КОМПЛЕКСНА ТЕРАПІЯ ПРОЛІФЕРАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ У МАТЦІ З ВИКОРИСТАННЯМ БУСЕРИНУ

В статті представлені матеріали із застосування бусерину в комплексній терапії проліферативних процесів матки. Показане раціональне поєднання агоніста гонадотропін- рилізинг- гормону бусерину з симптоматичною терапією хронічних захворювань органів травної системи, що підвищує ефективність лікування, забезпечує профілактику маткових кровотеч та ремісію екстагенітальної патології

The impact of cycling infrastructure on consumers' perceptions of bicycle transport

Метою роботи є дослідження впливу розвитку інфраструктури на вибір споживачами велосипедів як альтернативного екологічного транспорту. В статті розглянуто проблеми та перспективи розвитку велотранспорту. Проведено аналіз причин вибору споживачів щодо використання велосипедів як транспортного засобу для повсякденного життя. Розглянуто позитивний досвід розвитку велотранспортної інфраструктури у провідних країнах Європи. Досліджено основні вимоги для розвитку велосипедної інфраструктури та визначено основні критерії її розбудови, зокрема у місті Києві.The aim of the article is to research the influence of developing the cycling infrastructure on the consumer's choice of bicycles as an alternative to eco transportation. The article talks about the problems and perspectives of developing a cycling infrastructure. An analysis of reasons was conducted in regards to the consumer's choice using bicycles as means of everyday transportation. Also, a positive experience in developing the cycling infrastructure in leading European countries was discussed. The article researched key requirements for developing the cycling infrastructure and identified basic criteria of its development, in particular in Kyiv city

РЕАБІЛІТАЦІЯ ПОРОДІЛЬ, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ ПРЕЕКЛАМПСІЮ

Summary. The role of hypertensive disorders and preeclampsia during pregnancy in the development of cardiovascular and cerebrovascular diseases in the later life of patients has been proved. The literature widely covers the issues of diagnosis, treatment, prevention of preeclampsia, but there is little information about the rehabilitation of patients in the postpartum period. The aim of the study – to develop a set of rehabilitation measures taking into account individual characteristics for women who have suffered from preeclampsia. Materials and Methods. 127 women in labor were under observation. Control group – 40 women with physiological childbirth. Group 1 – 45 patients who suffered from moderate preeclampsia and received the developed comprehensive rehabilitation, group 2 – 42 women in labor. All women underwent general clinical methods of examination on admission to the hospital, in the dynamics of treatment, before discharge, in 1, 3, 6 months, as well as one year after delivery. A comprehensive rehabilitation program was developed for the patients of the main group with the involvement of a nutritionist, psychologist, rehabilitation specialist and physiotherapist. Results. The course of the postpartum period in women in the control group ended physiologically. In 71 % of patients in the main group, normalization of blood pressure begins with the 5th day of the postpartum period, and only half (52.4 %) of the comparison group. Daily diuresis returns to normal within two weeks in women of group 1, and in 78.6 % of patients in group 2 only on the 30th day of observation. Reduction of proteinuria was diagnosed from the third day after delivery in all patients of the main group and from 5–7 days – in women of the comparison group. The concentration of total protein in women of group 1 was completely normalized on the 15th day of the postpartum period, and in women of group 2 – up to 30 days. Normalization of platelet count in all women of the main group occurred one month after delivery, in the comparison group only six months. Conclusions. For women who have suffered from preeclampsia in the postpartum period, it is advisable to develop an individual rehabilitation program with the involvement of obstetrician-gynecologist, nutritionist, psychologist, rehabilitologist and physiotherapist, as well as to recommend spa treatment after a year of observation.Резюме. Доведено роль гіпертензивних розладів та прееклампсії під час вагітності в розвитку кардіоваскулярних та цереброваскулярних захворювань у подальшому житті пацієнток. У літературі широко висвітлені питання діагностики, лікування, профілактики прееклампсії, але небагато є інформації щодо реабілітації пацієнток у післяпологовому періоді. Мета дослідження – розробити комплекс реабілітаційних заходів з урахуванням індивідуальних особливостей для жінок, які перенесли прееклампсію. Матеріали і методи. Під спостереженням перебували 127 породіль. Контрольну групу склали 40 жінок із фізіологічними пологами. В першій групі – 45 пацієнток, які перенесли прееклампсію середнього ступеня та отримували розроблену комплексну реабілітацію, в другій групі – 42 породіллі. Усім жінкам проводили загальноклінічні методи обстеження при госпіталізації, у динаміці лікування, перед випискою, через 1; 3; 6 місяців, а також через рік після пологів. Для пацієнток основної групи було розроблено комплексну реабілітаційну програму із залученням дієтолога, психолога, реабілітолога та фізіотерапевта. Результати. Перебіг післяпологового періоду в породіль контрольної групи закінчився фізіологічно. У 71 % пацієнток основної групи нормалізація АТ починається з 5 доби післяпологового періоду, і лише в половини (52,4 %) із групи порівняння. Добовий діурез приходить у норму протягом двох тижнів у жінок першої групи, а у 78,6 % пацієнток другої групи лише на 30 добу спостереження. Зниження протеїнурії діагностували з 3-ї доби після пологів у всіх пацієнток основної групи та з 5–7 доби – у жінок групи порівняння. Концентрація загального білка у жінок першої групи повністю нормалізувалася на 15 добу післяпологового періоду, а у породіль другої групи – до 30 доби. Нормалізація кількості тромбоцитів у всіх жінок основної групи настала через місяць після пологів, у осіб групи порівняння – лише через півроку. Висновки. Жінкам, які перенесли прееклампсію, у післяпологовому періоді доцільно розробляти індивідуальну реабілітаційну комплексну програму із залученням акушера-гінеколога, дієтолога, психолога, реабілітолога та фізіотерапевта, а також рекомендувати санаторно-курортне лікування після року спостереження

