MODERN ASPECTS OF THE PROBLEM OF FRACTURES OF THE PROXIMAL FEMULAR

The purpose of the study is to study the current global clinical and epidemiological features of proximal hip fractures and the risks of their development and spread. The paper identifies the main aspects of the spread and treatment of fractures of the proximal femur; main world modern epidemiological characteristics of hip fractures and levels of risks of their development and spread. The relationship between comorbidities in patients with proximal hip fractures and the risk of various treatment complications is shown. The main types of treatment tactics are identified, the groups of the most common comorbidities in such patients are given. As a result of the work it was established: the percentage of fractures of the proximal thigh is 9.00–45.00 % among all skeletal fractures in the older age group and among all age categories – 17.00–24.00 %; global annual morbidity is 1.7 million people, and mortality – 11.00–23.00 % in 6 months and 22.00–29.00 % in a year; increase in the frequency of these fractures with age with doubling after 50 years every ten years; average age of patients – 75–79 years; predominance of women over men in 2-3 times; the lowest annual age-standardized cases among women are in Nigeria, South Africa, Tunisia and Ecuador, and the highest are in Denmark, Norway, Sweden and Austria, which is also typical for men; significant economic burden of treatment and high levels of fractures with osteoporosis, cardiovascular disease, diabetes, chronic obstructive pulmonary disease and more; the advantage of surgical treatment over conservative

FORECASTING OF QUALITY OF LIFE OF PATIENTS WITH FRACTURES OF THE PROXIMAL FEMUR

The aim of the research: correlation levels of the psychological component of quality of life and medical-epidemiological characteristics of patients with fractures of the proximal thigh. Solved problem: to determine the possibility of predicting the impact of medical-epidemiological and anamnestic characteristics of patients with fractures of the proximal thigh on their quality of life after treatment of fractures of the proximal thigh. Main scientific results: natural increase in comorbidity in the presence of comorbidities, low functional status and an increase in age characteristics were established. The probable influence of comorbidity on the decrease of the functional state according to the ASA classification also stated. An increase in the duration of treatment of patients with surgical treatment and a longer period of injury marked. The decrease in the quality of life of patients with increasing age characteristics, increasing comorbidity and reducing the indicators of functional status according to the ASA classification have been established. Area of practical use of research results: medical institutions of traumatological profile. Innovative technological product: determining the ability to predict the quality of life of patients after treatment of fractures of the proximal thigh, which allows you to predict the results of treatment such patients. Scope of application of the innovative technological product: clinical medical traumatological practice of use of possibilities of forecasting of results of treatment of fractures of proximal hip department

Аналіз супутніх захворювань у пацієнтів похилого та старечого віку з вертлюговими переломами стегнової кістки

The frequency of proximal femur fractures is 35 – 40 % in the structure of different skeletal fractures. Elderly people, usually having several somatic diseases, are the main contingent of patients with fractures of this localization. Comorbidities and general condition of patients should be considered for treatment strategy determination.Aim. To study comorbidities structure in geriatric patients with proximal femur fractures and to estimate comorbidities influence on the choice of the treatment strategy.Materrials and methods. 568 case histories of patients, hospitalized in the trauma department of Kharkiv clinical multy-field hospital № 17 with proximal femur fractures during 2008 – 2014, were analyzed.Results. Most of the patients had low energy trauma. 568 patients were included in the research; 205 (36.09 %) of them were males, and 363 (63.91 %) – females. The age of patients ranged from 62 to 97 (the average age 79.2±9.1). Comorbidities were found in 378 patients (66.5 %). The time from the moment of injury to hospitalization ranged from 30 minutes to 4 weeks (25 hours on the average). The average number of bed capacity was 17 days (from 1 to 84 days). In 72.7 % of cases coronary heart disease was found, in 47.6 % - hypertension, and diabetes mellitus – in 10.8 %. One comorbidity was found in 131 patients (34.65%), two comorbidities – in 153 patients (40.47 %), three or more was found in 84 patients (22.22 %). The surgical treatment was applied in 29.5 7% of cases, conservative – in 70.42 % of cases.Conclusion. The elderly patients in 66.5% of cases have comorbidities, and cardiovascular pathology is the most common. The patients with the giving fractures need more detailed examination to select the optimal treatment strategyНайчастіше переломи проксимального відділу стегнової кістки зустрічаються в осіб похилого віку, які вже мають супутні захворювання. Проаналізовано 568 історії хвороб пацієнтів з переломами ПВСК. Супутня патологія виявлена в 378 хворих (66,5 %), в 72,7 % діагностовано ішемічна хвороба серця. Оперативне лікування застосоване лише в 29,57 % хворих. Вибір тактики лікування залежить від супутньої патологі

