Differences Between an Aerobic and Yoga Group Exercise on Measures of Mood, Stress, and Group Cohesion

Please refer to the pdf version of the abstract located adjacent to the title

Features of the inducible nitric oxide synthase expression in paraventricular and supraoptic nuclei of hypothalamus in different models of arterial hypertension

The regulation of the paraventricular (PVN) and supraoptic (SON) nuclei’s activity is carried out with a great amount of different neurotransmitters, in particular, with nitric oxide. In order to get clear understanding of the local NO effects in hypothalamus in normal condition and different models of hypertension it is necessary to study all isoforms of NOS in PVN and SON. Our purpose was to find out the features of the inducible nitric oxide synthase (iNOS) expression in magnocellular SON and PVN in SHR and endocrine-saline model of hypertension in rats. Materials and methods. For all rats the mean blood pressure (mBP) was measured. In Wistar rats mBP was stable during the experiment. In SHR mBP was higher than normal. In animals of the 3rd group with ESM the first measurement (before the modelling) demonstrated normal rates of mBP. Since the 7th day of modelling mBP started increase and became steadily increased from the 21st day. We obtained the frontal slices of hypothalamus and performed the assessment of iNOS expression using immunofluorescence assay. The results showed the presence of the constitutive expression of iNOS in the magnocellular neurons of hypothalamus in Wistar rats as well as in both groups of experimental hypertension. The level of iNOS expression in magnocellular nuclei was dependent both on type of hypertension and topography of magnocellular neurons in hypothalamus. In SHR there was high expression of iNOS in PVN and low one in SON, whereas in endocrine-saline model there was high expression in SON and there were no substantial changes of the iNOS expression in PVN. Conclusions. We believe the alteration of iNOS expression in magnocellular nuclei of hypothalamus could participate in development and/or adaptation to hypertension

Assessment of Acute Balance and Agility Following Submaximal Plyometrics and Cycling

Please see the pdf version of the abstract

Mitral annular calcification in the elderly - Quantitative assessment

PURPOSE: To determine the reliability of subjective and objective quantification of mitral annular calcification (MAC) in elderly patients with severe aortic stenosis, to define quantitative sex- and age-related reference values of MAC, and to correlate quantitative MAC with mitral valve disease. METHODS: In this retrospective, IRB-approved study, we included 559 patients (268 females, median age 81 years, inter-quartile range 77-85 years) with severe aortic stenosis undergoing CT. Four independent readers performed subjective MAC categorization as follows: no, mild, moderate, and severe MAC. Two independent readers performed quantitative evaluation of MAC using the Agatston score method (Agatston$_{MAC}$). Mitral valve disease was determined by echocardiography. RESULTS: Subjective MAC categorization showed high inter-reader agreement for no (k = 0.88) and severe MAC (k = 0.75), whereas agreement for moderate (k = 0.59) and mild (k = 0.45) MAC was moderate. Intra-reader agreement for subjective MAC categorization was substantial (k = 0.69 and 0.62). Inter- and intra-reader agreement for Agatston$_{MAC}$ were excellent (ICC = 0.998 and 0.999, respectively), with minor inconsistencies in MAC involving the left ventricular outflow tract/aortic valve. There were significantly more women than men with MAC (n = 227, 85% versus n = 209, 72%; p  0.05). CONCLUSIONS: Our study in elderly patients with severe aortic stenosis shows that quantitative MAC scoring is more reliable than subjective MAC assessment. Women show higher Agatston$_{MAC}$ scores than men, particularly in the elderly population. Agatston$_{MAC}$ shows high accuracy to diagnose mitral stenosis

Current methods of the modeling of experimental diabetes mellitus type 2: a literature review

Background. Diabetes mellitus (DM) became a major problem of the healthcare in Ukraine. The rapid increase in the incidence was noticed especially in recent decade. The treatment of diabetes and its complications become a difficult task. From this standpoint the experimental modeling of diabetes is rather essential. Using the experimental models gives the possibility to assess the significance of the activity of pharmacological substances or to find out new mechanism in the action of medicaments. The aim of this review is to light up the most studied and common experimental models of diabetes mellitus type 2 (T2DM) in small rodents and find out their drawbacks. It is known the background of T2DM is the violation of the insulin homeostasis such as the resistance of peripheral tissues to insulin as well as the dysfunction of the pancreatic beta-cells, which both lead to appearance of such phenomena as the glucosetoxicity and the lipotoxicity. In the end they both could result in life threatening vascular complications. Considering the steady growth of T2DM patients, the development both of the drug and non-drug methods of its treatment with the high therapeutically efficiency and the perfect safety profile becomes essential. The most important stage of the search of new ways of influence on pathogenetic links of T2DM is the preclinical stage. From this standpoint the usage of experimental models of T2DM has a huge importance. There are a lot of models of T2DM developed by different scientists. These models could be spontaneous or be induced by different chemical diabetogenic substances, diet or surgical interventions or be a combination of methods listed above. Conclusions. We should underline the adequate modeling of DM2T is the necessary basis for the pre-clinical study of drug-based and not-drug methods of correction of the hyperglycemic states. Using different models makes it possible for infer the obtained experimental results to the society, which suffers from DM2T

