Considerations for the Bioanalytical Part of Equivalence Studies of Biosimilar Nadroparin Calcium

According to current regulatory views, a comparative study of the pharmacodynamics (PD) of low molecular weight heparin (LMWH) products and confirmation of their equivalence require comparing three PD markers: the anti-Xa activity, the anti-IIa activity, and the tissue factor pathway inhibitor (TFPI) concentration. The aim of this study was to analyse the features specific to the bioanalytical part of an equivalence study of a nadroparin calcium biosimilar after single subcutaneous administration. Material and methods: the anti-Xa and anti-IIa activity values and TFPI content were determined in human plasma samples obtained after single subcutaneous administration of the test and the reference product in the same dose, using commercially available reagent kits and pre-validated assays. The authors calculated the main PD parameters (surrogate pharmacokinetic markers), namely the maximum activity or concentration (Amax or Cmax), time to maximum activity or concentration (Tmax), area under the activity–time (or concentration–time) curve (AUC ), and half-life period (T1/2), by means of model-independent statistical moment analysis and carried out further statistical testing of the parameters. Results: the anti-Xa activity and TFPI concentration results provided for  the  possibility  of  calculating  and  comparing  the PD parameters (Amax or Cmax, AUC0-24, AUC0-∞, Tmax, T1/2) and estimating the confidence intervals that are necessary to confirm the bioequivalence of the studied products. The anti-IIa activity data had a characteristic pattern of slight fluctuations around one level, which prevented the calculation and comparison of PD parameters. Conclusion: the study identified specific features to consider when planning comparative PD studies of nadroparin calcium products. Firstly, it is feasible to divide samples into two test aliquots (one for anti-Xa and anti-IIa activity determination, the other for TFPI analysis) at the moment of collection in order to perform the analytical step correctly. Secondly, there is no need in full validation for the bioanalytical assays of the anti-Xa and anti-II activity and TFPI content in human plasma validated in the concentration ranges of 0.024–0.182 IU/mL, 0.0069–0.052 IU/mL and 1.56–100 ng/mL, respectively; a confirmation that the active ingredient does not interfere with the analytical procedure is adequate for the purpose. Finally, the data obtained may not allow for calculating PD parameters and comparing confidence intervals for all three markers. The listed considerations may be relevant for other LMWH products as well

Эффективность терапии N-ацетилцистеином (Флуимуцил Zambón Group) бронхообсруктивного синдрома при муковисцидоз

This article demonstrates high clinical efficacy of long-term treatment of bronchial obstructive syndrome in cystic fibrosis (CF) patients with N-acetylcysteine (Fluimucil, Zambon Group). Lung function parameters, oxygen saturation, sputum viscosity, biochemical parameters of inflammation activity in sputum (elastase, sialic acid and α1-antitripsin concentrations) were evaluated. Oral Fliumucil was combined with inhaled N-acetyl-Lcysteine. The therapy resulted in reduction of the sputum viscosity, recovering of the mucociliary clearance, improvement in the lung function, antiinflammatory and antioxidative effects of Fliumucil. This allows to recommend the drug for the long-term basic therapy of bronchoobstructive syndrome in CF patients.В статье показана высокая эффективность длительной терапии N-ацетилцистеином (флуимуцил, "Zambon Group") при лечении бронхообструктивного синдрома у больных муковисцидозом. Оценивались функциональное состояние легких, сатурация кислорода, вязкоэластические свойства мокроты; биохимические показатели активности воспалительного процесса в бронхиальном секрете (концентрация эластазы, сиаловых кислот, α1-антитрипсина). Прием флуимуцила внутрь сочетали с назначением ингаляций N-ацетил-L-цистеина. Показана нормализация вязкоэластических свойств мокроты, восстановление мукоцилиарного клиренса, улучшение дыхательной функции, противовоспалительное и антиоксидантное действие флуимуцила, что позволяет рекомендовать препарат для длительной базисной терапии бронхообструктивного синдрома у больных муковисцидозом

