Pelvic veins ultrasound changes after surgical correction in patients with pelvic congestion syndrome

Pelvic congestion syndrome is a form of varicose disease, which is considered to be one of the main causes of chronic pelvic pain in women, which is associated with a violation of pelvic veins hemodynamics. Pelvic venous disorders are invisible to clinicians due to the lack of pathognomonic symptoms and manual disease criteria, but it has significant consequences. Today, one of the main diagnostic methods of pelvic venous disorders is a transvaginal US of pelvic veins, including gonadal veins (ovarian veins in women). Thanks to this non-invasive and simple diagnostic method that does not require specific preparation and has no contraindications, we have significant opportunities in diagnosis, as well as in the further evaluation of the postoperative results of surgical correction of pelvic congestion syndrome. The aim of the study was to analyze changes of pelvic veins in patients with pelvic congestion syndrome before and after surgical intervention using the transvaginal US method. Materials and methods. The study included 35 patients which underwent surgical treatment using open surgery and endovascular procedure between April 2019 and February 2022 with pelvic congestion syndrome. All patients underwent transvaginal ultrasound of the pelvic veins before surgery. A control examination was performed after surgical treatment in 4–6 months. The examination was performed on an expert-class ultrasound system “Toshiba Aplio 500” using all international standards for transvaginal examination of pelvic veins to evaluate the changes of illiac, paraovarian, parametrial and ovarian veins from the left side and from the right side in patients with pelvic venous disorders. Conclusions. Transvaginal ultrasound of the pelvic veins can be considered one of the key diagnostic methods, with the help of which it is possible to investigate and evaluate hemodynamic disorders in the veins of the pelvis and pelvic organs in real time. Also, this method can be considered optimal for the control examination of patients who underwent surgical correction of pelvic congestion syndrome

The role of bariatric surgery and appetite-related hormones metabolism in obesity treatment: a literature review

The most frequently performed surgical interventions in the treatment of obesity are the laparoscopic sleeve gastrectomy (LSG), laparoscopic greater curve plication (LGCP), laparoscopic Roux-en-Y gastric bypass (RYGB). Along with effective weight loss, these operations lead to changes in the production of appetite-related hormones that play an important role in the endocrine regulation of energy metabolism. Our aim was to learn the role and interaction of the above-mentioned bariatric operations (LSG, LGCP and RYGB) and appetite-related hormones (ghrelin, leptin, adiponectin) metabolism in obesity treatment using scientific literature data with considering famous obesity surgeons’ point of view. Materials and Methods. The current review was conducted by searching the following databases in Internet: PubMed, Scopus and Google Scholar, using combination of keywords for the bariatric surgery and appetite-related hormones metabolism. Results. Our review shows that the above-mentioned surgeries (LSG, LGCP, RYGB), aimed to the treatment of obesity, directly lead to a decrease in body mass index and weight loss and, indirectly, through the adipose tissue function, have different significant effects on energy balance and appetite-related hormones levels. The anatomical and physiological changes described in the review are most likely caused by the above-mentioned surgical procedures. Conclusions. Nowadays LSG, LGCP and RYGB are the most effective operations in obesity treatment with a strong similarity. There is a close interaction between BMI and fat tissue loss, caused by above-mentioned bariatric surgery, with appetite-related hormones levels. However, the surgical effects on this process in each case have been not enough studied and requires further work in this direction

Health status assessment of related kidney donors in the late postoperative period

