Influence of interleukin-6 gene polymorphism on the efficacy of antiviral treatment in patients with chronic hepatitis C

Aim. The aim of the work was to determine the influence of interleukin-6 gene polymorphism on the effectiveness of antiviral therapy in patients with chronic hepatitis C. Materials and methods. A total of 83 patients with chronic hepatitis C (CHC). were included in the study. The efficacy of therapy with the peg-IFNα + SOF + RBV was analyzed depending on the polymorphism of interleukin-6 gene (rs1800795). Results. All CHC patients with the CC genotype (14 – 100 %) responded to antiviral therapy with the peg-IFNα + RBV + SOF, but only 85.5 % of the patients with CG/GG genotypes responded (59 of the 69). In CHC patients with CG/GG genotypes, who responded to the therapy by SVR 24 formation, the HCV-RNA negativization was slower, in contrast to patients with the CC genotype, who showed a persistent absence of the virus in the blood from the 4th week of treatment. All patients with the CC genotype of IL-6 gene polymorphism presented complete normalization of ALT activity at this time if SVR 24 had been achieved. In the vast majority of CHC patients with SVR 24 and the CG/GG genotype after the therapy cessation, ALT activity continued to decrease and normalized after 24 weeks of observation in 94.9 % (56 of the 59). However, 20.0 % of patients with the CG/GG genotype who did not respond with the formation of SVR 24, had elevated serum ALT activity at the time of SVR 24 evaluation. Kendall’s rank correlation was performed to determine the factors, which statistically significantly affect the results of peg-IFNα + RBV + SOF therapy. IL-6 gene polymorphism had an effect on the efficacy of therapy, both on the HCV-RNA negativization in the blood at the end of treatment (P = 0.04) and on the achievement of SVR 24 (P = 0.03). The lack of response as well as the lack of SVR 12 and SVR 24 formation at the time of therapy completion were associated with the IL-6 gene CG/GG polymorphism presence and a higher index of ALT activity at the beginning of treatment (τ = -0,18, P < 0.01). Conclusions. In CHC patients, the CC genotype of IL-6 gene (rs1800795) is a favorable prognostic factor for the formation of SVR24 in the treatment of peg-IFNα + RBV + SOF. Patients who did not respond to the treatment by SVR 24 formation had only the IL-6 gene CG/GG polymorphism. Even in HCV patients with CG/GG genotypes who responded to the treatment by SVR 24 formation, the negativization of HCV-RNA in the blood was slower, unlike the patients with CC genotype. The absence of response at the time of therapy completion, as well as the absence of SVR 12 and SVR 24, were associated with the presence of the IL-6 gene CG/GG polymorphism and a higher level of ALT activity at the beginning of therapy (τ = -0,18, P < 0.01)

Interaction of polymorphism of the interleukin-6 gene with immunological damages and their role in the development of mixed cryoglobulinemia in patients with chronic hepatitis C

Aim. To determine the role of the relationship of immunological disorders with interleukin-6 gene polymorphism in the formation of HCV-associated mixed cryoglobulinemia. Materials and methods. The study included 149 patients with chronic hepatitis C. The polymorphism of the IL-6 gene (rs1800795) was determined by the method of polymerase chain reaction, the quantitative content of IL-6, RF IgM and IgG by enzyme immunoassay, cryoglobulins by spectrophotometric method. The patients were divided into groups depending on the polymorphism of the IL-6 gene and the presence of mixed cryoglobulinemia. Results. The frequency of formation of HCV-associated mixed cryoglobulinemia depended on the polymorphism of the IL-6 gene. In patients with chronic hepatitis C with mixed cryoglobulinemia, the frequency of registration of the CC genotype of the IL-6 gene was lower than in patients without mixed cryoglobulinemia, namely, in 9.7 % versus 28.6 % of patients. The presence of the G-allele, namely the CG/GG genotypes of the IL-6 gene polymorphism, was more often detected in patients with mixed cryoglobulinemia, namely, in 90.3 % of patients against 71.4 % of patients without signs of mixed cryoglobulinemia (χ2 = 8.94, P = 0.003). In the presence of G-allele, the quantitative content of IL-6 inthe serum of the general group of patients with CHC was higher than in healthy people (P 0.05). The highest levels of IL-6 were recorded in patients with HCV-associated mixed cryoglobulinemia who had the G-allele. The content of IL-6 in the blood serum of these patients exceeded the indicators of both healthy people (P < 0.001) and the results of patients without mixed cryoglobulinemia (P < 0.01). In patients with chronic hepatitis C with mixed cryoglobulinemia, even in the presence of the CC genotype, the content of IL-6 in serum was higher both in comparison with healthy (P < 0.01) and in comparison with patients without signs of this extrahepatic manifestation (P < 0.01). In patients with chronic hepatitis C with mixed cryoglobulinemia, the presence of CG/GG genotypes was associated not only with the highest serum IL-6 content, but also with the presence of more pronounced autoimmune disorders due to a higher content of RF IgM (P = 0.04) and mixed cryoglobulins (P = 0.03) in serum, in comparison with patients who had the CC genotype. Moreover, the presence of more pronounced immune disorders in patients with HCV-associated mixed cryoglobulinemia in the presence of CG/GG genotypes was accompanied by more frequent manifestation of severe general weakness (P = 0.003), arthralgia (P = 0.02) and the formation of Meltzer’s triad. Conclusion. The frequency of detection of the G-allele, namely the CG/GG genotypes of the IL-6 gene polymorphism, is the highest in patients with HCV-associated mixed cryoglobulinemia (90.3 %). The presence of CG/GG genotypes in patients with chronic hepatitis C with mixed cryoglobulinemia contributes to more pronounced immunological disorders due to the highest content of IL-6, mixed cryoglobulins, and RF IgM in serum, which causes the manifestation of the clinical symptoms of this hepatic manifestation