НАШ ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ ЛІВАРОЛ ПРИ КАНДИДОЗНИХ ВУЛЬВОВАГІНІТАХ

Останнім часом відмічено зростання частоти вагінальних кандидозів, терапія пероральними препаратами не завжди можлива,а інтравагінальні препарати малоефективні, оскільки розвинулись гриби, резистентні до антимікотичних препаратів. Найбільш ефективні препарату на основі кетоконазолу, а єдиною вагінальною формою його є Ліварол. Метою роботи була порівняльна оцінка застосування антимікотичного препарата фірми „Нижфарм” Ліварол для місцевої терапії вагінального кандидозу. Нами підтверджена перевага застосування препарату Ліварол (кетоконазол) у лікуванні кандидозних вульвовагінітів – достатньо виражений клінічний ефект за досить короткий час, зручне застосування, незначна кількість рецидивів

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ СИМУЛЯЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В ОБ’ЄКТИВНИЙ СТРУКТУРОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ІСПИТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ НА КАФЕДРІ АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ

The article adduces the results of implementing the Objective Structured Clinical Examination for the assessment of knowledge and practical skills in obstetrics and gynecology in the 5th year students of medical faculty. The issue of qualitative training for future doctors is an actual problem today. The state program of reforming the medical sector requires educational medical institutions to train specialists not only with a high level of theoretical knowledge, but also with the ability to use them in practice. In this regard, there is a deviation of the priorities of the educational process from the acquisition of knowledge to the formation of professional competences. Simulation education is one of the main methods of practical training of medical specia­lists. Practicing skills on dummies and simulators has proven effectiveness. The Objective Structured Clinical Examination (OSCE) is one of the reliable elements of evaluating the practical and communication skills of future physicians. The basic principles of this exam are: objectivity and structure. Objectivity is determined by standardized assessment scales, and the structure of the OSCE is a standardized scheme of passage of stations, which allows to evaluate certain clinical thinking and skills.  Thus, this implementation of simulation training is a valuable tool for improving the professional competencies of future physicians. Without the use of theoretical knowledge and analytical skills, it is impossible to properly perform a practical task, interpret the results of the survey, make a diagnosis. During the OSCE, teachers adhere to established rules and standards, which allows a fair assessment of the student in the course.У статті проаналізовано результати запровадження об’єктивного структурованого клінічного іспиту для оцінки знань і практичних навичок з акушерства та гінекології у студентів V курсу медичного факультету. Питання якісної підготовки майбутніх лікарів становить актуальну проблему сьогодення. Державна програма реформування медичної галузі вимагає від освітніх медичних закладів підготовки фахівців не лише з високим рівнем теоретичних знань, але й з умінням використовувати їх на практиці. У зв’язку з цим відмічається відхилення пріоритетів освітнього процесу від здобування знань