Development of a food antioxidant complex of plant origin

Розроблено антиоксидантний комплекс для використання в оліях, жирах та продуктах харчування, що потребують збагачення біологічно активними речовинами рослинного походження. Досліджено раціональні умови одержан- ня водно-етанольних екстрактів із рослинної сировини: кори дубу, листя евкаліпту та листя зеленого чаю. Отримано антиоксидант, що здатен запобігати окисненню жировмісних продуктів, зберігаючи їх високу поживну цінність. Антиоксидантні речовини природного походження дозволять створювати збалансовані за складом продукти з підвищеним строком придатності із збереженням початкового природного складу та структури компонентів. Також розроблений антиоксидант є додатковим джерелом речовин, що допомагають організму боротися з вільними радикалами, що утворюються внаслідок фізичних та психічних навантажень. До складу антиоксидантів рослинного походжен- ня входять антиоксидантні вітаміни (токофероли та аскорбінова кислота), рослинні феноли та тиолові антиоксиданти (глутатіон, ліпоєва кислота), мікроелементи. Ці складові беруть участь у процесах гальмування окиснення. Також до таких антиоксидантів входять селен, цинк, фолати та інші речовини. Для планування експериментальних досліджень для кожного виду рослинної сировини стосовно антиоксидантної активності виділених речовин використано повний факторний експеримент першого порядку. Виявлено синергізм дії антиоксидантних речовин при одночасному використанні екстрактів з кори дубу, листя евкаліпта, листя зеленого чаю. Розроблений антиоксидант підвищує період індукції модельної речовини (олії соняшникової) у 2,7 рази, тоді як під час використання антиоксидантів окремо з кожного виду рослин найкращий показник збільшення періоду індукції склав 1,9. Отже, розроблений антиоксидант здатен сприяти збереженню якості і безпечності жировмісних продуктів харчування. Використання даного антиоксиданту може бути запропоновано для продуктів харчування людей, що потребують додаткового введення антиоксидантів та біологічно активних речовин до раціону харчування. Зокрема, це важливо для спортсменів

Соціологічний вимір наркоманії як фактор успішної профілактики наркозалежності серед підлітків і молоді

Соболєв, В. О. Соціологічний вимір наркоманії як фактор успішної профілактики наркозалежності серед підлітків і молоді / В. О. Соболєв, О. Н. Ярмиш // Вісник Національного університету внутрішніх справ.- 2002.- Вип. 20.- С. 3 - 10Проводиться соціологічне вивчення наркоманії, яке дозволяє розкрити латентні соціальні механізми, що лежать у її основі. Проводится социологическое изучение наркомании, которое позволяет раскрыть латентные социальные механизмы, лежащие в ее основе. A sociological study of drug addiction is being conducted, which reveals the latent social mechanisms underlying it

Основні тенденції в дослідженнях історії радянського тоталітарного режиму 20–50-х років ХХ ст.

Греченко, В.А. Основні тенденції в дослідженнях історії радянського тоталітарного режиму 20–50-х років ХХ ст. / В.А. Греченко, О.Н. Ярмиш // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2004. – Вип. 27. - С. 196-207Розглянуті основні тенденції в дослідженнях історії радянського тоталітарного режиму 20–50-х років ХХ ст. Нові дослідження про Сталіна та сталінізм мають певне значення використанням нових методологічних підходів, зокрема цивілізаційного, модернізації, але ці нові підходи часто-густо використовуються для оновлення, підфарбування старих схем про неминучість, доцільність, корисність сталінізму. Міфи, на жаль, залишаються. Рассмотрены основные тенденции в исследованиях истории советского тоталитарного режима 20-50-х годов. Новые исследования о Сталине и сталинизме имеют определенное значение в использовании новых методологических подходов, в частности цивилизационного, модернизации, но эти новые подходы часто используются для обновления, подкраски старых схем о неизбежности, целесообразность, полезность сталинизма. Мифы, к сожалению, остаются. The main trends in studies of the history of the Soviet totalitarian regime of the 20-50s are considered. New studies on Stalin and Stalinism have some significance in the use of new methodological approaches, in particular civilizational, modernization, but these new approaches are often used to update, tint old schemes about the inevitability, expediency, and usefulness of Stalinism. Myths, unfortunately, remain

