The Acute Effects of Pre-Conditioning Activities with a Weighted Vest on Subsequent Linear Sprint and Change of Direction Performance in Physical Education Students

The aim of this study was to determine the effects of a post activation potential application response in sprinting and change of direction performance. Fifteen physically active, healthy men (age 23.5±2.0 years, height 175.0±7.6 cm, body weight 72.2±8.5 kg, body fat 15.7±2.9 %) voluntarily participated in this study. Cross sectional research design with a single group (n=15) and repeated tests was used and applicants participated in sprint and pro-agility tests 8 minutes after the pre-conditioning (PC) with weight wests that corresponded 5% and 10% of their body weights in different days without pre-conditioning. For PC, 8 minutes before for each 30m sprint and pro-agility tests, they did a resisted running with a weight vest corresponding 5% and 10% of their body weights. Analysis shows that, sprint after PC activity as resistance running with %5 and %10 of body weight (p<0.05) and agility (p<0.05) data showed statistically significant difference. According to the results of Bonferroni post-hoc correction, 30m sprint test times, which were performed 8 minutes after the PC which includes a 30m sprint with weight vests corresponding to 5% of their body weight, showed an increase from control test times, 4.34±0.23 seconds to 4.40±0.24 seconds respectively. This 0.07 second increase is statistically significant (p<0.05). In our study, PAP effect being observed as negative, might be related with the lower body weight percentages of resisted running exercise which was selected for PAP

The Acute Effects of The Voluntary Pre-Activity Hyperventilation on Jump and Sprint Performance in Female Volleyball Players

The purpose of the present study was to investigate the acute effects of pre-activity brief maximal voluntary hyperventilation (HP) on the jumping and sprint performances. Methods: Fourteen young female volleyball players (16.7 ± 1.2 years; 61.1 ± 10.3 kg; 173 ± 8 cm) voluntarily participated in this study. All subjects performed 30s HP protocol followed by 30s passive rest. After the rest period, participants applied jump or sprint performance. All participants practiced HP and normal ventilation (NV) conditions in each test sections and conditions on separate days. Paired sample T-test was used to determine whether there was a significant mean difference between performance values with HP condition compared to NV. Results: The results of the analyses showed that there were significant differences in 10-m sprint times between HP and NV (p<0.05). However, no significant differences were determined in countermovement jump, squat jump heights and 20-m sprint time between conditions. Conclusion: The findings of the present study suggested that the pre-activity HP protocol can be effective for 10-m sprint time in moderately trained young female volleyball players. These results indicated that pre-activity HP may be useful to enhance acute athletic performance or training effectiveness.El objetivo del presente estudio fue investigar los efectos agudos de la hiperventilación voluntaria máxima (HP) previa a la actividad en los resultados de salto y sprint. Método: Participaron voluntariamente 14 jóvenes jugadoras de voleibol femenino (16.7 ± 1.2 años, 61.1 ± 10.3 kg, 173 ± 8 cm). Todos los sujetos realizaron 30s HP protocolo seguido de 30 segundos de ventilación normal. Después del período de descanso, los participantes aplicaron el salto y el sprint. Todos los participantes practicaron en las mismas condiciones de HP y de ventilación normal (NV) en cada e prueba y condiciones, en días separados. Se utilizó una prueba T para determinar si había diferencias significativas entre los valores de rendimiento con la condición de HP en comparación con NV. Resultados: Los resultados de los análisis mostraron que hubo diferencias significativas en los tiempos de sprint de 10 m entre HP y NV (p <0.05). Sin embargo, no se determinaron diferencias significativas en salto de contramovimiento, Los resultados del presente estudio sugieren que el protocolo de HP de preactividad puede ser efectivo para el tiempo de sprint de 10 m en jugadoras de voleibol femenino moderadamente entrenadas

Надійність та одночасність обгрунтування Iphone®Level для вимірювання активного згинання нижньої кінцівки та розширення діапазону рухів у студентів