From a Work to an "Open" Work: Research Experience

The subject of this study is the concept of "open" work, proposed by U. Eco. Based on the ideas of U. Eco, the authors interpret the "open" work in several aspects: compositional, semantic, and compositional-semantic. Compositional openness emerges in aleatoric works. The tendencies to openness are found in compositions written with the use of "non-deterministic" notation. Works that are "open" in the semantic sense have encoded meanings, the decoding of which requires the involvement of contextual meanings. Compositional-semantic openness emerges in Net Art. Cognition of the specifics of "open" works required a study of the history of the traditional "closed" work, it's becoming and evolution in a historical perspective. The concept of "work" is investigated in conjunction with the concepts of "authorship", "creativity", "musical text", "performance", "perception", etc. It was demonstrated that the meaning of these concepts substantially changes in the context of dynamic history and culture. In modern culture, these concepts have lost their usual shape and have substantially transformed due to rapid development of computer technology and the Internet

ПРОФІЛАКТИКА НЕВИНОШУВАННЯ БАГАТОПЛІДНОЇ ВАГІТНОСТІ З ВИКОРИСТАННЯМ РОЗВАНТАЖУВАЛЬНОГО АКУШЕРСЬКОГО ПЕСАРІЯ

The aim of the study – to evaluate the effectiveness of the handling of obstetric pessary in women with multiple pregnancies with a high risk of miscarriage.Materials and methods. We analyzed 40 cases of handling obstetric pessary in pregnant with twins with symptoms of miscarriage in the period of 18–28 weeks of pregnancy, which constituted the first group of subjects. The second group – 12 pregnant with twins, who had imposed a seam on the cervix about cervical incompetence. The control group – 18 pregnant with twins who were prescribed conservative therapy. The above analysis of the flow of pregnancy, childbirth, postpartum and neonatal adaptation state in the surveyed groups.Results. Dynamics of cervical shortening was significantly slower in patients in group I, which was established discharge obstetric pessary, it is an effective method of prevention and treatment of pregnancy loss in women with multiple pregnancies, reduce the frequency of late abortion and preterm birth, perinatal losses. Patients of Group I had fewer cases of premature rupture of membranes in 7 (17.5 %) patients of group I compared to 3 (25.0 %) and group II women in 5 (27.7 %) of pregnant control group in I surveyed a group term delivery occurred in 34 (85 %) cases in group II – 9 (75.0 %) cases in the control group – 12 (66.6 %) cases. In the control group, perinatal losses amounted to 2.7 %. there were no perinatal losses in the first group. Observed reduction in growth-weights of children in the control group II and also a decrease in newborn state estimation parameters Apgar II and the control group in the assessment of neonatal adaptation newborn surveyed groups.Conclusions. The method of application handling obstetric pessary is pathogenetically justified in pregnant women with multiple pregnancy and allows to prolong pregnancy to full-term period in 85 % of women surveyed group, medication to reduce the burden on the pregnant woman and fetus.Цель исследования – оценить эффективность применения разгрузочных акушерских пессариев у женщин с многоплодной беременностью с высоким риском невынашивания.Материалы и методы. Проанализированы 40 случаев применения разгрузочных акушерских пессариев у беременных с двойней с признаками невынашивания в сроках 18–28 недель беременности, которые составили первую группу обследуемых. Вторая группа – 12 беременных с двойней, которым был наложен шов на шейку матки по поводу истмико-цервикальной недостаточности. Контрольная группа – 18 беременных с двойней, которым назначалась консервативная терапия. Проведен анализ течения беременности, родов, послеродового периода и состояния неонатальной адаптации в обследуемых группах.Результаты исследования и их обсуждения. Динамика укорочения шейки матки была значительно медленнее у пациенток I группы, которым было установлено разгрузочный акушерский пессарий, это является эффективным методом профилактики и лечения невынашивания у женщин с многоплодной беременностью, снижения частоты позднего аборта и преждевременных родов, перинатальных потерь. Пациентки I группы имели меньшее количество случаев преждевременного разрыва околоплодных оболочек у 7 (17,5 %) пациенток I группы по сравнению с 3 (25,0 %) женщинами II группы и у 5 (27,7 %) беременных контрольной группы. В I группе обследуемых срочные роды произошли в 34 (85 %) случаях, во II группе – в 9 (75,0 %) случаях, в контрольной – 12 (66,6 %) случаях. В контрольной группе перинатальные потери составили 2,7 %. В первой группе перинатальных потерь не было. При оценке состояния неонатальной адаптации новорожденных обследуемых групп прослеживается снижение росто-весовых показателей у детей II и контрольной групп, также наблюдается снижение показателей оценки состояния новорожденных по шкале Апгар во II и контрольной группах.Выводы. Методика применения разгрузочного акушерского пессария является патогенетически обоснованной у беременных с многоплодием и позволяет пролонгировать беременность до доношенного срока у 85 % женщин обследуемой группы, снизить медикаментозную нагрузку на беременную и плод.Мета дослідження – оцінити ефективність застосування розвантажувальних акушерських песаріїв у жінок з багатоплідною вагітністю з високим ризиком невиношування.Матеріали та методи. Проаналізовано 40 випадків застосування розвантажувальних акушерських песаріїв у вагітних з двійнятами з ознаками невиношування у термінах 18–28 тижнів вагітності, котрі склали першу групу обстежуваних. Друга група – 12 вагітних з двійнятами, котрим був накладений шов на шийку матки з приводу істміко-цервікальної недостатності. Контрольна група – 18 вагітних з двійнею, яким призначалась консервативна терапія. Проведений аналіз перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду та стану неонатальної адаптації в обстежуваних групах.Результати дослідження та їх обговорення. Динаміка вкорочення шийки матки була значно повільнішою у пацієнток І групи, яким було встановлено розвантажувальний акушерський песарій, це є ефективним методом профілактики та лікування невиношування у жінок з багатоплідною вагітністю, зниження частоти пізнього аборту та передчасних пологів, перинатальних втрат. Пацієнтки І групи мали меншу кількість випадків передчасного розриву плодових оболонок у 7 (17,5 %) пацієнток І групи порівняно з 3 (25,0 %) жінками ІІ групи та у 5 (27,7 %) вагітних контрольної групи. В І групі обстежуваних термінові пологи відбулися у 34 (85 %) випадках, у ІІ групі – у 9 (75,0 %) випадках, у контрольній – 12 (66,6 %) випадках. В контрольній групі перинатальні втрати склали 2,7 %. В І групі перинатальних втрат не було. При оцінці стану неонатальної адаптації новонароджених обстежуваних груп прослідковується зниження росто-вагових показників у дітей ІІ та контрольної груп, також спостерігається зниження показників оцінки стану новонароджених за шкалою Апгар у ІІ та контрольній групах.Висновки. Методика застосування розвантажувального акушерського пессарія є патогенетично обґрунтованою у вагітних з багатопліддям і дозволяє пролонгувати вагітність до доношеного терміну у 85 % жінок досліджуваної групи, знизити медикаментозне навантаження на вагітну та плід

РОЛЬ ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНА ІНТЕРЛЕЙКІНУ-6 У ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНОГО ГЕПАТИТУ С ТА ФОРМУВАННІ ЗМІШАНОЇ КРІОГЛОБУЛІНЕМІЇ

