СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ГРАНУЛОЦИТАРНИЙ АНАПЛАЗМОЗ ЛЮДИНИ

The aim of the work – to generalize some problems of etiology, epidemiological aspects, clinical signs, and laboratory diagnosis of human granulocytic anaplasmosis.Attention was paid that human granulocytic anaplasmosis proliferates in some European countries and Ukraine too as there are a lot of Ixodes ticks existence ranges. This disease has variety of clinical manifestations that’s why early diagnosis of disease needs meticulous laboratory conformation.In Ukraine examination of human granulocytic anaplasmosis are at an initial stage. It is quite possibly that in the majority of Ukrainian regions, human granulocytic anaplasmosis masks and is registered under the diagnosis of other nosologies, transmitted by Ixodes ticks. So, laboratory services which are responsible for diagnosis of such diseases need qualify improvement, and doctors have to know about this pathology and be able to suspect and confirm it. Special recommendations for different stages diagnosis of such human pathology beginning from primary medical care must be introduced.Мета роботи – узагальнити дані про етіологію, епідеміологічні особливості, клінічні прояви та підходи до лабораторної діагностики гранулоцитарного анаплазмозу людини (ГАЛ).Підкреслено, що ця хвороба набуває поширення в багатьох країнах Європи та Україні внаслідок наявності ареалів для її векторів – іксодових кліщів. Звернено увагу на строкатість її клінічних ознак, що ускладнює ранню діагностику захворювання і вимагає ретельного лабораторного підтвердження.Висновок. В Україні дослідження щодо ГАЛ перебувають на початковому етапі. З великою ймовірністю можна припустити, що на більшості території України ГАЛ реєструється під діагнозом інших нозологій, які передаються іксодовими кліщами, що пов’язано з подібністю окремих клінічних проявів цих інфекцій, а також недостатньою базою для їх лабораторної діагностики, з одного боку, та відсутністю настороженості дільничних лікарів та інфекціоністів щодо ГАЛ – з іншого

МІКРОБІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БАКТЕРІАЛЬНИХ ВАГІНОЗІВ У ЖІНОК РІЗНИХ ВІКОВИХ КАТЕГОРІЙ ТА ШЛЯХИ ЇХ МІКРОБІОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ

SUMMARY. Today’s data indicate that bacterial vaginosis is a widespread clinical syndrome of vaginal microflora in women. Infectious-inflammatory diseases of the female genital system, which occur on the background of bacterial vaginosis, form a serious danger to the body. Development of diseases of the pelvic organs of microbial etiology depends on the persistent properties of microorganisms aimed at inactivating factors of the natural resistance of the organism. The aim – to study scientific literary sources, which highlight the problem of the composition of microflora in vaginal dysbiosis, and the ways of their microbiological correction; determine the most frequent forms of dysbiotic states, pathogens and their effects on the body of women. Results and Discussion. Vaginal dysbiosis is a polyetiological state, not only such Gardnerella vaginalis is involved in its development, but also Anaerobes Mobiluncus spp., Bacteroides spp., Mycoplasma hominis, and others. The only reason for the emergence of bacterial vaginosis is the violation of the quantitative composition of the microorganisms of the vaginal environment against the background of other dysbiotic processes of the organism. Complications associated with bacterial vaginosis include chronic inflammatory processes of the internal genital organs, the development of adhesive processes of the pelvic organs, infertility, the unauthorized termination of pregnancy at various times, in addition, BV agents can affect the development of malignant tumors. To a large extent, dysbiosis is associated with certain difficulties in diagnosis, resistance to treatment, extremely high prevalence and the possibility of developing severe complications, especially those that affect the reproductive function of a person. Conclusions. Thus, vaginal microflora is not a static but an evolving macro-population, in which the number of certain types of microorganisms fluctuates within changes in the conditions of their habitat. This dynamic state of the microflora of the vagina is not always taken into account when analyzing the results of bacteriological studies. Consequently, this problem requires a more detailed study of the pathogenetic mechanisms and ways of drug correction of this condition, which will be the subject of our further research.РЕЗЮМЕ. Известные на сегодня данные указывают на то, что бактериальный вагиноз является широко распространенным клиническим синдромом нарушения микрофлоры влагалища у женщин. Инфекционно-воспалительные заболевания женской половой системы, которые возникают на фоне бактериального вагиноза, представляют серьезную опасность для организма. Развитие заболеваний органов малого таза микробной этиологии зависит от персистентных свойств микроорганизмов, направленных на инактивацию факторов естественной резистентности организма. Цель – изучить научные литературные источники, в которых освещается проблема состава микрофлоры при дисбиозах влагалища, и пути их микробиологической коррекции. Определить наиболее частые формы дисбиотических состояний, возбудителей и их влияние на организм женщин. Результаты. Дисбиоз вагины – это полиэтиологический состояние, в его развитии участвуют не только Gardnerella vaginalis, но и анаэробы Mobiluncus spp., Bacteroides spp., Mycoplasma hominis и другие микроорганизмы. Единственной причиной возникновения бактериального вагиноза является нарушение количественного состава микроорганизмов влагалищной среды на фоне других дисбиотических процессов организма. Осложнения, связанные с бактериальным вагинозом, включают хронические воспалительные процессы внутренних половых органов, развитие спаечных процессов органов малого таза, бесплодие, самопроизвольное прерывание беременности на разных сроках, кроме того, возбудители БВ могут влиять на развитие злокачественных опухолей. В значительной степени дисбиозы связаны с определенными трудностями диагностики, резистентностью к лечению, чрезвычайно высокой распространенностью и возможностью развития тяжелых осложнений, особенно тех, которые влияют на репродуктивную функцию человека. Выводы. Влагалищная микрофлора является не статичной, а переменной макропопуляцией, в которой количество определенных типов микроорганизмов колеблется в пределах изменений условий среды их обитания. Это динамическое состояние микрофлоры влагалища не всегда принимают во внимание при анализе результатов бактериологических исследований. Следовательно, данная проблема требует более детального изучения патогенетических механизмов и путей медикаментозной коррекции этого состояния, и будет предметом наших дальнейших исследований.РЕЗЮМЕ. Відомі на сьогодні дані вказують на те, що бактеріальний вагіноз є значно поширеним клінічним синдромом порушення мікрофлори вагіни у жінок. Інфекційно-запальні захворювання жіночої статевої системи, які виникають на фоні бактеріальних вагінозів, становлять серйозну небезпеку для організму. Розвиток захворювань органів малого таза мікробної етіології залежить від персистентних властивостей мікроорганізмів, спрямованих на інактивацію факторів природної резистентності організму. Мета – вивчити наукові літературні джерела, у яких висвітлюються проблеми складу мікрофлори при дисбіозах вагіни та шляхи їх мікробіологічної корекції. Визначити найчастіші форми дисбіотичних станів, збудників та їх вплив на організм жінок. Результати. Дисбіоз вагіни – це поліетіологічний стан, у його розвитку беруть участь не тільки Gardnerella vaginalis, а й анаероби Mobiluncus spp., Bacteroides spp., Mycoplasma hominis та інші мікроорганізми. Єдиною причиною виникнення бактеріального вагінозу є порушення кількісного складу мікроорганізмів піхвового середовища на тлі інших дисбіотичних процесів організму. Ускладнення, пов’язані з бактеріальним вагінозом, включають хронічні запальні процеси внутрішніх статевих органів, розвиток спайкових процесів органів малого таза, неплідність, самовільне переривання вагітності на різних термінах, крім того, збудники БВ можуть впливати на розвиток злоякісних пухлин. Значною мірою дисбіози пов’язані з певними труднощами діагностики, резистентністю до лікування, надзвичайно високою поширеністю та можливістю розвитку тяжких ускладнень, особливо тих, що впливають на репродуктивну функцію людини. Висновки. Піхвова мікрофлора є не статичною, а мінливою макропопуляцією, в якій кількість визначених типів мікроорганізмів коливається в межах змін умов середовища їх перебування. Цей динамічний стан мікрофлори піхви не завжди беруть до уваги при аналізі результатів бактеріологічних досліджень. Вказана проблема потребує більш детального вивчення патогенетичних механізмів та шляхів медикаментозної корекції цього стану, що і буде предметом наших подальших досліджень

