ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПЕРЕДЧАСНИХ ПОЛОГІВ У ЖІНОК ІЗ НОРМАЛЬНОЮ ТА НАДМІРНОЮ МАСОЮ ТІЛА.

Preterm deliveries remain unresolved problem of modern obstetrics for a long time. There was conducted a retrospective study of 120 cases of premature deliveries in women with normal body mass and overweight. Births in the period of 22–27 weeks occurred in 5 % of women, in the period of 28–33 weeks – 35 %, in the period of 34–37 weeks – 60 %. Premature deliveries were conducted through the natural birth canal in 45.8 %, and by the Cesarean section in 54.2 %. The main factors of spontaneous delivery before the term were premature discharge of the amniotic uids (69.1 %) and cervical incompetence (25.5 %). It was severe form of preeclampsia that became the indication for premature abortion by the Caesarean section in pregnant women with overweight (RR 8.35; 95 % CІ 1.28–54.45).Преждевременные роды на протяжении длительного времени остаются неразрешенной проблемой современного акушерства. Было проведено ретроспективное исследование 120 случаев преждевременных родов у женщин с нормальной и избыточной массой тела. Роды в сроке 22–27 недель произошли у 5 % пациенток, в сроке 28–33 недели – 35 %, в сроке 34–37 недель – 60 %. Преждевременные роды в 45,8 % случаев были проведены через естественные родовые пути, в 54,2 % – путем операции кесарева сечения. Основными причинами самопроизвольных родов до срока были преждевременное излитие околоплодных вод (69,1 %) и истмико-цервикальная недостаточность (25,5 %). Преимущественным показанием к оперативному родоразрешению у беременных с избыточной массой тела стали тяжелые формы преэклампсии(ОР 8,35; 95 % ДИ 1,28–54,45).Передчасні пологи протягом тривалого часу залишаються невирішеною проблемою сучасного акушерства. Було проведено ретроспективне дослідження 120 випадків передчасних пологів у жінок із нормальною та надмірною вагою. Пологи при терміні 22–27 тижнів відбулись у 5 % жінок, при терміні 28–33 тижні – 35 %, при терміні 34–37 тижнів – 60 %. Передчасні пологи у 45,8 % випадків були проведені через природні пологові шляхи, у 54,2 % – шляхом операції кесаревого розтину.Основними чинниками мимовільних пологів до терміну були передчасне вилиття навколоплідних вод (69,1 %) та істмікоцервікальна недостатність (25,5 %). Переважним показанням до оперативного пологорозродження у вагітних із надмірною вагою стали тяжкі форми прееклампсії (ВР 8,35; 95 % ДІ 1,28–54,45)

«ТЕРАПЕВТИЧНЕ ВІКНО» ПРИ МЕДИКАМЕНТОЗНОМУ ЛІКУВАННІ ГЕНІТОУРИНАРНОГО МЕНОПАУЗАЛЬНОГО СИНДРОМУ В ЖІНОК

Мета дослідження – вивчити ефективність медикаментозного лікування генітоуринарного менопаузального синдрому в жінок залежно від тривалості його перебігу. Матеріали та методи. Було обстежено 78 жінок віком 48–74 роки з менопаузальними генітоуринарними порушеннями. Пацієнток було розділено на три групи залежно від тривалості менопаузального генітоуринарного синдрому: до 3 років – I група, 3–5 років – II група, більше 5 років – III група. Усім пацієнткам призначали однакову медикаментозну терапію протягом 6 місяців, яка включала естрогенвмісний препарат, фітоуросептик та анксіолітик. Також обов’язково рекомендували дотримуватись певних правил харчування та щоденне виконання прав Кегеля. Усім пацієнткам проводили рутинне клініко-лабораторне обстеження. Ступінь виразності генітоуринарної дисфункції визначали за допомогою індексу вагінального здоров’я за G. Bachmann та шкали D. Barlow. Для визначення стадії стресового нетримання сечі використовували добовий Pad-тест за стандартами ICS. Результати дослідження та їх обговорення. У пацієнток, які страждали від проявів генітоуринарної дисфункції не більше 5 років (I та II групи), виразні атрофічні зміни в піхві були відсутні, проте серед жінок III групи цей показник складав 20,8 %. Середній бал індексу вагінального здоров’я перед лікуванням у I групі був у межах 3,65±0,49, II групі – 3,39±0,49, III групі – 2,88±0,54. Середній бал суб’єктивної виразності симптомів менопаузальної генітоуринарної дисфункції перед початком лікування у пацієнток I групи становив (1,92±0,56) бала, II групи – (2,36±0,62) бала, III групи – (3,08±0,65) бала. Результати досліджень після завершення лікування продемонстрували значну позитивну клінічну динаміку в жінок I групи, у яких тривалість менопаузальних порушень тривала не більше 3 років. Висновки. Одним із вирішальних факторів ефективності лікування менопаузальних генітоуринарних порушень є фактор часу. Результативність заходів корекції зазначеної патології найкраща, якщо тривалість порушень не більше 3 років. При більших термінах перебігу ефективність лікування зменшується та стає доволі малоефективною