The aim of the work: to determine the role of the interleukin-6 gene polymorphism in the course of chronic hepatitis C and the development of mixed cryoglobulinemia.Patients and methods. The study included 149 HCV patients aged from 24 to 73 years old (male – 65.8 %, female – 34.2 %). All patients were evaluated for the content of mixed cryoglobulins in blood serum by spectrophotometric method and polymorphism of IL-6 gene (rs1800795) by polymerase chain reaction. For the analysis of the data, HCV patients were divided depending on the polymorphism of the IL-6 gene and the presence of mixed cryoglobulinemia.Results and discussion. A certain role of the IL-6 gene polymorphism in chronic HCV infection has been established, which confirms the detection of the CC genotype 3 times less (χ2=21.88, р&lt;0.001) and 1,7 times more than the detection of CG/GG genotypes (χ2=21.88, р&lt;0.001) in patients with HCV, compared with healthy persons. It has been shown that in HCV patients the CG/GG genotypes of IL-6 gene are associated with the emergence of biochemical features of mixed cryoglobulinemia in 67.7 % of patients compared to 36.0 % of patients with the presence of the genotype CC (χ2=8.93, р&lt;0.01). In the presence of biochemical features of mixed cryoglobulinemia in HCV genotypes, the CG/GG genotype IL-6, in comparison with the genotype CC, is associated with higher (p=0.03) content of mixed cryoglobulins in serum and a more frequent manifestation of clinical signs of this extrahepatic manifestation, and the most pronounced general weakness (71.4 % vs. 22.2 %, χ2=8.86, р=0.003), arthralgia (63.1 % vs. 22.2%, χ2=5.62, р=0.02), the appearance of cryoglobulinemic vasculitis with the formation of the Triad of Meltzer (15.5 %).Мета роботи – визначити роль поліморфізму гена інтерлейкіну-6 в перебігу хронічного гепатиту С та розвитку змішаної кріоглобулінемії.Пацієнти і методи. У дослідження включено 149 хворих на ХГС віком від 24 до 73 років (чоловіків – 65,8 %, жінок – 34,2 %). Усім хворим визначали вміст змішаних кріоглобулінів у сироватці крові спектрофотометричним методом і поліморфізм гена ІЛ-6 (rs1800795) методом полімеразної ланцюгової реакції. Для аналізу отриманих даних хворі на ХГС були розділені залежно від поліморфізму гена ІЛ-6 і наявності змішаної кріоглобулінемії.Результати досліджень та їх обговорення. Встановлена певна роль поліморфізму гена ІЛ-6 в хронізації HCV-інфекції, що підтверджує в 3 рази рідше виявлення генотипу CC (χ2=21,88, р&lt;0,001) та в 1,7 разу частіше виявлення генотипів CG/GG (χ2=21,88, р&lt;0,001) у хворих на ХГС, порівняно зі здоровими особами. Показано, що у хворих на ХГС генотипи CG/GG гена ІЛ-6 асоціюються з появою біохімічних ознак змішаної кріоглобулінемії у 67,7 % пацієнтів проти 36,0 % хворих з наявністю генотипу CC (χ2=8,93, р&lt;0,01). За наявності біохімічних ознак змішаної кріоглобулінемії у хворих на ХГС генотипи CG/GG гена ІЛ-6, на відміну від генотипу CC, асоціюються з вищим (р=0,03) вмістом змішаних кріоглобулінів у сироватці крові та частішою маніфестацією клінічних ознак цього позапечінкового прояву, а саме вираженої загальної слабкості (71,4 проти 22,2 %, χ2=8,86, р=0,003), артралгій (63,1 проти 22,2 %, χ2=5,62, р=0,02), появою кріоглобулінемічного васкуліту з формуванням тріади Мельтцера (15,5 %)

ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ СХЕМ ПРОТИВІРУСНОЇ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С, ІНФІКОВАНИХ 1-м ГЕНОТИПОМ ВІРУСУ

The aim of the work – to analyze the effectiveness of various schemes of antiviral treatment of patients with CHC infected with genotype 1 of HCV virus by the results of the implementation of the State Target Program in Zaporizhzhia Region. Materials and methods. 113 patients with CHC infected with&nbsp; genotype 1 of the virus were studied, who were treated according to different regimens of AVT using antiviral drugs with a direct mechanism of action. Results and discussion. The formation of a SVR 12 was found in most patients: in 86.5 % of patients after treatment with peg-IFN+SOF+RBV and 93.4 % after treatment with OBV/PTV/r+DSV±RBV, thus the frequency of achieving a SVR 12 did not depend on the degree of expressiveness of the fibrosis of the liver. It was established that the dynamics of ALT activity had certain features depending on the treatment scheme. The use of 3D regimen resulted in the normalization of ALT at the time of treatment completion in 91.8 % of patients, after which this figure remained unchanged. Treatment of patients with the peg-IFN+SOF+RBV scheme results in the normalization of ALT activity at the time of AVT completion in only 65.4 % of patients, which is lower (p&lt;0.0001) than with the application of the 3D regimen. However, after 24 weeks after peg-IFN+SOF+RBV antiviral therapy, the ALT activity continued to decrease compared with the completion of antiviral therapy (p&lt;0.01), and in the end period of observation, there was no statistically significant difference between patients in both groups (p&gt;0,05). AVT accor­ding to the peg-IFN+SOF+RBV scheme compared with the 3D regimen was more often accompanied by the deve­lopment of side effects (76.9&nbsp;% vs. 42.6&nbsp;%, p=0.0002) due to interferon-induced flu-like syndrome (65.4&nbsp;%) and neutropenia (53.8&nbsp;%), ribavirin-induced anemia (46.2&nbsp;%). The incidence of thrombocytopenia (44.2&nbsp;% and 37.7&nbsp;%) and itchy skin (9.6&nbsp;% and 3.3&nbsp;%) did not differ statistically between patients in the studied groups (p&gt;0.05). After the completion of treatment with the OBV/PTV/r+DSV+RBV regimen in some patients with F4 liver fibrosis, after the stable negativization of HCV-RNA in the blood, the appearance of ascites was recorded.Мета роботи – проаналізувати ефективність різних схем противірусного лікування хворих на хронічний гепатит С (ХГС), інфікованих 1-м генотипом вірусу за результатами виконання Державної цільової програми в Запорізькій області. Матеріали і методи – досліджено 113 хворих на ХГС, інфікованих 1-м генотипом вірусу, які лікувалися за різними схемами противірусної терапії (ПВТ) із застосуванням противірусних препаратів з прямим механізмом дії. Результати досліджень та їх обговорення. Було встановлено формування стійкої вірусологічної відповіді після 12-тижневого лікування (СВВ 12) у більшості пацієнтів: у 86,5&nbsp;% осіб після лікування пегільованим інтерфероном (peg IFN) + рибавірином (RBV) + софосбувіром (SOF) та у 93,4 % після терапії омбітасвіром/паритапревіром/ритонавіром + дасабувіром (OBV/PTV/r+DSV) ± RBV, при цьому частота досягнення СВВ 12 не залежала від ступеня фіброзу печінки. Встановлено, що динаміка активності АлАТ мала певні особливості залежно від схеми лікування. Застосування 3D-режиму приводило до нормалізації АлАТ на момент завершення лікування у 91,8&nbsp;% пацієнтів, після чого цей показник залишався незмінним. Лікування хворих за схемою peg-IFN+SOF+RBV обумовлює нормалізацію активності АлАТ на момент завершення ПВТ тільки у 65,4 % хворих, що нижче (р&lt;0,0001), ніж при застосуванні 3D-режиму. Проте в подальші 24 тиж після ПВТ за інтерферонвмісною схемою активність АлАТ продовжувала знижуватись, порівняно із завершенням ПВТ (р&lt;0,01), та в кінцевому періоді спостереження статистично не відрізнялася у пацієнтів обох груп (р&gt;0,05). ПВТ за схемою peg-IFN+SOF+RBV, порівняно із 3D-режимом, частіше супроводжувалася розвитком небажаних побічних явищ (76,9 % проти 42,6 %, р=0,0002) за рахунок інтерфероніндукованих грипоподібного синдрому (65,4 %) та нейтропенії (53,8&nbsp;%), рибавіриніндукованої анемії (46,2 %). Частота розвитку тромбоцитопенії (44,2 % та 37,7 %) та свербежу шкіри (9,6 % та 3,3 %) статистично не відрізнялася у пацієнтів досліджуваних груп (р&gt;0,05). Після завершення лікування за схемою OBV/PTV/r+DSV+RBV в окремих хворих з фіброзом печінки F4, на тлі стійкої негативації HCV-RNA у крові зафіксовано появу асциту