Епідеміологія переломів проксимального відділу стегнової кістки в мешканців м. Харкова

Fractures of the femur are the most severe in terms of medical and social consequences among injuries of bones of the lower extremities. An epidemiological analysis of the prevalence of fractures of the proximal femur (PHB) and the factors leading to their occurrence is the basis for planning of preventive measures and treatment in the elderly and senile.Objective: to study the quantitative and qualitative characteristics of the epidemiological situation regarding PHB fractures in Kharkov residents. Methods: the incidence of PHB was evaluated as a part of an epidemiological study in the population of Kharkov according to 5 medical institutions for 6 years — from 2011 to 2016. 3.949 patients were included in the analysis.Results: there was a sharp increase (from 5 to 12 %) in the number of PHB fractures after 50 years, after 60 — almost to 20 %. The majority of patients (60 %) were in the age group 71 years and older. With an increase in age, PHB fractures with damage to the neck were more often recorded. Until the age of 60, more often men turned to medical institutions for injuries of PHB. But after 60 years, the number of women with these fractures increased and by the age of 70 was 1.9 times more than men (p < 0.001). Most elderly patients had concomitant diseases (mainly cardiovascular disease and hypertension), which should be considered when choosing treatment tactics.Conclusions: the occurrence, treatment and prevention of fractures of the proximal femur is an acute medical and social problem. The risk of fractures increases with age, and treatment in elderly patients is usually complicated due to the presence of comorbidity. The results of an epidemiological study can help create the basis for the development in Ukraine of a regional program for the prevention and treatment of patients with PHB fractures.Переломы бедренной кости являются наиболее тяжелыми по медико-социальным последствиям среди повреждений костей нижних конечностей. Эпидемиологический анализ распространенности переломов проксимального отдела бедренной кости (ПОБК) и факторов, приводящих к их возникновению, является основой для планирования профилактических мероприятий и лечения людей пожилого и старческого возраста. Цель: изучить количественные и качественные характеристики эпидемиологической обстановки по переломам ПОБК у жителей Харькова. Методы: частоту переломов ПОБК оценили в рамках эпидемиологического исследования населения г. Харькова согласно с данными 5 лечебных учреждений в течение 6 лет — с 2011 по 2016. В анализ включено 3 949 больных. Результаты: отмечено резкое увеличение (от 5 до 12 %) количества переломов ПОБК после 50 лет, после 60 — почти до 20 %. Основная доля пациентов (60 %) приходилась на возрастную группу 71 год и старше. С увеличением возраста чаще регистрировали переломы ПОБК с повреждением шейки. До 60 лет чаще в лечебные учреждения с травмами ПОБК обращались мужчины. Но после 60 лет количество женщин с указанными переломами возрастало и к 70 годам было в 1,9 раза больше по сравнению с мужчинами (р < 0,001). Значительная часть пострадавших пожилого возраста имела сопутствующие заболевания (в основном сердечно-сосудистую патологию и гипертоническую болезнь), что следует учитывать при выборе тактики лечения. Выводы: возникновение, лечение и профилактика переломов проксимального отдела бедренной кости является острой медико-социальной проблемой. Риск переломов увеличивается с возрастом, а лечение у пожилых пациентов обычно осложняется из-за наличия сопутствующей патологии. Полученные результаты эпидемиологического исследования могут помочь создать основу для разработки в Украине региональной программы профилактики и лечения пациентов с переломами ПОБК.Переломи стегнової кістки є найтяжчими серед ушкоджень кісток нижніх кінцівок за медико-соціальними наслідками. Епідеміологічний аналіз поширеності переломів проксимального відділу стегнової кістки (ПВСК) і чинників, які призводять до їхнього виникнення, є основою для планування профілактичних заходів і лікування людей похилого та старечого віку.Мета: вивчити кількісні та якісні характеристики епідеміологічної ситуації щодо переломів ПВСК у мешканців Харкова.Методи: частоту переломів ПВСК оцінили в межах епідеміологічного дослідження населення м. Харкова згідно з даними 5 лікувальних закладів протягом 6 років — від 2011 по 2016. До аналізу включено 3 949 хворих.Результати: відзначено різке збільшення (від 5 до 12 %) кількості переломів ПВСК після 50 років, після 60 — майже до 20 %. Основна частка пацієнтів (60 %) припадала на старшу вікову групу — 71 рік і старше. Зі збільшенням віку частіше реєстрували переломи ПВСК з ушкодженням шийки. До 60 років частіше в лікувальні заклади з травмами ПВСК зверталися чоловіки. Але після 60 років кількість жінок зі зазначеними переломами зростала та до 70 років була в 1,9 разу більшою порівняно з чоловіками (р < 0,001). Значна частина постраждалих похилого віку мали супутні захворювання (в основному серцево-судинну патологію та гіпертонічну хворобу), що слід ураховувати, обираючи тактику лікування.Висновки: виникнення, лікування та профілактика переломів проксимального відділу стегнової кістки є гострою медико-соціальною проблемою. Ризик переломів збільшується з віком, а лікування  пацієнтів похилого віку, зазвичай, ускладнюється через наявність супутньої патології. Отримані результати епідеміологічного дослідження можуть допомогти створити основу для складення в Україні регіональної програми профілактики та лікування пацієнтів із переломами ПВСК

