Вплив ліпосомних форм сполук ренію та цис-платину на тiол-дисульфідне співвідношення у крові щурів

Thiol-disulfide coefficient (TDC) and its different modifications in model in vivo were studied. Introduction of the liposome forms of cluster rhenium compounds with organic ligands (CROL) leads to both TDC increasing and to the constancy of the TDC. Thus, CROLs aren’t toxic agents and some compounds could mobilize organisms’ thiol defence system. Liposome form of cis-platin leads to the TDC decreasing. Important CROL capacities for its future medical treatment practice were shown. Исследовано значение тиол-дисульфидного коэффициента в модели invivo, а также изучены возможности его модификации экзогенными факторами. Введение липосомных форм комплексных соединений рения с органическими лигандами приводило либо к практически неизменного значения тиол-дисульфидного коэффициет и не влияло на баланс тиоловых и дисульфидных соединений крови животных, что подтверждало их низкую токсичность, или к увеличению значения тиол-дисульфидного коэффициет, есть вызвало повышение реакционной способности тиоловой защитной системы организма. Показаны свойства комплексных соединений рения с органическими лигандами важные для их дальнейшего внедрения в медицинскую практику.Досліджено значення тiол-дисульфідного коефіцієнта у моделі in vivo, а також вивчено можливості його модифікації екзогенними чинниками. Введення ліпосомних форм комплексних сполук ренію з органічними лігандами призводило або до практично незмінного значення тіол-дисульфідного коефіцієта та не впливало на баланс тіолових та дисульфідних сполук крові тварин, що підтверджувало їх низьку токсичність, або до збільшення значення тіол-дисульфідного коефіцієта, тобто викликало підвищення реакційної здатності тіолової захисної системи організму. Показані властивості комплексних сполук ренію з органічними лігандами важливі для їх подальшого впровадження у медичну практику

Моделювання 3D фармакофорів у молекулах похідних 5,7-диметил-6-фенілазо-3Н-тіазоло[4,5-b]піридин-2-ону

Flexible molecular docking studies for 5,7-dimethyl-6-phenylazo-3H-thiazolo[4,5-b]pyridin-2-ones have been performed with the purpose to reveal their potency as enzymes involved in the arachidonic acid (AA) cascade inhibitors: both cyclooxygenase isoforms (COX-1 and COX-2), and microsomal prostaglandin E synthase-1 (mPGES-1). The protein-ligand interaction fingerprint (PLIF) tool implemented in MOE software has been used for summarizing the interactions between ligands and the abovementioned enzymes. Receptor interaction fingerprints have been generated from the docked poses of the virtual screening hits with COX-1,2 and mPGES-1 active sites coordinates. 3D pharmacophore models containing two and three points queries as the combination of their structures steric and electronic parameters have been generated and it provides the affinity and inhibitory activity of the novel compounds towards multiply receptors. The analysis of the pharmacophore models obtained indicates the functionality of fused bicyclic thiazolopyridine scaffold which provides the steric placement of at least one of these heterocycles atoms in the respective pharmacophore centres. The fused thiazolo[4,5-b]pyridine-2-one system may be considered as a promosing scaffold for creating diverse combinatorial libraries of potential biologically active substances. The final conclusion has been confirmed by the results of the virtual screening procedures and pharmacophore centres modeling in molecules of novel thiazolo [4,5-b]pyridine-2-one.