ЗАКОНОМІРНОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ АНАТОМІЧНОЇ МІНЛИВОСТІ НОСОВОЇ ДІЛЯНКИ У ПЛОДІВ ЛЮДИНИ

Investigation was conducted on 117 human fetuses aged 5 to 10 months of prenatal development (85.0 – 500.0 mm parieto-calcaneal length) of both sexes by means of complex of morphological methods (anthropometry, morphometrics, computed tomography, three-dimensional computer constructing, statistical analysis). Statistical analysis of morphometric parameters of nasal region structures of both sexes fetuses during fetal period of human prenatal ontogenesis permitted to clarify and determine the features of constitutional and gender anatomy, elucidate mathematical regularities of morphometric parameters changes in investigated structures, which can be a morphologic basis for developing diagnostic algorithms and solving issues of human fetus maturity degree. Periods of uneven growth of nasal region morphometric parameters are 5 and 8 months of fetal development during which is its size accelerated growth in both fetus sexes; also 7th month, when its growth is decelerated. Gender and age peculiarities of nasal aperture changes are characterized by similarity of time dynamics in brachimorph type male fetuses and mesomorph female fetuses. The length of the nasal cavity intensely increases in male fetuses with dolihomorph constitutional type and in female fetuses with doliho- and brachymorph types. Mesomorph fetuses of both sexes and brachimorph male fetuses have higher indicators of the nasal cavity lengths in early fetal period and its slow growth during development. The width of nasal aperture in fetuses of both sexes with dolihomorph type should be considered an extreme form of the anatomical variability (high indicators at early fetal period and accelerated growth during its development). The width of the nasal cavity is characterized by resemblance of growth time dynamics in fetuses with dolihomorph constitutional type of both sexes and a significant gender difference among other constitutional types. Particularly in mesomorph type male fetuses it grows most intense and brachimorph type tends to reduce this index. Therefore for male fetuses with brachymorph type is inherent extreme forms of the nasal cavity width anatomical variability.Mathematical analysis of morphometric changes features of the nasal aperture and nasal cavity allowed withdraw logarithmic functions, which reflect patterns of this structures dynamic changes:– width of nasal cavity (male) y=6.6219*exp(0.1178*x);– width of nasal cavity (female) y= 6.323*exp(0.128*x);– length of nasal cavity (male) y=11.9296*exp(0,1076*x);– length of nasal cavity (female) y=11.6504*exp(0.0992*x);– width of nasal aperture (male) y=5.8844*exp(0.1116*x);– width of nasal aperture (female) y=5.8259*exp(0.0914*x);– height of nasal aperture (male) y= 6.9016*exp(0.1418*x);– height of nasal aperture (female) y=7.0358*exp(0.1004*x).Исследовано 117 плодов человека в возрасте от 5 до 10 месяцев внутриутробного развития (85,0–500,0 мм ТПД) обоего пола с использованием комплекса методов морфологического исследования (антропометрия, морфометрия, компьютерная томография, трехмерное компьютерное реконструирование, статистический анализ). Статистический анализ морфометрических параметров структуры носовой области плодов обоего пола на протяжении плодового периода пренатального онтогенеза человека позволил выяснить и определить особенности конституционной, половой и возрастной анатомии, установить математические закономерности изменений морфометрических показателей исследованных структур, что может быть морфологическим базисом для разработки диагностических алгоритмов и решения вопросов о степени зрелости плода. Периодами неравномерного роста морфометрических показателей носовой области являются 5 и 8 месяцы внутриутробного развития, во время которых наблюдается ускоренный рост ее размеров у плодов обоего пола, а также 7 месяц, во время которого замедляются темпы ее роста. Половые и возрастные особенности изменения высоты носовой апертуры характеризуются схожестью временной динамики у плодов брахиморфного типа мужского пола и мезоморфного типа женского пола. Длина носовой полости интенсивнее растет у плодов мужского пола с долихоморфным конституционным типом и у плодов женского пола с долихо- и брахиморфным типами. Мезоморфные плоды обоего пола и брахиморфные плоды мужского пола характеризуются наибольшими значениями длины