ОСОБЛИВОСТІ СТАНУ ІНТЕСТИНАЛЬНОЇ МІКРОБІОТИ У ЖІНОК ЗІ ЗВИЧНИМ НЕВИНОШУВАННЯМ ВАГІТНОСТІ

The aim of the study - to determine the state of the intestinal microbiota in women suffering from habitual miscarriage. Materials and Methods. A total of 53 women aged 21-46 years were divided into 3 groups. Group I (n=15) included women who had the second or third habitual miscarriage in gestation of up to 22 weeks, and group II (n=18) had patients who had one habitual miscarriage in gestation of up to 22 weeks, the control group (n=20) consisted of patients at the gestational age of up to 22 weeks, during which pregnancy progressed without complications. All women were subjected to a comprehensive objective and general clinical examination, in accordance with the requirements of modern clinical protocols and conventional methods. The condition of the intestinal microbiota was assessed by bacteriological examination of faeces immediately after spontaneous abortion. Cultures were performed on the appropriate nutrient media. Results and Discussion. The overwhelming majority of the women suffering from habitual miscarriage have a marked imbalance of the intestinal microbiota characterized by a significant decrease in the indigenous microflora (Bifidobacterium, Lactobacillus, Escherichia coli, Enterococcus faecium) and enhanced reproduction of optional microorganisms, such as Staphylococcus epidermidis, Proteus, Klebsiella, Clostridium difficile, Candida albicans. Conclusions. Further in-depth study and analysis of correlations between different taxonomic groups of the intestinal microbiota, which is a kind of indicator of the state of the macroorganism, is an important step in determining the trigger mechanisms of premature pregnancy termination. Therefore, assessment of the quantitative and qualitative composition of the intestinal microbial landscape may be obligatory in pregnancy screening algorithms for women. Therapeutic remodulation of the intestinal microbiota (dietary, medication) can also be one of the important factors in the success of a strategy to prevent and treat habitual miscarriage.Цель исследования – определить состояние интестинальной микробиоты у женщин, страдающих привычным невынашиванием беременности. Материалы и методы. Было проведено клинико-лабораторное обследование 53 женщин в возрасте 21–46 лет, которые были разделены на 3 группы. В I группу (n=15) вошли женщины, у которых произошел второй или третий подряд самопроизвольный выкидыш в сроке гестации до 22 недель, во II группу (n=18) – пациентки, у которых произошел один самопроизвольный выкидыш в сроке гестации до 22 недель, группу контроля (n=20) составили пациентки в сроке гестации до 22 недель, у которых беременность протекала без каких-либо осложнений. Всем женщинами было проведено комплексное объективное и общеклиническое обследование, согласно требованиям современных клинических протоколов и общепринятых методик. Состояние интестинальной микробиоты оценивали путем бактериологического исследования фекалий сразу после самопроизвольного прерывания беременности. Посевы осуществлялись на соответствующие питательные среды. Результаты исследования и их обсуждение. У подавляющего большинства женщин, страдающих привычным невынашиванием беременности, наблюдался выраженный дисбаланс интестинальной микробиоты, который характеризовался значительным уменьшением индигенной микрофлоры (Bifidobacterium, Lactobacillus, Escherichia coli, Enterococcus faecium) и усиленным размножением таких факультативных микроорганизмов, как Staphylococcus epidermidis, Proteus, Klebsiella, Clostridium difficile, Candida albicans. Выводы. Дальнейшее углубленное изучение и анализ корреляций между различными таксономическими группами микробиоты кишечника, которая является своеобразным индикатором состояния макроорганизма, является важным этапом на пути определения триггерных механизмов преждевременного прерывания беременности. Оценка количественного и качественного состава микробного пейзажа кишечника может стать обязательной в алгоритмах обследования женщин с невынашиванием беременности. Терапевтическая ремодуляция интестинальной микробиоты (диетическая, медикаментозная) также может стать одним из важных факторов успешности стратегии профилактики и лечения невынашивания беременности.Мета дослідження – визначити стан інтестинальної мікробіоти у жінок, які страждають від звичного невиношування вагітності. Матеріали та методи. Було проведено клініко-лабораторне обстеження 53 жінок у віці 21–46 років, яких поділили на 3 групи. До I групи (n=15) увійшли жінки, у яких відбувся другий або третій поспіль мимовільний викидень у терміні гестації до 22 тижнів, до II групи (n=18) – пацієнтки, у яких відбувся один мимовільний викидень у терміні гестації до 22 тижнів, групу контролю (n=20) становили пацієнтки у терміні гестації до 22 тижнів, у яких вагітність перебігала без ускладнень. Усім жінкам проводили комплексне обʼєктивне й загальноклінічне обстеження згідно з вимогами сучасних клінічних протоколів та загальноприйнятих методик. Стан інтестинальної мікробіоти оцінювали шляхом бактеріологічного дослідження фекалій одразу ж після мимовільного переривання вагітності. Посіви проводили на відповідні поживні середовища. Результати дослідження та їх обговорення. У більшості жінок, які страждають від звичного невиношування вагітності, спостерігається виразний дисбаланс інтестинальної мікробіоти, який характеризується значним зменшенням індигенної мікрофлори (Bifidobacterium, Lactobacillus, Escherichia coli, Enterococcus faecium) та посиленим розмноженням таких факультативних мікроорганізмів, як Staphylococcus epidermidis, Proteus, Klebsiella, Clostridium difficile, Candida albicans. Висновки. Подальше поглиблене вивчення та аналіз кореляцій між різними таксономічними групами мікробіоти кишечника, яка є своєрідним індикатором стану макроорганізму, є важливим етапом на шляху визначення тригерних механізмів передчасного переривання вагітності. Отже, оцінка кількісного та якісного складу мікробного пейзажу кишечника може стати обовʼязковою в алгоритмах обстеження жінок з невиношуванням вагітності. Терапевтична ремодуляція інтестинальної мікробіоти (дієтична, медикаментозна) також може стати одним із важливих факторів успішності стратегії профілактики та лікування невиношування вагітності

ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ РІЗНИХ СХЕМ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ КОРЕКЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО ГЕМОРОЮ У ПОРОДІЛЬ

The aim of the study – to learn the efficacy of different schemes of drug treatment in the formation of external hemorrhoids in puerperas. Materials and Methods. We examined 48 women aged 28–45 years with diagnosed external hemorrhoids in the postpartum period. The puerperas were divided into two groups depending on the scheme of drug correction. The patients of the group I received complex therapy, which included a prebiotic (Dufalac), an angioprotector/venotonic (Normoven), and rectal antihemorrhoidal suppositories (Natalsid). The patients in the group II received monotherapy in the form of rectal antihemorrhoidal suppositories (Natalcid). It was also strongly recommended to follow a certain diet during treatment. All puerperas underwent routine clinical and laboratory examination. Monitoring the effectiveness of treatment was performed in 7, 14 days. Dynamic follow–up was also carried out for 12 months to analyze the duration of the therapeutic effect and fix possible recurrences of external hemorrhoids in the examined patients. Results and Discussion. Improvement of the general condition, well–being and elimination of the main clinical manifestations of external hemorrhoids after 7 days of treatment was noted by the overwhelming majority of women in the group I – 83.3 % and 62.5 % of puerperas in the group II who received monotherapy. After a two–week course of therapy, this index was 95.8 % and 75.0 %, respectively. When conducting a prospective analysis, it was established that when prescribing only drugs of local action, recurrences of the disease were recorded in 16.7 % of cases during a year. In the group of patients who were recommended a treatment regimen that corrects the main pathogenetic mechanisms of the formation of this pathology of the rectum, this figure was only 4.2 %. Conclusions. In exacerbation or the occurrence of external hemorrhoids in women in the postpartum period, the administration of the complex drug therapy is the most reasonable and rational. It is important not only to eliminate the local manifestations of this pathology of the rectum, but also to correct the various pathogenetic mechanisms of its formation. Thus, physiological sanitation and stimulation of the intestinal peristaltic activity with the help of prebiotics, the appointment of systemic angioprotectors/venotonics, generally contribute to the achievement of long–term remission of the disease. The use of only local preparations with external hemorrhoids has a positive, however, sometimes short-term therapeutic effect.Цель исследования – изучить эффективность разных схем медикаментозного лечения при формировании наружного геморроя у родильниц. Материалы и методы. Было обследовано 48 женщин в возрасте 28–45 лет с диагностированным наружным геморроем в послеродовом периоде. Родильницы были разделены на две группы в зависимости от схемы медикаментозной коррекции. Пациентки I группы получали комплексную терапию, в состав которой были включены пребиотик («Дуфалак»), ангиопротектор/венотоник («Нормовен») и ректальные антигеморроидальные суппозитории («Натальсид»). Пациентки II группы получали монотерапию в виде ректальных антигеморроидальных свечей («Натальсид»). Также во время лечения настоятельно рекомендовалось соблюдение определенной диеты. Всем родильницам было проведено рутинное клинико-лабораторное обследование. Контроль эффективности лечения проводили через 7, 14 дней. Также осуществляли динамическое наблюдение в течение 12 месяцев для анализа продолжительности лечебного эффекта и фиксации возможных рецидивов наружного геморроя в обследованных пациенток. Результаты исследования и их обсуждение. Улучшение общего