Official crimes in the militia in 1937 and counteraction to them

Ярмиш, Н. О. Службові злочини в міліції Української Радянської Соціалістичної Республіки у 1937 році та протидія їм / Ярмиш Олександр Назарович, Греченко Володимир Анатолійович // Історико-правовий часопис . - 2021. - № 2(17). - С. 33-41. - DOI: https://doi.org/10.32782/2409-4544/2021-2/5.Досліджено службові злочини, які вчинялися працівниками міліції в 1937 році. Зазначено, що злочинність в міліції в 1937 р. виявлялася й у зловживанні владою, що призводило до порушення громадського порядку або охоронюваних законами прав та інтересів окремих громадян, було пов’язане також із зловживанням службовим становищем із корисливих міркувань та недбалим ставленням до виконання службових обов’язків. Були злочини, але була і певна протидія їм. За злочини міліціонерів віддавали під суд військового трибуналу, проте страждали в основному представники нижчої ланки.The article for the first time in the historical and legal literature examines the official crimes committed by militia officers in 1937, which gives this topic special significance. According to the Regulations on the Workers “and Peasants” Militia (1931), crimes committed by militia officers against the established order of service were recognized as war crimes and were prosecuted by military tribunals. More widely and specifically disciplinary legal relations were regulated in the Disciplinary Statute of the Workers “and Peasants” militia (1931). In the Criminal Code of the USSR in 1927, criminal liability for official crimes was defined as abuse of power or official position. The special term “totalitarian crime” is used to describe the crime of the Stalinist period. The authors divided these crimes into 3 groups: 1) abuse of power, which led to a violation of public order or legally protected rights and interests of individual citizens; 2) abuse of office for selfish reasons; 3) negligent attitude to the performance of official duties. Crime in the militia in 1937 was manifested in abuse of power, which led to a violation of public order or protected by law the rights and interests of individual citizens, was also associated with abuse of office for selfish reasons and careless attitude to duty. There were crimes, but there was some opposition to them. Militia officers were prosecuted for crimes committed by military tribunals, but mostly lower-level members suffered. The desire of the party-state and militia authorities to demonstrate successful reporting indicators, various campaigns against various types of crimes, encouraged local militia officers to falsify and use physical violence against citizens. Undoubted influence on the situation was exerted by the forced strengthening of the totalitarian regime in the state.Исследованы служебные преступления, совершаемые сотрудниками милиции в 1937 году. Отмечено, что преступность в милиции в 1937 г. проявлялась и в злоупотреблении властью, что приводило к нарушению общественного порядка или охраняемых законами прав и интересов отдельных граждан, было связано также с злоупотреблением служебным положением из корыстных побуждений и небрежным отношением к исполнению служебных обязанностей связей. Были преступления, но было и определенное противодействие им. За преступления милиционеров отдавали под суд военного трибунала, однако страдали в основном представители низшего звена

Genesis of the concept of correctional punishment: from antiquity to Modern times