ПОЛІПИ ЕНДОМЕТРІЯ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ – СУЧАСНИЙ ЕТІОПАТОГЕНЕТИЧНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ: (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Hyperproliferative diseases of the endometrium in patients of childbearing age is one of the main causes of decreased fertility and the risk of developing oncological pathology. This publication is devoted to an urgent problem, namely, local endometrial hyperplasia, that is, endometrial polyps, which today requires a thorough study and improvement of methods for diagnosing and treating this pathology in order to preserve reproductive function. The aim of the scientific search is to review the literature on risk factors, etiology and pathogenesis of endometrial polyps, the role of chronic endometritis in the development of local endometrial hyperplasia in women of reproductive age. The leading links in the etiopathogenesis of this pathology are estrogenic stimulation, which is combined with progesterone deficiency, hormone-independent proliferation, chronic inflammation, pathological neoangiogenesis, and impaired immune status in the endometrium. Study of markers of apoptosis, proliferation, receptor status and oxidative stress to determine the intensity of proliferative endometrial processes will improve tactics of patient management, and development on this basis of new forecasting methods, treatment and prevention of endometrial polyps will help prevention of recurrence of pathology and preservation of the reproductive health of women. In addition, information is presented on the role of microbial and viral agents in the development of atypical endometrial hyperplasia in women of fertile age, and on the features of the expression of steroid hormone receptors in the pathologically altered endometrium. The role of echographic and hysteroscopic methods for diagnosing endometrial polyps was evaluated. The assessment of the effect of endometrial polyps on reproductive function was carried out.Гиперпролиферативные заболевания эндометрия у пациенток детородного возраста являются одной из основных причин снижения фертильности и риска развития онкологической патологии. Данная публикация посвящена актуальной проблеме, а именно локальной гиперплазии эндометрия, то есть полипам эндометрия, что требует на сегодняшний день тщательного изучения и совершенствования методов диагностики и лечения данной патологии с целью сохранения репродуктивной функции. Целью научного поиска является обзор литературы, посвященной факторам риска, этиологии и патогенезу полипов эндометрия, роли хронического эндометрита в развитии локальной гиперплазии эндометрия у женщин репродуктивного возраста. Ведущими звеньями этиопатогенеза данной патологии являются эстрогенная стимуляция, которая сочетается с недостаточностью прогестерона, гормон-независимая пролиферация, хроническое воспаление, патологический неоангиогенез, а также нарушения иммунного статуса в эндометрии. Исследование маркеров апоптоза, пролиферации, рецепторного статуса и оксидативного стресса для определения интенсивности пролиферативных процессов эндометрия позволит усовершенствовать тактику ведения пациентов, а разработка на этой основе новых методов прогнозирования, кор­рекции и профилактики полипов эндометрия будет способствовать предотвращению рецидивирования патологии и сохранению репродуктивного здоровья женщин. Кроме того, представлена ​​информация о роли микробного и вирусного агентов в развитии неатипичной гиперплазии эндометрия у женщин фертильного возраста, особенности экспрессии рецепторов стероидных гормонов в патологически измененном эндометрии. Оценена роль эхографических и гистероскопических методов диагностики полипов эндометрия. Проведена оценка влияния полипов эндометрия на репродуктивную функцию.Гіперпроліферативні захворювання ендометрія у пацієнток дітородного віку є однією з основних причин зниження фертильності і ризику розвитку онкологічної патології. Дана публікація присвячена актуальній проблемі, а саме локальній гіперплазії ендометрія, тобто поліпам ендометрія, що потребує на сьогодні ретельного вивчення й удосконалення методів діагностики та лікування даної патології з метою збереження репродуктивної функції. Метою наукового пошуку є огляд літератури, присвяченої факторам ризику, етіології та патогенезу розвитку поліпів ендометрія, ролі хронічного ендометриту в розвитку локальної гіперплазії ендометрія у жінок репродуктивного віку. Провідними ланками етіопатогенезу даної патології є естрогенна стимуляція, що поєднується з недостатністю прогестерону, гормон-незалежна проліферація, хронічне запалення, патологічний неоваскулогенез, а також порушення імунного статусу в ендометрії. Дослідження маркерів апоптозу, проліферації, рецепторного статусу і оксидативного стресу для визначення інтенсивності проліферативних процесів ендометрія дозволить удосконалити тактику ведення пацієнтів, а розробка на цій основі нових методів прогнозування, корекції та профілактики поліпів ендометрія сприятиме попередженню рецидиву патології і збереженню репродуктивного здоров’я жінок. Крім того, досліджено роль мікробного та вірусного агентів у розвитку неатипової гіперплазії ендометрія у жінок фертильного віку, особливості експресії рецепторів стероїдних гормонів у патологічно зміненому ендометрії. Оцінено роль ехографічних та гістероскопічних методів діагностики поліпів ендометрія. Проведено оцінку впливу поліпів ендометрія на репродуктивну функцію