Особливості експресії індуцибельної синтази оксиду азоту в паравентрикулярному та супраоптичному ядрах гіпоталамуса при різних моделях артеріальної гіпертензії

The regulation of the paraventricular (PVN) and supraoptic (SON) nuclei’s activity is carried out with a great amount of different neurotransmitters, in particular, with nitric oxide. In order to get clear understanding of the local NO effects in hypothalamus in normal condition and different models of hypertension it is necessary to study all isoforms of NOS in PVN and SON.Our purpose was to find out the features of the inducible nitric oxide synthase (iNOS) expression in magnocellular SON and PVN in SHR and endocrine-saline model of hypertension in rats.Materials and methods. For all rats the mean blood pressure (mBP) was measured. In Wistar rats mBP was stable during the experiment. In SHR mBP was higher than normal. In animals of the 3rd group with ESM the first measurement (before the modelling) demonstrated normal rates of mBP. Since the 7th day of modelling mBP started increase and became steadily increased from the 21st day. We obtained the frontal slices of hypothalamus and performed the assessment of iNOS expression using immunofluorescence assay.The results showed the presence of the constitutive expression of iNOS in the magnocellular neurons of hypothalamus in Wistar rats as well as in both groups of experimental hypertension. The level of iNOS expression in magnocellular nuclei was dependent both on type of hypertension and topography of magnocellular neurons in hypothalamus. In SHR there was high expression of iNOS in PVN and low one in SON, whereas in endocrine-saline model there was high expression in SON and there were no substantial changes of the iNOS expression in PVN.Conclusions. We believe the alteration of iNOS expression in magnocellular nuclei of hypothalamus could participate in development and/or adaptation to hypertension.Регуляция активности супраоптического (СОЯ) и паравентрикулярного (ПВЯ) ядер гипоталамуса осуществляется благодаря большому количеству нейротрансмиттеров, в частности, оксиду азота (NO). Мы считаем, что для получения чёткого понимания локальных эффектов NO необходимо изучить экспрессию всех изоформ синтазы оксида азота в ПВЯ и СОЯ.Цель работы – установление особенностей экспрессии индуцибельной синтазы оксида азота (iNOS) в крупноклеточных СОЯ и ПВЯ гипоталамуса у SHR и в условиях эндокринно-солевой модели (ЭСМ) артериальной гипертензии у крыс.Материалы и методы. Всем крысам было измерено среднее артериальное давление (сАД). У крыс линии Wistar сАД было стабильное на протяжении всего эксперимента. У крыс линии SHR сАД было стабильно повышенным. У крыс ЭСМ до начала эксперимента сАД было нормальным. С 7 суток моделирования сАД начало повышаться и стало стабильно повышенным, начиная с 21 суток моделирования. Мы получили фронтальные срезы гипоталамуса и провели оценку экспрессии iNOS в них с помощью иммунофлуоресцентного анализа.Результаты. Исследование показало наличие конституциональной экспрессии iNOS в крупноклеточных нейронах гипоталамуса как у крыс линии Wistar, так и в обеих моделях экспериментальной гипертензии. Уровень экспрессии iNOS в крупноклеточных нейронах зависел как от типа модели, так и от топографической принадлежности крупноклеточных нейронов. Так, у SHR высокий уровень экспрессии iNOS отмечался в ПВЯ, в то время как в СОЯ он был значительно ниже показателей контрольной группы. С другой стороны, в условиях эндокринно-солевой модели значительное увеличение экспрессии iNOS отмечалось в СОЯ, в то время как в ПВЯ мы не выявили достоверных отличий.Выводы. Изменение уровня экспрессии iNOS в крупноклеточных нейронах гипоталамуса может принимать участие в развитии и/или адаптации к артериальной гипертензии.Регуляція активності супраоптичного (СОЯ) та паравентрикулярного (ПВЯ) ядер здійснюється внаслідок великої кількості нейротрансміттерів, зокрема оксиду азоту (NO). Вважаємо, що для отримання чіткого розуміння локальних ефектів NO в гіпоталамусі необхідно дослідити експресію всіх ізоформ синтази оксиду азоту в ПВЯ та СОЯ.Мета роботи – встановлення особливостей експресії індуцибельної синтази оксиду азоту (iNOS) у великоклітинних СОЯ та ПВЯ гіпоталамуса в SHR і за умов ендокринно-сольової моделі (ЕСМ) артеріальної гіпертензії в щурів.Матеріали та методи. Усім щурам виміряли середній артеріальний тиск (сАТ). У щурів лінії Wistar сАТ був стабільним протягом  експерименту. У щурів лінії SHR сАТ був стабільно підвищений. У щурів ЕСМ до початку моделювання сАТ був нормальним. З 7 доби моделювання сАТ підвищувався та став стабільно підвищеним, починаючи з 21 доби моделювання. Отримали фронтальні зрізи гіпоталамуса та виконали оцінювання експресії iNOS у них за допомогою імунофлуоресцентного аналізу.Результати. Дослідження показало наявність конституційної експресії iNOS у великоклітинних нейронах гіпоталамуса як у щурів лінії Wistar, так і в обох експериментальних моделях. Рівень експресії iNOS у великоклітинних нейронах залежав як від типу моделі, так і від топографічної приналежності великоклітинних нейронів. Так, у SHR високий рівень експресії iNOS був відзначений у ПВЯ, тоді як у СОЯ він був значно нижчим за показники контрольної групи. З іншого боку, за умов ендокринно-сольової моделі значне збільшення експресії iNOS відзначалося в СОЯ, тоді як у ПВЯ ми не знайшли вірогідних змін.Висновки. Зміна рівня експресії iNOS у великоклітинних нейронах гіпоталамуса може брати участь у розвитку та/або адаптації до артеріальної гіпертензії