Особенности проведения биоаналитической части исследования эквивалентности биоаналогичного препарата надропарина кальция

According to current regulatory views, a comparative study of the pharmacodynamics (PD) of low molecular weight heparin (LMWH) products and confirmation of their equivalence require comparing three PD markers: the anti-Xa activity, the anti-IIa activity, and the tissue factor pathway inhibitor (TFPI) concentration.The aim of this study was to analyse the features specific to the bioanalytical part of an equivalence study of a nadroparin calcium biosimilar after single subcutaneous administration.Material and methods: the anti-Xa and anti-IIa activity values and TFPI content were determined in human plasma samples obtained after single subcutaneous administration of the test and the reference product in the same dose, using commercially available reagent kits and pre-validated assays. The authors calculated the main PD parameters (surrogate pharmacokinetic markers), namely the maximum activity or concentration (Amax or Cmax), time to maximum activity or concentration (Tmax), area under the activity–time (or concentration–time) curve (AUC), and half-life period (T1/2), by means of the model-independent statistical moment analysis and carried out further statistical testing of the parameters.Results: the anti-Xa activity and TFPI concentration results provided for the possibility of calculating and comparing the PD parameters (Amax or Cmax, AUC0-24, AUC0-∞, Tmax, T1/2) and estimating the confidence intervals that are necessary to confirm the bioequivalence of the studied products. The anti-IIa activity data had a characteristic pattern of slight fluctuations around one level, which prevented the calculation and comparison of PD parameters.Conclusion: the study identified specific features to consider when planning comparative PD studies of nadroparin calcium products. Firstly, it is feasible to divide samples into two test aliquots (one for anti-Xa and anti-IIa activity determination, the other for TFPI analysis) at the moment of collection in order to perform the analytical step correctly. Secondly, there is no need in full validation for the bioanalytical assays of the anti-Xa and anti-II activity and TFPI content in human plasma validated in the concentration ranges of 0.024–0.182 IU/mL, 0.0069–0.052 IU/mL and 1.56–100 ng/mL, respectively; a confirmation that the active ingredient does not interfere with the analytical procedure is adequate for the purpose. Finally, the data obtained may not allow for calculating PD parameters and comparing confidence intervals for all three markers. The listed considerations may be relevant for other LMWH products as well.Для сравнительного изучения фармакодинамики и подтверждения эквивалентности препаратов низкомолекулярных гепаринов (НМГ) согласно современным регуляторным требованиям необходимо сопоставить три фармакодинамических показателя: анти-Ха и анти-IIа активности и концентрацию ингибитора пути тканевого фактора (TFPI).Цель работы — анализ особенностей проведения биоаналитической части исследования эквивалентности биоаналогичного препарата надропарина кальция при подкожном введении.Материалы и методы: определение анти-Ха и анти-IIа активности НМГ и содержания TFPI в образцах плазмы крови человека, полученных после однократного подкожного введения тестируемого и референтного препаратов в одной дозе, выполнено с применением коммерчески доступных наборов реагентов и предварительно валидированных методик. Основные фармакодинамические параметры (суррогатные фармакокинетические маркеры): максимальная активность или концентрация (Amax или Сmax), время достижения максимальной активности или концентрации (Тmax), площадь под кривой «активность (концентрация) — время» (AUC), период полувыведения (T1/2) рассчитаны внемодельным методом статистических моментов и выполнена их дальнейшая статистическая обработка.Результаты: полученные результаты оценки анти-Ха активности и TFPI позволили рассчитать и сопоставить фармакодинамические параметры (Аmax или Cmax, AUC0-24, AUC0-∞, Тmax, T1/2), а также оценить доверительные интервалы, необходимые для подтверждения эквивалентности исследованных препаратов. Данные по значениям анти-IIа активности имели характер колебаний в пределах одного уровня, что не позволило рассчитать и сопоставить фармакодинамические параметры.Выводы: выявлены особенности, которые необходимо учитывать при планировании исследований фармакодинамики препаратов надропарина кальция: целесообразность разделения каждого образца при отборе с получением двух испытуемых аликвот (одна для определения анти-Ха и анти-IIа активностей, вторая — для анализа TFPI) для корректного выполнения аналитического этапа; достаточность подтверждения отсутствия мешающего влияния действующего вещества на аналитическую процедуру при валидации биоаналитических методик оценки анти-Ха активности, анти-IIа активности и содержания TFPI в плазме крови человека, валидированных в диапазоне концентраций 0,024–0,182 МЕ/мл, 0,0069–0,052 МЕ/мл и 1,56–100 нг/мл соответственно; возможность получения данных, не позволяющих рассчитать фармакодинамические параметры и сопоставить доверительные интервалы для всех трех фармакодинамических показателей. Указанные особенности могут быть характерны для других препаратов НМГ