СПЕКТР БАКТЕРІЙ, ВИДІЛЕНИХ ВІД ХВОРИХ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ЛІКАРНІ, ТА ЇХ АДГЕЗИВНІ ВЛАСТИВОСТІ

This article has demonstrated results of microbiological investigations of various clinical specimens from patients treated in the intensive care unit of Ternopil University Hospital in 2015 in comparison to controls from previous years. It has been shown that most common isolated microorganisms were Enterobacteriaceae – 56,4 %, nonfermentative gram-negative bacteria – 27,3 %, gram-positive cocci – 16,3 %. Similar results were seen over the last three years.Taking into account that bacterial adhesion ability remains one of the main factors microorganisms virulence, investigation has been shown the adhesive properties of bacterial clinical isolates. Bacterial strains demonstrated high level of adhesive activity. S. aureus had the highest degree of adhesiveness – 4,9±2,2. The correlation of the isolated microorganisms’ adhesive ability and level of their antibiotic-susceptibility has been presented.Наведено результати вивчення спектру виділених із різного клінічного матеріалу мікроорганізмів, отриманих від хворих, які перебували на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії Тернопільської університетської лікарні в 2015 р., та проведено порівняльний моніторинг з попередніми роками. Показано, що найчастіше від пацієнтів висівали представників родини Enterobacteriaceae – 56,4 %, неферментуючі грамнегативні бактерії – 27,3 %, стафілококи – 16,3 %. Відстежено, що така мікробіологічна картина прослідковується протягом останніх трьох років.Враховуючи те, що адгезія є одним з чинників вірулентності бактерій, у роботі показано результати дослідження адгезивних властивостей вилучених клінічних штамів. Бактерії, як правило, мали достатньо високий рівень адгезивності. Найвищі показники адгезивної здатності були зафіксовані серед S. aureus – 4,9±2,2. Показано, що між адгезивною активністю бактерій та стійкістю їх до антибіотиків існує прямий кореляційний зв’язок

АНАЛІЗ КОМБІНОВАНОГО ВПЛИВУ ІНТРАТУМОРАЛЬНОЇ ЕКСПРЕСІЇ ТИМІДИЛАТСИНТАЗИ ТА HENT1 НА ЕФЕКТИВНІСТЬ СХЕМИ ГЕМЦИТАБІН+ТЕГАФУР В АД’ЮВАНТОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА РАК ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