до формування професійних компетенцій. Симуляційна освіта є однією з основних методик практичної підготовки медичних спеціалістів. Відпрацювання навичок на манекенах та симуляторах має доведену ефективність. Саме об’єктивний структурований клінічний іспит (ОСКІ) є одним з достовірних елементів оцінки практичних та комунікативних навичок майбутніх лікарів. Основними принципами даного іспиту є об’єктивність та структурованість. Об’єктивність визначається стандартизованими шкалами оцінювання, а структурованість ОСКІ полягає у стандартизованій схемі проходження станцій, що дозволяє оцінити визначене клінічне мислення та вміння студентів. Таким чином, дана імплементація симуляційного навчання є цінним інструментом вдосконалення професійних компетентностей у майбутніх лікарів. Без застосування теоретичних знань та аналітичних навичок неможливо правильно виконати практичне завдання, інтерпретувати результати обстеження, встановити діагноз. На ОСКІ викладачі дотримуються встановлених правил і стандартів, що дозволяє справедливо оцінювати студента під час виконання завдання

Induction of ovarian steroidogenesis as an additional potential risk factor for progression in premenopausal patients with hormone-receptor-positive breast cancer receiving tamoxifen as adjuvant therapy

Introduction. Patients with hormone-receptor-positive (HR+) breast cancer (BC) over 40 years old who take tamoxifen are not subject to mandatory castration. However this cohort of patients is not homogeneous.Aim. The present study is aimed at studying the features of ovarian steroidogenesis in perimenopausal breast cancer patients receiving adjuvant hormone therapy (HT) with tamoxifen.Materialy and methods. The study included 82 patients aged 42 to 53 years with GH+BC who received HT with tamoxifen 20 mg daily. Within 9 months from the start of HT in patients, the levels of estradiol and follicle-stimulating hormone in the peripheral blood were studied every 3 months.Results. In 66.7% of patients who received chemotherapy (CT), the development of amenorrhea was noted. Half of the patients in the HT-only group demonstrated amenorrhea. Oligomenorrhea was observed in 20.8% and 16.7% in each group, respectively. The incidence of amenorrhea in women treated with chemotherapy was higher (OR 2.02; 95% CI: 0.73-5.67), but the differences were not statistically significant (p = 0.1766). In the general cohort, in 15.7-16.8% of patients, the level of estradiol exceeded 251 pg / ml - the upper limit of the norm of the follicular phase of the menstrual cycle. Differences between groups in the incidence of estradiol levels > 251 pg/ml were statistically significant (p = 0.0293). 3.4-5.6% of patients in the total cohort (depending on the period of observation) had an estradiol level > 649 pg / ml, which corresponded to the highest ovulatory value.Conclusions. Against the background of HT with tamoxifen in some perimenopausal patients hyperestrogenism is observed which indicates the implementation of the effect of induction of ovarian steroidogenesis and can be considered as an additional potential risk factor for the progression of HR+BC. Amenorrhea after CT is not a reliable marker of ovarian suppression

Evolution of the CDK4/6 inhibitor abemaciclib: from palliative to adjuvant therapy. Clinical experience with abemaciclib in patients with hormone-receptor-positive, HER2-negative breast cancer