Изучение функции реснитчатого эпителия у больных муковисцидозом и хронической обструктивной болезнью легких

25 patients with CF and 20 with others of COPD were examinated. Ciliary beat was measured by a lifetime TV microscopy of bioptates of respiratory mucous. Material was obtained with the help of brush biopsy during fiberoptic bronchoscopy. The image of ciliary beat from a light microscope was recorded on the hard disk of the personal computer. The specially created program estimated ciliary beat frequency (CBF) and amplitude of ciliary beating. CBF into bronchi of the CF patients have made at impact phase – 6.3+0.33 Hz, raising phase – 5.7+0.36 Hz; in the patients with COPD: 6.5+0.32 Hz and 6.2+0.33 Hz accordingly. The precise tendency to a drop of CBF and amplitude of ciliary beating in the patients with CF on a comparison with the patients with COPD and literary datas was marked. Also, the drop of indexes of beating in the patients with Ps.aeruginosae mucoid were marked.Нарушение мукоцилиарного клиренса играет важную роль в патогенезе поражений легких при муковисцидозе. Было обследовано 20 больных с хронической обструктивной болезнью легких (ХОБЛ) и 25 больных муковисцидозом (MB) с различным генотипом и высеваемой флорой. Браш-биоптаты слизистой бронхов и носа исследовали методом прижизненной телевизионной микроскопии при помощи специально созданной компьютерной программы. Частота биения ресничек мерцательного эпителия бронхов больных MB в фазе удара составляла 6,3±0,33 Гц, замаха – 5,7±0,3 Гц, у больных ХОБЛ – 6,5±0,32 и 6,2±0,33 Гц соответственно. Отмечалась четкая тенденция к снижению показателей биения ресничек мерцательного эпителия у больных MB по сравнению с больными ХОБЛ и данными литературы. Также было обнаружено снижение показателей биения у больных, выделяющих мукоидный штамм синегнойной палочки

Robust estimation of bacterial cell count from optical density

Optical density (OD) is widely used to estimate the density of cells in liquid culture, but cannot be compared between instruments without a standardized calibration protocol and is challenging to relate to actual cell count. We address this with an interlaboratory study comparing three simple, low-cost, and highly accessible OD calibration protocols across 244 laboratories, applied to eight strains of constitutive GFP-expressing E. coli. Based on our results, we recommend calibrating OD to estimated cell count using serial dilution of silica microspheres, which produces highly precise calibration (95.5% of residuals <1.2-fold), is easily assessed for quality control, also assesses instrument effective linear range, and can be combined with fluorescence calibration to obtain units of Molecules of Equivalent Fluorescein (MEFL) per cell, allowing direct comparison and data fusion with flow cytometry measurements: in our study, fluorescence per cell measurements showed only a 1.07-fold mean difference between plate reader and flow cytometry data

