Registration of Electrons with Energies Greater than 30 Kev in the Near-lunar Space

Measured high energy electron flux in lunar environment by gas-discharge counter on lunar prob

Investigation of cosmic radiation on the AMS ''Luna-10''

Flux of primary cosmic radiation from Luna-1

Registration of Solar Cosmic Rays on the AMS ''luna-11''

Proton flux measurements onboard lunar prob

Study of the soft corpuscular radiation on the AMS ''Luna-10''

Lunar-10 measurements of soft corpuscular radiatio

Fluctuation-response relation in turbulent systems

We address the problem of measuring time-properties of Response Functions (Green functions) in Gaussian models (Orszag-McLaughin) and strongly non-Gaussian models (shell models for turbulence). We introduce the concept of {\it halving time statistics} to have a statistically stable tool to quantify the time decay of Response Functions and Generalized Response Functions of high order. We show numerically that in shell models for three dimensional turbulence Response Functions are inertial range quantities. This is a strong indication that the invariant measure describing the shell-velocity fluctuations is characterized by short range interactions between neighboring shells

Chaotic Cascades with Kolmogorov 1941 Scaling

We define a (chaotic) deterministic variant of random multiplicative cascade models of turbulence. It preserves the hierarchical tree structure, thanks to the addition of infinitesimal noise. The zero-noise limit can be handled by Perron-Frobenius theory, just as the zero-diffusivity limit for the fast dynamo problem. Random multiplicative models do not possess Kolmogorov 1941 (K41) scaling because of a large-deviations effect. Our numerical studies indicate that deterministic multiplicative models can be chaotic and still have exact K41 scaling. A mechanism is suggested for avoiding large deviations, which is present in maps with a neutrally unstable fixed point.Comment: 14 pages, plain LaTex, 6 figures available upon request as hard copy (no local report #

Allotransplantation of cultured parathyroid cells from a living unrelated donor to a kidney transplant recipient: the first clinical observation