Evaluation of Suspected Aspirated Beverage Can Pull Tab: Radiographs May Not Be Enough

A 67-year-old male presented to the emergency department with concern for accidental aspiration of an aluminum beverage can pull tab. Neck and chest radiographs did not reveal an aspirated foreign body. Despite ongoing complaint of dysgeusia and adamancy of aspiration by the patient, he was discharged to home without recommendation for further follow-up. Seven months later, a computed tomography (CT) scan of the chest performed as part of an unrelated lung cancer work up confirmed the presence of a left mainstem bronchus metallic foreign body compatible with a pull tab. This case report illustrates the poor negative predictive value of radiographs for a suspected aluminum foreign body and demonstrates the superiority of CT for this purpose. In such presentations it is imperative to have a low threshold for performing further diagnostic evaluation with CT due to the relatively high radiolucency of aluminum

Сучасні методи моделювання експериментального цукрового діабету 2 типу: огляд літератури

Background. Diabetes mellitus (DM) became a major problem of the healthcare in Ukraine. The rapid increase in the incidence was noticed especially in recent decade. The treatment of diabetes and its complications become a difficult task. From this standpoint the experimental modeling of diabetes is rather essential. Using the experimental models gives the possibility to assess the significance of the activity of pharmacological substances or to find out new mechanism in the action of medicaments.The aim of this review is to light up the most studied and common experimental models of diabetes mellitus type 2 (T2DM) in small rodents and find out their drawbacks. It is known the background of T2DM is the violation of the insulin homeostasis such as the resistance of peripheral tissues to insulin as well as the dysfunction of the pancreatic beta-cells, which both lead to appearance of such phenomena as the glucosetoxicity and the lipotoxicity. In the end they both could result in life threatening vascular complications. Considering the steady growth of T2DM patients, the development both of the drug and non-drug methods of its treatment with the high therapeutically efficiency and the perfect safety profile becomes essential. The most important stage of the search of new ways of influence on pathogenetic links of T2DM is the preclinical stage. From this standpoint the usage of experimental models of T2DM has a huge importance. There are a lot of models of T2DM developed by different scientists. These models could be spontaneous or be induced by different chemical diabetogenic substances, diet or surgical interventions or be a combination of methods listed above.Conclusions. We should underline the adequate modeling of DM2T is the necessary basis for the pre-clinical study of drug-based and not-drug methods of correction of the hyperglycemic states. Using different models makes it possible for infer the obtained experimental results to the society, which suffers from DM2T.Сахарный диабет имеет широкое распространение в Украине, в особенности, в последнее десятилетие. Касательно последнего, определяется исключительно быстрое повышение заболеваемости. Лечение сахарного диабета и его осложнений является очень тяжёлым заданием. В этой связи важное значение имеет моделирование сахарного диабета в эксперименте, это позволяет достоверно определять наличие той или иной фармакологической активности препаратов или новых деталей в механизме действия лекарственных препаратов.