ДОНОРОВ МЕДИЦИНСКИЙ ОТБОРДОНОРОВ СКРИНИНГДОНОРЫ ТКАНЕЙДОНОРЫ ОРГАНОВНЕФРЭКТОМИЯПОЧЕК ТРАНСПЛАНТАЦИЯПЕРЕСАДКА ПОЧКИПОЧЕЧНАЯ ТРАНСПЛАНТАЦИЯТРАНСПЛАНТАЦИОННАЯ ТОЛЕРАНТНОСТЬПОЧЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬПОЧКИ, НЕДОСТАТОЧНОСТЬ ФУНКЦИИПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОДЦель. Изучить состояние здоровья живых доноров почки на основании степени восстановления функции почки и общего физического статуса донора. Материал и методы. 37 родственных доноров почек перенесли нефрэктомию в период с 2014 по 2017 год. Средний возраст составил 48,3±9,7 года (М±сигма), мужчин было 19 (51%), женщин – 18 (49%). В позднем послеоперационном периоде (1,9±1,1 года (М±сигма)) изучали уровни протеинурии и скорости клубочковой фильтрации (СКФ). Качество жизни доноров почек оценивали с помощью опросника Medical Outcomes Study-Short Form-36. Результаты. Средняя СКФ до операции составила 78,9±24,5 мл/мин на 1,73 м{2} и снизилась до 49,8±11,2 мл/мин на 1,73 м{2} на 2-е сутки после операции. При выписке (15,2±7,0 LYZ) средняя СКФ увеличивалась до 53,4±8,0 мл/мин на 1,73 м{2} и практически достигла предоперационного уровня через 1,9±1,1 года. Отмечено повышение креатинина и увеличение протеинурии в ранние сроки с нормализацией этих показателей в отдаленные сроки. Это свидетельствует о том, что единственная почка с нормальной функцией способна компенсировать отсутствие контралатеральной. Кроме того, наше исследование показало, что в позднем послеоперационном периоде не было статистически значимой разницы ни по СКФ, ни по качеству жизни между донорами разных возрастных групп. Таким образом, при адекватной селекции пары донор-реципиент на основе комплексного обследования, трансплантация почки является не только эффективным методом лечения терминальной стадии хронической почечной недостаточности, но и безопасна для здоровья и дальнейшей почечной функции донора. Заключение. У прижизненных доноров отмечается постепенное восстановление почечной функции, согласно СКФ, при выписке (день 15,2±7,0) и в позднем послеоперационном периоде (1,9±1,1 года) практически до предоперационного уровня. Физический и психологический компоненты здоровья доноров разных возрастных групп были сопоставимы.Objective. To analyze the health status of living kidney donors based on the degree of restoration of the kidney function and the general physical status of the donor. Methods. 37 related kidney donors underwent nephrectomy between 2014 and 2017. The average age was 48.3±9.7 (М±sigma) years, with 19 men (51%) and 18 (49%) women. In the late postoperative period (1,9±1,1 years (М±sigma), the levels of proteinuria, and glomerular filtration rate (GFR) were studied. The life quality of kidney donors was assessed using the Medical Outcomes Study-Short Form-36 questionnaire. Results. The average GFR before the operation was 78,9±24,5 ml/min per 1.73 m{2}, and fell to 49,8±11,2 ml/min per 1.73 m{2} on the 2nd day after the operation. Upon discharge (15,2±7,0 day), average GFR increased to 53,4±8,0 ml/min per 1.73 m{2}, and almost reached pre-operation levels 1,9±1,1 years after the operation. This suggests that a single normally-functioning kidney is capable of taking on the load from the missing kidney. Furthermore, our study showed that, in the late postoperative period, there was no statistically significant difference in either GFR or quality of life between the donors of different age groups (p>0.05). Our research showed that if adequate protocols are used for living donor selection, donor-recipient kidney transplantation is not only an effective method for treating terminal stage of chronic end stage of renal disease, but is also safe for health and the subsequent renal function of the donor. Conclusions. In living donors, a gradual restoration of renal function is observed, according to GFR, at discharge (day 15.2±7.0) and in the late postoperative period (1.9±1.1 years), almost reaching the preoperative level. The physical and psychological health components of donors of different age groups were comparable

Аналіз стану ниркової гемодинаміки у хворих з первинним гіперальдостеронізмом за даними ультразвукового доплерівського сканування

Мета. Проаналізувати стан ниркової гемодинаміки за даними ультразвукового доплерівського сканування у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом (ПГА). Матеріали і методи. У клініці госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету проведено лікування 52 хворих з ПГА. Ультразвукове доплерівське сканування ниркових артерій виконали 18 (34,6%) пацієнтам. Результати. У структурі відхилень на рівні стовбура ниркових артерій переважали зниження кінцево-діастолічної швидкості кровообігу, підвищення часу прискорення кровотоку та індексу резистентності, на рівні сегментарних та міжчасткових артерій - показники часу прискорення кровотоку, систоло-діастолічного співвідношення, індексу резистентності та пікового індексу. Встановлений кореляційний зв’язок між діастолічним артеріальним тиском та піковою систолічною швидкістю кровообігу на рівні міжчасткових артерій. Виявлена залежність між рівнем альдостерону та індексом резистентності на рівні стовбура ниркової артерії, систоло-діастолічним співвідношенням та середньою максимальною швидкістю кровотоку на рівні міжчасткової артерії. Висновки. ПГА обумовлює зміни пікового індексу, індексу резистентності та систоло-діастолічного співвідношення на всіх рівнях розгалуження ниркових артерій. Рівень альдостеронемії корелює з індексом резистентності на рівні стовбура ниркової артерії, систоло-діастолічне співвідношення та середня максимальна швидкість кровотоку - на рівні міжчасткових артерій