Переломи шийки стегнової кістки в осіб старшого віку: епідеміологія та чинники ризику (огляд літератури)

Оccurrence, prevalence and treatment of femoral neck fractures among the elderly and senile were analyzed. The structure of a contingent of patients with fractures of the indicated localization is considered. It is shown that 95 % of people the older age group, femoral neck fractures fractures arise due to low-energy injury. However, there is a clear tendency to increase the number of injuries on the background of osteoporosis in the age group of 40–60 years. Geographical differences in frequency of of the proximal femur fracture occurrence on different continents, as well as between different regions which is determined in a certain way by the genetic environmental factors. For example, it is proved the influence of the amount of sunlight on the frequency of fractures often occur in the winter due to vitamin D deficiency and a decrease in neuromuscular coordination. It is shown that female sex is a risk factor for proximal femur fractures: the ratio of a woman/man aged 60– 69 is 9:2. Wherein women have an absolute number of fractures constantly grows with age. Among other reasons that can lead to the emergence of proximal femur fractures are called: a decrease in bone mineral density, a prolonged glucocorticoids administration, low body weight, smoking, alcohol abuse In Ukraine, there is no official statistics on the prevalence of proximal femur fractures, data on the state of medical services to assist such patients are disparate, the medical and social consequences of treatment outcomes by various methods are practically not analyzed. The results of epidemiological studies may become the foundation for the development of a scientifically sound regional program for the prevention and treatment of proximal femur fractures.Проанализировано состояние проблемы возникновения, распространенности и лечения переломов шейки бедренной кости (ШБК) среди лиц пожилого и старческого возраста. Рассмотрена структура контингента больных с переломами указанной локализации. Показано, что у 95 % лиц старшей возрастной группы переломы ШБК возникают вследствие низкоэнергетической травмы. Однако прослеживается четкая тенденция к увеличению количества переломов на фоне остеопороза в возрастной группе 40–60 лет. Отмечены географические различия частоты возникновения переломов проксимального отдела бедренной кости (ПОБК) на разных континентах, а также между различными регионами, что определенным образом обусловлено генетическими и экологическими факторами. Например, доказано влияние количества солнечного света на частоту травм — переломы чаще происходят в зимний период из-за дефицита витамина D и снижения нервно-мышечной координации. Показано, что женский пол является фактором риска возникновения переломов ПОБК: соотношение женщина/мужчина в возрасте 60–69 лет составляет 9:2. При этом у женщин абсолютное количество переломов постоянно растет с возрастом. Среди других причин, которые могут привести к возникновению переломов ПОБК, названы: снижение минеральной плотности костной ткани, длительное применение глюкокортикоидов, низкая масса тела, курение, злоупотребление алкоголем. Подчеркнуто, что в Украине отсутствует официальная статистика распространенности переломов ПОБК, данные о состоянии медицинской службы по оказанию помощи таким пациентам разрозненны, медико-социальные последствия результатов лечения различными методами практически не проанализированы. Результаты эпидемиологических исследований могут стать фундаментом для разработки научно обоснованной региональной программы профилактики и лечения переломов ПОБК.Проаналізовано стан проблеми виникнення, поширеності й лікування переломів шийки стегнової кістки (ШСК) серед осіб похилого та старечого віку. Розглянуто структуру контингенту хворих із переломами зазначеної локалізації. Показано, що в 95 % осіб старшої вікової групи переломи ШСК виникають унаслідок низькоенергетичної травми. Але простежується чітка тенденція до збільшення кількості переломів на фоні остеопорозу у віковій групі 40–60 років. Відзначено географічні відмінності частоти виникнення переломів проксимального відділу стегнової кістки (ПВСК) на різних континентах, а також між різними регіонами, що певним чином зумовлено генетичними й екологічними факторами. Наприклад, доведено вплив кількості сонячного світла на частоту травм — переломи частіше відбуваються в зимовий період через дефіцит вітаміну D і зниження нервово-м’язової координації. Показано, що жіноча стать є чинником ризику виникнення переломів ПВСК: співвідношення жінка/чоловік у віці 60–69 років становить 9:2. При цьому в жінок абсолютна кількість переломів постійно зростає з віком. Серед інших причин, які можуть призвести до виникнення переломів ПВСК, названі: зниження мінеральної щільності кісткової тканини, тривале застосування глюкокортикоїдів, низька маса тіла, куріння, зловживання алкоголем. Підкреслено, що в Україні відсутня офіційна статистика поширеності переломів ПВСК, дані про стан медичної служби з надання допомоги таким пацієнтам розрізнені, медико-соціальні наслідки результатів лікування різними методами практично не проаналізовані. Результати епідеміологічних досліджень можуть стати фундаментом для розробки науково обґрунтованої регіональної програми профілактики та лікування переломів ПВСК

Хірургічне лікування остеопоротичних переломів проксимального відділу стегнової кістки (огляд літератури)