ЧУТЛИВІСТЬ КЛІНІЧНОГО ШТАМУ STAPHYLOCOCCUS WARNERI ДО АНТИБІОТИКІВ ТА ЇЇ МОДИФІКАЦІЯ ЕМОКСИПІНОМ

Background. S. warneri is a common commensal organism, but it can cause serious infections. One of the ways to increase a susceptibility of this microorganism to antibiotics is their combining with adjuvant remedies. Objectives. The aim of the research is to study the susceptibility of S. warneri clinical isolate to antibiotics and its modification by emoxypine - 2-ethyl-6-methyl-3-hydroxypyridine hydrochloride. Methods. Samples of purulent wound exudation were obtained from a patient with infective complications after a bone fracture and osteosynthesis by metal plates. Susceptibility of S. warneri clinical isolate to antibiotics and their combinations with emoxypine (1000 μg/disk) was studied by a standard disc diffusion technique. In the case of microbial resistance, the susceptibility of the investigated isolate to such antibiotic was determined by a serial broth dilutions method without or with emoxypine and evaluated according to the minimum inhibitory concentration (MIC). Results. By the disk diffusion method, S. warneri isolate was susceptible to all tested antibiotics, except chloramphenicol. The growth inhibition zones also were formed around disks containing emoxypine, but the susceptibility of S. warneri to this agent was low. Applying of emoxypine on the disks with antibiotics resulted in the increase of S. warneri growth inhibition in all cases, except using the amikacin, gentamicin, and fusidic acid. The most significant changes were evidenced for a composition chloramphenicol / emoxypine. Using chloramphenicol alone in the liquid medium, the MIC was over a cut-off point. Adding of emoxypine (209 μg/ml) decreased the MIC of the antibiotic and restored the susceptibility S. warneri to chloramphenicol. Conclusions. The susceptibility of S. warneri clinical isolate to antibiotics can be increased by combining with emoxypine, which among other overcomes the resistance of the studied microorganism to chloramphenicol.Вступ. S. warneri - звичайний коменсальний організм, але він може спричинити серйозні інфекції. Одним із способів підвищення чутливості цього мікроорганізму до антибіотиків є їх поєднання з ад'ювантними засобами. Мета. Метою роботи є вивчення чутливості клінічного ізоляту S. warneri до антибіотиків та її модифікації етилметилгідроксипіридину гідрохлоридом (емоксипіном). Методи. Зразки гнійного раневого ексудату були одержані від хворої з з інфекційними ускладненнями після перелому кістки і операції остеосинтезу металевими пластинами. Чутливість клінічного ізоляту S. warneri до антибіотиків та їх комбінацій з емоксипіном (1000 мкг/диск) вивчали диск-дифузійним методом. У разі резистентності мікроорганізму чутливість досліджуваного штаму до такого антибіотика визначали методом серійних розведень без або з емоксипіном та оцінювали відповідно до мінімальної пригнічуючої концентрації (MПК). Результати. У диск-дифузійному методі ізолят S. warneri був чутливим до всіх випробуваних антибіотиків, крім хлорамфеніколу. Зони пригнічення росту також утворювались навколо дисків, що містять емоксипін, але чутливість S. warneri до цього засобу була низькою. Нанесення емоксипіну на диски з антибіотиками призвело до посилення пригнічення росту S. warneri у всіх випадках, за винятком застосування амікацину, гентаміцину та фузидової кислоти. Найбільш виражені зміни спостерігалися для комбінації хлорамфенікол / емоксипін. При використанні самого хлорамфенікол у рідкому середовищі, MПК була вище точки відсічення. Додавання емоксипіну (209 мкг/мл) зменшило MПК антибіотика та відновило чутливість S. warneri до хлорамфеніколу. Висновки. Чутливість клінічного ізоляту S.warneri до антибіотиків можна збільшити, поєднуючи їх з емоксипіном, який, крім іншого, здатний подолати резистентність досліджуваного мікроорганізму до хлорамфеніколу