Особливості локалізації та варіанта хірургічного лікування аневризм непарних вісцеральних гілок аорти

In most cases, the aneurysm unpaired visceral branches of the aorta diagnosed by accident during examination for the purpose of other diseases of the abdominal cavity, or in case of rupture of the aneurysm. Last years, due to frequent use of the sonography, MSCT and MRI for various diseases of the abdominal cavity the asymptomatic aneurysm is more often diagnosed. So far, due to the rare cases of aneurysm in unpaired visceral branches of the aorta in the literature there is no clearly based approach to indications and choice of treatment.Purpose: to examine the localization of unpaired visceral aneurysms of the aorta and branches based on the analysis of results of surgical treatment to determine the optimal treatment option.Methods.The analysis of the survey data and the results of surgical treatment of 30 patients of unpaired visceral aneurysms of the aorta were conducted . Mean age was 52,2±15,2 years , ranging from 23 years to 76. Prevailed male patients - 20 (66.7 %). All the patients underwent angiography or spiral computed tomography multicut. Angiography performed on the unit «SiemensAxiomArtis MP» (Germany, 2005) and «Siemens MS Plus» (Germany, 2000). MSCT was performed according to standard procedures on 4 detection apparatus ToshibaAsteion and 64x the detection - GE Optima 660, equipped with an automatic injector.RESULTSOn the basis of MSCT and angiography anatomical localization of unpaired visceral aneurysms of the aorta levels are defined. Localization of lesions in the pool of celiac trunk was following (n=22) directly in the celiac trunk was revealed 5 (16.7%) aneurysms in the splenic artery - 13 (43.3 %), gastric artery 2 (6.7 %), top pancreatoduodenal artery - 1 (3.3 %), the right hepatic artery - 1 (3.3 %). Localization of lesions Superior mesenteric artery (n = 7) in 5 (16.6 %) cases were in the bottom pancreaticoduodenal artery (of which 3 patients was revealed occlusion of the celiac trunk ). In the other 2 (6.7 %) cases, the aneurysm was located in the third-order branches of the Superior mesenteric artery. Localization inferior mesenteric artery aneurysm (3.3 %) was in the initial section of the artery. Surgical treatment of patients was performed for 22 patients. Open surgery is performed within 10 patients (45.4 %), endovascular - 12 patients (54.5 %).Open surgery (10/100 %) concluded in most cases: artery ligation and resection of the aneurysm 8 (80 %), resection of the aneurysm and prosthetics - 2 (20 %). All endovascular interventions in the analyzed group of patients consisted of embolization of the aneurysm cavity. This is done by selective angiography-related artery aneurysms, aneurysms were introduced into the cavity of the helix. Later control angiography was performed or MSCT to monitor clotting aneurysm cavity.To determine the surgical treatment is necessary to consider the localization of the aneurysm diameter, the presence of collateral circulation, to determine the need to maintain blood flow in the aneurysm dependent artery. Given the frequent localization in the pool of unpaired visceral aneurysms emergencies and Superior mesenteric artery preferably endovascular intervention, given the high risk of intraoperative bleeding and rupture. Given the analysis treatment strategy should be in cases of endovascular localization of unpaired visceral aneurysms branches in the 2nd and 3rd order visceral branches and the absence of complications off this artery from the bloodstream. With the localization of the main trunk artery required open surgical correction - resection and prosthetics.Аневризмы непарных висцеральных ветвей аорты диагностируют случайно при обследовании по поводу другого заболевания органов брюшной полости либо при разрыве аневризмы. В настоящее время доступны такие методы лечения, как открытая операция и эндоваскулярное вмешательство. Проведен анализ данных обследований и результатов хирургического лечения 30 больных. Методом мультисрезовой спиральной компьютерной томографии и ангиографии установлена наиболее частая локализация аневризм – бассейны чревного ствола (73,3%) и верхней брыжеечной артерии (23,3%). Открытых хирургических вмешательств всего выполнено 45,4%, эндоваскулярных – 54,5%. На основании анализа результатов лечения отдается предпочтение эндоваскулярному вмешательству.Аневризми непарних вісцеральних гілок аорти діагностують випадково протягом обстеження з приводу іншого захворювання органів черевної порожнини або при розриві аневризми. Нині доступні такі методи лікування, як відкрита операція й ендоваскулярне втручання. Здійснили аналіз даних обстежень і результатів хірургічного лікування 30 хворих. Методом мультизрізової спіральної комп’ютерної томографії та ангіографії встановили найбільш часту локалізацію аневризм – басейни черевного стовбура (73,3%) і верхньої брижової артерії (23,3%). Відкриті хірургічні втручання виконали у 45,4% випадків, ендоваскулярні втручання – 54,5%. На підставі аналізу результатів лікування віддається перевага ендоваскулярним втручанням.