Проведены докинговые исследования, целью которых было установить возможность ингибирования производными 5,7-диметил-6-фенилазо-3Н-тиазоло[4,5-b]пиридин-2-она активности ферментов, которые являются катализаторами разных стадий циклооксигеназного пути метаболизма арахидоновой кислоты: обеих изоформ циклооксигеназы (COX-1, COX-2) и микросомной простанландин Е синтазы-1 (mPGES-1). Осуществлено моделирование 3D фармакофоров в молекулах исследуемых соединений с использованием методологии «отпечатков пальцев» взаимодействий между рецептором и лигандом (Protein-Ligand Interaction Fingerprints – PLIF). Выявленные типы и локализация взаимодействий в комплексах синтезованных соединений с указанными рецепторами позволили построить трех- и двухцентровые 3D модели фармакофоров в молекулах этих веществ, которые объединяют стерические и электронные свойства их структур, необходимые для реализации оптимального связывания с биологическими мишенями. Анализ полученных фармакофорных моделей указывает на функциональность конденсированного бициклического скафолда, которая обеспечивается стерическим расположением атомов по меньшей мере одного из указанных гетероциклов в соответствующих фармакофорных центрах. Конденсированную тиазолопиридиновую гетероциклическую систему можно рассматривать как перспективный скафолд для создания комбинаторных библиотек потенциальных биологически активных веществ, подтверждением чему являются результаты проведенных процедур виртуального скрининга и моделирования фармакофорных центров в молекулах производных тиазоло[4,5 b]пиридин-2-ону.Проведені докінгові дослідження з метою встановлення можливості інгібування похідними 5,7-диметил-6-фенілазо-3Н-тіазоло[4,5-b]піридин-2-ону активності ферментів, задіяних у різних стадіях циклооксигеназного шляху метаболізму арахідонової кислоти: двох ізоформ циклооксигенази (COX-1 і COX-2) та мікросомної простанландин Е синтази-1 (mPGES-1). Було проведено моделювання 3D фармакофорів у молекулах досліджуваних сполук із використанням методології «відбитків пальців» взаємодій між рецептором та лігандом (Protein-Ligand Interaction Fingerprints – PLIF). Встановлені типи і локалізація взаємодій у комплексах синтезованих сполук із зазначеними рецепторами дозволили побудувати три- та двоцентрові 3D моделі фармакофорів у молекулах цих речовин, які поєднують стеричні та електронні властивості їх структур, необхідні для забезпечення оптимального зв’язування з біологічними мішенями. Аналіз одержаних фармакофорних моделей вказує на функціональність конденсованого біциклічного тіазолопіридинового скафолда, яка забезпечується стеричним розміщенням атомів хоча б одного з цих гетероциклів у відповідних фармакофорних центрах. Конденсовану тіазолопіридинову гетероциклічну систему можна розглядати як перспективний скафолд для створення комбінаторних бібліотек потенційних біологічно активних речовин, що підтверджується результатами проведених процедур віртуального скринінгу та моделювання фармакофорних центрів у молекулах похідних тіазоло[4,5-b]піридин-2-ону