носовой полости в начале плодового периода и медленным ее ростом на протяжении развития. Ширина носовой апертуры у плодов обоего пола долихоморфного типа следуют считать крайней формой анатомической изменчивости (высокие значения вначале плодового периода и ускоренный рост ее на протяжении развития). Для ширины носовой полости характерна схожесть временной динамики роста у плодов долихоморфного типа обоего пола и значительными половыми различиями среди других конституционных типов. В частности, у плодов мужского пола мезоморфного типа она растет интенсивнее всего, а для брахиморфного типа характерна тенденция к уменьшению этого показателя. Поэтому для плодов мужского пола брахиморфного типа характерны крайние формы анатомической изменчивости ширины носовой полости. Математический анализ особенностей морфометрических изменений носовой апертуры и носовой полости позволил вывести логарифмические функции, которые отображают закономерности динамики изменений этих структур:– ширина носовой полости (мужской пол): y=6,6219*exp(0,1178*x);– ширина носовой полости (женский пол): y= 6,323*exp(0,128*x);- длина носовой полости (мужской пол): y=11,9296*exp(0,1076*x);– длина носовой полости (женский пол): y=11,6504*exp(0,0992*x);– ширина носовой апертуры (мужской пол): y=5,8844*exp(0,1116*x);– ширина носовой апертуры (женский пол): y=5,8259*exp(0,0914*x);– высота носовой апертуры (мужской пол): y= 6,9016*exp(0,1418*x);– высота носовой апертуры (женский пол): y=7,0358*exp(0,1004*x). Досліджено 117 плодів людини віком від 5 до 10 місяців внутрішньоутробного розвитку (85,0–500,0 мм ТПД) обох статей із використанням комплексу методів морфологічного дослідження (антропометрія, морфометрія, комп’ютерна томографія, тривимірне комп’ютерне реконструювання, статистичний аналіз). Статистичний аналіз морфометричних параметрів структур носової ділянки плодів обох статей упродовж плодового періоду пренатального онтогенезу людини дозволив з’ясувати та визначити особливості конституційної та статево-вікової анатомії, встановити математичні закономірності змін морфометричних показників досліджених структур, що може бути морфологічним підґрунтям для розробки діагностичних алгоритмів та вирішення питань про ступінь зрілості плода. Періодами нерівномірного росту морфометричних показників носової ділянки є 5 та 8 місяці внутрішньоутробного розвитку, під час яких спостерігається прискорене зростання її розмірів у обох стетей, а також 7 місяць, під час якого уповільнюються темпи її росту. Cтатевовікова особливість змін висоти носової апертури характеризується схожістю часової динаміки у плодів брахіморфного типу чоловічої статі та мезоморфного типу жіночої статі. Довжина носової порожнини інтенсивніше зростає у плодів чоловічої статі з доліхоморфним конституційним типом та в плодів жіночої статі з доліхо- та брахіморфним типами. Мезоморфні плоди обох статей та брахіморфні плоди чоловічої статі характеризуються більш високими значеннями довжини носової порожнини на початку плодового періоду та повільним її зростанням упродовж розвитку. Ширина носової апертури у плодів обох статей доліхоморфного типу слід вважати крайньою формою анатомічної мінливості (високі значення на початку плодового періоду та прискорене зростання її упродовж розвитку). Ширина носової порожнини характеризується схожістю часової динаміки зростання в плодів доліхоморфного типу обох статей та значною статевою відмінністю серед інших конституційних типів. Зокрема, у плодів чоловічої статі мезоморфного типу вона зростає найінтенсивніше, а для брахіморфного типу характерна тенденція до зменшення цього показника. Тому для плодів чоловічої статі брахіморфного типу притаманні крайні форми анатомічної мінливості ширини носової порожнини. Математичний аналіз особливостей морфометричних змін носової апертури та носової порожнини дозволив вивести логарифмічні функції, що відображають закономірності динаміки змін цих структур:– ширина носової порожнини (чоловіча стать): y=6,6219*exp(0,1178*x);– ширина носової порожнини (жіноча стать): y= 6,323*exp(0,128*x);– довжина носової порожнини (чоловіча стать): y=11,9296*exp(0,1076*x);– довжина носової порожнини (жіноча стать): y=11,6504*exp(0,0992*x);– ширина носової апертури (чоловіча стать): y=5,8844*exp(0,1116*x);– ширина носової апертури (жіноча стать): y=5,8259*exp(0,0914*x);– висота носової апертури (чоловіча стать): y= 6,9016*exp(0,1418*x);– висота носової апертури (жіноча стать): y=7,0358*exp(0,1004*x)