состояния, самочувствия и нивелирование основных клинических проявлений наружного геморроя после 7-дневного лечения отметило подавляющее большинство женщин I группы – 83,3 % и 62,5 % родильниц II группы, которые получали монотерапию. После двухнедельного курса терапии этот показатель был 95,8 % и 75,0 % соответственно. При проведении проспективного анализа установлено, что при назначении только препаратов локального действия рецидивы заболевания в течение года фиксировались в 16,7 % случаев. В группе пациенток, которым была рекомендована схема лечения, коррегирующая основные патогенетические механизмы формирования данной патологии прямой кишки, этот показатель составил лишь 4,2 %. Выводы. При обострении или возникновении наружного геморроя у женщин в послеродовом периоде прогностически наиболее оправданным и рациональным является назначение именно комплексной медикаментозной терапии. Важно не только устранить локальные проявления данной патологии прямой кишки, но и скорректировать различные патогенетические механизмы ее формирования. Так, физиологическая санация и стимуляция перистальтической активности кишечника с помощью пребиотиков, назначение ангиопротекторов/венотоников системного действия в целом способствуют достижению долговременной ремиссии заболевания. Применение же при наружном геморрое только препаратов локального действия имеет положительный, однако подчас кратковременный лечебный эффект.Мета дослідження – дослідити ефективність різних схем медикаментозного лікування при виникненні зовнішнього геморою у породіль. Матеріали та методи. Було обстежено 48 жінок віком 28–45 років з діагностованим зовнішнім гемороєм у післяпологому періоді. Породіль було розділено на дві групи залежно від призначеного медикаментозного лікування. Пацієнтки I групи отримували комплексну медикаментозну терапію, до складу якої було включено пребіотик («Дуфалак»), ангіопротектор/венотонік («Нормовен») та ректальні антигемороїдальні супозиторії («Натальсид»). Породіллі II групи отримували монотерапію у вигляді ректальних антигемороїдальних супозиторіїв («Натальсид»). Також під час лікування обов’язково рекомендували дотримання певних правил харчування. Усім пацієнткам проводили рутинне клініко-лабораторне обстеження. Контроль ефективності лікування здійснювали через 7 та 14 днів. Також проводили динамічне спостереження протягом 12 місяців для аналізу тривалості лікувального ефекту та фіксації рецидивів зовнішнього геморою в обстежених пацієнток. Результати дослідження та їх обговорення. Покращення загального стану, самопочуття та нівелювання основних клінічних ознак зовнішнього геморою після 7-денного лікування відмітила переважна більшість жінок I групи – 83,3 % та 62,5 % породіль II групи, які отримували монотерапію. Після двотижневого курсу терапії цей показник становив 95,8 % та 75,0 % відповідно. При проведенні проспективного аналізу встановлено, що при застосуванні лише препаратів локальної дії рецидиви захворювання протягом року фіксувалися в 16,7 % випадків. У групі жінок, яким була рекомендована медикаментозна корекція, яка впливала на різні патогенетичні ланки формування даного захворювання прямої кишки, цей показник склав лише 4,2 %. Висновки. При загостренні або виникненні зовнішнього геморою в жінок у післяпологовому періоді прогностично виправданим та раціональним є призначення саме комплексної медикаментозної терапії. Важливо не тільки нівелювати локальні прояви даної патології прямої кишки, але впливати на різні патогенетичні складові її формування. Так, фізіологічна санація та стимуляція перистальтичної активності кишечника за допомогою пребіотиків, призначення ангіопротекторів/венотоніків системної дії загалом сприяють досягненню довготривалої ремісії захворювання. Застосування при зовнішньому геморої лише препаратів з локальною дією має позитивний, проте іноді короткотривалий лікувальний ефект