The comparative study of influence of lactic and glycolic acids copolymers type on properties of daunorubicin loaded nanoparticles and drug release

The aim of this study was to compare the physico-chemical and biological properties of polymeric nanoparticles obtained from poly(DL-lactide-co-glycolide) (PLGA) with different ratios of monomers loaded with daunorubicin (DNR). Methods: DNR-loaded nanoparticles (NPs) were prepared with use of modified simultaneous double-emulsion solvent evaporation/diffusion technique. NPs were characterized using dynamic light scattering, atomic force microscopy, transmission electron microscopy, scanning electron microscopy, and differential scanning calorimetry and Fourier transform infrared spectroscopy. Results: NPs with DNR were differing in size and zeta potential, depending on the type of polymer. The data obtained show that total content of DNR correlates with the values of the binding constant of DNR with polymers. The release of DNR from NPs proceeds predominantly for polymers with lower binding constants. The in vitro study of NPs on the MCF-7 cells showed similar activity of particles and substances while for the anthracycline-resistant MCF-7Adr cells the cytotoxicity of the nanoparticles was 3 to 7 times higher depending on the type of copolymer. Conclusions: PLGA DNR-loaded nanoparticles can be used to overcome multidrug resistance (MDR) as well as for reducing the frequency of DNR reception due to the prolonged effect, which allows maintaining the concentration of the drug at the required level. The usefulness of binding constant calculations for obtaining nanoparticles with the maximum drug loading was proven. The rate of drug administration and the frequency of administration can be calculated based on the DNR release profiles and release parameters that depend on polymer type

DEVELOPMENT AND VALIDATION OF IMMUNOASSAY FOR IMMUNOGENICITY OF INTERFERON-ALPHA 2A DRUGS

Interferons were one of the first groups of cytokines to be cloned and produced in bacteria. Interferon-based drugs are widely used for treatment of various infections, inflammatory and autoimmune diseases and malignant tumors. Clinical use of interferons can result in wide range of side effects, including unwanted influence on immune system of patients. Therefore it is important to study immunogenicity of interferones. The method of indirect ELISA was adopted and validated for analysis of antibodies to human recombinant interferon in mice blood plasma. The specificity was confirmed for mice antibodies. The linearity was 3.75-60.00 ng/ml, the detection limit was 2.19 ng/ml. Accuracy, interday and intraday precision did not exceed 15% at all concentration levels, that satisfies all validation requirements

Strategically Important Features of the Influence of Sodium Hypochlorite on the Mechanical Properties of Dentin: A Systematic Review

Sodium hypochlorite is the most popular irrigant due to its proteolytic properties, but it affects not only the necrotized remnants of pulp tissue, the lubricated layer and microbial biofilm, but alsothe collagen fibers of the organic dentin matrix. This adversely affects the strength of dentin andincreases the risks of complications of endodontic treatment with chewing load. Determining theeffect of sodium hypochlorite and the temperature regime of its irrigation on the structuralcomponents of dentin will help to balance the risks and benefits of using this irrigant in endodonticpractice.The aim of this review article is to systematic assessment of scientific data on the effect ofsodium hypochlorite and the temperature regime of its irrigation on the hard tissues of the tooth, inparticular on the mechanical properties of dentin.Electronic search of articles was carried out using search engines and databases GoogleScholar, Pub Med. The articles are included, the content of which concerns the topics of practicalapplication of sodium hypochlorite solution, as well as the influence of the temperature of thissolution on the properties of hard tooth tissues. The publication date criterion has been selectedsince July 201169 articles were reviewed during the review process. After analyzing the literature according tothe inclusion criteria, the total number was 14 publications.Prolonged exposure to the irritant, irreversible changes in dentin occur due to the dissolution ofcollagen, which leads to irreversible changes in the physical and mechanical properties of dentin © 2021, Journal of International Dental and Medical Research. All Rights Reserved

