ВПЛИВ СУЧАСНИХ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН НА ВОДНІ РЕСУРСИ ТА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ВИРОБНИЦТВО

The article highlights the research results on the assessment of natural moisture supply in Ukraine, the state of water resources and agricultural production in the face of modern climate change taking into account the forecast for the medium and long term prospects. It was established that the rate of air temperature growth for the period of 1975-2019 in Ukraine ranges from 0.61 to 0.82oC, while in neighboring post-Soviet countries (Russia, Moldova, Belarus) – this figure is 0.47 - 0.59oC, and in the northern hemisphere and Europe – it is 0.34 and 0.47oC respectively. These data show that the rate of air temperature rise in Ukraine is much higher compared to European countries and the whole world. The rapid rise in average annual temperature in Ukraine is not accompanied by a significant increase in precipitation. Its amount in Ukraine as well as in some other regions remains virtually unchanged. Due to the steady increase in temperature, the area of ​​Ukraine with a significant deficit of natural moisture supply for the period of 1990-2015 increased by 7%, and with excessive and sufficient natural moisture supply, on the contrary, decreased by 10%. If the current warming rates are kept until 2050 and 2100, the territory of the country with insufficient humidity will increase up to 56 and 71%, respectively. As a result of such changes, there is a high probability of medium and long-term prospects of increasing arable land with insufficient natural moisture supply up to 20.6 million hectares (67%) and up to 24.9 million hectares (80%) with a simultaneous decrease in arable land with sufficient natural moisture supply up to 5.5 - 1.8 million hectares. At present, the potential total evaporation is 40-45 km3/year higher than in 1990. As a result, despite the decrease in water consumption, the total amount of water consumption taken from the territory of Ukraine is 20-25 km3 higher. Further climate change will lead to an increase in the volume of additional water consumption till 2050 by 80 km3, and till 2100 - by almost 150 km3 compared to 1990. Modern climate change has significantly affected the cropping systems and their productivity at regional level. The average yield of grain and legumes in the Forest-Steppe and Polissya compared to 1990 increased by 46-61%, and in the Steppe it decreased by 10%. A similar trend is observed with regard to the changes in the productivity of other major cereals, except corn, the yield of which increased in all areas, but in the Forest-Steppe and Polissya by 71-82%, and in the Steppe - only by 9%. The general increase in the production of grain and legumes in the country for the last years was only due to more humid regions - Polissya and Forest-Steppe. Climate change, which has already taken place, proved to be favorable for the spread of the most economically profitable crops in the north of the country, while limiting their production in the south. Thus, in the face of climate change, the conditions of moisture supply in the territory of Ukraine are the main limiting factor that limits not only the level of crop productivity, but also the use of natural and anthropogenic potential of agriculture.Висвітлено результати досліджень оцінки вологозабезпечення території України, стану водних ресурсів та аграрного виробництва в умовах сучасних змін клімату та з урахуванням прогнозу на середньо- та довгострокову перспективи. Встановлено, що швидкість підвищення середньорічної температури повітря в Україні є значно вищою порівняно із сусідніми пострадянськими країнами та глобальними і європейськими масштабами. Внаслідок стійкого підвищення температурного режиму площа території України із значним дефіцитом природного вологозабезпечення за період 1990-2015 рр. збільшились на 7%, а з надмірним та достатнім зволоженням навпаки – зменшилась на 10%. За умови збереження існуючих темпів потепління до 2050 та 2100 років територія країни з недостатнім рівнем зволоження збільшиться до 56 та 71% відповідно. Внаслідок таких змін існує висока імовірність на середньо- та довгострокову перспективи збільшення площ ріллі з недостатнім рівнем зволоження до 20,6 млн.га (67%) і 24,9 млн.га (80%) з одночасним зниженням площ орних земель з достатнім зволоженням до 5,5 – 1,8 млн.га. Нині потенційне сумарне випаровування на 40 — 45 км3/рік перевищує показник 1990 року, внаслідок цього, незважаючи на зменшення водоспоживання, загальний обсяг води, що забирається з території України, на 20-25 км3 більший. Подальші кліматичні зміни спричиняmь збільшення обсягів додаткового вилучення води до 2050 р. на 80 км3, а до 2100 р. – майже на 150 км3 порівняно з 1990 роком. Сучасні кліматичні зміни суттєво вплинули на регіональні зміни структури посівів сільськогосподарських культур і їх продуктивність. Загальне по країні збільшення виробництва зернових і зернобобових культур відбулось лише за рахунок більш вологозабезпечених регіонів – Полісся та Лісостепу. Кліматичні зміни, що вже відбулися, виявились сприятливими для поширення площ вирощування найбільш ліквідних культур на північ країни, одночасно обмежили їх виробництво на півдні

