирового тела щеки значительно меньше во всех его участках; Pathologicoanatomic samples of buccal fat pad of 24 cadavers were extracted using intraoral access and examined using morphometrical, planimetrical and specimen preparation methods to analyze the dependency between size of buccal fat pad, age and sex of cadaver. The aim of work was to determine the buccal fat pud size dependence on the age and sex. Material and methods. The studies were conducted on pathologicoanatomic samples of buccal fat pad extracted from cadavers aged 20-69 years old. The sample of buccal fat pud was grafted by making access from the mucous membrane of the vestibule of the oral cavity using layer-by-layer access method. Extracted samples were preserved in 70% ethyl alcohol followed by specimen preparation, morphometry and planimetry. The obtained digital data of the maximum size of buccal fat pud from each sample was fixed in a special form and the mean values (M±m) were analyzed using the statistical program Graph Pad (Instant). Results. It was determined that sizes (length, width) of buccal fat pad were directly proportional to the sizes of head and face and didn’t depend on age. Better repletion of the buccal fat pad was registered in young people (man and woman). Despite the similar geometrical scales of buccal fat pad in young people it was 1.3 times heavier than in old people. Infraorbital part of buccal fat pad was repleted better in young women than in young men. In group that included older people the repletion of buccal fat pad with adipose tissue was less than in other groups at all its areas. In woman up to 40 years old the values of buccal fat pad length ranged from 36.0±1.0 mm to 39.5±0.5 mm. In this age group the values of width of buccal fat pad ranged from 27.5±0.5 to 30.5±0.5 mm. The thickness of buccal fat pad ranged from 4.0±0.5 mm to 5.5±0.5 mm. The weight of buccal fat pad ranged between 2800.0±1.0 mg and 3000.5±0.5 mg. The volume of buccal fat pad ranged between 4.0±0.1 cm3 and 5.0±0.5 cm3. In older woman group the values of buccal fat pad length ranged from 35.0±1.0 mm to 38.5±0.5 mm. The values of width of buccal fat pad ranged from 25.0±1.0 to 29.5±1.0 mm. The thickness of buccal fat pad ranged from 2.0±0.5 mm to 3.5±0.5 mm. The weight of buccal fat pad ranged between 2450.0±0.5 mg and 2800.0±0.5 mg. The volume of buccal fat pad ranged between 4.0±0.1 cm3 and 5.0±0.5 cm3. In man up to 40 years old the values of buccal fat pad length ranged from 39.5±0.5 mm to 51.5±0.5 mm. In this age group the values of width of buccal fat pad was ranging from 28.0±0.5 to 31.0±0.5 mm. The thickness of buccal fat pad ranged from 5.5±0.5 mm to 6.0±1.0 mm. The weight of buccal fat pad ranged between 2950.0±0.5 mg and 3300.5±0.5 mg. The volume of buccal fat pad ranged between 5.2±0.1 cm3 and 5.50±0.5 cm3. In older woman group the values of buccal fat pad length ranged from 40.0±0.5 mm to 49.5±1.0 mm. The values of width of buccal fat pad ranged from 28.0±0.5 to 29.5±0.5 mm. The thickness of buccal fat pad ranged from 3.0±0.5 mm to 4.5±1.0 mm. The weight of buccal fat pad ranged 2875.0±0.5 mg and 3100±1.0 mg. The volume of buccal fat pad ranged between 3.5±0.5 cm3 and 5.3±0.1 cm3. Conclusions. Interpenetration of buccal fat pad with adipose tissue is more significant in young people than in old people. Despite similar geometrical scales of buccal fat pad the thickness, volume and weight was bigger in young people regardless of sex (in approximately 1.3 times). The frontal part of buccal fat pad is better interpenetrated with adipose tissue in young woman than in young man. In older people despite sex and age the interpenetration of buccal fat pad with adipose tissue is significantly less in all its areas

Vitamin D and subclinical cardiac damage in a cohort of kidney transplanted patients: a retrospective observational study

In 178-kidney transplanted patients (KTxp), the prevalence of hypovitaminosis-D, the presence and novel development of left ventricular hypertrophy(LVH) and the correlations between native Vitamin-D (25OHD) and LVH were evaluated during the 1st year of transplantation (KTx). Clinical and instrumental data were recorded at pre-KTx and at one (T1) and 12 (T12) months after KTx. 25OHD levels were considered sufficient (s25OHD, 65 30 ng/dL) or insufficient (i25OHD, < 30 ng/dL). 25OHD correlated at T1 with parathormone(PTH), and at T12 with 25OHD-T1 and PTH-(T1,T12). At T12, s25OHD (15%) had higher 25OH and alkaline phosphatase (ALP), lower Ca, at T1, and lower PTH-(T1, T12) than i25OH-T12. At T1, KTxp with LVH (LVH-T1pos, 42%) were older and with longer dialysis vintage than LVH-T1neg. At T12, KTxp with LVH (LVH-T12pos, 53%) were older, with higher systolic blood pressure (SBP) at T12 than LVH-T12neg. No relation between 25OHD and LVH were found. Novel LVH was found in 14% of KTxp. They were older, had higher SBP-T12 and lower serum albumin-T12 than the others. LVH-modifications and 25OHD were not correlated. Hypovitaminosis-D is highly prevalent in KTxp. LVH correlates with different risk factors according to the time elapsed from KTx. However, during the 1st year of KTx, no relationship between LVH and 25OHD was observed