АЛЛОТРАНСПЛАНТАЦИЯПОЧЕК ТРАНСПЛАНТАЦИЯГИПОПАРАТИРЕОЗПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯПАРАТИРОЦИТЫИММУНОСУПРЕССИЯЦель. Продемонстрировать возможность успешного лечения послеоперационного гипопаратиреоза тяжелой степени тяжести путем аллотрансплантации культивированных паратироцитов реципиенту с по- чечным трансплантатом. Материал и методы. Реципиентом паратиреоидного аллотрансплантата была 37-летняя женщина с почечным трансплантатом и гипопаратиреозом тяжелой степени тяжести на фоне интенсивной заместительной терапии. Симптомы тетании, высокая судорожная готовность (симптомы Труссо, Хвостека), крайне низкие показатели общего/ионизированного кальция (1,71/0,98 ммоль/л) и паратгормона (1,7 пг/ мл) в периферической крови явились показанием к паратиреоидной аллотрансплантации. В толщу левой плечелучевой мышцы реципиента имплантировали 21?106 культивированных паратироцитов, полученных от живого неродственного донора (62-летней женщины) с вторичным гиперпаратиреозом. Выбор места для паратиреоидной аллотрансплантации обусловило отсутствие артериовенозной фистулы на стороне пере- садки. Иммуносупрессивная терапия включала прием 150 мг/сутки циклоспорина, 720 мг/сутки микофе- ноловой кислоты, 6 мг/сутки метилпреднизолона. Результаты. В послеоперационном периоде осложнений вмешательства, местных и общих побоч- ных эффектов на паратиреоидный клеточный аллотрансплантат отмечено не было. Через 1 месяц после пересадки паратироцитов наступила клинико-лабораторная компенсация гипопаратиреоза: концентрация паратгормона возросла до 14,7 пг/мл и достигла максимального значения (61,7 пг/мл) через 3,5 месяца. На протяжении 6-месячного периода наблюдения судорожный синдром не возникал, симптомы Труссо и Хвостека купировались, объем пероральной заместительной терапии существенно уменьшился, исчезла потребность в парентеральном введении солевых растворов кальция. Через 6 месяцев после пересадки па- циентка ведет привычный образ жизни и принимает per os 0,5 г кальция в сутки. Заключение. Комбинированная аллотрансплантация трупной почки и культивированных паратиро- цитов, выделенных из гиперплазированной паратиреоидной ткани живого неродственного донора, являет- ся эффективным методом лечения перманентного гипопаратиреоза тяжелой степени тяжести у пациентов, нуждающихся в органной трансплантации с последующей иммуносупрессивной терапией.Objectives. To demonstrate the possibility of successful treatment of a severe postsurgical hypoparathyroidism by the cultured parathyrocyte allotransplantation to a kidney transplant recipient. Methods. A 37-year-old female with the kidney transplant and a severe postsurgical hypoparathyroidism on the background of intensive replacement therapy was a recipient of parathyroid allograft. The indications for parathyroid autotransplantation include symptoms of tetany, high convulsive readiness (Chvostek’s and Trousseau’s signs), extremely low rates of total/ionized calcium (1,71/0,98 mmol/L) and parathyroid hormone (1,7 pg/ml) in the peripheral blood. Culture (21?106) of parathyroid cells obtained from a living unrelated donor (62-year-old female) with the secondary hyperparathyroidism was implanted into the recipients’ left brachioradialis muscle. Site selection for parathyroid allograft was conditioned by the absence of arteriovenous fistula on the side of the transplantation. Immunosuppressive therapy consisted of 150 mg/day of cyclosporine, 720 mg/day of mycophenolic acid, 6 mg/day of methylprednisolone. Results. No postoperative complications of the intervention, local and general side effects on the parathyroid cell allograft were observed. Clinical and laboratory improvement of hypoparathyroidism occurred 1 month after the transplantation: parathyroid hormone concentration increased up to 14,7 pg/ml and reached a maximum value (61,7 pg/mL) after 3,5 months. No convulsions were observed over a 6-month follow-up, Chvostek’s and Trousseau’s signs were stopped, the amount of oral substitution therapy significantly reduced, and there was no more need for parenteral administration of calcium salt solutions. Six months after transplantation a patient led a very active life and took per os 0,5 g/day of calcium. Conclusion. Combined allotransplantation of cadaveric kidneys and cultured parathyroid cells obtained from the hyperplastic parathyroid tissue of a living unrelated donor is considered to be an effective treatment of permanent severe hypoparathyroidism in patients who need the organ transplantation with subsequent immunosuppressive therapy

Получение этилацетата дегидрированием этанола. Исследование процесса. Технологические аспекты

Experimental data of a study on the synthesis of ethyl acetate by catalytic dehydrogenation of ethanol are presented. Tests of the catalyst were carried out in a flow reactor at a temperature of 230–300 ° С and under a pressure of 0.1–2.0 MPa. Industrial catalyst NTK-4 was used. Conversion of ethanol was 40–63%, selectivity was 86–94%. In the process hydrogen is produced, and it can be used on one of the stages of the process. Some technological aspects are also presented.В работе обсуждаются закономерности процесса дегидрирования этанола до этилацетата, а также аспекты технологического оформления процесса. В качестве катализатора дегид-рирования этанола в этилацетат использовался промышленный катализатор НТК-4, про-изводства ОАО «Дорогобуж». Испытания катализатора проводились в проточной установке в области температур 230-300°С и давлений 0.1–2.0 МПа. Катализатор позволяет достигать конверсии этанола за проход от 40 до 63%, при этом селективность процесса составляет 86-94%. В процессе выделяется водород, который частично используется на одной из стадии производства, остальной водород может быть товарным продуктом

Case of non-plaque-induced gingivitis related to the imbalance of sex steroid hormones