ПРОБЛЕМИ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЗРОШЕННЯ ТА ДРЕНАЖУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЗМІН КЛІМАТУ

Climate change has caused rapid soil dehydration in Ukraine; therefore sustainable agriculture will only be possible applying throughout irrigation or water regulation. Meanwhile, the use of the irrigation and drainage systems potential remains extremely unsatisfactory. In 2019, 532,000 ha were actually irrigated, and water regulation was performed on less than 300,000 ha. The purpose of the research. To analyze the existing state and substantiate the areas of the irrigation and drainage sector development to ensure the sustainable agriculture in the face of a changing climate. Materials and methods of the research. In the work, a set of methods was used: analytical, expert evaluations, surveys, comparisons and analogues, experimental. Observation data from the state meteorological stations network were used to evaluate hydrothermal conditions and the data from the network of hydrological posts of Ukrhydrometcentre were used to evaluate the river condition. To assess the technical condition of the engineering infrastructure, methodological approaches were used in accordance with the requirements of the international and European standards and the normative documents currently in force in Ukraine. To identify the possible ways and mechanisms to restore the irrigation and drainage systems potential, the reasons of the existing state were analyzed and it was determined that the uncompleted land and economic reforms, imperfections in the existing legislation and state support mechanisms, especially in the sector management, caused the long-year underfunding of irrigation and drainage facilities operation and restoration and resulted in the crisis situation in the sector. Conclusions. Based on the study of the world experience and the carried out research, it was established that the restoration and development of irrigation and drainage in Ukraine are possible only along with the implementation of a legal and institutional reform to introduce decentralization, improvement of the existing legislation, modernization of irrigation and drainage systems through the development and implementation of investment projects for restoration and development of irrigation and drainage systems, creation of attractive investment environments, development and introduction of a financing mechanism to cover management, operation and maintenance costs based on a new tariff formation system, introduction of the scientific support and staffing system for the land reclamation sector. The basis for the deployment of irrigation and drainage restoration should be the "Irrigation and Drainage Strategy in Ukraine until 2030", and the appropriate plan of measures, formed on the basis of fundamentally new institutional, scientific, technical and technological, economic, organizational, social and environmental approaches, should become a tool for achieving the goals of the "Strategy ...". Successful implementation of the goals of irrigation and drainage restoration in Ukraine will create the conditions to sustainable and profitable agricultural production in the face of climate change, to restore irrigation on the area of about 1,0 to 1,2 mln. ha and drainage on the area of 1,0 mln. ha and to additionally get up to 10 mln. tons of grain, 8-10 mln. tons of fruit, berries and vegetables annually.В роботі наведено результати аналізу сучасного стану, встановлені основні проблеми та напрями розвитку зрошення та дренажу в Україні в умовах змін клімату. Виконаний комплексний аналіз даних метеоспостережень засвідчив, що темпи зростання середньорічної температури повітря в Україні за останні 10 років перевищують 0,6оС, за практично незмінної кількості опадів, і якщо ці темпи збережуться, то у 2050 р. площа ріллі з дефіцитом кліматичного водного балансу 150 мм і більше зросте порівняно з 2016 р. на 3,7 млн.га і досягне 21,78 млн.га, а у 2100 р. – 26 млн. га ріллі. Кліматичні зміни зумовили розвиток процесу прогресуючого зневоднення грунтів, внаслідок чого стале землеробство на всій території України буде можливим лише за умови зрошення або водорегулювання. Водночас існуючий стан використання потенціалу зрошувальних та дренажних систем є вкрай незадовільним. У 2019 р. фактично поливалось 532 тис.га, а двобічне водорегулювання здійснювалось на площі менше 300 тис.га. Для пошуку шляхів та механізмів відновлення потенціалу зрошувальних та дренажних систем виконано аналіз причин існуючого стану та встановлено, що кризова ситуація в галузі сформувалась унаслідок багаторічного недофінансування робіт з експлуатації та відновлення, через незавершеність реформування земельних та економічних відносин, недосконалість існуючого законодавства та механізмів державної підтримки, особливо моделі управління галуззю. За результатами досліджень розроблено наукові засади відновлення зрошення і дренажу в умовах змін клімату, що передбачають проведення правових та інституційних реформ на засадах децентралізованого управління із залученням водокористувачів, удосконалення існуючого законодавства, модернізацію зрошувальних та дренажних систем, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, впровадження механізму фінансування витрат на управління, обслуговування та експлуатацію на основі нової системи утворення тарифів, впровадження системи наукового та кадрового забезпечення меліоративної галузі