Introduction. Cyclin-dependent kinase 4/6 inhibitors are indicated in endocrine therapy for the treatment of hormone receptorpositive, HER2-negative, advanced, or metastatic breast cancer. In the recent past, abemaciclib made its debut as a combinatorial partner for adjuvant therapy in hormone-dependent breast cancer. This article demonstrates the analysis of our own experience of introducing abemaciclib into clinical practice.Aim. The aim of the study was to evaluate the preliminary results of treatment of patients with hormone receptor-positive HER2-negative metastatic breast cancer using abemaciclib outside the framework of clinical trials, in the real clinical practice of an oncological dispensary.Materials and methods. A retrospective analysis of the results of treatment was carried out in 27 patients who were prescribed abe-maciclib in various regimens and lines from April 2021 to January 2022 in the conditions of routine practice in the Krasnodar region.Results and discussion. Analysis of the total population of 27 patients at a median follow-up of 8 months showed that the median PFS was not reached. The one-year PFS was 68.8%. Treatment outcomes were independent of prescribing abemaciclib to treat baseline metastatic disease or breast cancer progression after previous radical treatment (p = 0.60). The PFS did not depend on the expression of progesterone receptors in the tumor tissue (p = 0.326) and the proliferative activity index Ki-67 (p = 0.618). Patients who received no more than 2 lines of previous drug treatment for a history of metastatic breast cancer had the greatest benefit from abemaciclib therapy (p = 0.001).Conclusions. Despite a relatively difficult group of patients (96% of patients with visceral metastases), abemaciclib has demonstrated efficacy and safety. The effectiveness did not depend on the analyzed factors: Ki-67, the level of expression of progesterone receptors, the type of metastatic disease (de novo metastatic or progressive breast cancer). In view of the best results, it is advisable to prescribe abemaciclib in the early lines of therapy

НАШ ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ІНФЕЗОЛУ ПРИ ЛІКУВАННІ СЕРЕДНЬОТЯЖКОГО ТА ТЯЖКОГО СТУПЕНІВ БЛЮВАННЯ ВАГІТНИХ

Possibilities using infezol for treatment of hyperemesis gravidarum. There was investigated the effectiveness of infusions of infezol® 40 in treatment of hyperemesis gravidarum. The results are the evident of high efficacy in treatment of hyperemesis gravidarum and it’s possible ways of application in patients with disorder of lipid, water-salt and protein metabolisms.Возможности использования инфезола в лечении чрезмерной рвоты беременных. Изучена клиничекая эффективность инфузионного раствора инфезол®40 влечении среднетяжелой и тяжелой форм рвоты беременных. Полученные результаты доказывают высокую эффективность и перспективность его использования у беременных с токсикозом первой половины беременности, которая сопроваждается нарушением липидного, водно-солевого и белкового обменов.Можливості застосування інфезолу при лікуванні середньотяжкого та тяжкого ступенів блювання вагітних. Вивчено клінічну ефективність інфузійного розчину Інфезол®40, що застосовувався у лікуванні середньотяжкого та тяжкого ступенів блювання вагітних. Отримані дані свідчать про високу ефективність та перспективність його використання у вагітних із токсикозом першо половини вагітності, що супроводжується порушенням ліпідного, водно-сольовогота білкового обмінів

Эффективность и безопасность комбинации ленватиниба и эверолимуса у больных диссеминированным раком почки, прогрессирующим на фоне антиангиогенной таргетной терапии: второй анализ данных российского многоцентрового наблюдательного исследования