Мета: Розглянути клінічний випадок гінгівіту, який погано піддається лікуванню, не пов’язаний із зубною біоплівкою і, ймовірно, є проявом системного дисбалансу статевих гормонів, які спричинили хронічне запалення ясен. Методи: Аналіз клінічного випадку на основі наукометричних баз даних (PubMed, Академія Гугл), пошук в яких виконано за ключовими словами: індукований не зубною біоплівкою/бляшкою гінгівіт, дисбаланс статевих гормонів та його прояви у порожнині рота, фіброз ясен. Результати: Представлений ілюстрований звіт клінічного випадку хронічного генералізованого катарального гінгівіту (за класифікацією Данилевського М.Ф.), або індукований не зубною біоплівкою гінгівіт (згідно з новою класифікацією захворювань періодонту, 2017), з даними диференційної діагностики з іншими формами індукованих не зубною біоплікою гінгівітів, результатами лікування, результатами додаткових досліджень, які показали дисбаланс статевих гормонів, та клінічною презентацією при повторному обстеженні. Гінекологічне обстеження показало дисбаланс статевих гормонів, період відсутності овуляції, хронічне запалення яєчника, а згодом загострення хронічного аднекситу, при відсутності гінекологічних інфекцій. Це може відображати, що дисбаланс статевих гормонів пов’язаний із системним хронічним запаленням, постійним проявом якого може бути гінгівіт, не пов’язаний із зубною біоплівкою. Виявлений дисбаланс статевих гормонів може пояснити зв’язок гінгівіту із менструальним циклом, персистуючий перебіг, початок гінгівіту у період статевого дозрівання, мінімальний вплив зубної біоплівки на прояви гінгівіту, відсутність відповіді на стоматологічне лікування і патогістологічно виявлений субепітеліальний фіброз в ділянці уражених ясен. Висновки: Дисбаланс статевих гормонів пов’язаний з хронічним системним запаленням і може проявлятися як індукованим зубною біоплівкою, так і не пов’язаним з нею гінгівітом. Використання нової Міжнародної класифікації захворювань та станів тканин пародонту і периімплантних тканин (2017) забезпечує розуміння етіології і патогенезу, відмежовує сферу, де стоматолог може реалізувати свої професійні стратегії і має важливе значення для правильного менеджменту захворювань пародонту; Purpose: Was to describe and analyze the clinical case of poorly treated non-plaque-induced gingivitis as probably manifestation of systemic sex hormones imbalance that contributes to chronic gums inflammation. Methods: The case analysis with searche in science-based databases (PubMed, Google Scholar) by key words: non-biofilm/plaque-induced gingivitis, imbalance of sex steroid hormones and its manifestations in oral cavity, gingival fibrosis. Results: Presented illustrated report about chronic generalized catarrhal gingivitis (according to the classification of Danilevsky NF), or non-plaque-induced gingivitis (according to the new Classification of Periodontal and PeriImplant Diseases and Conditions, 2017), with data of it differential diagnosis with other non-plaque-induced gingival diseases, and results of treatment, and results of additional work up that showed an imbalance of sex hormones, and clinical presentation year later after first visit. Results of gynecological examination revealed the imbalance of sex hormones, and period of absence of ovulation, and chronic ovarian inflammation, and following exacerbation of chronic adnexitis, in the absence of gynecological infections, which may reflect that the imbalance was associated with systemic chronic inflammation, which may be manifested as permanent non-plaque-induced gingivitis. The revealed imbalance of sex hormones can explain connection of gingivitis with menstrual cycle, persistent course, the beginning of gingivitis during puberty, the minimal effect of dental biofilm on manifestations of gingivitis, the lack of response to dental treatment and histopathological findings of subepithelial fibrosis at gingival lesions. Conclusions: The imbalance of sex hormones is associated with chronic systemic inflammation and can be manifested as plaque-induced gingivitis, or non-plaque-induced gingivitis. The use of the new international Classification of Periodontal and PeriImplant Diseases and Conditions (2017) provides understanding of etiology and pathogenesis, restricts areas where dentists can implement professional strategies, and it is essential for the proper management of periodontal diseases