Clinical and laboratory efficacy of systemic enzyme therapy in patients with chronic generalized periodontitis complicated by purulent foci in soft periodontal tissues.

The article presents the results of complex treatment of 98 patients with chronic generalized periodontitis with purulent foci in periodontal tissues by using standard complex treatment in combination with systemic enzyme therapy, which in turn allows to increase the effectiveness of the therapeutic measures and to eliminate etiological and pathogenetic links and regress of clinical symptoms of the disease. Under its influence, clinical and laboratory rehabilitation comes faster by 5.4 ± 0.2 days, and remission throughout the year takes place in 91.7% of cases

Особливості змін основних клінічних показників у хворих на хронічний генералізований пародонтит залежно від методів комплексної терапії

The article contains the results of changes of the main clinical signs in 98 patients with the diagnosis of chronic generalized periodontitis.The aim of the study – to conduct in vestigation and comparison of changes of the main clinical signs in patients with chronic generalized periodontitis depending on the suggested methods of treatment.Materials and Methods. 98 patients took part in the study diagnosed with chronic generalized periodontitis of the I and II severity, aged 25 to 50 years. Among them there were 51 women (57.1%) and 46 men (46.9%). Patients were included in the study answered the following selection criteria: age 25 to 50 years, diagnosed with chronic generalized periodontitis of the I and II severity, lack of infection-related inflammation, presence information consent for clinical, laboratory and therapeutic interventions.Results and Discussion. Obtained demonstrated that application of systemic enzymotherapy in addition to the scheme of a traditional comprehensive treatment creates optimal conditions for quick elimination of the main clinical signs of the disease in the periodontal tissue in patients with chronic generalized periodontitis.В статье опубликованы результаты изменений основных клинических показателей у 98 пациентов с диагнозом хронического генерализованного пародонтита.Цель исследования – изучить и сравнить изменения основных клинических показателей у больных хроническим генерализованным пародонтитом в зависимости от проведенных методов лечения.Материалы и методы. В исследовании принимали участие 98 пациентов с диагнозом хронического генерализованного пародонтита I и II степеней тяжести в возрасте от 25 до 50 лет. Среди них – 51 женщина (57,1 %) и 46 мужчин (46,9 %). Пациенты, которые были включены в исследование, отвечали следующим критериям отбора: возраст от 25 до 50 лет, поставлен диагноз хронического генерализованного пародонтита I и II степеней тяжести, отсутствие сопутствующих инфекционно-воспалительных процессов, наличие информационного согласия на проведение клинических, лабораторных и терапевтических мероприятий.Результаты исследований и их обсуждение. Полученные данные показали, что использование в схеме традиционного комплексного лечения системной энзимотерапии создает оптимальные условия для быстрого устранения основных клинических признаков заболевания в тканях пародонта у больных хроническим генерализованным пародонтитом.Выводы. Проведенный обобщенный анализ полученных клинико-рентгенологических результатов исследования, предусматривающий применение системной энзимотерапии вобензимом в комплексном лечении хронического генерализованного пародонтита, осложненного очагами гнойного воспаления в пародонтальных тканях, сопровождается более выразительной положительной динамикой со стороны клинических симптомов заболевания, основных пародонтальных индексов и рентгенологических признаков, чем при дополнительном использовании традиционных ензимопрепаратов.У статті  опубліковано результати змін основних клінічних показників у 98 пацієнтів із діагнозом хронічного генералізованого пародонтиту.Мета дослідження – вивчити та порівняти зміни основних клінічних показників у хворих на хронічний генералізований пародонтит залежно від проведених методів лікування.Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 98 пацієнтів із діагнозом хронічного генералізованого пародонтиту І та ІІ ступенів тяжкості у віці від 25 до 50 років. Серед них – 51 жінка  (57,1%)  та  46 чоловіків (46,9 %). Пацієнти, яких включили в дослідження, відповідали таким критеріям відбору: вік від 25 до 50 років, встановлений діагноз хронічного генералізованого пародонтиту І та ІІ ступенів тяжкості, відсутність супутніх інфекційно-запальних процесів, наявність інформаційної згоди на проведення клінічних, лабораторних та терапевтичних заходів.Результати досліджень та їх обговорення. Отримані дані продемонстрували, що використання в схемі традиційного комплексного лікування системної ензимотерапії створює оптимальні умови для швидкого усунення основних клінічних ознак захворювання в тканинах пародонта у хворих на хронічний генералізований пародонтит.Висновки. Проведений узагальнений аналіз отриманих клініко-рентгенологічних результатів дослідження, що передбачав застосування системної ензимотерапії вобензимом у комплексному лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту, ускладненого вогнищами гнійного запалення в пародонтальних тканинах, супроводжується більш виразною позитивною динамікою з боку клінічних симптомів захворювання, основних пародонтальних індексів і рентгенологічних ознак, ніж при додатковому використанні традиційних ензимопрепаратів