Ярмиш, О. Н. Ґенеза концепту виправного покарання: від античності до Нового часу / Олександр Назарович Ярмиш, Олена Володимирівна Сокальська, Володимир Євгенійович Кириченко // Вісник Національної академії правових наук України. – 2021. – Т. 28, № 3. – С. 162-175. -DOI: 10.37635/jnalsu.28(3).2021.162-175.Досліджено ґенезу ідеї виправного покарання. Проаналізовано концепції та погляди на мету покарання Платона, римських юристів, європейських гуманістів, а також англійських тюремних реформаторів XVIII ст. Актуальність цієї тематики для вітчизняної правничої науки зумовлена триваючою трансформацією підходів до визначення мети покарання, переглядом у зарубіжній пенології стратегій у сфері покарань і розробкою виправної політики, з огляду на нові цілі. Ерою виправного покарання, безумовно, стало XIX ст. Основою пенітенціарного дискурсу у цей період була упевненість, що за допомогою належного тюремного режиму, сегрегації, гуманного ставлення та духовної опіки неодмінно вдасться виправити засуджених. І хоча ідеї виправного покарання з’являються ще в античну добу та набувають свого практичного втілення в середньовічній християнській традиції європейських держав, в історіографії превалює думка про першість англійських та американських тюремних реформаторів у справі започаткування пенітенціарних систем. Неупереджений аналіз систем знань та відмова від методології ідеологічної заангажованості дозволили довести, що пенітенціарні системи XIX ст. лише розвинули моделі тюремної дисципліни, започатковані у попередні періоди. Насправді мало місце відродження античної патерналістської концепції виправного покарання, доповненої релігійною доктриною, що передбачала вплив не на тіло, а на душу правопорушника з метою покаяння, виправлення та, як наслідок, повернення в суспільство. У кінці XVIII ст. світська влада запозичить зазначені дисциплінарні моделі. Найбільш масштабно вони будуть реалізовані у виправних та пенітенціарних будинках в Англії у процесі тюремної реформи 70-90-х років і в подальшому стануть основою для формування пенітенціарних систем, які реалізовуватимуться на практиці у більшості країн світу упродовж XIX – початку XX ст.The article examines the genesis of the idea of correctional punishment. The authors analyse the concepts and views on the purpose of punishing Plato, Roman lawyers, European humanists, as well as English prison reformers of the XVIII century. The relevance of this topic for domestic legal science is due to the ongoing transformation of approaches to determining the purpose of punishment, the revision of strategies in the field of punishments in foreign penology and the development of correctional policy, taking into account new goals. The era of correctional punishment, admittedly, was the XIX century. The basis of penitentiary discourse during this period was the belief that with the help of a proper prison regime, segregation, humane treatment and spiritual care, it would certainly be possible to correct convicts. Although the ideas of correctional punishment appear in ancient times and acquire their practical implementation in the medieval Christian tradition of European states, the idea of the primacy of English and American prison reformers in the establishment of penitentiary systems prevails in historiography. An unbiased analysis of knowledge systems and the rejection of the methodology of ideological bias allowed proving that the penitentiary systems of the XIX century only developed the models of prison discipline that began in previous periods. In fact, there was a revival of the ancient paternalistic concept of correctional punishment, supplemented by a religious doctrine that provided for the influence not on the body, but on the soul of the offender to repent, correct and, as a result, return to society. At the end of the XVIII century, the secular authorities adopted these disciplinary models. They will be most widely implemented in correctional and penitentiary houses in England during the prison reform of the 70s and 90s and will later become the basis for the formation of penitentiary systems that will be implemented in practice in most countries of the world during the XIX-early XX centuries.Исследован генезис идеи исправительного наказания. Проанализированы концепции и взгляды на цель наказания Платона, римских юристов, европейских гуманистов, а также английских тюремных реформаторов XVIII в. Актуальность этой тематики для отечественной правовой науки обусловлена ​​продолжающейся трансформацией подходов к определению цели наказания, пересмотром в зарубежной пенологии стратегий в сфере наказаний и разработкой исправительной политики, учитывая новые цели