The role of interleukin-17 gene polymorphism (RS612242 C11139G) in the formation of the cryoglobulinemic syndrome in patients with chronic hepatitis C

Background. Chronic hepatitis C (CHC) is characterized by the development of extrahepatic symptom manifestations, which leads to an increased risk of mortality in these patients. Today, the factors contributing to the development of extrahepatic manifestations of CHC are being studied. Particular attention is paid to determining the clinical significance of cytokine gene polymorphism. Therefore, the aim of our work was study the role of interleukin-17 gene polymorphism (rs612242 C11139G) in the mixed cryoglobulinemia (MC) formation and manifestation of cryoglobulinemic syndrome in patients with chronic hepatitis C.Materials and methods. The study included 149 patients with CHC and 45 healthy people. Determination of single-nucleotide IL-17 gene polymorphism (rs 612242 C11139G) was performed by real-time polymerase chain reaction. Statistical processing was performed in program "STATISTICA for Windows 13" (StatSoft Inc., No. JPZ804I382130ARCN10-J).Results. We found that most often in patients with CHC (140 - 94.0%) and in healthy people (39 - 86.7%) was detected СС-genotype. It was found that the GG genotype was found to be significantly more likely in healthy subjects (χ2=20.5, p&lt;0.0001). It was determined that patients with MC were significantly more likely to have a CC-genotype compared with healthy people (χ2=5.08, p&lt;0.05), but the frequency of detection of this genotype was not statistically different compared with patients without MC (p&gt;0.05). In patients with CHC carriers of the CC genotype of the IL-17 gene polymorphism significantly more likely (p&lt;0.05), clinical signs associated with MC, namely weakness (65.6% vs. 40.0%), arthralgia (58.9% vs. 30.0%), vasculitis (14.4% vs. 2.0%) with the formation of the Meltzer’s triad (14.4% vs. no formation). It was showed that type 2 diabetes was significantly more likely to be detected in patients without MC (χ2=5.52, p&lt;0.05).Conclusion. Allele C of the IL-17 gene polymorphism has an effect on the chronicity of hepatitis C according to a multiplicative model of inheritance. The CC-genotype plays a role in the formation of HCV-associated MC. Weakness, arthralgia and vasculitis with the formation of the Meltzer’s triad are the most common manifestations of cryoglobulinemic syndrome

Вплив поліморфізму гена інтерлейкіна-6 на ефективність противірусного лікування хворих на хронічний гепатит С