Чутливість клінічного штаму staphylococcus warneri до антибіотиків та її модифікація емоксипіном

Background. S. warneri is a common commensal organism, but it can cause serious infections. One of the ways to increase a susceptibility of this microorganism to antibiotics is their combining with adjuvant remedies. Objectives are to study the susceptibility of S. warneri clinical isolate to antibiotics and its modification by emoxypine - 2-ethyl-6-methyl-3-hydroxypyridine hydrochloride. Methods. Samples of purulent wound exudation were obtained from a patient with infective complications after the bone fracture and osteosynthesis by metal plates. Susceptibility of S. warneri clinical isolate to antibiotics and their combinations with emoxypine (1000 μg/disk) was studied by a standard disc diffusion technic. In the case of microbial resistance, the susceptibility of investigated isolate to such antibiotic was determined in a serial broth dilutions method without or with emoxypine and evaluated according to the minimum inhibitory concentration (MIC). Results. In the disk diffusion method, S. warneri isolate was susceptible to all tested antibiotics, except chloramphenicol. The growth inhibition zones also were formed around disks containing emoxypine, but the susceptibility of S. warneri to this agent was low. Applying of emoxypine on the disks with antibiotics resulted in the increase of S. warneri growth inhibition in all cases, except the use of amikacin, gentamicin, and fusidic acid. The most pronounced changes were observed for a composition chloramphenicol / emoxypine. Using chloramphenicol alone in the liquid medium, MIC was over a cut-off point. Addition of emoxypine (209 μg/ml) decreased MIC of the antibiotic and restored the susceptibility S. warneri to chloramphenicol. Conclusions. The susceptibility of S. warneri clinical isolate to antibiotics can be increased by combining with emoxypine which, among other, overcomes the resistance of studied microorganism to chloramphenicol.Вступ. S. warneri - звичайний коменсальний організм, але він може спричинити серйозні інфекції. Одним із способів підвищення чутливості цього мікроорганізму до антибіотиків є їх поєднання з ад'ювантними засобами. Мета. Метою роботи є вивчення чутливості клінічного ізоляту S. warneri до антибіотиків та її модифікації етилметилгідроксипіридину гідрохлоридом (емоксипіном). Методи. Зразки гнійного раневого ексудату були одержані від хворої з з інфекційними ускладненнями після перелому кістки і операції остеосинтезу металевими пластинами. Чутливість клінічного ізоляту S. warneri до антибіотиків та їх комбінацій з емоксипіном (1000 мкг/диск) вивчали диск-дифузійним методом. У разі резистентності мікроорганізму чутливість досліджуваного штаму до такого антибіотика визначали методом серійних розведень без або з емоксипіном та оцінювали відповідно до мінімальної пригнічуючої концентрації (MПК).Результати. У диск-дифузійному методі ізолят S. warneri був чутливим до всіх випробуваних антибіотиків, крім хлорамфеніколу. Зони пригнічення росту також утворювались навколо дисків, що містять емоксипін, але чутливість S. warneri до цього засобу була низькою. Нанесення емоксипіну на диски з антибіотиками призвело до посилення пригнічення росту S. warneri у всіх випадках, за винятком застосування амікацину, гентаміцину та фузидової кислоти. Найбільш виражені зміни спостерігалися для комбінації хлорамфенікол / емоксипін. При використанні самого хлорамфенікол у рідкому середовищі, мінімальна пригнічуюча концентрація була вище точки відсічення. Додавання емоксипіну (209 мкг/мл) зменшило мінімальну пригнічуючу концентрацію антибіотика та відновило чутливість S. warneri до хлорамфеніколу. Висновки. Чутливість клінічного ізоляту S.warneri до антибіотиків можна збільшити, поєднуючи їх з емоксипіном, який, крім іншого, здатний подолати резистентність досліджуваного мікроорганізму до хлорамфеніколу