ІНДИКАТОРИ ОЦІНЮВАННЯ СОЦІО-ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ

The paper is devoted to the improvement of theoreties, scientific and methodological approaches to the formation of a system of socio-ecological-economic indicators of the Carpathians mountains areas development in the context of ecological economics and environmental economics theory. The paper presents theoretical, methodological and practical results, conclusions and proposals on  socio-ecological-economic development of the Carpathians mountain areas. Human well-being and progress toward sustainable development are vitally dependent upon Earth’s ecosystems. Well-being in forestdependent communities has long been discussed in the context of community sustainability, a term that includes the more general notion of forest community well-being. This includes not only economic indicators (i.e., per capita income, employment) but environmental quality and socio-cultural indicators that characterize community well-being. The level of education, parenting, recreation and leisure, social relationships between members of the community and intangibles such as the spiritual level of development affect the well-being of the community. Forest ecosystems and their provisioning services are still very important component of well-being for many communities in the Ukrainian Carpathians even though these communities cannot be treated as fully forest-dependent communities. The well-being of rural local communities in mountain regions is directly dependent on the sustainable development of forest ecosystems and their resources. In the paper the proposed definition of "forest-dependent community" with regards to the Carpathians conditions is presented; and the conceptual matrix model for determining the level of forest dependence has been developed taking into account the level of analysis (country, region, oblast, district, city / village, community, household, individual) and a type of forest dependence (from wood / wood products, non-wood forest products, tourism / recreation, from forest as a source of income / employment, forest ecosystem services for environment stabilization, cultural ecosystem services). Considering the priority of maintaining forest ecosystem services as components for the socio-ecological and economic development of the Carpathian mountain region, we propose indicators that take into account the current ecological-economic and socio-economic problems of the studied region. On this basis, and through our evaluation (using a mixed-method approach) of the contribution of forest ecosystem services to the forest-dependent communities wellbeing, we arrive into the following indicators of the development of the Carpathians mountain region: – indicators, that imply opportunities/threats to sustainable flows of ecosystem services; – indicators that characterize the impact of (inefficient) forest management; – indicators that characterize fostering sustainability in the provision ecosystem services, in the context of decentralization; – indicators that characterize an increase of community responsibility in the field of forest governance; – indicators, characterizing authorities’ ability in supporting effective management; – indicators that characterize cooperation and interaction between stakeholders (i.e. social innovations) for achieving sustainability; – indicators, demonstrating the availability/lack and simplicity/complexity of procedures for accessing / using of forest products; – indicators, characterizing accessibility to forest products by local population; – indicators, characterizing the essential steps by communities in the Carpathian region to improve the forest management efficiency and forest resilience. We discuss potential to improve current forest policy and law towards increasing the role of communities in the decision-making process in the field of sustainable forest management, conservation and restoration. Smart development of forest-dependent mountain territories and communities requires new and innovative strategies based on green growth innovations that would integrate scientific and local/traditional knowledge around the array of forest ecosystem goods and services. Such strategies should allow for increasing of human well-being without destroying the sustainability of fragile mountain forest ecosystems. Обоснованы теоретические положения и научно-методологические подходы к формированию системы индикаторов социо-эколого-экономического развития горного региона Украинских Карпат в контексте теории экологической экономики и экономики природопользования. Обоснована сущность предложенного понятия «лесозависимая община», разработана концептуальная матричная модель определения уровня лесозависимости, учитывающая уровень выполнения анализа (страна, регион, область, район, город/село/поселок, община, домохозяйство, индивидуум) и тип лесозависимости (от древесины/древесных продуктов леса, недревесных продуктов леса, туризм / рекреации, источника дохода / места работы, лесных экосистемных услуг среды стабилизациoнного характера, культурных экосистемных услуг). Исходя из первоочередности поддержания функций лесных экосистемных услуг как одной из компонент социо-эколого-экономического развития горного региона Карпат, предложено индикаторы, учитывающие современные эколого-экономические и социо-экономические проблемы исследуемого региона для обеспечения устойчивого потока экосистемных услуг в обеспечении благосостояния общин.Обґрунтувано теоретичні положення та науково-методологічні підходи до формування системи індикаторів соціо-екологоекономічного розвитку гірського регіону Українських Карпат в контексті теорії екологічної економіки та економіки природокористування. Запропоновано поняття «лісозалежна громада» та розкрито його сутність, розроблено концептуальну матричну модель визначення рівня лісозалежності, що враховує рівень виконання аналізу (країна, регіон, область, район, місто/село/селище, громада, домогосподарство, індивідуум) та тип лісозалежності (від деревини /деревних продуктів лісу, недеревинних продукти лісу, туризм/рекреація, джерело доходу/місце праці, лісові екосистемні послуги, середовище стабілізаційного характеру, культурні екосистемні послуги). Враховуючи першочерговість підтримання функцій лісових екосистемних послуг як однієї із компонентів соціо-еколого-економічного розвитку гірського регіону Карпат, запропоновано індикатори, що дозволяють оцінити сучасні еколого-економічні та соціо-економічні проблеми досліджуваного регіону і є основою для прийняття рішень, спрямованих на забезпечення сталого потоку екосистемних послуг і покращення добробуту громад