Impact of the plant cover on patterns of European roe deer (Capreolus capreolus) bed-sites distribution

Research on hoofed mammal species such as the roe deer is of great importance for scientific-based biodiversity conservation actions and population management. Animal ecology studies have fundamental significance for the development of protected areas. The roe deer is a convenient model object for studying population ecology of ungulates by revealing adaptations to the environment and determining the spatial structure of populations. The aim of the present work is to describe the ecological patterns of bed-site selection by the European roe deer in natural forest biotopes located in the Dnipro-Oril Nature Reserve, steppe zone of Ukraine. European roe deer bed-sites were counted during all three autumn months in 2017. Tree and shrub species within a radius of 3.6 m around a bed-site (n = 87) were determined. Duff depth and grass cover height around to the bed-sites were measured. The research was conducted in three different types of ecosystems: pine forest, oak forest, and locust plantations. Shrubs create visual protection of bed-sites in oak forests, while in pine forests visual protection is provided by high grass. Roe deer select places for beds mostly at a distance of 1.5–3.0 m from trees and shrubs, although they may use sites for rest either closer to the plants (20–30 cm) or at a distance more than 3.5–5.0 m. The average distance to the nearest tree exceeds that to shrubs. Duff depth of 1.5–4.5 cm and grass height of 10–75 cm were found right around the bed-sites. We noticed several signs of foraging near the bed-sites, but the tendency of separating places for feeding and rest was demonstrated. Selection of resting sites is influenced by a set of indices of trees and shrubs as well as by grass and other objects providing visual protection. At the same time, the roe deer are prone to have visual control over the surroundings from their bed-sites. The index of environmental protection is calculated as a distance on which the bed-site disappears in an observer’s field of view from all four cardinal directions. This index is 3.7 m on average and varies in different biotopes: 4.1 m in pine forest, 2.8 m in oak forest, and 3.6 m in locust plantations. Trees and shrubs have the best protection properties, while grass cover hides the bed-sites at greater distances. Biodiversity conservation managers should be aware of environmental characteristics required for the species’ existence. Studying habitat selection patterns of animals allows conservation and creation of favorable ecosystems.Вивчення екології сарни як широко розповсюдженого представника ратичних є важливим для створення науково обґрунтованих заходів щодо збереження біорізноманіття та відтворення популяцій видів. Всебічне вивчення екології тварин має важливе значення для створення заповідних територій. Сарна є зручним модельним об'єктом для вивчення екології популяцій, адже на її прикладі можна розкрити внутрішньо-популяційні адаптації до середовища та просторову структуру. Метою роботи є виявлення екологічних закономірностей створення лежанок сарною європейською у природних лісових біотопах північної підзони Степової зони України на території природного заповідника «Дніпровсько-Орільський». Лежанки досліджено протягом трьох осінніх місяців. Проведено обліки лежанок сарни, описано переважаючі види рослинності в межах кола радіусом 3,6 м навколо лежанок (n = 87), а також виміряна товщина підстилки та висота трав’яного покриву навколо лежанок. Дослідження проведено в трьох типах біотопів: дібровах, соснових насадженнях та штучних насадженнях робінії та гледичії. В практичних спостереженнях виявлено, що візуальний захист лежанок в соснових насадженнях створюється високою травою, а в дібровах — чагарниками. В умовах заповідника сарни обирають місця для лежанок переважно в 1,5–3,0 м від дерев та чагарників. Вони можуть робити лежанки і в безпосередній близькості від рослин різних життєвих форм, включаючи трав’янисті, деревні та чагарникові форми (20–30 см), і на відстані, що перевищує 3,5–5,0 м. Середня відстань до дерев перевищує відповідну до чагарників. Товщина підстилки складає від 1,5 до 4,5 см. Висота трав’яного покриву поряд з лежанками коливається в межах 10–75 см. Зареєстровано декілька випадків харчування поряд із лежанками, проте прослідковується тенденція окремого використання стацій для живлення та відпочинку. На вибір місця для лежанки впливає сукупність показників деревостану, травостою та інших об’єктів, що надають їм захист, а водночас і можливість візуального контролю за середовищем. Розрахований індекс захищеності середовища, як відстань, на якій лежанка зникає з поля зору спостерігача в напрямках чотирьох сторін світу. Цей показник в середньому склав 3,7 м, в соснових насадженнях — 4,1 м, в діброві — 2,8 м, в штучних насадженнях — 3,6 м. В більшості випадків найкращі захисні властивості мають дерева та чагарники, а трава ховає лежанку на більшій відстані. В природоохоронній діяльності потрібно враховувати характеристики середовища, які є необхідними та достатніми для існування там копитних. Дослідження лежанок, як головних схованок, що визначають поведінку тварин протягом дня, можуть бути використані для запровадження науково обґрунтованих заходів для збереження та створення екосистем, сприятливих для існування копитних

МАРКЕТИНГОВИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ «КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ РОБОЧОЇ СИЛИ» ТА «КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПЕРСОНАЛУ»

Despite the large number of scientific papers on the subject of workers competitiveness, today the definitions of "workforce competitiveness" and "staff competitiveness" are not as demarcated as they should be. A new vision of these definitions is suggested in the article on the basis of the marketing approach. It allows not only to identify the differences between these definitions clearly, but also to set them against each other. The models of the marketing mix which are defined in the course of the undertaken study, can serve as a basis for the development of methodologies for assessing the competitiveness of the workforce owner in the labor and staff market as the main factor of competitiveness of the enterprise.Несмотря на большое количество научных работ, посвященных тематике конкурентоспособности работников, на сегодняшний день понятия «конкурентоспособность рабочей силы» и «конкурентоспособность персонала» не являются разграниченными в достаточной мере. На основе маркетингового подхода в статье предложено новое видение данных понятий, которое позволяет не только четко идентифицировать различия между ними, но и противопоставить их друг другу. Модели комплекса маркетинга, которые определены в ходе проведенного исследования, могут выступать основой для разработки методик оценки конкурентоспособности владельца рабочей силы на рынке труда и персонала как главного фактора конкурентоспособности предприятия.Незважаючи на велику кількість наукових праць, присвячених тематиці конкурентоспроможності працівників, на сьогоднішній день поняття «конкурентоспроможність робочої сили» та «конкурентоспроможність персоналу» не є розмежованими в достатній мірі. На основі маркетингового підходу в статті запропоновано нове бачення даних понять, яке дозволяє не тільки чітко ідентифікувати відмінності між ними, але й протиставити їх одне одному. Моделі комплексу маркетингу, які визначено в ході проведеного дослідження, можуть виступати основою для розробки методик оцінки конкурентоспроможності власника робочої сили на ринку праці та персоналу як головного чинника конкурентоспроможності підприємства

Features of localization and type of surgical treatment of aneurysms of unpaired visceral aortal branches