Objective. The primary endpoint was progression-free survival; secondary endpoints included overall survival, objective response rate and duration, tumor control rate and duration, as well as safety profile of lenvatinib with everolimus in consecutive patients with advanced renal cell carcinoma who had disease progression after targeted antiangiogenic therapy.Materials and methods. This observational study included 129 consecutive patients with metastatic renal cell carcinoma resistant to targeted antiangiogenic therapy. The median age was 60 years; a male to female ratio was 3.1:1. Twenty-seven patients (20.9 %) had ECOG performance status of 2—4. The majority of study participants (n = 127; 98.4 %) had multiple metastases. Tumor lesions were located in >1 organ in 104 cases (80.6 %). The primary tumor was removed in 110 (85.3 %), including 39 (30.2 %) patients undergone cytoreductive surgery. Seventy patients (54.2 %) had earlier received more than one line of therapy. Upon enrollment, there were 13 IMDC favourable-risk patients (10.1 %), 86 IMDC intermediate-risk patients (66.6 %), and 29 IMDC poor-risk patients (22.5 %). In one patient (0.8 %), the IMDC risk was not estimated. All patients received lenvatinib at a dose of 18 mg/day and everolimus at a dose of 5 mg/day. The median follow-up was 10.5 (1—30) months.Results. Median progression-free survival was 14.9 (11.9—17.9) months; overall survival was 19.9 (15.2—24.6) months. The objective response rate was 17.0 % (median duration 9.7 (2.8—16.5) months); tumor control rate was 72.9 % (median duration 10.0 (2.5—17.5) months). Adverse events were observed in 112patients (86.8 %) with grade III—IVadverse events registered in 27participants (20.9 %). Five participants (3.9 %) needed inpatient treatment of adverse events; one patient (0.8 %) died due to adverse events. Adverse events required treatment discontinuation in 4 patients (3.1 %), treatment interruption in 35 patients (27.1 %), and dose reduction in 33 patients (25.6 %).Conclusion. The results of the secondary analysis in the ROSLERCM observational study confirmed the results obtained earlier on the efficacy and safety of the lenvatinib plus everolimus combination in the second- and subsequent-line therapy for advanced renal cell carcinoma resistant to targeted antiangiogenic therapy in consecutive Russian patients.Цель. Первичной конечной точкой являлась беспрогрессивная выживаемость, вторичными — общая выживаемость, частота и длительность ответа на лечение и контроля над опухолью, а также профиль безопасности комбинации ленватиниба и эверолимуса у неотобранных пациентов с распространенным почечно-клеточным раком, прогрессирующим после антиангиогенной таргетной терапии.Материалы и методы. В наблюдательное исследование последовательно включены 129 больных диссеминированным почечноклеточным раком, резистентным к антиангиогенной таргетной терапии. Медиана возраста — 60 лет, соотношение мужчин и женщин — 3,1:1. Соматический статус расценен как ECOG 2—4у 27 (20,9 %) больных. У127 (98,4 %) пациентов имелись множественные метастазы. Опухолевые очаги локализовались в >1 органе в 104 (80,6 %) случаях. Первичная опухоль удалена у 110 (85,3 %) больных, в 39 (30,2%) наблюдениях — с циторедуктивной целью. Ранее >1 линии предшествующей терапии получали 70 (54,2 %) больных. На момент включения в исследование к группе благоприятного прогноза по шкале IMDC относились 13 (10,1 %), промежуточного — 86 (66,6 %), неблагоприятного — 29 (22,5 %) больных; группа прогноза не определена у 1 (0,8 %) пациента. Всем больным назначали ленватиниб 18мг/сут с эверолимусом 5мг/сут. Медиана наблюдения за всеми пациентами составила 10,5 (1—30) мес. Результаты. Медиана беспрогрессивной выживаемости достигла 14,9(11,9—17,9) мес, общей выживаемости — 19,9(15,2—24,6) мес. Частота объективного ответа составила 17,0 % (медиана длительности — 9,7(2,8—16,5) мес), частота контроля над опухолью — 72,9 % (медиана длительности — 10,0 (2,5—17,5) мес). Нежелательные явления зарегистрированы у 112 (86,8 %), в том числе, III—IV степеней тяжести — у 27 (20,9 %) больных. Госпитализация для коррекции нежелательных явлений потребовалась в 5 (3,9 %) случаях, 1 (0,8 %) пациент умер из-за нежелательных явлений. Нежелательные явления послужили причиной отмены терапии в 4 (3,1 %), перерыва в лечении — в 35 (27,1 %), редукции дозы — в 33 (25,6 %) случаях.Заключение. Результаты второго анализа наблюдательного исследования ROSLERCM подтвердили ранее полученные результаты применения комбинации ленватиниба с эверолимусом во 2-й и последующих линиях терапии распространенного почечно-клеточного рака, рефрактерного к антиангиогенному лечению, у неотобранных российских больных