The role of agency in the emergence and development of social innovations in rural areas. Analysis of two cases of social farming in Italy and the Netherlands

Social innovation is considered a relevant concept to tackle societal challenges and needs in rural areas and to promote smart, inclusive and sustainable growth. The characterising sector of rural areas is agriculture; therefore, the focus of this paper is on social innovation in the field of social farming. Among the many factors leading to the emergence and development of social innovation, agency has been considered relevant in the literature on transformability and transformative social innovation as it is the ability to turn contextual difficulties into opportunities for social innovation and for inclusive growth. This paper proposes an evaluation framework to assess the different dimensions of agency by triangulating quantitative with qualitative data and by using indicators. This paper adopts a case study approach, analysing two cases of social farming in Italy and the Netherlands. The results show that the social innovation idea and the resilience of the agency are among the most relevant dimensions for the emergence and development of social innovations. Finally, this paper discusses the three most relevant factors for agency to lead to social innovation: idea and embeddedness of the agency, transformability of the context through agencys resilience, and agency as catalyst for empowerment

ІНДИКАТОРИ ОЦІНЮВАННЯ СОЦІО-ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ

Обґрунтувано теоретичні положення та науково-методологічні підходи до формування системи індикаторів соціо-екологоекономічного розвитку гірського регіону Українських Карпат в контексті теорії екологічної економіки та економіки природокористування. Запропоновано поняття «лісозалежна громада» та розкрито його сутність, розроблено концептуальну матричну модель визначення рівня лісозалежності, що враховує рівень виконання аналізу (країна, регіон, область, район, місто/село/селище, громада, домогосподарство, індивідуум) та тип лісозалежності (від деревини/деревних продуктів лісу, недеревинних продукти лісу, туризм/рекреація, джерело доходу/місце праці, лісові екосистемні послуги, середовище стабілізаційного характеру, культурні екосистемні послуги). Враховуючи першочерговість підтримання функцій лісових екосистемних послуг як однієї із компонентів соціоеколого-економічного розвитку гірського регіону Карпат, запропоновано індикатори, що дозволяють оцінити сучасні еколого-економічні та соціо-економічні проблеми досліджуваного регіону і є основою для прийняття рішень, спрямованих на забезпечення сталого потоку екосистемних послуг і покращення добробуту громад

ПЕРЕОСМЫСЛЕНИЕ ЛЕСНОЙ ПОЛИТИКИ, ИНСТИТУТОВ И ИНСТРУМЕНТОВ В СВЕТЕ КОНЦЕПЦИЙ УСЛУГ ЭКОСИСТЕМ И СОЦИАЛЬНЫХ ИННОВАЦИЙ: УКРАИНА В ПОЛЕ ЗРЕНИЯ