Investigation of biochemical indices under gastric desorders

Досліджено біохімічні показники сироватки крові людини: систему перекисного окиснення, загальний вміст ліпідів, холестеролу, ліпопротеїнів високої щільності, триацилгліцеролів та церулоплазміну за умов хронічних неспецифічних запальних захворювань кишок. Проаналізовано отримані дані з боку біохімічних показників та частоти відхилень показників у сироватці крові від норми у хворих на вищезазначені патології. Встановлено наявність біохімічних змін у хворих на запальні захворювання кишок з боку ліпідного обміну та системи перекисного окиснення, які відіграють головну роль у патогенетичних механізмах цих захворювань, мають свої клінічні прояви та потребують терапевтичної корекції.Исследованы биохимические показатели сыворотки крови человека: систему перекисного окисления, общее содержание липидов, холестерола, липопротеинов высокой плотности, триацилглицеролов и Церулей-плазмина в условиях хронических неспецифических воспалительных заболеваний кишечника. Проанализированы полученные данные со стороны биохимических показателей и частоты отклонений показателей в сыворотке крови от нормы у больных вышеупомянутые патологии. Установлено наличие биохимических изменений у больных воспалительными заболеваниями кишечника со стороны липидного обмена и системы перекисного окисления, которые играют главную роль в патогенетических механизмах этих заболеваний, имеют свои клинические проявления и требуют терапевтической коррекцииThe peroxidation system, general lipids, cholesterol, triglycerides, ceruloplasmin contents were examined under chronic non-specific inflammatory intestine diseases. The biochemical indices and deflexion frequency of pathological serum were analised. The biochemical changes were established in the blood serum of patients under chronic non-specific inflammatory intestine diseases. These changes play the most important role in the pathogenetic mechanisms, have their own clinical manifestations and demand the therapeutical correction