Edoxaban versus warfarin in patients with atrial fibrillation

Contains fulltext : 125374.pdf (publisher's version ) (Open Access)BACKGROUND: Edoxaban is a direct oral factor Xa inhibitor with proven antithrombotic effects. The long-term efficacy and safety of edoxaban as compared with warfarin in patients with atrial fibrillation is not known. METHODS: We conducted a randomized, double-blind, double-dummy trial comparing two once-daily regimens of edoxaban with warfarin in 21,105 patients with moderate-to-high-risk atrial fibrillation (median follow-up, 2.8 years). The primary efficacy end point was stroke or systemic embolism. Each edoxaban regimen was tested for noninferiority to warfarin during the treatment period. The principal safety end point was major bleeding. RESULTS: The annualized rate of the primary end point during treatment was 1.50% with warfarin (median time in the therapeutic range, 68.4%), as compared with 1.18% with high-dose edoxaban (hazard ratio, 0.79; 97.5% confidence interval [CI], 0.63 to 0.99; P<0.001 for noninferiority) and 1.61% with low-dose edoxaban (hazard ratio, 1.07; 97.5% CI, 0.87 to 1.31; P=0.005 for noninferiority). In the intention-to-treat analysis, there was a trend favoring high-dose edoxaban versus warfarin (hazard ratio, 0.87; 97.5% CI, 0.73 to 1.04; P=0.08) and an unfavorable trend with low-dose edoxaban versus warfarin (hazard ratio, 1.13; 97.5% CI, 0.96 to 1.34; P=0.10). The annualized rate of major bleeding was 3.43% with warfarin versus 2.75% with high-dose edoxaban (hazard ratio, 0.80; 95% CI, 0.71 to 0.91; P<0.001) and 1.61% with low-dose edoxaban (hazard ratio, 0.47; 95% CI, 0.41 to 0.55; P<0.001). The corresponding annualized rates of death from cardiovascular causes were 3.17% versus 2.74% (hazard ratio, 0.86; 95% CI, 0.77 to 0.97; P=0.01), and 2.71% (hazard ratio, 0.85; 95% CI, 0.76 to 0.96; P=0.008), and the corresponding rates of the key secondary end point (a composite of stroke, systemic embolism, or death from cardiovascular causes) were 4.43% versus 3.85% (hazard ratio, 0.87; 95% CI, 0.78 to 0.96; P=0.005), and 4.23% (hazard ratio, 0.95; 95% CI, 0.86 to 1.05; P=0.32). CONCLUSIONS: Both once-daily regimens of edoxaban were noninferior to warfarin with respect to the prevention of stroke or systemic embolism and were associated with significantly lower rates of bleeding and death from cardiovascular causes. (Funded by Daiichi Sankyo Pharma Development; ENGAGE AF-TIMI 48 ClinicalTrials.gov number, NCT00781391.)