The reality of forest sector in Ukraine doesn't correspond fully to high societal expectations. The issues of illegal logging and corruption, management of multiple ecosystem services, the recent ban on round wood export, a lack of transparency have become a concern not only for NGOs but also for mass-media and local communities. It has caused an increase of forest conflicts and worsening of the attitudes towards forestry profession. Institutional transformations in the sector have started and positive trends are observed, but the rules of the game have not changed substantially so far. Additionally, administrative and financial decentralization has not been achieved. Forest policy is strongly state-oriented and follows a top-down approach of organization, although public boards have been introduced to advise regional and central offices of the Agency of Forest Resources. There is a lack of policy coordination and weak cross-sectoral coordination. Although market instruments have been increasingly applied and certification efforts have been intensified, there is still room for deliberately involving governmental, civil society and private sector actors. Analysis of laws, governmental programs and its practical implementation shows that previous policies and strategies did not take into account full range of ecosystem services and the climate change implications on forest management. The evolution of forest policy as a science and as a process is analysed from different perspectives. It is concluded that the principles of ecological economics should be considered as a theoretical foundation for the creation of effective international, national and regional forest policies. The conditions defined would promote that forest policy would correspond to societal expectations. Especial attention is paid to policiy development which integrate ecosystem services in decision-making and stimulate social innovation to overcome the government and market failures.Реалії лісового сектору в Україні не цілком відповідають високим суспільним очікуванням. Питання нелегальних рубань та корупції, багатоцільового управління екосистемними послугами, нещодавня заборона експорту круглої деревини, відсутність прозорості стають проблемами не лише з погляду громадських організацій, а й засобів масової інформації та місцевих громад. Це спричинило зростання кількості лісових конфліктів та погіршення ставлення до лісівничої професії. За останні роки відбулись незначні інституційні перетворення у секторі, спостерігаються деякі позитивні тенденції, але правила гри досі істотно не змінилися. Адміністративної та фінансової децентралізації не досягнуто. Лісова політика є надмірно централізованою і суспільно незбалансованою, незважаючи на створення громадських рад, які діють на регіональному рівні та на рівні Агентства лісових ресурсів. Недостатньою є координація лісової політики та слабкою міжгалузева координація. Незважаючи на те, що ринкові інструменти дедалі частіше застосовуються, розвивається лісова сертифікація, все ще існує можливість залучення до формування політик представників більшого кола державних інституцій, громадянського суспільства та приватного сектора. Аналіз законів, урядових програм та їх практичне застосування показує, що попередні політики та стратегії не враховували весь спектр екосистемних послуг і наслідків зміни клімату для ведення лісового господарства. Еволюцію лісової політики як науки та процесу розглядають з різних точок зору. Зроблено висновок, що принципи екологічної економіки доцільно розглядати як теоретичну основу для створення ефективної міжнародної, національної та регіональної лісової політики. Визначено умови, відповідно до яких лісова політика відповідатиме суспільним очікуванням. Особливу увагу надано залученню екосистемних послуг у процеси прийняття рішень і розробленню політики, яка може стимулювати соціальні інновації для подолання невдач як державної політики, так і ринкового регулювання.Реалии лесного сектора в Украине не полностью соответствуют высоким общественным ожиданиям. Вопросы нелегальных рубок и коррупции, многоцелевого управления экосистемными услугами, недавний запрет экспорта круглой древесины, отсутствие прозрачности становятся проблемами не только с точки зрения общественных организаций, но и средств массовой информации и местных общин. Это привело к росту количества лесных конфликтов и ухудшению отношения к профессии лесовода. За последние годы произошли незначительные институциональные преобразования в секторе, наблюдаются некоторые положительные тенденции, но правила игры до сих пор существенно не изменились. Административной и финансовой децентрализации не достигнуто. Лесная политика является чрезмерно централизованной и общественно несбалансированной, несмотря на создание общественных советов, действующих на региональном уровне и на уровне Агентства лесных ресурсов. Недостаточной является межотраслевая координация лесной политики. Несмотря на то, что рыночные инструменты применяются все чаще и развивается лесная сертификация, все еще существует возможность привлечения к формированию политик представителей большого круга государственных институтов, гражданского общества и частного сектора. Анализ законов, правительственных программ и их практического применения показывает, что предыдущие политики и стратегии не учитывали весь спектр экосистемных услуг и последствий изменения климата для ведения лесного хозяйства. Эволюция лесной политики как науки и процесса рассматривается с разных точек зрения. Сделан вывод, что принципы экологической экономики следует рассматривать как теоретическую основу для создания эффективной международной, национальной и региональной лесной политики. Определены условия, согласно которым лесная политика будет соответствовать общественным ожиданиям. Особое внимание уделено интеграции экосистемных услуг в процессы принятия решений и разработки политики, которая может стимулировать социальные инновации для преодоления неудач как государственной политики, так и рыночного регулирования