Pancreatic cancer (PC) is one of the most aggressive gastrointestinal cancers. Only curative resection gives a chance for long-term survival which is still unacceptably low. Optimizing of adjuvant for PC treatment is timely in modern oncology. The aim of the sudy is combined analysis of TS and hENT1 intratumoral expression influence on overall survival (OS) in patients with PC treated with gemcitabine+tegafur (GemTeg) in adjuvant setting. 62 R0-resected patients with I-II UICC stage of PC were involved in the retrospective study. All patietns were adjuvantly treated with GemTeg (6 x 28-day cycles). Diagnosis was verified histologically as ductal adenocarcinoma. Afterwards TS and hENT1 expression was investigated immunohistochemically. Statistical calculation was performed by means of Chi square, exact Fisher, Kaplan-Meyer tests and Cox’s analysis. Median follow-up was 34 months. OS benefit was evaluated in comparison to cohort of patients with both low hENT1 and TS expression by univariate analysis. OS in cohorts of patients with high hENT1, high TS and combination of high hENT1 and TS was markedly higher (р=0.053; р=0.03 and р<0.001 respectively). In multivariate Cox’s analysis for stratified cohorts HR was 4.65 (СI: 2.12–10.21), 4.82 (СI: 2.13–10.91) та 23,14 (СI: 2.73–195.88) respectively. High intratumoral expression of hENT1 and TS may independently improve OS in PC patients treated with GemTeg in adjuvant setting. Patietns with combination high hENT1 and TS expression benefitted mostly according to GemTeg adjuvant therapy.Рак поджелудочной железы (РПЖ) является одним из самых агрессивных гастроинтестинальных раков. Шанс на долгосрочную выживаемость, которая остается неприемлимо низкой, дает только радикальная резекция. Оптимизация адъювантного лечения больных РПЖ является актуальным вопросом в современной онкологии. Целью работы был анализ комбинированного влияния интратуморальной экспрессии hENT1 и тимидилатсинтазы (TS) на эффективность схемы гемцитабин + тегафур (ГемТег) в адъювантной терапии больных РПЖ. В исследование вовлечены 62 больных РПЖ с R0-статусом резекции на I и II стадиях (UICC ver.7). Все больные получали комбинацию ГемТег в качестве адъювантной терапии. Диагноз в каждом случае был верифицирован гистологически, после чего иммуногистохимически определялась экспрессия hENT1 и TS. Статистическую обработку выполняли с помощью критерия Фишера, методов χі-квадрат, Каплана–Майера и анализа рисков по Коксу. Медиана наблюдения составила 34 месяца. С помощью однофакторного анализа оценивали выживаемость в сравнении с когортой больных с совпадением низкой экспрессии hENT1 и TS. При этом выживаемость в когортах с высокой экспрессией hENT1, с высокой експрессией TS и с высокой экспрессией обоих маркеров была значительно выше (р=0,053; р=0,03 и р<0,001 соответственно). При многофакторном анализе рисков по Коксу в стратифицированных когортах HR составил 4,65 (СI: 2,12–10,21), 4,82 (СI: 2,13–10,91) и 23,14 (СI: 2,73–195,88) соответственно. Высокая интратуморальная экспрессия hENT1 и TS, независимо друг от друга может улучшать общую выживаемость больных РПЖ при адъювантной терапии по схеме ГемТег. Больные, у которых одновременно отмечалась высокая экспрессия hENT1 и TS получали наибольшее преимущество в выживаемости.Рак підшлункової залози (РПЗ) є одним із найагресивніших серед гастроінтестинальних раків. Шанс на довгострокову виживаність, що залишається неприйнятливо низькою, дає тільки радикальна резекція. Оптимізація ад’ювантного лікування хворих на РПЗ є актуальним питанням сучасної онкології. Метою роботи був аналіз комбінованого впливу інтратуморальної експресії hENT1 і тимідилатсинтази (TS) на ефективність схеми гемцитабін+тегафур ГемТег в ад'ювантному лікуванні хворих на РПЗ. До дослідження залучено 62 хворих на РПЗ з R0-cтатусом резекції на І та ІІ стадіях (UICC ver.7). Усі хворі отримували комбінацію ГемТег в якості ад’ювантної терапії. Діагноз у кожному випадку був веріфікований гістологічно, після чого імуногістохімічно визначали експресію hENT1 та TS. Статистичну обробку виконували за допомогою критерію Фішера, методів χі-квадрат, Каплана–Майєра та аналізу ризиків за Коксом. Медіана спостереження становила 34 місяці. За допомогою однофакторного аналізу оцінювали переваги у виживаності, порівняно з когортою хворих із співпаданням низької експресії hENT1 та TS. При цьому виживаність у когортах із високою експресією hENT1, з високою експресією TS та з високою експресією обох маркерів була значно вищою (р=0,053; р=0,03 та р<0,001 відповідно). При багатофакторному аналізі ризиків за Коксом у стратифікованих когортах HR становив 4,65 (СI: 2,12–10,21), 4,82 (СI: 2,13–10,91) та 23,14 (СI: 2,73–195,88) відповідно. Висока інтратуморальна експресія hENT1 та TS незалежно одне від одного може покращувати загальну виживаність хворих на РПЗ при ад’ювантному лікуванні за схемою ГемТег. Хворі, в яких одночасно відзначалася висока експресія hENT1 та TS, отримували найбільшу перевагу в виживаності