монографія

Бандурка О. М. Становлення та розвиток міліції України (1921–1930 роки): історико-правове дослідження: [монографія] / О. М. Бандурка, В. А. Греченко, О. Н. Ярмиш. – Харків : Золота миля, 2015. – 492 с.Книга є продовженням попередньої роботи авторів, що була присвячена історії поліції в Україні у ХVІІІ ст. – 1917 р. Досліджуючи далі у хронологічному порядку проблему розвитку правоохоронних органів, автори у даній розвідці зосередили свою увагу на історії міліції в Україні 1920-х рр., тобто фактично дана робота є другим томом нашої роботи із задуманої багатотомної серії монографій з історії поліції / міліції.The book is a continuation of the authors ’previous work on the history of the police in Ukraine in the 18th century - 1917. Focused on the history of police in Ukraine in the 1920s. This work is the second volume from the conceived multi-volume series of monographs on the history of the police.Книга является продолжением предыдущей работы авторов, посвященной истории полиции в Украине в XVIII ст. - 1917 гг. Сосредоточено внимание на истории милиции в Украине 1920-х гг. Данная работа является вторым томом из задуманной многотомной серии монографий по истории полиции / милиции

Злочинність у міліції в 1947 р. у висвітленні органів державної безпеки УРСР

One of the least researched issues in historical and legal science, such as crime in one of the main law enforcement agencies of police, which operated on the territory of the Ukrainian SSR, has been covered. Instead of counteracting, some police officers organized crimes and participated in them personally. The involvement of police officers in various criminal and official crimes has been revealed: treason during the Soviet-German war, robbery, bribery, extortion, assistance to criminals, official negligence. Materials collected by the employees of the Ministry of State Security regarding some negative aspects of the police officers activities during 1947 testify to significant abuses and violations of the law. It has been established that a certain part of the policemen were traitors during the war, worked with the occupation authorities and took part in repressions against members of the Resistance movement and ordinary people. This problem was acute at that time, because only 2 years had passed since the end of the war, and the state security authorities continued to work on identifying and detaining these persons, who were also among the police officers. The problem of bribery in the police is the second in number of facts. It was widespread, as in the previous periods, among the employees of passport offices, traffic police, district police officers, who collected “tribute” from traders in the markets, having established a certain system of extortion, prices and appointed “senior” to collect bribes. There were even more odious cases when a whole group of policemen engaged in robbery, taking products and things from local villagers, while trying to disguise themselves as Banderites (copying the work methods of the KGB agents). Drunkenness was also quite common among police officers, which led to abuse, merging with criminal elements, and connivance with lawbreakers. It has been emphasized that that was not the main aspect of the police activity that time. The majority of police officers faithfully fulfilled their duty to protect the law and combat crime. The stated facts are based on the materials of the Branch State Archive of the Security Service of Ukraine, which have not been published before. Most of the given materials concern Kyiv, obviously, the capital’s KGB agents worked better than their colleagues from the periphery. Also, the document quite often does not indicate what measures were applied to the specified violators of the law and what was their further fate.Освещен актуальный и наименее исследованный в историко-правовой науке вопрос – о преступности в многочисленном правоохранительном органе – милиции, действовавшей на территории Украинской ССР в один из послевоенных лет (1947 г.). Вместо того, чтобы противодействовать преступлениям, часть милиционеров сама организовывала их и принимала в них участие. Раскрыто участие работников милиции в совершении различных видов преступлений: государственных, скрываемых со времен советско-германской войны, должностных, преступлений против жизни, здоровья, свободы и достоинства личности, имущественных. Изложенные факты, которые базируются на ранее не публиковавшихся материалах Отраслевого государственного архива Службы безопасности Украины.Висвітлено актуальне та найменш досліджене в історико-правовій науці питання – про злочинність у найчисельнішому правоохоронному органі –міліції, що діяла на території Української РСР в один із післявоєнних років (1947 р.). Замість того, щоб протидіяти злочинам, частина міліціонерів сама організовувала їх та брала в них участь. Розкрито участь працівників міліції у вчиненні різних видів злочинів: державних, приховуваних із часів радянсько-німецької війни, посадових, злочинів проти життя, здоров’я, свободи і гідності особи, майнових. Викладені факти базуються на матеріалах Галузевого державного архіву Служби безпеки України, які раніше не публікувалися

Використання МВС УРСР агентури для контролю над академічною історичною наукою в радянській Україні (1953р.)