Features of treatment of various clinical variants of generalized catarrhal gingivitis.

The article presents the results of a complex treatment of 82 patients with generalized catarrhal gingivitis at the stage of chronic and exacerbated course through the use of scientifically based programs for the step-by-step application of occupational hygiene measures, antibacterial and immunocorrective therapy. The performed step-by-step treatment of generalized catarrhal gingivitis contributes to rapid elimination of possible causative agents of the disease, provides elimination of the deficiency of local humoral immunity, imbalance in the cytokine system, leads to the elimination of inflammatory phenomena in the gum in 93.3% of patients with chronic course and in 96.3% of patients with exacerbated manifestation of the disease

Features of treatment of various clinical variants of generalized catarrhal gingivitis.

The article presents the results of a complex treatment of 82 patients with generalized catarrhal gingivitis at the stage of chronic and exacerbated course through the use of scientifically based programs for the step-by-step application of occupational hygiene measures, antibacterial and immunocorrective therapy. The performed step-by-step treatment of generalized catarrhal gingivitis contributes to rapid elimination of possible causative agents of the disease, provides elimination of the deficiency of local humoral immunity, imbalance in the cytokine system, leads to the elimination of inflammatory phenomena in the gum in 93.3% of patients with chronic course and in 96.3% of patients with exacerbated manifestation of the disease

Динаміка показників маркерів кісткового метаболізму при заміщенні кісткових дефектів тканинними еквівалентами кісткової тканинина основі ммск-жт