АДГЕЗИВНІ ВЛАСТИВОСТІ БАКТЕРІЙ, ЯКІ УТВОРЮЮТЬ МІКРОБІОТУ РОТОГЛОТКИ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ

Проведено вивчення адгезивних властивостей мікрофлори ротоглотки у хворих на туберкульоз легень та здорових осіб, а також порівняльну характеристику їх властивостей. Встановлено закономірності змін вищевказаних властивостей нормальної мікрофлори ротоглотки у різних груп обстежуваних

ВИПАДОК ЗАДАВНЕНОГО ДИФІЛОБОТРІОЗУ ЛЮДИНИ, УСКЛАДНЕНОГО ФУНІКУЛЯРНИМ МІЄЛОЗОМ

Described is the case of chronic human diphyllobothriosis, which, despite the characteristic clinical picture and advanced laboratory and instrumental examination, remained unidentified until the time of sighting examination for the purpose of detecting helminth eggs in feces. Effective ethiotropic treatment provided complete deworming, however, due to the development of an irreversible demyelinating complication, the prognosis for a complete recovery remained unfavorable.Описано випадок задавненого дифілоботріозу людини, який, незважаючи на характерну клінічну картину й поглиблене лабораторне та інструментальне обстеження, залишався нерозпізнаним до моменту прицільного дообстеження на предмет виявлення яєць гельмінта у випорожненнях. Ефективне етіотропне лікування забезпечило цілковиту дегельмінтизацію, однак через розвиток незворотного демієлінізуючого ускладнення прогноз стосовно повного одужання залишився несприятливим

Cинтез та антимікробна активність продуктів аніонарилювання з сульфаніламідним фрагментом