Aim. The aim of the work was to determine the influence of interleukin-6 gene polymorphism on the effectiveness of antiviral therapy in patients with chronic hepatitis C.Materials and methods. A total of 83 patients with chronic hepatitis C (CHC). were included in the study. The efficacy of therapy with the peg-IFNα + SOF + RBV was analyzed depending on the polymorphism of interleukin-6 gene (rs1800795).Results. All CHC patients with the CC genotype (14 – 100 %) responded to antiviral therapy with the peg-IFNα + RBV + SOF, but only 85.5 % of the patients with CG/GG genotypes responded (59 of the 69). In CHC patients with CG/GG genotypes, who responded to the therapy by SVR 24 formation, the HCV-RNA negativization was slower, in contrast to patients with the CC genotype, who showed a persistent absence of the virus in the blood from the 4th week of treatment. All patients with the CC genotype of IL-6 gene polymorphism presented complete normalization of ALT activity at this time if SVR 24 had been achieved. In the vast majority of CHC patients with SVR 24 and the CG/GG genotype after the therapy cessation, ALT activity continued to decrease and normalized after 24 weeks of observation in 94.9 % (56 of the 59). However, 20.0 % of patients with the CG/GG genotype who did not respond with the formation of SVR 24, had elevated serum ALT activity at the time of SVR 24 evaluation.Kendall’s rank correlation was performed to determine the factors, which statistically significantly affect the results of peg-IFNα + RBV + SOF therapy. IL-6 gene polymorphism had an effect on the efficacy of therapy, both on the HCV-RNA negativization in the blood at the end of treatment (P = 0.04) and on the achievement of SVR 24 (P = 0.03). The lack of response as well as the lack of SVR 12 and SVR 24 formation at the time of therapy completion were associated with the IL-6 gene CG/GG polymorphism presence and a higher index of ALT activity at the beginning of treatment (τ = -0,18, P &lt; 0.01).Conclusions. In CHC patients, the CC genotype of IL-6 gene (rs1800795) is a favorable prognostic factor for the formation of SVR24 in the treatment of peg-IFNα + RBV + SOF. Patients who did not respond to the treatment by SVR 24 formation had only the IL-6 gene CG/GG polymorphism. Even in HCV patients with CG/GG genotypes who responded to the treatment by SVR 24 formation, the negativization of HCV-RNA in the blood was slower, unlike the patients with CC genotype. The absence of response at the time of therapy completion, as well as the absence of SVR 12 and SVR 24, were associated with the presence of the IL-6 gene CG/GG polymorphism and a higher level of ALT activity at the beginning of therapy (τ = -0,18, P &lt; 0.01). Цель работы – определить влияние полиморфизма гена интерлейкина-6 на эффективность противовирусной терапии больных хроническим гепатитом С.Материалы и методы. В исследование включены 83 больных хроническим гепатитом С (ХГС). Проведен анализ эффективности терапии схемой peg-IFNα + SOF + RBV в зависимости от полиморфизма гена интерлейкина-6 (rs1800795).Результаты. Установлено, что все пациенты с ХГС и генотипом СС (14 – 100%) ответили на противовирусную терапию схемой peg-IFNα + RBV + SOF, при этом среди пациентов с генотипами CG/GG ответили на лечение лишь 85,5 % (59 из 69). У больных ХГС с генотипами CG/GG, которые ответили на ПВТ формированием СВО24, негативизация HCV-RNA происходила медленнее, в отличие от пациентов с генотипом СС, у которых уже с 4 недели лечения отмечено стойкое исчезновение вируса из крови. При условии достижения СВО24 у всех пациентов с генотипом СС полиморфизма гена IL-6 в эти сроки произошла полная нормализация активности АлАТ. У большинства больных ХГС с СВО24 и CG/GG генотипами после прекращения ПВТ активность АлАТ продолжала снижаться и нормализовалась через 24 недели наблюдения у 94,9 % (56 из 59). У 20,0 % пациентов, которые не ответили формированием СВО24 и имели генотип CG/GG, на момент оценки СВО24 активность АлАТ в сыворотке крови оставалась повышенной.