Summary. Multipotent mesenchial stromal cells of adipose tissue (MMSC-АT) are capable of differentiation in the adipogenic, osteogenic, chondrogenic, endothelial, myogenic, hepatogenic, epithelial and neurogenic regions. Since bone tissue healing is done by replacing the defect with the connective tissue, our task was transplantation of multipotent stem cells, which in future will be differentiated into proper bone tissue. The questions of osteogenesis and processes of mineralization of jaw bone in dental interventions are relevant. To enzymes that are involved in the regulation of phosphorous-calcium metabolism and have a direct effect on bone resorption and regeneration processes (both physiological and reparative) that occur in the bone, include acid and alkaline phosphatase. The aim of the study – to determine changes in bone remodeling rates when bone defects are filled with tissue equivalents of bone tissue based on multipotent mesenchymal stromal cells of adipose tissue (MMSC-AT). Materials and Methods. The experiment was conducted on the Wistar line rats, weighing 200–250 grams, which were divided into VI groups. A bone defect model was formed in the parietal section of the skull of rats. The formed defect implanted the harvested material. The activity of alkaline phosphatase in blood of rats was investigated by a unified method using the kit "Alkaline Phosphatase-02-Vital" (fm "Vital Diagnostics, Spb", St. Petersburg). The total phosphorus acid in animal blood was investigated by photometric optimized kinetic method using the kit "Acid Phosphatase-02-Vital" (fm "Vital Diagnostics, Spb", St. Petersburg). Blood from the caudal vein of the animals was collected in 1, 2, 3 months of the experiment. The obtained results are processed statistically. Results and Discussion. At the 90th day of observation in the blood of experimental animals, an increase in activity of alkaline phosphatase was investigated. At the same time, in the animals of groups IV and VI, the values of the studied index were maximum (14.49 ± 0.08) mmol/s • l, p1 - p2˂0.01 and 14.74 ± 0.09 mmol/s • l, p1 - p2˂0.01, p3˃0.05, p4˂0.01, respectively). In animals, the rest of the study groups, after 3 months of observation, the value of the analyzed parameters was lower than the data in the group I animals: 20.37 % in group II, p ˂ 0.01, 11.08 % – in group II, p – p1˂0.1, and by 18.91 % in group V, p˂0.01, p2-p3˂0.01, p2˃0.05. This tendency emphasizes that during this observation period, the activity of LF reaches the maximum values, contributing to the extracellular matrix and mucopolysaccharides synthesis, fibrillar protein synthesis and deposition of mineral deposits. Conclusions. Thus, the studies conducted by us have shown the ability of multipotent mesenchymal fatty tissue cells (MMSC-AT) to stimulate osteogenesis processes, mainly affecting the mineralizing function, as evidenced by an increase in alkaline phosphatas / phosphorus acid.Резюме. Мультипотентные мезенхиальные стромальные клетки из жировой ткани (ММСК-ЖТ) способны к дифференциации в адипогенном, остеогенном, хондрогенном, эндотелиальном, миогенном, гепатогенном, эпителиальном и нейрогенном направлениях. Поскольку заживления костной тканей происходит посредством замещения дефекта соединительной тканью, задачей было трансплантировая мультипотентные стволовые клетки, которые в дальнейшем будут дифференцироваться в собственно костную ткань. Вопрос остеогенеза и процессов минерализации костной ткани челюстей при стоматологических вмешательствах актуальны. К ферментам, которые участвуют в регуляции фосфорно-кальциевого обмена и имеют непосредственное влияние на постоянно перебегающие в кости процессы резорбции и регенерации (как физиологической, так и репаративной), относят кислую и щелочную фосфатазы. Цель исследования – определить изменения в показателях костного ремоделирования при заполнении костных дефектов тканевыми эквивалентами костной ткани на основе мультипотентных мезенхимальных стромальных клеток жировой ткани (ММСК-ЖТ). Материалы и методы. Эксперимент проведен на крысах линии Вистар массой 200–250 г, которых разделили на 6 групп. Модель костного дефекта формировали в теменной области черепа крыс. В образованный дефект имплантировали заготовленный материал. Активность щелочной фосфатазы (ЛФ) в крови крыс исследовали унифицированным методом с использованием набора «Щелочная фосфатаза-02-ВИТАЛ» (ф-ма «Витал-Диагностикс, Спб», Санкт-Петербург). Общую кислую фосфатазу (КФ) в крови животных исследовали фотометрическим оптимизированным кинетическим методом с использованием набора «Кислая фосфатаза-02-ВИТАЛ» (ф-ма «Витал-Диагностикс, Спб», Санкт-Петербург). Кровь из хвостовой вены животных собирали через 1; 2; 3 месяца эксперимента. Полученные результаты обработаны статистически. Результаты исследований и их обсуждение. На 90 сутки наблюдений в крови экспериментальных животных исследовали увеличение активности щелочной фосфатазы крыс. При этом у четвертой и шестой опытных групп значение изучаемого показателя были максимальными ((14,49±0,08) ммоль/с×л, р1, р2˂0,01, и (14,74±0,09) ммоль/с×л, р1, р2˂0,01, р3˃0,05, р4˂0,01, соответственно)). У животных остальных групп исследования через 3 месяца наблюдений значение проанализированного параметра были ниже данных у животных первой группы: на 20,37 % – во второй группе, р˂0,01, на 11,08 % – в третьей, р, р1˂0,01 и на 18,91 % в п’ятой группе, р˂0,01, р2, р3˂0,01, р2˃0,05. Эта тенденция подчеркивает, что в данный срок наблюдений активность ЛФ достигает максимальных значений, способствуя синтезу внеклеточной матрицы и мукополисахаридив, в образовании фибриллярных белков и отложению минеральных солей. Выводы. Проведенные исследования показали способность мультипотентных мезенхимальных клеток жировой ткани (ММСК-ЖТ) стимулировать процессы остеогенеза, влияя, главным образом, на минерализующую функцию, о чем свидетельствует увеличение показателя ЛФ/КФ.Резюме. Мультипотентні мезенхіальні стромальні клітини з жирової тканини (ММСК-ЖТ) здатні до диференціації в адипогенному, остеогенному, хондрогенному, ендотеліальному, міогенному, гепатогенному, епітеліальному та нейрогенному напрямках. Оскільки загоєння кісткової тканин відбувається за допомогою заміщення дефекту сполучною тканиною, завданням було трансплантувати мультипотентні стовбурові клітини, які в подальшому будуть диференціюватись, у власне кісткову тканину. Питання остеогенезу і процесів мінералізації кісткової тканини щелеп при стоматологічних втручаннях є актуальними. До ферментів, які беруть участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну і мають безпосередній вплив на процеси резорбції та регенерації (як фізіологічної, так і репаративної), що постійно перебігаючі у кістці, відносять кислу і лужну фосфатази. Мета дослідження – визначити зміни в показниках кісткового ремоделювання при заповненні кісткових дефектів тканинними еквівалентами кісткової тканини на основі мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин жирової тканини (ММСК-ЖТ). Матеріали і методи. Експеримент проведено на щурах лінії Вістар масою 200–250 г, яких поділили на 6 груп. Модель кісткового дефекту формували в тім’яній ділянці черепа щурів. В утворений дефект імплантували заготовлений матеріал. Активність лужної фосфатази (ЛФ) у крові щурів досліджували за уніфікованим методом з використанням набору «Щелочная фосфатаза-02-ВИТАЛ» (ф-ма «Витал-Диагностикс, Спб», Санкт-Петербург). Загальну кислу фосфатазу (КФ) у крові тварин досліджували фотометричним оптимізованим кінетичним методом з використанням набору «Кислая фосфатаза-02-ВИТАЛ» (ф-ма «Витал-Диагностикс, Спб», Санкт-Петербург). Кров з хвостової вени тварин збирали через 1; 2; 3 місяці експерименту. Отримані результати опрацьовано статистично. Результати досліджень та їх обговорення. На 90 добу спостережень у крові експериментальних тварин досліджували збільшення активності лужної фосфатази. При цьому в щурів четвертої та шостої дослідних груп значення показника, який вивчали, були максимальними ((14,49±0,08) ммоль/с×л, р1 – р2˂0,01, та (14,74±0,09) ммоль/с× л, р1, р2˂0,01, р3˃0,05, р4˂0,01 відповідно)). У тварин інших груп дослідження через 3 місяці після спостережень значення проаналізованого параметра були нижче від даних у тварин першої групи: на 20,37 % – в другої, р˂0,01, на 11,08 % – у третій, р, р1˂0,01 та на 18,91 % у п’ятій групах, р˂0,01, р2, р3˂0,01, р2˃0,05. Ця тенденція показує, що у даний термін спостережень активність ЛФ досягає максимальних значень, сприяючи синтезу позаклітинної матриці й мукополісахаридів, в утворенні фібрилярних білків та відкладенню мінеральних солей. Висновки. Проведені дослідження показали здатність мультипотентних мезенхімальних клітини жирової тканини (ММСК-ЖТ) стимулювати процеси остеогенезу, впливаючи, головним чином, на мінералізуючу функцію, про що свідчить збільшення показника ЛФ/КФ

ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ВЕРХНЬОЇ СТІНКИ НОСОВОЇ ПОРОЖНИНИ У ПЛОДОВОМУ ПЕРІОДІ ОНТОГЕНЕЗУ ЛЮДИНИ

Specific characteristics of the organization of the superior wall of the nasal cavity have been studied by means of the methods of a morphologic  research  and  statistical  data  processing on  25  cadavers  of  human  fetuses.  The  superior wall has been found to be formed by the internal surfaces  of  two  nasal  bones,  the  nasal  portion of the frontal bone, partially by the frontal processes of the maxillae, the cribriform lamina of the ethmoid  bone  and  the  anterior  and  inferior  walls  of the body of the sphenoid bone. At the beginning of  the  fetal  period  a  number  of  structures  of  the superior wall have a cartilaginous structure, while at the end – islets of ossification are identified in its individual components.Методами морфологического исследования и статистической обработки на 25 трупах плодов человека исследованы особенности становления  верхней стенки носовой полости. Определено, что верхняя стенка  образована внутренними  поверхностями  двух  носовых  костей, носовой  частью  лобной  кости,  частично лобными отростками верхних челюстей,  решетчатой пластинкой решетчатой кости, передней и нижней  стенками  тела  клиновидной кости. В начале плодного периода  ряд  структур верхней стенки имеет хрящевое строение, а в конце – в отдельных  ее  составных  определяются  очаги окостенения.Методами морфологічного дослідження та статистичної обробки на 25 трупах плодів людини досліджено особливості становлення верхньої стінки носової порожнини. Визначено, що верхня стінка утворена внутрішніми поверхнями двох носових кісток, носовою частиною лобової кістки, частково лобовими відростками верхніх щелеп, дірчастою пластинкою решітчастої кістки і передньою та нижньою стінками тіла клиноподібної кістки. На початку плодового періоду ряд структур верхньої стінки мають хрящову будову, а наприкінці – в окремих її складових визначаються острівці скостеніння

Особливості змін основних клінічних показників у хворих на хронічний генералізований пародонтит залежно від методів комплексної терапії