Equilibrium crystal shapes in the Potts model

The three-dimensional $q$-state Potts model, forced into coexistence by fixing the density of one state, is studied for $q=2$, 3, 4, and 6. As a function of temperature and number of states, we studied the resulting equilibrium droplet shapes. A theoretical discussion is given of the interface properties at large values of $q$. We found a roughening transition for each of the numbers of states we studied, at temperatures that decrease with increasing $q$, but increase when measured as a fraction of the melting temperature. We also found equilibrium shapes closely approaching a sphere near the melting point, even though the three-dimensional Potts model with three or more states does not have a phase transition with a diverging length scale at the melting point.Comment: 6 pages, 3 figures, submitted to PR

ОСОБЛИВОСТІ КОРЕКЦІЇ ГЕНІТОУРИНАРНОГО МЕНОПАУЗАЛЬНОГО СИНДРОМУ В ЖІНОК

The aim of the study – to determine the clinical efficacy of complex drug therapy to correct the genitourinary syndrome of menopause.Materials and methods. There were examined 50 women aged 49–57 with menopausal genitourinary disorders. The patients were divided into two groups. The patients of the main group received the estrogen – containing drug, phytouroseptic and homeopathic medicine that regulate rhythmic processes in CNS. The patients of the comparison group were administered the estrogen – containing drug and phytouroseptic. All patients underwent routine clinical and laboratory examination. The degree of manifestation of the urogenital disorders was assessed by the vaginal health Index by the criteria of G.Bochman, D. Barlow scale, daily Pad-test by the ICS standards.Results and discussion. In determining the vaginal health Index in 29 (58 %) patients were revealed moderate signs of genitourinary disorders (3 points), 21 (42 %) had weak disorders (4 points), on an average – 3.42 ± 0.50 points. It was established that before treatment the majority of patients – 36 (72 %) assessed their condition as “significant recurrent problem that affects everyday life” (3 points), 14 (28 %) patients described it as “discomfort, which periodically impact on daily life” (2 points), on an average – 2.72 ± 0.45 points. The stage I of incontinence was observed in 47 (94 %) women examined, the stage II – in 3 (6 %). The proposed scheme of drug therapy aimed at correcting major pathogenetic links of urogenital menopausal syndrome formation is not long-term, but quite effective and safe for women of the menopausal age.Conclusions. Inclusion of drugs in treatment of urogenital menopausal syndrome that regulate rhythmic processes in thepathogenesis of CNS is justified and promising.Цель исследования – определение клинической эффективности комплексной медикаментозной терапии для коррекции генитоуринарного менопаузального синдрома у женщин.Материалы и методы. Было обследовано 50 женщин в возрасте 49–57 лет с менопаузальными генитоуринарными нарушениями. Пациенток разделили на 2 группы. Женщины основной группы получали комплексную медикаментозную терапию, которая включала эстрогенсодержащий препарат, фитоуросептик и гомеопатический препарат, регулирующий ритмологические процессы в ЦНС, группа сравнения – только эстрогенсодержащий препарат и фитоуросептик. Для оценки выраженности генитоуринарных нарушений использовали индекс вагинального здоровья по G. Bachmann, шкалу D. Barlow, суточный Pad-тест по стандартам ICS.Результаты исследования и их обсуждение. При подсчете индекса вагинального здоровья у 29 (58 %) пациенток были диагностированы признаки умеренной генитоуринарной дисфункции (3 балла), у 21 (42 %) – слабой (4 балла), в среднем – (3,42±0,50) балла. Также перед началом лечения 36 (72 %) пациенток оценивали свое состояние как «выраженную рецидивирующую проблему, влияющую на повседневную жизнь» (3 балла), 14 (28 %) – как «дискомфорт, периодически влияющий на повседневную жизнь» (2 балла), в среднем – (2,72±0,45) балла. I стадия недержания мочи была диагностирована у 47 (94 %) обследованных женщин, II стадия – у 3 (6 %). После завершения курса лечения анализ полученных фактических данных позволил выявить определенные различия между двумя группами пациенток. Предложенная схема медикаментозной терапии направлена на коррекцию основных патогенетических звеньев формирования генитоуринарного менопаузального синдрома, является не долговременной, однако достаточно эффективной и безопасной для женщин климактерического возраста.Вывод. Включение в комплексное лечение генитоуринарного менопаузального синдрома препаратов, регулирующих ритмологические процессы в ЦНС, является патогенетически оправданным и перспективным.Мета дослідження – визначення клінічної ефективності комплексної медикаментозної терапії для корекції генітоуринарного менопаузального синдрому в жінок.Матеріали та методи. Було обстежено 50 жінок віком 49–57 років із менопаузальними генітоуринарними розладами. Пацієнток було розділено на 2 групи. Жінки основної групи отримували комплексну медикаментозну терапію, яка включала естрогенвмісний препарат, фітоуросептик та гомеопатичний препарат з регулюючим ритмологічні процеси в ЦНС ефектом, група порівняння – тільки естрогенвмісний препарат й фітоуросептик. Для визначення виразності генітоуринарних порушень застосовували індекс вагінального здоров’я за критеріями G. Bachmann, шкалу D. Barlow, добовий Pad-тест за стандартами ICS.Результати дослідження та їх обговорення. При дослідженні індексу вагінального здоров’я у 29 (58 %) пацієнток були зафіксовані ознаки помірної генітоуринарної дисфункції (3 бали), 21 (42 %) – слабкої, середній бал становив 3,42±0,50. Також перед початком лікування 36 (72 %) пацієнток оцінювали свій стан як «значну рецидивуючу проблему, що впливає на повсякденне життя» (3 бали), 14 (28 %) – як «дискомфорт, який періодично впливає на повсякденне життя» (2 бали), в середньому – (2,72±0,45) бала. I стадія нетримання сечі була зафіксована у 47 (94 %) обстежених жінок, II стадія – у 3 (6 %). Після завершення курсу лікування аналіз отриманих фактичних даних дозволив визначити певні відмінності між двома групами пацієнток. Запропонована схема медикаментозної терапії спрямована на корекцію основних патогенетичних ланок формування генітоуринарного менопаузального синдрому, є не довготривалою, проте достатньо ефективною й безпечною для жінок клімактеричного віку.Висновок. Включення в комплексне лікування генітоуринарного менопаузального синдрому препаратів з регулюючим ритмологічні процеси в ЦНС ефектом є патогенетично виправданим та перспективним