Proximal femur fractures is the complex medical-social problem because of prevalence in the elderly patients and is related to the most dangerous complications of osteoporosis. Difficulties in the treatment of trochanteric fractures in the patients of this category not related only to osteoporotic changes, but to comorbities. Epidimeology, classification, treatment principles of proximal femur in the elderly patients are presented in this work. It is noted, that determination of the bone density is the main volume for the fracture risk prediction in the elderly patients, decreasing of the bone mass burdens the course of traumatological and orthopedic pathology. As the result of scientific publications analyses, we revealed debatable questions in the treatment of the elderly patients. At present, active surgical tactic is the most recognized, however, in spite of the implants manifold, precise indications for the definitive implant application and osteosynthesis methods are not well defined, especially in the light of the age aspect. Problems of the early rehabilitation for the weight bearing and motion, improving and preservation of the somatic status, lethality decreasing, demand further specification. In-depth studies are necessary for the determination of the differentiated osteosynthesis choice and treatment technology optimization for the improving of the surgical treatment in elderly patients with extraarticular proximal femur fractures. Perspective directions in the treatment of the extraarticular proximal femur fractures in the elderly patients are extracted.Переломы проксимального отдела бедренной кости являются сложной медико-социальной проблемой из-за распространенности у пациентов пожилого возраста и относятся к наиболее серьезным осложнениям остеопороза. Сложность лечения вертельных переломов у больных этой возрастной категории связана не только с остеопоротическими изменениями, но и сопутствующей патологией. В работе подробно описана эпидемиология, классификации, принципы лечения переломов проксимального отдела бедренной кости в пожилом и старческом возрасте. Отмечено, что исследование минеральной плотности костной ткани является основным для определения риска возникновения переломов у пациентов старших возрастных групп, а снижение костной массы отягощает течение травматологической и ортопедической патологии. В результате проведенного анализа научных публикаций выявлены проблемные вопросы лечения пациентов пожилого и старческого возраста. В настоящее время активная хирургическая тактика лечения переломов проксимального отдела бедренной кости является общепризнанной. Установлены основные показания к разным методикам остеосинтеза и эндопротезирования. Однако, несмотря на многообразие предложенных конструкций, не определены четкие показания для применения того или иного фиксатора и метода остеосинтеза, особенно в возрастном аспекте. Вопросы раннего восстановления функции опоры и движения, улучшения или сохранения соматического состояния, снижения количества летальных случаев требуют детализации. Углубленные исследования необходимы по дифференцированному выбору вида остеосинтеза или эндопротезирования и оптимизации технологии лечения для улучшения результатов хирургических вмешательств у больных с внесуставными переломами проксимального отдела бедренной кости. Выделены перспективные направления в лечении внесуставных переломов проксимального отдела бедренной кости у лиц пожилого и старческого возраста.Переломи проксимального відділу стегнової кістки є складною медико-соціальною проблемою через поширеність у пацієнтів похилого віку й належать до найсерйозніших ускладнень остеопорозу. Складність лікування вертлюгових переломів у хворих цієї вікової категорії пов’язана не тільки з остеопоротичними змінами, а й супутньою патологією. У роботі докладно описана епідеміологія, класифікація, принципи лікування переломів проксимального відділу стегнової кістки в похилому і старечому віці. Відзначено, що дослідження мінеральної щільності кісткової тканини є основним для визначення ризику виникнення переломів у пацієнтів старших вікових груп, а зниження кісткової маси обтяжує перебіг травматологічної та ортопедичної патології. У результаті проведеного аналізу наукових публікацій виявлені проблемні питання лікування пацієнтів похилого і старечого віку. Нині активна хірургічна тактика лікування переломів проксимального відділу стегнової кістки є загальновизнаною. Встановлено основні показання до різних методик остеосинтезу та ендопротезування. Однак, незважаючи на різноманіття запропонованих конструкцій, не визначені чіткі показання для застосування певного фіксатора і методу остеосинтезу, особливо у віковому аспекті. Питання раннього відновлення функції опори та руху, поліпшення або збереження соматичного стану, зниження кількості летальних випадків потребують деталізації. Поглиблені дослідження необхідні по диференційованому вибору виду остеосинтезу або ендопротезування та оптимізації технології лікування для поліпшення результатів хірургічних втручань у хворих із позасуглобовими переломами проксимального відділу стегнової кістки. Означені перспективні напрямки в лікуванні позасуглобових переломів проксимального відділу стегнової кістки в осіб похилого та старечого віку

Медико-соціальні наслідки переломів проксимального відділу стегнової кістки в осіб похилого та старечого віку (огляд літератури)