One of the working methods of the state security bodies of the Ukrainian SSR, which were then part of the combined Ministry of Internal Affairs with the scientific intelligentsia, namely with the employees of the Institute of History of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, was revealed. Through the agent, who worked in this structure, state security officials tried to influence the personnel of the Institute and the main areas of its scientific activity. The agent's report was summarized and thoroughly analyzed. In his reports, a description of the state of work on the main research of the Institute’s scientists was provided, with the corresponding assessments characteristic of the era of Stalinist dominance, and, as a rule, a negative description of the Institute’s leading scientists and managers. Attention is focused on several main aspects: the agent work of state security agencies among the scientific intelligentsia and the state and development of historical science in the republic at one of the turning points in its history, because it was in the middle of 1953 that the issue of the main directions of further political, ideological and social development of the state was resolved. A new important historical document from the Branch State Archive of the Security Service of Ukraine, which had not been published before, has been introduced into scientific circulation. Biographical materials on the names of the leading historians of Ukraine who worked at that time were added: O. K. Kasimenko, F. P. Shevchenko. Their characteristics in the indicated generalization of the Ministry of Internal Affairs of the Ukrainian SSR and modern assessments of the scientific activity of these scientists were compared. It is emphasized that, in general, O. K. Kasymenko and F. P. Shevchenko supported progressive positions in historical science, taking into account the extent to which it was possible under the conditions of the totalitarian regime in the USSR regarding the history of Ukraine. Considering the current wartime, when ideologues of the aggressor state are constantly searching for “historical roots” in their claims to Ukraine, while referring to the alleged “achievements of historical science”, the topic, related to revealing the influence of totalitarianism on historical science, and turning it into a tool imperial policy, acquires undeniable relevance.Розкрито один із методів роботи органів державної безпеки УРСР, які входили тоді до складу об’єднаного Міністерства внутрішніх справ з науковою інтелігенцією, а саме з працівниками Інституту історії АН УРСР. Через свого агента, який працював у цій структурі, працівники державної безпеки намагалися вплинути на кадровий склад Інституту та основні напрями його наукової діяльності. У донесенні агента надано негативну характеристику стану роботи над основними дослідженнями вчених Інституту і таку ж негативну характеристику провідних учених і керівників Інституту

Воплощение международных стандартов в профессиональной деятельности милиции Украины как фактор гуманизации ее связей с населением

Соболєв, В. О. Втілення міжнародних стандартів у професійну діяльність міліції України як фактор гуманізації її зв’язків з населенням / В. О. Соболєв, О. Н. Ярмиш // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2005. - Вип. 30. - С. 8-15.Засвідчено, що реальна службова поведінка значної частини працівників міліції не відповідає вимогам закону і принципам моралі. Рекомендовано вивчення зарубіжного досвіду реформування поліції, впровадження міжнародних стандартів поліцейської поведінки. It is confirmed that the real service behavior of a large number of police officers does not meet the requirements of the law and the principles of morality. It is recommended to study foreign experience of police reform, implementation of international standards of police behavior. Засвидетельствовано, что реальное служебное поведение значительной части работников милиции не соответствует требованиям закона и принципам морали. Рекомендуется изучение зарубежного опыта реформирования полиции, внедрение международных стандартов полицейского поведения

Внешние факторы в конституционном строительстве

Ярмиш, О. Зовнішні чинники в конституційному будівництві / О. Ярмиш, В. Кириченко // Вісник Національної академії правових наук України. – 2014. – № 3 (78). - С. 95-104.Розглядається світовий досвід використання зовнішніх конституційних моделей при розбудові національних політичних і правових систем. Порівнюється практика японської та німецької конституційної традиції.The world experience of using external constitutional models at building national political and legal systems. The practice of Japanese and German constitutional traditions is compared.Рассматривается мировой опыт использования внешних конституционных моделей при формировании национальных и правовых систем. Сопоставляется практика японской и немецкой конституционной традиции