QSAR АНАЛІЗ АНТИОКСИДАНТНОЇ АКТИВНОСТІ НОВИХ КОНДЕНСОВАНИХ ПОХІДНИХ НА ОСНОВІ 4-АЗОЛІДОНІВ

Мета роботи. Провести QSAR аналіз антиоксидантної активності для ряду N3 заміщених похідних 3H-тіазоло[4,5-b]піридин-2-ону для встановлення об’єктивних характеристик кореляції “структура – антиоксидантна активність” та створення теоретичної платформи для спрямованого синтезу потенційних “лікоподібних” молекул серед похідних даного класу сполук. Оцінити статистичну якість та прогнозуючу здатність одержаних моделей. Матеріали і методи: обчислення молекулярних дескрипторів, алгоритм систематичного пошуку оптимального набору дескрипторів, метод множинної лінійної регресії, QSAR аналіз. Результати й обговорення. Проведено QSAR аналіз антиоксидантної активності 29 нових похідних 3H-тіазоло[4,5-b]піридин-2-ону. За результатами проведеного QSAR аналізу було визначено, що антиоксидантна активність досліджуваних сполук залежить головним чином від величин дескрипторів, які визначають двохвимірну (2D) та просторову (3D) структуру їх молекул. Було одержано ряд двох- і трьохпараметричних QSAR моделей. Інтерпретація цих моделей свідчить, що радикалпоглинаюча активність речовин залежить від наявності в їх молекулах певних функціональних груп та структурних фрагментів, зокрема присутність у молекулах речовин структурних фрагментів із сумою топологічних відстаней, рівною 2, термінальні атоми яких мають високі значення електронегативності, є небажаним. Вищому значенню антиоксидантної активності відповідає мінімальний перерозподіл зарядів між кожною парою атомів у молекулі, розташованими на топологічній відстані 6. Активність сполук також зростає, коли важкі атоми знаходяться у молекулярному просторі ближче до центру молекули, причому перевага надається парам важких атомів, топологічна відстань між якими дорівнює 6. Зростання активності речовин відбувається, якщо розсіювання потоку електронів групою атомів буде відбуватися переважно за рахунок атомів з високою електронегативністю. Також було доведено наявність лінійної залежності між активністю сполук та 3D молекулярним розподілом атомних мас, електронегативностей та здатностей до поляризації у сферичних об’ємах з радіусами 7,0-7,5 Å та 14,0-15,0 Å. Висновки. Висока статистична якість та прогнозуюча здатність одержаних двох- і трьохпараметричних QSAR моделей свідчать про можливість їх подальшого використання для віртуального скринінгу бібліотек похідних тіазоло[4,5-b]піридин-2-ону як потенційних антиоксидантних засобів.   Публікація містить результати досліджень, проведених при грантовій підтримці Держаного фонду фундаментальних досліджень за конкурсним проектом № 31411

Изменения мембранных белков эритроцитов при бескаменном холецисти-те и болезни крона

The aim of the investigation was to reveal the changes in erythrocytes’ proteins from human blood under gastroenterological pathologies, namely noncalculous cholecystitis and Crohn’s disease. The erythrocyte was used as a model system. The PAAG electrophoresis with SDSNa method was used. Erythrocyte membrane proteins quantitative changes were observed in patient groups under liver and intestines diseases. High molecular weight proteins content (spectrines α and β) was reduced, but any changes were not registered under the Crohn’s disease. Low molecular weight proteins content (anion-transporting protein and protein band 4.5) increased considerably as compared with a control (healthy people group). The structure of erythrocytes’ membrane changed, that led to disturbance of function of cytoskeleton proteins. The research results give more wide explanations of the pathologies genesis. Виявлено зміни білків еритроцитів крові людини при гастроентерологічних патологіях (безкам’яному холециститі та хворобі Крона). Як модель взято еритроцит. Зміни білків еритроцитів у пацієнтів із даними патологіями вивчено за допомогою електрофоретичного методу в поліакриламідному гелі за присутності додецилсульфату натрію. При захворюваннях печінки (безкам’яний холецистит) і хворобах тонкого кишковика (хвороба Крона) у групах пацієнтів відбуваються кількісні зміни мембранних білків еритроцитів. При цьому вміст високомолекулярних білків (спектрини α та β) знижується, а при хворобі Крона зміни не реєструються. Вміст низькомолекулярних білків (аніонтранспортний білок і білок смуги 4.5) значно підвищений порівняно з контролем (група практично здорових людей). Виявлено зміни у структурі мембран еритроцитів, що призводять до порушення функцій білків цитоскелета. Результати дослідження докладніше пояснюють причини виникнення цих патологій. Выявлены изменения белков эритроцитов крови человека при гастроэнтерологических патологиях (при бескаменном холецистите и болезни Крона). В качестве модели взят эритроцит. Изменение содержания белков эритроцитов у пациентов с данными патологиями изучено с помощью электрофоретического метода в полиакриламидном геле в присутствии додецилсульфата натрия. При заболеваниях печени (бескаменный холецистит) и болезнях тонкого кишечника (болезнь Крона) в группах пациентов происходили количественные изменения мембранных белков эритроцитов. При этом содержание высокомолекулярных белков (спектрины α и β) снижалось, а при болезни Крона изменения отсутствовали. Содержание низкомолекулярных белков (анионтранспортный белок и белок полосы 4.5) значительно повышалось по сравнению с контролем (группа практически здоровых людей). Выявлены изменения в структуре мембран эритроцитов, которые приводят к нарушению функций белков цитоскелета. Результаты исследования объясняют причины возникновения этих патологий