Background and Study Aim. The aim of this study was to analyse reliability and validity of accelerometer-based Iphone® Level application for measuring lower extremity active flexion and extension joint range of motion. Material and Methods. Thirty physically healthy students enrolled in sport sciences (11 males, 19 females, 21.2±1.5 years, Body mass 64.4±10.0 kg, Height 1.68±0.8 m, Fat percentage 21.2±7.8 %, 22.5±2.6 kg/m2) participated in the measurements of hip, knee, and ankle joint range of motion twice through Universal goniometer and Iphone® Level applications. The same experienced measurer carried out blind study of plantarflexion, dorsiflexion and knee flexion/extension, hip flexion/extension joint range of motion three times for each measurement methods and the other researcher recorded the results. For simultaneous validity analysis Pearson coefficient of correlation was used to decide the level of adaptation between the two intraclass correlation coefficient and Cronbach’s alpha values. Bland-Altman graphics were utilized for level of agreement between these two different methods. Results. The results of Pearson coefficient of correlation analysis revealed a positive correlation between the measurement values of joint range of motion performed through Universal goniometer and Level App (r2 = 0.44-0.94, p &lt;0.05). Bland-Altman graphics showed a good agreement among Cronbach Alpha values and intraclass correlation coefficient in the confidence range of %95, and universal goniometers and Level App application. Conclusions. The results of this study revealed that goniometric measurements using Iphone® Level App is a good reliable method for measuring lower extremity active range of motion compared to universal goniometer.Передумови та мета дослідження. Метою цього дослідження було проаналізувати надійність та обґрунтованість застосування Iphone®рівня на основі акселерометра для вимірювання активного згинання нижніх кінцівок та розширення діапазону рухів суглобів. Матеріал та методи. Тридцять фізично здорових студентів, які навчаються у спортивних науках (11 чоловіків, 19 жінок, 21,2 ± 1,5 року, маса тіла 64,4 ± 10,0 кг, зріст 1,68 ± 0,8 м, відсоток жиру 21,2 ± 7,8%, 22,5 ± 2,6 кг / м2) брали участь у вимірювання діапазону рухів тазостегнового, колінного та гомілковостопного суглобів двічі за допомогою універсальних кутометрів та Iphone®. Той самий досвідчений вимірювач проводив сліпе дослідження підошовного згинання, тильного згинання та згинання / розгинання колін, згинання та розгинання суглобів стегна тричі для кожного методу вимірювання, а інший дослідник реєстрував результати. Для одночасного аналізу валідності використовували коефіцієнт кореляції Пірсона, щоб визначити рівень адаптації між двома коефіцієнтами кореляції внутрішнього класу та альфа-значеннями Кронбаха. Графіка Bland-Altman була використана для рівня узгодженості між цими двома різними методами. Результати. Результати коефіцієнта кореляційного аналізу Пірсона виявили позитивну кореляцію між значеннями вимірювання діапазону рухів суглобів, виконаними за допомогою універсального кутоміра та рівня додатка (r2 = 0,44-0,94, p &lt;0,05). Графіка Bland-Altman продемонструвала хорошу узгодженість між значеннями Кронбаха Альфа та коефіцієнтом кореляції внутрішнього класу в діапазоні довіри 95%, а також універсальними кутомірами та додатком Level App. Висновки. Результати цього дослідження показали, що гоніометричні вимірювання за допомогою програми Iphone®Level є хорошим надійним методом для вимірювання активного діапазону рухів нижніх кінцівок порівняно з універсальним кутоміром

Assessing the Kinesiophobia and Depression Status at Return to Sport Following Sport Related Injuries in Contact and Non-Contact Sports

Objective: The aim of this study is to examine the levels of kinesophobia and depression following sports injuries in physically contact and non-contact sports. Material and Methods: A total of 130 male athletes from 14 different sports, who were injured at least six months before were included in the study. Individuals participating in the study were interviewed by means of the Beck Depression Inventory and the Tampa Kinesiophobia Scale. Participants were also asked to complete a form to determine the injuries they had experienced. Results: There were no statistically significant differences between the physically contact and non-contact sport groups’ kinesiophobia and depression scores (p>0.05). There was no significant correlation between these two scores (r=0.27, p>0.05). Beck Depression Inventory scores following injuries that occurred in training and competition were significantly higher in physically contact sports than non-contact sports (