In most cases, the aneurysm unpaired visceral branches of the aorta diagnosed by accident during examination for the purpose of other diseases of the abdominal cavity, or in case of rupture of the aneurysm. Last years, due to frequent use of the sonography, MSCT and MRI for various diseases of the abdominal cavity the asymptomatic aneurysm is more often diagnosed. So far, due to the rare cases of aneurysm in unpaired visceral branches of the aorta in the literature there is no clearly based approach to indications and choice of treatment. Purpose: to examine the localization of unpaired visceral aneurysms of the aorta and branches based on the analysis of results of surgical treatment to determine the optimal treatment option. Methods. The analysis of the survey data and the results of surgical treatment of 30 patients of unpaired visceral aneurysms of the aorta were conducted . Mean age was 52,2±15,2 years , ranging from 23 years to 76. Prevailed male patients - 20 (66.7 %). All the patients underwent angiography or spiral computed tomography multicut. Angiography performed on the unit «SiemensAxiomArtis MP» (Germany, 2005) and «Siemens MS Plus» (Germany, 2000). MSCT was performed according to standard procedures on 4 detection apparatus ToshibaAsteion and 64x the detection - GE Optima 660, equipped with an automatic injector. RESULTS On the basis of MSCT and angiography anatomical localization of unpaired visceral aneurysms of the aorta levels are defined. Localization of lesions in the pool of celiac trunk was following (n=22) directly in the celiac trunk was revealed 5 (16.7%) aneurysms in the splenic artery - 13 (43.3 %), gastric artery 2 (6.7 %), top pancreatoduodenal artery - 1 (3.3 %), the right hepatic artery - 1 (3.3 %). Localization of lesions Superior mesenteric artery (n = 7) in 5 (16.6 %) cases were in the bottom pancreaticoduodenal artery (of which 3 patients was revealed occlusion of the celiac trunk ). In the other 2 (6.7 %) cases, the aneurysm was located in the third-order branches of the Superior mesenteric artery. Localization inferior mesenteric artery aneurysm (3.3 %) was in the initial section of the artery. Surgical treatment of patients was performed for 22 patients. Open surgery is performed within 10 patients (45.4 %), endovascular - 12 patients (54.5 %). Open surgery (10/100 %) concluded in most cases: artery ligation and resection of the aneurysm 8 (80 %), resection of the aneurysm and prosthetics - 2 (20 %). All endovascular interventions in the analyzed group of patients consisted of embolization of the aneurysm cavity. This is done by selective angiography-related artery aneurysms, aneurysms were introduced into the cavity of the helix. Later control angiography was performed or MSCT to monitor clotting aneurysm cavity. To determine the surgical treatment is necessary to consider the localization of the aneurysm diameter, the presence of collateral circulation, to determine the need to maintain blood flow in the aneurysm dependent artery. Given the frequent localization in the pool of unpaired visceral aneurysms emergencies and Superior mesenteric artery preferably endovascular intervention, given the high risk of intraoperative bleeding and rupture. Given the analysis treatment strategy should be in cases of endovascular localization of unpaired visceral aneurysms branches in the 2nd and 3rd order visceral branches and the absence of complications off this artery from the bloodstream. With the localization of the main trunk artery required open surgical correction - resection and prosthetics

Arterial reconstructions of kidney allograft

The adequacy of blood supply in the allograft is one of the main factors of kidney transplant vitality and function and the effectiveness of transplantation itself. The aim of the study was to investigate the effectiveness and variants of arterial reconstructions of kidney allograft. Material and Methods. The results of kidney transplantation were analyzed among 66 patients. During the period from 2012 to 2016, all of them were done kidney transplantation in the department of transplantology. There were 37 (56.1 %) men, 29 women (43.9 %), the average age at the time of surgery was 33.2 ± 12.0 years. According to the aim of the study all the patients were divided into two groups: the first group included 12 (18.2 %) recipients, who received an arterial reconstruction. The age of the patients was 30.8 ± 6.5 years, there were 6 (50 %) men, other – women. Another group involved 54 (81.8 %) patients without arterial reconstruction. The average age of recipients was 33.7 ± 12.9 years, there were 31 (57.4 %) men, 23 women (42.6 %). We analyzed duplex examination of kidney allograft on the 7.6 ± 1.9 day after kidney transplantation. Results: According to the analysis of duplex examination the features of blood disorder in kidney allografts were not determined. The differences between groups were non-significant (p > 0.05). There were not identified any stenosis, thrombosis or bleeding in any cases of arterial reconstructions of kidney allograft; function of kidney allograft has preserved for the period of 2.2 ± 1.4 years. Conclusions: Adequate arterial reconstruction of kidney allograft is effective and safe method of kidney preparation for transplantation