Для определения факторов, которые имеют статистически значимое влияние на результаты ПВТ по схеме peg-IFNα + RBV + SOF, проведена ранговая корреляция по Кенделлу. Полиморфизм гена IL-6 имел влияние на эффективность ПВТ: как на негативацию HCV-RNA в крови на момент завершения лечения (р = 0,04), так и на достижение СВО24 (р = 0,03). Отсутствие формирования ответа на момент завершения ПВТ, а также отсутствие формирования СВО12 и СВО24 ассоциировались с наличием генотипов CG/GG полиморфизма гена IL-6 и более высоким показателем активности АлАТ в начале проведения ПВТ(τ = -0,18, р &lt; 0,01).Выводы. У больных ХГС генотип СС гена IL-6 (rs1800795) является прогностически благоприятным фактором формирования СВО 24 при проведении ПВТ по схеме peg-IFNα + RBV + SOF. Пациенты, которые не ответили на лечение формированием СВО24, имели лишь генотипыCG/GG полиморфизма гена IL-6. Даже у больных ХГС с генотипами CG/GG, которые ответили на ПВТ формированием СВО24, негативация HCV-RNA в крови происходила медленнее, в отличие от пациентов с генотипом СС. Отсутствие формирования ответа на момент завершения ПВТ, а также отсутствие СВО 12 и СВО 24 ассоциировались с наличием генотипов CG/GG полиморфизма гена IL-6 и более высоким уровнем активности АлАТ до начала проведения ПВТ (τ = -0,18, р &lt; 0,01).  Мета роботи – визначити вплив поліморфізму гена інтерлейкіна-6 на ефективність противірусної терапії хворих на хронічний гепатит С.Матеріали та методи. У дослідження залучили 83 особи, які хворі на хронічний гепатит С (ХГС). Виконали аналіз ефективності противірусної терапії за схемою peg-IFNα + SOF + RBV залежно від поліморфізму гена інтерлейкіна-6 (rs1800795).Результати. Встановили, що всі хворі на ХГС із генотипом CC (14 – 100 %) відповіли на противірусну терапію за схемою peg-IFNα + RBV + SOF, але серед пацієнтів із генотипами CG/GG відповіли на лікування тільки 85,5 % (59 із 69). У хворих на ХГС із генотипами CG/GG, які відповіли на ПВТ формуванням СВВ 24, негативація HCV-RNA у крові відбувалася повільніше, на відміну від пацієнтів із генотипами СС, в яких від 4 тижня лікування відзначено стійке зникнення вірусу. За умов досягнення СВВ 24 у всіх хворих із генотипом СС поліморфізму гена ІЛ-6 у цей термін спостереження відбулася нормалізація активності АлАТ. Здебільшого у хворих на ХГС із СВВ 24 та CG/GG генотипом після припинення ПВТ активність АлАТ продовжувала знижуватися та нормалізувалася через 24 тижні спостереження у 94,9 % (56 із 59). Але у 20,0 % пацієнтів, які не відповіли формуванням СВВ 24 та мали генотипи CG/GG, на момент оцінювання СВВ 24 активність АлАТ у сироватці крові залишилася підвищеною.Для визначення факторів, які мають статистично значущий вплив на результати ПВТ за схемою peg-IFNα + SOF + RBV, здійснили рангову кореляцію за Кенделом. Поліморфізм гена ІЛ-6 мав вплив на ефективність ПВТ: як на негативацію HCV-RNA у крові на момент завершення лікування (р = 0,04), так і досягнення СВВ 24 (р = 0,03). Відсутність формування відповіді на момент завершення ПВТ, а також відсутність формування СВВ 12 і СВВ 24 асоціювалися з наявністю генотипів CG/GG поліморфізму гена ІЛ-6 і вищим рівнем активності АлАТ до початку ПВТ (τ = -0,18, р &lt; 0,01).Висновки. У хворих на ХГС генотип СС поліморфізму генf ІЛ-6 (rs1800795) є прогностично сприятливим щодо формування СВВ 24 під час проведення ПВТ за схемою peg-IFNα+SOF+RBV. Пацієнти, які не відповіли на лікування СВВ 24, мали тільки генотипи CG/GG поліморфізму ІЛ-6. Навіть і у хворих на ХГС із генотипами CG/GG, які відповіли на ПВТ формуванням СВВ 24, негативація HCV-RNA у крові відбувалася повільніше, на відміну від пацієнтів із генотипами СС. Відсутність формування відповіді на момент завершення ПВТ, а також відсутність СВВ 12 і СВВ 24 асоціювалися з наявністю генотипів CG/GG поліморфізму гена ІЛ-6 і вищим рівнем активності АлАТ до початку проведення ПВТ (τ = -0,18 , р &lt; 0,01)