The article contains the results of changes of the main clinical signs in 98 patients with the diagnosis of chronic generalized periodontitis.The aim of the study – to conduct in vestigation and comparison of changes of the main clinical signs in patients with chronic generalized periodontitis depending on the suggested methods of treatment.Materials and Methods. 98 patients took part in the study diagnosed with chronic generalized periodontitis of the I and II severity, aged 25 to 50 years. Among them there were 51 women (57.1%) and 46 men (46.9%). Patients were included in the study answered the following selection criteria: age 25 to 50 years, diagnosed with chronic generalized periodontitis of the I and II severity, lack of infection-related inflammation, presence information consent for clinical, laboratory and therapeutic interventions.Results and Discussion. Obtained demonstrated that application of systemic enzymotherapy in addition to the scheme of a traditional comprehensive treatment creates optimal conditions for quick elimination of the main clinical signs of the disease in the periodontal tissue in patients with chronic generalized periodontitis.В статье опубликованы результаты изменений основных клинических показателей у 98 пациентов с диагнозом хронического генерализованного пародонтита.Цель исследования – изучить и сравнить изменения основных клинических показателей у больных хроническим генерализованным пародонтитом в зависимости от проведенных методов лечения.Материалы и методы. В исследовании принимали участие 98 пациентов с диагнозом хронического генерализованного пародонтита I и II степеней тяжести в возрасте от 25 до 50 лет. Среди них – 51 женщина (57,1 %) и 46 мужчин (46,9 %). Пациенты, которые были включены в исследование, отвечали следующим критериям отбора: возраст от 25 до 50 лет, поставлен диагноз хронического генерализованного пародонтита I и II степеней тяжести, отсутствие сопутствующих инфекционно-воспалительных процессов, наличие информационного согласия на проведение клинических, лабораторных и терапевтических мероприятий.Результаты исследований и их обсуждение. Полученные данные показали, что использование в схеме традиционного комплексного лечения системной энзимотерапии создает оптимальные условия для быстрого устранения основных клинических признаков заболевания в тканях пародонта у больных хроническим генерализованным пародонтитом.Выводы. Проведенный обобщенный анализ полученных клинико-рентгенологических результатов исследования, предусматривающий применение системной энзимотерапии вобензимом в комплексном лечении хронического генерализованного пародонтита, осложненного очагами гнойного воспаления в пародонтальных тканях, сопровождается более выразительной положительной динамикой со стороны клинических симптомов заболевания, основных пародонтальных индексов и рентгенологических признаков, чем при дополнительном использовании традиционных ензимопрепаратов.У статті  опубліковано результати змін основних клінічних показників у 98 пацієнтів із діагнозом хронічного генералізованого пародонтиту.Мета дослідження – вивчити та порівняти зміни основних клінічних показників у хворих на хронічний генералізований пародонтит залежно від проведених методів лікування.Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 98 пацієнтів із діагнозом хронічного генералізованого пародонтиту І та ІІ ступенів тяжкості у віці від 25 до 50 років. Серед них – 51 жінка  (57,1%)  та  46 чоловіків (46,9 %). Пацієнти, яких включили в дослідження, відповідали таким критеріям відбору: вік від 25 до 50 років, встановлений діагноз хронічного генералізованого пародонтиту І та ІІ ступенів тяжкості, відсутність супутніх інфекційно-запальних процесів, наявність інформаційної згоди на проведення клінічних, лабораторних та терапевтичних заходів.Результати досліджень та їх обговорення. Отримані дані продемонстрували, що використання в схемі традиційного комплексного лікування системної ензимотерапії створює оптимальні умови для швидкого усунення основних клінічних ознак захворювання в тканинах пародонта у хворих на хронічний генералізований пародонтит.Висновки. Проведений узагальнений аналіз отриманих клініко-рентгенологічних результатів дослідження, що передбачав застосування системної ензимотерапії вобензимом у комплексному лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту, ускладненого вогнищами гнійного запалення в пародонтальних тканинах, супроводжується більш виразною позитивною динамікою з боку клінічних симптомів захворювання, основних пародонтальних індексів і рентгенологічних ознак, ніж при додатковому використанні традиційних ензимопрепаратів

Clinical, Microbiological, Immunological and Metabolic Features of Purulent Process Occurrence in the Periodontium in Patients with Chronic Generalized Periodontitis.

Significance of processes of freelipid peroxidation, local immunological disorders and features of biocenosis of periodontal tissues and their role in the occurrence of purulent process in the periodontium in 64 patients with chronic generalized periodontitis of I-II severity degree is proved. By total of results of clinical, microbiological and metabolic studies in patients it was showed, that formation of purulent process in periodontal tissues is due to the dominance in the gingival econiche of staphylococus, fuzospiliar infection, deficiency of secretory immunity of the oral mucosa, intensity of lipid peroxidation and inhibition of antioxidant protection. It was found that the normalization of the levels of immunoglobulins, especially of sIgA, cytokines (IL-1β, TNF-α), the operation of POL and AOP are the main markers of improved clinical picture of the disease