Дослідження страху перед статусом COVID-19 у студентів-спортсменів, що займаються різними видами спорту, пов'язаними з контактом

Background and Study Aim. The aim of this research is to (i) examine the COVID-19 fear scales according to the contact rate of the sports branch of the athletes and (ii) examine the COVID-19 fear scales according to some demographic variables of the athletes. Material and Methods. Sport Sciences Faculty students athletes (n=176) in sports with different levels of contact voluntarily participated in the current study. The fear of COVID-19 scale consisting of a total of 7 items and demographic information form and a single sub-dimension were applied online via Google® forms to individuals who participated in the study voluntarily. The data obtained from the study were analyzed using IBM SPSS 25.0 statistics package program. Due to the normal distribution of the data, sample t-test independent of parametric tests and one-way analysis of variance tests were used in the statistical analysis of the data. Bonferroni test, one of the multiple comparison tests, was used in order to determine which groups had significance according to the results of the one-way analysis of variance test. The results were tested at a significance level of p &lt;0.05. The Cronbach Alpha reliability coefficient for the COVID-19 fear scale was found to be 0.88. Results. Statistically significant difference was found between the fears of catching COVID-19 according to the gender of athletes in different branches (p = 0.01). No statistically significant difference was found between the fears of catching COVID-19 according to the educational status of the athletes (p = 0.31). No statistically significant difference found between the fears of catching COVID-19 according to the contact included in the specialty sports of the athletes in different branches (p = 0.56). Statistically significant difference was found between the highest level (professional) and intermediate level (amateur) groups ) in terms of fear of catching COVID-19 (p = 0.02). No statistically significant difference found between the fears of catching COVID-19 (p = 0.08) of the athletes in different branches according to their sports experience. Statistically significant difference was found in terms of fear of catching COVID-19 between the 4-6 years and 7-9 years groups with sports experience (p = 0.02). In addition, it has been revealed that the average scores of COVID-19 fear scales (20.05 ± 4.79) of female athletes are higher than the average scores of male athletes (17.67 ± 6.75).Conclusions. As a result, this research has revealed that the fear of COVID-19 does not differ relative to the contact levels of a specific sports branch. In addition, it has shown that the fear of COVID-19 is greater in female athletes compared to male athletes and lower performance levels and less competition experiences are in fact causing an increase in fear of COVID-19.Предпосылки и цель исследования. Целью этого исследования является (i) изучение шкалы страха COVID-19 в соответствии с частотой контактов спортсмена со стороны спортсменов и (ii) изучение шкалы страха COVID-19 в соответствии с некоторыми демографическими переменными спортсменов.Материал и методы. Студенты факультета спортивных наук, спортсмены (n = 176), занимающиеся видами спорта с разным уровнем контакта, добровольно приняли участие в данном исследовании. Шкала страха перед COVID-19, состоящая в общей сложности из 7 пунктов, формы демографической информации и одного подпараметра, была применена онлайн через формы Google® к лицам, добровольно участвовавшим в исследовании. Данные, полученные в результате исследования, были проанализированы с помощью программы статистического пакета IBM SPSS 25.0. Из-за нормального распределения данных при статистическом анализе данных использовались выборочный t-критерий, независимый от параметрических тестов и односторонний дисперсионный анализ. Тест Бонферрони, один из множественных сравнительных тестов, был использован для того, чтобы определить, какие группы имели значимость в соответствии с результатами теста одностороннего анализа дисперсии. Результаты проверены на уровне значимости p &lt;0,05. Коэффициент надежности Cronbach Alpha для шкалы страха COVID-19 оказался равным 0,88.