The medico-social consequences of fractures of the proximal femur in elderly patients, the medical care system for such in­juries in various countries, complications and lethality are ana­lyzed. It was noted that the mortality rates during the first year after the fracture of proximal femur ranges from 21.5 to 40.0 %, in 20–50 % of cases, patients become disabled and even three years after injury the indicators of «physical functioning» and «general health» remain low. Return to the regular way of life fracture of proximal femur, observes in 20–50 % of patients only. It is established that 20–60 % of the injured persons need daily assistance, and more elderly people living in boarding schools and nursing homes, compared to those living in families. Based on the results of the STOP study (system for recording of osteoporotic fractures), Ukraine is classified as a country with a moderate risk of developing osteoporosis and its compli­cations, and the incidence of fractures of proximal femur is simi­lar to that of Romania and Poland. In Sweden and the UK, na­tional programs have been developed for the treatment of pa­tients with fracture of proximal femur, which include surgical intervention within 48 hours after trauma, geriatric consultation within 72 hours after admission, early post-operative mobiliza­tion, bedsore prevention, osteoporosis medication, supervision of a geriatrician. All this allowed to reduce the length of stay of the patient in the hospital, to reduce the number of complica­tions, to reduce the lethality and the cost of treatment by 40 %. Surgical treatment of elderly and senile patients with proximal femur fractures as soon as possible is the «gold standard».Проанализированы медико-социальные последствия переломов проксимального отдела бедренной кости (ПОБК) у пожилых пациентов, система медицинской помощи при таких повреждениях в различных странах, осложнения и летальность. Отмечено, что показатели летальности в течение первого года после перелома ПОБК колеблются от 21,5 до 40,0 %, в 20–50 % случаев пациенты становятся инвалидами и даже через три года после травмы показатели «физическое функционирование» и «общее здоровье» остаются низкими. К прежнему образу жизни после перелома ПОБК возвращаются только 20–50 % больных. Установлено, что 20–60 % пострадавших нуждаются в по­вседневной помощи, причем больше лица пожилого возраста, проживающие в интернатах и домах престарелых, по сравнению с живущими в семьях. На основе результатов исследования СТОП (Система регисТрации Остеопоротических Переломов) Украина отнесена к странам с умеренным риском развития остеопороза и его осложнений, а частота переломов ПОБК сходна с показателями Румынии и Польши. В Швеции и Великобритании разработаны национальные программы для лечения больных с переломами ПОБК, которые включают хирургическое вмешательство в течение 48 ч после травмы, консультацию гериатра в течение 72 ч после госпитализации, раннюю послеоперационную мобилизацию, профилактику пролежней, препараты для лечения остеопороза, реабилитацию под наблюдением врача-гериатра. Все это позволило сократить длительность пребывания больного в стационаре, уменьшить количество осложнений, снизить летальность и расходы на лечение на 40 %. Хирургическое лечение лиц пожилого и старческого возраста с переломами ПОБК в максимально короткие сроки является «золотым стандартом».Проаналізовано медико-соціальні наслідки переломів проксимального відділу стегнової кістки (ПВСК) у літніх пацієнтів, система медичної допомоги за таких ушкоджень у різних країнах, ускладнення і летальність. Відзначено, що показники летальності протягом першого року після перелому ПВСК коливаються від 21,5 до 40,0 %, у 20–50 % випадків пацієнти стають інвалідами і навіть через три роки після травми показники «фізичне функціонування» і «загальне здоров’я» залишаються низькими. До колишнього способу життя після перелому ПВСК повертаються лише 20–50 % хворих. Встановлено, що 20–60 % постраждалих потребують повсякденної допомоги, причому більше особи похилого віку, які проживають в інтернатах і будинках для людей похилого віку, порівняно з тими, які живуть у сім’ях. На підставі результатів дослідження СТОП (Система реєсТрації Остеопоротичних Переломів) Україна віднесена до країн із помірним ризиком розвитку остеопорозу і його ускладнень, а частота переломів ПВСК подібна до показників Румунії та Польщі. У Швеції та Великобританії розроблені національні програми для лікування хворих із переломами ПВСК, які передбачають хірургічне втручання протягом 48 год після травми, консультацію геріатра протягом 72 год після госпіталізації, ранню післяопераційну мобілізацію, профілактику пролежнів, препарати для лікування остеопорозу, реабілітацію під наглядом лікаря-геріатра. Усе це дало змогу скоротити тривалість перебування хворого в стаціонарі, зменшити кількість ускладнень, знизити летальність і витрати на лікування на 40 %. Хірургічне лікування осіб похилого та старчого віку з переломами ПВСК у максимально короткі терміни є «золотим стандартом»