Целью этого обзора является знакомство, анализ и поиск недостатков у достаточно изученных и популярных моделей сахарного диабета 2 типа, которые внедряются на мелких грызунах (мышах и крысах). Известно, что в основе сахарного диабета2 типа лежит нарушение инсулинового гомеостаза, в том числе, резистентность к инсулину периферических тканей и дисфункция бета клеток поджелудочной железы, что приводит в дальнейшем к возникновению патологических феноменов глюкозотоксичности и липотоксичности, и, в конечном итоге, к развитию угрожающих сосудистых осложнений. Учитывая неуклонный рост числа больных сахарным диабетом 2 типа, актуальной является проблема разработки медикаментозных и немедикаментозных методов его лечения с высокой терапевтической эффективностью и совершенным профилем безопасности. Важнейшим этапом поиска новых способов воздействия на патогенетические звенья сахарного диабета 2 типа являются их доклинические изучения. В связи с этим огромное значение имеет использование экспериментальных моделей сахарного диабета 2 типа, которые позволяют достоверно определять наличие той или иной терапевтической активности или новых деталей в механизме действия медикаментов. Учёными разработано большое количество моделей сахарного диабета 2 типа. Эти модели могут быть получены спонтанно или быть индуцированными химическими диабетогенными веществами, диетическими или хирургическими манипуляциями, или комбинацией этих способов.Вывод. Стоит подчеркнуть, что адекватное моделирование диабета 2 типа является необходимой основой для доклинического изучения медикаментозных и не медикаментозных методов коррекции гипергликемических состояний, а использование разнообразных моделей даёт возможность для обоснованной экстраполяции полученных в эксперименте результатов на общество, страдающее от сахарного диабета 2 типа.Цукровий діабет значно поширився в Україні, особливо в останнє десятиріччя. Спостерігається виключно швидке зростання захворюваності. Лікування цукрового діабету та його ускладнень є надважким завданням. У зв’язку з цим важливе значення має моделювання цукрового діабету в експерименті, це дає змогу вірогідно виявляти наявність тієї чи іншої фармакологічної активності препаратів або нових деталей у механізмі дії лікарських засобів.Мета роботи – знайомство, аналіз і пошук недоліків у доволі вивчених і популярних моделях цукрового діабету 2 типу, котрі впроваджуються на дрібних гризунах (мишах і щурах). Відомо, що в основі цукрового діабету 2 типу лежить порушення інсулінового гомеостазу, зокрема резистентність до інсуліну периферичних тканин і дисфункція бета-клітин підшлункової залози, що призводить надалі до виникнення патологічних феноменів глюкозотоксичності, ліпотоксичності та, в кінцевому підсумку, до розвитку небезпечних для життя судинних ускладнень. Враховуючи неухильне зростання числа хворих на цукровий діабет 2 типу, актуальною проблемою є розробка медикаментозних та немедикаментозних методів його лікування з високою терапевтичною активністю і досконалим профілем безпеки. Найважливішим етапом пошуку нових методів впливу на патогенетичні ланки цукрового діабету 2 типу є їх доклінічне дослідження. У зв’язку з цим величезне значення має використання експериментальних моделей цукрового діабету 2 типу, що дозволяють достовірно виявляти наявність тієї чи іншої терапевтичної активності або нових деталей у механізмі дії лікарських засобів. Вченими розроблена велика кількість моделей цукрового діабету 2 типу. Ці моделі можуть бути отримані спонтанно, індуковані хімічними діабетогенними речовинами, дієтичними або хірургічними маніпуляціями або поєднанням цих способів.Висновок. Слід підкреслити, що адекватне моделювання діабету 2 типу є необхідною основою для доклінічного вивчення медикаментозних та не медикаментозних методів корекції гіперглікемічних станів, а використання різноманітних моделей дає можливість для обґрунтованої екстраполяції отриманих в експерименті результатів на суспільстві, котре страждає на діабет 2 типу