Products containing the sulfonamide fragment have been synthesized by anionarylation reaction. 3-(4-Sulfonamidophenyl)2-thiocyanato(bromo)propanamides, 4-(2-thiocyanato(bromo, chloro)-2-phenylethyl)benzenesulfonamides, 2-(4-sulfonamidophenyl)fumaric and 2-bromo-3-(4-sulfonamidophenyl)butanedioic acids have been obtained by the copper-catalyst reaction of 4-sulfonamidophenyldiazonium tetrafluoroborate with acrylamide, styrene and fumaric acid with the yields of 36-82%. The anionarylation competing process is formation of 4-(iso)thiocyanato(chloro, bromo)benzenesulfonamides as Sandmeyer reaction products. In case of thiocyanatoarylation of fumaric acid 2-(4-sulfonamidophenyl)fumaric acid is selectively formed as an arylation product. The structure of the compounds synthesized has been confirmed by IR- and 1H NMR-spectra. The antimicrobial activity of these compounds in relation to the museum strains of staphylococcus, E.coli, aerobic bacillus and yeasts fungi has been studied. It has been found that sulfonamide derivatives are characterized by a high antibacterial and antifungal activity, which is the most pronounced for arylalkyl thiocyanates based on acrylamide. The research conducted has confirmed the positive impact of the sulfonamide fragment introduction in the structure of anionarylation products of unsaturated compounds to expand the range of the antimicrobial activity and decrease of the minimum inhibitory concentration.Реакцией анионарилирования синтезированы продукты, содержащие сульфаниламидный фрагмент. Взаимодействием тетрафторобората 4-сульфамидофенилдиазония с акриламидом, стиролом и фумаровой кислотой в каталитических условиях получены 3-(4-сульфамидофенил)-2-тиоцианато(бром) пропанамиды, 4-(2-тиоцианато(бром, хлор)-2-фенилэтил)бензолсульфонамиды, 2-(4-сульфамидофенил) фумаровая и 2-бром-3-(4-сульфамидофенил)бутандиовая кислоты с выходами 36-82%. Конкурирующим процессом реакции анионарилирования является образование продуктов реакции Зандмейера – 4 (изо) тиоцианато(хлор, бром)бензолсульфамидов. В случае тиоцианатоарилирования фумаровой кислоты селективно образуется продукт арилирования – 2-(4-сульфамидофенил)фумаровая кислота. Структура синтезированных соединений подтверждена данными ИК- и ЯМР 1Н-спектров. Исследовано противомикробное действие этих соединений относительно музейных штаммов стафилококков, кишечных палочек, аэробных бацилл и дрожжевых грибов. Установлено, что сульфамидные производные характеризуются противомикробной активностью, которая наиболее выражена для арилалкильних тиоцианатов на основе акриламида. Проведенные исследования подтвердили положительное влияние введения сульфаниламидного фрагмента в структуру продуктов анионарилирования непредельных соединений на расширение спектра их противомикробной активности и уменьшение значений минимальных ингибирующих концентраций.Реакцією аніонарилювання синтезовані продукти, що містять сульфаніламідний фрагмент. Взаємодією тетрафлуороборату 4-сульфамідофенілдіазонію із акриламідом, стиреном і фумаровою кислотою в умовах купрокаталізу одержані 3-(4-сульфамідофеніл)-2-тіоціанато(бромо)пропанаміди, 4-(2-тіоціанато(бромо,хлоро)2-фенілетил)бензенсульфонаміди, 2-(4-сульфамідофеніл)фумарова і 2-бромо-3-(4-сульфамідофеніл)бутандіова кислоти з виходами 36-82%. Конкуруючим процесом реакції аніонарилювання є утворення продуктів реакції Зандмейєра – 4-(ізо)тіоціанато(хлоро, бромо)бензенсульфонамідів. У випадку тіоціанатоарилювання фумарової кислоти селективно утворюється продукт арилювання – 2-(4-сульфамідофеніл)фумарова кислота. Структура синтезованих сполук підтверджена даними ІЧ- та ЯМР 1Н-спектрів. Досліджено антимікробну дію цих сполук відносно музейних штамів стафілококів, кишкових паличок, аеробних бацил, псевдомонад та дріжджових грибів. Встановлено, що сульфаніламідні похідні характеризуються антибактеріальною та протигрибковою активністю, яка найбільш виражена для арилалкільних тіоціанатів на основі акриламіду. Проведені дослідження підтвердили позитивний вплив введення сульфаніламідного фрагменту в структуру продуктів аніонарилювання ненасичених сполук на розширення спектра антимікробної активності і зменшення значень мінімальних інгібуючих концентрацій

Cинтез та антимікробна активність продуктів аніонарилювання з сульфаніламідним фрагментом