Результаты. Обнаружена статистически значимая разница между опасениями заразиться COVID-19 в зависимости от пола спортсменов в разных отраслях (p = 0,01). Статистически значимой разницы между опасениями заразиться COVID-19 в зависимости от образовательного статуса спортсменов не обнаружено (p = 0,31). Статистически значимой разницы между опасениями заразиться COVID-19 в зависимости от контакта, включенного в специальные виды спорта, у спортсменов в разных отраслях не обнаружено (p = 0,56). Статистически значимая разница была обнаружена между группами высшего (профессионального) и среднего (любительского) уровня в плане опасений заразиться COVID-19 (p = 0,02). Статистически значимой разницы между опасениями заразиться COVID-19 (p = 0,08) спортсменов в разных отраслях в зависимости от их спортивного опыта не обнаружено. Статистически значимая разница была обнаружена в отношении опасений заразиться COVID-19 между группами 4-6 лет и 7-9 лет спортивного стажа (p = 0,02). Кроме того, было выявлено, что средние баллы по шкале страха COVID-19 (20,05 ± 4,79) спортсменок выше, чем средние баллы спортсменов-мужчин (17,67 ± 6,75).Выводы. В результате это исследование показало, что страх перед COVID-19 не отличается от уровня контактов в конкретной спортивной отрасли. Кроме того, было показано, что страх перед COVID-19 больше у женщин-спортсменов по сравнению со спортсменами-мужчинами, а более низкие уровни производительности и меньший опыт соревнований на самом деле вызывают рост страха перед COVID-19.Передумови та мета дослідження. Метою цього дослідження є (i) вивчення шкали страху COVID-19 відповідно до частоти контактів спортсмена з боку спортсменів і (ii) вивчення шкали страху COVID-19 відповідно до деякими демографічними змінними спортсменів.Матеріал і методи. Студенти факультету спортивних наук, спортсмени (n = 176), що займаються видами спорту з різним рівнем контакту, добровільно взяли участь в даному дослідженні. Шкала страху перед COVID-19, що складається в цілому з 7 пунктів, форми демографічної інформації та одного подпараметра, була застосована онлайн через форми Google® до осіб, добровільно брали участь в дослідженні. Дані, отримані в результаті дослідження, були проаналізовані за допомогою програми статистичного пакета IBM SPSS 25.0. У зв'язку із нормальним розподілом даних при статистичному аналізі даних використовувалися вибірковий t-критерій, незалежний від параметричних тестів і односторонній дисперсійний аналіз. Тест Бонферроні, один з численних порівняльних тестів, був використаний для того, щоб визначити, які групи мали значимість відповідно до результатів тесту одностороннього аналізу дисперсії. Результати перевірені на рівні значущості p &lt;0,05. Коефіцієнт надійності Cronbach Alpha для шкали страху COVID-19 виявився рівним 0,88.Результати. Виявлена ​​статистично значуща різниця між побоюваннями заразитися COVID-19 в залежності від статі спортсменів в різних галузях (p = 0,01). Статистично значущої різниці між побоюваннями заразитися COVID-19 в залежності від освітнього статусу спортсменів не виявлено (p = 0,31). Статистично значущої різниці між побоюваннями заразитися COVID-19 в залежності від контакту, включеного в спеціальні види спорту, у спортсменів в різних галузях не виявлено (p = 0,56). Статистично значуща різниця була виявлена ​​між групами вищого (професійного) і середнього (аматорського) рівня в плані побоювань заразитися COVID-19 (p = 0,02). Статистично значущої різниці між побоюваннями заразитися COVID-19 (p = 0,08) спортсменів в різних галузях в залежності від їх спортивного досвіду не виявлено. Статистично значуща різниця була виявлена ​​щодо побоювань заразитися COVID-19 між групами 4-6 років і 7-9 років спортивного стажу (p = 0,02). Крім того, було виявлено, що середні бали за шкалою страху COVID-19 (20,05 ± 4,79) спортсменок вище, ніж середні бали спортсменів-чоловіків (17,67 ± 6,75).Висновки. В результаті це дослідження показало, що страх перед COVID-19 не відрізняється від рівня контактів в конкретної спортивної галузі. Крім того, було показано, що страх перед COVID-19 більше у жінок-спортсменів в порівнянні зі спортсменами-чоловіками, а більш низькі рівні продуктивності і менший досвід змагань насправді викликають зростання страху перед COVID-19