АКТИВНІСТЬ КАТЕПСИНІВ В, L, Н У ПЛАЗМІ КРОВІ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМИ ДИФУЗНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ПЕЧІНКИ

Introduction. Plasma markers are widely used along with trepanobiopsy to diagnose the histological stages of chronic diffuse liver diseases. The aim of the study – to determine the activity of cysteine cathepsins B, L, H and the content of proteolysis inhibitors α1-antitrinsin and α2-macroglobulin in the blood plasma of patients with chronic diffuse liver diseases of non-viral etiology. Research Methods. The object of research is the blood plasma of patients with chronic diffuse liver diseases (n=51) aged 28–60 years hospitalized in the Department of Liver and Pancreas Diseases of the Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine. The control group consisted of healthy volunteers (n = 15) aged from 25 to 52 years. The activity of cathepsins B, L and H were determined relatively to N-α-benzoyl-DL-arginine-4-nitroanilide hydrochloride, to azocasein and to oxytocin, respectively. The solution of N-α-benzoyl-DL-arginine-4-nitroanilide hydrochloride was used as a substrate for determination the content of inhibitors in human blood plasma. Results and Discussion. Compared with the group of practically healthy donors, statistically significant differences were recorded in: patients with steatohepatitis, the activity of cathepsin B increases by 26.7 %, and the level of α2-macroglobulin decreases by 30.7 %; in patients with chronic viral hepatitis with transition to cirrhosis, the activity of cathepsin B increases by 43.8 %, the activity level of cathepsin H decreases by 35 %, and the content of α2-macroglobulin, on the contrary, increases by 71.5 %; in the group of patients with steatohepatosis, the activity of cathepsin L and H decreases by 22.1 % and 25 %, respectively, and the concentration of α1-antitrypsin increases by 19.3 %. Conclusions. Determination of the content of inhibitors in conjunction with the activity of cysteine cathepsin in blood plasma can be proposed as non-invasive markers for chronic diffuse liver diseases of non-viral etiology.Вступление. Для диагностики гистологических стадий хронических диффузных заболеваний печени наряду с трепанобиопсией широко используют плазменные маркеры. Цель исследования – определить активность цистеиновых катепсинов В, L, H и содержание ингибиторов протеолиза α1-антитрипсина и α2-макроглобулина в плазме крови пациентов с хроническими диффузными заболеваниями печени невирусной этиологии и оценить значимость этих показателей для диагностики хронических заболеваний печени. Методы исследования. Объект исследования – плазма крови пациентов с хроническими диффузными заболеваниями печени (n=51) в возрасте 28–60 лет, которые находились на стационарном лечении в отделении заболеваний печени и поджелудочной железы Института гастроэнтерологии НАМН Украины. Контрольную группу составили здоровые волонтеры (n=15) в возрасте от 25 до 52 лет. Активность катепсинов В, L, Н определяли относительно N-α-бензоил-DL-аргинин-4-нитроанилида гидрохлорида, азоказеина и окситоцина соответственно. Для определения содержания ингибиторов в плазме крови в качестве субстрата использовали раствор N-α-бензоил-DL-аргинин-4-нитроанилида гидрохлорида. Результаты и обсуждение. По сравнению с группой практически здоровых доноров статистически значимые различия зафиксированы в таких группах: у пациентов с стеатогепатитом активность катепсина В возрастала на 26,7 %, а уровень α2-макроглобулина снижался на 30,7 %; у больных хроническим вирусным гепатитом с переходом в цирроз активность катепсина В повышалась на 43,8 %, активность катепсина H уменьшалась на 35,0 %, а содержание α2-макроглобулина, наоборот, увеличивалось на 71,5 %; у пациентов со стеатогепатозом активность катепсинов L и H снижалась на 22,1 и 25,0 % соответственно, а концентрация α1-антитрипсина возрастала на 19,30 %. Вывод. Определение уровня ингибиторов вместе с активностью цистеиновых катепсинов в плазме крови можно предложить в качестве неинвазивных маркеров при хронических диффузных заболеваниях печени невирусной этиологии.Вступ. Для діагностики гістологічних стадій хронічних дифузних захворювань печінки поряд із трепанобіопсією широко використовують плазмові маркери. Мета дослідження – визначити активність цистеїнових катепсинів В, L, H і вміст інгібіторів протеолізу α1-антитрипсину та α2-макроглобуліну в плазмі крові пацієнтів із хронічними дифузними захворюваннями печінки невірусної етіології. Методи дослідження. Об’єкт дослідження – плазма крові пацієнтів із хронічними дифузними захворюваннями печінки (n=51) віком 28–60 років, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні захворювань печінки та підшлункової залози Інституту гастроентерології НАМН України. Контрольну групу становили здорові волонтери (n=15) віком від 25 до 52 років. Активність катепсинів В, L, Н визначали відносно N-α-бензоїл-DL-аргінін-4-нітроанілід гідрохлориду, азоказеїну, окситоцину відповідно. Для визначення вмісту інгібіторів у плазмі крові як субстрат використовували розчин N-α-бензоїл-DL-аргінін-4-нітроанілід гідрохлориду. Результати й обговорення. Порівняно з групою практично здорових донорів статистично значущі відмінності зафіксовано в таких групах: у пацієнтів із стеатогепатитом активність катепсину В зростала на 26,7 %, а рівень α2-макроглобуліну знижувався на 30,7 %; у хворих на хронічний вірусний гепатит з переходом у цироз активність катепсину В підвищувалась на 43,8 %, активність катепсину H зменшувалась на 35,0 %, а вміст α2-макроглобуліну, навпаки, збільшувався на 71,5 %; у пацієнтів із стеатогепатозом активність катепсинів L та H знижувалась на 22,1 і 25,0 % відповідно, а концентрація α1-антитрипсину зростала на 19,30 %. Висновок. Визначення рівня інгібіторів разом з активністю цистеїнових катепсинів у плазмі крові можна запропонувати як неінвазивні маркери при хронічних дифузних захворюваннях печінки невірусної етіології