Адекватна корекція постнатальних ускладнень при багатоплідній вагітності

We have carried out a thorough analysis of the delivery and perinatal outcomes in 92 pregnant women with twins and 40 women with singleton pregnancy. It is proved that multiple pregnancy is a high risk factor of perinatal complications. We studied some peculiarities of the process of neonatal adaptation in twins depending on tactics during delivery. Differentiated approach to the preparation and management of labour, careful monitoring of patients and dynamic monitoring of the condition of the fetus reduce the incidence of postnatal complications, contributing to reducing perinatal morbidity and mortality.Проведен тщательный анализ течения родов и перинатальных исходов у 92 беременных с двойней и 40 женщин с одноплодной беременностью. Доказано, что многоплодная беременность является фактором высокого риска перинатальных осложнений. Изучены особенности процесса неонатальной адаптации у близнецов в зависимости от тактики при родоразрешении. Дифференцированый подход к подготовке и ведению родов, тщательное наблюдение за пациентками и динамический мониторинг состояния плодов позволяют снизить частоту постнатальных осложнений, способствуя снижению перинатальной заболеваемости и смертности.Проведений ретельний аналіз перебігу пологів та перинатальних наслідків у 92 вагітних із двійнею та 40 жінок з одноплідною вагітністю. Доведено, що багатоплідна вагітність є чинником високого ризику перинатальних ускладнень. Вивчено особливості процесу неонатальної адаптації у близнюків залежно від тактики при розродженні. Деференційований підхід до підготовки та ведення пологів, ретельне спостереження за пацієнтками та динамічний моніторинг стану плодів дозволяють знизити частоту постнатальних ускладнень, сприяючи зниженню перинатальної захворюваності і смертності