Артеріальні реконструкції ниркового аллотрансплантату

The adequacy of blood supply in the allograft is one of the main factors of kidney transplant vitality and function and the effectiveness of transplantation itself.The aim of the study was to investigate the effectiveness and variants of arterial reconstructions of kidney allograft.Material and Methods. The results of kidney transplantation were analyzed among 66 patients. During the period from 2012 to 2016, all of them were done kidney transplantation in the department of transplantology. There were 37 (56.1 %) men, 29 women (43.9 %), the average age at the time of surgery was 33.2 ± 12.0 years. According to the aim of the study all the patients were divided into two groups: the first group included 12 (18.2 %) recipients, who received an arterial reconstruction. The age of the patients was 30.8 ± 6.5 years, there were 6 (50 %) men, other – women. Another group involved 54 (81.8 %) patients without arterial reconstruction. The average age of recipients was 33.7 ± 12.9 years, there were 31 (57.4 %) men, 23 women (42.6 %). We analyzed duplex examination of kidney allograft on the 7.6 ± 1.9 day after kidney transplantation.Results: According to the analysis of duplex examination the features of blood disorder in kidney allografts were not determined. The differences between groups were non-significant (p > 0.05). There were not identified any stenosis, thrombosis or bleeding in any cases of arterial reconstructions of kidney allograft; function of kidney allograft has preserved for the period of 2.2 ± 1.4 years.Conclusions: Adequate arterial reconstruction of kidney allograft is effective and safe method of kidney preparation for transplantation.Одним из принципиальных факторов жизнеспособности и функции пересаженной почки, а следовательно, и эффективности трансплантации является адекватность кровотока в аллотрансплантате.Цель работы – изучить эффективность и варианты артериальных реконструкций почечного аллотрансплантата.Материалы и методы. Проанализированы результаты трансплантации почки 66 больным. За период с 2012 по2016 г. им была выполнена пересадка почки в отделении трансплантации. Мужчин было 37 (56,1 %), женщин – 29 (43,9 %), средний возраст пациентов – 33,2 ± 12,0 года. Согласно цели работы пациенты были разделены на группы: первую составили 12 (18,2 %) реципиентов, которым было выполнено хирургическое вмешательство на артериях трансплантата. Средний возраст пациентов – 30,8 ± 6,5 года, мужчин было 6 (50 %), другие – женщины. Вторая группа – 54 (81,8 %) пациента, у которых не было необходимости в артериальных реконструкциях аллопочки. Средний возраст реципиентов – 33,7 ± 12,9 года, мужчин – 31 (57,4 %), женщин – 23 (42,6 %). Мы анализировали дуплексное сканирование почечного аллотрансплантата в среднем на 7,6 ± 1,9 суток после пересадки почки.Результаты. При дуплексном ультразвуковом сканировании признаков нарушения кровотока в почечных аллотрансплантатах обнаружено не было. Различия между группами статистически недостоверные (p > 0,05). Ни в одном случае не было зарегистрировано стенозов, тромбозов или кровотечений; за период наблюдения 2,2 ± 1,4 года функция аллопочек сохранена.Выводы. Адекватная артериальная реконструкция почечного аллотрансплантата является эффективным и безопасным способом подготовки почки до пересадки.Одним із принципових факторів життєздатності та функції пересадженої нирки, а отже й ефективності трансплантації, є адекватність кровотоку в аллотрансплантаті. Мета роботи – вивчити ефективність і варіанти артеріальних реконструкцій ниркового аллотрансплантату.Матеріали та методи. Проаналізовані результати трансплантації нирки 66 хворим. З 2012 по 2016 р. ї виконана пересадка нирки у відділенні трансплантації. Чоловіків було 37 (56,1 %), жінок – 29 (43,9 %), середній вік пацієнтів – 33,2 ± 12,0 року. Згідно з метою роботи пацієнтів поділили на групи: першу становили 12 (18,2 %) реципієнтів, яким виконане хірургічне втручання на артеріях трансплантату. Середній вік пацієнтів – 30,8 ± 6,5 року, чоловіків було 6 (50 %), інші – жінки; друга група – 54 (81,8 %) пацієнти, у яких не було необхідності в артеріальних реконструкціях аллонирки. Середній вік реципієнтів – 33,7 ± 12,9 року, чоловіків було 31 (57,4 %), жінок – 23 (42,6 %). Аналізували дуплексне сканування ниркового аллотрансплантату в середньому на 7,6 ± 1,9 доби після пересадки нирки.Результати. Під час дуплексного ультразвукового сканування ознак порушення кровотоку в ниркових аллотрансплантатах не виявили. Відмінності між групами статистично невірогідні (p > 0,05). У жодному випадку не зареєстровано стенозів, тромбозів або кровотеч; за період спостереження 2,2 ± 1,4 року функція аллонирок збережена.Висновки. Адекватна артеріальна реконструкція ниркового аллотрансплантату – ефективний і безпечний спосіб підготовки нирки до пересадки