ДІАГНОСТИЧНІ МАРКЕРИ ПРОГРЕСУВАННЯ ФІБРОЗНИХ ЗМІН ПЕЧІНКИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМИ ДИФУЗНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ПЕЧІНКИ АЛКОГОЛЬНОГО ГЕНЕЗУ

Summary. Today, the appearance of fibrosis is considered the most important histological change that determines the further course of chronic diffuse liver diseases of alcoholic etiology. Therefore, in clinical practice, non-invasive or minimally invasive markers are needed that would have high accuracy in assessing liver fibrosis. The aim of the study – to determine the diagnostic value of cytokine profile indices and biochemical markers for stratification of the severity of liver fibrosis in patients with chronic diffuse liver diseases of alcoholic genesis. Materials and Methods. 29 patients with chronic diffuse liver diseases of alcoholic genesis were examined. All patients underwent shear wave elastography, according to the results of which 7 patients had no liver fibrosis (F0), 13 patients were diagnosed with moderate fibrosis (F1-F2), and 9 patients had severe liver fibrosis (F3-F4). The serum levels of interleukin-6, interleukin-10, tumor necrosis factor-α, free hydroxyproline, protein-bound hydroxyproline and glycosaminoglycans were assessed in the blood serum of all patients. Results. It was found that the stiffness of the liver parenchyma in patients without fibrosis was 4.3 kPa (4.1; 4.56), with moderate fibrosis – 6.9 kPa (6.0; 7.6), with severe fibrosis – 15.8 kPa (9.7; 20.3). The progression of fibrotic changes in the liver was accompanied by a significant increase in the level of interleukin-6 by 3 times (p<0.05) and tumor necrosis factor by 3.6 times (p<0.05) compared with patients without fibrotic changes. In 100.0 % of patients with severe hepatic fibrosis, activation of collagen synthesis was revealed, as evidenced by an increase in the content of protein-bound hydroxyproline in blood serum by 2 times (p<0.01) compared with patients without fibrosis and by 1.5 times (p<0.05) compared with patients with moderate liver fibrosis. Conclusions. Diagnostically significant markers of pronounced liver fibrosis in patients with chronic diffuse liver diseases of alcoholic genesis are tumor necrosis factor-α levels over 2.1 pg/ml (sensitivity 81.8 %, specificity 75.0 %) and protein-bound hydroxyproline level over 260.5 μmol/l (sensitivity 85.7 %, specificity 72.7 %).Резюме. На сьогодні появу фіброзу вважають найважливішою гістологічною зміною, яка визначає подальший перебіг хронічних дифузних захворювань печінки алкогольної етіології. Тому в клінічній практиці потрібні неінвазивні або малоінвазивні маркери, які б володіли високою точністю щодо оцінки фіброзних змін печінки. Мета дослідження – визначити діагностичну цінність показників цитокінового профілю та біохімічних маркерів для стратифікації вираження фіброзу печінки у пацієнтів із хронічними дифузними захворюваннями печінки алкогольного генезу. Матеріали і методи. Обстежено 29 пацієнтів із хронічними дифузними захворюваннями печінки алкогольного генезу. Усім хворим проводили зсувнохвильову еластографію, за результатами якої у 7 пацієнтів був відсутній фіброз печінки (F0), у 13 хворих діагностовано помірний фіброз (F1-F2) та у 9 пацієнтів спостерігали виражений фіброз печінки (F3–F4). У сироватці крові усіх хворих оцінювали рівень інтерлейкіну-6, інтерлейкіну-10, фактора некрозу пухлин-α, гідроксипроліну вільного, гідроксипроліну білковозв’язувального та глікозаміногліканів. Результати. Встановлено, що жорсткість паренхіми печінки у хворих без фіброзу склала 4,3 кПа (4,1; 4,56), при помірному фіброзі – 6,9 кПа (6,0; 7,6), при вираженому фіброзі – 15,8 кПа (9,7; 20,3). Прогресування фіброзних змін печінки супроводжувалося вірогідним збільшенням рівня інтерлейкіну-6 у 3 рази (р<0,05) та фактора некрозу пухлин-α – у 3,6 раза (р<0,05) порівняно з хворими без фіброзних змін. У 100,0 % пацієнтів із вираженим фіброзом печінки виявлено активацію синтезу колагену, про що свідчило підвищення у них вмісту в сироватці крові гідроксипроліну білковозв’язувального у 2 рази (р<0,01), порівняно з хворими без фіброзу, та у 1,5 раза (р<0,05) порівняно з пацієнтами з помірним фіброзом печінки. Висновки. Діагностично значущими маркерами вираженого фіброзу печінки у пацієнтів із хронічними дифузними захворюваннями печінки алкогольного генезу визначено рівень фактора некрозу пухлин-α понад 2,1 пг/мл (чутливість – 81,8 %, специфічність –75,0 %) та вміст гідроксипроліну білковозв’язувального понад 260,5 мкмоль/л (чутливість – 85,7 %, специфічність – 72,7 %)

Закономірності взаємодії антиген–антитіло у розчинах кластерних сполук ренію та цисплатину

Influence of rhenium cluster compounds with different ligands on the antigen-antibody reactions by immunodiffusial and immunoelectrophoretical methods was studied. The different characters of influence of these agents on the immunochemical interactions are shown. Some common features of the rhenium compounds influence on the reactions with human immunoglobulins and antibodies are discussed.Исследовано влияние кластерных соединений рения с различными лигандами на реакцию антиген–антитело с использованием иммунодиффузионных и иммуноэлектрофоретических методов. Показан принципиально разный характер их влияния на иммунохимические взаимодействия. Проанализированы закономерности влияния данных агентов на реакцию между иммуноглобулинами человека и антителами против них.Досліджено вплив кластерних сполук ренію з різноманітними лігандами на реакцію антиген–антитіло з використанням імунодифузійних та імуноелектрофоретичних методів. Показано принципово різний характер впливу зазначених агентів на імунохімічні взаємодії. Проаналізовано закономірності впливу даних агентів на реакцію між імуноглобулінами людини та антитілами до них.