Деякі аспекти лікування нейроциркуляторної дистонії по гіпотонічному типу у вагітних жінок

Було обстежено 16 вагітних жінок на ранніх термінах гестації у віці 17-35 років з діагностованою НЦД по гіпотонічному типу. До складу комплексної медикаментозної терапії включали смарт омега Q10 по 1 капсулі щоденно, хомвіоневрин по 1 таблетці двічі на день, фолієву кислоту по 1 мг щоденно, лактофільтрум по 2 таблетки двічі на день. Препарати призначали перорально на протязі 12 тижнів. Усі препарати дозволені для застосування в акушерській практиці, будь-яких побічних реакцій не спостерігали. Смарт омега Q10 («Sсhonen», Швейцария) – препарат, що містить омега-3 поліненасичені жирні кислоти (омега-3 ПНЖК), коензим Q10 та вітамін Е. Омега-3 ПНЖК – незамінні жирні кислоти, що входять до структурних компонентів клітин серцево-судинної, нервової, імунної систем та вкрай необхідні для їх нормального функціонування. Доведено, що тільки високий вміст омега-3 ПНЖК обумовлює «гнучкість» процесів передачі нервових імпульсів, забезпечує антиагрегантні, гіпокоагуляційні, вазоділатуючі ефекти. Коензим Q10 (убіхінон) є каталізатором синтезу АТФ - універсального джерела енергії в організмі. Фермент сприяє нормалізації функціонального стану серцево-судинної системи, підвищує фізичну активність, імунітет

Dynamics of erosion-accumulation processes along the stream bed of Turiya river (Kovel hydropost)