Products containing the sulfonamide fragment have been synthesized by anionarylation reaction. 3-(4-Sulfonamidophenyl)2-thiocyanato(bromo)propanamides, 4-(2-thiocyanato(bromo, chloro)-2-phenylethyl)benzenesulfonamides, 2-(4-sulfonamidophenyl)fumaric and 2-bromo-3-(4-sulfonamidophenyl)butanedioic acids have been obtained by the copper-catalyst reaction of 4-sulfonamidophenyldiazonium tetrafluoroborate with acrylamide, styrene and fumaric acid with the yields of 36-82%. The anionarylation competing process is formation of 4-(iso)thiocyanato(chloro, bromo)benzenesulfonamides as Sandmeyer reaction products. In case of thiocyanatoarylation of fumaric acid 2-(4-sulfonamidophenyl)fumaric acid is selectively formed as an arylation product. The structure of the compounds synthesized has been confirmed by IR- and 1H NMR-spectra. The antimicrobial activity of these compounds in relation to the museum strains of staphylococcus, E.coli, aerobic bacillus and yeasts fungi has been studied. It has been found that sulfonamide derivatives are characterized by a high antibacterial and antifungal activity, which is the most pronounced for arylalkyl thiocyanates based on acrylamide. The research conducted has confirmed the positive impact of the sulfonamide fragment introduction in the structure of anionarylation products of unsaturated compounds to expand the range of the antimicrobial activity and decrease of the minimum inhibitory concentration.Реакцией анионарилирования синтезированы продукты, содержащие сульфаниламидный фрагмент. Взаимодействием тетрафторобората 4-сульфамидофенилдиазония с акриламидом, стиролом и фумаровой кислотой в каталитических условиях получены 3-(4-сульфамидофенил)-2-тиоцианато(бром) пропанамиды, 4-(2-тиоцианато(бром, хлор)-2-фенилэтил)бензолсульфонамиды, 2-(4-сульфамидофенил) фумаровая и 2-бром-3-(4-сульфамидофенил)бутандиовая кислоты с выходами 36-82%. Конкурирующим процессом реакции анионарилирования является образование продуктов реакции Зандмейера – 4 (изо) тиоцианато(хлор, бром)бензолсульфамидов. В случае тиоцианатоарилирования фумаровой кислоты селективно образуется продукт арилирования – 2-(4-сульфамидофенил)фумаровая кислота. Структура синтезированных соединений подтверждена данными ИК- и ЯМР 1Н-спектров. Исследовано противомикробное действие этих соединений относительно музейных штаммов стафилококков, кишечных палочек, аэробных бацилл и дрожжевых грибов. Установлено, что сульфамидные производные характеризуются противомикробной активностью, которая наиболее выражена для арилалкильних тиоцианатов на основе акриламида. Проведенные исследования подтвердили положительное влияние введения сульфаниламидного фрагмента в структуру продуктов анионарилирования непредельных соединений на расширение спектра их противомикробной активности и уменьшение значений минимальных ингибирующих концентраций.Реакцією аніонарилювання синтезовані продукти, що містять сульфаніламідний фрагмент. Взаємодією тетрафлуороборату 4-сульфамідофенілдіазонію із акриламідом, стиреном і фумаровою кислотою в умовах купрокаталізу одержані 3-(4-сульфамідофеніл)-2-тіоціанато(бромо)пропанаміди, 4-(2-тіоціанато(бромо,хлоро)2-фенілетил)бензенсульфонаміди, 2-(4-сульфамідофеніл)фумарова і 2-бромо-3-(4-сульфамідофеніл)бутандіова кислоти з виходами 36-82%. Конкуруючим процесом реакції аніонарилювання є утворення продуктів реакції Зандмейєра – 4-(ізо)тіоціанато(хлоро, бромо)бензенсульфонамідів. У випадку тіоціанатоарилювання фумарової кислоти селективно утворюється продукт арилювання – 2-(4-сульфамідофеніл)фумарова кислота. Структура синтезованих сполук підтверджена даними ІЧ- та ЯМР 1Н-спектрів. Досліджено антимікробну дію цих сполук відносно музейних штамів стафілококів, кишкових паличок, аеробних бацил, псевдомонад та дріжджових грибів. Встановлено, що сульфаніламідні похідні характеризуються антибактеріальною та протигрибковою активністю, яка найбільш виражена для арилалкільних тіоціанатів на основі акриламіду. Проведені дослідження підтвердили позитивний вплив введення сульфаніламідного фрагменту в структуру продуктів аніонарилювання ненасичених сполук на розширення спектра антимікробної активності і зменшення значень мінімальних інгібуючих концентрацій