The article reflects the results of the study of deformations of the stream bed of the Turiya River (Kovel Hydropost, hydro range No. 5) during 1983–2018. For this purpose, multiple cross-sections of the channel and various combined flow curves were constructed and analyzed, the levels of water in the river, the relationships between the course of erosion-accumulation processes along the course and the dynamics of natural and anthropogenic factors are revealed. The information base of the study was the theoretical basis of the doctrine of channel processes, which are substantiated in the works of foreign and Ukrainian scientists, the materials of our own observations, data from the Volyn Center for Hydrology and Meteorology (hereinafter VCGM). In the process of solving the tasks, the methods of comparative analysis, synthesis, graphic, mathematical and statistical methods were applied; the system approach was applied. During the study it was established that during the specified time interval in the stream bed there was an alternation of erosion and accumulation processes, which was expressed by the alternation of periods of some erosion of the stream bed and its siltation. The transverse profiles of the Turiya stream bed indicate that during the period 1983–1988, mainly accumulative processes prevailed in the channel, and in the following period (1988–2008) they changed to erosion ones. In recent years, rechargeable processes have become dominant and the profile of the stream bed in 2018 has come closer to its stream bed in 1988. The flow and water level curves of Turiya confirm our conclusions about trends in erosion-accumulation processes along the stream bed. During the periods 1983–1988 and 1996–2000, the accumulation processes dominated, and at the interval of time from 1988 to 1996 and in 2000–2008 erosion processes dominated. The 2009, 2012, 2013, 2014, 2017 curves are in almost one field, which attests to the stability of the Turiya River over the last decade. The development of channel deformations depends, mainly, on the hydrological regime of the river. The dynamics of erosion-accumulation processes along the river Turiya is consistent with the long-term regime of its maximum runoff: in the 80-ies of the last century a significant fall in the values of maximum discharge (some decrease in annual precipitation, the influence of the Kovel reservoir) was observed, which led to their erosion. Compared to this time period, around the 1990s and during the 2000s, the values of maximum discharge increased slightly. As a consequence, the eroding ability of the watercourse during floods and freshets increased, which slightly increased the cross-sectional area of the channel. In the last four years, the values of maximum discharge have been significantly lower than normal, and as a result erosion processes have weakened. Reduction of the maximum discharge of the Turiya River, absence of runoff during the 2015–2018 boundary, dominance of accumulative processes in the channel leads to eutrophication of the watercourse, which, in turn, reduces its transport capacity and contributes to the further accumulation of solids. If this trend continues in the future, then the risks of flooding the Turiya floodplains in the event of heavy floods or freshets will increase

Fe on W(001) from continuous films to nanoparticles: Growth and magnetic domain structure

The evolution of the structural and magnetic properties of Fe films during growth on the W(001) surface have been studied with low energy electron diffraction, real-time low energy electron microscopy, and quasi-real-time, spin-polarized low energy electron microscopy in the absence of a magnetic field (virgin state). Depending on the growth temperature, different growth modes are observed: growth of atomically rough and highly strained (10.4% tensile) pseudomorphic films at room temperature, kinetically limited layer-by-layer growth (quasi–Frank-van der Merwe growth mode) of smooth pseudomorphic films up to 4 monolayers at around 500 K and growth of fully relaxed three-dimensional Fe islands on top of a thermodynamically stable 2-monolayer-thick wetting layer (Stranski-Krastanov growth mode) at and above 700 K. Around 500 K, layered growth is terminated by partial (2 monolayers) dewetting of the metastable Fe film and formation of thin, partially relaxed, elongated islands on a thermodynamically stable 2 monolayer film. Ferromagnetic order is first detected during growth at room temperature at 2.35 monolayer Fe film thickness. The magnetization is in-plane with a thickness-dependent direction, rotating from the substrate ⟨110⟩ directions at 3 monolayers toward the ⟨100⟩ directions at 4 monolayers and back again toward the ⟨110⟩ directions at about 8 monolayers. The in-plane spin reorientation that occurs at room temperature is accompanied by significant changes of the magnetic domain structure. In the Frank-van der Merwe growth regime, large magnetic domains are observed in metastable 3 and 4 monolayer films. The isolated three-dimensional Fe islands that form in the Stranski-Krastanov regime have vortex, quasi-single domain (C state), or single magnetic domain structures, depending on their size and shape. The detailed results that are obtained with high thickness, lateral and azimuthal angular resolution with spin-polarized low energy electron microscopy are compared with earlier laterally averaging and laterally resolving magnetic studies, and discrepancies are explained